Екологічні проблеми річок Закарпаття (реферат)

Реферат на тему:

Екологічні проблеми річок Закарпаття

Територія Закарпатської області належить до регіонів зі значним
порушенням природної рівноваги у геосистемах, про що свідчать події, які
відбулися на її території. Зокрема, катастрофічні паводки у листопаді
1998 та березні 2001 рр., активізація сучасних геоморфологічних
процесів, виникнення локальних екологічних кризових ситуацій під впливом
зростання антропогенного навантаження на територію тощо. Незважаючи
на численні геоекологічні дослідження території Закарпатської області,
цікаві результати та розроблені рекомендації [1, 2, 5, 8, 9, 11 та
ін.], головна умова екорозвитку і функціонування регіону – забезпечення
пріоритетності природоохоронних заходів, їхньої відповідності наслідкам
впливу людини і суспільства на природне довкілля, не виконується, тому
постійно виникають загрози економічним і соціальним пріоритетам [13].
Доки цю умову не виконають, дослідження екологічного стану та розробка
шляхів його поліпшення будуть актуальними.

Еколого-геоморфологічними та гідроекологічними проблемами басейнових
систем називаємо таке поєднання умов, чинників і процесів у системах,
яке зумовлює погіршення їхнього екологічного стану, негативно впливає на
стан та якість водних ресурсів, зменшує стійкість флювіального рельєфу,
створює загрозу активізації схилових процесів і ризик функціонування
господарських об’єктів та комунікацій, погіршує умови проживання
населення.

Річкові системи Закарпатської області є оптимальним об’єктом
еколого-геоморфологічних та гідроекологічних досліджень. Цей висновок
випливає з таких передумов: по-перше, басейни головних річок (за
винятком басейну р. Уж) охоплюють територію Закарпатської області, що
створює сприятлив і передумови для аналізу їх із

системних позицій та спрощує опрацювання антропогенного впливу;
по-друге, ідеальним є поєднання фізико-географічних умов із розміром та
видами нтропогенного навантаження у межах різнорангових басейнових
системах. Наприклад, басейни головних річкових систем охоплюють гірську,
передгірську та рівнинну частини Закарпаття. Зрозуміло, що розмір і вид
антропогенного навантаження на ці частини басейнів будуть суттєво
відмінними; по-третє, транскордонне положення річки Тиси та її головних
допливів зумовлює міжнародне зацікавлення у проведенні таких досліджень.
Яскравим прикладом є події в Румунії 2000 р., зокрема, надходження
важких металів у р. Тиса під час аварійного скидання ціанідів та
важких металів на заводі Байя-Борша.

Проблемам дослідження та оцінки еколого-геоморфологічного і
гідроекологічного станів річкових систем території Закарпатської
області присвячено низку праць [1, 6–8, 10–12, 14]. У них
проаналізовано екологічний стан річкових систем на певний часовий
період, визначено головні причини його формування та шляхи поліпшення
ситуації. Надзвичайно цікаві публікації та дисертаційна робота І.М.
Логви, де обчислено комплексний екологічний індекс для паводкових вод р.
Тиси в березні 2001 р., що зроблено для цієї території вперше.

Виконаний нами аналіз, що ґрунтується на результатах власних польових
досліджень (1999–2003), матеріалах Закарпатського облводгоспу,
Закарпатського виробничого управління з меліорації і водного
господарства, Державного комітету з гідрометеорології, обласної
санепідемстанції, опрацюванні літератури тощо, засвідчив наявність таких
двох головних еколого-геоморфологічних та гідроекологічних проблем:
забруднення головних річок Закарпаття та поширення й активізація
сучасних екзогенних процесів у їхніх басейнах під впливом господарської
діяльності людини. Коротко проаналізуємо першу проблему.

Для оцінки розміру антропогенного навантаження на річкові басейни
враховано такі його види: житлове, аграрне, транспортне, промислове,
меліоративне, рекреаційне, радіаційне та ін. Окремим показником оцінено
стан лісового покриву Закарпаття і його приуроченість до окремих форм
та елементів рельєфу [4].

Як засвідчили дослідження, максимальне екологічне навантаження для
рівнинної та передгірської територій створює сільське господарство. Це
зумовлено високою часткою ріллі в структурі земельного фонду,
використанням заплав під сільськогоспо-дарські угіддя, а також
вирощуванням просапних культур з поздовжнім розміщенням посівів. Станом
на перше січня 2001 р. у структурі земельного фонду Виноградівського,
Мукачівського, Ужгородського, Тячівського та Хустського районів площа
сільсько-господарських угідь становила, відповідно, 1482, 2211, 3284,
358 та 277 га. З них на ріллю припадало 94,5–97,6 %. Наприклад, у
Виноградівському районі рілля становила 1400 га, у Мукачівському – 2109
га, в Ужгородському – 3204 га. Негативний вплив на стан довкілля полягає
в надмірному внесенні в ґрунт мінеральних добрив та пестицидів. У 1997
р. в районі використано 31,4 т пестицидів. Оброблено 22,8 тис. га
сільсько-господарських культур, із них гербіцидами 10,1 тис. га,
інсектицидами – 6,8, фугіцидами – 5,9 тис. га. Пестицидне навантаження
на 1 га становить у садах та виноградниках 10,4 кг/га, на ріллі 1,5
кг/га.

Для гірської території екологічне напруження створює як сільське
господарство, так і нераціональне використання лісових ресурсів. За
останні два століття відсоток лісистості знизився до критичного. Тепер
у гірській зоні лісистість становить 53%, а в рівнинній і
передгірській – лише 25,2%. Відомо, що оптимальна лісистість Карпат
повинна становити 60–65% [13]. Хоча законодавством заборонено
рубати ліс у

прирусловій частині річок, потоків і на схилах, що безпосередньо
прилягають до русла, однак цю вимогу повсюдно не виконують. Надмірні
вирубування лісів значно зумовили розвиток небезпечних екзогенних
процесів у межах басейнових систем Закарпаття, негативно вплинули на
гідрологічний режим річок.

Великою помилкою в галузі лісового господарства, яку робили протягом
багатьох років, було масове створення одновікових монокультур смереки
(замість змішаних ялицево-букових та смереково-ялицево-букових лісів),
що погіршило фізико-хімічні й біологічні властивості лісових ґрунтів,
гідрологічні та гідрогеологічні умови в басейнах річок і призвело до
вітровалів, сніголомів, зумовило зниження стабільності гірських ґрунтів
і лісів та їхніх захисних функцій [13].

Значне антропогенне навантаження на територію чинять нафто- і
газопроводи. Магістральні трубопроводи в 10 тис. місць перетинають
річки, а внаслідок природного зношення і старіння систем на них часто
трапляються аварії. За осінь-весну 1995–1996 рр. таких
аварій було одинадцять, у результаті у водойми області вилилось 550 т
нафтопродуктів, ще більше – у навколишні ґрунти.

Потужний вплив на довкілля досліджуваної території чинять промислові
об’єкти. Зазначимо, що за даними державного управління екологічної
безпеки у Закарпатській області за останні десять років загальні
обсяги викидів забруднювальних речовин знизились удвічі завдяки
зменшенню промислового виробництва. В області працюють 23 підприємства
деревообробної галузі, які щорічно викидають в атмосферу майже 5,5
тис. т деревного пилу, близько 10 тис. м деревних відходів, які
потрапляють у звалища. За рік промислові підприємства й організації,
спалюючи органічне паливо, викидають у повітря близько 31 тис. т
шкідливих речовин, у тому числі 20 тис. т газоподібних (типу окисів
вуглецю, азоту, ангідриту, сірчистого водню). Промислові виробництва
продукують 75 типів газоподібних сполук. Майже 11 тис. т серед викидів
займають металеві відходи, виробничий пил. Серед твердих відходів багато
свинцю, кадмію, ртуті, деревного і кам’яного пилу. Крім того, у водойми
області промислові підприємства щороку скидають майже 30 млн м3
забрудненої води, з якої 70% постачають комунальні служби. Водночас із
14 очисних споруд області з перевантаженням працюють сьогодні вісім, а
неефективно – шість.

&

&

$ною міграцією із поверхневим та підземним стоком до головних водотоків
річкових систем. Разом із визначенням головних гідрохімічних показників
аналізували вміст низки специфічних речовин (фенолів, нафтопродуктів,
цинку, хрому, нікелю, міді, заліза). Загалом їхній вміст у поверхневих
водах Закарпатської області відповідає вимогам. Зафіксовано тільки
окремі випадки перевищення граничнодопустимої концентрації (ГДК).
Наприклад, 2001 р. вміст загального заліза у воді р. Латориці (м. Чоп,
водозабір) перевищив ГДК в два–сім разів у десяти випадках, у водах р.
Тиси (смт Великий Бичків та м. Чоп) – у три рази. Зафіксовано також і
підвищену концентрацію марганцю у водах р. Латориці (м. Чоп,
водозабір); його концентрація у воді перевищувала ГДК у 2,0–2,5 раза.

Складна гідроекологічна ситуація була на території Закарпатської
області в періоди паводків у листопаді 1998 р. та березні 2001 р. Під
час аналізу даних аналі-тичної лабораторії контролю за станом
поверхневих вод Державного управління екології та природних ресурсів у
Закарпатській області з 5 листопада по 3 грудня 1999 р. з’ясовано, що у
воді р. Тиса вміст розчиненого кисню, нафтопродуктів, фенолів, нітритів,
сполук свинцю не перевищував ГДК, а вміст азоту амонійного, азоту
нітратного, заліза загального, сполук міді та хрому був більшим ГДК.
Найбільші концентрації забруднювальних речовин у поверхневих водах
Закарпаття зафіксовані у перші дні після паводку. Наприклад, вміст азоту
амонійного та заліза загального в районі м. Тячева, відповідно,
перевищував ГДК у 12,2–13,2 та 17,5 раза; у районі сел. Буштина –
11,6 та 12,5–13,5 раза, с. Тересва – 15,4 та 11,5–20,5 раза. Крім того,
зафіксовано високе забруднення вод загальним залізом. У районі м. Чоп,
поблизу державного кордону концентрація заліза з 11 по 16 листопада 1999
р. у водах р. Латориці перевищувала норми ГДК у
22,3–40,0 разів. Протягом десяти днів якість води р.Тиси поліпшилась і
стабілізувалась. Вміст таких забруднювальних речовин, як легкоокисні
органічні речовини (БСК5), не перевищував ГДК, а азоту амонійного та
нітритного був у межах 1–4 ГДК; заліза загального – 3–7 ГДК, сполук
міді – 1–7 ГДК, хрому – 1–8 ГДК. Забруднення поверхневих вод виявлено
не тільки в головних річках, а й у меліоративних каналах. Наприклад,
вода каналу Верке біля м. Берегова була забруднена азотом амонійним і
нітритним, залізом загальним. Відповідно, їхня концентрація
перевищувала норми ГДК у 10,0 і 12,4 та 13,5 раза. Отже, під час
паводків 1998 та 2001 рр. на Закарпатті склалася кризова гідроекологічна
ситуація. Зазначимо, що в гідроекологічних дослідженнях не враховували
такі показники, як забрудненість русел річок та територій затоплення
сторонніми, головно, побутовими предметами, продуктами ерозії тощо,
тобто рівень геоекологічного напруження є ще вищим.

Кризова еколого-геоморфологічна ситуація склалася у басейнових системах
Закарпаття після зазначених вище катастрофічних повеней, які зумовили
масову активізацію небезпечних геоморфологічних процесів. Цій проблемі
присвячені праці О.М. Адаменка, Г.І. Рудька, В.П. Палієнко, М.Г.
Демчишина, І.П. Ковальчука, Б.Я. Голояда та ін. В м.Ужгороді
25–28 лютого відбулася науково-практична конференція “Вплив руйнівних
повеней та зсувних процесів на функціонування інженерних мереж” [3]. У
її матеріалах, звітах державних служб, зокрема матеріалах Закарпатської
геолого-розвідувальної експедиції, Міністерства з надзвичайних ситуацій
схарактеризовано особливості поширення геоморфологічних процесів, їхні
класифікації за різними критеріями, оцінено економічні збитки. На нашу
думку, в них детально проаналізовано геологічні, гідрометеорологічні й
антропогенні чинники формування паводків та активізації небезпечних
геоморфологічних процесів і недостатньо висвітлено вплив
геоморфологічних особливостей басейнових систем, які необхідно
враховувати в разі розробки системи протиерозійних та протипаводкових
заходів. До геоморфологічних особливостей басейнових систем відносимо:

морфологію басейнів річок, зокрема, їхню форму, глибину ерозійних урізів
постійних і тимчасових водотоків, тип зчленування різнорангових річок та
їхніх басейнів;

гідрогеологічні особливості, насамперед, роль глибини залягання
ґрунтових та підземних вод, їхніх зв’язків з поверхневими водами,
ступінь дренованості підземних вод річками;

морфологію долини та її зміни в різних частинах ріки;

морфологію низької та високої заплав і надзаплавних терас, її зміни в
різних частинах долини;

похил русел різно- та однорангових річок на різних ділянках;

структури річкових систем, їхні морфометричні параметри, які впливають
на потенціал паводконебезпеки;

крутість та морфологію схилів, характер їхнього контакту з
ерозійно-акумулятивними формами дна долини, зокрема, з руслом ріки,
заплавою чи терасами;

літологічний склад відкладів схилів, ступінь їхнього звітрення та
потужність чохла елювію;

властивості ґрунтово-рослинного покриву, ступінь захищеності схилів
рослинністю та її вплив на затримання і фільтрацію вологи.

Отже, незважаючи на численні екологічні дослідження території
Закарпатської області, ступінь вивченості еколого-геоморфологічних та
гідроекологічних проблем і надалі недостатній, що зумовлено як
економічними причинами, так і високою складністю будови регіону,
річкових систем.

За видом і розміром екологічного напруження в басейнових системах
Закарпаття виділяють дві частини – гірську і рівнинну. В гірській
частині максимальне екологічне напруження створюють як сільське
господарство, так і нераціональне використання лісових ресурсів.
Наприклад, відсоток лісистості за останні роки знизився до критичного і
становить у середньому 53%. Для рівнинної та передгірської територій
максимальне антропогенне навантаження зумовлене сільським господарством.
Це пояснюють високою часткою ріллі в структурі земельного фонду
(94,5–97,6%), використанням заплав під сільськогосподарські угіддя, а
також вирощуванням просапних культур з поздовжнім розміщенням посівів.

Оцінка причин формування паводків та активізації небезпечних
геоморфологічних процесів, розробка системи притиерозійних та
притипаводкових заходів повинні ґрунтуватися на інформації про
геолого-геоморфологічні особливості басейнових систем, ступінь
антропогенної трансформованості довкілля, потенціал зсувонебезпеки,
режим опадів і стоку води.

Використана література

Адаменко О.М. Про одну із причин широкомасштабного прояву і важких
наслідків катастрофічного паводку в Закарпатській області // Вплив
руйнівних повеней та зсувних процесів на функціонування інженерних
мереж: Матеріали ІІІ наук.-практ. конф. 25-28 лютого 2002 р., м.
Ужгород. – К.: Т-во „Знання”, 2002. – С.3-4.

Адаменко О., Рудько Г., Ковальчук І.П. Екологічна геоморфологія:
Підручник. – Івано-Франківськ: Факел, 2000. – 411с.

Вплив руйнівних повеней та зсувних процесів на функціонування інженерних
мереж: Матеріали ІІІ наук.-практ. конф. 25-28 лютого 2002 р., м.
Ужгород. – К.: Т-во “Знання”, 2002. – 133с.

Габчак Н.Ф. Антропогенна трансформація та екологічний стан річкових
систем Закарпаття // Наука і освіта – 2003: Матеріали VI наук.-практ.
конф., 20-24 січня 2003. – Дніпропетровськ, 2003. – С. 9-11.

Голояд Б.Я., Голубчак О.І. Зародження і розвиток природно-техногенних
процесів та їх вплив на функціонування гірсько-лісових басейнових
екосистем Українських Карпат // Вплив руйнівних повеней та зсувних
процесів на функціонування інженерних мереж: Матеріали ІІІ
наук.-практ. конф. 25– 28 лютого 2002 р., м. Ужгород. – К.:
Т-во “Знання”, 2002. – С. 37-38.

Гошовський С., Рудько Г., Преснер Б. Екологічна безпека техногенних
геосистем у зв’язку з катастрофічним розвитком геоморфологічних
процесів. – Львів; Київ, 2002. – 624 с.

Дубіс Л.Ф. Методика та основні результати екологічних досліджень
річкових басейнів території Закарпатської області // Вісн. Львів.
ун-ту. Сер. геогр. – Львів, 1994. – Вип.19. – С. 70-79.

Ковальчук І.П. Регіональний еколого-геоморфологічний аналіз. – Львів:
Вид-во Ін-ту українознавства, 1997. – 444 с.

Комендар В. Про повені в Карпатах // Рідна природа. – 1994. – №1. – С.
16-19.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *