Реферат на тему:
Організація обліку розрахунків банківськими платіжними картками
В основу формування нової фінансової інфраструктури в державі покладено
масове застосування платіжних карткових систем. Держателями банківських
платіжних карток у світі на сучасному етапі є понад один мільярд людей.
В Україні платіжні картки мають тільки 3 % населення. У різних країнах
світу індустріальні гіганти щорічно виробляють мільйони пластикових
карток найрізноманітніших видів й призначення. Пластикові картки як
носії інформації ввійшли в усі сфери економічної діяльності – починаючи
від телефонних розмов, транспортних поїздок, страхування, торгівлі,
Інтернет-послуг і закінчуючи системами електронного обігу грошових
коштів, тобто банківськими платіжними картками.
Розрахунки з працівниками з оплати праці на підприємствах, установах і в
організаціях є найбільш трудомісткою ділянкою обліку, що вимагає значних
витрат часу на нарахування, утримання, оподаткування та видачу грошей.
При цьому несвоєчасно отриману заробітну плату необхідно депонувати, що
нерідко призводить до крадіжок цих грошей, зловживань в обліку. Існують
певні ризики при одержанні, індексації, зберіганні готівкових коштів і
при їх видачі. Ці недоліки усуваються при використанні послуг
банківських установ, пов’язаних з організацією виплати заробітної плати
за платіжними картками працівників підприємств, установ, організацій.
Карткові рахунки прирівнюються до поточних рахунків підприємств, що
відкриваються комерційними банками:
– резидентам – громадянам України;
– нерезидентам – іноземцям та особам без громадянства, які отримали
дозвіл на проживання в Україні;
– нерезидентам – громадянам України, які постійно проживають за межами
України;
– нерезидентам – іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово
перебувають на території України, відповідно до відкритої візи строком
до 1 року.
Банківські платіжні картки бувають різних видів: власні, корпоративні,
дебетні та кредитні. Власна БПК надає змогу фізичній особі-держателю
розпоряджатися власним картковим рахунком, корпоративна – картрахунком
резидента та представництва нерезидента, дебетна – картрахунком у межах
залишку коштів на ньому, а кредитна –дозволяє проводити операції за
дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту
кредиту.
Банк відкриває підприємству рахунок для виплати заробітної плати, а
кожному працівнику – індивідуальний картковий рахунок та видає
банківські платіжні картки.
Банківська платіжна картка (БПК) – пластиковий ідентифікаційний засіб,
за допомогою якого отримувачу БПК надається можливість здійснювати
операції сплати за товари, послуги та отримувати готівкові кошти.
Ідентифікування отримувача БПК забезпечується нанесенням на картку її
номера, терміну дії, прізвища, ім’я і зразка підпису держателя БПК.
Пластикові картки можна поділяти на декілька категорій за різними
ознаками, тільки геометричні розміри і методи запису інформації в усіх
картках відповідають загальноприйнятому стандарту.
За методом виготовлення бувають ембосовані картки з видавленим номером,
для того, щоб імпринтер (механічний пристрій, який прокатує картку) міг
віддрукувати його на сліпі, і ”випаленим” номером; призначені вони
тільки для електронного використання.
За типом носія електронної інформації бувають картки з магнітною смугою
(”магнітні”) і картки з чіпом (”смарт-картки”).
Магнітні картки вважаються дешевими, але менш захищеними, тому на
магнітній смузі зберігається лише інформація про банк-емітент, в якому
знаходиться картрахунок клієнта. Тому будь-яка транзакція за такою БПК
потребує (за допомогою терміналу або банкомату) дзвінка до банку або
спеціалізованого обчислювального центру (процесингового) для визначення
платоспроможності клієнта.
Смарт-картки, навпаки, відрізняються високою захищеністю і дозволяють
зберігати у своєму чіпі у зашифрованому вигляді інформацію про суму, що
міститься на картрахунку. Приймати смарт-картку можна, не з’язуючись з
кредитними установами, але списувати кошти з картки – тільки за
допомогою електронних пристроїв.
Існують також так звані гібридні картки зі змішаними носіями інформації
– на них можуть бути одночасно і чіп, і магнітна смуга. Використовується
дана технологія насамперед для можливості звернення до різних
процесингових центрів.
Обов’язковими реквізитами, нанесеними на БПК, є реквізити, що надають
можливість ідентифікувати ПС і банк-емітент. БПК внутрішньодержавних ПС,
крім усього іншого, повинні мати ідентифікаційний номер емітента,
встановлений Національним банком України.
За цільовим призначенням банківські картки використовуються для
безготівкової оплати товарів і послуг з рахунка клієнта банку, який
володіє карткою (власником картки залишається банк), а також для
отримання ним готівкових грошей зі свого рахунка через банкомати. У
межах України всі операції з використанням БПК виконуються тільки в
національній грошовій одиниці України.
