Податкова система Республіки Польща (реферат)

Реферат на тему:

Податкова система Республіки Польща

Податкова система Республіки Польща (РП) характеризується обмеженою
кількістю податків та обов’язкових платежів. Усього їх нараховується 11.
Як і в інших країнах світу, їх умовно можна поділити на дві групи:
державні та місцеві. До перших належать податкові платежі з фізичних
осіб, податок на доходи юридичних осіб, на товари та послуги, акцизний
збір, податок з ігор. До місцевих належать сільськогосподарський
податок, податки на лісове господарство, на нерухомість, транспортний
податок, податок з власників собак, податок на спадщину та дарування. У
загальному бюджеті держави майже 94 % становлять надходження від
податкових платежів, причому більша частина з них — непрямі податки
(податок на товари та послуги, акцизні збори та податок з ігор). З усієї
кількості непрямих податків податок на товари та послуги становить
приблизно 39 %, а акцизні збори — понад 20 %.

Основним з непрямих податків є податок на товари та послуги, який за
своєю економічною суттю є податком на додану вартість. Він має три
ставки: основна — 22 %, знижена — 7 та 3 % і нульова.

Знижена 7%-на ставка здебільшого застосовується на перероблені продукти
харчування, товари для дітей, будівельні матеріали та роботи (пов’язані
з будівництвом житла), продукцію та товари сфери охорони здоров’я,
послуги пасажирського транспорту, туристичних бюро, підприємств
громадського харчування та деякі муніципальні послуги.

За ставкою 3 % оподатковуються товари та послуги підприємств сільського,
лісового, мисливського, рибного господарств, а також ряд товарів імпорту
цієї ж сфери виробництва.

Нульова ставка застосовується на експортні товари та послуги, внутрішній
продаж та імпорт засобів сільського та лісового господарства, книги,
пресу, продаж квартир, добрив, засоби захисту рослин, корми для худоби,
сільськогосподарські машини, трактори та інструменти.

Звільняються від оподаткування народні ремесла та живопис, надання
послуг у сфері сільського господарства, послуги, які пов’язані з лісовим
та рибним господарствами, фінансові послуги, послуги у сфері культури,
мистецтва, науки, освіти, зв’язку, урядової та територіальної
діяльності, юстиції, національної та громадської безпеки, надання послуг
торговельними організаціями. Крім того, звільняються від сплати податку
деякі об’єкти оподаткування, організації без права відшкодування цього
податку, платники, які сплачують прибутковий податок у формі «податкової
картки», а також фірми та підприємства, у яких працюють інваліди.

Другим за значенням та питомою вагою серед непрямих податків є акцизний
збір. Він стягується з продукції спиртової промисловості, вина, пива,
тютюнових виробів, автомобілів та електронного обладнання вищої
категорії якості.

Ставка акцизного збору залежить від типу товарів та напрямку їх
застосування. Вона застосовується як:

• відсотки до ціни продажу (без нарахованого ПДВ);

• сума в національній валюті на одиницю продукції;

• різниця цін;

• відсоток до роздрібної ціни;

• сума на одиницю товару (передусім це стосується цигарок). Здебільшого
застосовується сума на одиницю виробу. Податкове

навантаження на продукцію внутрішнього виробництва та на ту, що
імпортується, однакове. Базою оподаткування є оборот продукції, а щодо
імпортованих товарів — митна вартість, збільшена на суму митних зборів.
На тютюнову продукцію ставка збору встановлюється у вигляді відсотка —
суми. Так, відсоткова частина становить 25 % роздрібної ціни, а сумарна
встановлюється залежно від періоду протягом року, причому вона однакова
незалежно від місця виробництва товару. На продукцію спиртової
промисловості, на всі вироби міцністю не нижче ніж 18 % діє єдина ставка
податку як для вітчизняної, так і для імпортної продукції. Але і в цьому
разі ставка залежить від періоду. Ставка акцизного збору на пальне
встановлюється на 1000 літрів, на автомобілі залежить від
фірми-виробника (вітчизняна чи іноземна), а також від об’єму двигуна.
Причому цей податок стягується перед першою реєстрацією автомобіля в РП.

До непрямих податків належить також податок з ігор. Цією діяльністю
можуть займатися тільки особи згідно з умовами Акту «Про азартні ігри та
взаємні парі». При цьому каталог ігор і парі має бути зареєстрований у
статуті. До азартних ігор зараховуються ігри з метою виграшу грошей або
призів, результат яких залежить від випадку. Це лото, лотерея
жеребкування, ігри в казино, цифрові ігри, карти. Взаємні парі — це парі
на грошові виграші, які залежать від результатів:

• спортивних змагань людей, тварин, коли люди роблять ставки, а сума
виграшу визначається сумою зароблених ставок, як на тоталізаторі;

• різноманітних парі, в яких сума ставок та сума виграшу залежать від
співвідношення ставок та виграшу, яке узгоджується між одержувачем та
платником ставки.

Повноваження щодо визначення гри як азартної або парі як взаємного має
міністерство фінансів РП. Слід зазначити, що держава має

монополію на проведення діяльності у сфері цифрових ігор та грошових
лотерей.

Одним із основних прямих податків є податок на доходи фізичних осіб. Він
стягується з усіх видів доходів фізичних осіб. Законодавчою базою для
сплати цього податку є Акт «Про податок на доходи фізичних осіб», який
набрав чинності з 1 січня 1992 року. Цей документ виділяє джерела
одержання доходу та спосіб їх оподаткування. Джерелом одержання доходів
є заробітна плата за контрактами, пенсії, ануїтети,
несільськогосподарська діяльність, прибуток від капіталу.

У РП застосовується дві форми оподаткування:

• загальні умови, коли сплата податку здійснюється фізичними особами
відповідно до податкової шкали, яка встановлюється на конкретний рік;

• загальна сума. Ця форма може обиратися платником податку самостійно,
коли він займається обмеженою економічною діяльністю і здійснює сплату у
формі акордного податку або «податкової картки». Така форма є
обов’язковою при оподаткуванні деяких видів доходів з таких джерел, як
участь у прибутках, перемога у змаганні, від незадекларованих джерел
одержання доходу тощо, не залежить від доходів фізичних осіб із різних
джерел.

При оподаткуванні на загальних умовах ставки побудовані за прогресивною
шкалою, і всі платники поділяються на три групи. Але доходи цих груп, як
і сума, яка звільняється від оподаткування, визначаються щорічно залежно
від зростання середньомісячної заробітної плати в національній економіці
загалом за останні три квартали попереднього року. При цьому ставки
оподаткування мають тенденцію до зниження. Ставка акордного податку на
зареєстрований дохід встановлюється залежно від виду діяльності. Ставка
оподаткування доходу від діяльності, пов’язаної з наданням послуг,
становить 8,5 %; доходу від виробничої та будівельної діяльності — 5,5
%; доходу від надання послуг у сфері торгівлі та громадського харчування
— 3,0 %. Ставки «податкової картки» визначаються статусом платника
податку і щорічно переглядаються залежно від зростання цін на споживчі
товари та послуги в період перших трьох кварталів попереднього перед
податковим року відносно відповідного періоду попереднього року. Сума
податку залежить від форми та сфери діяльності, кількості працівників і
осіб, які проживають за місцем здійснення економічної діяльності.

Ставка акордного оподаткування з різних джерел одержання доходу може
дорівнювати 20 % (наприклад, при наданні знижки чи зменшенні відсотків
за цінними паперами, дивідендами або іншими доходами від участі в
доходах юридичних осіб) та 10 % (від перемоги у змаганнях чи іграх).
Податки від незареєстрованих джерел доходів стягуються за ставкою 75 %.

Загальна сума цього податку становить 18 % усієї суми одержаних
податкових платежів. Але частка його в ВВП останнім часом має тенденцію
до зниження.

Податок на доходи юридичних осіб. Законодавчим документом щодо сплати
цього податку є Акт «Про податок на доходи юридичних осіб», який
введений в дію з 1.01.1992 року. Він стягується з доходів юридичних
осіб, структур без статусу юридичної особи. Не підлягають оподаткуванню
доходи від сільськогосподарської діяльності та лісового господарства. За
цим податком діє єдина ставка — 30 % з перспективою подальшого її
зниження до 22 % у 2004 році. Зазначений податок є джерелом доходу як
для державного бюджету, так і для органів місцевого самоврядування.
Питома вага його в усіх податкових платежах становить близько 12 %, а
частка у ВВП — понад 2,5 %.

Місцеві податки та збори є основним джерелом доходів гмін (місцевих
органів самоврядування). Крім прямих податків, які сплачуються в
місцевий бюджет, сюди належить також прибуток від податків з фізичних
осіб, які здійснюють економічну діяльність і сплачують податок у формі
«податкової картки».

Податок на нерухомість. Законодавчим документом цього податку є Акт «Про
місцеві податки та збори». Його сплачують фізичні, юридичні особи та
підприємства без утворення юридичної особи. Об’єктом оподаткування
виступають одиниця майна, приватна власність або безстроковий узуфрукт
на нерухомість, майно або приватні будівлі, які нероздільно не пов’язані
з землею. При оподаткуванні житлової одиниці об’єктом є корисна площа
(квадратні метри), для будівлі об’єктом оподаткування є вартість, яка
становить базу для розрахунку амортизації, для землі — її площа. Ставка
податку у сфері статутної компетенції встановлюється для кожного
податкового ринку Радою гміни при прийнятті резолюції. Оцінка податку
для фізичних осіб проводиться відповідними податковими органами, для
юридичних осіб — шляхом самооцінки.

Сільськогосподарський податок був введений з 1 січня 1985 року Актом
«Про сільськогосподарський податок». Базою для оподаткування є доходи
сільськогосподарського виробництва та оподатковуваний оборот. Суб’єктами
оподаткування виступають юридичні та фізичні особи, а також особи без
статусу юридичної особи, які на 1 січня даного податкового року є
власниками або користувачами об’єктів сільського господарства.

Об’єктом оподаткування є землі сільськогосподарських угідь, озера, площа
під будівлями.

Сільськогосподарська площа визначається у переведених гектарах, які
являють собою одиницю виробництва і відображають здатність сільського
господарства до створення прибутків. Перерахування фактичної площі
сільського господарства у переведені гектари здійснюється за допомогою
«масштабу». Його розмір залежить від типу сільськогосподарської землі,
її класу та розміщення по території в одному з чотирьох районів. Розмір
ставки для кожного податкового року встановлюється відповідно до площі
одного переведеного гектара у вигляді фінансового еквівалента 2,5
центнера жита за перші три квартали попереднього податкового року.

Податок на лісове господарство. Законодавчою базою цього податку є Акт
«Про ліси». Суб’єктом оподаткування виступають фізичні та юридичні
особи, організації без статусу юридичної особи, які є користувачами
лісів, що належать Державній скарбниці або гміні. Базою оподаткування є
площа лісу, яка визначається у переведених гектарах. Ставка податку
встановлюється як еквівалент 0,2 метра кубічної деревини хвойних порід
дерев і залежить від площі основних порід дерев, їх виду та
класифікації.

Податок із власників собак. Законодавчими документами є Акт «Про місцеві
податки та збори» та резолюції відповідних Рад гмін, які приймаються на
підставі основного акту і встановлюють суму податку та умови звільнення
від нього. Суб’єктами оподаткування є фізичні особи — власники собак.

Транспортний податок. Законодавчим документом є Акт «Про місцеві податки
та збори». Його сплачують юридичні та фізичні особи, організації та
підприємства без статусу юридичної особи, які є власниками транспортних
засобів.

Податок на спадщину та дарування. Законодавчим документом є Акт «Про
спадщину та дарування». Об’єктом оподаткування виступають об’єкти,
розташовані як на території РП, так і за її межами, або право власності,
яке реалізується за кордоном, якщо на момент передачі спадщини чи
укладання контракту особа, яка одержує спадщину, є громадянином РП або
має постійне проживання у РП. База оподаткування — вартість одержаних
речей або прав власності після утримання позик та зобов’язань, тобто
чиста вартість, яка встановлюється відповідно до стану справ та прав
власності на день одержання за ринковою ціною на день створення
податкового зобов’язання. При встановленні конкретної ціни визначається
податкова група, до якої належить особа-одержувач. Віднесення до
конкретної групи залежить від відносин, у яких знаходяться
особа-одержувач та особа, від якої одержують спадщину або права
власності. При оподаткуванні визначена сума звільняється від сплати
податку, а потім оподаткування здійснюється за особливою податковою
шкалою, яка діє на день створення податкового зобов’язання. Слід також
зазначити, що розмір суми, яка не підлягає оподаткуванню, а також
вартість речей та прав власності постійно переоцінюються.

Список використаної літератури

Брант М., Шаповал С. Бизнес в Украине и за ее пределами. — К.:
Видавничий центр «Просвіта», 1997.

Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової
системи // Економіст. — 1998. — № 7-9. — С. 120-123.

Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система
Украины: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000.

Дернберг Р. Л. Международное налогообложение / Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ,
1997.

Евстигнеев Е. Н. Основы налогообложения и налогового права. — М., 1999.

Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег // Избранные
произведения / Пер. с англ. — М.: Экономика, 1983.

Налоговые системы зарубежных стран / Под ред. В. Г. Князева и Д. Г.
Черника. — М.: ЮНИТИ, 1997.

ЧерникД. Г. Налоги в рыночной экономике. —М.: ЮНИТИ, 1997.

Періодична преса України та країн світу.

Інтернет. Сайти різних країн світу.

HYPERLINK «http://www.google.net.com» www.google.net.com

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *