Податкова політика держави в нафтогазовій промисловості України: реальність і напрями вдосконалення (реферат)

Реферат на тему:

Податкова політика держави в нафтогазовій промисловості України:
реальність і напрями вдосконалення

Нафтогазова промисловість відіграє в економіці України особливу роль,
виконуючи функцію забезпечення енергетичної безпеки держави. Тому
вирішення питання оптимізації державної політики у цій галузі в сучасних
умовах є актуальним. Проблема полягає в тому, що, з одного боку, держава
повинна створювати економічні умови для розвитку підприємств
нафтогазового комплексу, а з іншого – влада розглядає галузь як
основного донора для державних потреб. Відповідно й бюджетні закони
стають кожного разу жорсткішими щодо нафтогазової галузі України.

Аналіз інформаційних джерел і публікацій свідчить про те, що вивченню
даної проблеми приділяється значна увага. У роботі авторами
проаналізовано дослідження Б. Галя, О. Тищука, В. Єрмоленка, О.
Дорожовця, С. Кисельова, Г.Бурлаки, Г. Попа. Ними започатковано
розв’язання питання оптимізації державної, зокрема фіскальної, політики
у нафтогазовій промисловості України.

Однак невирішеним залишається питання вдосконалення механізму
оподаткування підприємств нафтогазового комплексу.

З метою розв’язання даної проблеми поставлено такі завдання:

– виділити основні методи державного регулювання розвитку нафтогазових
компаній України;

– визначити податкову складову в системі ціноутворення на газ в Україні;

– провести аналіз діючого законодавства, що регламентує діяльність
нафтогазового комплексу (далі – НГК);

– з’ясувати причини податкової заборгованості підприємств досліджуваної
галузі;

– рекомендувати шляхи зменшення в подальшому накопичення податкової
заборгованості підприємствами НГК та запропонувати напрями оптимізації
податкової політики у нафтогазовій промисловості України.

Сучасна державна політика регулювання діяльності НГК поєднує методи
прямого та непрямого регулювання.

До методів прямого державного регулювання належать: регулювання окремих
видів діяльності через ліцензування, контроль за дотриманням технічних
та екологічних стандартів, вимог безпеки функціонування окремих об’єктів
(газотранспортної чи нафтотранспортної мережі, експлуатації свердловин
тощо), а також регулювання умов конкуренції на нафтовому ринку.

Методи непрямого державного регулювання спрямовані на зміну факторів
ринкового середовища – цін, тарифів, рівня оподаткування, кредитних
ставок. До них належать цінова та тарифна політика, податкове
регулювання, митна політика, прийняті системи кредитування та
фінансування підприємств галузі, амортизаційна та рентна політика тощо.

Відповідно до Національної програми „Нафта і газ України до 2010 року”
прийнятої постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.01, принцип
енергетичної безпеки країни полягає у максимально можливому забезпеченні
потреб держави у паливо-енергетичних ресурсах за рахунок підвищення
обсягів власного їх видобутку, послаблення залежності від імпорту
енергоносіїв. У той же час ресурси природного газу з власного
виробництва складають 10,5 %, а імпорту 89,5 % [2]. За рахунок нафти
власного видобутку держава може покрити лише 1/3 потреб, тому
залишається найбільшим у СНД споживачем російської нафти (рис. 1).
Протягом 2003 року на нафтопереробні підприємства надійшло 24 619,6 тис.
тонн нафти, в тому числі: 2 166,4 тис. тонн – власного видобутку (8,8 %
від загального обсягу поставки); 21 319,5 тис. тонн – з Російської
Федерації (відповідно – 86,6); 1137,7 тис. тонн – з Казахстану (4,6
%)[3].

Рис. 1. Питома вага країн-імпортерів у поставках нафти в Україну у 2003
році

Наведене вище дозволяє стверджувати про енергетичну небезпеку в країні
та необхідність державного сприяння розробки власних покладів нафти та
газу.

Проте сьогодні заходи державного регулювання спрямовані головним чином
на забезпечення фіскальної функції, а не стимулюючої. Жодна з галузей
вітчизняної економіки так прямо не залежить від бюджетних колізій, як
нафтогазова. Вона роками змушена працювати в особливому податковому
полі, межі якого встановлюються під час ухвалення чергового закону про
державний бюджет. Для НГК фактично не існує сталих універсальних правил.
За останні роки нормативна база для українського нафтогазового ринку
змінювалася не рідше одного разу на 3–4 місяці [4].

Важливим чинником державного регулювання є ціноутворення. Значення
використання для аналізу розвитку будь-якої галузі категорії „ціна”
визначається тим, що вона формується в результаті співставлення векторів
дії різних, іноді суперечливих сил.

У нафтогазовому комплексі держава регулює тарифи на транспортування
природного газу, нафти та нафтопродуктів трубопроводами; тарифи на
розподіл, транспортування та зберігання природного газу; тарифи на
природний та скраплений газ, – з метою необґрунтованого збільшення цін
підприємствами-монополістами, захисту прав споживачів і недопущення
перехресного субсидіювання одних видів діяльності за рахунок інших.

В Україні основну частину собівартості експортованого природного газу
складають не операційні чи транспортні витрати, а податки, збори та
рента, які формують більш ніж 60 % вартості його кубометра. За
підрахунками фахівців компанії „Укргазвидобування” податкова складова у
собівартості видобутку вітчизняного газу становить 54,5 % [5, 31]. У
Росії ж аналогічний показник для ВАТ „Газпром” в останні роки складав у
середньому близько 40 %.

З 2004 р. податкові зобов’язання українських газових компаній
збільшились. Якщо у 1999 р. рентна плата до Держбюджету України за 1
тис. м3 становила 5 дол. США, то на 2004 р. вона зафіксована на рівні
5,74 дол. США. Збільшилися також відрахування в державний бюджет за
транзит газу – з 0,29 дол. США за 1 тис. м3 у 1999 р. до 0,31 дол. США
за 1 тис. м3 у 2004 р. [6]. І, найголовніше, запроваджено мито на
експорт скрапленого та природного газу в розмірі до 10 дол. США за тонну
та за 1 тис. м3 відповідно.

Власний скраплений газ у різних обсягах виробляють усі вітчизняні
нафтопереробні заводи, 70 % якого йшло на експорт, а 10 дол. США – це,
по суті, і є різниця між цінами на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Встановлене мито не є обґрунтованим, адже якщо підприємства-експортери
піднімуть ціну, то виникне небезпека того, що країни-споживачі
українського скрапленого газу (Угорщина, Чехія, Словаччина, Румунія,
Болгарія) захочуть переорієнтуватися на російський. Оподаткування
вивізним митом природного газу дозволить додатково залучити 217
мільйонів гривень до державної скарбниці. Збори ж із експортерів
скрапленого газу, враховуючи, що торік з України відправлено 200–300
тис. тонн цього продукту, складуть не більше 10–15 млн грн [5, с. 30].

У табл. 1 наведено дані нарахування та сплати податків, зборів до
державного бюджету підприємствами НАК „Нафтогаз України”.

Таблиця 1

Нарахування та сплата податків, зборів (обов’язкових платежів) до
бюджету підприємствами НАК „Нафтогаз України”, млн грн

Джерело: НАК „Нафтогаз України” // Газ & Нафта. – 2003. – № 12. – С. 14.

Аналіз даних таблиці 1 показав, що сума нарахувань податків та зборів
(обов’язкових платежів) до бюджету у 2003 році зменшилася порівняно з
2001 роком на 22, 04 %. Також важливим є той факт, що НАК „Нафтогаз
України” за підсумками 2003 р. припинив зростання податкової
заборгованості, рівень виплат склав 100, 1 %, підвищившись порівняно з
попереднім роком на 24,3 %, характерним є збереження цієї позитивної
тенденції й у першій половині 2004 року (рис. 2).

Рис. 2. Діаграма нарахування та сплати податків і зборів до державного
бюджету підприємствами НАК „Нафтогаз України” протягом 2001–2004 рр.

Аналіз доходів, закладених у державних бюджетах на 2004 і 2003 роки від
нафтогазової промисловості (табл. 2), свідчить про зростання їх
величини. Особливої уваги заслуговують рентні платежі. Діюча в Україні
система встановлення рентних платежів за видобуток нафти, природного
газу передбачає визначення розміру рентної плати тільки від обсягів
видобутку і не встановлює її залежності від ціни реалізованої продукції.
Прийнятий Закон України „Про рентні платежі на нафту і природний газ”
від 05.02.2004 №1456-IV дозволяє дещо вирішити дану проблему, він значно
полегшує податкове навантаження, особливо тим підприємствам, які
працюють з важковидобувними запасами. Однак відповідно до прикінцевих
положень цього документа частина третя, квінтесенцією якої є формула з
визначення рівнів ренти на кожному конкретному родовищі, положення
набирає чинності з 1 січня 2005 року.

Таблиця 2

Нафтогазові доходи, закладені в державних бюджетах на 2004 і 2003 роки,
млн грн

Джерело: Дорожовець О. Бюджет розбитих надій // Газ & Нафта. – 2003. – №
12. – С. 12.

Як зазначено вище, податкова складова у собівартості видобутку
вітчизняного природного газу становить 54,5 %, з них на саму тільки
ренту припадає 25 % із цих відрахувань. У разі диференціації рент ці
частки становили б відповідно 43,5 % і 9,2 % [5, с. 31].

Законом України „Про державний бюджет України на 2004 рік” від
27.11.2003 № 1344-IV (стаття 3) установлено, що підприємства, які
здійснюють видобуток природного газу та газового конденсату, вносять до
Державного бюджету України рентну плату за природний газ у розмірі 30,6
гривні за 1,000 куб. метрів, за нафту – у розмірі 160 гривень за одну
тонну і газовий конденсат – у розмірі 104,04 гривні за одну тонну [1].
За підрахунками фахівців НАК „Нафтогаз України” при такій ренті компанія
буде змушена на 259 мільйонів гривень скоротити капіталовкладення у
нафтовидобуток і на 120 мільйонів гривень – у газовидобуток. До того ж
останній взагалі стане збитковим. У результаті вже у цьому році з надр
України буде отримано на 240 мільйонів кубометрів природного газу менше
ніж за 2003 рік, а в подальшому спад газовидобутку може досягти й 400
млн кубів щорічно. Як наслідок, держава не тільки недоотримає 161
мільйонів гривень прибутку від виробників вуглеводнів, а й не матиме
іншого виходу, як збільшити бюджетні видатки на імпорт енергоносіїв, щоб
не допустити енергокризи в державі [7].

Без сумніву, одним із найважливіших як для держави, так і для НАК
„Нафтогаз України” є питання податкової заборгованості компанії.

Виникнення її не без підстав пов’язують у тому числі й з податком на
додану вартість. Як відомо, 89,5 % газу надходить у нашу країну із
Російської Федерації. Так як у багатьох інших країнах, у Росії при
експорті ПДВ сплачується в бюджет країни призначення. Росіяни зробили з
цього правила три винятки для своїх основних статей експорту: газу,
нафти та газового конденсату. Виходило, що при поставці енергоносіїв ПДВ
стягувалося, по-перше, в Російській Федерації, по друге, при ввозі на
територію України, і, по-третє – при продажу суб’єктам господарювання.
Саме після введення в 2000 р. 20 %-ної ставки на продаж газу борг НАК
„Нафтогаз України” перед бюджетом почав невпинно зростати і під кінець
2002 р. склав 5,5 млрд грн. Крім того, зросли і дебіторська, й
кредиторська заборгованості.

Необхідно зазначити, що Закон „Про Державний бюджет України на 2003 рік”
(дана норма збережена й на 2004 рік Законом України „Про державний
бюджет України на 2004 рік” від 27.11.2003 №1344-IV (стаття 9) звільнив
від обкладання податком на додану вартість операції з ввезення
природного газу на митну територію України, а операції з продажу
ввезеного природного газу на митну територію України, крім операцій з
продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших
споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за
нульовою ставкою.

Проте це не єдина причина виникнення податкового боргу НГКу. До них
необхідно віднести значний обсяг кредиторської та дебіторської
заборгованості, який призводить до дефіциту оборотних коштів підприємств
галузі і, відповідно, до неможливості вчасно розрахуватися за поточними
зобов’язаннями. Як результат – заборгованість перед бюджетом та
зростання дебіторської заборгованості у підприємств-партнерів. Фактично,
значна кредиторська та дебіторська заборгованість – це одна з
першорядних загроз потенційного банкротства енергетичних підприємств.

Загальновідомий факт, що основні фонди української промисловості фізично
зношені на 60 % та морально застаріли на 95 % [8]. Дана проблема
стосується й підприємств нафтогазового комплексу.

Не варто забувати й про те, що Україна постійно прагне наслідувати в
питаннях податкової політики Російську Федерацію. У Росії нафтогазовий
комплекс називають „двигуном російської економіки”. В Україні, де
власних ресурсів нафти та газу вистачає, щоб покрити 8–11 % своїх
потреб, також намагаються за допомогою нафтогазової промисловості
вирішити значну частину економічних проблем.

Перераховані фактори, а також нестабільність законодавства, на нашу
думку, є головними причинами податкової заборгованості нафтогазової
галузі.

Істотне зниження заборгованості підприємств НГК перед бюджетом можливе
лише при покращанні фінансово-економічного стану самих підприємств. Для
цього у першу чергу необхідно:

– зменшити дебіторську заборгованість підприємств, підвищити рівень
оплати за нафту та газ. Розв’язок цього питання лежить на перетині
декількох політик. По-перше, це тарифна політика: на скільки
оптимальними з погляду і продавця, і покупця виставлені тарифи на газ і
нафту. По-друге, політика роботи з боржниками: правові гарантії
погашення заборгованості, втручання та контроль з боку виконавчої влади.
І, по-третє, це судова політика: можливість погашення заборгованості
через суд.

Заборгованість в особливо великих розмірах повинна бути офіційною
причиною додаткового контролю фінансового стану підприємства з боку
Контрольно-ревізійного управління (якщо підприємство державне) та
Державної податкової адміністрації, в тому числі з використанням
непрямих методів визначення очікуваного доходу компаній;

– проводити податкові експерименти на підприємствах нафтогазового
комплексу з метою оптимізації оподаткування. Прикладом цього може бути
експеримент з пільгового оподаткування в металургійному комплексі з 1
липня 1999 р. до 1 січня 2002 р.(на 50 % були знижені ставки ПДВ та
збору в Державний інноваційний фонд, на 70 % – ставка податку на
прибуток, а 70 % екологічного збору залишалося на підприємстві);

– можливе також часткове списання пені та штрафів, нарахованих за
несвоєчасну сплату податків нафтогазовими підприємствами, або їх
реструктуризація, за умови погашення певної частини заборгованості
протягом обумовленого періоду.

Паралельно з цими кроками держава повинна впроваджувати загальне
зниження податкового тиску.

За існуючої системи оподаткування необхідно дозволити виводити з-під
оподаткування ту частину прибутку, яка спрямовується на розширення
обсягів виробництва, модернізацію основних фондів і технологічне
оновлення.

Література:

1. Про державний бюджет України на 2004 рік: Закон України від
27.11.2003 №1344-IV // Вісник податкової служби України. – 2003. – № 46.
– С. 29–60.

2. Нефть и газ в современной економике / Бурлака Г. Г., Поп Г.С. / Под
ред. Н.С. Герасимчука. – К., 2004. – С. 48.

3. Підсумки роботи паливно-енергетичного комплексу у 2003 році //
Енергетична мозаїка. – 2004. – № 1. – С. 12–20.

4. Галь Б. Нефтерынок России и Украины: игра по правилам и без //
Энергетическая политика Украины. – 2004. – № 6. – С. 20.

5. Тищук О. Бюджетне постраховисько // Газ & Нафта. – 2004. – № 7. – С.
28–34.

6. Ермоленко В. Механизмы ценообразования // Энергетическая политика
Украины. – 2004. – № 4. – С. 32–35.

7. Дорожовець О. Бюджет розбитих надій // Газ & Нафта. – 2003. – № 12. –
С. 11–15.

8. Киселев С. Украинский ТЕК: причины налоговой задолжености //
Энергетическая политика Украины. – 2003. – № 7–8. – С. 20.

2001 рік

2002 рік

2003 рік

станом на 1.07.2004

Найменування

платежів і

податків

н

ара

ховано

с

пла

чено

рівень

сплати,

%

н

ара

ховано

с

пла

чено

рівень

сплати,

%

н

ара

х

овано

c

пла

чено

рівень

сплати,

%

н

ара

х

овано

с

пла

чено

рівень

с

плати,

%

Податок на

прибуток

1612,5

1244,9

77,2

1566,7

953,6

61,3

851,2

862,1

101,3

253,6

290,3

144,1

Податок на

додану вартість

3414,4

1533,5

44,9

2406,8

1911,9

79,4

1418,1

1454,9

102,6

329,5

525,3

97,7

Рентна плата за

транзитне

транспортування

природн

ого газу

1826,4

1936,3

106

2190,3

1531,1

69,9

2118,8

2175,5

102,7

1101,1

1106,8

94,6

Рентна плата за

транспортування

нафти

240,3

227,6

94,7

172,5

174,1

100,9

194

196,6

101,3

101,5

98,3

101,5

Рентні платежі

594,8

646,8

108,7

640,3

706,9

110,4

724

734

101,

4

433

444,5

101,9

Збір на геолого

розвідувальні

роботи

240,5

142,6

59,3

361,8

141,8

39,2

310,8

312,3

100,5

150,4

155

103,1

Мито на экспорт

природного газу

165,6

165,6

100

Інші платежі

421,8

402,2

95,4

549,4

553,6

100,8

480,5

479

99,7

76

80,7

106,1

Всього

8350,7

6133,9

73,5

7887,8

5973

75,8

6510,4

6519,7

100,1

2610,7

2866,5

100,5

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *