Основні прояви екологічної кризи в Україні (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

“Основні прояви екологічної кризи

в Україні”

Слово екологія походить від грецьких «oikos» — оселя і «logos»— вчення.
Екологія — це наука про навколишнє середовище, оселю, людину, її
взаємодію із цим середовищем і шляхи забезпечення умов для її життя.

Яка сьогодні екологічна ситуація в Україні? Як взаємодіють суспільство і
природа в умовах НТР? Які способи і шляхи розв’язання найгостріших
соціально-екологічних проблем в Україні?

Впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техніки, поява
нових технологій, енергоджерел і матеріалів призвели до революційних
змін у житті суспільства. Людство вступило в епоху науково-технічної
революції, що посилило антропогенний вплив на природу. Цей вплив має
суперечливий характер. У ньому переплітаються позитивні й негативні
явища. З одного боку, вдосконалення технологій і зростання виробництва
сприяють більш повному задоволенню потреб людей, раціональному
користуванню природними ресурсами, збільшенню виробництва продуктів
харчування і т.ін. З іншого — забруднюється природне середовище,
знищуються ліси, посилюється ерозія грунтів, випадають кислотні дощі,
зменшується озоновий шар землі, погіршується стан здоров’я людей тощо.

Зростаючі потреби суспільства і виробництва обумовлюють подальше
прискорення темпів науково-технічного прогресу. Цілком зрозуміло, що чим
вищий історичний етап розвитку суспільства, тим більшою мірою стан
природного середовища детермінується цілепокладаючою людською
діяльністю. Поглиблення і розширення масштабів такої діяльності можуть
призвести до глобальних суперечностей у розвитку цивілізації, які можна
подолати лише шляхом проведення докорінних змін у рамках розвитку самого
суспільства.

Сучасна екологічна ситуація складалась стихійно в ході діяльності людей,
спрямованої на задоволення їхніх потреб. Людина досягла висот сучасної
цивілізації завдяки тому, що постійно змінювала природу у відповідності
зі своїми цілями. Люди досягали цілей, на які розраховували, але
одержували наслідки, яких не чекали.

Науково-технічна революція змінює стосунки людини з природою, створює
нові умови її існування, помітно впливає на спосіб її життя і праці.
Використовуючи сучасні засоби виробництва, людство впливає на природу в
планетарному масштабі. Різке збільшення масштабів такого впливу
загострило проблему передбачення наслідків людської діяльності.
Екологічне прогнозування стало необхідною умовою оптимізації процесу
взаємодії суспільства і природи. Тому важливо мати еколого-економічну
оцінку науково-технічного прогресу. Ця суперечливість пов’язана з
нерівномірністю розвитку різних галузей виробництва, науки і техніки.
Подальше вдосконалення техніки має здійснюватись із врахуванням її
негативного впливу на стан природного середовища. В умовах структурної
перебудови економіки України, заміни застарілої техніки і технології
новими відкриваються широкі можливості для помітного зменшення
негативного впливу виробничої діяльності на природу.

У сучасній екологічній ситуації важливо при оцінці економічної
ефективності науково-технічного прогресу враховувати екологічні наслідки
впровадження нової техніки, проводити комплексні еколого-економічні
експертизи нової техніки. Такій експертизі мають підлягати не тільки
створені техніка і технології, а й технічні ідеї, розробки, проекти
нових технічних засобів. Саме під цим кутом зору розглянемо стан
навколишнього середовища в Україні.

Україна здобула статус незалежної держави і вступила в новий історичний
період свого розвитку. За природними умовами вона є однією з багатих
країн світу, що дає підстави з оптимізмом дивитися у майбутнє. Територія
України займає площу 60355 тис га. Близько 95% її території — рівнинна
частина, а на долю гірських систем Карпат та Криму припадає лише 5%.
Ліси займають 19% її території.

Разом з тим Україна є однією з найбільш неблагополучних в екологічному
відношенні країн Європи. Чого варта лише одна ЧАЕС! Це — результат
непродуманої і екологічно необгрунтованої господарської діяльності
керівних структур колишнього СРСР. Адже економіка України формувалась
без урахування об’єктивних потреб та інтересів її народу, в той час як
фінансування природоохоронних заходів здійснювалось за залишковим
принципом. Внаслідок цього її економіка перенасичена хімічними,
металургійними та гірничорудними виробництвами із застарілими
технологіями і значним руйнівним впливом на навколишнє середовище.

Деформована галузева структура виробництва спричинила деформовану його
територіальну організацію. Виникли гігантські центри надмірного
зосередження промисловості, що характеризуються високим антропогенним
впливом на природне середовище. Це насамперед Донбас і Придніпров’я —
найбільш забруднені регіони в Європі. В даному регіоні, а він займає 18%
території з 28% населення України, виробляється 40% загального обсягу
промислової продукції.

Географічне положення України сприятливе у природно-ресурсному
відношенні. За різноманітністю і багатством мінерально-сировинної бази
Україна може забезпечити збалансований розвиток базових галузей
промисловості і агропромислового комплексу. Україна виробляє близько 5%
світового обсягу мінеральної сировини. На її території розвідано близько
8 тис. родовищ майже 90 видів корисних копалин. Потребують промислового
освоєння такі нові види мінеральної сировини, як золото, поліметали,
деякі рідкісні метали (літій, скандій та ін.), алуніти, флюорити,
абразивна сировина, апатити, фосфорити, цеоліти. Багато родовищ
залягають у вигідних географічних і еколого-економічних умовах, що
підвищує їхню цінність.

За запасами окремих корисних копалин Україна випереджає такі розвинуті
країни, як США, Канаду, Англію, Німеччину та інші. Це ставить її в ряд
країн, які при дбайливому ставленні до своїх надр можуть в основному
забезпечити свої потреби за рахунок власної сировини і вийти для її
реалізації на міжнародний рівень.

Але для цього потрібні докорінні зміни в ставленні до
мінерально-сировинної бази нашої країни. Адже поки що немає чіткого
механізму управління і необхідного державного нагляду за використанням
та охороною надр, що призводить до безгосподарського ставлення
гірничовидобувних підприємств до мінеральної сировини та зростання її
необгрунтованих втрат. Недосконалі технології видобування та переробки
мінеральної сировини, незадовільне вирішення питання комплексного
освоєння родовищ призводить до того, що в надрах залишається і
втрачається: розвіданих запасів нафти — 70%, солей — 50%, вугілля — 40%,
металів — 25%. Відходи видобутку і переробки корисних копалин майже не
використовуються 6 народному господарстві і займають при цьому десятки
тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, ускладнюючи екологічну
ситуацію.

У складному стані перебувають земельні ресурси та грунти України. Її
земельний фонд (60,4 млн. га) характеризується високим рівнем
освоєності. Розораність території становить 56%, чого немає в жодній
країні світу. Для порівняння у США цей показник 27%, у Франції — 42%, у
ФРН — 33%. В середньому на одного жителя України припадає 0,81 га
сільськогосподарських угідь і 0,65 га ріллі. Високий рівень розвитку
продуктивних сил і сприятливі грунтово-кліматичні умови для ведення
сільського господарства обумовили інтенсивне використання земель. Тільки
8% території країни перебуває в природному стані. Це болота, озера,
гірські масиви, покриті і непокриті лісом. В Україні всі придатні для
інтенсивного землекористування території вже введені в різні сфери
господарської діяльності.

Одночасно мають місце значні втрати угідь і відведення земель для
несільськогосподарських потреб. За 1981-1990 pp. для державних і
громадських потреб відведено 360,5 тис. га земель, в тому числі 117,4
тис. га сільськогосподарських угідь, з них 67,3 тис. га ріллі. На зміну
земель, що вибули з обігу, освоювались місця розкорчованих багаторічних
насаджень, сінокоси, пасовища, осушені заболочені і перезволожені
угіддя, рекультивовані території. Якісний склад орних земель при цьому
погіршився, тому що з обігу були виведені більш родючі землі.

Внаслідок екстенсивного розвитку сільського і лісового господарства,
водних і хімічних меліорацій відбувається інтенсивний розвиток ерозійних
процесів, ущільнення орного шару грунту, зниження його родючості,
ослаблення стійкості природних ландшафтів України. Стан грунтів у цілому
досяг критичного і перебуває на грані виснаження. Це зумовлено тривалим
екстенсивним використанням земельних угідь, і особливо ріллі, що не
компенсувалося рівнозначними заходами з відтворення родючості грунтів.

Внаслідок нераціонального застосування засобів хімізації сільського
господарства в грунтах накопичуються залишки мінеральних добрив і
пестицидів. Щороку використовується понад 4 млн. т мінеральних добрив,
що в перерахунку надушу населення становить майже 85 кг. Нині в Україні
забезпеченість складськими приміщеннями для зберігання добрив становить
54% від потреби. В останні роки намітилась тенденція до зменшення
застосування хімічних і зростання біологічних засобів захисту рослин.

Аналіз стану земельних ресурсів показує, що в результаті інтенсифікації
землеробства і безконтрольного застосування засобів хімізації якість
грунтів постійно погіршується, а родючість їх знижується. В цих умовах
необхідно реально забезпечити існування різних форм власності на землю,
звести розораність території України до екологічно обгрунтованих норм,
здійснити випуск сільськогосподарських машин, які б не переущільнювали
грунти, впровадити нові нормативи відведення земель для
несільськогосподарських потреб.

Велике занепокоєння викликає стан водних ресурсів та способи їхнього
використання. Це насамперед води рік, озер, боліт, ставків, водосховищ
та підземні води. На півдні Україна омивається водами Чорного і
Азовського морів. В Україні протікає понад 22 тис. річок загальною
довжиною більш як 170 тис. км. Основні запаси води знаходяться в
північній і північно-західній частині, а в південних областях води не
вистачає. З метою більш надійного забезпечення водою маловодних регіонів
виконано значні роботи з регулювання стоку річок, на яких створено 1087
водосховищ, зроблено близько 28 тис. ставків, 7 великих каналів.

Населенням і народним господарством України щорічно використовується
близько 30 млрд. куб. м води. Головними водокористувачами є: енергетика,
металургія, сільське господарство та комунальна сфера. Слід відзначити
дуже неефективне використання води всіма галузями промисловості, чому
сприяють застарілі технології та відсутність обліку використання води.

Залишається гострою проблема забруднення поверхневих та підземних вод
переважно органічними речовинами, сполуками азоту, фенолами,
нафтопродуктами, а також важкими металами. В останні роки
спостерігається підвищення їхньої мінералізації, зростають зосередження
хімічних підприємств. Загалом на території України нині діють 193
стабільні осередки забруднення підземних вод, експлуатуються 303 великі
водозабори підземних вод, де якість води погіршується внаслідок
техногенного впливу.

З метою охорони вод від забруднення проводяться такі профілактичні
заходи: розробка схем комплексного використання та охорони вод,
екологічна експертиза проектів будівництва і реконструкції об’єктів, що
впливають на стан води, нормування водоспоживання та водовідведення,
введення в експлуатацію водоохоронних споруд, контроль за скидом стічних
вод та стоком водних об’єктів тощо. З 1982 p. була введена плата за
використання води в промисловості. Значний ефект дасть перехід
промислових підприємств на економне використання води, впровадження
безводних і маловідходних технологій. Необхідно також ввести новий
порядок лімітування використання водних ресурсів у бік зменшення питомих
норм витрат води на одиницю продукції. Доцільно було б заборонити
введення в експлуатацію об’єктів промисловості, соцкультпобуту і житла
при відсутності потужностей з відведення і очистки стічних вод.

За останні роки намітилась тенденція до зменшення викидів забруднених
речовин в атмосферне повітря. У 1992 р. в цілому по республіці було
викинуто в повітря 8,6 млн. т. шкідливих речовин від стаціонарних джерел
забруднення. Основні забруднювачі повітря — підприємства металургії
(30,7%), енергетики (28,9%), вугільної (17,2%) та нафтохімічної
промисловості (5%). Однак рівень забруднення атмосфери ще залишається
досить високим. Найзагрозливіша ситуація складається в промислових
центрах Донецько-придніпровського економічного регіону.

Головна причина повільного зниження викидів і зменшення рівнів
забруднення — використання застарілих і неефективних технологій.

Значна частка у забрудненні атмосфери належить транспорту. Так, понад
40% оксиду вуглецю, 45% вуглеводів і близько 30% окислів азоту від
загальної кількості речовин потрапляють в атмосферу завдяки транспорту.
Викиди автотранспорту в 90-ті роки становлять 38,5% від усього обсягу
викидів забруднених речовин в Україні. З метою їх зменшення потрібно
застосовувати альтернативні види моторного палива з меншим вмістом
свинцю, перевести дизельні автомобілі на використання газодизельних
сумішей, що зменшує димність відпрацьованих газів та вміст у них
токсичних сполук.

Терміново слід розробити нову концепцію розвитку народного господарства,
обмеживши до розумних обсягів розвиток добувних, енер-го-, ресурсо- та
водоємних виробництв. Потрібно переглянути ставлення до питань
подальшого розвитку металургійної й хімічної промисловості, визначити
розумну потребу виробництва чавуну, сталі та хімічної продукції, а також
впроваджувати маловідхідні технологічні процеси, що забезпечать суттєве
зменшення викидів забруднюючих речовин.

Значно погіршилась екологічна ситуація в Україні внаслідок аварії на
Чорнобильській АЕС. При руйнації конструкції блока стався викид значної
кількості радіонуклідів у навколишнє середовище. Основна маса
радіоактивних елементів випала протягом 10 діб, хоча забруднення
прилеглих територій тривало протягом місяця. Зміна метеорологічних умов
протягом перших десяти днів після аварії, коли спостерігався найбільш
інтенсивний викид, призвела до утворення трьох секторів забруднення:
західного (26-27 квітня), північного (28-29 квітня) і південного (30
квітня — 5 травня). З усіх викинутих із активної зони матеріалів йод,
цезій, стронцій і плутоній у короткостроковому і довгостроковому плані
визначили радіологічну обстановку в потерпілих районах.

Один із найпотужніших факторів, що впливають на радіологічну ситуацію в
Україні є високоактивне забруднення території 30-кіло-метрової зони. За
межами цієї території радіоактивного забруднення різного рівня (від 0,1
до 15 і вище К’юрі кв. км зазнали сільгоспугіддя на площі 4,6 млн. га,
що становить 12% загальної площі сільгоспугідь України. Починаючи з 1986
р., на забруднених територіях виконується комплекс афохімічних,
агротехнічних і організаційних заходів щодо зниження надходження
радіонуклідів у продукцію.

Ліквідація наслідків аварії на ЧАЕС потребує значних матеріальних і
фінансових ресурсів. Громадяни України мають право на екологічну
безпеку. Це право забезпечується комплексом юридичних, економічних,
технологічних і гуманітарних чинників. Тому стратегія
природокористування в Україні має бути однією з фундаментальних
складових процесу розбудови правової демократичної держави з розвиненою
ринковою економікою.

Екологічна ситуація в Україні з метою її оздоровлення потребує
мобілізації зусиль усіх урядових і неурядових організацій, вчених,
виробничників, господарських і контролюючих органів, громадськості.

Висновки

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як
кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через
нехтування об’єктивними законами розвитку і відтворення
природно-ресурсного комплексу України.

Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких
перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних,
найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсномістких та
енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких
здійснювалося найбільш «дешевим» способом — без будівництва відповідних
очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективно
діючих правових, адміністративних та економічних механізмів
природокористування та без урахування вимог охорони довкілля.

Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості
суспільства, призвели до значної деградації довкілля України,
надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і
земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у
тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі процеси
тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану
здоров’я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності,
а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною
деградацією народу України.

Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно
гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними
кризами. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими
медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками
спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної
екологічної катастрофи.

Список літератури:

Екологія: Навч.-метод. посібник для самостійн. вивчення дисциплін
/Дорогунцов С.І. та ін.: Київ. нац. екон. ун-т. — К., 1999. — 152с.

Ивченко Б.П., Мартыщенко Л.А. Информационная экология. — Ч.1. — СПб.:
Нормед-Издат, 1998. — 201с.

PAGE

PAGE 8

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *