Гранулометричний склад грунтів (реферат)

Реферат на тему:

на тему:

“Гранулометричний склад грунтів”

План

Структура грунту;

Гранулометричний склад грунту;

Складення грунту;

Новоутворення і включення;

Ґрунтовий профіль, грунтові горизонти та їх індексація;

Переходи між горизонтами в профілі.

Структура грунту

Структура — це відмінності (агрегати), на які може розпадатися грунт.

Розрізняють, за С.О.Захаровим, три основні типи структури, кожен з яких
ділиться на дрібніші одиниці. Грунт може бути структурним і
безструктурним. При структурному стані маса ґрунту розділена на
відмінності тієї чи іншої форми та величини. При безструктурному стані
окремі механічні елементи, що складають грунт, не з’днані між собою, а
існують окремо або залигають суцільною зцементованою масою.

Для різних генетичних горизонтів ґрунтів характерні певні форми
структури: грудкувата, зерниста — для дернових, гумусових го-ризонтів,
пластинчато- лускувата — для елювіальних, горіхувата — для ілювіальних
у сірих лісових грунтів.

Класифікація структурних агрегатів (за С. О. Захаровим)

Рід Вид Розмір,

мм

Назва Ознаки

І тип – Кубоподібна – рівномірний розвиток агрегатів по 3 осях

1. Брилиста

Неправильна форма і нерівна поверхня

1. Крупнобрилиста >100

2. Дрібнобрилиста 100-10

2. Грудкувата

Неправильна округла форма, нерівні округлі і жорсткі поверхні розлому,
грані не виражені

3. Крупногрудкувата 100-30

4. Грудкувата 30-10

5. Дрібногрудувата 10-2,5

6. Пилувата <2,5 3. Горіхувата Майже правильна форма, грані добре виражені, поверхня рівна, ребра гострі 7.Крупногоріхувата >10

8 Горіхувата 10-7

9. Дрібногоріхувата 7-5

4. Зерниста

Майже правильна форма, інколи округла з вираженими гранями або
жорсткими і матовими, або гладкими і блискучими

10.Крупнозерниста 5-3

11 .Зерниста 3-1

12.Дрібнозерниста 1 – 0.5

ІІ тип – Призмоподібна – розвиток агрегатів переважно по вертикальній
осі

5. Стовпоподібна

Відмінності слабо оформлені, з нерівними гранями або жорсткими і
матовими, або гладкими і блискучими

13. Крупностовпоподібна >50

І4. Стовпоподібна 50-30

15. Дрібностовпоподібна <30 6. Стовпчаста Правильної форми з добре вираженими вертикальними гранями, округлою верхньою основою і плоскою нижньою 16. Крупно стовпчаста 50-30 17. Дрібностовпчпста <30 7. Призматична Грані добре виражені з рівною глянцюватою поверхнею 18. Крупно призматична 50-ЗО 19. призматична 30-10 20. Дрібно призматична 10-5 21. Тонко призматична <5 22. Олівцева (при довжині > 50 мм) <10 ІІІ тип – Плитоподібна – Розвиток агрегатів переважно по горизонтальній осі 8. Плитчаста Досить розвинуті “поверхні спайності” по горизонталі 23. Сланцювата >5

24. Плитчаста 5-3

25. Пластинчаста 3-1

26. Листова <1 Порівняно невеликі горизонталі “площини спайності” й часто гострі границі 27. Шкаралупу вата >3

28. Грубо лускувата 3-1

9. Лускувата

29. Дрібно лускувата <1 Рис.З. Найголовніші види структури грунту (за С.О.Захаровим): 1 тип: 1 - крупногрудкувата; 2 грудкувата; 3 - дрібногрудкувата; 4 - крупногоріхувата; 5 - горіхувата; 6 дрібногоріхувата; 7 - крупнозерниста; 8 зерниста; II тип: 9 - стовпчаста; 10 призматична; ІІІ тип: 11 - сланцювата; 12 - пластинчата; 13 - листова При оцінці ґрунтової структури потрібно відрізняти морфологічне поняття структури від агрономічного. В агрономічному розумінні оптимальною є тільки грудкувато-зерниста структура розміром від 0,25 до 10 мм. Гранулометричний склад ґрунту Первинні грунтові часточки, представлені мінеральними зернами, органічними та органо -мінеральними гранулами, що вільно суспендуються у воді після руйнування клейких матеріалів, називаються механічними (гранулометричними) елементами або елементарними ґрунтовими частиками (ЕГЧ). Класифікація елементарних ґрунтових частинок (за Н. Л. Качинським) Крім того, М.М.Сибірцев усі механічні елементи грунту поділив на дві групи фракцій: фізичний пісок (>0,01 мм) і фізичну глину (<0,01 мм), відокремивши в складі ЕГЧ скелет (часточки крупніші 1 мм) і дрібнозем (менші 1 мм). Кожна фракція володіє певними характерними властивостями, по різному впливає на властивості грунтів, що пояснюється неоднаковим мінералогічним і хімічним складом, фізичними та фізико хімічними її властивостями. Фракція каміння представлена переважно уламками гірських порід. За ступенем каменястості ґрунти поділяють на не каменисті - вміст каміння не перевищує 0,5%, слабокаменисті 0,5-5%, середньокаменисті - 5 10%, сильнокаменисті понад 10%. За тином каменястості ґрунти можуть бути валунні, галечникові та щебенюваті. Гравій складається з уламків первинних мінералів. Високий уміст гравію в ґрунтах не впливає на обробіток, але створює не сприятливі властивості, такі як низька вологоємність, провальна водопроникність і відсутність водопідйомної здатності. Піщана фракція - складається з уламків первинних мінералів, перш за все кварцу та польових шпатів. Ця фракція володіє високою водопроникністю, не набухає, не пластична, а також володіє деякою вологоємністю та капілярністю. Мул складається переважно з високодисперсних вторинних мінералів. З первинних подекуди зустрічаються кварц, ортоклаз, мусковіт. Мулиста фракція займає провідне місце у формуванні фізико-хімічних властивостей грунтів. Мул містить значну кількість гумусу та елементів живлення для рослин. Класифікацій грунтів і порід за гранулометричним складом (за Н. А. Качинським) НАЗВА ҐРУНТУ ЗА ГРАНСКЛАДОМ Вміст ФІЗИЧНОЇ ГЛИНИ (частинок, менших 0.01 мм) ГРУНТИ підзолистого типу ґрунтоутворення (не насичені основами) степового типу ґрунтоутворення, чорноземи, жовтоземи, дернові, пустельні солонці й сильно- солонцюваті Пісок пухкий 0-5 0-5 0-5 Пісок зв’язний 5-10 5-10 5-10 Супісок 10-20 10-20 10-15 Суглинок леї кий 20-30 20-30 15-20 Суглинок середній 30-40 З0-45 20-30 Суглинок важкий 40-50 45 60 30-40 Глина легка 50-65 60-75 40-50 Глина середня 65-80 75-85 50-65 Глина важка 80 - 100 85-100 65-100 Залежно від гранулометричного складу результати будуть різні: - пісок - не утворює ні кульки, мі шнура; - супісок - утворює кульку, розкачати шнур не вдається, утворюються тільки зачатки шнура; - легкий суглинок - розкачується в шнур, але дуже нестійкий, легко розпадається на частини при розкачуванні або знятті з долоні; - середній суглинок утворює суцільний шнур, який можна звернути в кільце з тріщинами й переломами; - важкий суглинок легко розкачується в шнур, утворює кільце з тріщинами; - глина - утворює довгий тонкий шнур, котрий потім легко утворює кільце без тріщин. Складення грунту Складення - це зовнішнє вираження щільності та пористості грунту. Воно залежить від гранулометричного складу, структури, а також діяльності грунтової фауни, розвитку кореневих систем рослин і т. ін. Пористість (шпаріватість) характеризується формою та величиною пор усередині структурних відмін та між ними. За розташуванням пор усередині структурних відмін розрізняють такий стан грунту: 1) тонкопористий ґрунт пронизаний порами діаметром менше 1 мм; 2) пористий - грунт містить пори діаметром 1 - 3 мм; 3) губчастий - зустрічаються пустоти розміром від 3 до 4 мм; 4) ніздрюватий - є пустоти діаметром 5-10 мм; 5) комірчастий - пустоти перевищують 10 м,м; 6) трубчастий - пустоти у вигляді каналів, проритих землерийками. Залежно від геометрії порового простору одні й ті ж типи грунтів можуть мати дещо неоднакові водно-повітряні властивості. Це пов'язано з тим, що в більш крупних за розміром йорах зосереджується повітря, а в дрібних, які ще називаються капілярами - вода. Оптимальні умови складаються, коли в едафотоні поровий простір гармонійно розподілений за розміром: і крупних, і дрібних пустот удосталь. Складення - важливий показник при агрономічній оцінці ґрунту, від якого залежить можливість обробітку сільськогосподарськими знаряддями, а також проникнення води й коренів рослин на потрібну глибину. Новоутворення і включення Новоутворення - це нагромаджений речовин різної форми й хімічного складу, які формуються і відкладаються в горизонтах грунту в процесі ґрунтоутворення. Хімічні новоутворення за формою поділяється на такі групи: 1) вицвіти та нальоти - хімічні речовини вис гупають на поверхні грунту або на стінці розрізу в вигляді тонесенької плівки; 2) кірки, примазки, патьоки - виступають на поверхні грунту або по стінках тріщин і утворюють шар невеликої товщини; 3) прожилки та трубочки - речовини займають ходи черв'яків або коренів, пори та тріщини грунту; 4) конкреції та стягнення - скупчення різних речовин більш-менш округлої форми; 5) прошарки - речовини накопичуються у великих кількостях, насичуючи окремі шари грунту. На відміну від новоутворень, включення - це сторонні тіла в профілі фунту, присутність яких не пов'язана з процесом ґрунтоутворення. До включень належать: 1) літогенні (кам'янисті) включення - уламки гірських порід; 2) біогенні - залишки тварин і рослин у вигляді раковин, кісток, коренів, уривків листя, хвої; < 3) антропогенні - уламки цегли, черепки посуду і т. iн, зумовлені діяльністю людини. У промерзаючих ґрунтах можливе виділення кріогенних (крупні кристали льоду) включень. Ґрунтовий профіль, ґрунтові горизонти та їх індексація Ґрунтовий профіль - це певне вертикальна чергування генетичних горизонтів у межах ґрунтовою індивідуума. Основними складовими частинами профілю є генетичні горизонти. У сучасному ґрунтознавстві під генетичними горизонтами розуміють однорідні, зазвичай паралельні шари грунту, які сформувались у процесі ґрунтоутворення, що різниться між собою морфологічними ознаками, складом і властивостями. Профіль грунту характеризує зміну його властивостей по вертикалі Залежно від напрямку ґрунтоутворення спостерігається закономірний розподіл і зміна гранулометричного, мінералогічного та хімічною складу, фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунтового тіла від поверхні до підстилаючої породи. Ці зміни можуть бути поступовими, що відображаються плавним ходом профільної кривої, а також різкими, з декількома максимумами та мінімумами. Рис. 4. Типи будови ґрунтових профілів (за Б.Г. Розановим, 1993): 1- примітивний; 2 - неповнорозвинений; 3 - нормальний, 4 - слабодиференційований; 5 - порушений (еродований); 6 - реліктовий; 7 багаточленний; 8 - поліциклічний; 9 - порушений (перевернутий); 10 - мозаїчний. Спираючись на цей тип систематики, виділяють акумулятивний, елювіальний, ґрунтово-акумулятивний елювіально-ілювіальний та недиференційовані грунтові профілі: акумулятивний профіль із максимумом накопичення тих чи інших речовин у поверхневих горизонтах при поступовому зменшенні їх умісту з глибинок). Поділяється на регресивно--акумулятивний (унії ну І а крива перерозподілу), прогресивно-акумулятивний (випукла) та рівномірно акумулятивний; елювіальний профіль із мінімумом речовини на поверхні (поверхневому горизонті) та поступовим зростанням його вмісту з глибиною. Поділяється на регресивно-елювіальний (увігнута крива перерозподілу), прогресивно елювіальний (випукла), рівномірно-елювіальний; грунтово - акумулятивний профіль характеризує накопичення речовин із грунтових вод у нижній та середній частині товщі грунту; елювіально - ілювіальний профіль із мінімумом речовин у верхній частині та максимумом у середній або нижній частині; - недиференціований профіль характеризується рівномірним умісиш речовини по всій товщі грунту. Отже, профіль ґрунту - це генетична цілісність усіх його горизонтів. Рис.5. Типи розподілу речовин у ґрунтовому профілі: 1а - регресивно-акумулятивний; 1б - прогресивно-акумулятивний; 1в - рівномірно-акумулятивний; 2а - регресивно-елювіальний; 2б - прогресивно-елювіальний; 2в - рівномірно-слювіальїшй; За - регресивно-грунтово-акумулятивний; 3б - прогресивно-грунтово- акумулятивний; Зв - рівномірно-грунтово-акумулятивний; 4а - елюві- ально-ілювіальшій; 46 - акумулятивно-елювіально-ілювіальний; 5 - недиференційований. Порівняльна таблиця різних систем індексації горизонтів Системи Назва ДІАГНОСТИКА І II III I група - поверхневі органогенні горизонти АТ Т Т торф'яний Формується на поверхні, але зустрічається іноді і в товщі профілю, характеризується консервацією органічної речовини без перетворення в гумус або без мінералізації, містить більше 70% рослинних решток (деревинних, мохових, трав'яних), видимих неозброєним оком, різного кольору -- бурого, коричневою, жовтою залежно від типу рослинності й ступеня її розкладу - ТА ТН Торф’яно-перегнійний Складається із сильно розкладених гуміфікованих (невидимих оком) рослинних решток, чорний, маститься, нестійкої пилувато-зернистої або грудкуватої структури, настійно або періодично насичений водою АТ HT перегнійний Поверхневий горизонт чорного кольору з умістом органічної речовини ЗО 70%, складається з добре розкладених органічних залишків і гумусу з домішками мінеральних компонентів, безструктурний, маститься, м'який, пухкий _ ТА ТС Торф’яно-мінералізований Складається з інтенсивно роздроблених мінералізованих і обвуглених рослинних залишків (найдрібніші залишки видимі), попелоподібний, гідрофобний, легко розвіюваний, трапляються на переосушених торф'яниках Aо О Но Органічний акумулятивний Малопотужний, до 15 см, поверхневий шар органічної речовини, що розкладається, не розкладені й напіврозкладені залишки видимі оком, в нижній частині частково перемішаний з мінеральними компонентами, розділяється на: - суцільний килим, що покриває поверхню грунту в лісі; - формується в степах; мінеральний гумусово акумулятивний поверхневий горизонт, що формується під трав’янистою рослинністю, складається на 0.5 і більше об'єму живих коренів, сірий, пухкий Ао - Не Лісову підстилку степову повсть - - Не - Ао Нд II група - поверхневі мінеральні горизонти А1 А Н Гумусовий Мінеральний горизонт акумуляції гумофікованої органічної речовини (гумусу), рівномірно розміщеної й тісно зв'язаної із мінеральною частиною, найтемніше забарвлений в профілі (сірий, темно -сірий, інколи - коричневий або бурий колір), з великим (до 15 20%) вмістом гумусу, звичайно розташований у верхній частині профілю, найчастіше добре оструктурований грудкувато зернистий, грудкуватий, зернистий, інколи - домішки інших типів структур, пухкий Aп Ар Норн. орний Змінений тривалим обробітком у землеробстві поверхневий горизонт орних фунтів, сформований з одного або декількох різних фунтових горизонтів, f від нижніх завжди відділяється ясною рівною границею, пилуватий, зернисто-пилуватий; пухкий А Aal - водоростева кірочка Поверхнева добре відшарована кірочка водоростей і їх залишків, чорна в сухому стані й зелена при зволоженні, з великою домішкою мінеральних часток, потужністю декілька міліметрів, характерна для пустельних трутів - К - кірковий Світла крихка кірочка потужністю до 5 см, розтріскана, легко відділяється від труту, що лежить під нею - Q - підкірковий Лежить звичайно під кіркою, світло забарвлений, сильно пористий, шаруватий або лускуватий, у пустельних трутах - S - сольова кірка Біла кірка солей або значні їх вшити па поверхні фунту ІII група – піл поверхневі горизонти А2 E E елювіальний Збіднений внаслідок вимивання органічних і мінеральних речовин, білястий, -світло-сірий або палевий, пластинчастий або плитчастий, пухкий. Поділяється на: А2 Е E підзолистий - освітлений, білястий, залягає у верхній часі профілю під T, Ho, H або Нори., формується під впливом опідзолення. Тобто кислотного розкладу мінеральної частіш, продукт якої о виносяться з цього горизонту; пухкий, плитчастий, лускуватий або безструктурний - - Не опідзолений - сірий, білястий, грудкувато горіхуватий або із зачатками пластинчасті)! структури, із присипкою SiO2. характеризується 1 слабо ^вираженим процесом опідзолення Е Е осолоділий - освітлений, білястий, знаходиться у верхній частій профілю з поверхні або під Н, формується під виливом осолодіння, тобто лужного розкладу мінеральної частини в результаті входження Na в ГПК (грунтово поглинальний комплекс) і дальшою його вилучення воднем, виносу вниз продуктів розкладу й мулу, плитчастий, лускуватий або безструктурний, пухкий B B I ілювіальний Збагачений глинистими частинками, бурувато коричневий, темно сірий, щільний, призматичний, горіхуватий, стовпчастий або безструктурний, розташований під Е в середній частині профілю, характеризується накопиченням глини, аморфних продуктів, півтораоксидів. Виділяють за інтенсивно пентизованою грунтовою масою, збагачений рухомими глинами, кремнеземом, органічною рухомою речовиною, сірої о або чорною кольору, стовбчастою або призмоподібної структури, в сухому стані дуже твердий, щільний, у вологому - - Bг - глинисто ілювіальний ВFe залізисто ілювіальний Вh гумусово ілювіальний Вna SI солонцевий ВСа Карбонатно-ілювіальний безструктурний, в'язкий ВSa сольовий Вsc гіпсовий В В метаморфічний Збагачений глинистими частинками, з буруватим відтінком, утворений при трансформації мінералів грунту на місці. Поділяється на сіалітно-, фералітно-метаморфічний, глейовий. Вm Сіалітно-метаморфічний Вох Фералітно-метаморфічний G G Gl Глейовий мінеральний або органо-мінеральний суцільний або строкатий горизонт яскраво синього, голубого, сизого або оливкового кольору, безструктурний, формується при заболоченні грунтів, постійному перенасиченні водою gl глеюватий будь який горизонт, в якому є окремі сизі або сизуваті плями IV групи – підгрунтові горизонти С С Р Материнська порода Гірська порода, з якої сформувався грунт, горизонт подібний на грунт літологічно, але не маг його ознак D D D Підстилаючи порода Порода, що залягає нижче грунтотворної Переходи між горизонтами в профілі Характер переходів між горизонтами в ґрунтовому профілі, форма границь горизонтів і ступінь їх виразності мають важливе генетичне значення й служать суттєвою морфологічною ознакою грунту, оскільки це один із критеріїв визначення інтенсивності ґрунтоутворення і його загальної направленості. Часто характер переходів має й діагностичне значення. Різні ґрунти володіють неоднаковими характерами переходів у профілі, що визначається типом, піком та інтенсивністю ґрунтоутворення відповідно до комплексу факторів навколишнього середовища. Рис.6. Характер переході» між горизонтами: 1 - дерново підзолистий орний ґрунт? від Нори, до НЕ границя рівна, перехід різкий; від НЕ до Іе язикоподібна, різкий; від le до l хвиляста, помітний; від І до Ір рівна, поступовий; від Ір до Р рівна, поступовий. 2 - чорнозем звичайний: від Ндо Пр хвиляста, поступовій; від Нp до Phk границя кишенями, перехід ясний; від Phk до Рк рівна, поступовий; З - червонозем: всі границі рівні, переходи поступові За формою виділяються вісім основних типів границь між грунтовими горизонтами (рис.7). Рис.7. Форми границь між горизонтами в профілі: 1 рівна; 2 хвиляста; 3 кишенеподібна; 4 язикоподібна; 5 затічна; 6 розмита, 7- пильчаста, 8 - палісадна Рівна границя характерна для більшості грунтів, особливо для нижніх слабо диференційованих горизонтів, звичайно при поступових переходах. Хвиляста властива для нижньої частини гумусових горизонтів лісових грунтів, а також часто характерна для переходу між підгоризонтами. Кишенеподібна характерна для нижньої частини гумусованих горизонтів степових грунтів. Язикоподібна найтиповіша для нижньої частини Е - горизонту підзолистх грунтів. Затічна характерна для ґрунтів і і потічним характером гумусу або тих, які розтріскуються. Розмита границя характерна для ґрунтів із сильним елювіально ілювіальним процесом. Пильчаста - зустрічається досить рідко, в підзолистих ґрунтах на структурних глинах. Палісадна також дуже рідко зустрічається в солонцях при переході до солонцевого горизонту. За ступенем вираження виділяють такі види переходів: різкий, ясний, помітний, поступовий. Висновок На цій лабораторній роботі я засвоїв гранулометричний склад грунту, а також його структуру, складення, грунтові горизонти, його профіль, новоутворення і включення, переходи між горизонтами в профілі. Мені було надзвичайно цікаво вивчати грунти і його складові. Я взяв багато корисного для себе у вченні про грунти, цікаво було дізнатися як про те, як про кваліфікував структурні агрегати Захаров С. О., як про кваліфікував Качинський Н. Л. елементарні грунтові частинки та грунти і породи за гранулометричним складом. Я сподіваюся, що набуті знання мені допоможуть у подальшому проходженні практики та в житті.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *