Реферат на тему:
Міжнародні норми обслуговування обігу цінних паперів
Обслуговування обігу цінних паперів в Україні регулюється низкою
законодавчих і підзаконних нормативних актів. Враховуючи обсяг випущених
в Україні цінних паперів, сфера застосування цих нормативно-правових
актів розповсюджується на облік прав майже половини населення України.
Відсутність практики формування системи обліку прав за іменними та
бездокументарними цінними паперами в Україні вимагає вивчення досвіду
інших країн і його адаптації до українських реалій. Досвід розвинутих
ринків цінних паперів, які вже давно зіткнулися з цими проблемами, є
цінним матеріалом для формування в Україні надійної системи обліку прав
і системи розрахунків за цінними паперами. Разом з тим, існують суттєві
проблеми і застарілі норми законодавства, які заважають запровадити
новації світової індустрії цінних паперів.
Сьогодні процедури обліку, клірингу та розрахунків, що використовують
депозитарії та зберігачі, визначають дієвість та ефективність ринків
цінних паперів, допомагають забезпечити їх цілісність, знизити рівень
ризику та заощадити значні кошти.
Зближення існуючого і майбутнього законодавства України з міжнародними
нормами є важливими умовами досягнення привабливості ринків цінних
паперів України для інвесторів. Грунтовного осмислення стратегії
європейської інтеграції України можливо досягти на основі вивчення
конкретних європейських і міжнародних норм. Цей шлях має забезпечити
реальну можливість інтеграції українського ринку цінних паперів у
міжнародні ринки.
Розробка законів та підзаконних нормативно-правових актів повинна
здійснюватися з урахуванням міжнародного досвіду. Ця вимога, зокрема,
встановлена в Законі України “Про Національну депозитарну систему і
особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” у відношенні до
діяльності Національного депозитарію, який повинен здійснювати
стандартизацію депозитарного обліку і стандартизацію документообігу щодо
операцій з цінними паперами відповідно до міжнародних норм.
Які ж саме документи “ховаються” під поняттям “міжнародні норми”?
Законодавство ЄС
Шлях України щодо гармонізації українського законодавства до
законодавства ЄС передбачає, зокрема, врахування норм актів ЄС, які
регулюють обіг цінних паперів, таких як:
Директива Ради 77/91/ЄЕС від 13 грудня 1976 року про узгодження з метою
розробки рівноцінних захисних засобів, які застосовуються для охорони
своїх та чужих інтересів;
ЄЕС: Рекомендація Комісії 1977 року щодо Європейського кодексу
здійснення трансакцій з переказними цінними паперами;
Директива Ради 93\22\ЄЕС 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері
цінних паперів;
Директива 94\19\ЄС Європейського Парламенту та Ради 1994 року щодо схем
депозитного гарантування;
Директива 2000\12\ЄС Європейського Парламенту та Ради 2000 року щодо
започаткування, здійснення та розміркованого нагляду над діяльністю
інститутів електронних грошей.
Встановлені в цих та інших законодавчих актах ЄС вимоги використовуються
для розробки внутрішніх актів законодавства країнами, яким ці вимоги
адресовані (відповідно до ст.189 Договору про заснування ЄС існує 5
типів актів ЄС: регламенти, директиви, рішення, рекомендації, висновки,
кожний з яких має свою сферу застосування). Норми законодавства
створюють умови для вільного руху капіталу, забезпечуючи підгрунтя для
реальної інтеграції економік цих країн. На основі загальних норм
фінансова індустрія формує конкретні заходи і процедури, які сприяють
міжнародним інвестиційним потокам та зменшують ризики інвестиційної
діяльності.
Доповідь Групи 30 (G30) в редакції ISSA
Досвід використання на найбільш розвинутих ринках цінних паперів
процедур обліку і обслуговування обігу цінних паперів у 1989 році був
описаний у доповіді Групи 30 (G30). Предметом цієї доповіді були системи
клірингу і розрахунків на світових ринках цінних паперів, які пов’язані
із процесами, що лежать у самій основі функціонування ринків цінних
паперів і, тим самим, визначають, ефективна або ні діяльність цих
ринків. Було досягнуто угоди про стандарти і процедури, що прийнятні для
всіх ринків світової системи обігу цінних паперів, які були оформлені як
Рекомендації Групи 30 (G30).
Згодом, у 1995 році Рекомендації Групи 30 були скориговані учасниками
міжнародної асоціації ISSA (International Securities Services
Association) (табл.1).
З часу появи наведених вище рекомендацій був накопичений певний досвід
щодо їх впровадження. Виявлення нових недоліків в функціонуванні
фінансової індустрії потребувало формування нових пропозицій,
спрямованих на підвищення якості послуг і зменшення ризиків в діяльності
систем обслуговування ринків цінних паперів. Результатом такої роботи
стали Рекомендації ISSA 2000.
Рекомендації BIS
Поряд з роботою ISSA Банк міжнародних розрахунків (Bank for
International Settlements – BIS) розробив ряд рекомендацій щодо
здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів, деякі
з яких наведено нижче.
Документи Базельського комітет банківському нагляду:
Ризики в комп’ютерних і телекомунікаційних системах, 1989;
Операційне керування ризиками, 1998;
Керування ризиками для електронної банківської діяльності, 1998;
Опис контролю за керуванням ризиками розрахунків в іноземних біржових
трансакціях, 2000.
Документи Комітету по оплаті і системам розрахунків:
Звіт щодо схем неттінгу (Angell звіт), 1989;
Звіт Комітету по схемах міжбакнківського неттінгу центральних банків
групи десятьох країн (Lamfalussy звіт), 1990;
Поставка проти оплати в системах розрахунків цінних паперів, 1992;
Міжнародні розрахунки по цінним паперам 1995;
Ризик розрахунків в міжнародних біржових угодах, 1996;
Клірингові процедури для біржової торгівлі деривативами, 1997;
Системи брутто розрахунків у реальному масштабі часу, 1997;
Структура розкриття інформації для систем розрахунків по цінним паперам,
1997;
Звіт про OTC торгівлю деривативами: процедури розрахунків і керування
ризиками учасників, 1998;
Рекомендації для розрахункових систем по цінним паперам, 2001.
Документи ECSDА
До міжнародних норм можна віднести рекомендації ECSDА (European Central
Securities Depositories Association – європейська асоціація центральних
депозитаріїв), що заснована у 1997 році і об’єднує центральні
депозитарії західної Європи. Роботи ECSDА зосереджені на створенні
методології безпечних й ефективних розрахунків і клірингу. Результатами
цієї роботи став ряд документів, таких як:
Проведення клірингу та розрахунків на ринках цінних паперів.
Імплементація вимог рекомендацій Групи Тридцяти, 1993;
Фінансове управління ризиками на ринках, що з’являються, 1997;
Діяльність по цінним паперам в Інтернеті, 1998;
Міжнародні репо угоди, 1999;
ECSDA міжнародні розрахунки, 2000;
Модельний договір між європейськими CSD, 2000;
Рекомендації для систем розрахунків за угодами щодо цінних паперів
(CPSS-IOSCO), 2001.
Наведені вище документи лише частина міжнародних норм.
При розробках нормативно – правових актів України цей багатий досвід, за
можливістю, враховується. Розроблені нормативно – правові акти не тільки
адаптують досвід інших країн а й іноді бувають кращі за свої іноземні
аналоги.
Разом з тим, об’єктивні причини не дозволяють повністю реалізувати
вимоги міжнародних норм і вимагають враховувати українські реалії.
Специфічний розвиток індустрії цінних паперів в Україні обумовлюється не
еволюційними, а приватизаційними процесами. Низка ефективність
економічної діяльності емітентів цінних паперів та фіскальна політика,
нажаль, не сприяє створенню привабливого клімату для портфельних
інвесторів. Діяльність депозитарної системи спрямована переважно на
обслуговування післяприватизаційних процесів та потреби стратегічних
інвесторів.
Також необхідно зазначити, що наведені вище міжнародні рекомендації
стосуються в першу чергу обслуговування організаційно оформлених ринків
цінних паперів. Поняття “фондовий ринок” або “ринок цінних паперів” є
лише узагальнюючими. Як правило, дефініції securities market — ринок
цінних паперів, stock market (exchange) — фондова біржа (біржа акцій)
застосовуються для визначення конкретної торгової системи (майданчика).
Для узагальнення – застосовують ті ж самі дефініції у множині –
“markets”. На мій погляд, ринок цінних паперів – це певна юридична
особа, яка є організатором торгівлі цінними паперами.
Нажаль, в Україні укладання угод щодо цінних паперів відбувається,
переважно, поза межами організованих ринків. Біда українських ринків
цінних паперів полягає у відсутності зацікавленості інвесторів у
прозорому укладанні угод щодо цінних паперів.
Додаткові проблеми щодо застосування міжнародних норм вносять визначення
організатора торгівлі цінними паперами, а саме:
діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів – надання
послуг, що безпосередньо сприяють укладенню цивільно-правових угод з
цінними паперами на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому
ринку цінних паперів (Закон України Про державне регулювання ринку
цінних паперів в Україні);
організаційно оформлений позабіржовий ринок – організація, що об’єднує
торговців цінними паперами для надання послуг в укладанні угод щодо
цінних паперів і при цьому не має на меті отримання прибутку (Закон
України “Про Національну депозитарну систему й особливості електронного
обігу цінних паперів в Україні”);
фондова біржа – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на
якому здійснюється торгівля цінними паперами і, яке зосереджує попит і
пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу (Закон
України “Про цінні папери і фондову біржу”).
Разом з тим, для забезпечення укладення угод щодо цінних паперів фондова
біржа чи організаційно оформлений позабіржовий ринок використовують
електронну торговельно-інформаційну мережу.
Отже, організатор торгівлі цінними паперами:
безпосередньо сприяє укладенню цивільно-правових угод;
надає послуги в укладанні угод;
зосереджує попит і пропозицію;
забезпечує укладення угод.
Проблема “розмитості” функцій організатора торгівлі полягає у
невизначеності чіткого місця укладання угоди та відношення до цього
процесу організатора торгівлі. Чи угода повинна бути укладена у
організатора торгівлі за його участю, чи організатор торгівлі тільки
“посприяє” укладанню угоди, а сама угода укладається в іншому місці?
Суть проблеми полягає у процедурі фіксації факту укладання угоди у
організатора торгівлі цінними паперами. Участь організатора торгівлі або
відсутність його участі в процесі укладання угоди визначає буде чи не
буде цей організатор торгівлі приймати участь у процедурах, пов’язаних з
виконанням угоди. Дії організатора, який не приймає участі в процедурі
фіксації факту укладання угоди, будуть зведені до публікації оголошень
про купівлю-продаж фінансових інструментів та забезпечення доступу
учасників до цієї інформації. Однак, газеті або електронному WWW-сайту,
що публікує оголошення про купівлю-продаж цінних паперів немає
необхідності отримувати ліцензію організатора торгівлі. Така газета може
стати, наприклад, “біржею фондів” (мати назву “фондова біржа” заборонено
законодавством).
Все це – проблеми росту.
В країні із більш ніж 70-річним пануванням соціалістичної економіки
важко одразу утворити ефективно діючі інфраструктурні елементи ринку.
Але це не означає необхідності розгортання “довгобуду”. Замість того,
щоб вчитися на власних помилках, можливо просто проаналізувати
фундаментальні процеси функціонування індустрії цінних паперів. На
основі такого аналізу із використанням досвіду інших країн і вимог
міжнародних норм можна “прописувати ліки”.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
