бухоблік
Реферат
на тему:
Ревізія і контроль
Зміст
TOC \o “1-3” \h \z \u HYPERLINK \l “_Toc30576976” 1. Нормативні
джерела інформації при проведенні ревізії кредитних операцій PAGEREF
_Toc30576976 \h 3
HYPERLINK \l “_Toc30576977” 2. Способи фінансового контролю PAGEREF
_Toc30576977 \h 6
HYPERLINK \l “_Toc30576978” Література PAGEREF _Toc30576978 \h 12
1. Нормативні джерела інформації при проведенні ревізії кредитних
операцій
Задачі ревізії кредитних операцій наступні:
Перевірити обґрунтованість одержання, ефективність використання і
своєчасність погашення банківських кредитів.
Перевірити правильність відображення операцій в облікових регістрах.
Перевіряються:
обґрунтованість одержання кредиту (кредитний договір);
ефективність використання кредиту;
своєчасність погашення;
виписки банків по позичкових рахунках;
правильність зведень про наявність сезонних закупівель ТМЦ для
отримання кредиту на ці мети;
причини надходження позичок понад нормативні запаси ТМЦ і на тимчасові
потреби.
Підприємства можуть одержувати позики в інших осіб і організацій. Ці
позики також вважаються кредитною заборгованістю і повинні перевірятися
при ревізії.
При перевірці використовується журнал-ордер №4 і обліковий регістр по
рахунках 50, 60, 68, 95, а також виписки банків.
Одним з найвагоміших моментів, які характеризують фінансове становище
підприємства, є стан розрахунків з дебіторами та кредиторами.
Розрахунки між контрагентами здійснюються через установи банків шляхом
безготівкового розрахунку, міни майна (бартер), погашення боргових
зобов’язань.
Основним завданням аудиту розрахунків є:
встановлення реальності дебіторської та кредиторської заборгованості;
перевірка наявності простроченої дебіторської та кредиторської
заборгованості;
встановлення дебіторської та кредиторської заборгованості, з якої минув
строк позивної давності;
перевірка списання заборгованості, строк позовної давності з якої минув;
перевірка правильності обліку дебіторської та кредиторської
заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації та
видів реалізації;
перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості.
Джерелами інформації для проведення аудиту розрахунків з
постачальниками, покупцями та замовниками, дебіторами та кредиторами є:
Регістри синтетичного обліку і звітність (баланс (форма № 1), Головна
книга).
Регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків (журнали-ордери
№ 6, 11, 8, 7; відомості № 16, 15 та ін. ).
Первинні документи з обліку розрахунків (накладні, рахунки-фактури,
договори та ін.).
Нормативна база:
Положення “Про організацію бухгалтерського обліку звітності в Україні”,
затверджене Постановою КМУ від 03.04.1993 р. № 250.
“Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні”,
затверджені наказом Мінфіну від 07.05.1993 р. № 25.
Інструкція “Про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків”,
затверджена наказом Мінфіну від 11.08.94 р. № 69.
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. №
334/94-ВР.
5 . Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська
заборгованість”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від
08.10.99 р. № 237.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання”,
затверджене наказом Міністерства фінансів України від
31.01.2000 р. № 20.
2. Способи фінансового контролю
Під фінансовим контролем розуміють перевірку спеціальними уповноваженими
органами встановлених форм, фінансових відносин, а також вивчення їхньої
позитивної і негативної сторін для подальшого удосконалювання.
Фінансовий контроль необхідний керівнику підприємства і його команді
щоб відповісти на наступні питання:
чи буде давати прибуток підприємство і який при цьому рівень
рентабельності.
чи в змозі підприємство виконати свої зобов’язання перед кредиторами й
іншими особами.
чи варто залучати інвестиції або робити якісь фінансові вкладення в інші
види діяльності.
Фінансовий контроль забезпечує вірогідність цієї інформації.
Фінансовий контроль може бути: внутрішній, зовнішній, відомчий,
позавідомчий, обов’язковий (плановий), ініціативний (позаплановий).
Сферою фінансового контролю є практично всі операції, які здійснюються з
використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні угоди і
т.п.). При цьому виходять з положення про неможливість виключення
прямого або опосередкованого взаємозв’язку формування і використання
фінансових ресурсів, фондів коштів з будь-якими видами діяльності або
бездіяльності.
Отже, ті самі об’єкти можуть піддаватися не тільки фінансовому контролю,
але й іншим видам контролю (при кредитуванні, розрахунках, ціноутворенні
і т.д.). Але навіть при збігу конкретного предмета перевірки й аналізу
фінансовому контролю властива особлива спрямованість в оцінці стану цих
об’єктів, що відповідає його призначенню. Так, здійснюючи перевірку
ефективності менеджменту підприємств і особливо банків, аудиторські
фірми дають оцінку розмірів утворених резервів, що безпосередньо має
відношення до визначення кінцевої величини оподатковуваного об’єкта.
Контролю підлягають не тільки погано працюючі підприємства й
організації, але і ті підприємства, що мають нормальні результати
діяльності.
Конкретні форми і методи організації фінансового контролю це практичне
втілення об’єктивно властивих фінансам як економічній категорії
властивостей контролю.
Фінансовий контроль включає перевірку:
дотримання вимог економічних законів, оптимальності пропорцій розподілу
і перерозподілу вартості валового суспільного продукту і національного
доходу;
складання і виконання бюджету (бюджетний контроль);
фінансового стану й ефективності використання трудових, матеріальних і
фінансових ресурсів підприємств і організацій, бюджетних установ, а
також податковий контроль;
інші напрямки.
Перед фінансовим контролем стоять наступні задачі:
сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і розмірами
грошових доходів і фондів народного господарства;
забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов’язань
перед державним бюджетом;
виявлення внутрівиробничих резервів росту фінансових ресурсів, у тому
числі по зниженню собівартості і підвищенню рентабельності;
сприяння раціональній витраті матеріальних цінностей і грошових ресурсів
на підприємствах, в організаціях і бюджетних установах, а також
правильному веденню бухгалтерського обліку і звітності;
забезпечення дотримання діючого законодавства і нормативних актів, у
тому числі в області оподатковування підприємств, що відносяться до
різних організаційно-правових форм;
сприяння високій віддачі зовнішньоекономічної діяльності підприємств, у
тому числі по валютних операціях і ін.
Фінансовий контроль тісно пов’язаний з відповідальністю підприємств,
організацій, установ, а також державних і фінансово-банківських структур
за виконання фінансової дисципліни. Ця відповідальність може бути
виражена як в адміністративних, так і в економічних (матеріальних)
заходах впливу на порушника фінансової дисципліни. Економічні заходи
впливу конкретно виявляються через фінансові санкції, що є тими важелями
фінансового механізму, що сприяють підвищенню ефективності виробництва,
його інтенсифікації, екологічному оздоровленню і т.д.
Проблеми посилення фінансової відповідальності, дієвості фінансового
контролю вимагають, з одного боку, скорочення кількості застосовуваних
санкцій, а, з іншої, підвищення їхньої результативності, чому, зокрема,
сприяє проведена реформа оподатковування.
Фінансовий контроль можна умовно класифікувати за різними критеріями:
а) за часом проведення:
попередній;
поточний (оперативний);
наступний.
б) за суб’єктами контролю:
президентський;
контроль представницьких органів влади і місцевого самоврядування;
контроль виконавчих органів влади;
контроль фінансово-кредитних органів;
відомчий;
внутрішньогосподарський;
аудиторський;
в) за сферою фінансової діяльності:
бюджетний;
податковий;
валютний;
кредитний;
страховий;
інвестиційний;
контроль за грошовою масою;
г) за формою проведення:
обов’язковий (зовнішній);
ініціативний (внутрішній);
д) за методами проведення:
перевірки;
обстеження;
нагляд;
аналіз фінансової діяльності;
спостереження (моніторинг);
ревізії.
Державний фінансовий контроль призначений для реалізації фінансової
політики держави, створення умов для фінансової стабілізації. Фінансовий
контроль покликаний забезпечувати інтереси і права держави і його
установ, так і всіх інших економічних суб’єктів.
Розглянемо основні форми і методи проведення фінансового контролю.
Попередній фінансовий контроль. Він проводиться до здійснення фінансових
операцій і має важливе значення для попередження фінансових порушень.
Він передбачає оцінку обґрунтованості фінансових програм і прогнозів для
запобігання неощадливої і неефективної витрати засобів.
Прикладом такого контролю на макрорівні є процес складання і твердження
бюджетів усіх рівнів і фінансових планів позабюджетних фондів на основі
оцінки обґрунтованості розподілу ВВП і розробки макроекономічних
показників розвитку економіки країни. На мікрорівні — це процес розробки
фінансових планів і кошторисів, кредитних і касових заявок, фінансових
розділів бізнес-планів, складання прогнозних балансів, а також
установчих договорів, договорів про спільну діяльність і т.д.
Поточний (оперативний) фінансовий контроль. Він здійснюється в момент
здійснення грошових угод, фінансових операцій, видачі позичок і субсидій
і т.д. Він попереджає можливі зловживання при одержанні і витраті
засобів, сприяє дотриманню фінансової дисципліни і своєчасності
здійснення фінансово-грошових розрахунків. Велику роль у цьому
відіграють бухгалтерські служби.
Наступний фінансовий контроль, проведений шляхом аналізу і ревізії
звітної фінансової і бухгалтерської документації, призначений для оцінки
результатів фінансової діяльності економічних суб’єктів, зіставлення
фінансових планів і прогнозів з результатами оцінки ефективності
здійснення запропонованої фінансової стратегії, порівняння фінансових
витрат із прогнозованими і т.д.
У процесі проведення перевірок на основі звітної документації і
видаткових документів розглядаються окремі питання фінансової діяльності
і намічаються міри для усунення виявлених порушень.
Обстеження на відміну від перевірки охоплює більш широкий спектр
фінансово-економічних показників обстежуваного економічного суб’єкта для
визначення його фінансового стану і можливих перспектив розвитку.
Нагляд здійснюється контролюючими органами за економічними суб’єктами,
що одержали ліцензію на той або інший вид фінансової діяльності, і
припускає дотримання ними встановлених правил і нормативів. Наприклад,
здійснюючи нагляд з боку Нацбанку України за діяльністю комерційних
банків; з боку Укрстрахнагляду — за страховими фірмами. Недотримання
нормативів, що приводить до ризику банкрутства й обмеження інтересів
клієнтів, спричиняє відкликання ліцензії.
Аналіз фінансової діяльності як різновид фінансового контролю припускає
детальне вивчення періодичної або річної фінансово-бухгалтерської
звітності з метою загальної оцінки результатів фінансової діяльності,
оцінки фінансового стану і забезпеченості власним капіталом і
ефективності його використання.
Спостереження (моніторинг) — постійний контроль з боку кредитних
організацій за використанням виданої позички і фінансовим станом
підприємства-клієнта; неефективне використання отриманої позички і
зниження платоспроможності може привести до жорсткості умов
кредитування, вимозі дострокового повернення позички.
Ревізія — найбільш глибокий і всеосяжний метод фінансового контролю. Це
повне обстеження фінансово-господарської діяльності економічного
суб’єкта з метою перевірки її законності, правильності, доцільності,
ефективності.
Ревізії можуть бути повні і часткові; комплексні і тематичні; планові і
позапланові; документальні і фактичні (тобто перевірка не тільки
документів, але і наявності грошей і товарно-матеріальних цінностей).
Ревізії проводяться органами управління по відношенню підвідомчих
підприємств і установ, а також різними державними і недержавними
органами контролю (КРУ Мінфіну, Казначейство, аудиторські служби).
Результати ревізії оформляються актом, на підставі якого приймаються
заходи для усунення порушень, відшкодуванню матеріального збитку і
залученню винних до відповідальності.
Література
Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні”. //В редакції закону N 1829-III від 22.06.2000, ВВР, 2000, N
46, ст.391
Наказ Мінфіну „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та
Інструкції про його застосування” N 291 від 30.11.99
Норматив N 3 “Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності”.//
Затверджено рішенням Аудиторської палати України від 18 грудня 1998 р. N
73
Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. К:2000 р.
Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. К:А.С.К, 2001 р.
Давидов Г. М. Аудит. Навчальний посібник. К:”Знання”, 2001 р.
КАРУЦА С.М.. Фінансова звітність як предмет державного фінансового
контролю.// Фінансовий контроль(всеукраїнський науково-теоретичний,
інформаційно практичний журнал) № 1 від 09.01.2002
Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств.
К:”Знання”, 2000 р.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter