Економічна ефективність природоохоронних заходів (реферат)

Реферат на тему:

Економічна ефективність природоохоронних заходів

План

1. Економічна оцінка впливу людини на природу

2 Методика визначення збитків, викликаних погіршенням навколишнього
середовища

Література

1. Економічна оцінка впливу людини на природу

Відтворення ресурсів природи, її охорона вимагають суттєвих матеріальних
витрат, економічна і соціальна ефективність яких повинна бути достатньо
високою для того, щоб суспільство могло їх собі дозволити. В зв’язку з
цим виникає проблема економічної та позаекономічної оцінки впливу людини
на природу. Проблема ця досить багатогранна, оскільки включає область
взаємного проникнення і взаємодії природи і суспільства, а методика
оцінки результатів цієї взаємодії ще недостатньо розроблена.

Важливою складовою частиною розробки оцінок впливу на природу є значення
системи показників, причому розв’язання різнорідних
соціально-економічних завдань вимагає застосування різних видів оцінок.

Економічна оцінка — це оцінка змін в економіці, що виникають при певному
впливі внаслідок порушення основних функцій природи, тобто вона
відображає вартість заходів на підтримання оптимального стану природної,
соціальної і господарської підсистем та вартість збитків від
антропогенних впливів. Об’єктом економічних оцінок мо—жуть бути всі
види наслідків господарської діяльності (екологічні, соціальні,
господарські), але тією мірою, якою вони здійснюють вплив на економічне
життя суспільства. Серед різних видів економічних оцінок стану
природного середовища частіше використовується оцінка екологічних
витрат, що є сукупністю народногосподарських витрат, викликаних з
допущеним рівнем екологічних порушень.

Здійснення природоохоронних заходів, як і будь-яких інших соціальних
заходів, вимагає витрат, але їх нездійснення також тягне за собою
витрати. Ці витрати є двома важливими складовими екологічними втрат.
Перша складова — витрати на природоохоронні заходи в місці потенцiйного
виникнення екологічних порушень. До них належать витрати на попередження
забруднень, ерозійні заходи; тощо. Друга складова — економічні збитки
від екологічних порушень, що виникають внаслідок відмови від
природоохоронних заходів (або недостатніх масштабів їх здійснення). Вони
складаються з витрат на компенсацію сировинних втрат з газами, що
відходять, твердими відходами, стічними водами, а також із витрат на
попередження і ліквідацію несприятливого впливу на реципієнтів (об’єкти,
яким завдаються збитки), і в цілому на природне середовище, що
проявляється в зниженні цінності ландшафтів (рекреаційної,
середовищезахисної), погіршенні умов роботи людей, підприємств, техніки,
втратах робочого часу пов’язаних з підвищеною захворюваністю,
погірще;%няіУ[ умов життя і умов утримання комунально-побутового
господарства [22,с.232].

Основними реципієнтами забруднення навколишнього природного середовища
є:-1) населення; 2) об’єкти житлово-комунального господарства; 3)
сільськогосродарськi угіддя; 4) лісові ресурси; 5) елементи основних
фондів промисловості і транспорту; 6) рентні ресурси; 7) рекреаційні
ресурси.

Крім того, можуть виникнути небажанi для суспiльства зміни в структурі і
спеціалізації господарств, пiдвищення міграційності населення тощо. Toмy
eкономiчна оцiнка екологічних витрат Е обчислюється за формулою

Е=Вз+Збф

де Вз—витрати на здiйcнeння пpиpoдooxоpoнниx зaxодiв; Збф — фактичні
збитки, що завдаються господарству i населенню після проведення або в
результаті непроведення природоохоронних заходiв у вартiсному вираженнi.

Якщо самі природоохоронні витрати (перша складова екологічних витрат),
як правило, функціонально (детерміновано) залежать від масштабів і
характеру попереджувальних екологічних порушень i тому визначаються з
найбільшим ступенем достовiрностi, то економічні збитки не піддаються
однозначному визначенню і розглядаються у вигляді діапазону можливих
значень для різних комбінацій параметрів, що характеризують об’єкти, на
які діють екологічні порушення (чисельність і віковий склад населення,
характер його зайнятості, забезпеченностi харчуванням, вартість основних
фондів тощо). Цi витрати можуть не збігатися за місцем і часом, їх
виникнення з екологiчними порушеннями, що їх викликали. Тому економічні
збитки є за своєю природою стохастичною величиною, яка піддається
обчисленню лише з тим чи іншим HYPERLINK
«http://click01.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyCtRYKvMJ9Z-opC5fdWMu-xBqazl5
gFAkunThGeNpGZ8xb7hsx2-ayQ4Vd41Zjv0S-GuV6kBRVc4cBZxDUjDcX9FtSJ0aDs45*zPZ
Kdy3z23AYPUAhVcX8XAFycQP7n*PVpzJc5RM8ssV33sisQ*FYWcSXXJxUmtlzJfrSdr6SYon
cqPmMyOzN4d6TK3fk*npsp4MaMo7n ступенем ймовірності. В цьому полягає
головна трудність визначення вказаної компоненти екологічних витрат.
Складові економічної оцінки перебувають між собою у функціональній
залежності (при збільшенні витрат за однією з цих складових можна
добитися зниження витрат за іншою) і взаємно доповнюють одна одну.

При цьому залежно від специфіки регіональних умов, наявності трудових,
матеріальних ресурсів основні напрями природоохоронної діяльності можуть
бути визначені як такі, що закріплюють сучасний стан ландшафтів і
використання ресурсів, що допускає зниження якості середовища яа рівні,
який не є нижчим за нормативний.

Залежно від стратегії виділяють наступні модифікації економічних оцінок.
Якщо внаслідок природоохоронних заходів досягнуто нормативної якості
середовища, тобто повністю забезпечується відтворення середовищної і
ресурсної функції природи, тоді

Е=Вз

наприклад, при зниженні забруднень внаслідок певних заходів до рівня ГДК
або при використанні земельних угідь на рівні гранично допустимого
навантаження.

У випадку, якщо природоохоронні заходи не проводяться, економічна оцінка
збігається з можливими економічними збитками і має вигляд Е=3бмот, де
Зб.мож — можливі економічні збитки [22, с. 233].

Якщо природоохоронні заходи є багатоцільовими, то в економічній оцінці
враховується додатковий економічний ефект від їх проведення. До
багатоцільових належать, наприклад, роботи по лісовідновленню, які не
лише збільшують продуктивність лісів та забезпеченість лісовими
ресурсами, а й дають змогу, попередити виникнення і розвиток прискореної
ерозії. Запровадження маловідходної технології знижує масштаби
забруднення середовища і забезпечує більш повну утилізацію
матеріально-енергетичних ресурсів. У цьому випадку економічна оцінка має
вигляд

Е=Зз+Збф—?Е,

де ?Е — додатковий економічний ефект від природоохоронних заходів,
багатоцільових за своїм призначенням [25, с. 233].

Економічно оцінити господарські наслідки можна, як правило, лише
частково. Так, при погіршенні умов праці ї відпочинку через деградацію
ландшафтів можна одержати економічне вираження на основі обліку його
непрямого. впливу на суспільну продуктивність праці.

Через нероз робленість вартісної оцінки наслідків господарської
діяльності недостатньо відображаються в економічній оцінці різного роду
зміни в ландшафтах. Наприклад, важко знайти вартісне вираження
доцільності збереження певної кількості видів флори і фауни в кожній
природній зоні, хоча, безумовно, від цього змінюється такий. показник,
як урожайність сільськогосподарських культур. Часто економічна оцінка
буває утруднена через значний розрив у часі між впливами і їх
негативними наслідками, через невизначеність масштабів і термінів їх
прояву, а також через те, що в оцінці не знаходить відображення фактор
незворотності руйнування природного середовища, особливо унікальних
природних ландшафтів. Крім того, екологічні наслідки набувають звичайно
економічної значущості лише при обмеженості природних ресурсів, оскільки
природні комплекси виступають не лише як фактор середовища, а й як
джерело ресурсів. За таких умов на відтворення ресурсів необхідні
додаткові витрати праці.

Виходячи з викладеного матеріалу, доходимо висновків:

1) усі види збитків, заподіяних навколишньому середовищу в процесі
виробництва, повинні бути заміщені, по можливості їх необхідно
передбачати (принцип відтворення навколишнього середовища); 2)крім
заміщення уже заподіяних і попередження можливих збитків (просте
відтворення), необхідно піклуватися про цілеспрямоване формування і
поліпшення навколишнього середовища (розширене відтворення), що також
вимагає додаткових витрат.

З цих положень випливають такі актуальні питання:-1)питання розмірів
збитків і витрат на охорону і формування навколишнього середовища.
Питання дуже складне. Збитки, які обчислюються у вартісній формі і
завдаються відновлюваним і невідновлюваним природним ресурсам.,
називаються економічними. Збитки, які завдаються здоров’ю і умовам
благополучного існування людей, — це соціальні збитки. Далеко не завжди
можна назвати конкретного винуватця і справжній масштаб шкоди
(наприклад, винятково складно кількісно виразити шкоду, заподіяну
здоров’ю громадян внаслідок споживання забрудненої води або забруднення
повітря). В таких випадках слід рахуватися з можливими помилками у
визначенні справжніх збитків або необхідних витрат;

2) хто повинен відшкодовувати фактичні або можливі збитки? Чи це повинен
бути виробник, звичайно, конкретний винуватець завданої шкоди,’ чи
споживач, для якого призначені вироби, і який, до речі, крім самого акту
споживання, активно бере участь у забрудненні навколишнього середовища
продуктами своєї життєдіяльності? Чи це повинно бути населення
конкретного міста, чи регіону, чи суспільство в цілому? Тут не може бути
однозначної відповіді. Відшкодовувати збитки (нести витрати) повинен їх
безпосередній винуватець, тобто забруднювач, у виробництві — це
підприємство. Тим не менше, підприємства не завжди згідні збільшувати
витрати на охорону середовища. Суспільство (держава) примушує їх до
цього юридич-но або економічно, з допомогою системи стимулів і
заохочень.

Отже, теоретичного і практичного вирішення вимагають три питання:

1) визначення розмірів заподіяних збитків;

2) розробка систем стимулів і заохочень раціонального
природокористування;

3) розробка методики визначення ефективності заходів по охороні природи.

2 Методика визначення збитків, викликаних погіршенням навколишнього
середовища

Існує низка методика визначення збитків (в основному, пов’язаних із
забрудненням) навколишнього середовища. В ких з різним ступенем повноти
враховуються витрати, що виникають внаслідок забруднення середовища,
пропонуються способи визначення і методи розрахунку в натуральному
вираженні, наводяться деякі залежності між ступенем забруднення
середовища і розміром шкоди, заподіяної цим явищем.

Однак грошовий вираз збитків визначається досить суперечливо — одні
методики його пропонують визначати за втратами валової продукції, інші —
за приведеними витратами на заходи для ліквідації наслідків забруднення
і на відтворення продукції, що втрачається, треті — за зміною
економічної оцінки забрудненого ресурсу тощо.

В існуючих методиках недостатньо уваги приділяється визначенню
ефективності капітальних вкладень.

Як уже зазначалося вище, шкоду природному середовищу насамперед завдає
виробнича діяльність підприємств. Шкода, якої завдає суспільству,
наприклад, забруднення природного середовища, виражається не лише в
недоодержанні продукції, втратах основних фондів, але і в нематеріальних
цінностях. Неможливо оцінити, чим обернеться для людства втрата
мальовничих місць відпочинку, окремих представників фауни і флори.

Збитки, яких зазнає суспільство, можна класифікувати за галузями
народного господарства; компонентами середовища; елементами процесу
праці (предметами праці, знаряддями праці, робітниками). Межі між
економічною шкодою та іншими її формами дуже умовні. В кінцевому
підсумку будь-якій формі шкоди (моральній, естетичній тощо) можна дати
матеріальну оцінку. Зростання витрат часу на лікування, різні види
самообслуговування (прибирання, прання тощо) і пересування до місць
відпочинку зменшують фонд вільного часу суспільства. Це викликає
міграцію населення в екологічно «чисті» райони.

Втрати сільського господарства від забруднення природного середовища
можуть проявлятися в зниженні урожайності, продук-тивності худоби тощо.
Згідно з дослідженнями, проведеними вченими, на землях, забруднених
пилюкою (пилом), урожайність основних сільськогосподарських культур
знижується на 15—30%, а термін служби устаткування скорочується на
20—30%. Збитків природному середовищу завдають не лише забруднення, а й
вирубування лісів, організація судноплавства, інтенсивне ведення
сільського господарства та інша виробнича діяльність.

Отже, економічні збитки проявляються в багатьох формах на всіх рівнях
народного господарства.

Є багато визначень і методик визначення збитків. Послуговуючись ними,
треба пам’ятати, що не можна соціально-економічні збитки зводити лише до
матеріальних. Еколого-економічні збитки відображають можливі
народногосподарські втрати від природокористування і є сумою додаткових
витрат на відтворення і встановлення окремих видів ресурсів у певному
регіоні до рівня, якого вони сягали перед здійсненням природоохоронних
заходів.

Слід мати на увазі, що збитки — -це не реальні матеріальні блага, не
створена вартість, а матеріальні блага і вартість, які могли б бути
створені в процесі експлуатації навколишнього середовища. Тому збитки —
це не частина сукупного суспільного продукту. Збитків зазнають передусім
люди. Виходячи з цього, під еколого-економІчними збитками слід розуміти
різницю між сукупним суспільним продуктом, який міг би бути одержаний на
основі раціонального використання природного середовища, і сукупним
суспільним продуктом, одержаним при нераціональному його використанні.
Саме недоодержаний сукупний суспільний продукт суспільство змушене-
компенсувати. А збитки на рівні госпрозрахункового підприємства можуть
проявлятися у витраті ресурсів, збільшенні витрат, зменшенні чистого
доходу, отже, слід розмежовувати збитки суспільству і збитки
госпрозрахункового підприємства від нера-ціонального
природокористування.

Витрати, спрямовані на компенсацію збитків — непродуктивні, а спрямовані
на попередження економіко-еколо-гічних збитків — продуктивні. Перші —
«пасивні» витрати. Другі — «активні». Добре, якщо активні випереджають
пасивні.

Відношення збитків (3) від нераціонального природокористування у
вартісному виразі до всього створюваного суспільного продукту (ССП) —
рівень розвитку охорони навколишнього середовища, а також ступінь
негативного впливу виробничої діяльності на природу (К).

При цьому К залежатиме від структури ССП. Чим менше екологічно
небезпечної^ продукції виробляється суспільством, тим менше збитків, а
отже, і показник К. В ідеалі К?0. Це стане можливим, коли буде створена
принципово нова екологічна технологія.

Економіко-екологічні збитки залежать від різного роду факторів, які
можуть збільшувати або зменшувати їх.

Чим вищий рівень розвитку продуктивних сил, токсич-ніший забруднювач,
вищий ступінь використання середовища, тим більше збитків буде завдано
вибуттям природного ресурсу. Наприклад, інтенсифікація
сільськогосподарського виробництва сприяє підвищенню врожайності
культур. Звідси збитки від втрат кожного гектара родючої землі будуть з
часом зростати.

Збитки залежать і від галузевої структури народного господарства. Так,
втрата 1 кВт-год електроенергії для суспільства колись і тепер
неоднозначна. Якщо раніше для задоволення енергетичних потреб
суспільства добувалось. більше вугілля, газу, то зараз структура
енергобалансу інша (збільшується частка гідроатомної енергії).

Збитки залежать також від властивостей самого середовища і ступеня його
використання. В Азовському морі риби більше, ніж в Чорному, її більше в
Азовському морі виловлюється. Тому і збитки від зливу однієї і тієї ж
кількості нафти з корабля в Азовському морі більші.

Чим триваліший період, протягом якого здійснюється несприятливий вплив
на природне середовище, тим біль-‘ие збитків завдається суспільству.

Велике значення має встановлення конкретного розміру збитків. Методика
розрахунку досить недоскон-ала. Економічні збитки завжди є нижчими
порівняно з реальними (неврахована частина становить 30-40%). Частина їх
не враховується через неможливість при сучасному розвитку економічної
науки у .вартісній формі виразити всі види натуральних збитків з точки
зору витрат майбутньої праці. Не вироблена також методика визначення
збитків, що завдаються земельним водним ресурсам. В одних джерелах їх
пропонують оцінювати за втратами валової продукції, в других — за
приведеними витратами на ліквідацію наслідків забруднення і на
відтворення втраченої продукції, в третіх — за зміною економічної оцінки
забрудненого ресурсу.

Однак загальний розмір економічних збитків, його точний прогноз у
майбутньому абсолютно необхідні, — для визначення коштів на заходи з
охорони природного середовища в країні, а також для оцінки раціонального
природного користування на госпрозрахунковому підприємстві.

В основу методики визначення еколого-економічних. збитків слід покласти
оцінку природних ресурсів. Адже, ло суті, збитки пов’язані з
нераціональним використанням природних ресурсів, а часто і з їх
незворотною втратою. Тому і’і оцінку слід ппзпачатп через ціну
відтворення втраченого (або такого, що втрачається) ресурсу. Така оцінка
може лягти в основу плати за нераціональне природокористування

?З = ЕОС — ЕОН

При цьому ЕО = ВЗ + ЗбФ,

де Вз — витрати на здійснення природоохоронних заходів; Збф — фактичні
збитки, що завдаються господарству і населенню після проведення або
через непроведення природоохоронних заходів, у вартісному виразі.

Список літератури

Алимов А. Й., Цемко В. П., Новаторов Й. Й. Зколого-зкономиче-ские
аспекти охраны почв Украннской ССР. К., 1980.

Балацкий О. Ф., Вакулюк В. М., Власенко В. М. Зкология й зконо-мпка. К.,
1986.

Бибьілев С. Н. Зффективность использования природносьірьевих ре-сурсов
агропромьішленного комплекса. М., 1987.

Быстраков Ю. Н., Колосов А. В. Зкономика й зкология. М., 1988.

Веденічев П. Ф., Трєгобчук В. М. Інтенсифікація сільського господарства
і охорона природи. К., 1989. С. Волошин В. В., Еетушевский В. А. НТП:
человек й природа.. К.,1988.

Генсирук С. А. Рациональное природопользование. М., 1979.

Гончар М. Т. Зкологические проблеми сельскохозяйственного про-изводства.
Львов, 1986.

Гутаревич Ю. Ф. Запобігання забруднення повітря двигунами. К., 1982.

Гуцуляк Г. Д. Земельно-ресурсний потенціал Карпатського регіону. Львів,
1991.

Демина Т. А. Учет й HYPERLINK
«http://click02.begun.ru/click.jsp?url=4vrJyPnOrOGGbZw16NrzN5-G8bYL4*avr
EsK2KOZzi2WXCjzqusODOD5SJDJjqrwo-4xjjRrkmwtzS2HuKYAKl7WetE21xtp8KcuVkcFv
zCeoLNQ2riZVtapU9wQflNnSM6JSi0EUrkmRLxbIAqb-bNJYvLrPgK*xCCAkSDXgrr2dLu1A
FcSBVETUUOAdK8q49I6O1flrD46rp анализ затрат предприятий на
природоохран-ную деятельность. М., 1990.

Добрав Г. М., Перелет Р. А. НТР й природоохранная политика. К., 1986.

Зффективность сельскохозяйственного природопользования/Отв. ред. П. Ф.
Веденичев. К., 1982.

Животноводческие комплекси й охрана окружающей среды. М., 1991.

Забота о земле — залог рационального природопользования. К., 1986.

Іванух Р. А. Охорона і раціональне використання природно-ресурс-вого
потенціалу сільського господарства. К., 1985.

Карнаухова Е. С. Дифференциальная рента й зкологическая оценка земли.
М., 1977.

Кот А. Й. Методические вопросы определения ущерба, наносимого сельскому
хозяйству загрязнением воздушного бассейна//Растения й промышленная
среда. К., 1971. С. III—116.

Ласкорин Б. Н. Проблеми развития безотходных производств. М.,1981.

Леонтьев В. Зкономические зссз. М., 1990.

Мауль Я. Я. Зкономика й зкология. Алма-Ата, 1989.

Методи й практика определения зффективности вложений й новой техники.
Вып. 14. М., 1968.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *