Ознайомлення і вивчення обліку розрахунків заробітної плати (музей) (курсова)

Курсова робота

Ознайомлення і вивчення обліку розрахунків заробітної плати (музей).

Вступ

Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені
Йосафата Кобринського знаходиться в м. Коломия, вул. Театральна, 25.
Музей є науково-освітнім закладом, основним завданням якого є:

– вивчення та розкриття творчості народних майстрів Гуцульщини та
Покуття з найдавніших часів до наших днів;

– вивчення художньої, історичної, наукової та пізнавальної цінності
фондів музею;

– проведення наукових розвідок, наукових відряджень та експедицій;

– написання тематико-експозиційних планів, наукових звітів,
науково-методичних розробок по музеєзнавству;

– координація науково-дослідної роботи з іншими науковими закладами,
залучення до науково-дослідної роботи спеціалістів відповідного профілю.

Музей є державним закладом, користується правами юридичної особи,
підпорядковується Головному управлінню туризму і культури
Івано-Франківської ОДА.

Однією з важливих і найбільш трудомістких ділянок обліку розрахунків є
розрахунки заробітної плати. У кожній сфері та галузі економіки є свої
характерні особливості щодо нарахування зарплати. Бухгалтеру бюджетної
установи при веденні обліку розрахунків із заробітної плати нині не
достатньо володіти лише досконалими знаннями бухгалтерського обліку.

Чинне законодавство з питань оплати праці доволі об’ємне, що впливає на
облік, так і на правильність визначення розмірів посадових окладів,
надбавок та інших виплат. Крім того, як правило, в більшості бюджетних
установах бухгалтер додатково виконує функції економіста, статиста,
кадровика та інших облікових професій, тому необхідно в першу чергу
детально ознайомитись з вимогами законодавства щодо оплати праці.

Метою даної бакалаврської роботи є ознайомлення і вивчення обліку
розрахунків заробітної плати в даній установі, та навчитись правильно
оформляти первинні документи.

Бакалаврська робота складається з трьох розділів які в свою чергу
містять підрозділи.

Перший розділ бакалаврської роботи присвячується вивченню теоретичних
щодо обліку заробітної плати засад. У цьому розділі розглядається
економічна сутність щодо обліку заробітної плати, класифікаційні ознаки,
аналізуються та узагальнюються визначення, алгоритми формування
показників тощо.

У другому розділі бакалаврської роботи наводиться коротка характеристика
організаційно-виробнича та фінансово-економічна характеристика музею
Гуцульщини та Покуття.

Третій розділ присвячується питанням організації та методики
бухгалтерського обліку у музею.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

1.1. Огляд законодавчої та нормативно-довідкової бази щодо обліку
розрахунків з оплати праці

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні”. Цей закон визначає правові засади регулювання, організації,
ведення бухгалтерського обліку та складання фіз. звітності в Україні.

Закон України “Про оплату праці”. У цьому законі вживається два терміни
– “Оплата праці” і “Заробітна плата”. Заробітна плата – це винагорода
обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором
власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану
ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов
виконавчої роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів
його праці та господарської діяльності підприємства (ст. 1 Закону
України “Про оплату праці”).

Законом України “Про оплату праці” передбачаються дві сфери рулювання
заробітної плати: на державному і договірному рівнях.

Державний рівень заробітної плати полягає у законодавчому регулюванні
оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом
встановлення мінімальної заробітної плати, а також інших державних норм
і гарантій; встановлення умов і розмірів оплати праці керівників
підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників
підприємств, установ і організацій, що фінансують чи датуються з
бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників
підприємств-монополістів, а також шляхом встановлення податків на доходи
працівників.

Договірне регулювання оплати праці здійснюється на основі системи
соціально-партнерських угод, які укладаються на державному (Генеральна
угода), галузевому (галузева угода) регіональному (регіональна угода) і
виробничому (колективний договір) рівнях згідно із Законом України “Про
колективні договори і угоди”.

Наказ Міністерства фінансів України та Головного управління Державного
казначейства України від 10 грудня 1999 року № 114 “Про затвердження
Плану розрахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку
застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ.

Цей план рахунків розроблений на підставі міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку, призначений для відображення в бухгалтерському
обліку господарських операцій установ і організацій, основна діяльність
яких ведеться за рахунок коштів державних або місцевих бюджетів (надалі
– установи), та операцій з виконанням сільських, селищних і міських
(міст районного підпорядкування) бюджетів.

Закон України “ Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами. Цей закон є спеціальним
законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов’язань юридичними або фізичними цільовими фондами з податків і
зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами
у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та
визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” За цим законом
платниками податку є:

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території
України, так і іноземні доходи;

нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території
України.

Об’єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний оподаткований дохід;

чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення
загального річного оподатковуваного доходу на суму оподатковуваного
кредиту такого звітного року.

Доходи з джерелом їх походження в Україні, які підлягають кінцевому
оподаткуванню при їх виплаті;

іноземні доходи.

Об’єктом оподаткування нерезидента є:

загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з
України;

загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з
України;

доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому
оподаткування при їх виплаті.

Загальний річний оподаткований дохід складається з суми загальних
місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних
доходів, одержаних протягом такого звітного року.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди,
нараховані платнику податку.

Доходи від продажу об’єктів прав інтелектуальної власності; доходи у
вигляді сум авторської винагороди;

Сума пенсійних внесків межах недержавного пенсійного забезпечення
відповідно до закону;

Сума страхових сум або пенсійних виплат;

Частина доходів від операцій з моментом.

Оподатковуваний дохід, не включений до розрахунку загальних
оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно
виявлений у звітному періоді платником податку;

Дохід отриманий платником податку від його працедавця як додаткове
благо.

Дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одежних платником
податку як відшкодування матеріальної або немайнової шкоди.

Сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на
відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством
строки.

1.2. Облік наукової та навчально-методичної літератури щодо розрахунків
з опати праці.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка
складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схем посадових окладів і
тарифно-кваліфікаційних характеристик (довідників).

Тарифна система оплати праці — це сукупність правил, за допомогою яких
забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов
її виконання, відповідальності, галузі та інших факторів, які
характеризують якісну сторону праці.

Тарифна сітка – це шкала, у якій наведені прийняті певною галуззю
кваліфікаційні розряди і відповідні їм тарифні коефіцієнти.

Тарифна ставка – це нормативний розмір оплати праці робітника
відповідного розряду за одиницю часу.

Вона може бути годинною, денною (змінною) місячною. Через тарифну оплату
забезпечується урахування кваліфікації робітника, складності, умов
праці.

Схема посадових окладів розробляється кожним підприємством самостійно, У
ній визначаються посаду, які можуть займати службовці, спеціалісти,
керівні працівники і відповідні цим посадам розміри окладів.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики використовують для від їх
складності та кваліфікації за розрядами тарифної сітки. Довідник містить
кваліфікаційні характеристики робітників за відповідними розрядами. Це
перелік основних професій і спеціальностей робітників галузі; опис
найбільш розповсюджених типових робіт, що відповідають будь-якому
розряду кожної спеціальності, а також вимоги до знань робітника
відповідної професії і кваліфікації.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому
вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган
виплачує працівнику за виконану роботу.

Витрати на оплату праці складаються з: основної заробітної плати,
додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних
виплат.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу згідно з
встановленими нормами праці (норм часу, обслуговування, посадових
обов’язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) для
працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за роботу, виконану понад
встановлених норм, за трудові успіхи та винахідництво й особливі умови
праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних і компенсаційних
виплат, передбачених чинним законодавством, премій, пов’язаних з
виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі
винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами
та положеннями, компенсаційні й інші грошові та матеріальні виплати, які
не передбачені актами чинного законодавства або здійснюються понад
встановлених зазначеними актами норм.

Система оплати праці — це сукупність правил, які визначають
співвідношення між мірою праці та мірою винагороди працівників.

Погодинна форма оплати праці — це оплата праці, яка залежить від
кількості відпрацьованих годин і тарифної ставки (окладу) за одну
годину.

Погодинно-преміальна система оплати праці — це різновид погодинної
оплати праці, при якій понад заробітної плати, належної за фактично
відпрацьований час, сплачується преміальна винагорода за досягнення
високих кількісних і якісних показників.

Трудові відносини на підприємстві між власником (роботодавцем) і
працівником регулюються, крім нормативних і законодавчих актів, ще й за
допомогою трудових договорів і угод, види яких наведено нижче (див. рис.
1.1).

Рис 1.1. Види трудових і цивільно-правових договорів

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), яка
включена до штату підприємства, для виконання певної роботи (функцій) за
конкретною кваліфікацією, професією, посадою; працівнику гарантується
заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги,
компенсації; працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового
розпорядку тощо.

За цивільно-правовим договором, зокрема, за трудовою угодою, оплачується
не процес праці, а його результат. Він визначається після закінчення
роботи й оформлюється актами приймання-здачі виконаних робіт (наданих
послуг), на підставі яких здійснюється їх оплата, та інше.

Джерелом оплати праці для бюджетних установ є:

* кошти, що виділяються з відповідних бюджетів;

* частина доходу, отриманого в результаті господарської діяльності;

* інші джерела.

У кошторисі за загальним і спеціальним фондом передбачаються видатки на
оплату праці працівників бюджетних установ з нарахуванням внесків до
соціальних фондів на заробітну плату (коди видатків за економічною
класифікацією — 1110-1120), які складають значну частину всіх видатків
установи.

При формуванні кошторису обов’язково повинна виконуватися вимога щодо
першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці
з нарахуваннями на неї. Фонд оплати праці формується відповідно до
затвердженого у встановленому порядку штатного розпису. Для закладів
освіти, наприклад, штатні розписи затверджуються керівником відповідної
вищої організації. Виняток становлять заклади освіти, що мають статус
національних, яким призначення встановлюються безпосередньо в державному
бюджеті, — їх кошториси та штатні розписи затверджуються керівниками
таких закладів у межах доведених Міністерством фінансів України обсягів
бюджетних асигнувань і середньорічної чисельності ставок.

При формуванні спеціального фонду кошторису видатки на заробітну плату
за рахунок спеціальних коштів розраховуються залежно від обсягу
діяльності, що здійснюється за рахунок цих коштів, з урахуванням норм,
що використовуються установами аналогічного профілю (наприклад, якщо
працівникові згідно із штатним розписом установлений посадовий оклад 300
грн. із загального фонду, то за рахунок спеціальних коштів йому буде
встановлено оклад у тому ж розмірі). Бюджетна установа, яка здійснює
госпрозрахункову діяльність, разом з кошторисом затверджує свій штатний
розпис, до якого включає структурні підрозділи, які утримуються за
рахунок коштів спеціального фонду.

Заробітна плата працівників бюджетних установ складається
з посадового окладу (встановленої ставки заробітної плати), премій,
доплат за суміщення професій і надбавок в межах вставленого в установі
фонду оплати праці. При погодинній оплаті праці працівників, зайнятих в
усіх галузях народного господарства, за проведення навчальних занять
заробітна плата розраховується, виходячи з фактично відпрацьованого часу
з урахуванням ставки погодинної оплати праці.

Правильність і точність розрахунків з персоналом з оплати праці залежить
від якогось оформлення невинних документів з обліку:

особових складу працівника;

використаного часу;

обсягу виконаних робіт.

Облік особового складу працівників здійснює відділ кадрів, де ведеться:

книга наказів (розпоряджень) про прийняття, переведення та звільнення з
роботи;

книга обліку руху трудових книжок та вкладишів до них;

прибутково-видаткова книга обліку бланків трудових книжок та вкладишів
до них;

особові листки та картки;

книга протоколів загальних зборів трудового колективу.

Робота у вихідний день компенсується працівнику наданням
іншого дня відпочинку або за угодою сторін у грошовій формі. Робота у
вихідні та святкові дні оплачується не менше, ніж в подвійному розмірі:

працівникам, праця яких оплачується за годинними (денними) ставками,

в розмірі не менше подвійної годинної (денної) ставки;

працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі не менше однієї
годинної (денної) ставки окладу, якщо робота проводилася в межах
місячної норми робочого часу, і в розмірі не менше подвійної годинної
(денної) ставки понад окладу, якщо робота проводилася більше місячної
норми.

Існують певні виплати за заробітною платою працівників підприємства, що
не включаються до фонду оплати праці (див. рис. 1.2).

Рис 1.2. Виплати, які не включаються до фонду оплати праці.

Підставою для призначення допомоги у зв’язку з тимчасовою
непрацездатністю є виданий у встановленому порядку лікарняний лист (лист
непрацездатності). Інші документи не можуть бути підставою для
призначення допомоги цього виду. Допомога у зв’язку з тимчасовою
непрацездатністю призначається у наступних випадках:

* при захворюванні (травмі), пов’язаному з втратою працездатності;

* при санаторно-курортному лікуванні;

* при хворобі члена сім’ї у випадку необхідності догляду за ним;

* при карантині;

* при тимчасовому переведенні на іншу роботу у зв’язку
із захворюванням туберкульозом або професійним захворюванням;

* при протезуванні із перебуванням у стаціонарі
протезно-ортопедичного підприємства.

Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю обчислюється, виходячи
із загального стажу роботи працівника в розмірах, які визначаються
залежно від загального трудового стажу працівника (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Розміри допомоги із тимчасової непрацездатності залежно від
загального стажу працівника

Сума допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю визначається
шляхом множення середньоденної заробітної плати за попередні шість
місяців (або фактично відпрацьований час) на кількість робочих днів, а у
тіпалках, передбачених законодавством, — на число календарних днів,
пропущених у період непрацездатності, та на відсоток, визначений на
підставі загального трудового стажу працівника.

Існують наступні види відрахувань з суми фактичних витрат на оплату
праці найманих працівників (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Види відрахувань від заробітної плати.

З оплати праці членів трудового колективу й осіб, які працюють на
підприємстві, а також за трудовими угодами, договорами підряду, за
сумісництвом, за виконання разових і випадкових робіт, відбуваються
різні утримання. За своїм характером вони поділяються на 2 групи:
обов’язкові та утримання за ініціативою підприємства.

Обов’язкові утримання включають податок з доходів фізичних осіб,
утримання внесків до Пенсійного фонду, утримання внесків на соціальне
страхування з тимчасової втрати працездатності, утримання внесків на
соціальне страхування на випадок безробіття, утримання за виконавчими
листами та приписами нотаріальних контор на користь юридичних і фізичних
осіб тощо.

До утримань за ініціативою підприємства відносяться: суми, утримані з
членів трудового колективу за заподіяну матеріальну шкоду, допущений
брак, своєчасно неповернуті суми, одержані у підзвіт, безвідсоткові
позики, видані членам трудового колективу, за формений одяг.

Відповідно до чинного законодавства утримання податку з доходів фізичних
осіб здійснюється в розмірі 13 %; утримання до Пенсійного фонду з
нарахованої заробітної плати здійснюються у розмірі: 1 %, якщо загальна
сума нарахованої заробітної плати складає до 150 грн.; 2 %, якщо сума
заробітної плати більше 150грн.; утримання на соціальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності становлять 0,5 % від
нарахованої заробітної плати; утримання на обов’язкове соціальне
страхування на випадок безробіття становить 0,5 % від нарахованої суми
заробітної плати.

Кожен громадянин України, який перебуває у трудових відносинах з
підприємствами, організаціями, установами, має право на відпустку.

Відпустка — це тимчасове звільнення від роботи для відпочинку. Право на
відпустку не залежить від місця роботи, форми власності підприємства,
посади, системи оплати праці, тривалості та періодичності робочого часу,
терміну трудового договору.

Законом України «Про відпустки» встановлено такі види відпусток (див.
рис. 1.5).

Рис. 1.5. Класифікація відпусток.

Порядок розрахунку суми відпускних. Обчислення суми відпускних
здійснюється в такому порядку:

* розраховується середньоденна заробітна плата;

* встановлюється тривалість відпустки в календарних днях;

* обчислюється сума відпускних.

Порядок обчислення середньоденної заробітної плати наступний:

Середньоденна

заробітна плата

= заробіток за останні 12 місяців перед наданням
відпустки або за менший фактично відпрацьований період

х кількість календарних

днів відпустки

відповідна кількість календарних днів року або меншого
відпрацьованого періоду (за винятком 10 святкових і неробочих днів,
встановлених законодавством)

До святкових і неробочих днів відносяться: 1 січня — Новий рік, 7 січня
— Різдво Христове. 8 березня — Міжнародний жіночий день, один день —
Великдень, 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих, 9
травня — День Перемоги, один день — Трійця, 28 червня — День Конституції
України, 24 серпня — День незалежності України.

На кожного працівника у відділі кадрів відкривається особова картка, в
якій зазначаються необхідні анкетні дані про працівника та всі зміни,
які відбуваються v його роботі.

Всі працівники, які працюють в установі, повинні мати трудові книжки.
Трудова книжка зберігається на основному місці роботи.

В кожній установі незалежно від режиму роботи повинен бути організований
табельний облік робочого часу.

Табель — це первинний документ з обліку відпрацьованого часу.

Він складається в одному примірнику табельником, майстром або іншими
особами, яким доручено вести табельний облік, і подається до бухгалтерії
у встановлені на підприємстві терміни.

Для виплати заробітної плати оформлюються видаткові касові ордери,
розрахунково-платіжні відомості або платіжні відомості.

Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці (за
всіма видами заробітної плати, премій. Допомоги тощо), а також про не
одержану персоналом у встановлений термін суму заборгованості з оплати
праці (розрахунки з депонентами) ведеться на рахунку 66 “Розрахунки з
оплати праці”, який має субрахунки.

661 “Розрахунки за заробітною платою”.

663 “розрахунки з депонентами”

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛОМИЙСЬКОГО МУЗЕЮ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА
ГУЦУЛЬЩИНИ ТА ПОКУТТЯ ІМ. Й. КОБРИНСЬКОГО

2.1. Економічна характеристика Коломийського музею народного мистецтва
Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського.

Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.
Кобринського (надалі музей) є науково-освітнім закладом, який збирає,
вивчає, популяризує твори народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.

Музей е державним закладом, заснований головним управлінням
(департаментом) з гуманітарних питань виконавчого комітету обласної Ради
народних депутатів (надалі засновник), користується правами юридичної
особи. Оперативне керівництво музеєм здійснюється засновником та
уповноваженим ним-органом-управлінням культури облвиконкому.

Основний суспільно-громадський зміст діяльності музею на нинішньому
етапі побудови Української держави полягає у відродженні духовності,
поширенні народних звичаїв та обрядів, боротьбі за збереження кращих
надбань матеріальної та духовної культури Гуцульщини та Покуття.

Для забезпечення діяльності музею надається право укладати договори з
підприємствами, об’єднаннями, спілками селян, установами, організаціями,
товариствами, малими підприємствами і окремими особами, необхідними для
забезпечення науково-освітньої, збиральницьої, фондової, експозиційної,
виставочної, науково-методичної роботи та видавництва.

У своїй діяльності музей користується Конституцією і законами мистецтва,
Косівським художньо-виробничим комбінатом художнього фонду України,
Косівським виробничо-художнім об’єднанням, Косівським технікумом
народних художніх промислів, Вижницьким училищем прикладного мистецтва,
районними відділами всієї Гуцульщини та Покуття, Інститутом
народознавства АН України, Інститутом Гуцульщини товариств Америки І
Канади.

Музей користується правами юридичної особи, має свій самостійний баланс,
розрахунковий рахунок в банку, печатку та інші атрибути.

У відповідності з художнім профілем музею основним його завданням є:

І. Експозиційна робота

– основне завдання експозиції розкриття творчості народних майстрів
Гуцульщини та Покуття, на конкретних експонатах показати високу художню
цінність творів, а також умови, в яких розвивалося народне мистецтво в
різні періоди.

У коло головних питань, що розглядаються в експозиції, входять розкриття
основних стильових художніх особливостей народних Гуцульщини та Покуття,
на конкретних експонатах показати високу художню цінність творів, а
також умови, в яких розвивалося народне мистецтво в різні періоди.

У коло головних питань, що розглядаються в експозиції, входять розкриття
основних стильових художніх особливостей народного мистецтва в різні
періоди.

У коло головних питань, що розглядаються в експозиції, входять розкриття
основних стильових художніх особливостей народного мистецтва Гуцульщини
та Покуття, їх еволюція, збереження і розвиток народних традицій,
збагачення їх новими формами така композиціями, новаторські пошуки
притаманні сучасному народному декоративно-прикладному мистецтву
Гуцульщини і Покуття. В експозиції показані найбільш високохудожні
твори, розкрито багатство форм, мотивів, композицій, кольорової гами.

Завдання експозиції полягає в томи, щоб на прикладі кращих зразків
виховувати у відвідувачів високі естетичні смаки, гордість і любов до
України, зокрема до Гуцульщини та Покуття.

Музей створює експозицію на основі найновіших досягнень науки й у
відповідності з методичними принципами музеєзнавства, дотримуючись при
цьому хронологічного й монографічного принципів.

Експозиція має такі відділи:

а) художньої обробки дерева,

б) художньої кераміки,

в) художньої обробки металу та шкіри,

г) ткацтва, вишивки, одягу,

д) писанкового розпису,

е) Косівський відділ народного мистецтва Гуцульщини.

Музей розробляє структуру і тематико-експозиційний план і проекти
художнього оформлення експозицій, які затверджуються органами культури
по підлеглості музею і рецензуються науково-освітнім відділом
Міністерства культури України.

2. Науково-освітня та науково-збиральницька робота.

Основними II формами є:

– екскурсії по експозиції, виставках,

– консультації,

– лекції і бесіди, згідно тематикою музею,

– гурткова робота (уроки народознавства),

– робота з народними майстрами, студентами художніх закладів, учителями
шкіл.

– глибоке вивчення розвитку народного мистецтва Гуцульщини та Покуття,
творчості окремих народних майстрів з найдавніших часів і до наших днів
(написання доповідей, статей, підготовка каталогів, альбомів,
путівників).

– вивчення фондів музею, визначення їх художньої і наукової цінності
(каталоги, картотеки по видах, осередках, майстрах, картографіях).

– організація наукових експедицій, розвідок, відряджень для збору
відомостей про народне мистецтво, творчість окремих народних майстрів,
експонатів для поповнення фондів та експозиції. Результати відряджень
оформляються відповідними звітами, які здаються заступнику директора з
науки та зберігаються в архіві музею.

Музей готує до видання науково-освітньої праці та популярні видання, що
відображають розвиток народного мистецтва Гуцульщини і Покуття, його
багатство, путівники, каталоги, огляди фондів, звіти з експедицій, а
також інформаційні матеріали, які популяризують музей, програми роботи
зі школами, вузами – музей має право обмінюватися виданою літературою з
іншими музеями та установами. Видає власний науково-освітній журнал
“Народний дім”.

Музей має право:

Орієнтації на науково-дослідницьку, культурно-освітню, пошукову та
збиральницьку роботу.

За згодою засновника визначити свою організаційну структуру. Для
розв’язання окремих завдань у музеї можуть створювати тимчасові відділи,
сектори, комплексні цільові групи.

Організаційна структура розробляється і розглядується науково-методичною
Радою і затверджується директором музею.

На охорону, яка повинна включати систему заходів, що забезпечують
недоторканість музею та музейних збірок, захист їх від крадіжок,
пошкоджень, пожеж, актів вандалізму. Заходи по охороні музею мають
здійснюватись цілодобово.

Самостійно визначати програми науково-дослідницької роботи, підготовки
конференцій, семінарів, наукових питань.

Запрошувати в односторонньому порядку спеціалістів з різних профілів
музейної діяльності, художників, мистецтвознавців для надання
консультацій з музейної роботи. Оплату у відповідності з діючими
розцінками.

Організовувати обмін експонатів з іншими музеями з дозволу Міністерства
культури України.

Організовувати в приміщеннях музею виставки з колекцій музеїв України та
світу.

Популяризувати мистецтво гуцулів та покутян через засоби масової
інформації та шляхом побудови виставок у музеях України та світу.

Знайомитись з діяльністю музеїв України, працювати над спільними
науково-дослідними програмами.

Знайомитись з діяльністю музеїв на громадських засадах, надавати
методичні допомоги щодо збиральницької, експозиційної та
науково-освітньої роботи.

Встановлювати ділові наукові контакти з іншими музеями України та
зарубіжжя, українськими та зарубіжними відомствами та організаціями.

Організовувати в музеї та в приміщеннях інших установ, організацій,
підприємств як платні так і безплатні виставки.

Організації мистецьких асоціацій, розпродажу краєзнавчої літератури,
сувенірів, художніх календарів, листівок, значків тощо.

Складання договорів з народними майстрами, художниками на реалізацію в
музеї (через касу музею) творів мистецтва. Продавати, дарувати
музейно-видавничу продукцію (проспекти, каталоги, путівники, альбоми,
журнали).

За згодою засновника передавати іншим організаціям та установам, за
договірними цінами, надавати безплатно на тимчасове користування
виставочні зали та транспортні засоби.

З дозволу засновника списувати з балансу у встановленому порядку
морально застарілі, зношені та ті, що не підлягають ремонту, матеріальні
цінності й ресурси.

Кооперувати не договірних засадах матеріальні та фінансові засоби з
іншими підприємствами, організаціями, закладами соціально-культурної
сфери.

Музей при виконанні робіт і надання послуг використовує ціни і тарифи,
вказані в прейскурантах, а при відсутності їх договірні ціни.

Вирішення питань купівлі майна, устаткування, раціонального використання
музейного приміщення, наявного транспорту.

Вступу в дольову участь будівництва житла для своїх працівників, доплати
за їх проживання в гуртожитках, організації оздоровлення, відпочинку
туризму.

Музей має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність в межах
діючого законодавства на основі угод, інших юридичних актів, укладених
ним з іноземними, юридичними та приватними особами.

Музей знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні засновника та
управління культури облвиконкому і звітується перед ними з основних
питань діяльності.

Музей фінансується за рахунок коштів обласного бюджету, надання
додаткових платних послуг відвідувачам, договірних стосунків на
госпрозрахунковій основі, іншими підприємствами, закладами,
організаціями.

Музей від свого імені може бути позивачем у суді, арбітражі.

Джерелами прибутку музею є надходження:

– від реалізації вхідних квитків музею е надання платних послуг
відвідувачам, які встановлюються адміністрацією музею.

– за виконану роботу (послуги), за проведені заходи відповідно до
договорів з державними, кооперативними та громадськими установами,
організаціями, підприємствами.

– від платного показу кіно і відеофільмів, добровільних внесків різних
підприємств, кооперативних, громадських організацій і окремих громадян.

– інші надходження, які не суперечать чинному законодавству.

При визначенні розміру бюджетних асигнувань музею, кошти, які поступають
з інших джерел не є основою для зменшення розміру бюджетних асигнувань.

Розподіл коштів здійснюється у відповідності з чинним законодавством,
відповідно до кошторису.

Невикористані кошти музею залишаються на його рахунку і можуть бути
використані в наступному календарному році.

Прибуток від комерційної діяльності музею після оплати платежів у бюджет
використовується згідно нормативами.

Права, обов’язки та функції працівників музею визначаються чинним
законодавством і кваліфікаційними характеристиками посад наукових
працівників, які затверджуються Міністерством культури України за
погодженням Міністерства праці України, інших – законодавством України
про працю.

Працівники музею складають єдиний трудовий колектив і мають право на:

– оплату праці відповідно чинного законодавства;

– захист професійної честі і гідності;

– матеріальне, житлово-побутове, медичне і соціальне забезпечення
відповідно до встановлених норм і пільг;

– участь у громадському самоврядуванні, обговорення основний питань
діяльності музею, а також його підрозділів і внесення пропозицій
адміністрації закладу;

– самостійне планування своєї виробничої, управлінської та господарської
діяльності та вибір форм, методів і засобів їх здійснення науковим
працівникам надається право на підвищення кваліфікації, вільний вибір
форм і змісту навчання, організацій і установ, які здійснюють підвищення
кваліфікації.

Музей очолює директор, який призначається і звільняється засновником на
подання управління культури на контрактній основі. Директор організовує
всю роботу музею, несе відповідальність за його діяльність представляє
музей у всіх установах і організація, управляє майном, укладає договори,
видає договори, видає доручення відкриває у банку відповідні рахунки, є
розпорядником кредитів музею, підписує перспективні та поточні плани
музею, забезпечує контроль за збереженням фондів, їх обліком і охороною.

В рамках своєї компетенції директор:

– видає накази по музею, затверджує положення про відділи, посадові
інструкції, правила користування музеєм;

– здійснює прийом, звільнення і переміщення працівників музею у
відповідності до трудового законодавства, рекомендаціями, атестаційної
комісії, заохочує працівників, накладає в установленому порядку
дисциплінарні стягнення, дбає про поліпшення умов праці і побуту
працівників;

– вирішує питання організації оплати праці;

– застосовує в установленому порядку різні форми господарювання
колективу, договірну та інші форми оплати праці, індивідуальну трудову
діяльність, гнучкі режими праці, спільно з профкомом музею, головним
охоронцем фондів представляє на затвердження трудовому колективу
“Правила внутрішнього розпорядку”;

– визначає необхідну чисельність працівників, затверджує штатний розклад
і встановлює посадові оклади у відповідності з діючими схемами без
дотримання середніх окладів і без врахування співвідношення чисельності
керівного складу і спеціалістів у межах фонду заробітної плати (єдиного
фонду оплати праці).

– в установленому порядку встановлює працівникам доплати, надбавки,
порядок і розміри преміювання за рахунок і з межах економії заробітної
плати.

– департамент вправі делегувати директору й інші повноваження.

Заступник директор по науковій частині призначається і звільняється з
посади директором музею за погодженням з управлінням культури, головного
управління (департаменту) з гуманітарних питань облвиконкому відповідно
до чинного законодавства.

При музеї діє з правом дорадчого органу науково-методична рада, в яку
мають право входити крім директора також представники місцевих наукових
закладів громадських організацій. Склад науково-методичної Ради
затверджується за представленням музею управлінню культури, якому він
підпорядковується.

При музеї діє фондово-закупівельна комісія, функції якої визначені
спеціальними інструкціями.

Основними підрозділами музею є відділи, які очолюють завідуючі,
обов’язки яких визначені посадовими інструкціями.

Права і обов’язки працівників визначаються “Правилами внутрішнього
трудового розпорядку” та посадовими інструкціями.

Право на заняття вакантних посад заступник директора по науковій
частині, вченого секретаря, головного охоронця фондів і завідуючих
відділами визначаються існуючими кваліфікаційними вимогами.

Участь з трудового колективу з управлінні музею здійснюється згідно з
порядком, передбаченим законом про трудові колективи.

Законом про державне підприємство та іншими діючими актами. Основною
формою здійснення повноважень трудового колективу музею є загальні збори
колективу, на які виносяться основні питання виробничої діяльності,
соціального розвитку колективу, організація різних форм комерційної
діяльності музею. Рішення загальних зборів трудового колективу
вважаються прийнятими, якщо за нього проголосувало більше половини
присутніх на них. Воно носить дорадчий характер.

Установа підпорядкована головному управлінню культури та туризму
Івано-Франківській ОДА. Директор музею має двох заступників: заступник
директора по організаційній частині і заступник директора по
організаційній частині і заступник директора по господарській частині.

Музей має два філіали, які працюють на правах окремих музеїв (Косівський
музей і музей Писанки). Фінансову діяльність здійснює головний
бухгалтер, в його підпорядкуванні знаходиться провідний економіст та
старший касир. В підпорядкуванні старшого касира є ще два касира.

Установа подає в податкову адміністрацію міста відповідно у всі фонди
щоквартальні звіти нарахуванню та утриманню податкового податку з
заробітної плати працівників (ф. 8 ДР).

Що два роки музей перевіряється органами контрольно-ревізійного
управління і відповідно усіма фондами.

Звіт про нарахування заробітної плати здається у відділ статистики
щомісячно.

Середня чисельність працівників – 7 штатні одиниці.

Головний бухгалтер працює за комп’ютером, в програмі 1С “Бухгалтерія”.
Всі звіти робляться за рахунок машинної обробки.

Кошторисом на 2005 рік передбачено видатків з бюджету в сумі 746700
гривень профінансовано 715206 гривень. Заборгованість по заробітній
платі та інших соціальних виплатах немає.

Реструктуризованої заборгованості по установах немає.

Будь-який по взаємозаліком не проводилось.

Розбіжностей між даними різних форм звітності, а також між показниками
звітності на кінець 2004 року і початок 2005 року немає.

Штрафи по бюджету не сплачувалися.

Коштів на виконання окремих доручень, благодійних внесків, грантів та
дарунків протягом 2005 року не стримувалось.

Поточних рахунків в установах банків немає.

2.2. Формування облікової політики музею.

Облікова політика бюджетної установи – це сукупність визначених в межах
чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються
бюджетною установою для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика в бюджетних установах базується на основних принципах
бухгалтерського обліку, яких бюджетні установи повинні дотримуватися при
веденні рахунків і складанні фінансової звітності.

Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову
звітність у валюті України. Операції в іноземній валюті відображаються в
бухгалтерському обліку і фінансовій звітності у валюті України з
перерахування її за курсом Національного банку України на дату
здійснення операції або складання звітності. Операції повинні бути
відображені в обліку в тому звітному періоді, в якому вони були
здійснені.

Облікова політика щодо методів оцінки, обліку і контролю активних та
пасивних операцій ґрунтується на відповідних нормативних документах.
Облікова політика повинна активно сприяти поліпшенню структури активів,
якнайшвидшому стягненню сумнівної, безнадійної заборгованості.

Оцінка – це процес визнання тієї суми коштів, за якою статті фінансової
звітності мають визнаватися й обліковуватися у балансі та фінансовому
звіті.

Активи і зобов’язання обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання
чи виникнення (за первісною або поточною вартістю).

Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на
показники звітного або майбутніх періодів, мають бути описані із
зазначенням їх причин і змін. Не вважається зміною в обліковій політиці:

– нова облікова політика щодо операцій, які не с суттєвими;

– нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються по суті від
попередніх і не здійснювалися раніше.

Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх
виникнення.

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної
звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі
нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які
покладено обов’язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це
дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за
єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність
облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з
конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для
нього форми ведення обліку.

Облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність
прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво
бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те
законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого – як сукупність
конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського
обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і
особливостей господарської діяльності.

Облікова політика підприємства має враховувати такі важливі фактори:
форму власності та організаційно-правову структуру підприємства; вид
економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової
роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури
продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою,
наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства
ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне
забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень
забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови
організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його
керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням
з обов’язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів
побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання
фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської
служби.

Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової
політики. Підприємство самостійно визначає параметри та напрями
облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему
регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення
інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з
урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології
обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку
звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників
на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила
документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову
систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на
окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені
підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним
включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і
головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить
успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства.
Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського
обліку підприємства, має певні обов’язки, зокрема забезпечує дотримання
на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського
обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і
статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на
рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь
в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат
від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує
перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах,
відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. У свою
чергу керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для
правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне
виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до
бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання
порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами
бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного
висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та
відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою,
історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та
періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової
політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується
підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися
незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня).
Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національними
положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв’язку зі змінами в
законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку
або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства. Якщо
такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній
записці до річної звітності.

Розробка та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє
поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку
забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня
реєстрації підприємства до його ліквідації. Успішне ведення
бухгалтерського обліку на підприємстві великого мірою залежить від здало
вибраної форми обліку та належної організації роботи бухгалтерії як
структурного підрозділу підприємства. Організаційна форма побудови
обліку на підприємстві визначається його особливостями, територіальним
розміщенням його структурних підрозділів, системою управління, рівнем
самостійності структурних підрозділів, чинною системою контролю та
звітності.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах
та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій
у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і
звітності покладається за Законом на керівника (власника) підприємства.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно
обирає форми його організації. Керівник підприємства залежно від
розмірів підприємства, його організаційної структури, системи
управління, обсягів роботи може:

– створити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером;

– ввести до штату підприємства посаду бухгалтера;

– користуватися послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку,
зареєстрованого як підприємець, котрий займається підприємницькою
діяльністю без створення юридичної особи;

– вести бухгалтерський облік на договірних засадах з централізованою
бухгалтерією або аудиторською фірмою;

– вести бухгалтерський облік та .складати звітність особисто, якщо
підприємство не зобов’язане оприлюднювати свою звітність.

Бухгалтерія як структурний підрозділ підприємства – складова
адміністрації тісно взаємопов’язана з усіма виробничими підрозділами і
службами підприємства. Взаємовідносини бухгалтерії з оперативно
відокремленими підрозділами підприємства полягають у тому, що перша
отримує від них потрібну для обліку і контролю документацію і, у свою
чергу, забезпечує їх економічною інформацією про результати їхньої
роботи. Характер цих взаємовідносин визначає організацію бухгалтерського
обліку, яка може бути централізованою або децентралізованою.
Застосування централізованої організації бухгалтерського обліку залежить
від конкретних умов роботи окремих підприємств або об’єднань, ступеня їх
оперативної самостійності та організаційно-територіальної
відокремленості.

Централізована організація бухгалтерського обліку передбачає створення
на підприємстві єдиного облікового центру, який здійснює весь обліковий
процес – центральної бухгалтерії. При цьому документування здійснених
операцій проводиться у відповідних господарських підрозділах у
встановлені графіком документообороту терміни, ці документи надходять у
центральну бухгалтерію, де після ретельної перевірки та обробки стають
підставою для ведення синтетичного та аналітичного обліку. Центральна
бухгалтерія наприкінці звітного періоду за даними синтетичного й
аналітичного обліку складає баланс та інші форми фінансової та
статистичної звітності. Така організація бухгалтерського обліку набула
поширення на порівняно невеликих підприємствах з компактним розміщенням
підрозділів. Вона має низку переваг і недоліків. До переваг можна
віднести, зокрема, те, що ефективно використовуються професійний
потенціал облікового персоналу, обчислювальна техніка в умовах АРМ,
забезпечуються своєчасність та якісне складання звітності. Серед
істотних недоліків – відірваність контролю за місцем здійснення
документування операцій, недостатність інформаційного забезпечення
керівників середньої ланки під час прийняття відповідних рішень або
здійснення поточного контролю діяльності структурного підрозділу.

Важливою передумовою раціональної організації обліку на підприємстві є
правильний вибір форми організації, що передбачена Законом, а також
встановлення такої структури апарату бухгалтерії, яка б найбільше
відповідала конкретним умовам роботи підприємства. Чисельність
облікового апарату і його структура значною мірою залежать від обсягів
облікових і контрольних робіт, системи управління,
організаційно-територіальної відокремленості. Слід ураховувати специфіку
підприємства, наявність облікових кадрів та рівень їхньої кваліфікації і
досвід роботи на кожному підприємстві. Головний бухгалтер визначає
структуру облікового апарату та розподіл обов’язків між окремими
працівниками.

Структура облікового апарату тісно пов’язана з розподілом обов’язків між
конкретними обліковими працівниками. Функції кожного облікового
працівника, його обов’язки, відповідальність і права визначаються
службовими характеристиками та посадовими інструкціями. Це дає змогу
уникнути знеособлення у виконанні облікових робіт, створює умови для
злагодженої і планомірної роботи облікового апарату, одержання
своєчасної і якісної економічної інформації, необхідної для потреб
управління підприємством. Розподіл обов’язків між конкретними
виконавцями є прерогативою головного бухгалтера, якого призначає на
посаду і звільняє з посади власник (керівник) підприємства. За
функціональними обов’язками працівники, зайняті обліком і звітністю,
підпорядковуються головному бухгалтеру і призначаються керівником
підприємства за погодженням головного бухгалтера. Він встановлює для
кожного облікового працівника службові обов’язки і контролює їх
виконання.

За умови сформованої структури бухгалтерського апарату підприємства та
розподілу обов’язків між окремими його працівниками організовується
документооборот, тобто шлях проходження документа від його складання до
здачі в архів. У графіку документообороту вказується призначення
документа, хто і коли його складає, хто підписує, які показники
контролює, коли і кому передає, наступне використання документа. Графік
документообороту затверджується головним бухгалтером, який і здійснює
контроль за його дотриманням.

Залежно від конкретних умов діяльності підприємства, обсягу облікової
інформації, рівня її автоматизації, наявності кваліфікованих кадрів
головний бухгалтер обирає доцільну форму ведення бухгалтерського обліку,
яка забезпечувала б ефективне здійснення облікового процесу з
мінімальними витратами.

Завершальним етапом організації бухгалтерського обліку є встановлення
складу й обсягу оперативної, бухгалтерської і статистичної звітності
відповідно до строків подання.

Отже, зважена та обґрунтована система заходів з організації
бухгалтерського обліку і проведення облікової політики має гарантувати
своєчасне та повне інформаційне забезпечення внутрішніх і зовнішніх
користувачів.

Документом, в якому фіксуються положення облікової політики, є наказ або
розпорядження керівника підприємства, який складається на кожний
наступний звітний рік. Складання наказу, що затверджує на поточний рік
прийняту методологію бухгалтерського обліку та його організацію
вимагається Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову
звітність в Україні”.

Наказ про облікову політику – це документ внутрішнього користування,
який підписують особи, що мають право першого та другого підпису
(традиційно – керівник та головний бухгалтер або бухгалтер). При
складанні наказу, крім факторів нормативно-правового характеру,
необхідно також враховувати: юридичний статус підприємства (форма
власності та організаційно-правова форма), галузеву специфіку
підприємства, наявність кваліфікованих бухгалтерських кадрів та ін. Сам
наказ має повно відображати особливості організації та ведення
бухгалтерського обліку і складання звітності на підприємстві. Форма та
зміст наказу на сьогодні не регламентуються.

Внесення змін до наказу про облікову політику протягом поточного року не
допускається. Цю принципову норму регламентує чинний Закон. Будь-яка
зміна положень облікової політики має бути обґрунтована і відображена у
пояснювальній записці до річного звіту підприємства.

Трудові

договори

Трудові

договори

Строкові

Безстрокові

Трудовий контракт

Договір підряду

Трудова угода

Договір доручення

Авторський договір

предмет: виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією,
посадою

предмет: певний результат роботи

Види договорів

Регулюються Кодексом законів про працю

Види відпусток

Щорічні

Додаткові у зв’язку з навчанням

Творча

Соціальні відпустки

Без збереження заробітної плати

Основна

Додаткова за роботу в шкідливих і важких умовах праці

Додаткова за особливий характер праці

Інші додаткові відпустки

У зв’язку з вагітністю та пологами

По догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Додаткова для працівників, які мають дітей

Інші види соціальних відпусток

Виплати, що не включаються до фонду оплати праці

Допомоги у зв’яжу з тимчасовою непрацездатністю, з вагітністю та
пологами, одноразова допомога при народженні дитини, із догляду за
дитиною до встановленого законодавством cтpумy, грошові виплати матерям,
що доглядають трьох і більше дітей віком до 16-тн років, допомога на
дітей віком до 16 років(учням-до 18 років)

Суми вихідної допомоги

Одноразові допомоги та добові, які виплачуються при переведенні,
прийманні та направленні на роботу й іншу місцевість, витрати на
відрядження

Надбавки за пересувний, роз’їзний характер робіт для працівників
безпосередньо зайнятих у будівництві, реконструкції та капітальному
ремонті

Суми виплат щорічної ш щомісячної компенсації сім’ям на дітей, які
потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи

Щорічна допомога на оздоровлення дітей, вартість подарунків дітям до
свят тощо

Витрати на підготовку та перепідготовку кадрів

Компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного
інструменту й особистою транспорту

Компенсації працівникам втрати частий заробітної плати у зв’язку із
затримкою строків її виплати

Суми матеріальної допомоги на поховання

Доходи працівників (дивіденди, висотки)

Інші види виплат, передбачені законодавством

60% середньої заробітної плати (доходи)

Працівники з трудовим стажем

80% середньої заробітної плати (доходи)

100% середньої заробітної плати (доходи)

Працівники з трудовим стажем від 5 до 8 років

Працівники за дотримання таких умов

Трудове каліцтво або травма визначають виробничими, якщо працівник
отримав їх:

— дорогою на роботу або з роботи (протягом однієї години до початку
роботи або після її закінчення);

— під час роботи на території підприємства або біля підприємства;

— під час відрядження;

— при виконанні держобов’язків;

— при виконані обов’язку громадянина з порятунку людського життя;

— під час охорони державної, суспільної, колективної або приватної
власності громадян і правопорядку.

а) трудовий стаж понад 8 років;

б) тимчасова непрацездатність настала через трудове каліцтво або
професійне захворювання;

в) при утриманні 3-х або більше дітей до 16 років (учнів до 18 років);

г) тимчасова непрацездатність настала внаслідок поранення. Контузії,
каліцтва або захворювання, отриманого під час виконання військового
обов’язку;

д) перенесена променева хвороба, викликана Чорнобильською катастрофою, а
також участь у ліквідації на ЧАЕС у 1986-1989 рр. тощо.

Відрахування від заробітної плати

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування

Внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
і похованням

Внесок на загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття

Внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності (залежно від класу професійного ризику
виробництва)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *