.

Ефективність політики євроатлантичної інтеграції України: оцінювальні підходи (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
138 1413
Скачать документ

Реферат на тему:

Ефективність політики євроатлантичної інтеграції України: оцінювальні
підходи

Україна є насамперед європейською державою. Це визначено її історичним
минулим, географічним становищем, належністю до культурних традицій
європейської цивілізації, демографічним складом населення, можливостями
економічних зв’язків з країнами Європи. Шлях до об’єднаної Європи лежить
через євроатлантичну інтеграцію України, тобто вироблення відповідної
державної політики та оцінювання її ефективності за універсальними
критеріями. Ці питання є актуальними для українського сьогодення і на
часі, оскільки зараз ми є свідками творення політики на євроатлантичну
інтеграцію, що і є новизною дослідження.

Питання євроатлантичної інтеграції активно досліджують зарубіжні вчені
С.Андерсен, Г.Барнет, Ф.Вілсон, Д.Піндер, Б.Топортнін, А.Татам,
У.Свердруп, Д.Шуман, Т.Фадєєва, І.Іванов, В.Іноземцев, Т.Зонова, а також
українські вчені І.Бураковський, О.Гаврилюк, А.Гальчинський, В.Геєць,
В.Горбулін, Є.Кіш, В.Копійка, А.Лавренчук, С.Максименко, Г.Немиря,
С.Пирожков, В.П’ятницький, В.Рижих, І.Розпутенко, Г.Ситник, Ю.Сурмін,
Д.Табачник, В.Ткаченко, О.Чувардинський, В.Юрчишин та ін.

Питаннями оцінювання займається багато науковців. Серед найвідоміших
варто назвати К.Вайс, Е.Ведунґа, А.Дігтяра, Н.Колісниченко, О.Лазора,
Ю.Полянського, А.Рачинського, В.Ребкала та інших. Також оцінювання як
важливий етап аналізу державної політики розглядають дослідники Т.Брус,
В.Романов, О.Рудік, В.Тертичка. Ґрунтовний матеріал щодо практичного
застосування оцінювальних підходів міститься у збірниках досліджень
ефективності роботи державних організацій і виконання державних програм
[3; 4], в яких зазначається, що застосування оцінювання є актуально
важливим для сучасного розвитку українського суспільства.

Завданням цієї статті є з’ясування ролі і значення оцінювальних підходів
у дослідженні ефективності політики євроатлантичної інтеграції України.

 Передовсім наголосимо, що з метою більш тісної євроатлантичної
інтеграції Україна намагатиметься продовжувати проводити внутрішню
політику, засновану на загальновизнаних у країнах ЄС цінностях, зокрема
на зміцненні демократії та верховенстві права, повазі до прав людини,
принципі розподілу влад і незалежності судів, демократичних виборах
відповідно до норм Організації з безпеки та співробітництва в Європі
(ОБСЄ), політичному плюралізмі, свободі слова, повазі до прав
національних та етнічних меншин і недискримінації за політичними,
релігійними або етнічними ознаками.

Для нашої статті актуальним є з’ясування поняття оцінювання, що у
широкому сенсі, це систематична оцінка процесу й результатів політики,
порівняння з явно й неявно вираженими стандартами, що повинне сприяти
поліпшенню відповідного напряму політики. За визначенням К.Вайс,
оцінювання — це “систематична оцінка операцій та/або результатів
програми чи політики порівняно з комплексом явних та неявних стандартів
з метою вдосконалення програми чи політики” [1, с. 25]. Е.Ведунґ
пропонує таке визначення оцінювання: “ретельне ретроспективне визначення
достоїнств, вартості та цінності адміністрування, результатів та
наслідків дій урядових установ, яке має значення для майбутніх
практичних ситуацій” [2, с. 20].

Оцінювання як достатньо гнучкий термін, що спонукає до
найрізноманітніших висновків, не обмежується визначенням переваг,
вартості й цінності речей, оскільки є провідною аналітичною процедурою в
усіх організованих інтелектуальних та практичних діях. Метою оцінювання
є: погляд назад заради кращого інтеграційного поступу України. Тобто
оцінювання має на меті з’ясувати, чим насправді є державна політика
євроатлантичної інтеграції, а також виявити замовників, рішення яких про
те, чи брати участь у політиці (настільки), встановлює обмеження щодо
можливостей політики. Оцінювання розглядається як засіб підвищення
раціональності й ефективності політики суспільних перетворень, оскільки
це механізм моніторингу, систематизації й оцінки дій державних
інституцій та їхніх результатів і наслідків. Оцінювання завдяки
здатності відокремлювати цінне від невартого є провідною аналітичною
процедурою у всіх організованих інтелектуальних і практичних діях.

Специфічна роль оцінювання полягає в систематичному накопиченні
інформації про наслідки дій, продукцію і адміністративну діяльність
задля суспільних перетворень або прийняття раціональніших рішень у
майбутньому. Ілюстрацією такої орієнтації оцінювання є циклічна модель
(див. рисунок).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

Більш досконалою моделлю ілюстрації ідеї осмислення процесу оцінювання є
зображення широкої політико-адміністративної системи (про це в наступних
публікаціях). Процес оцінювання розглядається як компонент загальнішої
системи ретроспективного адміністративного контролю в державному
управлінні. Адміністративний контроль є інструментом, що
використовується владою для забезпечення перевірки суспільних
перетворень у контексті євроатлантичної інтеграції України.

Оцінювання як елемент системи контролю в державному управлінні є
систематичним переглядом головного процесу державної діяльності на його
кінцевих етапах. Однією з ключових проблем у процесі управління є
зв’язок між вторинним процесом (метапроцесом) і головним процесом дій.
Це забезпечує механізм зворотного зв’язку, в якому і використовується
оцінювання. Зазначимо, що зворотний зв’язок може використовуватися і як
окремий процес.

Крім того, для досягнення ефективності роботи системи взаємодії
необхідні певні засоби моніторингу і перенацілення різноманітної
спеціальної діяльності великих комплексних державних організацій. У
поточному контексті контроль після факту розглядається як метапроцес, як
окремий тривалий цикл моніторингу первинного процесу державної
діяльності, включно із збиранням інформації про діяльність підлеглих і
вивченням стану виконання вимог адресатові.

Оцінювання як один із видів адміністративного моніторингу після факту,
коли вищі керівники, управлінці вищого і середнього рівня та
безпосередні виконавці уповноважують своїх підлеглих або зовнішніх
дослідників і консультантів на з’ясовування того, як розвиваються різні
етапи адміністративного процесу, який вигляд мають продукція і наслідки,
чи наслідки є результатом державної діяльності і чи немає інших,
дешевших засобів досягнення тієї самої мети. Оцінювання також може
виконуватись як засіб самооцінки з метою навчання і самовдосконалення.

Результати контролю після факту, особливо оцінювання, мають
використовуватись як інформація для навчання в первинному процесі
державної діяльності. Результати оцінювання можуть доводитись до відома
різних аудиторій: вищих керівників, управлінців, службовців, що
приймають рішення. Як метапроцес, надання контрольної інформації
називається зворотним зв’язком. На основі наданої інформації різні
споживачі оцінювання можуть вплинути на процес державних дій або
здійснити дії в його напрямку. Зворотний зв’язок повинен забезпечити
перенацілювання і перегляд як продовження, зміни або припинення. На
підставі результатів оцінювання процес державних дій має пройти всі
етапи і бути підданий контролю.

Оцінювання взаємодії суб’єктів у процесі суспільних перетворень
ґрунтується на мінімальному раціональному припущенні про цілі, наміри,
сприйняття, судження, думки, схеми, плани, ідеології тощо. Тому
доцільним є перелік загальних способів проведення оцінювання:

залучення до роботи експерта як штатного працівника;

звернення до сторонньої дослідно-оцінювальної чи консалтинґової
організації;

оголошення конкурсу на проведення оцінювання за допомогою спеціальної
процедури;

проведення оцінювання вченим-дослідником з академічного середовища (як
підтвердження правильності теорії на практиці) і звернення по
субсидування за результатами оцінювання.

В основі цього процесу лежить усвідомлення експертом своєї “свободи
маневру” з огляду на структурні та процедурні обмеження оцінювання,
оскільки жоден з варіантів не є ефективно оптимальним з точки зору
абсолютної переваги. Багато залежить від місця і фактичного рівня
експерта в структурі організації. Вибір одного з них слід розглядати
крізь призму таких аспектів:

ступінь довіри адміністрації до аналітичного потенціалу експертів;

об’єктивність (унеможливлення упередженості);

розуміння політики;

потенціал для використання;

автономія.

Досить часто трапляється, що рішення про моніторинг шляхом оцінювання
приймається за межами відповідної системи взаємодії. Особливо це
стосується впровадження інноваційних та представницьких програм
суспільних перетворень, наприклад, моніторинг українських виборів
комітетом ОБСЄ. Хоча нерідко розробники політики суспільних перетворень
вважають моніторинг-оцінювання своєрідним ритуалом, створеним для
задоволення фінансових органів і абсолютно зайвим.

Загалом оцінювання – це раціональний інструмент, який використовується
для нераціональних чи неінформаційних суспільних потреб. Оскільки
оцінювання є елементом політичної гри для обґрунтування або руйнування
певного напряму політики, то, власне, мало зацікавлених у здобутті
об’єктивно-незаанґажованої інформації. Експерти де-факто стають
виконавцями цієї ролі й нагальною необхідністю для них є з’ясування кола
осіб і причин обстоювання потреби оцінювання (досить часто воно є
вигіднішим опозиції), а також тих, хто був невпевненим чи заперечував
потребу в оцінюванні. Загалом оцінювання суспільних перетворень має
позитивний наслідок навіть за умови невикористання його результатів,
оскільки матеріали оцінювання показують напрями і тенденції поліпшення
політики, нові суспільні проблеми для аналізу, рекламують політику, її
виконавців та експертів тощо.

Оцінювання результатів (кінцевий матеріал напряму політики), наслідків
(заздалегідь передбачених фахівцями) та ефектів (прямих, побічних,
небажаних тощо) буде неповним без акцентування на такій дефініції, як
впливи. Здебільшого їх ототожнюють з результатами, але досить часто
застосовують для визначення довготривалих наслідків або в ширшій сфері.
Головний акцент оцінювання зосереджується на тому, чи політика або
програма змінює становище або ситуацію на краще, а отже, чи має вона
вплив. Відповідна оцінка результатів і є вирішальним чинником у
визначенні, чи досягла політика цілей. До того ж значення впливів
полягає в чистому наслідку програми чи політики з урахуванням того, що б
сталося за її відсутності. На практиці це означає переконання в
еквівалентності оцінювальних показників.

В основі оцінювання впливу політики покладено два взаємопов’язаних
аспекти: використання різноманітних методів розгляду результатів
державної політики й програм та використання певного набору цінностей у
визначенні важливості цих результатів для окремих людей, груп чи
суспільства в цілому.

За допомогою оцінювання результатів можна розділити причини й наслідки
(впливи) вирішення проблеми. Переважна більшість методик для виконання
цього завдання побудовані на статистичних методах та намаганні взяти під
контроль (чи нейтралізувати) сторонні причинно-наслідкові змінні
величини.

Однак методи оцінювання відображають суспільні цінності, і вони
настільки раціональні, наскільки відповідають ціннісним орієнтаціям
раціональності людей (раціональність — це визнання обмеженості розумових
здібностей). Адже межа раціональності умовна й переважно залежить від
індивідуальних якостей та суспільних цінностей. Існують два протилежні
погляди на людську істоту: як істоту ущербну, гріховну, корисливу,
загребущу й антисуспільну — і добру, щиру, альтруїстичну. Завданням
суспільних інституцій є контролювання і стримування імпульсивностей
людської поведінки та спрямування індивідуальних бажань у рамки
суспільних потреб.

Питання про межі раціональності й нераціональності в оцінюванні за
природою є більш психологічними, але вони сприяють розумінню складних
процесів аналізу державної політики загалом і оцінювання зокрема.
Залежність реагування на пропозиції політики від бачення кінцевої мети
держави в основному спирається на чотири визначальні поняття: рівність,
ефективність, безпека й свобода, — тому оцінювання державної політики
євроатлантичної інтеграції залишається нагальною необхідністю
суспільного розвитку.

Загалом оцінювання будь-якого напряму політики здійснюється за п’ятьма
універсальними критеріями: результативність, ефективність,
справедливість, політична здійсненність, адміністративна здійсненність.
Наголосимо на ефективності як критерії оцінювання політики
євроатлантичної інтеграції. Ефективність політики – це співвідношення
між затратами на проведення політики й досягнутими результатами [5, с.
14–15].

Розглядаючи євроатлантичну інтеграцію України, наголосимо, що слід
оцінювати як нові, так і переглянути існуючі напрями державної політики.
Тому варто виокремити необхідні складники оцінювання державної політики
євроатлантичної інтеграції. Це:

встановлення (внутрішнього і зовнішнього) середовища оцінювання політики
євроатлантичної інтеграції;

визначення цілей оцінювання політики євроатлантичної інтеграції;

усвідомлення суті політики євроатлантичної інтеграції;

планування оцінювання;

визначення ролі аналітика-експерта в оцінюванні;

розробка вимірників (критеріїв) оцінювання політики євроатлантичної
інтеграції;

збирання даних, інформаційне забезпечення;

проектування оцінювання політики євроатлантичної інтеграції;

експериментальні підходи до оцінювання;

побудова схеми аналізу політики євроатлантичної інтеграції;

аналіз та інтерпретація даних.

Для з’ясування ефективності української державної політики
євроінтеграції важливо наголосити, що НАТО й Україна мають спільне
бачення об’єднаної й вільної Європи і спільну рішучість боротися з
тероризмом, поширенням зброї масового знищення, регіональною
нестабільністю та іншими загрозами безпеці як окремій країні, так і у
світі загалом.

Зазначимо, що стратегію відносин України з Організацією
Північноатлантичного договору визначено Планом дій Україна—НАТО (22
листопада 2002 р.) [6, с. 95–102]. Метою цього Плану дій є чітке
визначення стратегічних цілей і пріоритетів України для досягнення її
мети – цілковитої інтеграції в євроатлантичні структури безпеки. План
дій містить спільно погоджені принципи і цілі, тобто фактично це є
сформований на певний (чітко не визначений) період план відносин
Україна—НАТО та загальні принципи дій з його реалізації. З метою
забезпечення досягнення цих цілей і реалізації принципів розробляються
щорічні Цільові плани з конкретними внутрішніми і спільними заходами.

Застосування оцінювальних підходів євроатлантичної інтеграції передбачає
з’ясування кількісно-якісної характеристики інститутів у системі
відносин Україна—НАТО. Інституціалізація відносин Україна—НАТО
здійснюється відповідно до Плану дій Україна—НАТО, що має стратегічний
характер і визначає всі основні цілі та принципи відносин між
зазначеними суб’єктами. В ньому передбачено, що спеціальна комісія
Україна—НАТО має погоджувати всі спільні заходи, і через неї країни –
члени НАТО можуть надавати поради щодо запропонованих конкретних заходів
та термінів їх виконання. Після такого погодження держава Україна
приймає рішення щодо подальших своїх і спільних дій у відносинах з НАТО.
Тобто важливу роль у цих відносинах має відігравати позиція й ініціатива
вищих керівних інституцій країни: Президента України, Верховної Ради
України, Кабінету Міністрів України.

Економізація й інституціоналізація регіонального співробітництва
виступає невід’ємними елементами загальнонаціональної політики вступу
України до Світової організації торгівлі, євроатлантичної інтеграції як
визначальної передумови інтеграції до Європейського Союзу, участі в
інших європейських регіональних організаціях. Таким чином, рівною мірою
досягаються як загальнодержавні, так і регіональні соціально-економічні
та суспільно-політичні інтереси.

Окремо наголосимо на проблемах оцінювання взаємодії державних органів
за умов сучасного розвитку українського суспільств. Це передовсім
перешкоди оцінюванню на шляху визначення успішності чи неуспішності
інтеграційної політики.

Невизначеність щодо цілей політики. Зважаючи, що цілі політики розмиті,
нечіткі й це, звичайно, ускладнює процес визначення рівня їх реалізації.
Часто суб’єкти взаємодії перебувають на різних ієрархічних рівнях і,
відповідно, мають різні тактичні цілі та діють згідно з власним
розумінням результативності у їх досягненні.

Труднощі встановлення причинності. Зважаючи, що оцінювання вимагає
детермінізації суспільних змін, виникають труднощі із встановленням
їхніх причинно-наслідкових зв’язків.

Розпорошеність впливів політики. Зважаючи, що політика має вплив, окрім
груп, на які вона спрямована, ще й на інші групи та індивідів, його слід
обов’язково враховувати, оскільки він може бути як символічним і
матеріальним, так і в консенсусному поєднанні.

Труднощі з отриманням даних. Це досить серйозна перешкода у практиці
проведення оцінювання. Аналітики-експерти з власного досвіду знають про
дефіцит точних і адекватних даних та неупередженої інформації для
виявлення реального впливу чи наслідків взаємодії суб’єктів політики.

Офіційний опір. Оприлюднення даних та інформації щодо результативності й
ефективності взаємодії державних органів у процесі реалізації політики
викликає офіційний опір висвітленню неґативних наслідків щодо діяльності
адміністративних органів чи окремих осіб. Офіційний опір виявляється в
применшенні значення оцінювання, відмові в доступі до інформації, ЗМІ,
попередженнях, структурних тисках чи особистих впливах. При цьому слід
зважати на організаційну інерцію — опір будь–яким змінам з боку
організації як структури.

Обмеження в часі. На цьому вже неодноразово наголошувалося, і часові
обмеження є серйозною перешкодою у проведенні оцінювання, оскільки
політики очікують швидких суспільних змін, на відміну від структурних, а
управлінці намагаються пригальмувати цю швидкість. Часовий чинник — це
суттєвий елемент оцінювання, адже він дає змогу враховувати довготривалі
ефекти політики.

Іґнорування наслідків оцінювання. “Невідповідні” результати оцінювання
можуть критикуватися, іґноруватися або визнаватися за помилкові.
Арґументами невизнання оцінювання є:

недосконала структура програми;

використання неадекватних даних;

помилковість висновків.

Оцінювання державної політики євроатлантичної інтеграції має
відслідковувати як позитивні, так і негативні складові цих процесів та
змін і оперативно реагувати на них. Зараз в Україні спостерігається
низка таких процесів та змін, зокрема:

обрано шлях євро– та євроатлантичної інтеграції, таке рішення знайшло
офіційне відображення у низці правових актів України, що визначають її
стратегію розвитку та державну політику;

український військовий контингент у складі об’єднаних сил НАТО та
фактично під керівництвом останнього перебуває в Іраку;

Україна бере активну участь у Програмі Партнерство заради миру;

професіонали-політики та військові дійшли висновку про невідповідність
наявних власних ресурсів для забезпечення прискореного вступу до НАТО;

досягнуто домовленостей про вступ України до Єдиного Економічного
Простору;

активізувалися дії щодо реалізації стратегічного партнерства з
Російською Федерацією;

активізувалися процеси міжнародного співробітництва в межах СНД та інших
міжнародних організацій на теренах колишнього СРСР.

Наведений обмежений перелік достатньо суперечливих процесів та явищ, що
безпосередньо впливають як на внутрішню, так і на зовнішню політику
України, переконує у необхідності зміни останньої у напрямі вирішення
проблем ефективного використання високого геополітичного потенціалу
нашої держави. Оцінювання ефективності політики євроатлантичної
інтеграції України потребує систематизації цього процесу та його
оцінювання.

Список використаних джерел

1. Вайс К.Г. Оцінювання: методи дослідження програм та політики / Пер. з
англ. Р.Ткачука та М.Корчинської; Наук. ред. пер. О.Кілієвич. – К.:
Основи, 2000. – 671 с.

2. Ведунґ Е. Оцінювання державної політики і програм / Пер. з англ.
В.Шульги. – К.: ВСЕУВИТО, 2003. – 350 с.

3. Збірник досліджень ефективності виконання державних програм. – К.,
2002. – 103 с.

4. Збірник досліджень з ефективності роботи державних організацій
України / Шведське нац. бюро аудит.; Шведський ін–т держ. упр.; Кол.
авт. – К., 2001. – 156 с.

5. Кілієвич О. Англо–український ґлосарій термінів і понять з аналізу
державної політики та економіки. – К.: Вид–во Соломії Павличко “Основи”,
2003. – 510 с.

6. Празький саміт і трансформація НАТО: Довідник / Office of
Information and Press NATO. – 1110 Brussels – Belgium. – 2003 //
www.nato.int.

Підготовка рішення

Рішення

Зворотний зв’язок

Діяльність

Оцінювання

Схема циклічної моделі оцінювання

Загалом від поетапних моделей не очікують зображення реальної картини
оцінювання (всі види державної діяльності зображаються як такі, що
обертаються навколо однієї умовної точки без розвитку і напрямів) і вони
фактично є допоміжними евристичними засобами або інструментами вивчення
суспільних реалій.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020