.

Основні фактори (чинники) і процеси, які призводять до погіршення стану земель (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
610 2660
Скачать документ

Реферат з екології

Основні фактори (чинники) і процеси, які призводять

до погіршення стану земель.

Земельні ресурси, ґрунтовий покрив належать до вирішальних чинників
існування біосфери нашої планети. Земля відіграє найважливішу
загальнобіосферну роль і є фундаментальною основою функціонування
атмосфери, гідросфери та інших сфер, рослинного і тваринного світу, а
також людського суспільства. В аграрному секторі вона — головний засіб
виробництва, найважливіша складова частина ресурсної бази землеробства.
Характер і якість земель, родючість сільськогосподарських угідь
визначають ефективність аграрного виробництва, можливість, розв’язання
продовольчої проблеми, продуктивність праці в аграрній сфері. З огляду
на незадовільне їх використання та гостроту еколого-економічної кризи в
агроземлекористуванні. Президент нашої держави видав ‘ розпорядження
“Про національну програму охорони земель на 1996— 2005 роки”. Метою
зазначеної програми є розробка та обгрунтування комплексної системи
організаційних, економічних і техніко-технологічних заходів та
механізмів, спрямованих на радикальне поліпшення охорони земель,
збереження і поліпшення родючості грунтів, запровадження раціонального
та екологічно збалансованого землекористування. Такі завдання поставлено
перед усіма землевласниками і землекористувачами, Саме вимога всебічної
охорони земель і повинна зумовити перехід до, раціонального,
екологоврівноваженого та екологобезпечного землекористування.

Розгляд під таким кутом зору проблеми землекористування, Охорони, і
збереження ґрунтового покриву повинен привести до перевороту в мисленні,
розумінні сучасних земельно-ресурсних елементів розвитку людської
цивілізації.

Найстародавніші землеробсько-тваринницькі культури Старого світу
датуються, за найновішими даними учених, VIIL—VII тисячоліттями до н. е.
Тобто землеробство на. планеті налічує : лише 9—10. тис. років, що в
200—300 разів менше, ніж весь період еволюції людства. Власне перехід
первісної людини до землеробської діяльності прискорив
соціально-економічний розвиток і прогрес суспільства та інтенсифікував
процеси природокористування.

До початку землеробської культури площа придатних для обробітку, родючих
земель на планеті становили, найвірогідніше, близько 4,5 млрд. га. Нині
ж їх залишилось лише 2,5 млрд. га. Тобто за 10 тис. років використання
людиною земельних ресурсів, площа придатних, для ведення, сільського
господарства угідь, зменшилася майже на 2 млрд. га. Такою -є ціна
людської цивілізації у земельно-ресурсному вимірі. Це означає, що
людство щорічно втрачало, в середньому, 200 тис. га орних земель.

Одним з головних чинників еколого-економічної кризи в аграрному
землекористуванні — це ерозія грунтів. Варто людині на будь-якій
земельній ділянці знищити природну рослинність, яка захищає грунт від
прямого впливу динамічних сил атмосфери і гідросфери, — зараз же
починається руйнування поверхні даної ділянки. Ерозійні процеси на ній
розвиваються під дією механічного обробітку землі, а також ще двох сил —
води і вітру.

Надзвичайно інтенсивною є ерозія грунтів на орних землях та на вибитих
(виволочених) пасовищах. На ріллі вона проявляється по-різному, залежно
від виду вирощуваної сільськогосподарської культури. На посівах
багаторічних трав її майже немає, під суцільним посівом зернових
колосових і однорічних кормових культур вона має мінімальні масштаби, а
на посівах просапаних рядкових культур досягає максимальних розмірів.
Темпи і масштаби ерозійних процесів на сільськогосподарських землях
залежать великою мірою також від рельєфу, типу ґрунтового покриву,
застосовуваних способів, технологій та технічних засобів обробітку
грунтів і посівів. Сильною вважається ерозія, коли змив ґрунтової
маси-перевищує 50 т. З 1 га земельної площі на рік, середньою — 25-50
т, слабшою 12,5— 25 т, а дуже слабою менше 12,5 т/га в рік. При сильній
ерозії з поверхні використовуваної земельної ділянки щорічно змивається
5-міліметровий шар грунту, або 12,5 см за 25 років. Півметровий
гумусовий шар чорнозему природним шляхом, як вважають вчені —
ґрунтознавці, утворюється приблизно за 3,5—4 тис. років. Ерозія може
зруйнувати його за 100—200 років.

З 1,5 млрд. орних земель, що нині перебувають в обробітку в усьому
світі, майже 50%.зазнають негативного впливу водної та вітрової epозії
різного ступеня. Понад: 60% загальної площі поливних земель потерпають
від засолення, осолонцювання й підтоплення, що значною мірою знижує їх
родючість. Чимала частка світової площі, .ріллі (до 20%) має досить
низький вміст гумусу (менше 1%), а також безструктурний склад ґрунтового
покриву який крім того, ще й-бідний на мінеральні елементи, необхідні
для одержання високих урожаїв.

Шкідливий антропогенний вплив, а також розгул стихій, природних та
посилених людиною, завдає грунтам величезної, інколи непоправної шкоди.
Це, насамперед, водна і вітрова ерозія, погіршення фунтової структури,
механічне руйнування та ущільнення грунту, постійне збіднення на гумус
та поживні речовини, забруднення грунту мінеральними добривами,
отрутохімікатами, мастилами та пальним, перезволоження та .засоленість
земель.

Втрата грудкуватої структури у верхніх шарах грунту відбувається
внаслідок постійного зменшення вмісту органічних речовин, механічного
руйнування структури різноманітними знаряддями обробітку, а також під
впливом опадів, вітру, перепаду температур.

Ще однією причиною втрати родючості є багаторазовий обробіток грунтів
різними знаряддями за допомогою потужних і важких колісних тракторів.
Часто поле протягом року обробляється до 10—12 разів. Крім того добрива,
посівний матеріал, зерно і солому, коренеплоди і бульбоплоди завозять на
поле та вивозять з причепами. Причому часто трапляється так, що
автотранспорт уникаючи розкислих доріг, їде полем, посівами, утворюючи,
паралельні тимчасові дороги. Такого не буває в жодній іншій країні, де
кожне поле має свого справжнього господаря. Висока частота обробітку
пояснюється ще і тим,, що наше сільське господарство не має конкретних
знарядь, щоб одночасно проводити кілька видів обробітку землі і догляду
за посівами.,,

Через частий обробіток землі розпилюється поверхня грунту. Один

трактор «Білорусь», працюючи на сухих полях, утворює по 13-14 т. пилу на
кожному гектарі, що і без Пилових бур призводить до зносу мільярдів тонн
родючого шару грунту щорічно.

Через ущільнення грунту колёсами важких тракторів і комбайнів типу «Дон»
(15—20 т) різко знижується родючість. Нормальна об’ємна маса
структурного грунту 1,1—1,2 г/куб. см на багатьох полях змінюється аж до
1,6—1,7 г/куб. см, що значно перевищує ^критичні величини. У таких
грунтах майже вдвоє зменшується загальна пористість; різко знижується
водопроникна і водоутримуюча здатність, зменшується опірність грунту до
ерозійних процесів; Колеса трактора «Кировец—700» ущільнюють у колії
грунт на глибину до 20 см, і врожай на таких смугах, удвічі нижчий, ніж
на ділянках між ними. Лише за рахунок цього чинника загальний врожай на
полі зменшується на 20%.

Глобальною проблемою на сьогоднішній день є постійне зменшення вмісту
гумусу, .який відіграє провідну роль у формуванні грунту, його цінних
агрономічних властивостей, забезпеченні рослин поживними речовинами.
Однією із основних причин цього є споживацький підхід до землі,
намагання якнайбільше з неї взяти і якнайменше їй повернути. А гумус
витрачається не тільки на мінералізацію з вивільненням доступних для
рослин поживних речовин, а й виноситься з грунту в процесі ерозії, з
коренеплодами та бульбоплодами, на колесах . транспортних засобів,
руйнується під впливом різноманітних хімічних речовин.

Нині в Україні кількість гумусу в грунті зменшилася в середньому в шість
разів і складає приблизно 3 відсотки. Щорічно грунти України втрачають
за рахунок мінералізації 14 млн. т гумусу, за рахунок ерозії —-19 млн.
т.

Сьогодні дедалі більш відчутними стають негативні наслідки хімізації
сільського господарства — погіршуються властивості грунту, його стан,
через нагромадження в ньому великої кількості шкідливих хімічних
речовин, що вносились без належних розрахунків і врахування екологічних
законів. До таких хімічних; речовин, в першу чергу, належать міндобрива
та різні отрутохімікати-пестициди.

Внаслідок внесення високих доз мінеральних добрив грунт забруднюється
баластними речовинами — хлоридами, сульфатами.

Пестициди пригнічують біологічну активність грунтів, знищують потрібних
мікроорганізмів, черв’яків, зменшують природну родючість. Крім цього,
гинуть комахи – запилювачі, від чого теж різко знижується врожайність,
наприклад, гречки, баштанних культур та ін.

Вже сьогодні в результаті спровокованої людиною пестицидної еволюції
близько 500 видів комах є стійкі проти застосовуваних інсектецидів. Така
стійкість виникає в рослин, молюсків, гризунів, грибів.

Але це ще не все, оскільки всі без винятку пестициди належать до отрут
широкої дії, то, потрапляючи в продукти харчування, вони завдають
великої шкоди здоров’ю людей. Дослідження в нашій країні засвідчили:
там, де інтенсивно застосовуються сільськогосподарські отрутохімікати, у
місцевого населення ушкоджуються Структури спадковості, розладнуються
діяльність центральної нервової системи, важливих органів, у-жінок
частішають ускладнення вагітності, випадки народження неповноцінних або
мертвих дітей, виникає алергія. Американські дослідники виявили, що 30%
інсектицидів, 60% гербіцидів, 90% фунгіцидів, що застосовуються в США
здатні викликати рак. А також встановлено, що пестициди стимулюють
розвиток у навколишньому середовищі вірусів, зокрема тих, які збуджують
небезпечні захворювання людей, руйнують імунну систему. Площа земель,
забруднених залишками отрутохімікатів, сягає 13 млн. та.

Грунти також забруднюються відпрацьованими газами тракторів, комбайнів,
автомобілів, мастилами та пальним, які з них виливаються під час роботи
на полях. У грунти потрапляють і техногенні забруднення від промислових
підприємств — сульфати, окиси азоту, важкі метали та інші сполуки.

Винятково гострою проблемою є вилучення орних земель під забудову-різних
об’єктів: промислових підприємств, доріг, міст тощо, а також складування
промислових та побутових відходів. За останні шістдесят років в Україні
під різні види не сільськогосподарського використання вилучено родючих
земель, площа яких перевищує територію Одеської області (333 тис. кв. км
або 3,3 млн. га). Понад 700 тис. га родючих земель затоплено водоймищами
на Дніпрі. Відвали промислових відходів поглинули 200 тис. га родючих
земель.

Негативний бік мають і такі важливі для сільського господарства роботи
як зрошення й осушення, земель. Зрошувані землі дають близько 30%
продукції рослинництва, але створення водойм і зрошення великих
територій призводять до підняття рівня ґрунтових вод і зміни їхнього
хімічного складу. Виникає засолення грунтів, заболочування, підвищується
сейсмічність території. 50% зрошуваних земель у нашій країні підтоплено,
бо втрачається чи перевитрачається на кожному гектарі 700 куб. м на рік.
Перевитрата води закладена в самій нормі поливу перевищена на 30%.
Взагалі довжина зрошувальних меліоративних водоводів України перевищує
довжину екватора Землі (40 млн. м), а площа затоплених угідь у тричі
більша такої держави, як Люксембург (2,6 тис. кв. км).

За двадцять років площа перезволожених земель на Україні збільшилась на
1 млн. га. Разом із введенням нових осушених-площ— понад 30% з
староорних грунтів виводиться із сільськогосподарського використання.
Тобто, щороку вводиться 135 тис. га, а 46 тис. га виводиться із числа
меліоративних земель, внаслідок їхньої деградації.

Внаслідок осушення зникають болота, міліють річки. Меліорація змінює
склад рослинності, місця мешкання тварин,: призводить до великих втрат
лікарських та харчових рослин. Так, на початку шістдесятих років
поліські кооператори заготовляли 220 ц валеріани,на1 рік, нині лише 5ц.
Із 47 видів лікарських трав, які зростали на поліссі, тепер збирають 6—7
видів. 20 років тому на Поліссі було 80 тис. га журавлини, яка має
надзвичайно цілющі властивості, нині ця площа скоротилась до 23 тис. га.
Катастрофічне знизилась і врожайність цієї цілющої ягоди. На початку
шістдесятих заготівельники збирали по 900—950 кг журавлини з гектара,
сьогодні по 100.

Таке використання та погіршення якості наших земель вимагає вжиття
термінових науково обгрунтованих заходів, що сприятимуть значному
підвищенню родючості грунтів та отриманню екологічно чистих продуктів
харчування.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020