Джерелознавство. Епіграфічні пам\’ятки (реферат)

Реферат на тему:

Джерелознавство. Епіграфічні пам’ятки

Епіграфічні пам’ятки (від гр.. сл. epigraphe — напис, власне напис на
пам’ятнику) Такі написи виконувалися головно на камені, граніті, мармурі
В античній Греції та Римі на такому матеріалі карбувалися надмогильні
написи, написи на пам’ятниках, а також на спеціально виготовлених
гранітних чи Інших таблицях про видатні поди в житті полісів, подвиги
громадян, про закони І правила, що мали регулювати державне І суспільне
життя Епіграфи на честь окремих осіб чи видатних подій, як правило, мали
поширений зміст І називалися декретами

В широкому розумінні слова до епіграфічних пам’яток належать також
написи, нанесені шляхом глибокого чи слабшого дряпання на стінах будов,
на поверхні виробів ремісників, зокрема посуду тощо Такі написи мають
назву графіті

Класичні епіграфи — написи на камені поширених форм — посідають чільне
місце серед Історичних джерел з Історії причорноморських держав-полісів
Найбільше таких текстів збереглося з Історії Херсонеса, нинішньої
південної околиці Севастополя, де проведено розкопки колишнього
грецького міста-колони, на їх основі створено музей-заповідник під
відкритим небом Тут чимало фундаментів будинків, акрополя, ринку, порту,
цитаделі, господарських кам’яних ям, дорожніх настилів, що в комплексі
дають чітку уяву про контури давнього міста та заняття його мешканців
Найголовніші джерела малих форм, у тому числі написи на плитах,
концентруються в будинку та перед будинком музею, створеному в цьому
мертвому місті За характером реконструкції Історичної дійсності музей у
Херсонесі дуже нагадує музей на території давньої болгарської столиці
Пліски

Зміст херсонеських написів стосується відносин грецької метрополії з
містами-емнірніми, відносин цих міст зі Скіфією, характеру торгівлі між
ними Але особливо цікавим документом серед епіграфів Херсонеса є текст
присяги, викарбуваний на мармуровій прямокутній плиті, яку приймали
юнаки Херсонеса після досягнення повноліття Практично це була
громадянська присяга всього чоловічого населення міста в період, коли
воно переступало віковий рубіж повноліття Юнак клявся Іменем Бога, що
буде оберігати демократичний лад Херсонеса, не зрадить ні міста, ні його
володінь, служитиме народу, не матиме жодного помислу проти Херсонеса чи
його громадян, не розголосить державної таємниці, а якщо дізнається про
змову проти міста, то доведе до відома про неї владу Присяга, очевидно,
була екстраординарним заходом щодо можливих змов проти влади, системи І
була запроваджена наприкінці IV ст до н е після спроби здійснення
державного перевороту

В Іншому епіграфі з II ст до н е —- «Декреті про Дюфанта», полководця
понтійського царя Мігрідата VI, розповідається про походи І перемоги
полководця проти скіфів, таврів та Інших ворогів Тут знаходимо
повідомлення про повстання рабів під проводом Савмака у 107 р до н е

В Афінах зберігся епіграф, висічений на мармуровій плиті й поставлений
346 р до н е в афінської гавані Пірей, в якому розповідається про
Боспорське царство За формою — це Декрет про правителів Боспору, синів
царя Левкона І, ко грі вступили на престол співправителів Спартока IIІ
Перисада І Декрет хвалить співправителів за добре ставлення до Афін, яке
полягало в тому, що місто І саме, І як посередник дуже сприяло закупівлі
грецькими купцями в Боспорі хліба та Інших товарів, боспорська влада
надавала грецьким купцям пріоритетне право першими завантажувати свої
кораблі, звільняла їх від сплати мита Декрет сповіщав, що Афіни
увінчують Спартока 11, Перисада 1 золотими вінками в час найбільшого
афінського свята — Великих Панафіней

Надзвичайно містка Історична соціально-політична Інформація з Історії
Ольвп від кінця III ст до н е відображена в почесному епіграфічному
написові з цього часу на честь ольвійською громадянина Протогена В
Декреті про Протогена розповідається, що під стіни Ольвії неодноразово
підходили варвари Вони загрожували місту зруйнуванням.

З огляду на економічні та Інші труднощі місто не мало збройної сили,
здатної розгромити варварів, які вимагали викупу На виручку приходив
Протоген, котрий жертвував на відкуп міста великі суми грошей Але у
міста були й Інші біди — час від часу повторювався голод, робилися
непридатними оборонні стіни І вежі, старіли міські кораблі Кожного разу
місто виручав Протоген Як зазначалося в Декреті, Протоген був найпершим
серед благодійників, хоч Імена Інших не називалися Однак з цього можна
допускати, що в місті, яке загалом занепадало й перебувало в умовах
внутрішньої та зовнішньої кризи, все-таки витворилася й Існувала багата
міська плутократія.

Епіграфічні пам’ятки з Інших територій України здебільшого носять за
текстом малі форми надмогильні написи, написи на пам’ятниках, а з
Історії періоду Київської Русі — графіті.

В Києві та Інших містах такі написи висікалися чи видряпувалися на
цеглі, ливарних формах, господарському посуді, корчагах, прядках та
Інших речах побутового вжитку, а також на стінах будов На прядках
найчастіше наносили Імена власників «Княжо єсть», «Молодило», «Янка
вдала пряслень Жирць» та Ін На корчагах писали про їх вміст або Ім’я
власника «Мстиславова корчага», Іноді також поміщали побажання майстра
«Благодатнейша полна корчага сия» тощо

Цікаві відомості відкриті внаслідок вивчення графіті XI-XVI ст на стінах
Софійського собору, церкви св Михаша Видубецького, Кирилівської церкви
та ш В одному з написів на стіні Софійського собору повідомляється про
смерть Ярослава Мудрого 20 лютого 1054 р Напис уточнює літописну
хронологію.

Ще один напис розповідає про мир, укладений біля Києва на Желяні між
київським князем Святославом Ізяславичем, Володимиром Моно-махом І
Олегом Святославичем В «Повісті минулих літ» чи в Інших писемних
пам’ятках про цей мир згадки нема.

Один напис Софійського собору містить 14 рядків І розповідає про купівлю
княгинею Всеволожою «Боянової землі» за величезну суму — 700 гривень
Десята частина цих грошей внесена у Софійський собор як церковна
десятина Очевидно, через це І зроблено напис Купівля відбувалася в
присутності «послухів» Софійського собору Від 3 березня 1052 р зроблено
запис про блискавку, що вдарила в цей собор.

З 1068 р зберігся напис на Тмутараканському камені про те, як князь Гліб
взимку «по льоду міряв море від Тмутаракані» (сучасна Тамань) до Корчева
(сучасна Керч).

Великий двометровий напис з XI ст зберігся на північній стіні церкви св.
Михаша Видубецького монастиря в Києві За розшифруванням Б Рибакова, тут
розповідається про Києво-Печерського Ігумена Стефана

Авторами згаданих та Інших графіті були боярин Ставр Городятиним, мечник
Василій, монахи, священики, купці, а також учну, які вчилися грамоти у
дяків собору. Один учень увіковічнив на стіні собору таку пам’ять про
себе: «Пишан писал в дьяки ходи выучеником».

З дещо пізніших часів описано багато надмогильних написів у комплексі
Києво-Печерської лаври. Деякі з них не збереглися до наших днів, але
велика їх кількість описана Афанасієм Каленофомським, монахом Печерської
лаври в книзі Тератургіда, що вийшла польською мовою і готичними буквами
в Печерській друкарні 1638 р. Основний зміст цієї книги передав Михайло
Максимович у статті «О надгробиях в Печерском монастыре».

Насамперед тривалий час зберігалися надмогильні плити діячам, які
ревниво шанували І захищали православ’я. Наведені були написи на
похованнях дружини мінського князя Гліба Всеславича Анастасії
Ярополківни, котра померла 1158 p., дочки князя Всеволода Ярославовича
інокині Євпраксії, яка померла 1109 p., сказано про захоронения в
ҐІечерському монастирі дружини князя Ольгерда Юліани Олександрівни,
княжни Тверської (померла 1392 p.), гетьмана Костянтина князя,
Острозького, з предками Василем і Федором. Надмогильний напис над
Константином оповідав про його заслуги, був своєрідним некрологом.
«Константин Іоанович князь Острозский, гетман Великого князівства
Литовского, защищением восточного благочестія і храбростью во бранях
пресловутый: многие царкви Божьи, ради отроков училища, страноприемницы
немощных ради, в княжении своем Острозском и в стольном граде литовском
Вилне создавши вторую Гитсиманию, Пресвятие Богородицы Печерские дом
ущедрил пребогато, в нем же яко ктитор именитый, по преставлении своем
сподобися положен быть, 1533 году».

Розповідалось про поховання в Печерському монастирі удільного київського
князя Володимира Ольгердовича, а також князя Лева Скир-гайла
Ольгердовича, що князював після Володимира і помер 1394 р.

Наводяться написи над похованнями Олельковичів — Олександра
Володимировича, Симеона Олександровича Олельковича (помер 1495 p.),
Георгія Юрійовича Олельковича (помер 1579 р.) та Інших, представників
роду князів Корецьких, Вишневецьких, вельмож Єльців, Копеців, Госиків.
Ось кілька з них: «Выроком смертельных врагов, отыде света сего Иван
Єлец, року отР.Х. 1603, ноября II, часа 13. Поживе лет 24»; «До вечной
отчизны отыде света сего Гаврило Менович Богдан Госикий, року 7§35
(1527). Индикта 14, Марта 20»; «Бурмистр великого града
МогилеваГВа-силий Якимович, телом отдал долг природе, року 1620, зде
опочивает’. » 1621 року, Симеон Лыко, муж твердый в вере, испытанный в
храбрости, по многих справах достойных героя, в бозе почи и зде
возлежит» тощо.

Нарешті, необхідно згадати ще про один вид нетрадиційних писемних джерел
— берестяні грамоти. Донедавна вважалося, що писемність на бересті
властива для творчо-захудних руських міст — Новгорода І Пскова. Проте
дослідження останніх десятиріч переконливо довели, що письмо на бересті,
а не тільки на пергаменті, було поширене і в південно-руських
князівствах, у тому числі в наших краях. Значний внесок у дослідження
берестяного письма зробив І.Свєшніков, який упродовж 20 років проводив
розкопки стародавньої князівської столищ — Звенигорода, розташованого
приблизно за 12 км на південний схід від сучасного Львова. За
результатами розкопок експедицій професора Свєшнікова у Звенигороді
побудовано цінний Історико-краєзнавчий музей.

Використані джерела і праці

Багрянородный Копстянтип Об управлении империей. М., 1991.

Геродот. Історії в дев’яти книгах К., 1993 Кн. 4. Мельпомена С 180-228.

Історія України в документах \ матеріалах. Київська Русь І удільні
князівства XII-XIII ст. К , 1939 С 7-71.

Сгчшіський Володимир Чужинці про Україну. Вибір з описів подорожей по
Україні та Інших писань чужинців про Україну за десять століть. К., !
992 С 8-41

Хрестоматія з Історії Української РСР з найдавніших часів до кінця 50-х
рр XIX ст.: Посібн. для вчителів. К , 1959. С 8-41.

Высоцкий С.А Средневековые надписи Софии Киевской XI-XVII вв. К., 1976.

Грушевський Михайло. Історія Укра’ши-Руси. В 2 т К., 1991. Т 1.

Довгопол В М , Литвинепко М А , Лях Ф Д Джерелозназстао Історії
Української РСР К., 1986 С. 34-35.

Зашинский В.А , Дмитриенко М Ф, Балабушевич ТА и др. Специальные
исторические дисциплины. К., 1992. С. 303-307.

История Киева: У 2 т К., 1984. Т. 1 Древний и средневековый Киев. С.
150-157.

История СССР с древнейших времен до наших днів. У 12т. М , 1966 Т.
1.С.246-256.

Источниковедение истории СССР. М., 1989 С. 49-58

Максимович М.О. О надгробиях в Печерском монастыре //Киев явился градом
великим • Вибрані українознавчі твори К., 1994 С. 145-161.

Піцишин М, Овчинников А Міф про державу дулібів VI століття //Наук. зап.
Львів 1ст. музею. Львів, 1997 Вип 6 Ч. 1 С 123-134

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *