Грошово-кредитні системи країн Європейського союзу
Доходи державного і місцевих бюджетів, цільових фондів
соціально-економічний розвиток України, національне багатство, рівень
життя населення нашої країни багато в чому залежить від функціонування
грошово-кредитної системи.
Одним з напрямів вдосконалення функціонування грошово-кредитної системи
України є використання позитивного закордонного досвіду в цій галузі, а
зокрема досвіду країн Європейського Союзу.
Тому в сучасних умовах господарювання першорядне значення і особливу
актуальність має узагальнення закордонного досвіду функціонування
грошово-кредитної системи, а зокрема досвіду країн Європейського Союзу
(Великобританії, Фінляндії, Франції), можливості використання його на
Україні.
Вивчення літературних джерел показує, що питання побудови
грошово-кредитних систем країн Європейського Союзу розглядались в
наукових працях Відсоти В.І., Горшкова Ю.Б., Данилова В.О., Звонової
A.M., ЖуковаЄ.Ф., Лаврушина О.І., Мерзлякова І.П., Панової Л.В.,
Романенко О.P., Сидоренка В.І., Сичова Є.П. і інших видатних
вчених-економістів. Але окремі питання побудови грошово-кредитних систем
країн Європейського Союзу досліджені мало і потребують подальших
досліджень і розробок, причому суттєвих.
У зв’язку з цим, завданням даної статті є вивчення досвіду
функціонування грошово-кредитних систем країн Європейського Союзу, а
також можливості його використання на Україні з метою прискорення
соціально-економічного розвитку держави, значного підвищення рівня життя
українського народу.
Грошово-кредитні системи держав Європейського Союзу – це форма
організації грошового обігу і кредитування, яка історично і законодавчо
утворилася в цих країнах.
Важливими атрибутами грошово-кредитних системи країн Європейського Союзу
є:
1 .Найменування грошової одиниці.
2. Масштаб цін.
3. Форми грошей, що встановлені законодавчо і знаходяться в обігу.
4.Організація безготівкових розрахунків і порядок здійснення готівкового
грошового обороту.
5. Державні структури, що регулюють грошовий обіг.
6. Комерційні банки.
7. Фінансово-кредитні установи. Великобританія – держава в Західній
Європі на
Британських островах. Територія – 244,1 тис. км2. Населення – 62 млн.
осіб(2005 рік)[3, с.37]. Великобританія входить в Європейський Союз;
була одним з його засновників. Високорозвинена індустріальна країна з
інтенсивним сільським господарством.
Великобританія – центр Співдружності, політичного і економічного
об’єднання, в яке в теперішній час входять 49 незалежних держав, а також
підконтрольні їй території.
Грошова одиниця Великобританії – фунт стерлінгів = 100 пенсам. В окремих
країнах, які входять до Співдружності, фунт стерлінгів є резервною
валютою. В 20-30-х роках XX століття фунт стерлінгів був найпоширенішою
валютою в світі. До 70-х років минулого століття існувала стерлінгова
зона (тобто розрахунки між окремими країнами здійснювались в фунтах
стерлінгів).
В грошово-кредитну систему Великобританії входять:
1. Банк Англії.
2. Комерційні банки.
3. Торгові банки. 4.Ощадні банки.
5.Іноземні банки і їх філіали.
6. Банки з часткою іноземного капіталу.
7. Банкірські будинки.
8. Страхові компанії.
9.Інші кредитні установи.
10.Департамент гарантії експортних кредитів.
11 .Лондонська фондова біржа.
Банк Англії – центральний банк Великобританії. Він є найстарішим
центральним банком у світі (був організований в кінці XVII століття).
Названий банк здійснює емісію банкнот, регулювання платіжного обороту і
грошового обігу, проводить грошово-кредитну і валютну політику держави,
контролює діяльність банків і небанківських кредитних установ.
На відміну від центральних банків інших європейських країн Банк Англії
не входить в Європейську систему центральних банків і не координує свою
діяльність з Європейським центральним банком. Це пояснюється тим, що
Великобританія відмовилась від переходу на єдину європейську
валюту(євро).
У Великобританії функціонують комерційні банки різних форм власності.
Вони надають своїм клієнтам різноманітні банківські і фінансові послуги.
Найбільший банк Великобританії – “Барклайз бенк”. Навколо нього
групується безліч дочірніх компаній, що типово і для інших
банків-гігантів. Окрім “Барклейз Бенк Ю.К. Менеджмент Лімітед”, існують
ще дочірні компанії. Це – “Барклайз Меркант Лтд”. з 1650 філіями в 50
країнах, “Барклайз Іншуеренс Сервіс Компані Лтд.” (як страхова компанія)
і “Барклайз бенк траст компані”. Слід ще назвати компанію “Барклайз
Експорт енд Файненс Компані Лтд.”, що проводить операції лізингу,
експортного фінансування і факторингу. Існує ще багато дрібніших
дочірніх компаній.
Торгові банки Великобританії займаються практично всіма видами
банківських операцій (крім прийому дрібних внесків від населення),
виступають посередниками і консультантами, активно оперують на
грошовому, кредитному і валютному ринках. Окремі торгові банки
спеціалізуються на угодах з золотом, факторингові і лізингові,
страхуванні, управлінні інвестиціями.
Ощадні банки залучають внески населення, видають споживчі і іпотечні
кредити(коротко-, середньо- і довгострокові).
У Великобританії здійснюють діяльність іноземні банки і їх філіали.
Складовим елементом банківської системи Великобританії є банки з часткою
іноземного капіталу, розмір якого в статутному фонді може складати від
20% до 80% (в основному північно-американський і європейський капітал).
Банкірські будинки у Великобританії здійснюють купівлю-продаж цінних
паперів, а також кредитування зовнішньої торгівлі.
На території Великобританії розвинений страховий бізнес. Найбільш
поширені його види – страхування життя, здоров’я, майна (як фізичних,
так і юридичних осіб), відповідальності на всіх видах транспорту,
виробничих і фінансових ризиків.
У Великобританії функціонують і інші кредитні установи, а зокрема:
кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, державні і недержавні
ломбарди, лізингові і фінансові компанії. Вони здійснюють свою
діяльність у відповідності із законодавством Великобританії.
В грошово-кредитну систему Великобританії входить департамент гарантії
експортних кредитів. Створений як державна установа з метою заохочення
національного експорту. Основні функції – страхування експорту і видача
гарантій по експортним кредитам. Також цей департамент страхує
інвестиції. Експортні кредити надаються комерційними банками при 100%
гарантії названого департаменту.
Лондонська фондова біржа займає друге місце після Нью-Йоркської по
обсягам продажу цінних паперів. Певна частка операцій здійснюється з
цінними паперами британських компаній і держави.
Франція – держава в Західній Європі. Територія – 544 тис. км2. Населення
– 62 млн. осіб(2006 рік)[3, с.112]. Високорозвинена
індустріально-аграрна країна; входить в Європейський Союз і Європейський
валютний союз. Грошова одиниця – євро = 100 центам.
Грошово-кредитна система Франції включає:
1 .Центральний банк.
2. Комерційні банки.
3. Кооперативні кредитні установи.
4.Ощадні каси і пенсійні недержавні
фонди.
5. Каси муніципального кредиту.
6. Фінансові компанії.
7. Спеціальні кредитні установи.
8. Страхові компанії.
На чолі грошово-кредитної системи стоїть Банк Франції, який виконує
функції центрального банку. Основу грошово-кредитної системи країни
становлять комерційні банки, в тому числі з іноземним капіталом.
Найбільш великі комерційні банки Франції: «Банк насьональ де Парі»,
«Креділіонне, Сосьете жене раль» та «Банк Париба».
?
O
щадна справа зосереджена в звичайних приватних ощадних касах і державній
національній касі. Вони залучають внески і випускають бони строком на
2-5 років, виплачуючи по ним відсотки.
Серед спеціальних кредитних інститутів виділяються державні і
напівдержавні установи, наділені спеціальним статусом. Вони: здійснюють
кредитування і фінансування капітальних вкладень; кредитують місцеві
органи влади за рахунок внесків ощадних кас і пенсійних фондів.
В групу спеціальних кредитних інститутів входить Французький банк
зовнішньої торгівлі, заснований з метою стимулювання
зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, до цієї групи відносяться 15
товариств регіонального розвитку, створених великими банками для
впровадження в провінціях установ споживчого кредиту. Французьке
казначейство також виконує банківські операції: залучає внески, в тому
числі від Управління поштових чеків; випускає державні позики, бони,
строком на 1-5 років; надає довгострокові кредити на капітальні
вкладення.
Розвиток страхових компаній у Франції і залучення їх до банківських
операцій здійснювалось повільніше, ніж у США і Великобританії. В 70-90-х
роках минулого століття значно зросла роль цих компаній як
постачальників позикового капіталу. Французький страховий ринок займає
5-е місце серед розвинених країн за обсягом операцій, поступаючись США,
Японії, Німеччині і Великобританії.
У Франції функціонує єдина спілка банкірів -Професійна асоціація банків,
членами якої зобов’язані бути всі банки, зареєстровані в країні.
Фінляндія – держава в Північній Європі. Територія – 377 тис. км2.
Населення – 5,2 млн. осіб (2005 рік) [3, с.108]. Розвинена
індустріально-аграрна країна. Фінляндія – член Європейського Союзу з
1995 року. Грошова одиниця – євро = 100 центам.
Визначну роль в здійсненні грошово-кредитної політики держави відіграє
Банк Фінляндії – державний центральний емісійний банк країни, заснований
в 1811 році. Цей банк проводить грошово-кредитну і валютну політику,
здійснює контроль за іноземними позиками. Шляхом встановлення
відсоткових ставок банк впливає на ефективність розміщення фінансових
ресурсів. При проведенні кредитної політики Банк Фінляндії: регулює
надання кредитів чи замороження коштів; видає кредити безпосередньо
підприємствам, державі і комерційним банкам; встановлює норми
обов’язкових резервів для цих банків. Найбільшу питому вагу в загальному
обсягу кредитів Банку Фінляндії займають позики комерційним банкам.
Провідну роль в банківській системі Фінляндії відіграє Поштовий банк
(Постіпаннкі), який належить державі. Окремі операції цього банку
здійснюють також відділення Банку Фінляндії і поштові відділення. В
цьому банку зосереджені окремі фонди держави, через нього здійснюється
касове виконання державного бюджету країни. Поштовий банк знаходиться
під контролем Міністерства фінансів. В сферу кредитної діяльності банку
входить кредитування муніципальних і інших державних організацій,
енергетичного господарства країни. Доля кредитів приватним особам
незначна.
В банківській системі Фінляндії (крім вищеназваних банків) функціонують
також три великі групи кредитних установ – акціонерно-комерційні, ощадні
і кооперативні банки. Крім того, в число кредитних інститутів входять
іпотечні банки, страхові компанії, пенсійні фонди і каси, кредитні фонди
розвитку, фонди кредитування експорту.
Комерційні банки – основа кредитної системи Фінляндії. Ступінь
концентрації капіталів дуже висока: три провідних комерційних банка
Фінляндії – Об’єднаний банк Фінляндії, Національний акціонерний банк і
банк Хельсінкі здійснюють близько s обсягу банківського кредитування в
країні. Крім них функціонують інші комерційні банки.
Головний напрям діяльності ощадних банків -акумуляція заощаджень
населення. Найбільший з них – Фінляндський робітничий ощадний банк. В
Хельсінкі також функціонує Центральний банк ощадних банків. Більша
частина депозитів ощадних банків – приватні ощадні рахунки і строкові
депозити. Ощадні банки задовольняють потреби в кредитуванні приватних
осіб, місцевої промисловості і торгівлі.
Кооперативні банки функціонують головним чином в рамках адміністративних
регіонів, їх кредитна діяльність поширюється в основному на сільське
господарство. Діяльність цих банків контролюється Центральним банком
кооперативних банків.
Іпотечні банки надають довгострокові кредити під заставу нерухомості –
землі, будівель виробничого і невиробничого призначення. Більшість
кредитних ресурсів вони мобілізують шляхом випуску іпотечних облігацій.
Важливу роль на ринку позикових капіталів Фінляндії відіграють страхові
інститути, пенсійні фонди і каси. У Фінляндії функціонують як
національні, так і іноземні страхові компанії.
До найбільших кредитних інститутів Фінляндії відносяться: Фонд
індустріалізації, Фонд кредитування експорту, Фонд регіонального
розвитку, Державний інвестиційний фонд.
Фонд індустріалізації здійснює кредитування дрібних і середніх
промислових підприємств і сприяє впровадженню в виробництво нових
технологій, товарів, а також інвестиціям, направленим на розвиток
нетрадиційних видів експорту.
Фонд кредитування експорту належить державі. Із цього фонду надаються
довгострокові кредити як покупцям фінських товарів, так і фінським
виробникам на експорт. Об’єктом кредитування є великі підприємства,
особливо чорної і кольорової металургії, суднобудування.
Під контролем держави функціонує Фонд регіонального розвитку, діяльність
якого направлена на фінансування розвитку економіки північних районів.
За рахунок коштів цього фонду здійснюється кредитування підприємств
металообробної, текстильної і деревообробної промисловості, а також
сфера громадського харчування і готельного господарства.
Державний інвестиційний фонд – позабюджетний фонд, практична діяльність
якого здійснюється спільно з Поштовим банком і пов’язана з
раціоналізацією виробництва в окремих галузях промисловості.
Із вищевикладеного можна зробити наступні висновки:
1.Грошово-кредитна система держав Європейського Союзу – це форма
організації грошового обігу і кредитування, яка історично і законодавчо
утворилася в цих країнах.
2.На Україні доцільно використовувати:
а) британський досвід функціонування банкірських будинків і департаменту
гарантії експортних кредитів;
б) досвід діяльності спеціальних кредитних інститутів Франції;
в) фінський досвід діяльності Фондів індустріалізації, кредитування
експорту, регіонального розвитку.
Подальші дослідження і розробки в галузі вивчення закордонного досвіду
функціонування грошово-кредитної системи, а зокрема досвіду
Великобританії, Франції, Фінляндії мають першорядне значення для
збільшення доходів цільових фондів, державного і місцевих бюджетів,
зростання національного багатства, прискорення соціально-економічного
розвитку України, підвищення рівня життя нашого народу.
Література:
1. Данилов В.О. Грошово-кредитні системи світу// Гроші. – 2006. -№11.-
с.52-54.
2. Економічний словник. – М.: Вік, 2004. -с.117-127.
3. Країни світу. – М.: Політвидав, 2006. – с. 37; 109; 112.
4. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. – К: Центр навчальної літератури,
2006. – с. 290-298.
5. Фінансово-кредитний словник. – М.: Фінанси і статистика, 1988.-
с.457-462.
6. Економіка. Фінанси. Право. №9, стр. 11-14, 2009 рік.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
