Реферат на тему:
Метод науки та його особливості
Кожна наука користується певними прийомами дослідження, що становлять
її метод або дають змогу розкрити його. Слово «метод» (від methodos)
означає шлях дослідження, вчення. У широкому розумінні слова методом
називають шляхи, способи і засоби пізнання дійсності, сукупності
взаємопов’язаних принципів і способів дослідження процесів, явищ і
предметів у природі та суспільстві.
Метод науки — це властивий для неї спосіб проникнення у зміст предмета,
що вивчається. Метод економіки природокористування, теж визначається
змістом і особливостями її предмета як науки, вимогами і завданнями.
Якщо предмет науки відповідає на запитання «що вивчається?», то метод —
«як вивчається?»
Добір конкретних способів дослідження визначається методологією
наукового пізнання. Методологія наукового пізнання дійсності є вченням
про принципи побудови, форми і способи науково-пізнавальної діяльності.
Вона визначає принциповий підхід до вивчення явищ господарського життя і
є центральним питанням розвитку кожної науки.
Обсяг змісту науки «економіка природокористування» невпинно зростає,
процес оволодіння нею ускладнюється. Одним із головних шляхів
розв’язання цієї проблеми є посилення уваги до методології дисципліни.
При дослідженні економічних явищ у природокористуванні необхідно
використовувати діалектичні принципи, категорії і закони, згідно з якими
всі сторони життя суспільства як єдиного організму повинні розглядатись
у взаємодії, взаємозв’язку, в процесі розвитку, відмирання старих і
виникнення нових форм зв’язку.
Застосування принципу взаємозв’язку і розвитку явищ об’єктивної
дійсності в економіці означає, що економічні явища треба розглядати не
ізольовано, у відриві від конкретно-історичних обставин, а всебічно — у
взаємозв’язку і розвитку. Наприклад, потрібно аналізувати суттєві
взаємозв’язки рівня розвитку продуктивних сил і ступеня раціональності
використання природних ресурсів, природокористування в сільському
господарстві і в) інших галузях народного господарства, їх підприємствах
та підрозділах, окремих видів природних ресурсів.
Аналізуючи економічні відносини і явища у природокористуванні, треба
керуватися і тим,1 що вони перебувають також у взаємозв’язку з
політичними, юридичними, демографічними, ідеологічними та іншими
соціальними відносинами, явищами природи і технікою (технологією,
агротехнікою, зоотехнікою).
Принцип розвитку вимагає, щоб економічне дослідження велося за схемою:
минуле—сучасне—майбутнє. Щоб зрозуміти суть економічного явища, треба
знати його історію, без цього не можна побудувати теорію. Розглядаючи
перспективи розвитку природокористування, слід орієнтуватися на виявлені
під час дослідження зародки нового, передового, економічно та екологічно
раціонального.
Економічні явища розвиваються відповідно до загального закону
діалектики, перетворення кількісних змін в якісні, які є наслідком
нагромадження кількісних змін. Кожна нова якість, що виникає, створює в
своїх межах простір для нових кількісних змін. Ігнорування цього
принципу в економіці природокористування може призвести до
катастрофічних наслідків — переміщення окремих) видів ресурсів із
розряду відновлюваних у невідновлювані, невичерпних — у вичерпні. А
невідповідність комплексу заходів щодо раціонального використання
певного виду ресурсів відповідному їх розряду може спричинити їх
безповоротне вичерпання.
Економічної науки як такої не може бути без глибокого проникнення в суть
економічної дійсності, яка сама по собі не лежить на поверхні явища.
Інакше кажучи, явище і його суть, як правило, не збігаються. При цьому
суть явища, тобто «нутро» економічної дійсності,) визначає природу цього
економічного явища. Для виявлення цієї суті потрібно зібрати і
опрацювати велику кількість фактів, здійснити складні економічні
дослідження. І ступінь проникнення вчених-економістів у внутрішні
зв’язки економічних явищ слід вважати критерієм глибини економічних
досліджень.
Визначальним для будь-якого предмета є його зміст, в якому виражається
суть і способом існування якого; є форма. При цьому форма залежить від
змісту і активно впливає на нього, стимулюючи або сповільнюючи його
розвиток. Так, зміст попереджувальних і компенсаційних витрат різний при
командно-адміністративній і ринковій системах функціонування економіки.
Тому для поліпшення економічних відносин добір і вдосконалення форм
мають неабияке значення.
Важливою умовою наукового розуміння економічної дійсності в
природокористуванні, прогнозуванні є знання причинно-наелідкових
зв’язків, що існують в економіці природокористування, оскільки воно дає
змогу передбачати і цілеспрямовано змінювати економічні явища. А
висновки про причинно-наслідкові зв’язки в економіці та
природокористуванні можуть вважатися науковими, якщо вони обгрунтовані
економічними факторами і базуються на масових даних.
Саме такий методологічний підхід до економічних явищ і процесів дає
змогу сформулювати і пояснити фундаментальні поняття і принципи
економіки природокористування, а також правильно оцінити конкретні
моменти розвитку цього процесу.
Вивчати економіку природокористування не можна без пізнання практики,
постійних зв’язків з нею. При цьому мається на увазі не описове чи
емпіричне пізнання практичних аспектів природокористування.
Першочергового значення набуває наукове обгрунтування практики,
виявлення закономірних тенденцій, обгрунтування перспектив розвитку
галузі. Такий підхід дає змогу впроваджувати в практику все нове,
передове. При обгрунтуванні та поширенні досвіду передового
господарювання слід брати до уваги відмінності в умовах використання
природних ресурсів у різних регіонах.
Використанні фактичного матеріалу при вивченні економіки
природокористування відіграє важливу роль, а власне використання
грунтується на застосуванні різних методів.
Серед методів дослідження розрізняють загальнонаукові та
конкретно-наукові, або спеціальні. Перші застосовуються ширше. Серед них
центральне місце щодо застосування до економічних наук посідає метод
наукової абстракції. Його схематично зображають як рух від конкретного
(від явищ, які спостерігаються безпосередньо, від зовнішніх уявлень про
них) до абстрактного, і потім сходження від абстрактного до конкретного.
Наукове абстрагування полягає у відстороненні від зовнішніх,; несуттєвих
ознак явищ і виділенні в них загальних, суттєвих сторін (ознак), у
пізнанні сутності явищ. Хоча абстрактне уявлення про явище є менш
повним, воно дає змогу глибше зрозуміти в ньому головне, суттєве, дати
наукове визначення явища. Абстрагування лежить в основі формування
економічних понять, категорій. Значна частина, економічних категорій не
може бути виявлена шляхом безпосереднього спостереження, а для
проникнення в область цих явищ потрібне застосування наукового методу.
Якщо прибуток, який одержують у результаті господарської діяльності,
лежить на поверхні явищ, то прибуток від проведення природозахисних
заходів, а тим більше — чистий дохід, виявити, не озброївшись науковим
методом, неможливо.
Це перший ступінь методу наукової абстракції. Другий ступінь полягає у
сходженні від абстрактного до конкретного, яке вже матиме вигляд не
розрізнених поодиноких фактів, а явищ зі спільною суттю і пов’язаних
спільними рисами з іншими аналогічними явищами і факторами.
Абстрагування може мати більш і менш глибокий характер, але ніколи не
можна абстрагуватися від сутності економічних явищ.
?
?
d
?
j”E&J*3/4-?/?3¦@//////////eeeeeeeeeeeeeeeee
u?u6vAv\wooooooooooooooooeaaaaaaaaa
&
о застосовуються аналіз і синтез. При аналізі відбувається розчленування
економічних процесів і явищ на складові елементи, причому кожен елемент
послідовно вивчається.: Синтез полягає в уявному об’єднанні окремих
елементів об’єкта.
Прийоми аналізу і синтезу широко застосовують при вивченні структури
явищ, .які спостерігаються: витрат па природоохоронні заходи, виробничих
фондів природокористувачів тощо. Своєрідним вираженням методу
аналізу-синтезу є метод статистичних групувань — статистична сукупність
розділяється на групи, а висновків доходять на підставі всієї
сукупності.
Індуктивний метод — це одержання загального висновку на основі
поодиноких фактів, тобто від фактів дослідник йде до природи об’єктів.
Дедукція передбачає рух дослідження від загального до окремого та
одиничного.
Історичний метод пізнання передбачає дослідження конкретного процесу
розвитку, конкретних явищ в їх історичній послідовності. Логічне —і це
абстрактне, теоретично послідовне викладення процесу розвитку, яке
нерідко не збігається з історичною послідовністю. Логічно процес може
бути охарактеризований на матеріалах зон, галузей,
підприємств-природокористувачів, де він досяг найбільшої зрілості.
Конкретно-історичні дослідження можуть служити підставою для глибоких
теоретичних висновків.
Експеримент є основним методом дослідження для природничих наук, однак в
економічних науках він має допоміжне значення, причому не стільки через
свою суть, як методу, скільки через складність і обмеженість
застосування, адже експериментальний метод в економіці
природокористування пов’язаний насамперед з небезпекою заподіяння
непоправної; шкоди природному середовищу, а можливо, і людям.
Поряд із загальнонауковими методами економіка природокористування як
наука потребує своїх конкретних методів. З усієї сукупності
конкретно-наукових методів, що використовуються в економічних науках,
економіка природокористування застосовує наступні.
Статистико-економічну обробку відомостей про явище, яке спостерігається.
Ці відомості можуть бути одержані за допомогою спеціальних спостережень,
документів, в яких фіксуються кількісні характеристики економічних явищ.
Така обробка інформації включає складання зведених матеріалів,
застосування простих і складних групо-вань, кореляційно-регресійного
аналізу, виробничих функцій тощо.
Статистико-економічна обробка дає змогу:
одержати матеріали, які характеризують розвиток або стан явища;
виявити постійні зв’язки між явищами;
з’ясувати кількісні зв’язки між факторами і результатами використання
природних ресурсів за допомогою кореляційнорегресійного аналізу,
визначити форми зв’язку. На цій підставі є змога розрахувати наприклад,
планові розміри природокористування за відомого рівня забезпеченості
його факторами або потребу в факторах за планового рівня
природокористування, також провадити наукове прогнозування та розв’язати
інші завдання. Застосування виробничих функцій дає змогу прогнозувати
перспективні варіанти використання того чи іншого виду природного
ресурсу за тих чи інших значень факторних ознак.
Методом порівняльних (варіантних) розрахунків може порівнюватись
економічна ефективність різних природоохоронних заходів,
екологобезпечних технологій виробництва Порівняльні розрахунки можуть
призначатися для порівняння нормативних і фактичних витрат з наступним
з’ясуванням причин їх незбігання.
Для координації і взаємозв’язку складових досліджуваного явища,
дотримання збалансованості кількісних пропорцій користуються балансовим
методом дослідження. Цей метод відіграє важливу роль при складанні
народногосподарських координаційних планів.
В економіці природокористування математика застосовується через побудову
економіко-математичних моделей—системи математичних символів і форм, яка
має економічний зміст і покликана висвітлити найістотніші ознаки
досліджуваного об’єкта, полегшити пізнання і визначити шляхи ефективного
розвитку процесу. Математичне моделювання в економіці
природокористування використовується тоді, коли на основі вихідної
інформації за допомогою ЕОМ визначають оптимальні кількісні вираження
прогнозованих показників. Застосовуючи математику, слід пам’ятати, що
йдеться не про заміну економічних методів дослідження математичними, а
про вдосконалення математичного апарату і розширення матеріальної бази
економічних методів. Крім того, слід мати на увазі, що економіка
природокористування як наука має справу з нешкалованими явищами. В
багатьох випадках зв’язок між явищами, хоч і є логічно безперервним, не
отримує кількісного вираження. Теоретичний аналіз економіки
природокористування є підставою формування вихідних умов і пояснення
результатів математичного дослідження. і Без нього не можна з’ясувати,
які саме величини і для чого слід обчислювати. Кількісно вимірювати
можна величини лише однакової економічної якості. Достовірну фактичну
базу- для математичного аналізу економічної дійсності в
природокористуванні може мати лише економічна наука.
Отже, методом економіки природокористування є комплексне і
взаємопов’язане дослідження еколого-економічної ситуації з метою
виявлення взаємовідносин людини і природи, впливу виробничої діяльності
на стан навколишнього середовища за допомогою опрацювання інформації
різними науковими способами.
Список літератури
Алимов А. Й., Цемко В. П., Новаторов Й. Й. Зколого-зкономиче-ские
аспекти охраны почв Украннской ССР. К., 1980.
Балацкий О. Ф., Вакулюк В. М., Власенко В. М. Зкология й зконо-мпка. К.,
1986.
Бибьілев С. Н. Зффективность использования природносьірьевих ре-сурсов
агропромьішленного комплекса. М., 1987.
Быстраков Ю. Н., Колосов А. В. Зкономика й зкология. М., 1988.
Веденічев П. Ф., Трєгобчук В. М. Інтенсифікація сільського господарства
і охорона природи. К., 1989. С. Волошин В. В., Еетушевский В. А. НТП:
человек й природа.. К.,1988.
Генсирук С. А. Рациональное природопользование. М., 1979.
Гончар М. Т. Зкологические проблеми сельскохозяйственного про-изводства.
Львов, 1986.
Гутаревич Ю. Ф. Запобігання забруднення повітря двигунами. К., 1982.
Гуцуляк Г. Д. Земельно-ресурсний потенціал Карпатського регіону. Львів,
1991.
Демина Т. А. Учет й HYPERLINK
“http://click02.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyPnOrOGGbZw16NrzN5-G8bYL4*avr
EsK2KOZzi2WXCjzqusODOD5SJDJjqrwo-4xjjRrkmwtzS2HuKYAKl7WetE21xtp8KcuVkcFv
zCeoLNQ2riZVtapU9wQflNnSM6JSi0EUrkmRLxbIAqb-bNJYvLrPgK*xCCAkSDXgrr2dLu1A
FcSBVETUUOAdK8q49I6O1flrD46rp%20” анализ затрат предприятий на
природоохран-ную деятельность. М., 1990.
Добрав Г. М., Перелет Р. А. НТР й природоохранная политика. К., 1986.
Зффективность сельскохозяйственного природопользования/Отв. ред. П. Ф.
Веденичев. К., 1982.
Животноводческие комплекси й охрана окружающей среды. М., 1991.
Забота о земле — залог рационального природопользования. К., 1986.
Іванух Р. А. Охорона і раціональне використання природно-ресурс-вого
потенціалу сільського господарства. К., 1985.
Карнаухова Е. С. Дифференциальная рента й зкологическая оценка земли.
М., 1977.
Кот А. Й. Методические вопросы определения ущерба, наносимого сельскому
хозяйству загрязнением воздушного бассейна//Растения й промышленная
среда. К., 1971. С. III—116.
Ласкорин Б. Н. Проблеми развития безотходных производств. М.,1981.
Леонтьев В. Зкономические зссз. М., 1990.
Мауль Я. Я. Зкономика й зкология. Алма-Ата, 1989.
Методи й практика определения зффективности вложений й новой техники.
Вып. 14. М., 1968.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
