Гуманізація виробництва і мотивація праці (реферат)

Реферат на тему:

Гуманізація виробництва і мотивація праці

Зростання продуктивності праці й ефективності виробництва дає змогу
істотно змінювати умови праці та життя людей. Проте й тепер залишається
багато проблем, особливо екологічних. Все це вимагає цілеспрямованої
діяльності суспільства щодо створення матеріально-технічних,
організаційно-економічних і соціальних умов для ефективної та творчої
праці людини. В цьому і полягає процес гуманізації виробництва. З
розвитком суспільства постійно зростають і потреби самих виробників щодо
освіти і культури, рівня життя, умов праці. Отже, гуманізація
виробництва — це не тільки результат НТР, а й необхідна передумова
реалізації її досягнень та дальшого розвитку.

Сучасне суспільство відчуває органічну потребу в істинній і всебічній
гуманізації виробництва та праці. В розвинутих, країнах багато зроблено
для поліпшення умов праці, розвитку як загальної, так і професійної
освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, забезпечення людей
житлом, побутовими послугами тощо.

Лише відмова від залишкового принципу фінансування соціальної сфери, й»
пріоритетний розвиток можуть забезпечити перехід до нового стану
суспільства, орієнтованого на гуманістичні цінності.

Гуманізація виробництва — це складна багаторівнева проблема. Її
розв’язання передбачає використання матеріально-технічних,
організаційно-економічних і соціально-економічних факторів. Базовою є
зміна змісту та умов праці, яка безпосередньо пов’язана з удосконаленням
техніки і технології виробництва. Наприклад, в Україні сьогодні поряд з
високомеханізованим і автоматизованим виробництвом, у якому зайняті
висококваліфіковані робітники і створені відповідні для їх діяльності
умови, ще багато важкої фізичної праці, яку виконують мало або
некваліфіковані робітники. Так, у промисловості важку ручну працю
виконують 1/3 зайнятих, а в будівництві та сільському господарстві —
2/3. Ця малопродуктивна, виснажлива, непрестижна праця не може дати
людині морального задоволення. Щоб залучити робочу силу для її
виконання, потрібно вводити оплату її за завищеними розцінками, а також
скорочений робочий день, безплатне харчування, додаткові відпустки та
ін. Для усунення важкої ручної праці слід механізувати та автоматизувати
виробничі процеси. Проте є такі машини, які нібито звільняють людину від
ручної праці, однак створюють для неї настільки важкі та .складні умови,
що їх соціальна роль зводиться нанівець. Такі машини не відповідають або
санітарно-гігієнічним, або технічним вимогам безпеки, що є причиною
виробничого травматизму і професійних захворювань. Необхідно повністю
відмовитися від випуску устаткування, яке створює несприятливі для
людини умови праці.

Проблема узгодження матеріально-речового й особистого факторів у
сучасних умовах набула гострого характеру. Нові машини і механізми часто
висувають надмірні вимоги до людини, до її можливостй і здібностей.
Разом з тим зростають і вимоги людей до знарядь і умов праці. Отже,
необхідно узгоджувати вимоги людини до техніки та її функціонування і
вимоги техніки до людини. Проте за будь-яких обставин техніка повинна
служити людині, створювати всі умови для полегшення її праці і розвитку
здібностей. Досвід показує, що комплексне додержання правил експлуатації
машин та устаткування підвищує ефективність їх функціонування на 20
відсотків, скорочує строки професійної підготовки спеціалістів на 20- 30
відсотків і в 2-3 рази зменшує кількість нещасних випадків, аварій і
катастроф.

Виникнення нових науково-технічних систем створює проблему безпеки
функціонування їх. Високу потенційну загрозу становлять такі сучасні
промислові об’єкти, як великі гідротехнічні споруди, могутні
енерго-комплекси, насамперед атомні електростанції, хімічні комбінати,
ракетно-космічна техніка. Підвищує небезпеку концентрація транспортних
комунікацій на землі, воді та в повітрі тощо.

Ефективними при створенні систем безпеки є узагальнення та аналіз
досвіду експлуатації різних технічних об’єктів не тільки на галузевому,
а й на міжгалузевому рівні, а також математичне моделювання.

Велике значення має вивчення світового досвіду впровадження техніки
безпеки. Не одне десятиріччя існує Міжнародна асоціація суспільної
безпеки при Міжнародній організації праці. Вона регулярно проводить
симпозіуми і конференції, активно вивчає та обговорює сучасні проблеми
безпеки на виробництві, щоб запобігти нещасним випадкам та професійним
захворюванням, поширює інформацію з техніки безпеки у різних галузях
виробництва. Участь України в цій організації дає можливість
використовувати набутий міжнародний досвід.

Здатність людини до праці становить частину її особистості. Поряд з
економічною людині притаманна й духовна життєдіяльність. Тому на
розвиток людини впливає не лише вдосконалення техніки і технології, хоч
останнє і є визначальним фактором, завдяки якому посилюється процес
інтелектуалізації праці. Разом з тим зростає освіченість населення,
поліпшуються соціальні умови життя, розвивається сфера культури.
Розвинуті країни досягли помітних успіхів у перетворенні найманого
працівника на партнера-підприємця, підвищенні заінтересованості
робітника у розвитку та вдосконаленні виробництва. Завдяки матеріальному
стимулюванню робітники .беруть участь у вдосконаленні техніки і
технології, організації праці тощо. Так, спочатку в Японії, а потім у
США та інших розвинутих країнах набули поширення гуртки поліпшення
якості продукції, у яких люди реалізують свої творчі здібності, а
власники фірм матеріально заохочують їх до цього, що приводить до
зростання доходу як власників, так і працівників.

З метою вдосконалення виробництва, досягнення найвищих його результатів
на фірмах створюються групи ризику тимчасові наукові колективи, які
об’єднують талановитих, ініціативних інженерів і науковців, розробляють
перспективні науковотехнічні ідеї та матеріалізують їх у нових виробах.
Такі колективи успішно розв’язують актуальні проблеми сучасного
науково-технічного прогресу. Створюються і спеціальні фірми ризику —
венчурні, які розробляють нові напрями розвитку виробництва.

Розвиток творчості мас, діяльність раціоналізаторів і винахідників
відіграють дедалі зростаючу роль. Проте в нашій країні новаторський
потенціал використовується недостатньо. Лише 1/3 винаходів
застосовується у народному господарстві. Незначною є частка впровадження
високоефективних винаходів.

¤

¦

¦

роблеми гуманізації умов праці і життя людини має велике значення.
Забруднення повітря, води та землі негативно позначається на здоров’ї
людини, викликає хвороби, знижує працездатність, скорочує тривалість
життя. Зміна екологічного становища людини — це глобальна, міжнародна
проблема.

В окремих місцях планети склалося кризове екологічне становище. На
території колишнього CРСР це регіони Аральського, Чорного, Азовського,
Каспійського морів, території, які постраждали від аварії на
Чорнобильській АЕС, та ін.

Докорінна зміна екологічного становища вимагає розробки екологічного
законодавства, широкого впровадження безвідходної та ресурсозберігаючої
технології. У розвинутих країнах застосування технологій, при яких
відходи одного виду виробництва є сировиною для іншого, дає значну
економію.

Поряд з передовою технологією важливу роль в оздоровленні навколишнього
середовища відіграють економічні санкції проти тих, хто його забруднює,
система оподаткування, яка гарантує відновлення природи.

Підвищується статус державної екологічної експертизи, позитивний
висновок якої щодо проекту будь-якого великого промислового об’єкта
повинен передувати його зведенню.

На екологічне становище значною мірою впливає функціонування об’єктів
енергетики. Наприклад, при спалюванні вугілля, нафти, газу в атмосферу
щорічно викидається близько 20 млрд т вуглекислого газу, вміст якого в
атмосфері сьогодні на 1520 відсотків перевищує рівень 40-х років. Це
негативно позначається на тепловому балансі Землі, призводить до
створення «парникового ефекту». В усьому світі ведеться робота щодо
удосконалення енергетики, пошук нових, нетрадиційних, екологічно
безпечних джерел енергії (сонячної, вітрової тощо).

Мотиваційний механізм праці включає насамперед такі загальнолюдські,
загальноекономічні елементи, як потреби та інтереси людини, адже заради
їх задоволення людина виробляє різні блага. Стимули до праці можуть бути
матеріальними і моральними, духовними. Серед перших — заробітна плата,
премії, різні винагороди; серед других — найрізноманітніші форми
морального заохочення.

Поряд з цими двома групами стимулів існує ще одна, яка пов’язана з самою
трудовою діяльністю. Це умови праці, її зміст, престижність, вільний
час. Соціологічні дослідження показують, що при досить високому рівні
матеріального забезпечення фактори творчого характеру праці та вільного
часу відіграють вирішальну роль у виборі професії.

Кожній економічній системі властивий свій мотиваційний механізм праці,
який поряд із загальнолюдськими містить й специфічні елементи.

Гуманізація виробництва ускладнює мотивацію праці, а отже, і методи її
стимулювання. Для багатьох працівників визначальну роль відіграють
матеріальні стимули. Проте останнім часом збільшується частка
працівників, які віддають перевагу не високій заробітній платі, а
творчому процесу. Всезростаючу роль у мотивації праці відіграє
скорочення робочого часу та збільшення вільного. Соціологічні
дослідження, проведені у країнах ЄЕС, виявили, що 51 відсоток
самодіяльного населення віддали перевагу скороченню робочого часу, а 42
відсотки — зростанню заробітної плати. У Німеччині від 1/3 до половини
найманих робітників згодні на скорочення робочого часу, яке
супроводжувалося б зменшенням заробітної плати.

Отже, співвідношення мотивів праці та відповідних їм стимулів
визначається рівнем розвитку продуктивних сил, доходів населення. Проте
безперечним є те, що із забезпеченням високого рівня життя серед мотивів
всезростаючу роль відіграє скорочення робочого і збільшення вільного
часу.

Англійські соціологи встановили, що, коли середній добре навчений
робітник працює .без додаткових стимулів, обсяг виробництва становить
50-70 відсотків обсягу, який досягається за умов його стимулювання.
Підрив системи стимулів у колишньому СРСР, поширення зрівнялівки
призвели до того, що в середині 80-х років повною мірою працювало лише
1/3 зайнятих у народному господарстві. Тоді ж ленінградські соціологи
провели аналіз, який показав, що при оплаті за працею 60 відсотків
робітників були готові збільшити продуктивність праці на 10-15, 20
відсотків робітників — на 30, а 10 — на 50 відсотків.

Сьогодні важливе значення має ступінь задоволення людей працею.
Досягнення науково-технічного прогресу зумовили чимало нового у
мотивації праці людей. Наприклад, зростає роль факторів, які
забезпечують дальше розгортання творчих здібностей людини, нове
ставлення її до праці не тільки як до необхідності, а й як до потреби,
до форми самовиявлення. Природі сучасного виробництва внутрішньо
властивий колективізм, який відкриває можливості для розвитку таких
методів стимулювання праці, які б підносили людину і всебічно
активізували її діяльність.

Великої шкоди механізму стимулювання праці завдав тотальний державний
патерналізм, який, наприклад, мав місце в колишньому СРСР. За цих умов
людина не могла проявляти ініціативу, підприємливість, оскільки такі
питання, як, де працювати, скільки заробляти, які виконувати роботи та
багато інших, за неї вирішувала держава.

Історичний досвід переконав, що обмеження можливостей людини у розвитку
її активності, зниження її відповідальності за якість власного добробуту
неминуче обертаються значними втратами для суспільства, зменшують
національне багатство. Шлях до економічної свободи людини пролягає через
подолання її відчуженості від засобів та результатів виробництва.
Підприємництво і винахідливість — найбільш яскравий приклад творчої
активності людини, мотивів її життєдіяльності. Табу на підприємницьку
діяльність, накладене командно-адміністративною системою, було
найбільшим гальмом економічного прогресу.

Світова практика виробила ефективну ринково-господарську систему, яка
передбачає поєднання великих, середніх та дрібних підприємств,
різноманітність та багаторівневість суб’єктів власності, які виступають
у суспільстві у вигляді соціальних прошарків. Функціонування державних,
колективних, приватних та змішаних форм власності відкриває широкий
вибір видів виробничої діяльності, що дає змогу стимулювати прагнення
працівників до підвищення ефективності виробництва.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *