РЕФЕРТ
З предмету «Цінні папери»
на тему:
“Професійна діяльність банків на ринку цінних паперів”
“Професійна діяльність банків на ринку цінних паперів”
План
Основні види професійної діяльності банків на ринку цінних паперів.
Ринки – як інфраструктурні учасники ринків цінних паперів.
Функції банків по обслуговуванні обігу цінних паперів.
Активність банків яке професійних учасників ринку цінних паперів значною
мірою визначається моделлю організацій цього ринку (банківська,
небанківська, змішана), що діє в тій чи іншій країні. Основні види
професійної діяльності банків на ринку цінних паперів – це фінансове
посередництво, діяльність з управління цінними паперами та
організаційно-технічне обслуговування операцій з цінними паперами, тобто
діяльність у ролі інфраструктурних учасників ринку.
Згідно з українським законодавством банки можуть займатися професійною
діяльністю на ринку цінних паперів за наявності відповідного дозволу
Державної комісії з цінних паперів на фондового ринку.
Фінансове посередництво1 включає такі види діяльності:
діяльність з випуску цінних паперів за дорученням, від імені і за
рахунок емітента шляхом організації підписки на цінні папери або їх
реалізації іншим способом (андеррайтингова діяльність);
комерційна діяльність, пов’язана з цінними паперами, яка
передбачає купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється банком від
свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу тре
тім особам (дилерська діяльність). Дохід дилера утворюється за рахунок
різниці у цінах, за якими він купує та продає цінні папери;
комісійна діяльність, пов’язана з цінними паперами. Купівля-продаж
цінних паперів, що здійснюється банком як торговцем
цінними паперами на підставі договорів-доручень чи комісії за
рахунок клієнтів (брокерська діяльність). У договорі визначають
ся вид і термін дії замовлення клієнтів , права та обов’язки сторін,
умови розрахунків і розмір комісійної винагороди, відповідальність
сторін і порядок розгляду спорів.
Банк як торговець цінними паперами зобов’язаний:
діяти в інтересах клієнтів;
попереджати клієнтів про ризики конкретної угоди з цінними паперами;
узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання операцій
купівлі-продажу або обліку цінних паперів;
надавати клієнту інформацію щодо курсу цінних паперів;
виконувати договори та замовлення клієнтів у порядку їх
надходження;
передусім виконувати операції з цінними паперами за договорами та
замовленнями клієнтів, а потім уже власні операції з
такими самими цінними паперами;
за наявності у банку заінтересованості, яка перешкоджає йому
виконати замовлення клієнта на найвигідніших умовах, банк (торговець)
зобов’язаний негайно повідомити про це клієнта.
Діяльність з управління цінними паперами — це діяльність, яку здійснює
банк як професійний учасник ринку від свого імені за винагороду стосовно
довірчого управління цінними паперами, які належать на правах власності
іншій особі, а йому передані у володіння. Управління здійснюється на
користь довірителів або бенефіціарів, тобто осіб, яким згідно з
договором належать доходи від довірчої діяльності. Предметом управління
можуть бути не тільки цінні папери, а й грошові кошти, призначені для
інвестування в цінні папери, а також грошові кошти і цінні папери,
отримані в процесі управління цінними паперами. В Україні з огляду на
правову неврегульованість як відносин довірчої власності, так і відносин
довірчого управління найреальнішим є виконання банками агентських послуг
стосовно цінних паперів, наприклад формування портфеля цінних паперів
згідно з вказівками клієнта.
2. Виступаючи у ролі інфраструктурних учасників ринку цінних паперів,
банки можуть здійснювати важливі, але допоміжні за своїм характером види
професійної діяльності:
діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів;
депозитарну діяльність зберігача;
розрахунково-клірингову діяльність за угодами щодо цінних
паперів.
За законодавством України Національна депозитарна система складається з
двох рівнів.
Нижній рівень — це реєстратори власників іменних цінних паперів та
зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів.
Верхній рівень — це Національний депозитарій України, створений у 1999
р. у формі відкритого акціонерного товариства зі специфічними функціями,
і Міжрегіональний фондовий союз, створений учасниками фондового ринку,
що веде рахунки для зберігачів та здійснює кліринг і розрахунки за
угодами щодо цінних паперів. Обслуговування обігу державних цінних
паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює
Національний банк України.
Ведення системи реєстру конкретного емітента банк як реєстратор здійснює
на підставі договору на ведення реєстру1. При укладанні договору на
ведення реєстру власників іменних цінних паперів банк приймає документи,
потрібні йому для формування системи реєстру, за актом
прийняття-передавання і протягом 10 днів формує реєстр: відкриває
емісійний і особовий рахунки емітента, особові рахунки власникам іменних
цінних паперів, заводить журнали і вносить до них записи про виконані
операції. Система реєстру може вестись як у паперовому вигляді, так і у
вигляді запису на електронних носіях або у комбінованому вигляді.
Внесення інформації в систему реєстру про перехід прав власності на
іменні цінні папери здійснюється на підставі письмового розпорядження
зареєстрованої особи і документів, що є підставою для переходу прав
власності. Згідно з письмовими запитами зареєстрованих осіб реєстратор
видає їм інформацію у вигляді виписки стосовно кількості цінних паперів,
що належать даній особі, і стосовно операцій, що проведені по особовому
рахунку. Емітенту реєстратор повинен давати на його запит будь-яку
інформацію із реєстру. Згідно з письмовими запитами контролюючих органів
реєстратор дає інформацію з системи реєстру тільки в межах повноважень,
якими наділені представники цих органів. Здійснюючи -депозитарну
діяльність, банки як зберігачі забезпечують:
зберігання цінних паперів;
обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних
паперах;
обслуговування операцій емітента, пов’язаних із випущеними ним цінними
паперами;
надання інших послуг, наприклад, знерухомлення цінних па
перів, тобто переведення цінних паперів, випущених у документарній
формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищі
банку з метою забезпечення їх подальшого обігу у вигляді облікових
записів на рахунках банку.
Для забезпечення зберігання цінних паперів банки здійснюють різні
депозитарні операції, а саме: прийом цінних паперів, їх зберігання,
переміщення, інкасування, транспортування, інвентаризацію, видачу та
деякі інші операції.
Банки як депозитарні установи зберігають цінні папери двома способами:
відокремленим або колективним.
При відокремленому способі зберігання банки зобов’язані вести облік
цінних паперів із зазначенням індивідуальних ознак їх сертифікатів,
зокрема серії та номера. Відокремленим способом можуть зберігатися
тільки цінні папери у документарній формі на пред’явника.
При колективному способі зберігання банки ведуть облік цінних паперів
без зазначення їх індивідуальних ознак. Виключно колективним способом
зберігаються знерухомлені цінні папери, випущені у документарній формі,
та цінні папери, випущені у бездокументарній формі.
3. Для виконання функції обслуговування обігу цінних паперів
на рахунках у цінних паперах банки як депозитарні установи
здійснюють:
адміністративні операції;
облікові операції;
інформаційні операції.
Адміністративні операції— це депозитарні операції з відкриття рахунків у
цінних паперах та їх закриття, а також операції, пов’язані зі зміною
способу зберігання цінних паперів та іншими змінами, що не приводять до
зміни залишків цінних паперів на рахунках у цінних паперах.
Облікові операції— це депозитарні операції з ведення рахунків у цінних
паперах та відображення операцій з цінними паперами, наслідком яких є
зміна кількості цінних паперів на рахунках у цінних паперах,
установлення або зняття обмежень щодо їх обігу, а також зміна режиму та
місця зберігання цінних паперів. До облікових операцій належать операції
зарахування, списання, переказування та переміщення цінних паперів.
Інформаційні операції — це депозитарні операції, пов’язані з видачею
виписок з рахунку у цінних паперах, а також видачею іншої інформації
щодо операцій клієнтів з рахунками у цінних паперах за запитами клієнтів
та інших осіб, що мають повноваження на отримання такої інформації.
Для обслуговування операцій емітентів, пов’язаних з випущеними ними
цінними паперами, банки можуть надавати їм такі послуги:
—викуп цінних паперів, випущених емітентом, для їх подальшого
перепродажу або анулювання;
—дроблення або консолідація цінних паперів (зміна номінальної вартості
цінних паперів певного випуску з одночасною зміною їх вартості, але без
зміни обсягу випуску);
— конвертація цінних паперів, тобто обмін емітентом цінних па
перів одного випуску на цінні папери іншого випуску;
—анулювання цінних паперів;
— погашення цінних паперів та виплата емітентом доходів за ви
пущеними ними цінними паперами;
—деякі інші операції.
Для організації ефективного ринку цінних паперів дуже важливим є
створення чіткої та прозорої систем й розрахунків за операціями
купівлі-продажу цінних паперів. Учасники ринку цінних паперів
наражаються на певні ризики, основний з яких полягає у можливості
неодержання продавцем цінних паперів грошей після того, як папери уже
надійшли покупцеві. Одним із заходів, який значно зменшує цей ризик, є
застосування такого методу розрахунків за операціями із цінними
паперами, як поставка проти платежу, що, у свою чергу, пов’язано зі
створенням в Україні електронної клірингово-розрахункової системи
обслуговування операцій з цінними паперами.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
