Реферат на тему:
Оцінка податкового потенціалу офіційного сектора економіки України
Проблема пошуку резервів збільшення податкових надходжень до Державного
бюджету України є постійно актуальною. Це пов’язано з багатьма
причинами, основні з яких полягають у наступному.
По-перше, Державний бюджет України протягом багатьох років функціонує з
певним дефіцитом коштів, покриття яких відбувається або за рахунок
нарощування державного боргу, або за рахунок грошової емісії. З погляду
довгострокового розвитку сфери державних фінансів ці інструменти
покриття дефіциту не є оптимальними, оскільки можуть мати певні
негативні соціально-економічні наслідки.
По-друге, економіка України, як переконують чисельні дослідження
вітчизняних науковців, навіть за існуючого рівня оподаткування має
істотний податковий потенціал, який держава не здатна використати повною
мірою для того, щоб мати збалансований бюджет.
У зв’язку з цими та іншими обставинами проблема кількісної оцінки
податкового потенціалу, а точніше його квантифікації, тобто кількісного
вираження якісних ознак, потребує вивчення та вирішення.
Отже, мета даної роботи полягає у тому, щоб за допомогою існуючих
методологічних підходів і розроблених на їх основі методик здійснити
оцінку податкового потенціалу економіки України.
З теоретичного погляду аналітичний критерій, що засвідчує в цілому
продуктивність податків, – це критичні значення податкового коефіцієнта
на кривій Лаффера. Як відомо, специфіка моделі Лаффера полягає у тому,
що точки максимуму даної функції становить 0,5. Економічний смисл цієї
математичної властивості функції полягає у тому, що під час
перерозподілу через бюджет більш як половини ВВП економічна система
зазнає деструктивних впливів з боку держави, а в динаміці простежується
падіння темпів приросту ВВП та/ або зростання тіньового сектора
економіки. Іншими словами, максимізація податкового коефіцієнта протягом
окремого періоду може мати суттєві негативні впливи на динаміку
соціально-економічного розвитку країни в цілому.
З практичного погляду критерієм доцільності зростання податкового
коефіцієнта слугує продуктивність бюджетної політики, тобто те,
наскільки кошти, які перерозподіляються у вигляді податків через бюджет,
слугують зростанню економіки в довгостроковій перспективі. Для
з’ясування даного аспекту проблеми необхідно провести аналіз структури
видатків державного бюджету щодо їх інвестиційної чи соціальної
спрямованості, а також порівняльний аналіз тенденцій зростання
капітальних інвестицій в економіку країни.
Стосовно тенденцій інвестицій в українську економіку у 2005 році
доцільно зазначити наступне. Незважаючи на зростання інвестицій в
основний капітал в абсолютних цифрах, частка інвестицій за рахунок
коштів державного бюджету суттєво скоротилася.
Таблиця 1
Динаміка та структура інвестицій в основний капітал за джерелами
фінансування, млн. грн.
2002 2003 2004 2005
ВСЬОГО, в т.ч. за рахунок: 46 563 100,0 59 899 100,0 89 314 100,0 93 096
100,0
– коштів державного бюджету 2 110 4,5 4 152 6,9 9 973 11,2 5 076 5,5
– коштів місцевих бюджетів 1 615 3,5 2 596 4,3 4 187 4,7 3 915 4,2
– власних коштів підприємств 32 994 70,9 38 326 64,0 56 528 63,3 53 423
57,4
– інших джерел 9 844 21,1 14 825 24,7 18 626 20,9 30 682 33,0
Джерело: розрахунки автора за даними Держкомстату України
Як бачимо з поданих у таблиці 1 даних, у 2005 році відбулося суттєве
скорочення обсягів інвестицій в основний капітал як в абсолютних
показниках, так й у відносних, за рахунок таких джерел, як кошти
державного бюджету, кошти місцевих бюджетів, власні кошти підприємств.
Отже, зростання податкового навантаження на економіку у 2005 році не
відбулося без наслідків. Вихід на приріст сумарного показника у 2005
році став можливим завдяки збільшенню інвестицій в основний капітал за
рахунок інших джерел фінансування (інвестиції іноземних інвесторів,
банківське кредитування тощо).
Стосовно продуктивності бюджетної політики треба зазначити таке. В
останні роки, а саме 2004–2006 році, в структурі видатків державного
бюджету суттєво превалюють саме соціальні видатки. Це пов’язано з
багатьма причинами соціального, політичного характеру. Відповідно у
держави часто не вистачає коштів на капітальні інвестиції, розвиток
науково-технологічного комплексу, інноваційні цілі. Подібні диспропорції
в системі державних видатків є настільки очевидними, що потрібно
здійснювати ґрунтовний аналіз цього аспекту проблеми.
Отже, можна констатувати, що зростання податкового навантаження на
економіку, яке відбулося у 2005 році, не призвело до більш продуктивного
використання бюджетних коштів.
Проте у даному випадку логіка нашої роботи диктує необхідність аналізу
іншого аспекту проблеми, а саме: треба з’ясувати, який граничний рівень
податкового навантаження може витримати українська економіка. Величина
граничного рівня податкового тягаря є принципово важливим елементом під
час визначення податкового потенціалу економіки в цілому. Лише після
цього можна казати про те, як у межах встановлених граничних значень
податкового потенціалу може змінюватися структура податкової системи та
збільшуватися/зменшуватися потенціал окремих груп податків.
Такий підхід узгоджується із методологією нашого дослідження –
дедуктивним дискурсом пізнання досліджуваного об’єкта (від загального до
часткового) – та вже існуючими в економічній літературі підходами
дослідження податкового потенціалу. Так, С. Каламбет зазначає, що для
податкового потенціалу повинен діяти закон відповідності, сутність якого
полягає у тому, що рівень податкових стягнень не повинен зменшувати
обсяг новоствореної вартості, якої достатньо для задоволення усіх
відтворювальних потреб [1, с. 30–33]. Тобто з теоретичного погляду
податковий потенціал – це лише та частина новоствореної вартості, яку
можна забрати без шкоди для суспільства та економіки.
Вище вже йшлося про те, що найбільш поширеною теоретичною концепцією,
яка дозволяє оцінити граничний рівень податкового навантаження, є крива
Лаффера. Корисність цієї концепції полягає у тому, що ґрунтуючись на
робочих економетричних моделях, можна оцінити граничні точки податкового
тягаря, за якими починається деструктивний вплив податкової системи.
В економічній літературі існують відповідні методики обчислення точок
Лаффера. Одна з таких методик запропонована російськими вченими, зокрема
Е. Балацьким, яка на основі виробничої функції, в якій враховано фактор
податкового навантаження на економіку, дозволяє оцінити точки Лаффера 1
та 2 роду. Крім того, ці фіскальні макроекономічні індикатори, якими є
точки Лаффера, дозволяють розрахувати також так звані точки
переключення. Ці точки за своїм економічним смислом вказують на граничну
величину податкового навантаження, за якою відбувається повна деградація
економіки, розвал існуючого технологічного укладу та економічних
взаємозв’язків.
Слід окремо зазначити, що запропонований Е. Балацьким аналітичний підхід
виявився корисним не лише в аналітичному аспекті, а й в методологічному.
Ідеї російських учених були розвинені українськими вченими, які,
використовуючи методику оцінки точок Лаффера, пропонують у процесі їх
розрахунку враховувати також фактор боргової політики держави [2].
Отже, точка Лаффера 1 роду обчислюється на основі дослідження виробничої
функції Y = Y(q) у системі координат „податковий тягар (q) – обсяг
виробництва (Y)”. Ця крива досягає максимуму в точці q1, яка називається
точкою Лаффера 1 роду. Для цієї точки виконується умова: dY(q1) / dq =
0; d2Y(q1) / dq2 Література:
1. Каламбет С.В. Податковий потенціал: теорія, практика, управління. –
Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. – 304 с.
2. Крисоватий А.І., Кощук Т.В. Податкові боргові стратегії фіскального
регулювання транзитивної економіки // Фінанси України. – 2006. – № 5. –
С. 95–107.
3. Балацкий Е.В. Эффективность фискальной политики государства //
Проблемы прогнозирования. – 2000. – № 5. – С. 10–17.
4. Балацкий Е.В. Анализ влияния налоговой нагрузки на экономический рост
с помощью производственно-институциональных функций // Проблемы
прогнозирования. – 2003. – № 2. – С. 3–10.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
