Конкуренція і монополія в ринковій системі (реферат)

Реферат на тему:

Конкуренція і монополія в ринковій системі

1. Ринкові форми і способи ринкової поведінки економічних суб’єктів

Про ринок говорять тоді, коли розглядають взаємодію попиту і пропозиції
будьякого товару. З усіх численних можливостей класифікувати ринки
розглянемо тільки одну: за структурою сторін попиту та пропозиції, тобто
за кількістю та силою учасників ринку. Виходячи з припущення, що
кількість суб’єктів ринку знаходиться в зворотній пропорції до їх сили,
тобто до їх впливу на ринкові події, одержимо рівність «багатьох» з
малим ринковим впливом, «кількох» з середньою ринковою силою і «одного»
з великою владою на ринку. Як результат маємо три основних варіанти
ринкових форм: поліполію, олігополію і монополію (з грец.: polein
купувати або продавати, monos один, oligos кілька, polis багато).
Ринкову типологію на основі викладених вище припущень наведено в табл.
2.

Приклади до відповідних ринкових форм містить табл. 3. До деяких форм
такі приклади підібрати досить важко, а до деяких відносно легко,
наприклад, пошта, телефон яскраво демонструють монополію пропозиції.
Найважче підібрати приклади для поліполії. Ця ринкова форма, при якій
багато продавців протистоять великій

Таблиця 2. Типологія ринкових форм

кількості покупців, характеризується економічною теорією як досконала
конкуренція (вільна, чиста). Щоб ринок відповідав цьому терміну, поряд з
поліполістичною його структурою мають дотримуватися ще такі умови: на
цьому ринку має бути однорідний товар; продавець і покупець не повинні
мати будьякі персональні преференції (переваги); ринок повинен бути
повністю прозорим, тобто всі його суб’єкти повинні володіти повною
інформацією про величину пропозиції, ціни, якість тощо; всі учасники
ринку повинні реагувати з однаково великою швидкістю на зміни його
параметрів; як продавці, так і покупці повинні мати можливість вільного
доступу до ринку та виходу з нього. Оскільки прикладів поліполії в
сучасній економіці існує дуже мало (валютна біржа, інші біржі), то
досконала конкуренція виступає більше як ідеальний стан ринкового
господарства. У практиці домінує недосконала конкуренція (обмежена).
Вона виникає в умовах, коли далеко не всі продавці галузі можуть
запропонувати певний товар за діючою ціною. Залежно від кількості
продавців і покупців одного і того самого товару на ринку розрізняють
типи їхньої ринкової поведінки і ймовірні результати ринкової діяльності
(табл. 3).

Найпростішим і водночас ідеальним типом ринкової поведінки економічних
суб’єктів є монополія.

В основу виникнення монополій покладено об’єктивний процес розвитку
продуктивних сил наприкінці XIX на початку XX ст. Становлення
розвинутої підприємницької економічної системи вимагало адекватної
виробничої бази у вигляді великого машинного виробництва. З розвитком
техніки, в свою чергу, прискорювався процес витіснення дрібних
підприємств: нова техніка могла бути використана лише на великих
підприємствах.

Технічні переваги давали змогу краще організувати виробничий процес, що
разом з економією на загальних витратах, високою продуктивністю праці,
розширенням можливостей у використанні кредиту сприяло розвитку великих
підприємств і поступово збільшувало їхню роль у промисловому
виробництві.

З часом настав період, коли розвиток концентрації й централізації
капіталу і виробництва на основі вільної конкуренції спричинив якісні
перетворення у господарській системі. Основна частина суспільного
виробництва виявилася зосередженою на небагатьох великих підприємствах,
конкуренція між якими мала особливо руйнівний характер і загрожувала
значними негативними наслідками. Щоб запобігти руйнівним силам
конкуренції, мати змогу встановлювати високі ціни на товари й отримувати
максимальний прибуток, великі підприємства стали групуватися, утворюючи
монополістичні об’єднання. На зміну вільній конкуренції прийшла
монополія. Вона заперечувала ринкову стихію і внесла елемент свідомого
регулювання ринкових відносин. Аналіз виникнення і розвитку процесів
монополізації був проведений у широковідомій праці В. І. Леніна
«Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму».

Для монополії характерні відсутність вільної, досконалої конкуренції на
ринку, де вона панує, і загрози приватним цілям її з боку контрагентів,
які внаслідок своєї чисельності не можуть протидіяти згуртовано й
узгоджено.

Автори відомого американського підручника з економічної теорії
«Економіко» К. Макконнелл та С. Брю підкреслюють, що монополія це
ситуація, за якої число продавців стає настільки малим, що кожний
продавець уже в змозі впливати на загальний обсяг пропозицій, а отже, і
на ціну продукту, що продається. Звідси можна визначити, що практично за
своєю економічною сутністю монополістична ситуація на ринку виникає
тоді, коли у певній галузі домінують кілька корпорацій, оскільки вони
мають змогу офіційного, а також неофіційного зговору для панування на
ринку й отримання монопольного прибутку.

На відміну від досконалої конкуренції монополія обмежує
ринково-конкурентну стихію і спрямовує свою дію на впорядкування
господарської системи, захищаючи і стабілізуючи її з метою забезпечення
економічних переваг висококонцентрованим господарським одиницям. Вже
перші розвинуті організаційні форми монополій картелі, синдикати,
трести суттєво підірвали внутрішньогалузеву конкуренцію.

Картелі й синдикати обмежили вільну конкуренцію у сфері обігу. Укладення
угод про особливі умови реалізації товарів і розподіл ринків збуту
зруйнувало повну незалежність і свободу ринкових зв’язків і забезпечило
умови для економічної реалізації їхнього панування.

????????вужуючи водночас діяльність ринково-конкурентних сил.

Монополізувавши виробництво в окремих галузях промисловості, трести
сприяли подальшій концентрації виробництва і капіталу. Це створило
матеріальну основу для їхнього впливу на виробників інших галузей і
допомогло проникнути в нові галузі. З’явилися реальні умови для
обмеження міжгалузевої конкуренції й становлення багатогалузевих
монополій.

Еволюція одно-галузевих монополій у багатогалузеві відбувалася,
по-перше, комбінуванням, тобто об’єднанням підприємств технологічно
пов’язаних між собою галузей промисловості, наприклад, вугільної,
металургійної, автомобіле-будівельної; по-друге, через диверсифікацію
виробництва проникнення монополій у галузі, що прямо не пов’язані з
основною сферою їхньої діяльності. Наслідком диверсифікації стали
концерни великі багатогалузеві утворення, які поступово захоплюють
головні позиції як на ринках, так і у сфері виробництва.

Формальними видами ринкової монополії господарських суб’єктів є
білатеральна, або двобічна, монополія, обмежена і власне, або чиста,
монополія.

Білатеральна монополія утворюється за наявності на ринку лише пари
контрагентів: один продавець один покупець. Їм не загрожує конкуренція
з боку інших економічних суб’єктів: на своєму ринку вони повні
господарі, проте їхня економічна влада обмежена, оскільки ринкові
відносини між ними характеризуються взаємозалежністю.

В обмеженій монополії на галузевому ринку присутні один продавець
(монополіст) і кілька покупців. Тут економічна влада монополії сильніша,
ніж при білатеральній монополії: хоч покупців і небагато, але вони
конкурують один з одним за право вступити у ринкові відносини з
монополістом.

Найбільша економічна влада у .власне монополії: монополіступродавцю
протистоять багато покупців, відносини між якими будуються на
конкурентній основі. Функція сукупного попиту виступає в цьому випадку
як функція індивідуальної ринкової ціни монополіста. Для максимізації
свого прибутку монополіст повинен досягти рівноваги між ціною і
кількістю продукції, при якій утворилася б найбільша різниця між
виручкою і валовими витратами. Тому його метою є відшукання рівноваги
граничних витрат і граничної виручки. Монополіст створює дефіцит
товарної пропозиції, який і обумовлює ціну, що значно перевищує граничні
витрати. Створюється монопольний прибуток. За оцінками американського
економіста Ф. Шерера, збитки, що виникають внаслідок монополістичного
розподілу ресурсів, становлять 0,52 відсотки валового національного
продукту США. Тут мікро і макроекономічні інтереси розходяться.
Монополія як мікроекономічний суб’єкт досягає своїх приватних цілей.

Монополія як ідеальний тип ринкової поведінки економічних суб’єктів на
практиці зустрічається дуже рідко. Проте й сьогодні на національних і
світових галузевих ринках функціонує цілий ряд фірм, які займають там
майже монопольне положення. Класичним прикладом міжнародної монополії є
алмазний синдикат «Де Бірс», який контролює від 80 до 85 відсотків
пропозиції.

До монополістичних галузей належать також громадський транспорт,
зв’язок, виробництво і постачання електроенергії тощо. Такі підприємства
належать до природних монополій і на місцевих рівнях вони підлягають
державному регулюванню.

У колишньому СРСР економічна політика держави свідомо здійснювалася в
напрямі створення умов для монопольного положення виробника. Примітивне
розуміння історичної тенденції до зростання усуспільнення виробництва
ототожнювало його з великим і надвеликим виробництвом. У результаті в
промисловості колишнього СРСР склався найвищий у світі рівень
концентрації виробництва. Кожне підприємство давало продукції в
середньому в 4 рази більше, ніж американське, а середня чисельність
зайнятих на одному підприємстві майже в 10 разів перевищувала
аналогічний показник для країн Заходу.

Монополізацію економіки колишнього СРСР спричинили не тільки зростання
концентрації виробництва, а й практика реалізації промислової продукції,
за якою для виробників установлювались зони реалізації, де вони
виступали монополістами. До того ж конкуренція трактувалася як вада
розвиненого підприємницького товарного виробництва.

Промислові структури в економіці країн командно-адміністративної системи
традиційно характеризувались великим рівнем концентрації. Багато видів
продукції випускала невелика кількість виробників, проте централізоване
визначення цін і обсягів виробництва перешкоджало виникненню на цьому
HYPERLINK
«http://click01.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyB4-OSNEr173Khgx9V0EM3TJISRtb
onIGmFbDO9E9Oztr7bK0QBc8wnR6GTuveAvkCp1jHLZp4MMQteEevZ8*HXHS8BF7onakB5tM
mo4jmC2K8BrZ45OB4DFPolZmQFuHzPmYgU3R5taJwgLu1KjMVs3EsEzHpNeGs8*RTEUIKvIf
CaecEAONhsWHq9ibdRabUPun6O1ip грунт і проблем монополізму, характерних
для ринкової економіки. Однак багато підприємств активно використовували
своє монопольне становище, у тому числі й для отримання додаткових
обсягів капіталовкладень та інших ресурсів.

Крім концентрації виробництва монополізм при командно-адміністративній
системі мав такі особливості. По-перше, стан загального дефіциту
формував надлишковий попит на продукцію більшості підприємств.
Формувався «ринок продавця», і кожне підприємство ставало монополістом
щодо своїх покупців незалежно від кількості підприємств галузі, які
випускали однорідну продукцію. По-друге, весь державний сектор в
макроекономічному аспекті виступав як монополія, оскільки всі
підприємства належали одному власнику державі, яка не була зацікавлена
у конкуренції між ними.

Україна дістала у спадок високомонополізовану, жорстко зацентралізовану
систему господарювання. Побудова ефективної національної економіки
передбачає створення правових основ обмеження монополізму, недопущення
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення
державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *