.

Державна політика у сфері забезпечення молоді житлом в Україні: сутність, принципи та шляхи реалізації (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
444 5604
Скачать документ

Реферат на тему:

Державна політика у сфері забезпечення молоді житлом в Україні:
сутність, принципи та шляхи реалізації

Право громадян України на житло закріплено у ст. 47 Конституції України
[1]. Для його реалізації держава створює умови, за яких кожен громадянин
має вирішити житлову проблему шляхом будівництва або придбання житла у
власність, взяття в оренду чи одержання соціального житла. Завдання
забезпечення житлом, як і отримання освіти та працевлаштування,
вважається одним із першочергових у суспільстві, оскільки відсутність
можливості самостійного господарювання призводить до низки негативних
наслідків соціально-економічного характеру та є найпершою причиною
демографічної кризи.

Відсутність власної оселі для наших співвітчизників на сьогодні чи не
найболючіша і найбільш складна проблема, особливо серед молоді: саме
житлові труднощі є причиною багатьох розлучень і зниження народжуваності
у молодих сім’ях. Країна, яка не дбає про умови формування молодої
сім’ї, залишає себе без майбутнього, адже, як свідчить статистика, до
80% дітей народжується саме у молодих сім’ях. Відсутність перспектив
покращення житлових умов впливає також і на проблему “відпливу умів”,
коли найобдарованіша молодь виїжджає до країн з високим рівнем життя.

Аналіз останніх публікацій. Дослідженню проблем молодіжної житлової
політики присвячені праці зарубіжних учених, таких як М.Браун [6],
Т.Ганслі [8] та ін. [7; 10]. Серед вітчизняних науковців слід відзначити
праці М.Головатого [9], В.Омельчука [11; 12], С.Приходько [13]. У
дослідженнях В.Омельчука [11] вивчаються питання державного забезпечення
молоді житлом, виявлення шляхів підвищення ефективності реалізації
державної молодіжної житлової політики в контексті сучасних
демографічних тенденцій та загальносуспільних стратегічних цілей. Окремі
аспекти проблеми соціального забезпечення відображені у працях Б.Сташків
[14], С.Приходько [13]. Відзначаючи суттєве наведених вище праць для
нашого дослідження, слід зауважити, що вони торкаються питань
соціального забезпечення населення в цілому.

Невирішені частини загальної проблеми. Проблема державного житлового
забезпечення молоді в наукових працях майже не висвітлюється. Недостатня
розробленість відповідної проблематики у вітчизняній науці, відсутність
чіткого механізму її реалізації унеможливлюють ефективність і
прискорення вирішення житлової проблеми як для молоді, так і для всіх
громадян. Отже, вказана проблема є недостатньо дослідженою, а відтак
важливою та актуальною.

Мета цієї статті – розкрити сутність державного житлового забезпечення
молоді в Україні.

На досягнення мети даного дослідження визначено такі завдання:

– дослідити, як на сучасному етапі реалізовується державою право молоді
на житло;

– проаналізувати основні завдання та функції Державної спеціалізованої
фінансової установи “Державний Фонд сприяння молодіжному житловому
будівництву”;

– визначити принципи державної політики у сфері забезпечення молоді
житлом.

Ступінь забезпеченості молоді житлом в Україні на сьогодні є дуже
низьким: тільки 33% молодих родин живуть в окремих квартирах (для всіх
родин цей показник становить 56,3%), 11% проживають у комунальних
квартирах, 14% винаймають квартири, 10% живуть у гуртожитках, 1% – у
непристосованих приміщеннях. Близько 31% молодих родин узагалі не
забезпечені житлом. Із 2,5 млн молодих родин в Україні близько 800 тис.
мають потребу в поліпшенні житлових умов. Водночас саме в цих родинах
народжується до 80% дітей [5].

Отже, розв’язання проблеми забезпечення житлом молоді насамперед має
покращити демографічну ситуацію, створити необхідні умови для поліпшення
соціально-побутового та економічного становища молодих сімей і одиноких
громадян, сприятиме їх гармонійному розвитку як одного з чинників
становлення та самореалізації молоді в інтересах суспільства і держави.

Підвищена важливість житла для молодої людини зумовлює необхідність
формування та реалізації дієвої державної політики у цій сфері. На
підставі аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства під державним
забезпеченням молоді житлом слід розуміти як системну діяльність
держави, що здійснюється в законодавчій, виконавчій та інших сферах і
ставить за мету створення правових, соціально-економічних і політичних
умов та гарантій для розв’язання житлової проблеми молоді шляхом
сприяння розвитку молодіжного будівництва, удосконалення механізмів
придбання житла і забезпечення на цій основі подальшого розвитку системи
іпотечного житлового кредитування. Як випливає з наведеного, політика
держави із забезпечення молоді житлом – це тривалий процес, який вимагає
системного і цілеспрямованого підходу з боку держави, що дасть змогу
отримати, перш за все, соціальні результати.

Про важливість та зацікавленість держави в реалізації права на житло
молоді свідчить система прийнятих законодавчих актів, норми яких
визначають поняття, характеризують суб’єкти управління, принципи, а
загалом і весь механізм молодіжного житлового кредитування. Такими є
закони “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в
Україні” [3]; постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження
державної програми забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки” [4], а
також інші нормативні акти. Основною метою розробки нормативно-правових
актів при цьому є створення системи державної підтримки молодих родин у
вирішенні житлової проблеми для поліпшення демографічної ситуації в
Україні.

Відповідно до Концепції державної житлової політики, схваленої
постановою Верховної Ради України 30 червня 1995 р., держава вбачає
головним завданням у цій сфері розширення житлового будівництва за
рахунок різних джерел фінансування, удосконалення системи інвестування
названого будівництва, створення умов для надання громадянам пільгових
кредитів на будівництво або купівлю житла; розширення мережі
спеціалізованих будинків для тимчасового проживання громадян
(гуртожитків, будинків-інтернатів, готелів-притулків); запровадження
державної підтримки молоді щодо забезпечення житлом.

Досвід багатьох (у тому числі постсоціалістичних) країн світу свідчить
про значну ефективність і дієвість державних молодіжних житлових
програм. В Україні розроблена та прийнята Державна програма забезпечення
молоді житлом на 2002-2012 pp., затверджена постановою Кабінету
Міністрів України від 29 липня 2002 р. № 1089 [4].

Сприяння молодіжному житловому будівництву в Україні здійснюється через
Державну спеціалізовану фінансову установу “Державний фонд сприяння
молодіжному житловому будівництву” при Кабінеті Міністрів України.
Молоді сім’ї отримують державні довготермінові пільгові кредити, а також
цільові адресні компенсації за кредитами комерційних банків як на
будівництво, так і на придбання житла на вторинному ринку.

На вирішення проблем забезпечення молоді житлом Державний фонд сприяння
молодіжному житловому будівництву покликаний вирішувати такі завдання:

– розроблення нових фінансово-кредитних програм, спрямованих на
розв’язання житлових проблем молоді та інших верств населення;

– залучення коштів для кредитування громадян з метою фінансування
будівництва (реконструкції) і придбання житлових будинків, об’єктів
соціального, науково-технічного, виробничого, торговельного,
культурно-побутового і спортивно-оздоровчого призначення;

– кредитування, у тому числі – пільгове та фінансування витрат на
будівництво (реконструкцію) і придбання житла для молоді та інших верств
населення;

– компенсація відсоткової ставки кредитів комерційних банків, наданих
молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво
(реконструкцію) і придбання житла, тощо.

В умовах гострої житлової проблеми в Україні програма молодіжного
житлового кредитування, яка реалізується Фондом, є єдиною програмою, що
дає можливість молоді отримати нове житло в кредит на пільгових умовах.
При цьому під молодіжним житловим кредитуванням ми розуміємо надання
пільгових довготермінових (до 30 років) кредитів молоді для будівництва
та придбання житла під іпотеку та механізм часткової компенсації
відсотків за кредитами комерційних банків, які надаються молоді на
будівництво і придбання житла, що вже дало змогу залучити додатково
кредитні ресурси комерційних банків (тобто позабюджетних ресурсів) на
реалізацію Державної програми забезпечення молоді житлом.

Діяльність Фонду та його регіональних управлінь оцінюється за такими
показниками:

1. Економічні: загальний обсяг фінансування; залучення коштів місцевих
бюджетів; залучення позабюджетних джерел фінансування; збільшення
обсягів реінвестування коштів від повернення раніше виданих кредитів та
сплати відсотків.

2. Соціальні: покращення житлових умов молоді в тому числі і в сільській
місцевості; підвищення народжуваності у родинах позичальників.

Характеризуючи економічні показники діяльності Фонду слід зазначити, що
з 1998 по 2006 р. Фондом надано 8429 пільгових довготермінових кредитів
на будівництво та придбання житла з державного та місцевих бюджетів
різних рівнів на загальну суму понад 710 млн грн [5].

|

~

~

новить 81,4% від обсягів, запланованих на 2006 р. Для порівняння у 2005
р. Фондом було залучено 20,8 млн грн коштів місцевих бюджетів.

Усього за роки діяльності Фондом станом на 1 січня 2007 р., надано 8429
пільгових довготермінових кредитів, у тому числі 6566 кредитів за
рахунок коштів державного бюджету і 1863 кредитів за рахунок коштів
місцевих бюджетів.

Крім того, за цей період за рахунок коштів державного та місцевих
бюджетів через механізм пільгового кредитування вже збудовано близько
5378 квартир, з яких 936 квартир уведено в експлуатацію в 2006 р.

Таким чином, за економічними показниками діяльність Фонду можна
охарактеризувати як таку, що має певний позитивний вплив на вирішення
молодіжної житлової проблеми, але є все ще далекою від того, щоб
кардинально змінити ситуацію із забезпечення житлом молоді в Україні.

Основним соціальним показником діяльності Фонду є те, що через механізм
пільгового довготермінового кредитування здійснюється політика щодо
подолання демографічної кризи в державі.

Протягом останніх десяти років чисельність населення України зменшилась
майже на чотири з половиною мільйони осіб. Різко знизилась
народжуваність, збільшились міграційні процеси.

Слід зазначити, що в програмі зроблений акцент на вирішенні
демографічної проблеми, яка є дуже гострою в Україні. Пільги (фактично –
адресні цільові субсидії) виплачуються на дітей і збільшуються
пропорційно їх кількості. Коефіцієнт народжуваності в родинах
позичальників Фонду, які одержали житло, становить 23,8 дітей на 1000
осіб, що в 2,4 раза вище, ніж аналогічний середній показник по Україні.
Серед молодих сімей, які є позичальниками Фонду, лише 16% поки що не
мають дітей.

Незважаючи на те, що соціальна ефективність Державної програми
забезпечення молоді житлом зростає, практично в усіх великих містах
попит на кредити перевищує бюджетні можливості. Тому залучення
позабюджетних джерел фінансування є об’єктом постійної уваги Фонду.

Фонд впроваджує інноваційні форми і механізми забезпечення молоді
житлом, а саме: в 2003 р., за ініціативи Фонду була прийнята постанова
Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку часткової
компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим
сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і
придбання житла”.

Варто звернути увагу на інноваційність та ефективність згаданої
постанови Кабінету Міністрів України, що значно розширила можливості для
молодих родин одержати своє перше житло. Фактично за два роки (кінець
2003-2005 рр.) впровадження проекту Фондом надано молодим сім’ям більше
17 тис. кредитів з частковою компенсацією відсоткової ставки. Враховуючи
витрати з Державного бюджету в розмірі 26,5 млн грн залучено 1 млрд 840
млн грн фінансових ресурсів банків, що в 60 разів перевищує планові
показники Державної програми забезпечення молоді житлом і становить
приблизно 25% ринку іпотечних кредитів в Україні за цей період.

Узагальнюючи стан і тенденції діяльності Державного фонду сприяння
молодіжному житловому будівництву та існуючі в країні проблеми
забезпечення молоді житлом варто зазначити, що на сьогодні назріла
необхідність у розробці нової стратегії забезпечення житлом соціально
незахищених верств населення, в тому числі і молоді. Як свідчить досвід
зарубіжних країн, що роль держави не зводиться лише до законодавчої
підтримки, створення відповідного загального ринкового середовища та
інших загальноекономічних факторів, держава, застосовуючи різні важелі,
повинна брати участь в іпотечних схемах, використовуючи житлову іпотеку
як інструмент вирішення тих чи інших завдань.

Необхідною умовою дієвості державної політики у сфері забезпечення
молоді житлом є розбудова її на таких принципах:

– конституційності та законності (відповідно до ст. 47 Конституції
України, згідно з якою кожен громадянин країни має право на житло) [1];

– безпосередньої участі молоді у формуванні й реалізації політики і
програм, пов’язаних із житловою проблематикою;

– обліку потреб молоді, визначення співвідношень між можливостями їх
задоволення з економічними ресурсами держави;

– поєднання зусиль центральних та місцевих органів влади, громадських
загальнодержавних та регіональних організацій у вирішенні завдань щодо
забезпечення молоді житлом;

– відповідальності кожного молодого громадянина перед суспільством та
державою за взяті ним зобов’язання в справі реалізації житлових програм
та проектів.

Форми і методи державної підтримки мають визначатися залежно від
потреби у поліпшенні житлових умов, рівня матеріального добробуту
молодих родин, місця проживання (у містах чи сільській місцевості),
місця роботи (державна служба, галузь освіти, медицини, виробництво),
наявності і кількості дітей у родині.

Державна підтримка молодих родин, які потребують поліпшення житлових
умов, має здійснюватися шляхом:

– надання безоплатних субсидій і поворотних позик (позичок) таким
родинам на придбання житла;

– компенсації частини фактичних витрат на будівництво чи придбання
житла, списання частини заборгованості за кредитом за рахунок державного
бюджету і бюджетів органів місцевого самоврядування у разі народження
(усиновлення) дитини;

– виділення будівельних матеріалів для індивідуального житлового
будівництва (насамперед у сільській місцевості);

– надання багатодітним малозабезпеченим родинам житлових приміщень з
державного і місцевого житлового фондів за договорами соціального найму;

– створення системи державних і приватних орендних (прибуткових)
будинків.

Важливою умовою такої підтримки має стати те, що її надання не може
відбуватися за рахунок скорочення допомоги іншим групам населення.
Допомога з боку державного бюджету має стимулювати залучення коштів
підприємств і організацій, а також самих громадян.

Висновки. Про важливість та зацікавленість держави в реалізації права на
житло молоді свідчить система прийнятих законодавчих актів, норми яких
визначають поняття, характеризують суб’єкти управління, принципи, а
загалом і весь механізм молодіжного житлового кредитування.

Державна політика у сфері забезпечення молоді житлом має бути спрямована
на забезпечення житлом соціально активної частини молоді, зокрема
молодих сімей, вважаючи за стратегічну мету розбудову інноваційного
суспільства в Україні.

Це є актуальним з огляду на очевидну неспроможність держави вирішити
житлову проблему молоді в цілому, де пріоритетність набувають ті чи інші
сегменти молоді залежно від концепції молодіжної політики й стратегії
розвитку держави. На нашу думку, державна політика має передбачати
забезпечення житлом насамперед тієї частини молоді, яка здатна найбільш
ефективно реалізувати загальнодержавну стратегію розвитку.

Напрями подальших досліджень. З практики провадження державної політики
молодіжного житлового будівництва та за результатами наукових досліджень
очевидною є проблема децентралізації такої політики. Поширення роботи
регіональних управлінь Фонду на невеликі міста, селища та села – це не
тільки один із програмних заходів, а ще й комплексне вирішення низки
питань підвищення ефективності використання кредитних коштів (менша
вартість житла, залучення коштів місцевих бюджетів та матеріальних
активів на кредитування), що зумовлює й необхідність подальших
досліджень регіональної політики у сфері молодіжного житлового
будівництва.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України
від 28 черв. 1996 р. // Відом. Верховної Ради України. – 1996. – № 30. –
Ст. 141; www.rada.gov.ua

2. Сімейний кодекс України // www.rada.gov.ua

3. Закон України про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді
в Україні // www.rada.gov.ua

4. Державна програма забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки: Затв.
постановою Кабінету Міністрів України від 29 лип. 2002 р. № 1089 //
www.fhb.kiev.ua

5. Звіт Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву про
виконання Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002-2012
роки та про результати роботи у 2006 році // www.fhb.kiev.ua

6. Браун М. Посібник з аналізу державної політики: Пер. з англ. – К.:
Основи, 2000. – С. 243.

7. Веймер Д.Л., Вайнінг Е.Р. Аналіз політики: Концепції і практика /
Пер. з англ. І.Дзюб, А.Олійник; Наук. ред. О.Кілієвич. – К.: Основи,
1998. – 654 с.

8. Ганслі Т. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової
економіки / Пер. з англ. О.Перпадя. – К.: Основи, 1996. – С. 238.

9. Головатий М.Ф. Формування державної молодіжної політики в сучасній
Україні (політологічний аналіз): Дис. … д-ра політ. наук: 23.00.02. –
К., 1996. – С. 372.

10. Дікон Б., Халс М., Станс П. Глобальна соціальна політика. Міжнародні
організації й майбутнє соціального добробуту / Пер. з англ. А.Олійника,
В.Триліса, В.Паламарчука. – К.: Основи, 1999. – 346 с.

11. Омельчук В. Державна молодіжна житлова політика в Україні: пошук
стратегії оптимального розвитку // Вісн. УАДУ. – 2002. – № 4. – С.
312-316.

12. Омельчук В. Деякі особливості сучасного стану ринку житла в Україні
і роль держави у розв’язанні житлової проблеми молодих сімей // Вісн.
УАДУ. – 2003. – № 2. – С. 179-184.

13. Приходько С. Здійснення громадянами права на соціальний захист та
гарантії його забезпечення // Право України. – 2000. – № 2. – С. 18-22.

14. Сташків Б. Поняття права соціального забезпечення // Право України.
– 2000. – № 5. – С. 24-26.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020