Банківські картки поділяються, у свою чергу, на кредитні, дебетові і
спеціальні внутрішньобанківські. Розглянемо всі типи окремо.
Кредитна картка дозволяє отримати у банку обмежений кредит (овердрафт) у
разі оплати карткою товарів або послуг, вартість яких перевищує залишок
на банківському рахунку клієнта. Виданий клієнту кредит погашається
шляхом списання зі страхового депозиту, з іншого рахунка, або якщо
клієнт компенсує банку витрати із зарплати, що надходить на картрахунок,
чи готівкою з власних заощаджень. Страховий депозит – це, як правило,
обов’язкова умова для відкриття кредитної картки, і мінімальний розмір
депозиту визначається рівнем престижності картки. Так, для
ЕurоСаrd/МаsterCаrd і VISA СІаssic він може складати у гривнях від 1500,
а у валюті від $ 250 і вище, а для VISA Gold, відповідно, – 10 000
гривень і від $ 2 000.
Дебетова картка дозволяє клієнту банку отримувати готівку в банкоматах і
оплачувати свої покупки тільки в межах суми, наявної на його
спеціальному картрахунку (або просто на рахунках у банку-емітенті
картки). Таким чином, при оплаті покупки дебетовою карткою необхідно
зателефонувати до банку або процесингового центру для встановлення того,
чи зможе клієнт, а не банк виплатити суму, яку замовили при цьому сума
блокується на рахунку клієнта на певний час до надходження до
процесингового центру товарного чека – сліпу, після чого остаточно
списується. З моменту оплати покупки або послуги через процесинговий
центр і до її кінцевого списання або ж “повернення” на рахунок у разі
помилки чи виявлення фальсифікації суми, що списується, клієнту “не
видно”. Прикладом дебетових карток можуть бути Сіrrus Маеstrо, VISA
Еlectrоn.
Внутрішньобанківські спеціальні картки надають клієнтам банку такі
додаткові спеціальні послуги, як одержання відсотків за депозитами через
банкомати банку тощо. Як правило, роботою з виданими
внутрішньобанківськими картками займається або сам банк, або інші банки
– його партнери. Внутрішньобанківські спеціальні картки міжнародними, як
правило, не бувають.
Всі картки, що знаходяться в обігу, можна класифікувати за
територіальною ознакою, а саме:
– глобальними або міжнародними, є платіжні картки, за якими клієнт може
оплатити товари або послуги у різних географічних точках світу, в тому
числі, використовуючи точки обслуговування, що належать організаціям, не
пов’язаним безпосередньо з емітентом ніякими зобов’язаннями. Серед цієї
категорії карток, звичайно, виділяються добре відома VISA, що займає
близько 50 % ринку і має більше 10 млн. торговців, які приймають картки.
Маster Саrds об’єднує близько 22 000 фінансових інститутів, емітовано
близько 370 млн. карток, кількість торговців складає 13 млн. ЕuroРау
Іnternational – емітовано 130 млн. карток, кількість торговців – 3 млн.,
мережа банкоматів – 250 000; регіональні БПК, обіг яких обмежено
територією держави або будь-якого великого регіону. Так, виконавчий
комітет СНД спільно з дирекцією Міждержавного валютного комітету
планують створити об’єднану платіжну систему, поєднавши всі національні
процесингові компанії країн-учасниць союзу і розширивши тим самим мережу
обслуговування БПК локальних програм до масштабів СНД;
– локальними БПК є такі платіжні системи, які обмежені незначною областю
точок обслуговування (банкоматів і РОS), де клієнт може отримати готівку
й оплатити товари або послуги, що належать емітенту чи організаціям,
пов’язаним з ним певними зобов’язаннями. Як правило, ці системи і
використовуються для організації зарплатних проектів з урахуванням
спеціалізації, місця розташування та інших факторів, що стосуються
конкретного клієнта.
Необхідний тип картки (локальна, VISA Electron, VISA Classic, VISA Gold)
може визначатися для кожного працівника індивідуально, залежно від його
потреб. Гроші залишаються на карткових рахунках співробітників до часу
їх зняття у банкоматі (касовому терміналі) або до проведення
безготівкових платежів у торговельно-сервісній мережі. При цьому
щомісячно нараховуються відсотки на залишки коштів на картковому рахунку
та проводиться виписка, яка відображає всі операції на рахунку і
дозволяє контролювати всі доходи і витрати. Також забезпечується повна
конфіденційність операцій. У разі втрати або крадіжки картки працівник
може захистити кошти на картковому рахунку від несанкціонованого
використання, терміново заблокувавши картку.
Підприємство перераховує в банк заробітну плату та інші виплати
працівника і складає відповідний реєстр, що визначає розподіл коштів між
працівниками. Банк на підставі реєстру зараховує ці кошти на рахунки
працівників і забезпечує доступ до них за допомогою банківських
платіжних карток.
Робота бухгалтерії з виплати заробітної плати, премій, сум на
відрядження та інших нарахувань полягає лише у тому, щоб перерахувати
загальну суму грошей у банк та вказати, як її необхідно розподілити між
працівниками відповідно реєстру. При цьому ніяких депонентів: працівник
завжди отримає свої гроші на власний банківський рахунок. Виникає
можливість знизити адміністративні витрати, пов’язані із роботою
бухгалтерії і каси підприємства та побудувати графік виплат, що не
залежить від їх кількості на місяць. Широке та зручне отримання
заробітної плати за допомогою банківської картки не порушує звичайний
ритм праці, що часто буває при сплаті заробітної плати звичайним шляхом
через касира.
Банк укладає індивідуально з кожним працівником підприємства договір про
відкриття карткового рахунка. У ньому зазначають предмет договору, права
та обов’язки клієнта (працівника підприємства) й емітента (банку), їх
відповідальність, порядок розгляду спорів та інші суттєві умови. Так,
умовами договору з банком може бути передбачено овердрафт –
короткостроковий кредит, що надається банком у разі перевищення суми
операцій за платіжною карткою встановленого ліміту витрат.
Для того, щоб відкрити картковий рахунок, працівникові потрібно подати
до банку такі документи:
– заяву;
– документ, що посвідчує особу;
– договір про відкриття та обслуговування рахунка між банком і
працівником підприємства;
– картки зі зразками підписів, завірені співробітником банку;
– ксерокопію довідки про ідентифікаційний номер.
Нарахування заробітної плати відбувається відповідно до нормативних
документів з оплати праці. Для виплати заробітної плати працівниками
бухгалтерія у терміни, зазначені у договорі, подає до банку:
– платіжні доручення на переказ заробітної плати працівникам на їх
карткові рахунки;
– платіжні доручення на переказ прибуткового податку і соціальних
внесків і зборів;
– відомість (реєстр) зарахування зарплати на карткові рахунки
працівників.
За допомогою платіжного доручення на переказ заробітну плату
перераховують загальною сумою на транзитний рахунок, який банк відкриває
підприємству. Такий рахунок є балансовим обліковим рахунком банку,
призначеним для тимчасового обліку платежів до їх перерахування за
призначенням.
Платіжні доручення на переказ податків і зборів, пов’язаних із
нарахуванням заробітної плати, подають до банку одночасно з платіжним
дорученням на переказ коштів на транзитний рахунок банку.
Відомість (реєстр) зарахування заробітної плати на карткові рахунки
працівників бухгалтерія підприємства складає за формою, затвердженою
спільно з установою банку. Її можна передати як у електронному
документі, завіривши електронним цифровим підписом, так і за системою
“Клієнт-банк” у спеціальному форматі, який обирає банк. Паперова копія
відомості також засвідчується підписами керівника та головного
бухгалтера і скріплюється печаткою підприємства.
До відомості зарахування заробітної плати включають прізвище, ім’я, по
батькові працівників, номери їх карткових рахунків, дату виплати, вид
нарахування (заробітна плата, оплата за дні тимчасової непрацездатності,
відрядження та ін.), суму до видачі.
Фактична дата надходження коштів на картковий рахунок працівника
залежить від терміну, зафіксованого у договорі між банком та
підприємством. Як правило, це відбувається протягом одного-двох
банківських днів із дати подання відповідних платіжних доручень і
відомості зарахування заробітної плати.
Після надходження грошей на карткові рахунки працівники підприємства у
будь-який час можуть їх одержати через мережу банкоматів і офісів.
Прийом платіжних карток здійснюється за допомогою одного з трьох
технічних засобів:
Викладений порядок застосування банківських платіжних карток у
розрахунках із заробітної плати між роботодавцями та працівниками
дозволить уникнути зловживань в оплаті праці нелегальним способом “у
конвертах”. Нову форму розрахунку доцільно застосувати для всіх
суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, а також при
виплаті стипендій, пенсій, страхових платежів, при оплаті комунальних
послуг населення, у торговельних організаціях, у барах, ресторанах та
інших грошових розрахунках.
Література:
1. Про платіжні системи і переведення грошей в Україні: Закон України
від 05.04.2001. № 3 2346-ІІІ //Відомості Верховної Ради. – 2001.
2. Інструкція про організацію розрахунків з банківськими платіжними
картками від 28.03.99 № 135; затв. постановою Правління НБУ //Вісник
НБУ.– 1999.
3. Поліщук С. Пластикові (платіжні) картки: випуск і використання //
Бухгалтерський облік і аудит. – 2002. – № 9. – С. 56–60.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
