Реферат на тему:
Економічна теорія: предмет, методи та функції
Предмет економічної теорії
Історичний розвиток економічних знань
Методи і функції економічної теорії
Економічні потреби та їхня структура
1. Предмет економічної теорії
Що вивчає економічна теорія? Найпростішою відповіддю на це запитання є
така: економічна теорія вивчає економіку. Проте відразу постає нове
запитання: а що таке економіка? Якщо виходити з буквального значення
цього слова, то воно утворилося з двох грецьких слів: «ойкос» – дім,
господарство та «номос» — закон, тобто економіка — це закони ведення
домашнього господарства. Однак сучасне розуміння економіки значно ширше
і багатше. Це передусім народне господарство країни, тобто всього
суспільства. Інакше кажучи, економіка — це надзвичайно складне і
багатопланове поняття.
Матеріальні потреби і економічні ресурси. Життя суспільства потребує
задоволення його матеріальних потреб, тобто товарів і послуг. Серед них
виділяють предмети першої необхідності (продукти харчування, одяг,
житло) і предмети розкоші (дорогоцінні прикраси, власні засоби
пересування). Закономірно, що з розвитком економіки те, що колись було
предметом розкоші, стає необхідністю. Саме таку метаморфозу здійснили
радіоприймачі, телевізори, відеомагнітофони, комп’ютери та багато інших
товарів.
Важливою закономірністю є й те, що з розвитком суспільства роль послуг у
задоволенні потреб людей випереджає споживання матеріальних благ. І це
зрозуміло, адже споживання, наприклад, продуктів харчування має певні
межі. Людина не може з’їсти більше, ніж дозволяє її шлунок. Певні межі
має й споживання одягу, забезпечення житлом. А ось потреби людини в
освіті весь час зростають. Те саме можна сказати про культурні запити
(телебачення, кіно, книги, журнали, газети), потреби в охороні здоров’я
та багатьох інших послугах. Саме це й визначає більш швидкий розвиток
сфери послуг порівняно з матеріальним виробництвом.
Нарешті, важливо підкреслити, що потреби суспільства безмежні, а отже,
повністю задовольнити потреби і суспільства в цілому, і окремих
індивідів чи інституцій неможливо. Справа в тому, що потреби зростають і
примножуються, задоволення однієї з них породжує іншу.
Для створення матеріальних благ і послуг необхідні певні економічні
ресурси. Економічні ресурси — це природні багатства, що є сировиною для
виробництва товарів і послуг, та люди, які за допомогою різних засобів
праці переробляють сировину, виготовляють продукцію. Економічні ресурси
мають таку структуру. Передусім це матеріальні ресурси — земля або
сировинні матеріали і капітал, тобто те, за допомогою чого
переробляється сировина чи обробляється земля і виробляються товари. Це
означає, що крім споживчих товарів існують інвестиційні, тобто такі, які
забезпечують розвиток виробництва (засоби виробництва). Окремою важливою
частиною ресурсів є людські ресурси, тобто праця людей та їхні
підприємницькі здібності.
Усі економічні ресурси, тобто чинники виробництва, мають одну головну
властивість — вони рідкісні й існують в обмеженій кількості. Орні землі,
корисні копалини, устаткування, робоча сила завжди певною мірою обмежені
або рідкісні. Звідси реальна суперечність економіки: у той час як
потреби суспільства безмежні, економічні ресурси, за допомогою яких
виробляються товари і послуги для задоволення потреб, обмежені й
рідкісні.
Покликання економічної науки полягає в тому, щоб забезпечити найкраще,
найефективніше використання виробничих ресурсів з метою задоволення
багатоманітних матеріальних потреб суспільства, що швидко зростають.
Або такий факт. Україна виробляє мало енергоресурсів, особливо нафти й
газу, і змушена закуповувати їх в інших країнах, передусім у Росії.
Закуплені за високими світовими цінами енергоресурси до того ж
неефективно використовуються. Наприклад, Франція споживає 30 млрд м3
газу, тобто втричі менше, ніж Україна, але при цьому виробляє продукції
у 5 разів більше. Сьогодні весь світ широко використовує
енергозберігаючі технології, послідовно проводить режим ефективного
використання газу, чого в Україні немає. Ефективне використання ресурсів
— це дійовий чинник не тільки зменшення витрат валюти на закупівлю
енергоресурсів, зовнішньоекономічної незалежності країни, а й виходу її
на передові позиції сучасної енергозберігаючої технології.
Предметом ОЕТ є економіка в цілому, яка охоплює всі три рівні:
мікрорівень – економіка підприємства, сім”ї,
макрорівень – економіка країни, регіону,
глобальний рівень – світова економіка.
2. Історичний розвиток економічних знань
Економічні знання зародились ще в стародавньому світі. Поступово із
розвитком суспільства розвиваються господарські і економічні зв”язки і
натуральне господарство замінюється товарним.
Економічна теорія формується і починає розвиватися саме тоді, коли
починає переважати товарне господарство (приблизно XV ст.).
У пізньому середньовіччі (XVI—XVII ст.) феодалізм розкладається і
виникають капіталістичні виробничі відносини. Великі географічні
відкриття сприяли розвитку зовнішньої торгівлі, зумовили введення в обіг
величезної кількості дорогоцінних металів за рахунок пограбування
колоній. Зростання ролі ринку в житті суспільства, ускладнення
суспільно-економічних відносин — все це зумовило становлення економічної
теорії, як самостійної науки. На перших етапах економічна теорія
виражала інтереси міцніючого класу буржуазії та прогресивні тенденції
суспільного розвитку. Тоді ж з’явився термін «політична економія».
Економічна теорія, тобто політична економія — історична наука, вона
розкриває закони розвитку економіки та методи її пізнання.
Капіталістичні відносини почали складатися передусім у сфері торгівлі.
Тому і перша школа буржуазної політичної економії — меркантилізм,
представники якої вважали, що джерелом багатства країни є торгівля.
Школа фізіократів (XVII-XVIII ст.) вважала, що джерелом багатства
суспільства є виробництво, але тільки сільськогосподарське.
Засновник цієї школи французький економіст Франсуа Кене (1694—1774) у
праці «Економічна таблиця» та деяких інших дослідженнях доводив, що
єдиним джерелом багатства є сільське господарство, і вперше в історії
економічних учень зробив спробу охарактеризувати річний процес
відтворення у цілому. В основі цього процесу лежить еквівалентний обмін.
Виходячи з цього, Ф. Кене розкривав неспроможність меркантилізму
ототожнення багатства з грошима, трактування обігу як джерела багатства.
Фізіократи обгрунтували, що джерелом нових продуктів, додаткової
вартості є не сфера обігу, а саме сфера виробництва. Проте їхня
історична обмеженість полягала в тому, що вони вважали продуктивною лише
землеробську працю, а в промисловості, на їхню думку, працівник лише
змінює форму речовини, яка дається йому землеробом.
Класична політична економія дістала свою назву тому, що основним
об’єктом дослідження стало виробництво незалежно від його галузевих
особливостей, а також розподіл благ. Започаткував цей напрям у
економічній думці Уїльям Петті (1623—1687). Саме він на відміну від
меркантилістів, що спиралися на поверхові явища економічного життя,
зробив спробу проникнути в сутність економічних процесів і пояснити їх.
Подальший розвиток, збагачення і конкретизацію ці підходи знайшли в
англійського економіста Адама Сміта (1723—1790). У «Дослідженні про
природу і причини багатства народів» (1776) він довів, що разом з
поділом праці розвивається обмін, що гроші — це не вигадка людей, а
атрибут самого обміну, що вони є товаром. Вартість товарів А. Сміт
визначав тільки за втіленою у них працею. Він розрізняв споживну та
мінову вартість.
Видатним представником цього напряму економічних учень є відомий
англійський економіст Давід Рікардо (1772-1823). Його головна праця
«Засади політичної економії і оподаткування» (1817) свідчить, що він був
буржуазним ідеологом епохи промислового перевороту.
3. Методи і функції економічної теорії
Під методом пізнання звичайно розуміють спосіб досягнення мети. Він є
робочим інструментом, засобом пізнання предмета, що вивчається.
Метод наукової абстракції
Метод аналізу і синтезу
Поєднання кількісною і якісного аналізу
Математичні і статистичні методи
Метод логічного та історичного підходу.
Метод порівнянь
Індукція і дедукція. Індукція — це рух думки від одиничного до
всезагального, від знання нижчого ступеня спільності до знання вищого її
ступеня. Дедукція — рух думки від всезагального до одиничного.
Метод аналогії означає перенесення властивості (сукупності властивостей)
одного явища на інше.
Слово «функція» в дослівному перекладі з латинської означає «виконання,
звершення». Якщо ми говоримо про функції економічної теорії, то хочемо
показати, які завдання виконує ця наука, яке коло її обов’язків перед
людством, які її роль і призначення.
Економічній теорії властиві такі функції:
Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб розкрити зміст
економічних законів і категорій, суттєві причинно-наслідкові зв’язки
економічних процесів.
Практична функція полягає в тому, щоб практично запровадити нові методи
господарювання, використання економічного досвіду інших країн,
впровадження прогресивних форм власності. Для України її суть полягає в
тому, щоб практично втілити найоптимальніші шляхи виходу України з
економічної кризи і поступово перейти до соціально-орієнтованої ринкової
економіки.
Світоглядна (виховна) функція – це формування економічного світогляду.
Для України її суть полягає в тому, щоб психологічно підготувати людину,
яка нормально буде сприймати ринок.
4. Економічні потреби та їхня структура
Поняття «потреба» дуже містке. Людина має систему найрізноманітніших
потреб: фізіологічних, інтелектуальних (духовних), соціальних тощо.
Колектив залежно від сфери діяльності має свої специфічні потреби.
Скажімо, потребами підприємства, що виробляє одяг, є розвиток його
потужностей, запровадження нових моделей, зростання прибутку
підприємства і доходів кожного його члена. Потребами народу (нації) є
зростання економічного, наукового, технічного, духовного потенціалу
країни, гарантування п зовнішньої безпеки, технічної, технологічної та
культурної незалежності.
Є потреби самозахисту (безпеки, захищеності), потреби поваги (визнання,
самоповаги), потреби у любові, духовній близькості, потреби
самоутвердження, саморозвитку тощо. Проте ми розглядатимемо потреби, що
пов’язані зі сферою господарської діяльності. Вони дістали назву
економічних потреб.
Економічні потреби — це необхідність у життєвих благах, бажання володіти
ними і використовувати за призначенням.
PAGE
PAGE 1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
