.

Організаційні основи податкового менеджменту (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
812 7228
Скачать документ

Реферат на тему:

Організаційні основи податкового менеджменту

Податки належать до фундаментальних підвалин людської цивілізації. Їх
виникнення та функціонування в людському суспільстві дозволило зберегти
державність окремих націй, їх культуру та забезпечити соціальний прогрес
і суспільний добробут. Податки є дієвим інструментом державного
управління процесом розподілу та перерозподілу валового внутрішнього
продукту в соціальному, територіальному та галузевому аспектах, який
дозволяє нівелювати недоліки ринкових механізмів, нерівномірність
розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами, створити
передумови для заохочення до бізнесу, ділової та інвестиційної
активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості,
стабілізації ринкової кон’юнктури.

Економічно обґрунтовані управлінські рішення, які приймаються в сфері
оподаткування, завжди сприятимуть економічному та соціальному розвитку і
забезпечуватимуть фінансову стабільність. Невміле використання податків
призводить до розладу економіки і зубожіння народу. Тому мета
організації системи справляння податкових платежів полягає в тому, як
знайти більш сприятливі форми оподаткування та його впливу на
економічно-соціальну дійсність.

Окремі питання теорії і практики організації процесу оподаткування
висвітлені у працях М.Я. Азарова, Л.К. Воронової, М.П. Кучерявенка,
В.А.Онищенка, Л.А. Савченко, В.К. Шкарупи. Віддаючи належне
напрацюванням вітчизняних фахівців у цій сфері, необхідно зауважити на
необхідності детального обґрунтування теоретичних основ податкового
менеджменту та засад його організації в Україні, що і є завданням даної
роботи.

Як показує і світовий досвід, і вітчизняна практика, ефективність впливу
податків на всі сторони соціально-економічного життя суспільства
залежить насамперед від ефективності управління оподаткуванням, або
іншими словами ефективності податкового менеджменту. Податковий
менеджмент – це адміністративно-розпорядча діяльність державних органів
виконавчої влади щодо організації процесу оподаткування. Як і будь-яка
управлінська діяльність, податковий менеджмент має відповідні
характеристики, а саме – мету, функції, принципи та методи.

Мета податкового менеджменту полягає у забезпеченні ефективної
реалізації завдань податкової політики.

Суть податкового менеджменту розкривається в його функціях. У процесі
становлення і розвитку податкової системи України відокремилися такі
функції податкового менеджменту:

– організаційна (організація системи справляння податків і зборів);

– облікова (облік платників податків і сум податкових платежів);

– аналітична (планування та аналіз податкових надходжень та їх джерел);

– контролююча (контроль за дотриманням податкового законодавства);

– регулююча (використання податкових важелів для регулювання
соціально-економічних процесів).

Організація системи справляння податків і зборів починається з розробки
загальної концепції оподаткування, визначення напрямів податкової
політики, встановлення сукупності податків і зборів (обов’язкових
платежів), тобто складу податкової системи, а також функцій, прав та
обов’язків учасників податкових відносин (насамперед платників податків
і органів податкової служби). Далі законодавчо регламентується
справляння кожного податку через прийняття окремих законів, які в
узагальненому вигляді визначають об’єкт оподаткування, платників
податку, ставки, пільги, методики обчислення, порядок і форми
розрахунків з бюджетом. Для більш чіткої організації і деталізації
справляння податків ДПА України в межах чинного законодавства розробляє
і видає нормативно-методичні документи, які конкретизують порядок
обчислення, сплати і контролю по окремих податках, а також порядок
оформлення податкової звітності. Форми податкових розрахунків, звітів,
декларацій, пов’язаних із обчисленням і сплатою податкових платежів,
декларацій про валютні цінності, реєстраційних документів платників
податків, повідомлень про відкриття і закриття банківських рахунків, а
також форми звітів про діяльність органів податкової служби затверджує
ДПА України. Ця ж структура організовує роботу податкової служби і
визначає її основні напрями, форми і методи.

Облік платників і надходжень податків є вихідною функцією податкових
органів. Він спрямований на визначення складу платників, їх основних
характеристик і є основою здійснення контролю щодо дотримання ними
податкового законодавства. Суб’єкт підприємницької діяльності після
реєстрації в органах виконавчої влади в обов’язковому порядку повинен
зареєструватися в податковій інспекції за місцем знаходження юридичної
особи або за місцем проживання, за місцем отримання основного доходу або
поштовою адресою фізичної особи. Формуванням і веденням Державного
реєстру фізичних осіб-платників податків та Єдиного банку даних про
платників податків-юридичних осіб займається ДПА України. На рівні
податкових інспекцій відділами обліку і звітності за кожним платником
відкриваються картки особових рахунків по окремих видах платежів, за
якими проводиться оперативний облік податкових платежів, донарахованих
сум за результатами документальних перевірок, облік розстрочок,
взаємозаліків, пільг та відшкодування податків, а також сплати і
стягнення фінансових санкцій. На основі щоденної та періодичної
інформації формуються оперативні і статистичні звіти, які створюють
інформаційну базу для подальшої аналітичної роботи в процесі податкового
менеджменту.

Основною метою аналітичної роботи в сфері оподаткування є визначення та
оцінка кількісних і якісних показників податкових надходжень, а також
факторів, що їх зумовлюють. Аналітична робота містить прогнозування та
аналіз податкових надходжень і їх джерел, дослідження впливу
оподаткування на соціально-економічне становище в державі, вивчення
завантаженості платників податками і зборами, оцінку чинників, які
впливають на надходження податків, розробку загальних економічних засад
оподаткування. До того ж, у ході аналітичної роботи повинні не тільки
реалізовуватися фіскальні завдання, але й закладатися інструменти
оптимізації оподаткування через застосування регулюючих та контролюючих
важелів.

Незважаючи на майже десятирічний період існування української системи
оподаткування, до цього часу немає спеціальних методик та аналітичної
бази планування й аналізу податкових надходжень до бюджету. Зараз
вихідним етапом розрахунків прогнозів надходжень податкових платежів до
бюджету є планування на регіональному рівні за допомогою застарілого
нормативно-статистичного методу, в основу якого покладені дані про
податкові надходження в розрізі окремих джерел за минулий рік з
урахуванням прогнозних індексів цін. Але для визначення оптимальних
планових показників треба враховувати також їх тенденції та загальні
закономірності соціально-економічного розвитку суспільства, від яких у
першу чергу залежить можливість виконання платниками своїх податкових
зобов’язань. Тому на стадії аналітичної обробки та аналізу інформації,
яка передує безпосередньому розрахунку планових показників, треба
використовувати дані не тільки офіційних органів, але й конкретних
платників податків.

Як для планування податкових надходжень, так і для управління процесом
оподаткування взагалі потрібні дані не тільки про виконання бюджетних
завдань податкових доходів і результати діяльності податкової служби,
але й про вплив оподаткування на економічний розвиток та його тенденції.
Таку інформацію отримують у процесі аналітичної обробки та аналізу
фактичних сум податкових надходжень шляхом порівняння їх з даними
минулих періодів і передовим досвідом, а також за допомогою оцінки
впливу факторів макро- і мікроекономічного становища на кінцеві
результати оподаткування. У процесі аналітичної роботи виявляються
недоліки, невикористані можливості та перспективи податкової системи.
Результатом аналітичної роботи є економічна ефективність управлінських
рішень, які приймаються в сфері оподаткування. Тому від методів і
прийомів, що використовуються при аналітичних розрахунках, залежить
рівень наукового обґрунтування процесу оподаткування. Як показує існуюча
практика, вдосконалення потребує не тільки інформаційно-аналітична база,
але й самі методи розрахунку планових показників та аналізу їх
виконання. У процесі аналітичної роботи мають застосовуватися більш
сучасні методи, які виправдали себе в податковій практиці зарубіжних
країн: кореляційно-регресивні та багатофакторні моделі, теорія
експертних оцінок, імітаційні методи та методи оптимізації планових
рішень. Ці методи орієнтуються на застосування певних програмних
засобів, тобто на уніфікацію і стандартизацію податкової звітності та її
показників.

Під час аналітичної роботи здійснюється обґрунтування не тільки планових
показників, але й результатів контрольної роботи, яка є невід’ємним
елементом і необхідною умовою податкового менеджменту. Діюче
законодавство чітко регламентує діяльність усіх учасників податкових
відносин. В Україні це держава в особі верховних органів влади, які
розробляють та приймають податкове законодавство; виконавчих органів
влади, які безпосередньо координують процес оподаткування, і зокрема
податкової служби, яка контролює виконання податкового законодавства;
платники податків, які виконують визначені законодавством обов’язки і
несуть відповідальність за їх виконання. Податковий контроль зумовлений
необхідністю перевірки виконання платниками своїх обов’язків, які
безпосередньо встановлені статтею 9 Закону України „Про систему
оподаткування” і насамперед полягають у тому, щоб:

1. Вести бухгалтерський облік, складати звітність про
фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у
терміни, встановлені законами.

2. Подавати до державних податкових та інших державних органів,
відповідно до законів, податкові декларації, бухгалтерську звітність та
інші документи, відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і
зборів (обов’язкових платежів).

3. Сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у
встановлені законами терміни.

4. Допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження
приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з
утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок з питань
обчислення і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Невиконання цих обов’язків платників податків зумовлює певний перелік
податкових правопорушень, до яких належать:

– порушення порядку реєстрації в податкових органах;

– порушення порядку ведення та зберігання звітності, пов’язаної з
оподаткуванням;

– порушення термінів сплати податків та подання податкової звітності;

– фальсифікація даних обліку і звітності;

– приховування або неправильні відомості про об’єкти оподаткування чи
суми податків;

– протидія працівникам податкових органів при проведенні перевірок;

– незаконний вплив на робітників податкових органів;

– свідоме приховування податкових правопорушень та ін.

Відповідальність платників податків за порушення податкового
законодавства переважно представлена системою адміністративної та
фінансової відповідальності у вигляді штрафів і пені та незначною мірою
– кримінальною відповідальністю з позбавленням волі за навмисне ухилення
від оподаткування, причому тут відповідальність несеться в розрізі
окремих податкових платежів.

Юридичні санкції за недотримання порядку розрахунків з бюджетом є одним
із способів податкового регулювання, причому за своєю суттю вони є
негативним стимулом щодо виконання платниками податків покладених на них
обов’язків. Іншим способом є система встановлення пільг, яка має
позитивний характер впливу на процес оподаткування. Основними її
складовими є податковий кредит, податкові канікули, розстрочення та
відстрочення податкових зобов’язань, зменшення розміру об’єкта
оподаткування та податкових ставок, податкова амністія, відміна
авансових внесків.

Податкове регулювання є об’єктивним і логічним продовженням регулюючої
функції податків, яка полягає у всебічному впливі оподаткування на
соціально-економічні процеси, що відбуваються в державі. Метою такого
регулювання є застосування рівня податкового навантаження як стимулу до
розширення або скорочення обсягів господарювання у конкретній галузі
народного господарства для виконання завдань податкової політики на
сучасному етапі. Такими завданнями можуть бути оптимізація структури
народного господарства, прискорення розвитку окремих регіонів, залучення
іноземних інвестицій, підтримка вітчизняного виробника або споживача,
прискорення науково-технічного прогресу і залучення інноваційних
технологій тощо.

Зрозуміло, що для ефективного використання системи податкових пільг і
санкцій у ролі регуляторів господарської діяльності повинна бути
вирішена проблема закріплення регулюючої спрямованості податкової
системи держави, яка досягається встановленням в її структурі
необхідного співвідношення прямого і непрямого оподаткування. Об’єктивно
більший вплив на економічні процеси мають прямі податки через зменшення
або збільшення прибутку (доходу), який залишається у платників після їх
сплати. Прямі податки мають можливість згладжувати циклічні коливання
відтворювального процесу. Регулюються інвестиційна і споживча
кон’юнктура ринкової економіки.

Об’єктивно закладені у прямому оподаткуванні широкі регулюючі можливості
використовуються для прийняття рішень у процесі податкового менеджменту,
якщо основною метою вони мають підвищення ефективності суспільного
виробництва і досягнення високого рівня економічного розвитку.
Прикладами країн, податкові системи яких орієнтовані на пряме
оподаткування (але зі своїми особливостями), можуть бути США і Японія.

Прямі податки є основою оподаткування країн з високим рівнем
соціально-економічного розвитку завдяки своїм перевагам порівняно з
іншими видами податків. По-перше, їх так звана соціальна справедливість,
тобто більші податки платять ті, хто має великі доходи. Інакше кажучи,
можна встановити прямий зв’язок між розміром податків і розміром доходів
платника, тобто контролювати співвідношення між податками, платежами і
платоспроможністю суб’єкта оподаткування. По-друге, за допомогою прямого
оподаткування держава може ефективно регулювати економічні процеси в
суспільстві, встановлюючи або руйнуючи стимули до ділової активності.
Тому на сучасному етапі розвитку податкових відносин в Україні постає
необхідність реформування податкової системи у напрямі підвищення рівня
прямого оподаткування насамперед з метою розширення бази оподаткування і
оптимізації структури народного господарства.

Відповідно до рівня розвитку податкових відносин і завдань податкової
політики застосовуються різні методи податкового менеджменту, які
являють собою систему способів і прийомів управлінського впливу на
процес оподаткування. Ці методи поділяються на адміністративні (коли за
допомогою нормативно-правових і розпорядчих актів встановлюються
конкретні правила поведінки суб’єктів податкових відносин і
відповідальність за їх невиконання), економічні (використання різних
елементів оподаткування (об’єкт, ставки, пільги, терміни сплати та ін.)
у ролі інструментів непрямого регулювання фінансово-господарської
діяльності платників), соціально-психологічні (вплив на свідомість
платників для підвищення рівня податкової культури та добровільної
сплати податків за допомогою соціальної реклами, масово-роз’яснювальної
роботи тощо).

Всі складові процесу податкового менеджменту мають бути підпорядковані
основним принципам його здійснення, які полягають у наступному:

– цілеспрямованість (управлінські рішення в сфері оподаткування
спрямовані на ефективне виконання завдань податкової політики);

– конкретизація повноважень учасників податкових відносин та адекватна
цим повноваженням відповідальність;

– соціальна справедливість (єдиний підхід до всіх категорій платників
податків);

– прозорість і доступність управлінських рішень у процесі управління
оподаткуванням;

– економічність (мінімізація витрат на утримання адміністративного
податкового апарату);

– стимулюючий характер впливу на економічні процеси.

Дотримання вказаних принципів є основою ефективного податкового
менеджменту щодо організації податкових відносин з метою оптимізації
співвідношення фіскальної та регулюючої складових оподаткування.
Безумовно, ефективність податкового менеджменту як управлінської
діяльності значною мірою залежить від кваліфікованості, відповідальності
та зацікавленості апарату управління, а також покладених на нього
повноважень. Тому в подальшому при дослідженні організаційних засад
здійснення податкового менеджменту необхідно буде значну увагу приділити
саме державному апарату, що приймає управлінські рішення в сфері
оподаткування.

Література:

1. Конституція України. – 1996. – Київ, 28 червня.

2. Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001. № 2341-III.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984
р. № 8073-X.

4. Про державну податкову службу в Україні: Закон України (із змінами і
доповненнями). – 1990. – Київ, 24 грудня.

5. Закон України “Про систему оподаткування” (із змінами і
доповненнями). – Київ, 25 червня 1991р.

6. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000. №
2181-ІІІ.

7. Ісаншина Г.Ю. Податковий менеджмент: Навч. посіб. – К.: ЦУЛ, 2003. –
260 с.

8. Юткина Т.Ф. Налоги и налогообложение: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 1999. –
429 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020