.

Формування тримірної моделі зовнішнього середовища в гомо сапієнс (контрольна)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
163 1416
Скачать документ

К/р з дисципліни

“Основи екології та економіка природокористування”

на тему: “Формування тримірної моделі зовнішнього середовища в гомо
сапієнс”.

Два мира есть у человека:

Один, который нас вторил,

Другой, который мы от века

Творим по мере наших сил.

М.Заболоцький

Життя на Землі дуже змінне і взаємозалежне. Ми, люди, є невід’ємною його
частиною. Світ живого постачає нам їжу і ліки, кисень, яким ми дихаємо,
та речовини, з яких складається наш організм. Протягом одного дня
населення землі використовує для своїх потреб понад 40000 видів живих
організмів. Усе живе на землі створює разом складне, дивовижне й
вигадливе життя.

Але на думку багатьох фахівців, які вивчають це складне , воно перебуває
під загрозою! Деякі науковці кажуть, що протягом наступних 75 років може
зникнути 50 відсотків усіх представників рослинного і тваринного світу
нашої планети. Дослідники побоюються, що швидкість зникнення певних
видів може у 10000 разів перевищити так звану природну швидкість
вимирання. За підрахунками фахівців у середньому кожних 10-20 хв. зникає
якийсь вид живих організмів.

Вчені вважають, що в далекому минулому види вимирали зазвичай внаслідок
природних факторів. Але основна причина нинішньої критичної ситуації
зовсім інша.

Сьогодні представники флори і фауни гинуть, безперечно, через людську
діяльність. Один науковець називає людей “видом-винищувачем”.

Чи дійсно людські дії завдають такого смертельного удару біологічній
різноманітності? Коли так, то яким чином? Чи можемо ми вижити без
барвистого розмаїття живих створінь? Що робиться для того, або зупинити
вимирання живих організмів, яке, на думку багатьох, досягло критичних
масштабів?

Людина є лише фрагментом величезної картини життя. Усі створіння на
Землі мають своє місце, яке вони отримали згідно з роллю, призначеною їм
природою. У нас багато спільного з іншими формами життя. Тому чимало
людей вважає зникнення якогось виду дуже серйозною втратою.

Мимоволі згадуються малюнки наших предків. Тридцять тисяч років тому
люди любили малювати тварин. І робили це, ніби сучасні діти – де
заманеться. Переважно на стінах печер, де вони жили, або на прилежних
скалах. Первісні люди були суворими мисливцями, тому і звірів малювали
відповідно до своїх намірів: кого із списом, встромленим у бік, кого з
роздертим черевом. Полювання було тоді майже єдиним способом існування.
Убив оленя чи кабана – будеш ситий, ще й у теплій шкурі, не вдалося – їж
коріння, гризи кислиці і мерзни у своїй печері.

Вибору не було: в ті далекі часи полювали, щоб жити.

Печерні люди мирно співіснували хіба що з кажанами. Бо все живе, до чого
могла досягти рука первісного мисливця, ставало їжею. Стосунки людини з
твариною були примітивними – це стосунки мисливця і жертви.

Людина наступала на дику природу всією своєю господарчою діяльністю,
вирубуючи ліси, розорюючи землі. Але навіть наймудрішими здавалося, що
природа невичерпна. Трагедія була в тому, що народжувалися потворні
стосунки між людиною і природою, стосунки чисто споживацькі. Наставало
збіднення живої природи.

Пройшли століття і навіть тисячоліття перш ніж мрія про злагоду з
природою, добрі стосунки з птахами і звірями поселилася в кожній хаті, в
кожному народі. По сільських хатах в українському селі завжди тримали
хворих і кульгавих лелек, поранених перепілок, а коли наставала весна,
випускали на волю.

А що намальовано на народних килимах, без яких не обходилася жодна
сільська кімната? Скільки там славнозвісних лебедів, оленят, кізочок!
Навіть відомі художники Агері Руссо, Едвард Хікс полюбляли зображувати
левів, тигрів і крокодилів у повній гармонії з людьми. Їх називали
“примітивістами”.

Проте не така вже примітивна картина Е.Хікса “Мирний дім”, в якій він
уявляє собі майбутній світ. Це не біблійне “примирення”, а мрія про
принципово нові стосунки між людиною і живим світом природи. Як досягти
такої рівноваги, звичайно, ніхто не знав, бо не було ще чітких наукових
поглядів на ці стосунки.

Але іноді здається, ніби творці ????? килимків і картин вже тоді
здогадувались, що на світі існує синантронізація, що народиться
несвідомість, вникне наука екологія…

Уяву про екологію необхідно мати кожному, хто цікавиться стосунками
людини і природи. Бо наука ця пізнає глибокі зв’язки у складних
природних системах. Ні розумна господарська діяльність, ні створення
культурного ландшафту немислимі без врахування цих зв’язків. У тому
екологія потрібна і хліборобу у полі, і жителю міста, чиї прямі зв’язки
з природою можуть обмежуватися підгодівлею птахів на ???? і щотижневими
виїздами до лісу.

Звичайно, неможливо розглядати тварини і рослини виключно з точки зору
безпосередньої практичної користі. Вся історія і культура людства міцно
пов’язана з навколишнім середовищем. Крім цього, жива і здорова природа
– одна з найважливіших умов нашого відпочинку, відновлення
працездатності і самого життя.

В кожній людині диве прагнення пізнавати навколишній світ. Це відмітна
риса мислячої істоти, вона розвивається відповідно до загального
прогресу людства. Зростання інтересу до пізнання серед найширших верств
народу сприяє засвоєнню основ екології, розвитку геосвідомості.

Тривога, виникала по цілому світі втратою живих ресурсів, призвела до
зустрічі представників урядів та інших установ, які розробили разом план
Міжнародної конвенції про біорозмаїття. У цій всебічній угоді
визнається, що збереження біорозмаїття – спільна турбота усіх людей.
Всесвітньо відомий науковець д-р Джейн Гудолл зазначила в своєму
інтерв’ю, що зниження природного середовища “часто пов’язане з жадобою
до наживи та духом матеріалізму, поширеного в індустріалізованому
світі”. А ботанік Пітер Гейвен, колишній секретар Національної академії
наук США, застеріг, що “невігластво, байдужість, бідність і пожадливість
породжують проблеми, які загрожують катастрофічно погіршити ситуацію на
Землі”. Тому декотрі з принципів, які слід змінити, пов’язані з
егоїзмом, пожадливістю, невіглаством, недалекоглядністю й
егоцентризмом.

Сучасні дослідження антропологів підтверджують думку Ч.Дарвіна проте, що
найближчими нашими родичами є людиноподібні мавпи. Перші примати лінії
антропоїдів еопітеки з’явилися в міоцені приблизно 10 млн.років тому,
коли вміст кисню в атмосфері був близьким до сучасного і відбулося
значне збільшення видового різномаїття рослинного і тваринного світу.
Нашими рідними братами, як показали генетичні дослідження, були шимпанзе
і горили. Молекули ДНК їхніх організмів і людини різнятся лише на 2%.
Еволюція людини відбулася надзвичайно стрімкими темпами і не має
аналогів серед інших видів тваринного світу. На еволюцію людини значний
вплив мали різні мутагенні фактори (підвищений радіаційний іон та ін.),
які спричинили перебудов організму гомінід. Зміни в будові черепа
призвели до втрати ікол. Нижні кінцівки перетворилися на ноги, що
призвело до зменшення швидкості лазання по деревах. І тільки
використання знарядь праці для добування їжі допомогли вистояти в
боротьбі за своє виживання.

На зміну австралопітекам понад мільйон років тому прийшли представники
роду гомо габіліс (Hamo habilis – людина вміла), потім на зміну їм
приходить людина гомо стректус (людина випрямлена) та архантропи
(неандерталець і синантроп). Проте за сучасними уявленнями антропологів,
ніхто з цих, навіть неандерталець, не були нашими предками, як це
вважалося раніше, вони були тупиковими відгалуження еволюційного дерева
людини.

Новітні дослідження з використанням розшифровки інформації, що містяться
в молекулах ДНК дали змогу встановити, що перші люди сучасного типу
(Homo sapiens – людина розумна) з’явилися приблизно 200 тис. років тому.

Еволюція людини відрізняється своєю незвичайністю, яка полягає втому, що
на відміну від інших організмів вона не пристосовувалася до природи, а
прагнуло, ніби відокремити її від себе. Про це свідчать використання
житла, одягу, вогню, знарядь праці тощо. За допомогою останніх вона
немовби відгороджується від навколишнього середовища і створює своє. В
процесі еволюції людина дедалі більше змінює навколишнє середовище і
вдосконалює власне. Нині зміни зовнішнього середовища стало загрозливими
для існування самої людини. Якщо взяти до уваги, що мозок сучасної
людини, як вважають учені, використовує не більш 2; своїх можливостей,
то можна собі уявити, які можливості самовдосконалення чекають нас
напереду.

Отже виникає законне питання: чим же увінчалися людські зусилля? Чи
науці й техніці вдалося поліпшити світ? Чи ж справедливо ставитися до
людей ліпше, ніж до собак або котів, лише тому, що нам постійно щастило
під час еволюції?

Одним з найголовніших ресурсів людства є його розум. Сумарна маса мозку
людства нині становить приблизно 9 млн. тон. Можливості розуму безмежні
і потрібно розумно розпоряджатися цим багатством. Плоди цього діяльності
слід спрямовувати на служіння людям і користь усій нашій біосфері. Вже
нині людське суспільство має величезні здобутки в галузі науки і
техніки. Людина змогла розпочати таємниці мікро- і макросвіту, подолати
сили гравітації Землі і вирватися в безмежну далі космічного простору.
Вона неодноразово побувала на поверхні місяця, запустила космічні
апарати на деякі планети Сонячної системи, і до Сонця, навчилися
перетворювати хімічні елементи, використовує в господарюванні величезні
запаси атомної енергії, побудувала автоматично керовані штучні
екосистеми, які функціонують і в космосі.

Досягнення людського інтелекту слід спрямувати на не війни за життєвий
простір, не на підкорення народів, а на забезпечення гармонійного
співіснування з біосферою, стійкості динамічної екологічної та
біологічної рівноваги, підвищення добробуту людей та оптимальних умов
існування природи.

Використана література,

Топачевський А.О. “Симфонія життя”. Науково-художня книга. – К.:
Веселка, 1982. – 135 с., іл..

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020