Інвестиційні ризики: сутність, види, оцінка, страхування (реферат)

Реферат на тему:

Інвестиційні ризики: сутність, види, оцінка, страхування.

ПЛАН

Вступ.

2. Сутність та види інвестиційних ризиків.

Оцінка інвестиційних ризиків.

Проблеми прийняття інвестиційних рішень в умовах ризику

Страхування інвестиційних ризиків

Висновки.

Список використаної літератури.

ВСТУП.

Зіткнення з різноманітними ризиками – звичайна загроза для
будь-якого інвестора в умовах сучасної ринкової економіки. Здебільшого,
вкладаючи свої кошти в виробництво тих чи інших товарів чи послуг,
інвестор не може мати цілковитої впевненості в суспільному визнанні
результатів цього виробництва. На практиці таке визнання залежить від
вдалого сполучення різних факторів, отже інвестори ризикують отримати
прибуток, менший за очікуваний, або, навіть, зазнати збитків.

Таким чином, дослідження інвестиційних ризиків, виявлення
факторів, які їх викликають та обчислення можливих втрат – ось важливі
проблеми, на які необхідно зважати сучасному інвесторові, приймаючи
рішення щодо вкладання коштів у той чи інший напрям виробничої чи
комерційної діяльності. Саме тому вміння оцінювати інвестиційні ризики є
необхідним для сучасного менеджера.

Про важливість врахування інвестиційних ризиків свідчить чимала
увага, що приділяється даній проблемі дослідниками у високорозвинених
країнах. Так, по цій проблемі у США видана багаточисленна довідкова
література; в таких спеціалізованих журналах, як “Форчун”, “Бізнес уік”,
з’явилися спеціальні рубрики, присвячені проблемам обліку ризику в
інвестиційній кредитній діяльності, придбанні цінних паперів і т.і.”.

За умов сучасної української економіки проблема інвестиційних
ризиків є особливо гострою через нестабільність податкового режиму,
падіння курсу національної валюти, низьку купівельну спроможність
значної частини населення. Тому для капіталовкладників, які мають справу
з вітчизняним ринком, особливо важливо ретельно обраховувати можливий
вплив інвестиційних ризиків.

СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ.

Як зазначає Б. М. Щукін, “інвестиції завжди орієнтовані на
майбутнє і тому пов’язані зі значною невизначеністю економічної ситуації
та поведінки людей. Від цього походить високий рівень ймовірності
невиконання інвестиційних планів з об’єктивних чи суб’єктивних причин.”

Інвестиційний ризик являє собою можливість нездійснення запланованих
цілей інвестування (таких, як прибуток або соціальний ефект) і отримання
грошових збитків. Цей ризик необхідно оцінювати, обчислювати, описувати
та планувати, розробляючи інвестиційний проект.

Розрізняють загальноекономічний ризик, що походить від
несприятливих умов в усіх сферах економіки, та індивідуальний ризик,
пов’язаний з умовами даного проекту.

Залежно від чинників виділяють такі види інвестиційного ризику :

політичний ризик;

загальноекономічний ризик;

правовий ризик;

технічний ризик;

ризик учасників проекту;

фінансовий ризик;

маркетинговий ризик;

екологічний ризик.

Політичний, правовий та загальноекономічний ризики можуть бути
викликані зовнішніми умовами реалізації інвестицій. Інші види ризиків
спричинюються можливими помилками планування та організації конкретних
проектів.

Технічний ризик зумовлюється великою кількістю хиб та помилок
широкого спектру сторін інвестування, як-от пов’язаними з якістю
проектування, технічною базою, обраною технологією, управлінням
проектом, перевищенням кошторису.

Фінансовий ризик випливає з нездійснення очікуваних подій з
фінансового боку проекту. Це можуть бути незаплановані зменшення або
зникнення джерел та обсягів фінансування, незадовільний фінансовий стан
партнерів, зриви надходжень коштів від реалізації вироблених товарів чи
послуг, несплатоспроможність покупців продукції та власні підвищені
витрати.

Маркетинговий ризик виникає з прорахунків під час оцінки ринкових
умов дії проекту, наприклад ринків збуту чи постачання сировини і
матеріалів, організації реклами чи збутової мережі, обсягу ринку, часу
виходу на ринок, цінової політики, внаслідок низької якості продукції.

Екологічний ризик пов’язаний з питаннями впливу на довкілля,
можливої аварійності, стосунків з місцевою владою та населенням.

Нарешті, ризик учасників проекту може бути пов’язаний з усіма
неочікуваними подіями в управлінні та фінансовому стані
підприємств-партнерів.

О. Л. Устенко пропонує дещо інакшу класифікацію інвестиційних
ризиків. Він поділяє їх на три групи, залежно від сфери вкладення
капіталу :

— інвестиційні ризики від вкладення коштів у виробничу та
невиробничу сфери економіки;

— інвестиційні ризики від діяльності фірми на фінансовому ринку;

— кредитні ризики.

Перша з вищезгаданих груп ризиків уявляє собою сукупність всіх
тих ризиків, які діють на фірму під час проведення нею господарської
діяльності, за винятком тієї її частини, яка пов’язана з діяльністю на
фінансовому ринку.

Інвестиційні ризики, пов’язані з діяльністю на фінансовому ринку,
у свою чергу поділяють на три групи :

ризики втраченого зиску;

ризики зниження доходності;

відсоткові ризики.

“Група ризиків втраченої можливості “…має своїм джерелом
імовірність наставання непрямих (побічних) фінансових втрат, які
виявляються в недоотриманні прибутку в результаті нездійснення фірмою
якогось заходу, який би дозволив їй одержати цей прибуток (наприклад,
відсутність страховки на судно, що перевозило вантажі даної фірми і
згодом затонуло). Окремим випадком цього ризику є ризик внаслідок
падіння загальноринкових цін, який найчастіше пов’язаний з падінням цін
на всі цінні папери, що обігають на ринку, одночасно (наприклад, у
результаті зниження загальної інвестиційної активності)”.

Найчастіше ризики втраченої можливості є несистемними. Їх можна
запобігти завдяки проведенню спеціальних заходів.

Іншою групою інвестиційних ризиків є ризики зниження доходності.
Існування цих ризиків є наслідком імовірності зниження розміру відсотків
і дивідендів по портфельних інвестиціях, а також по внесках і кредитах.

Портфельними інвестиціями називають вкладення коштів у цінні
папери довгострокового характеру, які, за звичай, не передбачають
швидкого одержання доходу. Найчастіше це інвестиції великих промислових
програм.

Ризики зниження доходності мають два різновиди :

відсоткові ризики;

кредитні ризики.

Відсоткові ризики – це ризики активних операцій, які проводять
фірми (в більшості випадків банки). Можливі такі джерела їхнього
виникнення :

будь-які зміни в облікових ставках Національного банку;

зміни маржі комерційних банків з кредитів, що надаються, і депозитних
рахунків;

зміна в розмірах обов’язкових для резервування фондів комерційних банків
у Національному банку. Наприклад, збільшення розміру резервного фонду в
Національному банку означатиме для комерційних банків недовикористання
частини їхніх пасивів, отже існує висока ступінь імовірності підвищення
ними відсоткових ставок по кредитах, що надаються, з одночасним
зниженням відсотку по депозитних рахунках своїх клієнтів;

зміни в системі оподаткування всіх суб’єктів господарювання і фінансових
інститутів, зокрема;

будь-які зміни в портфелі інвестицій, який має фірма, а також зміни в
доходності самих інвестицій;

імовірність змін у структурі пасивів (співвідношення власних і позичених
коштів, термінових і ощадних депозитів, депозитів до запитання тощо);

за зростання банківського відсотку може розпочатися масове “скидання”
акцій, внаслідок чого їхня вартість зменшується;

в разі вкладання коштів інвестором у середньострокові та довгострокові
цінні папери (особливо в ту їхню частину, що має фіксований відсоток) за
поточного підвищення середньоринкового відсотку порівняно з фіксованим
рівнем. Це означає, що інвестор міг би збільшити доходи, але не може
вивільнити свої кошти через зазначені умови;

якщо емітент випустив в обіг цінні папери з фіксованим відсотком, то
існує ймовірність настання для нього відсоткового ризику при поточному
зниженні середньоринкового відсотку у порівнянні з визначеним їм
фіксованим рівнем.

Кредитні ризики тісно пов’язані з відсотковими, причини їхнього
виникнення здебільшого однакові. Головна відмінність між цими двома
групами ризиків зниження доходності полягає в тому, що відсоткові ризики
розглядаються з позицій кредитора, а кредитні – з позицій позичальника.
При цьому виділяють декілька суто кредитних ризиків :

біржові ризики, сутність яких полягає в наявності ймовірності виникнення
втрат у результаті укладення фірмою біржових угод (наприклад, ризик
неплатежу комісійної винагороди, ризик неплатежу взагалі тощо);

селективні ризики (ризики вибору), які полягають у невірному виборі
видів вкладення капіталу, видів цінних паперів при формуванні
інвестиційного портфеля, виборі позичальника тощо;

ризики ліквідності, які пов’язані з можливістю втрат при реалізації
цінних паперів або інших товарів внаслідок зміни їхньої якості,
споживчої вартості тощо;

ризики банкрутства, які виникають у результаті невірного вибору способів
вкладення капіталу і закінчуються повною втратою підприємцем власного
капіталу і спроможності розрахуватися по взятих на себе зобов’язаннях.

ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ.

Для кількісного оцінювання рівня ризику використовується принцип
визначення можливих змін показників ефективності проекту в умовах тих чи
інших несприятливих для інвестицій подій. Таким показником може бути
рівень середньоквадратичного відхилення або коефіцієнт варіації .

Для обчислення цих показників проводиться серія розрахунків
очікуваного прибутку з проекту (наприклад, чистої приведеної вартості
проекту – NPV) за різних можливих ситуацій. Якщо кількість таких
розрахунків позначити n, а прогнозний показник NPV для кожного
розрахунку – як NPV , де i = 1,2,…,n, то можна використати відому зі
статистики.

Для обчислення можливих варіантів дохідності проекту залежно від
різних обставин використовують такі підходи:

а) аналіз чутливості проекту до змін окремих факторів, які
впливають на дохідність. До таких факторів належать ціна реалізації,
собівартість, обсяг виробництва, вартість обладнання тощо. Оцінюється
значення впливу цих факторів на загальну прибутковість проекту і
відповідно до результатів вживаються заходи щодо ґрунтовнішої проробки
інвестиційних планів та зниження ризикованості, пов’язаної з виявленими
факторами;

б) аналіз прогнозних сценаріїв розвитку загальноекономічних умов
та здійснення самого інвестпроекту. Обчислення здійснюється за трьома
варіантами :

— базовий розрахунок за середніх, найбільш вірогідних умов;

оптимістичний варіант за найкращого перебігу подій за всіма факторами,
що впливають на дохідність проекту;

— песимістичний варіант, в який закладаються найгірші можливі
ситуації у країні й на конкретному ринку;

в) метод статистичних випробувань, за якого з допомогою
електронно-обчислювальної техніки прораховується багато варіантів
дохідності проекту залежно від показників-факторів у заданих діапазонах
їхніх змін. В результаті одержуються середні показники і статистичні
характеристики їхньої варіації та розподілу для подальшого аналізу
найважливіших для дохідності проекту показників та рівень ризикованості
проекту за різними напрямами.

ПРОБЛЕМИ ПРИЙНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ В УМОВАХ РИЗИКУ

В період переходу економіки України до ринкових відносин інвестиційна
діяльність пов’язана з численними ризиками. Тому при прийнятті
інвестиційних рішень в умовах ризику важливим завданням є детальна
оцінка ризиків, основу якої складає не лише визначення ступеню
імовірності їх виникнення і обсягу можливих фінансових втрат, але й
ідентифікація ризиків, їх класифікація і вибір ефективного методу оцінки
ризиків. Основні етапи оцінки ризиків інвестиційної діяльності наведені
на мал.1.

????ц????¤??

?????¤??

????ц????¤??? Під час ідентифікації ризиків важливу роль відіграє
операційний аналіз та інформаційне забезпечення проекту. Операційний
аналіз проекту полягає в процедурі виявлення і типізації усіх дій по
виконанню проекту, а інформаційне забезпечення — в зборі і оцінці
відомостей по проекту, порівняльному аналізі умов його реалізації та
кінцевих результатів проекту. До основних методів виявлення ризиків
належать: опитувальний лист, структурні діаграми, карти потоків, пряма
інспекція, аналіз фінансової й управлінської звітності тощо.

На основі наведених методів виявлення ризиків отримують інформацію від
якості і об’єктивизму якої залежать надійність та ефективність
подальшого процесу оцінки ризику. Тому під час оцінки обсягу і
надійності отриманої інформації важливим є перевірка її повноти і
достовірності для чіткого визначення видів ризиків. Однак на
ефективність інвестування впливає безліч внутрішніх і зовнішніх
факторів, які спонукають появлення певних ризиків, тому процес
визначення потенційних ризиків окремих інвестиційних проектів повинен
носити індивідуальний характер.

Мал. 1-Етапи оцінки ризиків інвестиційної діяльності

Для подальшої оцінки ризиків пропонується їх розподілити на кластери,
до складу яких входять безліч взаємопов’язаних видів ризиків. Така
класифікація дозволить визначити наслідки прийняття інвестиційного
рішення і

вибрати найбільш ефективний метод оцінки ризику для кожної їх групи. До
основних методів оцінки ризику відносяться економіко-статистичні,
експертні, аналогові методи, методи економіко-математичного моделювання,
метод дисконтування тощо. Вибір конкретних методів оцінки визначається
наявністю необхідної інформаційної бази і групою ризиків, які оцінюють.

Після вибору методу оцінки ризику визначається розмір можливих
фінансових втрат. На підставі отриманих даних здійснюється групування
інвестиційних проектів по зонам ризику.

Для оцінки загального рівня ризику використовується показник коливання
очікуваної суми чистого прибутку по інвестиційному проекту, який
дозволяє співвіднести розрахунковий рівень ризику з розрахунковим рівнем
доходу.

На наступному етапі оцінки ризиків інвестиційної діяльності
зіставляються рівні проектного ризику з фінансовими можливостями
підприємства і з рівнем прибутковості проекту. У відповідності з
отриманими даними розглянуті інвестиційні проекти ранжуються за рівнем
ризику після чого приймається рішення щодо їх реалізації.

Розглянувши основні етапи оцінки ризику інвестиційної діяльності слід
зазначити, що від надійності оцінки ризиків залежить ефективність
прийняття інвестиційного рішення. Тому під час оцінки ризиків велика
увага приділяється отриманню максимально повної і надійної інформаційної
бази для виявлення усіх можливих видів ризиків , а також вибору методу
їх оцінки, на підставі якого визначається розмір фінансових втрат і
приймається рішення щодо доцільності інвестування.

СТРАХУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ

Система ринкової економіки постійно вимагає від бізнесменів нових
ідей, які б сприяли досягненню позитивних результатів. У наш час виникає
необхідність у більш досконалих інвестиційних проектах. Але при
реалізації їх виникають певні ризики, які можуть негативно вплинути на
фінансовий стан інвестора та реалізатора інвестиційної програми.
Сьогодні найбільш раціональним захистом є метод страхування
інвестиційних ризиків, а саме ризиків, які можуть спричинити часткову
або повну втрату чи неповернення вкладень; неодержання прибутку від
інвестиції; ліквідацію юридичної особи або смерть фізичної особи –
отримувача інвестиції; банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності;
додаткові витрати при реалізації застрахованої інвестиційної діяльності.
Для реалізації вдосконаленої програми захисту інвестиційної діяльності
потрібно знати класифікаційну структуру ризиків.

Ризики в інвестиційній діяльності поділяються на три групи:

1. Ризики, які виникають під час підготовки інвестиції.

2. Ризики, які виникають під час реалізації інвестиції.

3. Ризики, які виникають при отриманні прибутку, забезпеченні
окупності інвестицій.

Інвестиційні ризики також поділяються на п’ять видів:

Процентний ризик виникає під час зміни відсоткових ставок у разі
економічного зростання та інфляційних процесів.

Комерційний ризик виникає при погіршенні стану діяльності юридичної чи
фізичної особи внаслідок демпінгу ціни або появи нового конкурентного
товару, помилок у плануванні виробництва, маркетинговій стратегії та
реалізації продукції, невиконання підрядчиком планових будівельних робіт
через помилки в організації та фінансуванні, невиконання партнерами
зобов’язань в процесі реалізації інвестиційного проекту, поломки машин
та обладнання, а також – при недійсності прав власності на об’єкт
інвестиційної діяльності.

Валютний ризик виникає під час коливання обмінних курсів валют у разі
зміни відсоткових ставок, стану поточного торговельного балансу, рівня
інфляції, політичних та економічних умов, фіскальної політики і ступеня
втручання органів державного контролю та управління Національного банку
України у діяльність валютних ринків, спекулятивної гри на валютному
ринку.

Ринковий ризик виникає внаслідок зміни цін на дорогоцінні метали та
нерухомість, а також – біржової спекуляції.

Катастрофічний ризик пов’язаний зі стихійними явищами та діяльністю
людини в процесі виробництва.

При страхуванні деяких ризиків встановлюються додаткові умови
страхування та збільшується розмір страхового платежу.

У страхуванні інвестиційних ризиків розрізняють ризики залежно
від етапів інвестиційної діяльності та поширення, виділяючи: страхування
предмета застави; страхування відповідальності отримувача інвестиції;
страхування інвестиційних ризиків інвестором або отримувачем інвестиції;
страхування відповідальності інвестора перед отримувачем інвестиції;
страхування відповідальності розробника інвестиційного проекту перед
замовником; страхування відповідальності експертів інвестиційного
проекту перед інвестором; страхування майнових та немайнових прав
власності, які є інвестицією.

Для визначення розміру страхової суми та страхового платежу
страховики керуються чинним законодавством з питань інвестиційної
діяльності, правилами та тарифами, затвердженими Державною комісією з
регулювання ринків фінансових послуг України.

Страхова сума визначається за згодою сторін, тобто страховика та
страхувальника, у межах фактичних інвестицій страхувальника. Страховий
тариф визначається з урахуванням строку, обсягу інвестиції, виду і
характеру інвестування та інших факторів у кожному конкретному випадку.

Існують умови, яких потрібно дотримуватися при підписанні
договорів страхування інвестиційних ризиків:

1. Договір не може бути укладено пізніше, ніж напередодні початку
виконання робіт, що інвестуються страхувальником.

2. Строк дії такого договору встановлюють залежно від строку
виконання інвестиційного проекту.

Для виплати страхового відшкодування страхувальник повинен
повідомити страховика про настання страхового випадку та надати йому
документи, які засвідчують факт настання страхового випадку, в строк,
обумовлений договором страхування, а також вказати розмір збитку.

Виплату страхового відшкодування буде здійснено, якщо дохід
страхувальника від реалізації продукції чи послуг, що інвестуються, є
меншим від страхової суми за договором страхування внаслідок настання
страхових випадків, конкретний перелік яких зазначено в договорі
страхування.

Після виплати страхувальнику страхового відшкодування до
страховика переходять всі (у межах відшкодованої суми) права щодо вимог
страхувальника до особи, відповідальної за заподіяний збиток або завдану
шкоду. Контрагент, партнер страхувальника за інвестиційним проектом,
відповідає за регресними вимогами страховика.

У разі виплати страхового відшкодування в розмірі повної суми
витрат за проектом, що інвестується, страховик набуває права інвестора
на нього. При виплаті страхового відшкодування у розмірі, який менший
від витрат, страховик має право за угодою із зацікавленими особами
виплатити суму, що становить різницю між повною сумою витрат і
виплаченим страховим відшкодуванням, і таким чином набути прав інвестора
на проект.

У випадках, коли страховик відмовляється виплачувати страхові
суми, страхувальник може звернутися до суду для врегулювання цього
питання згідно із законом.

За необхідності продовження терміну окупності проекту
страхувальник зобов’язаний до настання строку окупності інвестиційного
проекту отримати попередню згоду страховика та укласти додатковий
договір страхування.

Виконання всіх згаданих умов дозволить забезпечити страховий
захист при здійсненні інвестиційної діяльності, а отже, захистити
власний бізнес від фінансових негараздів.

Акціонерне страхове товариство «Вексель» – один із лідерів
страхового ринку України – має неабиякий досвід у реалізації
різноманітних проектів по страховому захисту бізнес-діяльності юридичних
та фізичних осіб. Фахівці «Векселя» готові розглянути будь-які
пропозиції по здійсненню спільних проектів захисту інвестиційної
діяльності.

ВИСНОВКИ.

Умови економічної невизначеності, в яких змушені діяти інвестори,
спричинять вплив тих чи інакших факторів ризику на їхні майбутні
прибутки. Інвестиційні ризики загрожують зменшенням прибутків порівняно
з можливими або навіть збитками. Тому при прийнятті рішень з питань щодо
інвестиційної діяльності керівництво фірм, банків або інвестфондів має
обов’язково враховувати вплив інвестиційних ризиків.

В роботі інвестиційні ризики схарактеризовано відповідно до двох
різних класифікацій. За одною з них, що грунтується на вужчому розумінні
поняття “інвестиційні ризики”, їх поділяють на три великі групи :

інвестиційні ризики від вкладення коштів у виробничу і невиробничу сфери
економіки;

інвестиційні ризики від діяльності фірми на фінансовому ринку;

кредитні ризики.

За іншою класифікацією до інвестиційних ризиків відносять і
політичний, і загальноекономічний, і правовий, і технічний, і
фінансовий, і екологічний, і маркетинговий ризики, і ризик учасників
проекту, пов’язаний з усіма неочікуваними подіями в управлінні та
фінансовому стані партнерів.

Для кількісної оцінки інвестиційних ризиків застосовуються різні
статистико-математичні методи, в яких обчислюють показники ефективності
проекту в умовах несприятливих для інвестицій подій. Такими показниками
є середньоквадратичне відхилення та коефіцієнт варіації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1.Сивий В., Балика С. Управління господарським ризиком // Бізнес інформ.
– 1998. — № 12. – С.23-27.

2.Устенко О.Л. Теорія экономічного ризика : Монографія. – К.: МАУП,
1997. – 164 с.

3.Щукін Б.М. Інвестиційна діяльність:Методичний посібник. – К.: МАУП,
1998. – 68 с.

4. HYPERLINK «http://www.un.kiev.ua/esdp/disks/disk1/0102105ukr.htm»
http://www.un.kiev.ua/esdp/disks/disk1/0102105ukr.htm

5. HYPERLINK «http://www.obriy.pib.com.ua/2003/44_03/04.shtml»
http://www.obriy.pib.com.ua/2003/44_03/04.shtml

Прийняття рішень

Зіставлення рівня ризику з фінансовими можливостями підприємства

Оцінка загального рівня ризику

Визначення розміру фінансових утрат по окремим видам ризику

Вибір методу оцінки ризиків

За часом виникнення

За видами діяльності

За сферами прояву

Залежно від можливого результату

За джерелами виникнення

Розподіл ризиків на кластери

Інформаційна база відповідає вимогам для визначення ризику

Інформаційна база не відповідає вимогам для визначення ризику

Оцінка обсягу, надійності і вірогідності інформації, необхідної для
визначення ризику

Визначення ризиків

Операційний аналіз проекту

Інформаційне забезпечення проекту

Ідентифікація ризиків

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *