.

Податкова система Республіки Узбекистан (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
360 2875
Скачать документ

Реферат на тему:

Податкова система Республіки Узбекистан

Правові засади податкової системи Республіки Узбекистан (РУ), права та
обов’язки платників податків, їх відповідальність за порушення
податкового законодавства визначаються Податковим кодексом Республіки
Узбекистан (ПК РУ), законами та різними законодавчими актами, які
регулюють відносини у сфері податків та зборів. Підпорядкованість усіх
норм податкового законодавства визначається також міжнародними угодами
та іншими законодавчими та підзаконними актами.

Основні принципи ПК РУ передбачають обов’язковість сплати податків для
всіх фізичних та юридичних осіб, їх рівність перед законом незалежно від
форм власності, статі, раси, національності, мови, релігії, соціального
походження, переконань та соціального статусу. Всі доходи підлягають
обов’язковому оподаткуванню, а пільги надаються виключно за принципом
соціальної справедливості.

Податки та збори, а також пільги на території РУ встановлює і скасовує
Олій Мажліс (парламент). Податки поділяються на загальнодержавні та
місцеві. До загальнодержавних податків та зборів належать:

• податок на дохід (прибуток) юридичних осіб;

• податок на дохід (прибуток) фізичних осіб;

• податок на додану вартість;

• акцизний збір;

• податок за користування надрами;

• екологічний податок;

• податок за користування водними ресурсами.

Зазначені податки розподіляються за нормативами і спрямовуються у
відповідні бюджети, які складаються і затверджуються щороку. До місцевих
податків та зборів належать:

• податок на майно;

• земельний податок;

• податок з реклами;

• податок з перепродажу автотранспортних засобів;

• податок на розвиток соціальної інфраструктури;

• збір за право торгівлі (включаючи ліцензійні збори за право торгівлі
окремими видами товарів);

• збір за реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців;

• збір за паркування автотранспорту;

• збір на благоустрій.

Слід зазначити, що деякі місцеві податки (наприклад, на майно та
земельний) впроваджено на державному рівні і стягуються вони на всій
території РУ, решта місцевих податків та зборів сплачуються у місцеві
органи самоврядування Республіки Каракалпакстану, областей та м.
Ташкента. Право введення нових місцевих податків належить Кабінету
Міністрів.

Для деяких категорій підприємств діє спрощена система оподаткування —
сплата єдиного податку. Малі підприємства можуть на свій розсуд обрати
сприятливу систему — чи то загальну, чи то спрощену. Під дію спрощеної
системи підпадають підприємства, які випускають підакцизні товари.
Підприємства торгівлі та громадського харчування замість сплати податку
на доходи (прибуток), ПДВ, екологічного податку, податків за
користування водними ресурсами та надрами, земельного податку та інших
місцевих податків та зборів (крім податку на майно) сплачують у бюджет
податок на валовий дохід.

Податок на дохід (прибуток) юридичних осіб сплачують юридичні особи, які
мають дохід, що підлягає оподаткуванню у фінансовому році. Під юридичною
особою розуміють усі види підприємств та організацій, у тому числі їх
відокремлені підрозділи, які мають у власності або у господарському
оперативному управлінні майно і відповідають за нього, а також ті, хто
має самостійний баланс та розрахунковий рахунок. Банки, страхові
компанії та підприємства, відеосалони, пункти відеопрокату, казино,
аукціони, підприємства, які одержують доходи від тиражування відео- та
аудіопродукції, експлуатації гральних автоматів з грошовим виграшем,
проведення лотерей, масових концертно-видовищних заходів, сплачують
податки з доходу. Юридичні особи розраховуються з бюджетом за податком
на дохід самостійно.

Об’єкт оподаткування визначається як різниця між сукупним доходом і
відрахуваннями з доходів. До таких відрахувань належать:

• суми сплачених податків (ПДВ, акцизний збір, мито, податок на майно,
за користування природними ресурсами);

• суми сплачених відсотків за кредит;

• витрати на оплату праці працівників та соціальні нарахування (крім
банків, страхових компаній і установ, які займаються видовищним та
гральним бізнесом);

• рентні та орендні платежі;

• витрати на ремонт основних засобів;

• представницькі витрати та витрати на відрядження (у межах встановлених
норм);

• витрати на рекламу;

• витрати на утримання бюджетних закладів культури, освіти, охорони
здоров’я;

• безнадійна дебіторська заборгованість (по закінченні строку позовної
давності);

• збитки від реалізації основних засобів, а також суми амортизації на
основні засоби та нематеріальні активи;

• витрати на геологічні дослідження та підготовку до вилучення природних
ресурсів.

Граничні ставки податку на дохід встановлюються у розмірі 35 %, але для
різних платників податку ставка може бути різною. Так, доходи
нерезидентів, які перераховуються за кордон, оподатковуються за ставкою
10 %, усі види підприємств та організацій, у тому числі відеорекламні
підрозділи, які мають власне майно та відповідають за своїми
зобов’язаннями цим майном, — за ставкою 33 %, підприємства, що
спеціалізуються на виробництві товарів дитячого асортименту, виробів
художніх промислів та іграшок (причому обсяг спеціалізованих товарів
повинен становити не менш як 60 %) — за ставкою 10 %. Кабінет Міністрів
також встановлює знижені ставки для юридичних осіб, які спеціалізуються
на виробництві сільськогосподарської продукції, мають іноземні
інвестиції, здійснюють експорт товарів власного виробництва.

З дивідендів та процентів, які одержують юридичні особи (крім банків та
фінансово-кредитних установ), стягується податок способом у джерела за
ставкою 15 %. Дохід від державних цінних паперів звільняється від
оподаткування. В Узбекистані дохід нерезидентів, який оподатковується
способом у джерела, підлягає оподаткуванню за ставками від 6 до 20 %
залежно від походження доходу.

Щодо зазначеного податку надається багато пільг:

• звільнення від сплати податку на дохід окремих підприємств;

• тимчасове звільнення від сплати податку;

• зменшення бази оподаткування;

• зниження податкових ставок.

Повністю звільняються від оподаткування доходи некомерційних (бюджетних)
організацій та підприємств, де працює не менш як 70 % (від загальної
кількості працівників) учнів ПТУ, середніх шкіл або не менш ніж 50 %
ветеранів війни, інвалідів (крім тих, які займаються
торговельно-посередницькою, заготівельною та збутовою діяльністю).
Звільнені від оподаткування доходи від певних видів діяльності,
виробництво протезно-ортопедичних виробів, перевезення пасажирів (крім
таксі), будівництво та утримання шляхів, доходи, одержані від надання
послуг інвалідам, лікувально-виробничі майстерні

при відповідних установах, юридичні особи, які досягли приросту обсягів
експорту, та ін. Тимчасово звільняються від сплати податку нові
підприємства з переробки сільськогосподарської продукції та виробництва
споживчих товарів, створені на території селищ, кишлаків та аулів
(пільга діє три роки), у наступні роки податок стягується за зниженою у
два рази ставкою. Інші новостворені підприємства (крім торговельних,
збутових і посередницьких) сплачують податок у перший рік у розмірі 25 %
діючої ставки; другий рік — 50 % цієї ставки, і тільки в наступні роки
ставка встановлюється на рівні звичайної. Підприємствам з іноземними
інвестиціями, частка іноземного учасника в статутному капіталі яких не
нижче 30 % і які спеціалізуються на виробництві та переробці
сільськогосподарської продукції, продукції народного споживання,
матеріалів для будівництва, медичного обладнання, машин та обладнання
для легкої та харчової промисловості, заготівлі та переробки вторинної
сировини і побутових відходів, пільга встановлюється на два роки.

Більшість новостворених підприємств мають відстрочку щодо сплати цього
податку на 2-5 років залежно від сфери діяльності та організаційної
форми. Крім того, підприємства можуть зменшити оподатковувану базу
доходу на суму:

• сплати внесків у різноманітні фонди (але не більш як 1 %
оподатковуваного доходу);

• витрат на інвестування, розширення, розвиток та реконструкцію
виробництва (але не більш як 50 % оподатковуваного доходу);

• 30-відсоткові природоохоронні витрати;

• спрямовану на утримання футбольних клубів.

Податок на доходи сплачується до бюджету протягом п’яти років з дня
встановлення податку та подання квартальної та річної фінансової
звітності за спеціальною формою. Якщо платник податку сплатив більшу
суму, ніж потрібно, то вона зараховується у наступні платежі або
повертається платнику у 30-денний термін з дня одержання письмової заяви
від платника.

Постійні установи іноземних юридичних осіб зобов’язані стати на облік в
органах державної податкової служби незалежно від того, буде їх
діяльність надалі оподатковуватися чи ні, згідно з чинним законодавством
РУ та міжнародними угодами.

Податок на дохід розраховується в національній валюті — сум. За бажанням
платника, цей податок може бути сплачений і в іноземній валюті в
перерахунку за офіційним курсом Центрального банку на день сплати
податку.

Податок на дохід фізичних осіб сплачують фізичні особи, які мають дохід
у фінансовому році. Під фізичними особами розуміють тих, хто проживає на
території Узбекистану або знаходиться на ній протягом 180 днів і більше
або протягом будь-якого періоду за 12 місяців, які починаються і
закінчуються у фінансовому році, і хто є резидентами РУ. Фізичні
особи-нерезиденти сплачують податок тільки на доходи, одержані на
території РУ.

Об’єкт оподаткування визначається як різниця між сукупним доходом і
відрахуванням з доходу. З валового доходу віднімаються суми обов’язкових
платежів і нарахувань, а також дохід зменшується на суму мінімальної
заробітної плати. Стягується податок способом у джерела. Розмір податку
розраховується за прогресивною шкалою. Не оподатковується одна
мінімальна заробітна плата (МЗП). З трьох МЗП податок стягується з
доходу, який перевищує одну МЗП, за ставкою 15 %. З доходу до п’яти МЗП
— податок з трьох МЗП + 25 % з доходу, який перевищує три МЗП. З десяти
МЗП — податок з п’яти МЗП + 35 % з доходу, який перевищує п’ять МЗП. З
доходу до 15 МЗП — податок з 10 МЗП + 40 % з доходу, який перевищує 10
МЗП. З доходу більш ніж 15 МЗП — податок з 15 МЗП + 45 % з доходу, який
перевищує 15 МЗП.

Але не підлягають оподаткуванню і не вважаються доходами фізичної особи:

• будь-яка допомога (державна, соціальна, вихідна) та компенсаційні
виплати;

• аліменти, стипендії, державні пенсії, страхові відшкодування;

• суми, одержані від донорства, продажу приватного майна та продукції із
власних садиб;

• подарунки від юридичних осіб (вартістю до шести МЗП);

• національні та міжнародні конкурсні призи, виграші держоблі-гацій чи
лотерей;

• спадщина;

• будь-який дохід, спрямований на інвестування (приватизація, купівля
цінних паперів).

Податковим кодексом визначається коло осіб, які звільняються від сплати
податку на дохід. До них належать працівники та члени дипломатичних
представництв, Герої Радянського Союзу, особи, які

знаходились у блокадному Ленінграді, чорнобильці, афганці,
матері-героїні, інваліди та інші соціально незахищені верстви населення.

Фізичні особи, які одержали різні за походженням доходи із декількох
джерел, зобов’язані подавати декларацію.

Введений в дію закон від 25 грудня 1998 року уповноважив Кабінет
Міністрів визначати порядок оподаткування із встановленням фіксованої
суми податку.

Податок на додану вартість. Його сплачують юридичні особи, які
здійснюють підприємницьку діяльність, та фізичні особи, які імпортують
товари. Саме оборот з реалізації та імпорту товарів, робіт та послуг є
базою для оподаткування цим податком. Порядок нарахування, сплати та
відшкодування ПДВ типовий для більшості податкових систем. Він виступає
як форма стягнення частини вартості, яка додається в процесі
виробництва, реалізації товарів (робіт, послуг). Підприємства торгівлі
та громадського харчування, замість цього податку та податку на дохід,
сплачують податок на валовий дохід. Підприємства, звільненні від сплати
ПДВ і які виробляють продукцію, купують сировину, матеріали, паливо,
добрива, комплектуючі та інші товари з ПДВ, відносять суми цього податку
на витрати виробництва.

У фінансовій сфері від сплати ПДВ звільняються операції зі страхування
та перестрахування, послуги, пов’язані з ними, операції з вкладами
поточних розрахунків, чеками, поточним цінними паперами, з обігу
іноземної валюти тощо. У соціальній сфері — це житлово-комунальні та
експлуатаційні послуги, послуги на утримання дітей у дошкільних
закладах, утримання хворих та пристарілих, послуги з навчання
національній мові та діловодству державною мовою, а також інші галузі та
види діяльності, до яких належать патенти, мито, реєстраційні збори та
ліцензійні платежі, послуги з екологічної експертизи, з
науково-технічної обробки, реставрації, використання архівних документів
та ін.

Ставки ПДВ на виробництво, реалізацію товарів встановлені у розмірі 15
та 20 %. Платники повинні вести облік сплати цього податку, причому за
різних ставок облік також має бути різним. Податок на товари, що
імпортуються в РУ, розраховується виходячи з митної вартості, яка
визначається згідно з чинним митним законодавством. Від сплати ПДВ
звільняються товари, що імпортуються фізичними особами в межах норм
безмитного ввезення та які є гуманітарною допомогою, послуги підприємств
зв’язку з виплати пенсій

і послуги релігійних організацій та об’єднань з проведення різних
обрядів та церемоній, вартість приватизованого майна, різні ритуальні
послуги тощо. Ставка ПДВ, що стягується з імпортованих товарів,
встановлена у розмірі 20 %. Але на товари, які мають соціальне значення,
особливо на продовольчі, Кабінет Міністрів РУ встановив ставку ПДВ 15%.

Акцизний податок. Він сплачується при виробництві або імпорті
підакцизних товарів як юридичними, так і фізичними особами. Перелік
підакцизних товарів розробляється Кабінетом Міністрів РУ. Об’єктом
оподаткування є фізичний обсяг або вартість підакцизного товару. Якщо
товар вироблено з сировини, на яку вже був сплачений цей податок в РУ,
то під час нарахування акцизного податку сума його вхідного розміру
підлягає заліку.

Податок за користування надрами. Його сплачують юридичні та фізичні
особи, які видобувають корисні копалини на території РУ та здійснюють
будівництво й експлуатацію підземних об’єктів. Базою оподаткування
можуть виступати обсяги видобутих корисних копалин, відходів видобутку
(переробки), площа, яка була надана для видобування.

Від сплати згаданого податку звільняються:

• юридичні та фізичні особи, які проводять геологічні дослідження надр,
наукову роботу та геологорозвідування на природних територіях, що
охороняються;

• бюджетні установи та організації за будівництво та експлуатацію
підземних споруд;

• метрополітен за використання підземних споруд;

• землевласники та землекористувачі, які у встановленому порядку
видобувають розповсюджені корисні копалини за особливим переліком;

• будівництво підземних споруд у межах надання їм загальних ділянок для
власних господарських потреб.

Ставки податку встановлюються Кабінетом Міністрів РУ. Стягнення цього
податку здійснюється раз на квартал або раз на рік залежно від надр,
особливостей щомісячного видобутку.

Екологічний податок сплачують юридичні особи, які виробляють товари,
виконують роботи та надають послуги. Об’єктом оподаткування є виробнича
собівартість або витрати обігу. Ставка податку встановлена в розмірі 1
%. Податок сплачується щоквартально. Від

сплати зазначеного податку звільняються юридичні особи, в яких працює
понад 50 % інвалідів.

Податок за користування водними ресурсами стягується з юридичних осіб,
які використовують воду для своєї виробничої та господарської
діяльності. Податок нараховується на обсяг використаної води. Він
сплачується за місцем реєстрації особи в податкових органах незалежно
від місцезнаходження водного ресурсу.

Від сплати податку звільняються:

• некомерційні установи, крім тих, які використовують воду для
підприємницької діяльності:

• установи охорони здоров’я, які використовують підземні мінеральні води
з лікувальною метою (крім випадків, коли вони використовують воду для
продажу в торговельній мережі);

• підприємства, які займаються фармацевтичною діяльністю та
використовують воду для виробництва лікарських засобів;

• споживачі, які одержують воду від юридичних осіб і внесли за це
заставу;

• гідроелектростанції за використання води для роботи агрегатів;

• підприємства, які використовують воду, за яку вже було сплачено.
Ставки цього податку встановлюються залежно від виду одержаної води
(поверхня або підземні джерела) та від підприємства, яке використовує
воду: промислове, гідроелектростанція, підприємства комунального
господарства, інших галузей національної економіки. Сплачується податок
раз на місяць. Підприємства, сума податку яких за квартал не перевищує
50 мінімальних заробітних плат, сплачують його раз на квартал,
сільськогосподарські підприємства — раз на рік.

Податок на землю. Платниками цього податку в РУ є фізичні та юридичні
особи, які мають право власності, володіння або користування землею.
Оподаткування земельним податком стимулює до ефективного використання
земельних ділянок. У разі погіршення родючості землі, яке сталося з вини
власника, податок сплачується за ставкою, яка була встановлена до
моменту погіршення. Якщо власник не використовує землю протягом двох
років, то ставка податку збільшується втричі. Слід зазначити, що
оподатковується тільки та земля, яка може бути використана для одержання
прибутків. Від оподаткування звільняються землі:

• загального користування міст, селищ, населених пунктів (площі, вулиці,
зрошувальна система тощо);

• колективного користування — садівництво, виноградарство, колективні
городи;

• які використовуються з метою оздоровлення;

• під автомобільними шляхами загального користування та спорудами на
них;

• зайняті під магістральними газопроводами та нафтопроводами. Зазначений
податок стягується тільки з юридичних осіб, які мають землю у
користуванні. Орендну плату сплачують юридичні та фізичні особи, які
одержали землі за рішенням Кабінету Міністрів або місцевих органів влади
в оренду. Причому податок на землю сплачується незалежно від
використання земельної ділянки. Від його сплати звільняються такі
юридичні особи:

• некомерційні та бюджетні установи;

• заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, соціального
забезпечення;

• дехканські (фермерські) господарства та підприємства з іноземними
інвестиціями (перші два роки з моменту реєстрації);

• підприємства туристичного бізнесу (до моменту одержання прибутків, але
не більш як три роки);

• підприємства з іноземними інвестиціями, які займаються виробничою
діяльністю (протягом перших двох років з моменту реєстрації).

Платники нараховують цей податок самостійно і сплачують його
щоквартально (сільськогосподарські підприємства раз на рік). Від податку
на землю звільняються працівники кочового тваринництва, особи, які
одержали землю під індивідуальне житлове будівництво (в межах норм),
Герої Радянського Союзу, праці, інваліди, афганці, чорнобильці, самотні
пенсіонери, багатодітні сім’ї. Нарахування земельного податку для
фізичних осіб здійснюється податковими органами, і сплачується він раз
на рік.

Податок на майно стягують із фізичних та юридичних осіб, які мають
визначене майно. Об’єктом оподаткування для юридичних осіб є
середньорічна вартість основних засобів і нематеріальних активів (крім
землі), задіяних у процесі виробництва з метою одержання прибутків; для
фізичних осіб — вартість власної нерухомості, потужність двигунів
транспортних засобів. Майно юридичних осіб оподатковується за ставкою 4
%. Для фізичних осіб ставку визначає Кабінет Міністрів. Щодо податку
встановлені пільги. Вони надаються сільськогосподарським підприємствам,
підприємствам зі значною часткою іноземного капіталу (понад 500 тис.
дол.), підприємствам,

заснованим інвалідами, підприємствам туристичного бізнесу та ін. Серед
фізичних осіб пільги мають ті верстви населення, які були вказані у
переліку пільг на прибутковий податок. Податок на майно сплачується
юридичними особами щомісяця, а фізичними — раз на рік. Порядок
визначення середньорічної вартості майна встановлюється чинним
законодавством.

Мито. Платниками є підприємства, об’єднання, фірми всіх форм власності,
а також фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю.
Фізичні особи сплачують мито при ввезенні та вивезенні товарів, якщо
вони перевищують встановлену норму безмитного переміщення через кордон
для особистого користування. Для сплати мита заповнюється декларація, і
сума розраховується виходячи зі ставок та конкретної вартості вантажів,
які переміщуються через кордон. Перерахунок проводиться за курсом
Центрального банку РУ на дату оформлення вантажної митної декларації.
Ставки мита встановлює Кабінет Міністрів країни.

Місцеві податки та збори визначаються місцевими органами самоврядування,
їх платниками є юридичні та фізичні особи незалежно від форми
господарювання, які знаходяться на території РУ. Розміри ставок, а також
категорії платників, які мають право на пільги, встановлюються місцевими
органами самоврядування. Якщо зазначені податки та збори не сплачуються
у визначений термін, на них нараховується пеня у розмірі 0,15 % суми
недоїмки за кожну добу, починаючи з наступного за днем сплати податку
або збору.

До місцевих податків та зборів належать:

• збір на благоустрій території (гранична ставка 2 % прибутку, який
залишається у розпорядженні підприємства);

• податок з реклами. Він стягується за визначеною ставкою у відсотках
від вартості наданих рекламних робіт та послуг, але вона не повинна
перевищувати 15 % обсягу рекламних послуг;

• збір за право торгівлі. Ставка становить 2,5 мінімальної заробітної
плати за один місяць торгівлі;

• ліцензійний збір за право торгівлі певними видами товарів, у тому
числі алкогольними напоями. Ставка встановлена у розмірі 3,5 мінімальної
заробітної плати за місяць торгівлі;

• податок з перепродажу автомобільних засобів. Ставка не перевищує 15 %
суми угоди;

• збір за пересування автотранспорту. Він вноситься за одне паркування у
спеціально відведених місцях. Ставка становить 40 сумів за годину
паркування.

Список використаної літератури

Брант М., Шаповал С. Бизнес в Украине и за ее пределами. — К.:
Видавничий центр “Просвіта”, 1997.

Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової
системи // Економіст. — 1998. — № 7-9. — С. 120-123.

Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система
Украины: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000.

Дернберг Р. Л. Международное налогообложение / Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ,
1997.

Евстигнеев Е. Н. Основы налогообложения и налогового права. — М., 1999.

Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег // Избранные
произведения / Пер. с англ. — М.: Экономика, 1983.

Налоговые системы зарубежных стран / Под ред. В. Г. Князева и Д. Г.
Черника. — М.: ЮНИТИ, 1997.

ЧерникД. Г. Налоги в рыночной экономике. —М.: ЮНИТИ, 1997.

Періодична преса України та країн світу.

Інтернет. Сайти різних країн світу.

HYPERLINK “http://www.google.net.com” www.google.net.com

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020