.

Методичні засади визначення інвестиційних ризиків і розроблення заходів щодо їх зменшення (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2505
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

Методичні засади визначення інвестиційних ризиків і розроблення заходів
щодо їх зменшення

Поняття ризику в господарській діяльності існувало здавна й було
пов’язане з невизначеністю в майбутньому внаслідок певних дій або
рішень. Загалом, уся життєдіяльність людини схильна до сукупності
випадковостей, а отже, і ризиків.

Інвестування не можна розглядати без урахування ризику, тобто
вірогідності відхилення величини фактичного інвестиційного доходу від
очікуваного. Однак потрібно розуміти, що ризик — це не тільки втрати, а
й додатковий прибуток, тобто разом з можливістю понести втрати існує
альтернатива отримання додаткових доходів (прибутків), тобто
ризикованість будь-якого підприємства є альтернативою його дохідності.

Ризик інвестування коштів у цінні папери — це вірогідність збитків або
недоотримання очікуваного доходу. Західні економісти розрізняють дві
категорії ризику — систематичний і несистематичний, — які в кінцевому
підсумку становлять загальний ризик інвестицій.

Види інвестиційних ризиків наведено на рис. 11.3.

Рис. 11.3. Класифікація ризиків інвестування

Систематичний ризик пов’язаний із загальною економічною та політичною
ситуацією в країні й навіть у світі, зростанням цін на ресурси,
загальноринковим падінням їх на всі фінансові активи.

До категорії систематичних належать такі ризики: зміни процентної
ставки, падіння загальноринкових цін, інфляції.

Процентний ризик зумовлений невизначеністю в майбутньому щодо напряму
руху та рівня процентних ставок. Для банку це ризик перевищення
середньої процентної ставки за залученими коштами (депозитами) над
середньою процентною ставкою за виданими кредитами.

Щодо цінних паперів, то процентний ризик — це ступінь невизначеності на
рівні курсів цінних паперів, що викликано змінами ринкових процентних
ставок. У першу чергу під вплив такого ризику потрапляють цінні папери з
фіксованим періодичним доходом. Зі зростанням процентних ставок курси
цінних паперів знижуються (і навпаки).

Рівень процентних ставок залежить від таких чинників:

1. Очікувані темпи інфляції та економічного зростання. Залежно від рівня
інфляції ставки підвищуються або падають.

2. Обсяг державного боргу, який зумовлює зростання попиту на капітал. Це
виражається в тому, що уряду доводиться пропонувати вищі процентні
ставки для отримання великих кредитів, що, у свою чергу, приводить до
підвищення процентних ставок за іншими позиками на ринку.

3. Грошова політика уряду. Існує взаємозв’язок між обмінним курсом
валюти країни та процентними ставками на інвестиції в цій валюті. Високі
процентні ставки необхідні для того, щоб інвестори тримали капітали в
слабкій валюті та вкладали додаткові.

Ризик падіння загальноринкових цін пов’язаний зі зниженням цін на всі
папери, що обертаються на ринку одночасно. Цей ризик стосується
передусім акцій і є наслідком загальнодержавної нестабільності. Його
ступінь може бути неоднаковим для акцій різних емітентів. Деякі
виробництва (комунальні господарства, транспорт, енергетика, харчова
промисловість) мало залежать від спаду виробництва в цілому. Акції таких
компаній є привабливими для інвесторів, які не схильні до ризику й
намагаються мати гарантії надійності вкладення капіталу.

Ризик інфляції обумовлений зміною купівельної спроможності грошей і
призводить до того, що вкладення навіть у найбезпечніші папери
піддаються збиткам. Цей вид ризику існує в усіх країнах, оскільки
інфляція — загальносвітова тенденція: різняться лише її щорічні рівні в
різних державах. У розвинених країнах вважається нормальним річний
рівень інфляції в 3 %.

Несистематичний ризик пов’язаний із фінансовим станом конкретного
емітента цінних паперів. Він може бути викликаний невдалими
маркетинговими програмами, розірванням великих контрактів емітента,
страйками тощо. Оцінка такого ризику потребує певних зусиль як
посередників ринку фінансових активів, так і інвесторів. До категорії
несистематичних належать такі ризики: ліквідності, галузевий,
фінансовий.

Ризик ліквідності пов’язаний з можливою затримкою реалізації цінного
папера на ринку. Інвестор має бути впевнений, що за потреби він може
продати свій цінний папір і перетворити вкладений капітал у готівку.
Найменший ризик ліквідності в боргових зобов’язань, оскільки за їхнього
випуску обумовлюється можливість погашення паперів до кінця строку
позики; при цьому можлива втрата процентів, але основний капітал
зберігається й повертається кредитору.

Галузевий ризик пов’язаний зі зміною стану справ у окремій галузі
економіки, яка, як і всі інші, переживає народження, підйом, розквіт і
занепад. Це обумовлено зменшенням ресурсів, зміною попиту на продукцію,
загальним напрямом економічного розвитку. Галузь на стадії підйому та
розквіту має більший прибуток, і, відповідно, привабливість для
акціонерів.

Фінансовий ризик — це збитки, пов’язані з нерентабельністю або
банкрутством емітента цінних паперів. У цілому фінансовий ризик, як міру
економічної або соціальної невизначеності, можна охарактеризувати за
такими критеріями:

величиною — високий, середній та низький;

ступенем припустимості — припустимий, коли втрачається частина доходу,
прибутку; критичний (локальний) ризик, за якого доходи втрачаються
повністю й виникає необхідність відшкодовувати витрати; катастрофічний —
повна втрата майна;

об’єктами — підприємця, підприємства, банку, страхової компанії, тобто
окремих юридичних і фізичних осіб;

видом діяльності — ризики виробничої, посередницької, торгової,
транспортної, консалтингової, страхової, охоронної та іншої діяльності;

економічним змістом — чистий ризик як об’єктивна можливість понести
збитки (нульовий результат) і спекулятивний — як суб’єктивна можливість
отримання позитивного або негативного результату певної діяльності;

характером — операційний, інфляційний, кредитний, процентний, валютний.

Операційний ризик (або бізнес-ризик, підприємницький ризик) полягає в
спроможності підприємства підтримати рівень доходу на вкладений капітал.
В умовах акціонерного товариств це можливість підтримати дохід на акцію
на рівні, що не знижується.

Бізнес-ризик виникає в тих випадках, коли комерційна та господарська
діяльність компанії стають менш успішними, ніж це було раніше або
очікувалося. Наприклад, унаслідок того, що конкуренти знизили ціни або
запропонували на ринку конкурентний товар, може знизитися обсяг
реалізації. Можливі прорахунки у внутрішньофірмовому плануванні,
організації виробництва, маркетинговій стратегії тощо. Тому основним
завданням менеджменту є зведення бізнес-ризику до мінімуму забезпеченням
ефективного функціонування виробництва, ретельним вивченням ринків збуту
продукції та послуг.

Інфляційний ризик визначається ступенем точності прогнозування інфляції
та її впливу на результат фінансово-господарської діяльності.

Процентний ризик проявляється в зміні процентних ставок за наданими
кредитними ресурсами.

Валютний ризик виникає у зв’язку з невизначеністю майбутнього руху
курсів національної валюти щодо іноземних. Під вплив цього ризику
підпадають усі суб’єкти інвестиційної діяльності, які здійснюють
фінансові операції в іноземних валютах. Дуже залежать від нього
клірингові розрахунки та бартерні операції.

Кредитний ризик означає можливість виникнення збитків унаслідок несплати
або простроченого виконання клієнтом своїх фінансових зобов’язань. Отже,
ризикує як кредитор, так і позичальник. У групі фінансових ризиків
кредитні займають одне з чільних місць.

Для банків кредитний ризик складається із сум заборгованості
позичальників за кредитами й овердрафтами, а також із заборгованості
клієнтів за іншими угодами (свопами, акредитивами, гарантійними
зобов’язаннями).

Як ризик неповернення основного боргу й процентів за позикою кредитний
ризик виникає внаслідок:

неможливості позичальника створити в майбутньому адекватний грошовий
потік;

невпевненості в реалізації в майбутньому за необхідною ціною застави під
кредит;

погіршення іміджу (репутації) позичальника у зв’язку з непередбаченими
несприятливими змінами в діловому світі.

Підприємство може також підпадати під вплив кредитного ризику, якщо
розміщує багато вільних коштів на банківському депозиті. Може виникнути
ризик ліквідації банку, і в цьому випадку підприємство втратить більшу
частину своїх вкладів.

Якщо компанія позичає гроші за овердрафтом, то вона може піддатися
ризику, пов’язаному з рішенням банку знизити наданий кредит (граничну
суму овердрафтної позики банк має право зменшити в будь-який час). Для
компанії це ризик негайної ліквідації.

Ринком цінних паперів породжується інвестиційний ризик, який акумулює
процентний і бізнес-ризики, а також зумовлює специфічний ринковий ризик.
Сутність інвестиційного ризику полягає в ризику втрати, по-перше,
укладеного (інвестованого) капіталу, і, по-друге, — очікуваного доходу.

Ринковий ризик, як правило, не пов’язаний з економічною ситуацією на
підприємстві-емітенті. Він відображає зміни в очікуваннях інвесторів
щодо перспектив підприємства-емітента. Зазвичай емітент не може
контролювати рух своїх цінних паперів на ринку. Раптова війна,
результати виборів, політична ситуація, хвороба або втрата президента,
приплив золота тощо справляють величезний вплив на рух ринкових цін.

Головними чинниками, які визначають рівень ризику, є:

1. Співвідношення ризику та доходу.

2. Тривалість вкладення інвестицій.

3. Бар’єрна й позбавлена ризику ставки та премія за ризик.

4. Оцінка віддачі (доходу) укладеного капіталу.

Оцінка співвідношення ризику та доходу є тією основою, на якій базуються
раціональні управлінські рішення вкладення капіталу. Одні інвестиції
можуть приносити вищий дохід, інші — низький. Укладення капіталу,
наприклад, у забезпечені активи є надійними, хоча й приносить невеликий
дохід, оскільки вони мають гарантії отримання фіксованого прибутку й
повернення вкладеного капіталу. Тоді ж, коли пропонують вкласти капітал
у ненадійні або ризиковані проекти, інвестор має право вимагати високого
доходу.

В інвестиційній практиці заведено вважати, що віддача на вкладений
капітал має бути пропорційною ризикованості вкладень. Цю залежність
унаочнює рис. 11.4.

Рис. 11.4. Графік відношення ризику-дохідності

Як показує графік, невисокий ризик пов’язаний з невеликим доходом,
високий — навпаки.

Залежно від схильності піддавати свій капітал ризику покупці фінансових
інструментів можуть бути або інвесторами, або спекулянтами
(арбітражерами), або гравцями.

У табл. 11.6 подано класифікацію інвестицій залежно від масштабів ризику
та винагороди (доходу). З таблиці видно, що чим спекулятивнішим є цінний
папір, тим більший дохід він пропонує в майбутньому. Ризик і дохід не
пов’язані безпосередньо, оскільки можна придбати просту акцію за 100 грн
з доходом у 10 % і ризикувати більше, ніж за купівлі простої акції за
100 грн з доходом у 15 %. Гроші, покладені в банк, сейф тощо дуже
залежать від ризику зниження їхньої купівельної спроможності.

Таблиця 11.6

ВІДПОВІДНІСТЬ РИЗИКУ ТА ДОХОДУ

ЗА ВИДАМИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ АБО ВКЛАДІВ

Складність

прийняття рішення Цінний папір

або вид вкладу Дохід

на інвестиції, % Ризик втрати

капіталу Ризик втрати

доходу

ринковий

ризик бізнес-ризик процентний

ризик купівельна

спроможність або інфляція

Цінні папери

В Спекулятивні прості акції 15—20 В В Н Н

В Акції зростання 10—12 В В Н Н

С Акції з блакитними

корінцями 8—10 С С Н Н

С Сертифікати інвестиційних фондів 8—10 С С Н Н

С Дохідні акції 7—8 С—Н С—Н С С

С Конвертовані привілейовані акції 6—10 С—В С—В Н Н

Н Конвертовані облігації 5—10 С—В С—В Н Н

Н Облігації підприємства 5—8 С—Н С—Н В—С В

Н Муніципальні облігації 4—5 Н Н В С

Н Державні облігації 4—6 Н Н В В

Закінчення табл. 11.6

Складність

прийняття рішення Цінний папір

або вид вкладу Дохід

на інвестиції, % Ризик втрати

капіталу Ризик втрати

доходу

ринковий

ризик бізнес-ризик процентний

ризик купівельна

спроможність або інфляція

Вклади

Н Кредитні спілки 4—6 Н Н Н В

Н Ощадні й позичкові

асоціації 4—6 Н Н Н В

0 Страхування життя 4—5 Н Н Н В

0 Комерційні банки 5 Н Н Н В

Н Рахунок у швейцарському банку 0 Н Н Н В

0 Сейф 0 Н Н Н В

0 Матрац 0 Н Н Н В

Умовні позначення: В — високий; С — середній; Н — низький.

З таблиці видно, що ризик втрати капіталу безпосередньо залежить від
ринкового та бізнес-ризиків, а ризик втрати очікуваного доходу — від
процентного та ризику зміни купівельної спроможності грошей.

Процентний ризик у цьому випадку пов’язаний з борговими цінними паперами
й виникає в результаті зростання ставки процента (наприклад, якщо
внаслідок державної політики вона підвищується, то вартість облігації
підприємства знижується (і навпаки)). Якщо вартість облігації
підприємства зростає, акціонерне товариство може випустити нові
облігації з нижчою процентною ставкою.

Ризик зміни купівельної спроможності грошей визначається головними чином
темпами інфляції в країні. Цей вид ризику впливає на заощадження
громадян, що зберігаються в комерційних, ощадних банках або «у
панчохах», а також на вартість цінних паперів із фіксованим доходом.
Прості акції застраховані від інфляції, оскільки зі зростанням її темпів
збільшується й прибуток, з якого виплачуються дивіденди. Крім того,
дієвим засобом страхування (хеджування) від інфляції є виплата
дивідендів у вигляді акцій.

За облігаціями й заощадженнями на рахунках у банках отримують менший
дохід порівняно з простими акціями, однак набагато нижчий і ризик втрати
вкладеного капіталу. Разом з тим для цих видів інвестицій дуже великим є
ризик зменшення купівельної спроможності грошей унаслідок інфляційного
впливу.

Отже, за складання фінансового плану доцільно звернути-

ся до табл. 11.6 або аналогічної інформації та обрати ті категорії й
види інвестицій, які найповніше задовольняють інтереси інвестора.

Мінімізація ризику сприяє диверсифікації інвестицій. Як уже йшлося в
підрозділі 11.1, диверсифікація є свідомим підбором комбінацій
інвестиційних інструментів, коли досягається не просто їх
різноманітність, але й певна взаємозалежність динаміки ставок їх
дохідності. Вона настільки важлива, що її називають першим пунктом у
правилах управління інвестиційним портфелем. Сутність такого
управління — це пошук ефективного портфеля — набору інвестицій, які у
своїй сукупності забезпечують їх власнику мінімальний ризик за заданого
рівня доходу й максимально можливий дохід за припустимого рівня ризику.

За допомогою диверсифікації можна знизити тільки несистематичний ризик,
який називається диверсифікованим. Систематичний (недиверсифікований)
ризик не можна подолати за допомогою диверсифікації.

Будь-який розумний інвестор може ухилитися від несистематичного ризику,
забезпечуючи собі диверсифікований портфель цінних паперів. Дослідження
довели, що, для того щоб уникнути диверсифікованого ризику, достатньо
ретельно відібрати для портфеля активів 8—15 цінних паперів. Єдиним
ризиком, на який потрібно зважати, залишається недиверсифікований. Він
подібний до ринкового, і його неможливо уникнути.

Рис. 11.5 дає змогу простежити, як розмір портфеля впливає на
портфельний ризик.

Як правило, для інвестиційного портфеля частина несистематичного ризику
становить близько 15,1 % усього портфельного ризику. Як видно з рисунка,
зі збільшенням кількості активів (диверсифікацією) гіпербола впритул
наближається до цієї межі.

За диверсифікації рекомендується обмежити інвестиції в певний вид цінних
паперів до 10 % загальної вартості всіх вкладень. З розширенням вкладень
ця межа може знизитися до 5 % і менше.

Рис. 11.5. Вплив розміру портфеля на портфельний ризик

Залежно від рівня агресивності своєї стратегії інвестор обирає для себе
метод диверсифікації. Інвестор, який віддає перевагу пасивній стратегії,
прагне рівномірно розподілити інвестиції серед випусків паперів різної
строковості (метод «щаблів»), або сконцентрувати інвестиції в паперах
полярної строковості (метод «штанги»).

Щоб знизити ризики інвестування, потрібно враховувати різні чинники.
Найважливіші з них такі: дохідність, оподаткування, строк фінансових
вкладень. Принцип рівності дохідності передбачає, що прибутковість від
різних варіантів інвестування має бути однаковою. В іншому разі
почнеться активне скуповування дохідніших активів і, разом з тим,
приплив капіталів в одні галузі за рахунок інших.

Методи розрахунку дохідності цінних паперів було розглянуто в
попередньому розділі. Підкреслимо тільки, що порівняння варіантів
інвестування має проводитися оцінкою саме дохідності, а не абсолютного
розміру доходу. Потрібно аналізувати рентабельність інвестованого
капіталу, тобто відношення доходів і витрат, оскільки один і той самий
дохід може бути отримано за різних витрат інвестора.

Для того щоб забезпечити дохідність у 8,5 %, облігації першого випуску
має бути розміщено з дисконтом 5,9 % номінальної вартості.

Як уже зазначалося, тривалість часу вкладення інвестицій є другим
чинником, який впливає на рівень ризику. Відомо, що фінансисти називають
ризик зростаючою функцією часу, тобто зі збільшенням тривалості
вкладення інвестицій ризик зростає.

Гроші, які сьогодні має інвестор, завжди значать для нього більше, ніж
ті, які буде отримано в майбутньому. Коли інвестор дає гроші в борг на
визначений період, то завжди існує невпевненість у тому, що їх буде
повернуто (адже існує ризик банкрутства позичальника або того, що він
відмовиться платити). Щоб інвестор розлучився зі своїм капіталом, мають
бути надійні гарантії отримання високої компенсації.

Укладаючи капітал, інвестор повинен уміти розраховувати так звану
бар’єрну ставку доходу, нижче якої він не має права (або не повинен)
його отримувати.

Бар’єрна ставка — це процентна ставка, що визначає ту фінансову віддачу,
якої інвестор очікує від своїх інвестицій. Згідно з фінансовою теорією
ця віддача має дві складові — вільну від ризику ставку та страхову
премію (премію за ризик).

Інвестиції є безризиковими, коли інвестор має гарантію, що його
інвестиції не зазнають збитків, і вони вкладаються на дуже короткий
термін. Якщо капітал вкладається на тривалий строк, інвестор (кредитор)
повинен отримати винагороду за те, що він взяв на себе ризик часу.

Вільна від ризику ставка є базовою і являє собою мінімально прийнятний
дохід від інвестицій, якщо немає практичних ризиків. Наприклад, державні
облігації гарантують інвестору 20 % річних. Бар’єрна ставка має бути на
кілька пунктів вищою від інфляції з погляду ліквідності. Тоді ця ставка
безпечна і є визначальним чинником оцінки ризикованості інших активів.

Страхова премія, або премія за ризик, є необхідною нормою доходу для
інвестора, яка вища вільної від ризику ставки й визначається різними
чинниками, зокрема часом. Інвестори вимагають страхову премію як платню
за фінансування проекту або виробничої програми компанії, яка підлягає
ризику в процесі своєї виробничої діяльності.

Залежність необхідної віддачі та страхової премії графічно відображено
на рис. 11.6.

Отже, розмір страхової премії, яку намагається отримати інвестор за
вкладання свого капіталу, може розраховуватися так:

.

Рис. 11.6. Графік визначення страхової премії

Залежно від рівнів ризиків для цінних паперів існують різні класифікації
страхових премій. Наприклад, для державних цінних паперів з різними
строками погашення можна використовувати градації страхових премій, які
подано в табл. 11.7.

Таблиця 11.7

ВЕЛИЧИНА СТРАХОВИХ ПРЕМІЙ

ЗАЛЕЖНО ВІД ВИДУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Вид цінного папера Строк

погашення Вільна

від ризику

ставка, % Страхова

премія, % Загальний

ризик, %

Державні облігації 90 днів 5 0 5

Державні облігації 1 рік 5 2 7

Державні облігації 20 років 5 4 9

Облігації корпорацій 20 років 5 5 10

Зі збільшенням строку погашення облігації інвестор буде вимагати більшу
страхову премію. Вивчення віддачі активів свідчить про те, що ціни
короткострокових цінних паперів зміню-

ються менше, ніж ціни довгострокових активів. Разом з тим розмір
страхової премії залежить і від емітента. Купуючи корпоративні
облігації, незабезпечені гарантіями, інвестор буде вимагати вищу
страхову премію, ніж за придбання державних облігацій.

Практична оцінка премії за ризик дуже складне завдання, оскільки ризик
позичкового капіталу може залежати від багатьох чинників як зовнішнього,
так і внутрішнього середовища підприємства. У розвинутій ринковій
економіці заведено вважати, що ризик позичкового капіталу завжди менший,
ніж ризик вкладення власного, тому що в першу чергу повертаються
позикові кошти.

Розглянемо, як визначається премія за ризик за формування норми
необхідної віддачі інвестицій.

Наприклад, будемо вважати, що вільна від ризику ставка (для
короткострокових державних цінних паперів) дорівнює 6 пунктів (0,06),
прийнятий темп інфляції 15 % (0,15). Тому вільна від ризику ставка
становитиме вже 21 пункт (0,21).

Оцінка віддачі (доходу) укладеного капіталу є визначальним чинником у
формуванні доцільності інвестування. На ринку цінних паперів доходи від
коштів укладених у певні фінансові інструменти, залежать від
невизначеності умов зовнішнього середовища.

Зазвичай очікуване значення доходу дає змогу визначити умови або шанс
того, що може статися з урахуванням наявного досвіду.

З теорії ймовірності відомо, що деякі очікувані значення можна визначити
за допомогою простого спостереження, наприклад кидати монету — «орел»
або «решка». Однак у цьому разі очікувані значення залежать від
імовірностей, незалежно від наявного досвіду.

Рішення щодо очікуваних доходів повинен приймати сам інвестиційний
менеджер. Наприклад, оскільки доходи від продажу нового випуску цінних
паперів завжди сумнівні, він може прогнозувати очікувані результати в
певних межах, і чим більша невпевненість у кінцевому результаті, тим
ширшою буде ця межа.

Фінансовий

ризик

Галузевий

ризик

Ризик

інфляції

Ризик падіння загальноринкових цін

Ризик

ліквідності

Процентний

ризик

Несистематичний ризик

Систематичний ризик

Фінансовий стан

емітента

Загальноекономічна

й політична ситуації

Загальний

ризик

Лінія

ризику-доходу

Ризик

Очікуваний

дохід

Х2

Х1

Y2

Y1

Несистематичний

ризик

Загаль-

ний ризик

Систематичний

(ринковий) ризик

Мінімальний

ризик портфеля

Кількість

активів

Портфельний

ризик, %

40

30

20

10

1

28

25

20

10

5

0

15.1

Страхова

премія

Час

Необхідна віддача

інвестицій

Y1

Y

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020