.

Економічні фукнції та механізм функціонування ринку цінних паперів (акція!)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3021
Скачать документ

Реферат на тему:

“Економічні функції та механізм функціонування ринку цінних паперів”

Увага!

Даний реферат виконаний

БЕЗКОШТОВНО

командою сайту HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” UKRREFERAT.COM

на прохання відвідувача нашого сайту OlegKa

Акція

“Замов собі реферат безкоштовно”

ТРИВАЄ!

Деталі на сайті HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” UKRREFERAT.COM

Сучасний ринок становить систему товарно-грошових відносин виробників і
споживачів матеріальних благ, що керується економічними законами попиту,
пропозиції та конкуренції.

Сучасний світ характеризується високим поділом праці, в результаті чого
обмін продуктами праці, торгівля стали суспільною необхідністю. Також
важливу роль відіграє у процесі господарювання накопичення грошового
капіталу. Самому процесу накопичення грошового капіталу передує етап
його виробництва. Після того як горошовий капітал створений або
вироблений, його необхідно розділити на частину, котра знову
направляється у виробництво, і ту частину, котра тимчасово
вивільняється. Остання, як правило, і представляє собою вільні грошові
засоби виробництва підприємств і корпорацій, що акумулюються на ринку
позичкових капіталів кредитно-фінансовими інститутами і ринком цінних
паперів. Структура ринку позичкових капіталів складається в основному із
двох елементів: кредитно-фінансових інститутів та ринку цінних паперів.

Виникнення та обіг капіталу, представленого у цінних паперах, тісно
пов’язаний із функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на
якому відбувається купівля-продаж матеріальних ресурсів. З появою цінних
паперів (фондових активів) відбувається ніби-то роздвоєння капіталу. З
однієї сторони, існує реальний капітал, представлений виробничими
фондами, з іншої – його відображення у цінних паперах.

Поява цього різновиду капіталу пов’язана з розвитком потреби у залученні
все більшого об’єму кредитних ресурсів внаслідок ускладнення та
розширення комерційної та виробничої діяльності.. Таким чином, фондовий
ринок історично починає розвиватися на основі позичкового капіталу, так
як купівля цінних паперів означає не що інше, как передачу частини
грошового капіталу у позику.

Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів
являється, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на
підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з
банківськими кредитами капіталу.

Самі терміни «ринок цінних паперів», «фондовий ринок», «ринок капіталу»
законодавчо не закріплені. Лише пояснення терміну «ринок цінних паперів»
наведено у Концепції функціонування та развитку фондового ринку України,
яка схвалена Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995р.:
«Ринок цінних паперів являє собою багатофукціональну систему, яка сприяє
акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сфери,
структурній перебудові економіки, підвищенню доброботу громадян за
рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами,
підготовленості населення до ринкових відносин».

В Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, оборот цінних
паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої
даремно сподіватися на нормальне фукціонування складного механізму
ринкової економіки. Реформування власності супроводжується структурною
перебудовою народного господарства і зумовлює створення фондового ринку,
а це, в свою чергу, сприяє закріпленню результатів цього реформування.

Конкретна ефективність фондового ринку і цінних паперів залежить від
забезпечення таких цілей і розв(язання таких завдань:

1. Акумуляція коштів населення та підприємств (заощаджень,
нагромаджень, тимчасово вільного капіталу).

2. Концентрація коштів, створення умов для формування великого
капіталу, здатного вирішувати складні економічні завдання.

3. Збільшення частки капітальних вкладень у валовому національному
продукті та національному доході, що сприяє оздоровленню й зміцненню
фінансової системи держави і створенню необхідних резервів капіталу.

4. Залучення вітчизняного та іноземного капіталу в економіку України в
результаті створення механізму інвестування й розширення сфери впливу
капіталу на економічні процеси.

5. Оптимізація галузевої, виробничої та регіональної структури з
допомогою:

а) міграції капіталу – відтоку з галузей, де є його надлишок, у галузі,
де його бракує;

б) переливання капіталу з малорентабельних галузей і регіонів у
високорентабельні;

в) вирівнювання норми прибутку на вкладений капітал.

6. Баланс попиту і пропонування капіталу, а відтак і баланс виробництва
та споживання матеріальних цінностей.

7. Сприяння приватизації на її завершальному етапі, формування
інституту власників і менеджерів, здатних найефективніше розпоряджатися
власністю акціонерних товариств.

8. Узгодження майнових державних, інституціональних та індивідуальних
інтересів у процесі обігу цінних паперів.

9. Стимулювання виникнення нових господарських інститутів, що
відповідають новим економічним відносинам.

10. Стабілізація курсу національної валюти через стримування інфляції,
захист інтересів населення і підприємств.

11. Створення конкуренції системі банківського кредиту, що забезпечує
поліпшення якості обслуговування клієнтів.

12. Економія суспільних витрат обігу, поліпшення системи
взаєморозрахунків підприємств, зниження їх заборгованості, розвиток
товарообороту.

13. Сприяння реалізації науково-технічних досягнень через створення
акціонерних венчурних фірм і впровадження інших заходів для заохочення
використання нової технології.

14. Сприяння збільшенню ефективності управління підприємством,
передовсім акціонерним.

15. Сприяння розвиткові самоуправління, зокрема з допомогою випуску
муніципальних облігацій.

16. Створення умов для інтеграції у світову економічну систему, завдяки
репродукуванню загальноосвітніх принципів і стандартів функціонування
фондового ринку. Забезпечення участі у процесі інтернаціоналізації
світового фондового ринку.

Фондовий ринок являє багатогранну своєрідну економічну систему, за
допомогою якої економіка функціонує в цілому. Він сприяє акумулюванню
капіталу для інвестицій у виробничу і невиробничу сфери, структурній
перебудові економіки, її реструктуризації, позитивній динаміці
соціальної структури суспільства та підвищенню добробуту кожної людини
шляхом вільного розпорядження цінними паперами.

Завдання ринку цінних паперів – забезпечити як найбільш повний та
швидкий перелив заощаджень в інвестиції (у фінансові активи) по ціні,
котра б влаштовувала обидві сторони. Вирішення цього завдання базується
на діяльності загальної структури фондового ринку, що складається з
трьох підструктур:

цінних паперів, які є предметом торгівлі на ринку цінних паперів
(визначається, ЩО САМЕ продається й купується);

учасників (суб’єктів) ринку цінних паперів (визначається, ХТО САМЕ купує
і продає цінні папери);

процесу (технології) фондової діяльності (визначається, ЯК САМЕ
відбувається обіг цінних паперів).

Виходячи з вищесказаного, можемо сказати, що предметом торгівлі на ринку
цінних паперів є цінні папери.

Ринок цінних паперів поділяють на первинний та вторинний ринок. Термін
“первинний ринок” відноситься до продажу нових випусків цінних паперів.
У результаті продажу акцій та облігацій на первинному ринку емітент
отримує необхідні йому фінансові засоби, а папери осідають у руках
першочергових покупців. Слідом за цим першочерговий інвестор має право
перепродати ці папери іншим особам, а ті в свою чергу вільні
перепродавати їх наступним вкладникам. Слідуючий перепродаж цінних
паперів утворює вторинний ринок, на якому вже не відбувається
акумулювання нових фінансових засобів для емітента, а має місце тільки
перерозподіл ресурсів серед наступних вкладників. Без повноцінного
вторинного ринку не можна говорити про ефективне функціонування
первинного ринку. Створюючи механізм для термінового перепродажу цінних
паперів, вторинний ринок посилює до них довіру зі сторони вкладників,
стимулює їх бажання купувати нові фондові цінності і тим самим сприяє
більш повному акумулюванню ресурсів суспільства в інтересах виробництва.

При відсутності вторинного ринку або його слабкій організації наступний
перепродаж цінних паперів був би неможливий або громіздким, що
відштовхнуло б інвесторів від купівлі усіх або частини цінних паперів. В
результаті суспільство залишилось би у програші, тому що багато хто,
особливо нові підприємства та починання, не отримали б необхідної
підтримки.

У структурі вторинного ринку виділяють біржовий і позабіржовий обіг
цінних паперів.

Термін “біржовий обіг” означає купівлю-продаж цінних паперів на біржі.
Позабіржовий обіг – купівлю-продаж цінних паперів поза біржею
посередництвом прямого узгодження умов операції між продавцем і
покупцем. На біржу допускаються не всі компанії, а тільки ті, що
відповідають встановленим на біржі правилам. Той факт, що цінні папери
якої-небудь фірми котируються (продаються та купуються) на біржі,
являється для неї престижним. Одночасно біржа слідкує за своїм реноме і
не допускає до біржового обороту папери другорозрядних компаній.

Кожна біржа встанавлює свої вимоги стосовно прийому цінних паперів. Тому
папери де-яких компаній можуть котируватися на одній і не котируватися
на іншій біржі. У позабіржовому обороті котируються цінні папери як
правило другорозрядних компаній; папери де-яких фірм можуть одночасно
обертатися як у біржовому, так і у позабіржовому обороті.

Позабіржовий ринок діє на основі телефону, телекса, комп’ютерної мережі,
об’єднаних у єдиний організм проводами зв’язку тисячі інвестиційних
фірм. Якщо біржовий ринок доступний тільки для солідних корпорацій, то
позабіржовий – практично любій компанії. Для цього необхідно тільки, щоб
знайшлась брокерськая фірма, яка б погодилась би підтримувати вторинний
ринок по даному виду цінних паперів.

Торгівля цінними паперами на біржовому ринку здійснюється через фондову
біржу. Фондова біржа – це постійно діючий ринок, на якому здійснюється
торгівля цінними паперами. Вона представляє собою основний елемент
вторинного ринку цінних паперів. Взагалі біржі як такі – це місця, де
компанії, продаючи свої «долі в підприємствах», забезпечують собі
фінансову можливість розширяти виробництво і послуги, робити
споживацький продукт більш якісним.

Виникнення біржі явилось об’єктивним наслідком розвитку ринкових
відносин. Потреба в появі даного інституту була обумовлена розширенням
торгівлі рядом товарів, такими, як сировинні товари, а в подальшому і
цінними паперами. Відмічені товари характеризуються певними
особливостями, які перетворюють їх в біржові товари:

масовістю споживання;

взаємозамінністю в рамках своїх товарних груп;

непередбачуваністю коливання цін.

Покупці і продавці бажають отримати з операції максимальний прибуток і
тому хочуть бути впевненими в тому, що ціна операції відображає поточні
співставлення попиту і пропозиції. У зв’язку з цим ринок подібних
повинен зводити воєдино, обопільнювати великий об’єм інформації, причому
протягом короткого періоду. Для виконання цієї функції він повинен
характеризуватися високим степенем централізації. Дана мета досягається
в організації біржі, де збігаються попит і пропозиція товарів.

Відмінними ознаками біржі являються:

постійний і організований по певним правилам характер функціонування;

торгівля ведеться без пред’явлення товарів;

операції заключаються по масовим, замінним товарам.

Біржа виконує слідуючі основні функції:

Зводить один з одним покупців і продавців цінних паперів, служить
місцем, де безпосередньо здійснюються операції купівлі і продажу цінних
паперів.

Реєструє курси цінних паперів, обопільнює і опосередковує відносини
інвесторів до кожного представленому на ній виду акцій і облігацій.

Служить механізмом переливу капіталу з однієї галузі (підприємства) в
іншу (інше).

Служить економічним барометром ділової активності як в країні в цілому,
так і в окремих галузях, дає можливість судити про направлення
структурної перебудови економіки.

Біржа здійснює свою діяльність на таких принципах:

особиста довіра між брокером і клієнтом (наприклад, операції на біржі
заключаються усно і оформляються юридично заднім числом);

гласність (публікуються дані по всіх операціях і дані, що надані
емітентом по домовленості з біржею про внесення акцій у біржовий список,
незалежно від активності емітента);

жорстке регулювання адміністрацією біржі і аудиторами діяльності
дилерських фірм шляхом встановлення правил торгівлі і обліку.

В результаті перерахованих принципів формується середовище, яке
спонукає продавати і купувати цінні папери на біржі. Це такі переваги,
як, по-перше, можливість кращого доступу до кредиту для купівлі цінних
паперів (банк охоче його дасть, якщо досягнута домовленість про
реалізацію цінних паперів через біржу), по-друге, дуже добрий огляд
стану ринку цінних паперів, більш точна оцінка можливостей тих чи інших
акцій і т. д.

У будь-якої біржі є дві основні функції у вигляді двох взаємозамінних і
збалансованих сторін її діяльності. По-перше, фондова біржа мобілізує й
концентрує вільні кошти через продаж цінних паперів (точніше,
організовує їхній продаж), а по-друге, здійснює кредитування держави й
різних організацій через купівлю цінних паперів. Зрозуміло, що такою
самою є роль будь-якого посередника фондового ринку, у тім числі в його
позабіржовому секторі, але тільки фондова біржа спроможна забезпечити
високий рівень ліквідності вкладень в цінні папери і задовільну їхню
надійність.

Нині у світі налічується близько 200 фондових бірж: у Великобританії –
22, США – 13, Японії – 9, Франції і Німеччині – по 8, Канаді – 5.
Найбільш відомі Нью-Йоркська фондова біржа, Токійська, Лондонська,
Паризька, Франкфуртська, Копенгагенська, Амстердамська та інші.

Як правило, в економічно розвинутій країні налічується кілька фондових
бірж, котрі утворюють певну біржову систему. В Україні (1992р.) першою
виникла Українська фондова біржа (УФБ), яка представляє собою акціонерне
товариство, в якому збігаються попит і пропозиція цінних паперів, що
сприяє формуванню їх біржового курсу, і, яке здійснює свою діяльність у
відповідності до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» та
іншими законодавчими актами країни. Конкурентами стали (з 1995 року):
Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська
валютна біржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ) і Позабіржова фондова
торгова система (ПФТС).

Гігантський об’єм та різноманітність видів цінних паперів перетворюють
їх купівлю-продаж в нелегку справу. Сам процес купівлі-продажу
регулюється великою кількістю правил і обмежень. До того ж різні види
цінних паперів реалізується на різних ринках. Ті, хто бере на себе
функцію проведення операцій з цінними паперами, стають посередниками,
або, кажучи по-іншому, професіональними учасниками ринку цінних паперів.
Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі
папери котируються на фондових біржах. Просторово посередники
розрізнені, проте вони зв’язані між собою і утворюють єдине ціле,
постійно вступаючи в контакт один з одним. Саме це єдине ціле
називається ринком цінних паперів. В окремо взятій фондовій операції (на
фондовій біржі або поза нею) задіяно три сторони: продавець, покупець і
посередник. Посередник може діяти двояко. По-перше, купуючи за свій
рахунок цінні папери, він стає на де-який час їх власником і отримує
доход у вигляді різниці між курсами купівлі і продажу. Таких
посередників називають дилерами. По-друге, він може працювати як
повірений або за певний процент від суми операції, тобто за комісійну
винагороду, просто приймаючи від своїх клієнтів доручення на
купівлю-продаж цінних паперів. В цьому випадку він іменується брокером
або керуючим. Крім того, він від свого імені здійснює операції з
переданими йому в довірче керування на певний срок чужими цінними
паперами. В Україні розвиваються всі види професійної діяльності на
ринку цінних паперів. Окрім дилерської і брокерської діяльності це:
кліринг (діяльність по визначенню взаємних зобов’язань на ринку цінних
паперів), депозитарна діяльність (зберігання сертифікатів цінних
паперів), діяльність по веденню реєстра власників цінних паперів та інші
посередницькі послуги.

Біржа строго слідкує за тим, щоб ніхто з продавців або покупів не міг
диктувати ціни. Накінець, всі операції заключаються методом відкритого
торгу і по кожній з них надається повна інформація. Спочатку вона
поступає на електронне табло біржі, а потім публікується в пресі.
Фондові цінності – це цінні папери, з якими дозволені операції на біржі.
Торгівля ведеться або партіями, на певну суму, або по видам, при цьому
операції заключаються без наявності на біржі самих цінних паперів.

Всі операції на ринку з цінними паперами пов’язані з ризиком. Учасники
цього ринку беруть на себе найрізноманітніші ризики – зниження
доходності, прямих фінансових втрат, втраченої вигоди. Однак в кожному
конкретному випадку доводиться враховувати різні види фінансового
ризику.

Розвиток фондового ринку України відбувається за кількома напрямами, які
передбачають: формування цінних паперів з новими властивостями та
реквізитами; розвиток вторинного ринку; удосконалення процедури та
документального супроводу обігу цінних паперів; раціональний розподіл
функцій між учасниками фондового ринку; забезпечення конкурентного
середовища; створення оптимальної інфраструктури; упорядкування обліку
та звітності на підставі репродукування стандартів світового фондового
ринку; спрощення процесу оформлення документів на всіх стадіях емісії та
обігу цінних паперів; упровадження електронних інформаційних систем;
зниження ризику інвестицій у цінні папери; запобігання порушенням правил
і норм; узгодження фондового законодавства з іншими (суміжними)
державними актами.

Україна, як самостійна держава, існує уже дев’ять років. За цей період
економіка України зазнала серйозних змін, зв’язаних зі зміною форм
власності та формування ринкових відносин, що також вплинуло на
виникнення та розвиток фондового ринку в нашій країні.

Роль, яку відіграє держава у регулюванні та розвитку фондового ринку,
досить таки велика. Політика, яку веде держава стосовно фондового ринку,
називається фондовою політикою – вплив у сфері випуску й обігу
інвестиційних цінних паперів.

Фондова політика виконує такі функції:

управління;

участі;

впливу;

регулювання.

Саме регулювання забезпечує оптимальний рівень впливу держави на
фондовий ринок.

Підводячи підсумки в даній роботі, можна беззаперечно сказати, що ринок
цінних паперів відіграє важливу роль у суспільному відтворенні. Адже
основна функція ринку цінних паперів – мобілізація грошових засобів
інвесторів для організації та розширення виробництва.

Друга функція – інформаційна. Вона полягає в тому, що ситуація на ринку
цінних паперів повідомляє інвесторам інформацію про економічну
кон’юнктуру в країні, і дає їм орієнтири для вкладання своїх капіталів.
В цілому ж функціонування капіталу у формі цінного паперу сприяє
формуванню эфективної та раціональної економіки, оскільки він стимулює
мобілізацію вільних грошових ресурсів в інтересах виробництва та їх
розподіл у відповідності до потреб ринку.

Як показує світовий досвід, ефективне функціонування ринку цінних
паперів неможливе без регулюючої та контролюючої діяльності державних
органів. В умовах становлення ринку цінних паперів функціонування
подібних структур має велике значення.

На світовому ринку існує дві основні моделі організації ринку цінних
паперів. Одна з них передбачає перевагу на ринку комерційних банків
(Німеччина, Японія, Франція). Інша передбачає активну роль як
банківських установ так і небанківських фінансово-кредитних інститутів
(США, Великобританія). У тих країнах, де на ринку переважає обмежена
кількість комерційних банків, їх діяльність контролюється національним
банком та іншими державними агенціями, державне регулювання більш
жорстке.

Таким чином, ринок цінних паперів представляється як ефективний механізм
функціонування ринкової економіки, інструмент мобілізації фінансових
ресурсів та заощаджень населення, оптимального перерозподілу засобів,
підвищення активності людини як реального власника.

«Фондовий ринок» О.М.Мозговий, Київ 1999р., ст.11-12.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020