Система стимулювання іноземних інвесторів (реферат)

Реферат на тему:

Система стимулювання іноземних інвесторів

Необхідно запровадити систему пільгового оподаткування залежно від
обсягу та терміну дії іноземної інвестиції, оскільки діюча система
враховує це недостатньою мірою. Пропонуємо розробити й упровадити
систему стимулювання іноземних інвесторів у промисловій сфері залежно
від пріоритетності об’єкта інвестування, обсягу інвестиції і терміну її
дії. Суть пропонованої системи викладено в табл. 37.

За умови дострокового відчуження інвестицій проти встановлених
за-конодавством термінів підприємства з іноземними інвестиціями, що
діють у пріоритетних галузях народного господарства України, мають
сплачувати податок на прибуток за весь період інвестування в розмірі 50
% встановлених законодавством, а в інших галузях — у повному обсязі.

Система державного регулювання інвестиційних процесів

Необхідно вжити певних організаційних заходів щодо створення єдиної
цілісної системи державного управління інвестиційними процесами, яка б
залучала відповідні структури для роботи з іноземними інвестиціями,
механізми реалізації державної політики залучення капіталу, координації
діяльності з міжнародними організаціями, проведення експертиз
найважливіших проектів та їх конкурсний відбір. Такою структурою може
бути спеціалізована державна компанія України з іноземних інвестицій. У
постанові Верховної Ради України «Про порядок уведення в дію Закону
України «Про режим іноземного інвестування»» порушується питання
створення національного агентства сприяння іноземним інвестиціям в
Україні. У структурі такої системи доцільно створити
інформаційно-аналітичний банк даних з питань іноземного інвестування,
який міститиме інформацію про підприємства та проекти, що потребують
інвестицій, про інвесторів, спонсорів, виконавців проектів і проведення
міжнародних тендерів. Потрібно розробити систему страхування та створити
Національну акціонерну страхову компанію, сприяти діяльності
інвестиційних компаній і фондів, трастових і холдингових компаній,
аудиторських і консалтингових фірм, фондових бірж, лізингових компаній з
організації лізингу сучасного устаткування та інших об’єктів
раціональної інфраструктури. Усе перелічене сприятиме формуванню в
Україні ринку інвестиційних проектів.

Економіко-організаційний блок механізму залучення інвестицій може
функціонувати лише разом з ефективним механізмом державних гарантій та
системою законодавчого, нормативного, інформаційного забезпечення
іноземних інвестицій, організації системи страхування та перестрахування
іноземних інвестицій, сприяння розвитку банківсько-кредитної системи.

Для того щоб створити ефективну систему залучення іноземних інвестицій,
насамперед потрібно сформувати відповідну законодавчу базу. Наявність
суперечностей і невизначеності окремих важливих питань законодавства
зумовлює необхідність внесення змін до Закону України «Про власність» і
до Земельного кодексу України стосовно визначення майнових прав
іноземних інвесторів. Потрібно на державно-правовому рівні уточнити
питання про концесії (визначення можливостей отримання прибутку
іноземними інвесторами від розвідування, розробки, видобування та
експлуатації природних ресурсів). Потребує якнайретельнішого
обгрунтування система валютного регулювання.

Особливу увагу слід приділити інформаційному забезпеченню залучення
іноземних інвестицій як найслабшій ланці у діючому механізмі регулювання
цього процесу. Необхідно видавати інформаційні бюлетені й рекламну
літературу з проблем іноземного інвестування, створити комп’ютерну
мережу для обміну інформацією, систему статистичної інформації.

Доцільно підтримувати інвестиційні проекти, спрямовані на розвиток
приватного сектору (насамперед малих і середніх підприємств, які повинні
одержати доступ до інвестиційних кредитів і страхування); організовувати
виставки інвестиційних проектів; створювати контрактові біржі.

Одним із важливих шляхів залучення інвестицій в Україну є вітчизняні й
міжнародні інвестиційні фонди. У Європі діє понад двадцять міжнародних
інвестиційних фондів з капіталом понад 2 млрд дол. США, які створено з
метою здійснення інвестиційної діяльності переважно в постсоціалістичних
країнах. Взаємодія вітчизняних і зарубіжних інвестиційних фондів
відкриває реальні можливості для нагромадження інвестиційного
потенціалу, потрібного для реформування економіки України. В Україні вже
започаткували свою діяльність Фонд підтримки підприємств у нових
незалежних країнах, інвестиційний капітал якого надав Конгрес США через
Агентство США з міжнародного розвитку, і фонд «Нью Сенчурі Кепітел
Партіерс», який підтримує Корпорація приватних інвестицій за кордоном.

Іноземні інвестори можуть брати участь у приватизації майна державних
підприємств, якщо це узгоджено з Фондом державного майна. Іноземний
капітал у процесі приватизації необхідний насамперед у таких сферах
економіки, активізація нарощування виробничого потенціалу яких сприятиме
виведенню України з кризи, усуненню соціального напруження в суспільстві
та подоланню залежності України від імпорту.

Основні напрями іноземного інвестування

Конкретні пріоритетні напрями іноземного інвестування в економіку
України визначалися на основі врахування національних інтересів і
дотримання таких принципів: орієнтації на виробництво товарів, які
зумовлюють підвищення життєвого рівня; забезпечення розвитку
науково-технічного прогресу та конкурентоспроможного виробництва;
перебудови

структури економіки. Обґрунтовуючи пріоритетні напрями іноземного
інвестування безпосередньо у виробничу сферу, необхідно виходити з того,
що вибрані для цього виробництва повинні істотно впливати на
забезпечення нормального функціонування народногосподарського комплексу
та зумовлювати прискорення технологічного переоснащення промислового
виробництва. На першому етапі такого обґрунтування було вибрано
паливно-енергетичний комплекс, металургійний комплекс, комплекс хімічної
та нафтохімічної промисловості, лісопромисловий комплекс.

Великомасштабні прямі іноземні інвестиції для паливно-енергетичного
комплексу можуть здійснюватися через приватизацію його об’єктів, викуп
пакетів акцій діючих підприємств, а також у процесі спільного
інвестування будівництва нових систем магістральних газопроводів; через
активізацію використання наявного потенціалу енергоресурсів, комплексну
модернізацію діючих і створення нових виробничих потужностей на базі
сучасної техніки і прогресивної технології, зниження негативного впливу
паливно-енергетичного комплексу на навколишнє середовище на основі
екологічно чистих технологічних процесів.

Аналіз засвідчує доцільність спільного інвестування в діючий
нафтогазовий комплекс України, де у світових цінах прибутковими є нафто-
і газовидобування. Сировина має стабільний попит на світових ринках, але
задоволення потреб внутрішнього й зовнішнього ринку зумовлює
необхідність спільного інвестування нових сучасних виробництв на базі
більш повної комплексної переробки ресурсів вуглеводневої та
коксохімічної сировини, ресурсів сірки та полімінеральних руд, а також
установок для поглибленої переробки нафти і нарощування потужностей для
випуску полімерних матеріалів і виробів з них. Розрахунки підтверджують
високу ефективність реконструкції нафтогазового комплексу України. До
перспективних інвестиційних проектів належать розвідування та видобуток
нафти й газу в Полтавській, Івано-Франківській, Чернігівській областях і
шельфі Чорного моря, а також використання газу метану вугільних пластів
у Донецькому басейні.

Основними факторами, які впливатимуть на іноземних інвесторів у
видобувних та сировинних галузях, слід вважати можливість участі у
приватизації, зменшення розміру податку на прибуток та рівня експортного
мита.

Значних капітальних вкладень потребує чорна та кольорова металургія
України. З порівняльного аналізу цін та витрат випливає, що більшість її
виробництв є прибутковими у світових цінах. Збитковим є тільки
видобування залізної руди. Україна має бути заінтересована у
пріоритетному вкладанні іноземного капіталу в подальший розвиток
процесів киснево-конверторного виплавлення сталі з безперервним
розливом, нарощування виробництва прокату із захисним покриттям.

Україна повинна сприяти залученню іноземних інвестицій також у легку та
текстильну промисловість (технічне переоснащення бавовняних і
трикотажних підприємств).

Порівняно з промислово розвиненими країнами в індустрії України
допускається нічим не виправдана величезна перевитрата палива, металу,
деревини та інших видів ресурсів у розрахунку на одиницю кінцевої
продукції. Економія первинних ресурсів дає змогу значно перекрити
пов’язані з цим первинні витрати. Тому доцільно здійснювати спільне
інвестування в нарощування обсягів випуску машин і обладнання для
запровадження енергозберігаючих технологій та більш комплексної
переробки вихідної сировини мінерального походження.

Доцільно реконструювати підприємства агропромислового комплексу, а також
виробництва, що працюють на задоволення його потреб, на основі глибокої
комплексної переробки сировини з метою значного збільшення виходу
кінцевої продукції, зменшення її втрат і поліпшення якості товарів. У
цьому зв’язку ефективними мають стати оновлення та модернізація
підприємств переробної і харчової промисловості, упровадження нових
технологій зберігання продукції. Проведений аналіз показав, що
іноземного інвестування потребують виробництва з випуску ефективних
хімічних засобів захисту рослин, тари та пакувальних матеріалів для
агропромислового комплексу, обладнання для масложирової, м’ясо-молочної
та інших галузей харчової промисловості, техніки для фермерських
господарств.

Економічно та соціально виправданим треба вважати залучення іноземного
капіталу для розвитку комплексу виробництв товарів народного споживання
та надання послуг населенню. Ефективним стало б спільне інвестування
збільшення потужностей з випуску меблів, шпалер і паперових виробів,
пряжі, тканин, товарів зі шкіри, нарощування виробництва
електропобутових товарів.

До реально можливих об’єктів спільного інвестування належать об’єкти
будівельної індустрії України, і насамперед незавершеного будівництва.
Це аргументується тим, що незавершене будівництво в Україні має постійну
тенденцію до зростання, і за останні п’ять років його обсяги збільшились
майже втричі. Великі наднормативні обсяги незавершеного будівництва
існують майже в усіх галузях індустрії, особливо в електротехнічній,
хімічній і нафтохімічній промисловості, а також у машинобудуванні.

У цілому для будівельної індустрії України характерні техніко-економічна
застарілість проектів, маловиправдані великі терміни будівництва
виробничих об’єктів і низький рівень ефективності капітальних вкладень.
У середньому лише один з десяти інвестиційно-будівельних проектів
відповідає світовим стандартам. Доцільно використовувати такі форми
спільного з іноземними партнерами інвестування: їх участь у приватизації
незавершених будівельних об’єктів через конкурси, аукціони; створення
акціонерних товариств, спільних підприємств, спеціальних бірж,
комерційних банків з участю іноземних фірм.

Дослідженнями доведено, що на особливу увагу заслуговує інвестиційне
співробітництво із зарубіжними партнерами у сфері військово-промислового
комплексу України. З огляду на стан бюджету України практично важко
визначити остаточні терміни технічного переобладнання цього надскладного
комплексу та одержання певного прибутку від його конверсії у найближчому
майбутньому. Тому, на наш погляд, доцільна участь іноземних партнерів у
приватизації майна комплексу за погодженням з Кабінетом Міністрів
України. За оцінками фахівців, із загальної кількості оборонних
підприємств України з часткою військової продукції понад ЗО % реально
може бути приватизовано більше половини. Залучення іноземного капіталу
для здійснення конверсії оборонного комплексу може відбуватися в таких
формах (напрямах): імпорту технологій «подвійного призначення»;
створення інтегрованих підприємств сфери військового та цивільного
бізнесу в літако- та суднобудуванні; розробки та впровадження проектів
адаптації до цивільних цілей товарів та ідей військової електроніки,
радіотехніки, виробництва засобів і систем зв’язку. Приватизацію в
оборонному комплексі слід здійснювати через конкурси й аукціони для
іноземних інвесторів.

Потрібно ретельніше дослідити можливості розвитку на основі спільного
міжнародного інвестування таких прибуткових (за світовими цінами)
галузей, як шинна, гумово-азбестова, лакофарбова промисловість,
виробництво автомобілів, тракторів, обладнання для підприємств
комунального господарства, виробництв з глибокої переробки деревинної
сировини (целюлозно-паперової промисловості).

Важливим напрямом залучення іноземних інвестицій в Україні має бути їх
вкладання у створення сучасної інфраструктури як необхідного атрибуту
міжнародної інвестиційної діяльності. Це насамперед транспорт, технічно
обладнане складське господарство, телекомунікації, а також об’єкти так
званої ділової інфраструктури — офіси, ділові центри, побутовий сервіс.
Ця галузь має відносно короткий термін окупності капітальних вкладень і
є, по суті, матеріальною основою для подальшої ділової активності
іноземного капіталу.

Отже, створення й ефективне функціонування механізму залучення
іноземного капіталу з метою всеосяжного реформування та реконструкції
промислового комплексу України має спиратися на такі процеси:

• виокремлення та врахування переваг і недоліків напрямів залучення
іноземних фінансових коштів;

• прогнозовану оцінку (з подальшим її уточненням) необхідних для України
обсягів іноземних інвестицій за основними напрямами їх використання;

• узагальнення існуючих в інших країнах систем залучення іноземних
інвестицій у розвиток (реформування) національних економік та їх
провідних секторів задля можливого використання в Україні окремих
ефективно діючих елементів таких систем;

• змістово-елементне обґрунтування комплексного механізму залучення
іноземних інвестицій.

Саме викладений за такою схемою сучасний механізм залучення іноземного
капіталу може бути використаний в Україні задля фінансового забезпечення
структурної трансформації, насамперед її промислового комплексу.

Список використаної літератури

Федоренко В. Г. і К°. Інвестування. Зайнятість. Освіта. — К.: Науковий
Світ, 2002.

Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в
Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003.

Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. —К.: МАУП, 1999.

Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових умовах. —
К.: Міжнар. фінанс. агенція, 1998.

Федоренко В. Г. Перспективи розвитку капітального будівництва за
ринкових умов // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1997. — № 2.

Федоренко В. Г. Створення промислово-фінансових груп і проблеми
управління корпоративними правами // Про приватизацію: Держ. інформ.
бюл. — 1999. — № 2.

Федоренко В. Г., Бондаренко Е. В. Будівництво та інвестиції в Україні. —
К: Знання, 1998.

Федоренко С. В. Проблеми залучення іноземних інвестицій і розвиток
економіки України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2.

Федотова М. А. Доходи предпринимателя. — М.: Финансьі и статистика,
1993.—96 с.

Чернявский А. Д. Организация управления в условиях рыночных отношений.
—К.:МЗУУП, 1994.

Чернявский А. Д. Современные тенденции развития организационных форм
управлення в Украине // Персонал. — 1997. —№4. — С. 3-7.

Чернявский А. Д. Трансформация организационных форм управления в
процессе развития рыночных отношений // Персонал. — 1996. —№2. — С.
22-36.

Шевчук В. Я. Умови ефективного інвестування в будівництві. — К.:
Будівельник, 1991. —112 с.

Шпек Р. Іноземні інвестиції в Україні // Уряд, кур’єр. — 1996. — № 62. —
2 квіт. — С. 5.

Щекин Г. В. К разработке концепции управления современным обществом //
Персонал. — 1999. — № 1. — С. 1-23.

ЩукінБ. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.

Эклунд К. Эффективная экономика — шведская модель. — М.: Экономика,
1991. —349 с.

ЯкушинЛ. С. Строительство инвестиции//экономика стрва. —1991. — № 4. —
С. 59-62.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *