Реферат на тему:
Послідовність розробки інвестиційного бізнес-плану
Найважливішим серед документів, потрібних для злагодженої роботи, є
бізнес-план. Складати його можуть окремі підприємці чи управлінський
персонал фірми або групи фірм, які планують здійснювати інвестиційну
діяльність, а також спеціалізовані консультаційні фірми. Останні можуть
виконувати весь обсяг робіт зі створення зазначеного документа або
подавати спеціалістам підприємств конкретну допомогу у формуванні
структури бізнес-плану, розрахунку окремих показників тощо.
Якщо бізнес-план підприємство розроблює самостійно, його підготовка може
охоплювати кілька етапів.
На першому етапі видається наказ по підприємству чи приймається рішення
зборів засновників, які визначають загальні напрями майбутніх
інвестиційних програм, склад робочої групи і конкретних виконавців,
календарні строки підготовки бізнес-плану, осіб, які здійснюють загальне
й методичне керування роботою.
Загальне керівництво розробкою перспективного плану інвестиційної
діяльності здійснює керівник підприємства, методологічне — його
заступник з економічних питань або консультант. До складу робочої групи
входять провідні спеціалісти таких служб і відділів:
планово-економічного, маркетингу, юридичного, фінансового, бухгалтерії,
головного технолога, праці та заробітної плати, відділу кадрів та ін.
До основних функцій робочої групи належать такі:
• визначення напрямів і загального обсягу робіт під час складання
бізнес-плану;
• визначення функцій конкретних виконавців і розподіл робіт між ними;
• підготовка документів, таблиць, схем, графіків, за якими конкретні
виконавці повинні готувати й подавати інформацію;
• погодження питань про координацію дій між окремими виконавцями;
• визначення календарного плану із встановленням термінів виконання
робіт і подання готових результатів.
На другому етапі кожний відділ і працівник робочої групи визначають
обсяги роботи, збирають потрібну інформацію, виконують необхідні
розрахунки, оформлюють табличний матеріал і текстову частину до нього.
Джерела інформації для складання бізнес-плану
Розробка бізнес-плану пов’язана з використанням великої кількості
інформації. Повнота і якість її істотно впливають на можливість
досягнення мети, поставленої під час складання бізнес-плану. Недостатнє
висвітлення окремих його розділів через обмеженість інформації може
викликати в інвесторів сумніви щодо доцільності виділення коштів. Тому
важливо знати, які дані потрібні для складання бізнес-плану і де їх
можна знайти.
Характер та джерела інформації, а також підрозділи, що відповідають за
її підготовку, наведено в табл. 20.
Певна частина інформації міститься в опублікованих наукових джерелах.
Для її пошуку використовують енциклопедичні словники, статистичні
збірники, реферативні журнали, моніторинги. Оброблюють необхідні дані за
допомогою сучасних засобів механізованої обробки інформації. У
розвинених країнах ринкової економіки існує низка фірм, які
спеціалізуються на збиранні й акумулюванні інформації щодо стану та
перспектив розвитку ринку. Використання інформації під час розроб-ки
бізнес-плану дає змогу підвищити рівень обгрунтованості тих його
розділів, які стосуються оцінювання ринку, маркетингової діяльності та
конкурентів.
В Україні вивченням ринку інвестицій та визначенням його пріори-тетів
займаються спеціальні державні та приватні фірми. Серед них
ви-різняється Українська державна кредитно-інвестиційна компанія, яка
аналізує інвестиційну ситуацію в державі у щоквартальному
збірнику-огляді “Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні”.
Третій етап розробки бізнес-плану передбачає узагальнення в цілому по
підприємству матеріалів, одержаних від різних служб і виконавців,
уточнення й установлення зв’язку між ними, оформлення остаточного
варіанта, підписання й затвердження бізнес-плану.
Заключний етап — презентація бізнес-плану, тобто доведення основних його
положень до заінтересованих осіб.
Якщо бізнес-план розроблює стороння консультаційна фірма, етап-ність як
за формою, так і за змістом дещо різниться від тієї, яка існує в разі
його складання на підприємстві. Підприємство насамперед повин-но укласти
угоду з консультаційною фірмою, де слід визначити завдан-ня, умови й
терміни виконання роботи зі створення бізнес-плану.
У процесі виконання робіт підприємство передає виконавцю необхідні
матеріали, документацію, розрахунки, а також забезпечує необхідні умови
праці для спеціалістів.
Після завершення робіт засновник оцінює їх якість, вносить додаткові
корективи до попередньо поставленого завдання, приймає й оплачує
виконані роботи. Розроблений сторонньою організацією бізнес-план
підписує керівник консультаційної фірми і затверджує керівник
підприємства-замовника.
Оцінювання ефективності інвестиційного проекту
У процесі складання інвестиційного бізнес-плану важливо правильно й
дохідливо викласти його мету, суть інвестиційного проекту і форми його
реалізації, а також кінцеві результати від здійснення інвестицій. Цей
розділ бізнес-плану, який можна назвати “Характеристика об’єкта
інвестування”, складається, як правило, після визначення всіх інших
напрямів діяльності. Він є узагальнюючою частиною документа, де у
стислій формі викладаються всі основні ідеї майбутнього проекту. До
основних вимог, яких слід дотримуватися у процесі підготовки цього
розділу, належать лаконічність, інформативність, переконливість і
простота викладу. Інвестор на основі цього розділу може зробити
висновок, чи відповідає проект його інвестиційній стратегії та наявним
ресурсам, чи влаштовує він інвестора щодо строків реалізації, строків і
повноти повернення капіталу.
Насамперед необхідно викласти мету складання бізнес-плану: з метою
пошуку партнера для здійснення спільної діяльності, з проханням надання
кредиту на умовах повернення, повного або часткового фінансування на
засадах неповернення, подання заявки на приватизацію чи викуп державного
майна тощо.
Далі потрібно розкрити суть проекту, тобто загальну концепцію бізнесу,
його репутацію в минулому та напрями розвитку на майбутнє, а також
охарактеризувати продукцію, зазначити основні ринки збуту, розмір
доходів і витрат, прибуток, рентабельність, ступінь ризику, які змогли б
переконати інвестора в тому, що цей бізнес вигідний і перспективний.
У цьому ж розділі слід стисло описати ступінь підготовленості проекту та
форми його здійснення (нове будівництво, реконструкція, розширення,
переоснащення діючого підприємства, ступінь підготовленості проектної
документації, висновки експертів про надійність об’єкта інвестування).
Необхідно також викласти основні потреби в інвестиційних ресурсах і
терміни їх освоєння, загальну вартість інвестиційного проекту, а також
визначити можливу частку зовнішнього інвестора й період здійснення
інвестицій, намітити терміни введення об’єкта в експлуатацію, визначити
строки окупності й повернення капіталу інвестору. При цьому слід
пам’ятати, що для інвестора інтерес становлять насамперед кінцеві
фінансові результати, такі як сума грошового потоку, валовий і чистий
прибутки.
Список використаної літератури
Федоренко В. Г. і К°. Інвестування. Зайнятість. Освіта. — К.: Науковий
Світ, 2002.
Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в
Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003.
Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. —К.: МАУП, 1999.
Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових умовах. —
К.: Міжнар. фінанс. агенція, 1998.
Федоренко В. Г. Перспективи розвитку капітального будівництва за
ринкових умов // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1997. — № 2.
Федоренко В. Г. Створення промислово-фінансових груп і проблеми
управління корпоративними правами // Про приватизацію: Держ. інформ.
бюл. — 1999. — № 2.
Федоренко В. Г., Бондаренко Е. В. Будівництво та інвестиції в Україні. —
К: Знання, 1998.
Федоренко С. В. Проблеми залучення іноземних інвестицій і розвиток
економіки України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2.
Федотова М. А. Доходи предпринимателя. — М.: Финансьі и статистика,
1993.—96 с.
Чернявский А. Д. Организация управления в условиях рыночных отношений.
—К.:МЗУУП, 1994.
Чернявский А. Д. Современные тенденции развития организационных форм
управлення в Украине // Персонал. — 1997. —№4. — С. 3-7.
Чернявский А. Д. Трансформация организационных форм управления в
процессе развития рыночных отношений // Персонал. — 1996. —№2. — С.
22-36.
Шевчук В. Я. Умови ефективного інвестування в будівництві. — К.:
Будівельник, 1991. —112 с.
Шпек Р. Іноземні інвестиції в Україні // Уряд, кур’єр. — 1996. — № 62. —
2 квіт. — С. 5.
Щекин Г. В. К разработке концепции управления современным обществом //
Персонал. — 1999. — № 1. — С. 1-23.
ЩукінБ. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.
Эклунд К. Эффективная экономика — шведская модель. — М.: Экономика,
1991. —349 с.
ЯкушинЛ. С. Строительство инвестиции//экономика. —1991. — № 4. — С.
59-62.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
