Реферат на тему:
Розвиток системи внутрішнього контролю
Економічні перетворення, що відбуваються в Україні, спрямовані на
реформування адміністративних засобів управління і створення ефективного
господарського механізму, адекватного ринковим відносинам. Такі
перетворення докорінно змінюють механізм системи економічного контролю,
рівень організації контрольного процесу підприємств.
Відповідно фактори, що мають вплив на систему контролю, формують
управлінську філософію й стиль, організаційну структуру підприємства,
методи надання прав і визначення обставин, парадигму внутрішнього
аудиту.
Загальновідомо, що в міру того, як підприємство рухається до
запланованих цілей, воно постійно повинно відслідковувати проміжні
результати діяльності й контролювати зміни у внутрішньому та зовнішньому
середовищі. Ствердження того, чи досягло підприємство поставленої мети,
здійснюється за допомогою системи внутрішнього контролю (аудиту).
Щодо мети підкреслимо, що головним комплексним завданням будь-якого
підприємства є отримання стабільного рівня прибутку, мінімізація витрат
і податку на прибуток. У зв’язку з цим можна визначити такі основні
завдання:
– перевірка правильності, повноти і законності ведення
оперативно-первинного обліку;
– перевірка своєчасності, доречності введення необхідних змін у облікову
політику підприємства;
– доцільність здійснених фінансових операцій та аналіз їх впливу на
фінансові результати діяльності;
– систематичне проведення вибіркових перевірок збереження й наявності
ресурсів підприємства;
– здійснення оперативного економічного аналізу основних показників
діяльності, а саме: обіговості коштів, платоспроможності, фінансової
стійкості, кредитоспроможності, рентабельності;
– спостереження за законністю проведення щорічних інвентаризацій активів
підприємства.
Враховуючи це, систему внутрішнього аудиту (контролю) доцільно якісно
організовувати стосовно досягнення поставленої мети й завдань, з одного
боку, та щодо її економічної ефективності, з іншого.
Її якісна організація щодо виставлених вимог вимагає дотримання чітких
критеріїв, способів і методів оцінки ефективності розробленої системи
внутрішнього контролю. Необхідно зазначити, що критерії оцінки повинні
випливати з принципів побудови самої системи контролю.
Згідно зі стандартом аудиту № 400: „Система внутрішнього контролю – це
політика і процедури (засоби внутрішнього контролю), прийняті
керівництвом суб’єкта господарювання для взаємодії при реалізації цілей
керівництва; передбачають, наскільки це практично для виконання,
упорядковане та ефективне для ведення фінансово-господарської
діяльності, включаючи суворе дотримання політики керівництва,
забезпечення збереженості активів, запобігання й виявлення фактів
шахрайства і помилок, точність і повноту бухгалтерських записів і
своєчасну підготовку достовірної фінансової інформації” [3]. Отже,
виходячи з визначення поняття „система внутрішнього контролю”, основними
її принципами є: незалежність, об’єктивність, професійна компетентність
і належна добросовісність, професійна поведінка, контроль, дотримання
вимог технічних стандартів.
При цьому дотримання перерахованих принципів ще не означає, що
внутрішній аудитор (контролер) зможе належним чином виконувати свої
обов’язки, так як можуть (виникнути) існувати обставини, що призводять
до спотворення, перекручування фінансової інформації, звітності.
Доцільно зазначити, що дії внутрішніх контролерів, майже завжди,
залежать від рішення керівництва, її економічної політики.
Контролер повинен спланувати і провести перевірку з урахуванням
здорового професійного скептицизму, знаходячи такі засоби прийому
контролю, які за будь-яких умов дозволять професійно виконувати свої
завдання. Звідси випливає, що внутрішній контроль повинен мати
стратегічну спрямованість, незалежну від керівництва, бути орієнтованим
на результати, бути своєчасним, гнучким, простим, економічним,
порівняльним [5].
Поділяючи цю думку, хочемо зазначити, що, крім цих категорій контролю,
їм також властиві такі якості, як доцільність, інформаційність та
ефективність.
Дані властивості, на нашу думку, можуть бути прирівняні до критеріїв
оцінки адекватності системи внутрішнього контролю, враховуючи їх
значущість.
З перерахованих нами основних принципів, завдань, критеріїв системи
внутрішнього контролю відзначається актуальність цієї статті. Подальший
розвиток внутрішнього аудиту (контролю), його впровадження на
підприємстві дозволить керівництву підприємства, окремим менеджерам
прийняти ефективні управлінські рішення щодо будь-якого сегмента
діяльності, особливо щодо об’єктів, де зосереджуються великі потоки
товарно-матеріальних цінностей і коштів, та об’єктів, де формується
інформація про результати діяльності. Адже однією з його особливостей є
те, що він проводиться, як правило, в процесі фінансово-господарської
діяльності з метою забезпечення збереження активів підприємства. Тут
доречним буде висловлювання, що майже всі факти розкрадання, нестачі і
псування цінностей виявляються внаслідок інвентаризацій та тематичних
(цільових) перевірок, які проводяться працівниками відповідних служб
підприємства.
З аналізу проведених нами досліджень і перевірок фінансово-господарської
діяльності підприємств (як аудитора і бухгалтера – експерта) з’ясовано,
що однією з основних причин таких явищ є відсутність своєчасного
контролю за стратегічними об’єктами через відсутність служби
внутрішнього контролю або/чи її низькоефективної роботи.
При цьому низькоефективність системи контролю проявляється через
нечіткість постановки цілей, завдань, брак нормативно-правових і
методологічних актів, нераціональних підходів щодо визначення функцій
контролю тощо.
Тобто спостерігається цілий ряд проблем, які доцільно розв’язувати як на
теоретичному, так і на прикладному рівнях. І це, незважаючи на те, що
значну увагу питанням здійснення фінансового контролю в Україні
приділяють як засоби масової інформації, так і відомі вітчизняні
вчені-економісти (Білуха М.Т., Пархоменко В.М., Романов М.В.,
Сопко В.В., Усач Б.Ф. та ін.).
Разом з тим у наукових дослідженнях, пов’язаних із проблемами існування
системи внутрішнього контролю, основний акцент зроблено на розробці
методики здійснення наступного контролю [5]. Внаслідок чого цей вид
контролю тільки констатував здійснені факти, без їх належного детального
аналізу, без з’ясування причин їх відхилень, перекручень тощо. Таким
чином, виникла парадоксальна ситуація, коли за результатами перевірки не
можна планувати наперед, можна тільки констатувати результати подій та
фактів, що перевіряються.
Отже, ми вважаємо, що одним із шляхів вдосконалення системи контролю є
створення внутрішнього аудиту на підприємствах, де його немає, та
подальший його розвиток, модернізація, де такий аудит вже є. Це
дозволить підвищити ефективність і якість діяльності українських
підприємств. При цьому основну увагу необхідно приділити специфіці
міністерства чи /або відомства, чи господарюючого суб’єкта, виходячи з
внутрішніх потреб і філософії управління.
І, звичайно, для підвищення ефективності внутрішнього контролю (аудиту)
обов’язковим є розроблення й впровадження в дію чіткої, достатньо
обґрунтованої нормативно-правової і методологічної організаційної бази.
Прийняття відповідних управлінських рішень щодо створення, подальшого
розвитку, внутрішнього аудиту дозволить підвищувати якість управління
всіма сегментами діяльності підприємства, упереджуватиме несанкціоновані
дії менеджерів, унеможливить нераціональне використання ресурсів, стане
одним із невід’ємних методів сучасного стратегічного менеджменту.
Отже, впровадження та подальший розвиток на підприємствах України
системи внутрішньогосподарського аудиту є актуальною вимогою
функціонування господарюючого суб’єкта в сучасних ринкових умовах
економіки, основним механізмом контролю фінансово-господарської
діяльності і прогнозування явищ і процесів, що відбуваються.
Література:
1. Бурцев В.В. Организация системы внутреннего контроля коммерческой
организации. – М.: Экзамен, 2000. – 320 с.
2. Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит:
Навчально-методичний посібник. – К.: ТОВ „НІОС”, 1998. – 224 с.
3. Стандарти аудиту та етики: Переклад з англійської мови. – К.:
Аудиторська палата України, 2001. – 712 с.
4. Усач Б.Ф. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Знання-Прес, 2002. –
223 с.
5. Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю: Матеріали Першої
Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 березня 2005 р.) –
Кривий Ріг, 2005. – 392 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
