Державне регулювання обслуговування та споживання населення. (Рефeрат)

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Державне регулювання обслуговування

та споживання населення.

План.

1.Державний захист і регулювання доходів та споживання населення.

2.Державне регулювавння розвитку сфери обслуговування населення.

Особливістю соціальної політики України у перехідний до ринку період є
пріоритет проблем соціального захисту населення,підвищення ролі
особистого трудового доходу, формування нового механізму фінансування та
регулюваня розвитку соціальної сфери.

З урахуванням кризового стану економіки України метою державного
регулювання доходів та споживання населення є захист населення від
зростання цін для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму
громадян. Таке регулювання здійснюється реалізацією таких заходів:

Визначення мінімальних споживчих бюджетів, прожиткового мінімуму,
мінімальної зарплати;

Створення пенсійних фондів і фондів соціальної допомоги;

Зміна умов оплати праці,розробка нової системи пенсій,допомог,
стипендій,ставок і окладів у бюджетних організаціях;

Запровадження системи індексації зростання цін, доходів і збере-

ження населення;

Запровадження компенсаційного механізму для громадян у зв”язку з
підвищенням цін на товари та послуги.

Суспільні фонди споживання – це матеріальні блага або послуги, які
надаються населенню державою безплатно або на пільгових умовах, а також
грошові виплати, які не є оплатою за працю.

В основу прогнозно-планових розрахунків суспільних фондів споживання
покладено групування елементів за їх призначенням: утримання і виховання
підростаючого покоління, підготовка кадрів, охорона здоров”я та
відпочинок населення,утримання старих і непрацездатних членів
суспільства, культурно-побутове обслуговування населення.

Головним комплексом у прогнозі показників народного добробуту і
основою державного регулювання стають показники соціальних гарантій
населенню: мінімальний споживчий бюджет, межа бідності, мінімальні рівні
оплати праці, пенсій, стипендій, допомог.

Мінімальний споживчий бюджет – це набір продовольчих і непродовольчих
товарів і послуг у натуральному і вартісному виразі, що забезпечує
задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

Рівень життєвих потреб, що виходить із задоволення необхідного
фізіологічного і соціального мінімуму, обчисляється за методом
“споживчого кошика”,а рівень можливостей особи(сім”ї) – сумою усіх видів
кінцевих особистих доходів. Якщо перша частина перевищує другу, то
вважається, що людина(сім”я) живе за межею бідності.

Мінімальна зарплата не обов”язково співпадає з прожитковим мінімумом.
Вона може бути вищою, якщо фінансові можливості держави і господарських
суб”єктів поліпшуються, а може бути і нижчою, як це характерно для
сучасного кризового стану економіки України.

Ще одним критерієм визначення межі бідності є структура споживання
сім”ї(закон Енгеля) – його суть, що із зростанням доходів сім”ї частка
витрат на харчування зменшується, на одяг, житло і комунальні послуги
залишається незмінною, а частка витрат на соціально-культурні потреби
зростає.

Сьогодні загальновизнано: по частці витрат сім”ї на харчування можна
судити про рівень добробуту( і межу бідності) різних груп населення
однієї країни і порівнювати добробут громадян різних країн.(У
США-10%,Японії-15%,Швеції-16%,Греції-30%). В Україні цей показник
піднявся до 60%,такий же рівень витрат на харчування в Західній Європі,
США спостерігався 100 років тому.Виходить, що Україна повернулась за
законом Енгеля на 30-40років назад.

Отже, якщо в структурі сімейного бюджету витрати на харчування
перевищують певну межу(у США це 30%), то така сім”я вважається бідною і
потребує соціальної допомоги.

До системи державного регулювання життя входить індексація грошових
доходів населення, дотації та компенсації.Спільним для них є те, що вони
використовуються як форма державного захисту населення від соціально
болючих наслідків інфляції.

В економічно розвинених ринкових країнах система соціального
забезпечення втілюється у дві форми: Соціальне страхування – передбачає
регулярні внески до страхових фондів з боку працедавців та самих
найманих осіб, виплати фактично є заробленими і не мають відбитку
державної благодійності:пенсії(у США 65років,26років стаж)

виплати по втраті утриманця, виплати по втраті працездатності, виплати
по безробіттю(приблизно половина номінального рівня зарплати).В
економічно розвинутих країнах крім державної існує приватна система
соціального страхування-укладаються колективні договори між профспілками
та підприємцями, який передбачає певні соціальні виплати та
гарантії(медичні страховки,приватні пенсії, оплачувані відпуски, виплати
на випадок безробіття).

Трансфертні виплати –здійснюються у вигляді допомоги особі з боку
держави незалежно від її трудового(грошового) внеску до загального
доходу нації, які не мають принаймі мінімального доходу або взагалі не
здатні до праці(ці виплати є вкрай низькими, у 4 рази меньші державних
пенсій і охоплюють не більше 40%людей,що потребують їх).

2.

Особливістю розвитку сфери обслуговування у період формування
ринкової економіки є збільшення питомої ваги послуг, які надаються
населенню за плату, розвиток комерційного сектору у цій сфері
діяльності.До платних послуг населення належать побутові послуги,
житлово-комунальні, пасажирського транспорту,зв”язку, культури,
санаторно-курортні.

Механізм державного регулювання розвитку сфери обслуговування включає
регулювання суб”єктів ринку,що надають платні послуги населенню і
державну підтримку розвитку некомерційного сектору сфери обслуговування.
Особливістю сучасного регулюваннясфери послуг є те, що тут поєднується
два види планування: індикативне платних послуг населення і директивне
планування галузей послуг некомерційної орієнтації(освіта, охорона
здоров”я, спорту,культури)

Метою державного регулювання і підтримки некомерційного сектору сфери
обслуговування є захист населення від такого явища, як зникнення з ринку
соціально-необхідних послуг(бібліотеки,театри).

Основна література:

А.Ф.Мельник “Державне регулювання економіки”К: 1994р ст 220-248.

Т.Г Морозова А.В. Пикулькин «Государственное регулированиеэкономики и
социальный

комплекс» М: 1997 .

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Державне регулювання обслуговування та споживання населення (реферат)

Державне регулювання обслуговування

та споживання населення.

План.

1.Державний захист і регулювання доходів та споживання населення.

2.Державне регулювавння розвитку сфери обслуговування населення.

Особливістю соціальної політики України у перехідний до ринку період є
пріоритет проблем соціального захисту населення,підвищення ролі
особистого трудового доходу, формування нового механізму фінансування та
регулюваня розвитку соціальної сфери.

З урахуванням кризового стану економіки України метою державного
регулювання доходів та споживання населення є захист населення від
зростання цін для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму
громадян. Таке регулювання здійснюється реалізацією таких заходів:

Визначення мінімальних споживчих бюджетів, прожиткового мінімуму,
мінімальної зарплати;

Створення пенсійних фондів і фондів соціальної допомоги;

Зміна умов оплати праці,розробка нової системи пенсій,допомог,
стипендій,ставок і окладів у бюджетних організаціях;

Запровадження системи індексації зростання цін, доходів і збере-

ження населення;

Запровадження компенсаційного механізму для громадян у зв”язку з
підвищенням цін на товари та послуги.

Суспільні фонди споживання – це матеріальні блага або послуги, які
надаються населенню державою безплатно або на пільгових умовах, а також
грошові виплати, які не є оплатою за працю.

В основу прогнозно-планових розрахунків суспільних фондів споживання
покладено групування елементів за їх призначенням: утримання і виховання
підростаючого покоління, підготовка кадрів, охорона здоров”я та
відпочинок населення,утримання старих і непрацездатних членів
суспільства, культурно-побутове обслуговування населення.

Головним комплексом у прогнозі показників народного добробуту і
основою державного регулювання стають показники соціальних гарантій
населенню: мінімальний споживчий бюджет, межа бідності, мінімальні рівні
оплати праці, пенсій, стипендій, допомог.

Мінімальний споживчий бюджет – це набір продовольчих і непродовольчих
товарів і послуг у натуральному і вартісному виразі, що забезпечує
задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

Рівень життєвих потреб, що виходить із задоволення необхідного
фізіологічного і соціального мінімуму, обчисляється за методом
“споживчого кошика”,а рівень можливостей особи(сім”ї) – сумою усіх видів
кінцевих особистих доходів. Якщо перша частина перевищує другу, то
вважається, що людина(сім”я) живе за межею бідності.

Мінімальна зарплата не обов”язково співпадає з прожитковим мінімумом.
Вона може бути вищою, якщо фінансові можливості держави і господарських
суб”єктів поліпшуються, а може бути і нижчою, як це характерно для
сучасного кризового стану економіки України.

Ще одним критерієм визначення межі бідності є структура споживання
сім”ї(закон Енгеля) – його суть, що із зростанням доходів сім”ї частка
витрат на харчування зменшується, на одяг, житло і комунальні послуги
залишається незмінною, а частка витрат на соціально-культурні потреби
зростає.

Сьогодні загальновизнано: по частці витрат сім”ї на харчування можна
судити про рівень добробуту( і межу бідності) різних груп населення
однієї країни і порівнювати добробут громадян різних країн.(У
США-10%,Японії-15%,Швеції-16%,Греції-30%). В Україні цей показник
піднявся до 60%,такий же рівень витрат на харчування в Західній Європі,
США спостерігався 100 років тому.Виходить, що Україна повернулась за
законом Енгеля на 30-40років назад.

Отже, якщо в структурі сімейного бюджету витрати на харчування
перевищують певну межу(у США це 30%), то така сім”я вважається бідною і
потребує соціальної допомоги.

До системи державного регулювання життя входить індексація грошових
доходів населення, дотації та компенсації.Спільним для них є те, що вони
використовуються як форма державного захисту населення від соціально
болючих наслідків інфляції.

В економічно розвинених ринкових країнах система соціального
забезпечення втілюється у дві форми: Соціальне страхування – передбачає
регулярні внески до страхових фондів з боку працедавців та самих
найманих осіб, виплати фактично є заробленими і не мають відбитку
державної благодійності:пенсії(у США 65років,26років стаж)

виплати по втраті утриманця, виплати по втраті працездатності, виплати
по безробіттю(приблизно половина номінального рівня зарплати).В
економічно розвинутих країнах крім державної існує приватна система
соціального страхування-укладаються колективні договори між профспілками
та підприємцями, який передбачає певні соціальні виплати та
гарантії(медичні страховки,приватні пенсії, оплачувані відпуски, виплати
на випадок безробіття).

Трансфертні виплати –здійснюються у вигляді допомоги особі з боку
держави незалежно від її трудового(грошового) внеску до загального
доходу нації, які не мають принаймі мінімального доходу або взагалі не
здатні до праці(ці виплати є вкрай низькими, у 4 рази меньші державних
пенсій і охоплюють не більше 40%людей,що потребують їх).

2.

Особливістю розвитку сфери обслуговування у період формування
ринкової економіки є збільшення питомої ваги послуг, які надаються
населенню за плату, розвиток комерційного сектору у цій сфері
діяльності.До платних послуг населення належать побутові послуги,
житлово-комунальні, пасажирського транспорту,зв”язку, культури,
санаторно-курортні.

Механізм державного регулювання розвитку сфери обслуговування включає
регулювання суб”єктів ринку,що надають платні послуги населенню і
державну підтримку розвитку некомерційного сектору сфери обслуговування.
Особливістю сучасного регулюваннясфери послуг є те, що тут поєднується
два види планування: індикативне платних послуг населення і директивне
планування галузей послуг некомерційної орієнтації(освіта, охорона
здоров”я, спорту,культури)

Метою державного регулювання і підтримки некомерційного сектору сфери
обслуговування є захист населення від такого явища, як зникнення з ринку
соціально-необхідних послуг(бібліотеки,театри).

Основна література:

А.Ф.Мельник “Державне регулювання економіки”К: 1994р ст 220-248.

Т.Г Морозова А.В. Пикулькин «Государственное регулированиеэкономики и
социальный

комплекс» М: 1997 .

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *