Соціальний захист населення в Україні (акція!)

РЕФЕРАТ

на тему:

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Увага!

Даний реферат виготовлено

безкоштовно

на замовлення одного з користувачів сайту

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» ukrreferat.com

в рамках рекламної акції.

Будь-хто може безкоштовно замовити через

наш сайт HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» ukrreferat.com

потрібний вам реферат (до 8 сторінок).

Деталі – на сайті.

Соціальний захист населення в Україні

Система соцзахисту в Україні

Огляд соціально-демографічна ситуації

Огляд ситуації з соцзахистом в країні

1. СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ

пенсії (ПФ, ФСС);

допомога по безробіттю (ФЗ);

система короткотермінових грошових допомог при хворобі, при народженні
дитини (ФСС, ПФ).

Універсальні системи

програма допомоги сім‘ям із дітьми (ПФ, ФСС, МБ+ДБ);

державні програми дотацій і житлових субсидій (ДБ);

допомога на поховання (ФСС, ПФ, ФЗ, МБ);

державна система охорони здоров‘я (МБ, ДБ, ЧФ);

державна система освіти(МБ, ДБ).

Соціальний захист осіб, котрі постраждали в результаті аварії на ЧАЕС

Система соціальних допомог

цільові допомоги (грошові, натуральні, безготівкові, тобто пільги по
оплаті);

соціальне забезпечення (система інтернатних установ та територіальних
центрів).

Соціальний захист через недержавні
організації

Соціальна допомога з фондів підприємств

2. Огляд соціально-демографічної ситуації в Україні

Глибока соціально-економічна криза в Україні спричинила до
катастрофічного погіршення демографічної ситуації. Такий висновок
грунтується на результатах статистичного аналізу динаміки відтворення
населення, на дослідженнях характеру та особливостей демореальності з
боку генези її чинників, механізму взаємодії її складових.

При аналізі користуємось показниками народжуваності-смертності,
кількості шлюбів-розлучень, міського-сільського населення, вікового
складу.

З чотирьох можливих одиниць виміру — подушне обчислення, індекс,
відсотки, коефіцієнт на 1000 чол. нас. — користуватимемось двома
останніми.

Особливості сучасної демографічної ситуації в Україні полягають перш за
все в таких змінах показників народжуваності і смертності населення, що
призводять до зменшення його чисельності — депопуляції.Так з 1985 року
кількісний показник народжуваності падає на 40 %. Водночас в 1990 було
досягнуто зменшення смертності дітей до 1року відносно вказаного року.
Але за наступні 6 років цей показник знову зріс. 14,5 померлих немовлят
на 1000 новонароджених — це вдвічі більше ніж у розвинутих країнах. Це
спричиняється фізичною виснаженістю матерів; відсутність можливостей у
породілі заощадити необхідні кошти на набір ліків, перев’язочний
матеріал, пелюшки, які необхідно брати в пологовий будинок, призводить
до збільшення кількості пологів поза межами медичних закладів, що
проходять в антисанітарних умовах ( День, №39, 1997, с.8). Екологічна та
епідемологічна ситуації в Одеській та Донецькій областях спричиняють до
найвищої в Україні смертності немовлят.

В сільській місцевості народжується відносно міста четверта частина
дітей, оскільки саме в містах зосереджена більша частина населення, яка
спроможна на відтворення.

Демографічну кризу не слід пов’язувати з відомими подіями 1985 і 1991
років та розпочатими тоді відповідними процесами. Депопуляція населення
почалася ще в 1979 році із сіл України і охопила тепер більше 90%
відсотків сільських адміністративних районів. Лише 4 області (
Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська та Чернігівська) мають
природній приріст населення. В значній мірі цьому сприяє збережений
традиційний уклад життя.

Кількість померлих почала перевищувати кількість народжених вцілому по
Україні з 1990 року. Підвищення смертності спостерігається у всіх
вікових групах. Зростає тягар хвороб в результаті кризових явищ в
економіці та соціальній сфері, шкідливих умов праці, зловживання
алкоголем, наркотиками, курінням приводить до зменшення середньої
довготи життя, зростання захворюваності, до зниження соціальної
активності населення, зокрема його працездатності, трудового потенціалу.
Збільшення кількості важкорозв’язуваних проблем призводить до
послаблення “волі до життя”, що призводить до поширення відмови від
самого життя, зафіксованого статистикою самогубств. Ситуація вимагає
активної роботи соціальних інституцій.

Найгірша ситуація зі смертністю в Чернігівській, Сумській, Луганській
областях. Коефіцієнт довготи життя там в середньому на 7 одиниць менше
ніж у Києві. Подібний перепад у світі ніколи не зустрічався в одній
країні, хіба що в двох різних.

Тобто існує стійка тенденція до зменшення природного приросту населення.
Депопуляція набула стійкого характеру і в близькій перспективі не можна
розраховувати на зниження її темпів. Є підстави очікувати посилення
цього процесу.

Оскільки знизився потенціал відтворення населення, то звідси йде
тенденція постаріння, особливо в сільській місцевості. Процес постаріння
населення має наступні наслідки: працездані особи мають високе
“нантаження” особами непрацездатного віку.Також така тенденція спричиняє
до збільшення потреб в послугах сфери охорони здоров’я. Все це разом
призводить до збільшення потреби у фінансах, а при їх недостачі в
населення — у соціальному захисті.

Небажані зміни відбуваються у шлюбно-родинному побуті, де
спостерігається слабе бажання увіковічнити себе в потомстві. Водночас
спостурігається зменшення кількості укладених шлюбів. Саме економічна
ситуація в Україні спонукає молодь не поспішати творити сім’ї.

Внаслідок демократизації суспільства поширюється т.з.”нова мораль”, шлюб
можна не реєструвати.

Ще одним важливим фактором, який впливає на демографічну ситуацію, є
тенденція збільшення кількості розлучень — 63,3% шлюбів розпадається.
Така ситуація є джерелом зізноманітних соціальних проблем.

Формування деструктивнихпроцесів у сучасній демореальності України даї
підстави твердити, що ми стали сучасникам унікальноо феномену новітньоі
демографічної історії України: вперше в мирний час у нас набирають сили
явища, які раніше звичайно мали місце тільки у відносно короткочасні
періоди війн. Знижується не лише кількість, а й якість суспільства.
Вихід краіни не приведе автоматично до збільшення народонаселення,
оскільки широко розповсюджене планування кількості дітей в сім’ї, а
також маняються ціннісні орієнтації щоддо сім’ї. Отже, названі в роботі
напрямки соціального захисту довгий час ще будуть актуальними.

Життя вимагає звернути увагу на демографічну політику, яка виконуватиме
функцію регулювання психологічної схильності людей до тієї чи іншої
демографічної поведінки, яка водночас потребуватиме соц. захисту і
допоможе розв’язати ряд питань соціальної політики.

3. Огляд ситуації з соцзахистом в країні

Система соціального захисту в Україні перебуває в кризовому стані.
Невдоволені пенсіонери. Більшість з них добросовісно пропрацювали
десятки років на виробництві, але тепер позбулися своїх накопичень, а на
свою пенсію равіть не мають можливості заплатити за квартиру, не можуть
нормально харчуватися, купити обнову, поремонтувати телевізор.
Невдоволені працівники бюджетної сфери, що по кілька місяців не можуть
одержати заробітну плату, оскільки у держави не має для цього коштів.
Невдоволений також уряд, оскільки соціальні виплати зайняли в бюджеті
таке місце, що внаслідок їх обов‘язковості потіснили всі інші витрати,
передусім інвестиції. А як можна говорити про вихід з кризи при
зменшенні інвестицій?

Чому виникла така ситуація? Чи зумовлено це лише тяжкою економічною
кризою, яку переживає Україна, помилками в економічній політиці, чи
позначаються також причини, пов‘язані з невирішеністю питань
трансформації соціального захисту.

Більше ніж сорокарічний період холодної війни створив багато штучних
білих плям у взаємопізнанні розвитку народів Заходу та Сходу. Так, для
жителів США, ряду країн Європи до цього часу є маловідомими події
Великої Вітчизняної Війни, вклад народів СРСР у перемогу над фашизмом. В
свою чергу для народів колишнього СРСР майже незнайомими були події, що
пов‘язані із формуванням в країнах Західної Європи соціально
орієнтованої ринкової економіки. Це була не лише глибока зміна
інститутів та системи мотивації в ринковій економіці, що потягнула зміни
в податковій, торгівельній, фінансовій політиці, але й певна зміна в
механізмі суспільних відносин, великий злам в психології правлячих
класів.Для зашкарублої догматичної пропаганди говорити це було не
вигідно і вона або замовчувала ці зміни, або висвітлювала їх однобічно.

У ході формування соціально оріентованої ринкової економіки передусім
був закріплений підхід, який виник у міжвоенний період, що держава не
може усуватися від вирішення питань соціальної політики.Але якщо для
Ф.Рузвельта, Джона Кейса це були лише питання зайнятості, то Л.Ерхард —
батьконімецького “економічного дива” і водночас один із творців та
основний організатор соціально оріентованої економіки використав майже
всю палітру соціальної політики — допомоги, пенсії, субсидії, дотації
тощо. Був серйозно підірваний традиційний стереотип, що держава в
ринковій економіці не бере участі у вирешенні питань соціального
захисту.

Формування соціально орієнтованої ринкової економіки відбулося успішно
лише завдяки підтримці держави, яка створила механізми конструктивної
взаємодії різних соціальних груп, що займали прямо протилежні позиції. В
переважній більшості країн Європи соціально орієнтована держава
перестала усуватися від вирішення соціальних питань, а барала активну
участь у їх розв‘язанні. Було б помилкою сказати, що це відбулося
добровільно. Це проходило під тиском робітничого, профспілкового руху, і
особливо під впливом політичних змін у Східній Європі, формування
принципово нових систем соціального забезпечення в цих країнах.
Перехоплюючи ініціативу у лівих сил, у країнах ринкової економіки
держава почала брати на себе вирішення багатьох питань соціального
захисту, створення відповідної законодавчої бази. Практика 60-7—х років
в західній Європі характеризувалася зростанням ролі держави у формуванні
соціальної політики та практичній організації соціального захисту.
Зрештою, цей курс знайшов вираз у прийнятті Європейської соціальної
хартії.

Економічною основою соціально орієнтованої держави є багатоукладність
форм власності. Їх взаємодія та конкуренція забезпечують гнучкість
економіки, пристосування виробництва до потреб споживання, що
досягається відповідністю процесів усуспільнення ефективному поєднанню
різних рівнів господарського маневру — народногосподарського,
міжгалузевого, галузевого, внутрішньогалузевого, з гоподасрьким маневром
на рівні малих підприємств тощо. Організація соціального життя
грунтується на взаємодії держави, працедавців та профспілок. Держава має
міцну податкову систему, активно впливає на інвестиційну та торгівельну
діяльність, організує розгалужену й водночас диференційовану та адресну
систему соціальних виплат, беручи у ній участь.

Як поставилися до таких змін працедавці? Чи не мали вони від цього
суцільних збитків? Зростання прибутковості промислових, торгівельних,
банківських установ у відповідний період переконливо свідчить, що ні.
Але спочатку, дійсно, працедавцями ця система була зустрінута без
ентузіазму. Багато з них заперечували проти неї. Тому державі,
спираючись на допомогу інших соціальних сил та тієї частини працедавців,
котрі розуміли вимоги часу, доаодилося докласти значних зусиль до
впровадження нової системи соціальної взаємодії.

Зростання рівня споживання населення, що досягалося завдяки підвищенню
рівня заробітної плати та соціальних виплат, дозволило значно
інтенсифікувати процеси праці та виробництва, активно впроваджувати, і
головне ефективно освоювати нову техніку, і одержати значно більші
доходи. З іншого боку, зростання заробітної плати та доходів працівників
значно розширило місткість внутрішнього ринку, дозволило нарощувати
обсяги виробництва. Це зрештою практично переконало у вигідності,
прибутковості нової системи для всіх сторін. Поступове її розповсюження
в країнах. Західної Європи, з одного боку, і відсутність дійового
зв‘язку між системою стимулювання та інтенсивністю й результативністю
праці в адміністративно-розподільчій економіці, з другого, зумовило
відставання останньої у зростанні продуктивності праці, її поразку в
змаганні з капіталістичною економікою, що зайнялася, нарешті, вирішенням
соціальних проблем.

Відіграючи активну роль у проведенні соціальної політики, держава у
ринковій економіці не перетворюється у відділ соціального забезпечення.
Організація системи соціального захисту забезпечує зворотній зв‘язок між
рівнем соціальних послуг та інтенсивністю і результатами праці окремого
працівника, загальними економічними результатами виробництва та
комерційно-фінансової діяльності господарських організацій.

Одним із найбільш складних для ринкової економіки є питання про захист,
страхування від безробіття. Навіть соціально орієнтована держава не
гарантує обов‘язкової зайнятості. В ринковій економіці ця проблема
вирішується між працівником та працедавцем, або відповідн оміж їх
представниками — об‘еднаннями профспілок та об‘еднаннями працедавців.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *