Реферат на тему:
Перспективи формування ефективної національної економіки
Перетворення в українській економіці повинні розглядатись у межах
цілісного соціально- орієнтованого механізму господарювання. Традиційний
науковий підхід до економічних досліджень, пов’язаний з генетичним
аспектом діалектичного методу пізнання та аналізом причинно –
наслідкових взаємозв’язків між економічними явищами, дозволяє вивчати
закономірності виникнення та зміни суспільно – економічних формацій, але
він повинен бути доповнений функціональним аспектом, який пов’язаний із
вже усталеним відтворенням економіки в даний історичний момент.
Інструментарій сучасного макроекономічного прогнозування не має яскраво
вираженої національної специфіки. Національна специфіка виявляється в
межах елементів моделей та програмно- цільових заходів.
Соціальна спрямованість способу виробництва якісно залежить як від
технологічного стану, так і формується в залежності від процесів
соціально- економічного характеру, що в сукупності визначає еволюцію
технокультури.
Технокультура – це:
1) історично визначений із можливістю програмувати рівень науково
– технічного розвитку суспільства й здібностей людини, виражений у
типах та на основі реалізаціі технічних можливостей у сфері виробництва,
його організаціі та управління;
2) рівень технічної безпеки у межах економічної безпеки територіі;
3) сполучення техніки з передбачуваними виробничими функціями
людини, вміння створювати корисні засоби виробництва і засоби
споживацького призначення;
4) технічна освіта та виховання;
5) можливість як адаптуватись в науково – технічних реаліях, що
змінюються, так і розвивати передові напрямки у науці та вихованні.
Головною особливістю парадигми економічного розвитку стає системна
інтеграція різних теорій, які зараз відокремлені. Метою людства є
органічне поеднання природних умов середовища проживання, науково –
технічного прогресу, вільної дії економічних законів та переважання
моральних цінностей, тобто досягнення соціально – економічного
континіума.
Монополія на єдино правильну методологію є помилковою і виконує роль
гальма для нових винаходів, не сприяє вдосконаленню науки і техніки.
Рушійною силою розвитку науки і техніки виступають суспільні потреби у
вигляді сукупності соціально детермінованої потреби суспільства та
суспільно необхідних витрат праці на ії задоволення. Під інтегрованою
категорією соціально – економічної ефективності нововведень автори
розуміють виробничі відносини щодо досягнення у кінцевому результаті
оптимальної кількості матеріальних і духовних потреб, благ для
задоволення комплексу суспільних та індивідуальних потреб і, як
наслідок, стабілізація економіки з найменшими витратами живої й
суспільної праці у процесі розробки, впровадження і технологічного
функціонування нововведень з урахуванням середовища проживання.
Глобалізація господарчих зв’язків розширює можливості становлення
ринкових відносин і відкриває нові горизонти для науково – технічного та
економічного прогресу. Створювати нові виробництва під силу лише
лідерам. Перехід до п’ятого технологічного ладу означає перехід до
нового режиму економічного розвитку з його новими загрозами; можливістю
невписуваності до глобальних технологічних ланцюжків; формуванням
глобальних монополій, можливістю накопичення структурних диспропорцій.
Тому економічна політика, спрямована на подолання технічного відставання
і підвищення економічної безпеки, повинна включати:
? державне регулювання економічних процесів взагалі, та
інвестиційних зокрема;
? розумне сполучення форм власності (особливо в умовах розвитку
ринкових відносин);
? збереження та цільове використання науково – технічного
потенціалу;
? випереджувальний розвиток конкурентоздатних галузей та
виробництв при відповідальному захисті внутрішнього ринку та
платоспроможність попиту.
Трансформація господарчого комплексу України авторам бачиться у межах
світового вектора розвитку з урахуванням впливу регіонального фактора у
напрямку суспільства постіндустрійного типу з сучасними характеристиками
якості життя в середовищі проживання на основі сучасної технополітики
при відповідній ролі державних регуляторів.
Відповідно до розробки, впроваження та функціонування нововведень в
межах механізму трансформації технокультури в Україні виділяємо такі
моменти:
1. Формування цілісності та широкомасштабності науково – технічної
політики не можна відкладати на постстабілізаційний період, це призведе
до втрати національного науково – технічного потенціалу і відкидання
сучасною цивілізацією.
2. Процес формування сучасної політики повинен мати еволюційний
характер і починатись зі створення сучасних інститутів інноваційної
діяльності.
3. Бюджетне фінансування науково – технічної діяльності повинне
сполучуватись з множинністю та поліцентричністю джерел фінансування.
4. Реалізацію науково – технічної політики необхідно компенсувати
збільшенням навантаження на людину і збільшенням ролі соціальних
гарантій.
5. У процесі реформування слід враховувати специфічні властивості
України, зокрема сировинну базу, з одного боку, з другого – відставання
у галузі раціонального використання ресурсів.
6. Інтереси регіональної науково – технічної політики повинні розумно
сполучуватися з національними інтересами.
Основна структура економічної парадигми при формуванні сучасної
технокультури наведена у таблиці.
Таблиця. Основна структура економічної парадигми
при формуванні сучасної теxнокультури
Перiод
Фактори Дореформений період Період трансформації Перспективний стан
Рівень розвитку науки, економіки, техніки, який склав-ся історично
Сильна структурна депресія, криза центрів урбанізації, знач-на частина
фізично й морально застарілої
технології, зниження
рівня жітття населення
Перехід від структурної перебудови шляхом адаптації і виробництва до
змішаної економіки та еволюційному входжен-
ню у відкритий ринко-
вий простір на основі
відповідності сучасному етапу НТП Український варіант ін-формаційно –
індустрійного суспільства з бага-товекторною соціально- оріентованою
економікою, що відповідае світо-
вим стандартам
”Межі” життєдіяльності лю-дини відносно об’єктивних умов
Наявність територій
економічного лиха з перевищуванням порогів економічної й тех-нологічної
безпеки Локалізація й нейтраліза-
ція загроз економічної й технологічної безпеки
Компенсування зростаючого навантаження на людину зростаючою рол-лю
соціальних гарантій та припустимим рівнем
якості життєвого середовища
Міра науково-технічної за-хищенності
Технічне відставання від цивілізованних країн при значній вазі ВПК
Перманентне подолання технічного відставання. Перехід до діагностики
загроз економічної безпеки територій різних
рівнів
Система загальнодержав-ної і регіональної безпеки та недопущення
від-ставання. Комплексна діагностика стану сфер
життєдіяльності. Схильність до досягнень
НТП та нововведень
Науково – технічний потенціал
Військово-промислова ”однобокість” використання досягнень науки
і техніки, зниження ефективності науково -технічних розробок
Збереження передових та піонерних напрямків
досліджень, встановлення кадрового потенціалу, створення сучасної бази
досліджень. Розширення
можливостей територіальних утворень справляти вплив та брати участь в
розвитку НТП Здатність розвивати пе-редові й піонерні напрямки в
дослідженнях із соціально- оріентованим, та екологічно чистим та
науковомісткім напрямком
Стратегія розвитку
Досягнення економічного зростання в ціло-
му, розвиток науки і техніки ціною обмежень особистого спо-
живання
Мінімізація платні за реформи зі скороченням
часового інтервала в досягненні результатів, спрямованих на подолання
технічного відставан-
ня на основі переходу до інноваційно -ефективної економіки з формуванням
внутрішньої захи-щенності від дестабілізуючих впливів Інноваційно –
ефективна економіка, коли науково-технічний прогрес сам
е породженням визначного рівня технокультури
та економічного соціуму, які забезпечують економічну безпеку
Механізм пе-
Ретворення Загальноекономіч-
ні механізми, які відповідають вибраній страте-
гії та рівню розвитку
виробничих відносин Підвищення конкурентоздатності економіки
на основі адресного стимулювання розвитку територій в цілому та науково
– технічного потен-
ціалу зокрема Підтримання та розвиток
системи стимулів та санкцій, спрямованих на
раціоналізацію темпів зростання при дотриманні стандартів оточуючого
середовища
Рівень життєдіяльності
Зрівнювальний принцип в оплаті праці з
жорстокими рамками
стимулювання Створення прийнятного
рівня існування
Відповідність рівня життєдіяльності на території
рівню в цивілізованих
країнах
Використання положень системної структуризації та різних методів аналізу
дозволяє сформулювати цілі, розкрити зміст та специфіку трансформації
регіонального господарчого комплексу Одеської області у напрямку
підвищення економічної безпеки.
1. Тотальне перевищування порогів індикаторів економічної та
технічної безпеки призвело до утворення в регіоні територій економічного
лиха.
2. Регіональні можливості недостатні для виходу економіки з
ситуації, що склалась і вимагає значної державної підтримки. В
економічній практиці країни слід офіційно визнати кризові території з
наданням їм статусу ”території економічного лиха”.
3. Старопромисловий регіон Одеської області страждає широким
спектром ”хвороб”, які потребують комплексного підходу до ”лікування”,
тобто недоцільно проводити інтенсивну ”терапію” тільки в напрямку
локалізації та нейтралізації окремих ”осередків” (або екологія, або АПК,
або конверсія військово – промислового комплексу). Вперше виникла
ситуація, коли треба докладати зусиль для підтримання територіального
господарчого комплексу хоча б у його тепе-рішньому стані і недопущення в
бік малорегульованого стану жодної зі сфер життєдіяльності.
4. Подолання територіального технічного відставання повинне
здійснюватись перманентно і тільки в комплексі з розвитком інших сфер
життєдіяльності.
5. Для старопромислового регіону процес виходу із кризи носить
затяжний характер і кореспондується з переходом на модель
територіального розвитку.
6. У період виходу з кризи підвищуеться роль державного регулювання
на території (як на обласному, так і на місцевому рівнях), особливо в
галузі адресної фінансової безповоротної допомоги та забезпеченності
соціальної захищеності тих, хто мешкає на даній територii.
Література
1. Запоточний І.В., ЗахарченкоВ.І. Державне регулювання регіональної
економіки.
–Харків: Одіссей. –2003 . –592с.
2. Захарченко В.И., Вайсман В.А., Молина Е.В. Научно-технологическое
прогнозирование и развитие региона.
–Одесса: Наука и техника. –2004. –80с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter