Облік реалізації товарів (реферат)

Реферат на тему:

Облік реалізації товарів.

Основна діяльність підприємства торгівлі — операції купівлі-продажу
товарів, оскільки вони є головною метою його створення і забезпечують
основну частку доходу. Поряд з оцінкою придбаних товарів підприємство
торгівлі також здійснює оцінку вибуття товарів, тобто визначення
собівартості проданих товарів.

Розрізняють такі форми реалізації товарів з оптових підприємств: 1) із
складу (складський оборот); 2) транзитом (транзитний оборот).

При реалізації товару із складу товари покупцям відвантажуються і
відпускаються із складу баз оптового підприємства. Відпуск товарів
проводиться: на основі виписаних рахунків-фактур при разових поставках,
на підставі договорів купівлі-реалізації.

Відвантаження товарів представникові покупця проводиться: 1) при
пред’явленні довіреності і документа, що засвідчує його особу, із
оформленою накладною і рахунком-фактурою; 2) іногороднім покупцям на
основі наказів-накладних комерційної служби (відділу збуту), що виписані
відповідно до договору поставки; 3) при транспортуванні товарів
складається транспортна накладна ф. № 1ТН. У даних документах
заповнюються реквізити підприємств, найменування та якісні
характеристики товару, що відвантажується, його ціна, ставка і сума ПДВ,
мита. Одночасно виписується податкова накладна, оригінал вручається
покупцеві, копія залишається на оптовому підприємстві для складання
розрахунку і звітності. На підставі податкової накладної здійснюють
записи у Книгу обліку реалізації товарів.

Для обліку реалізації товарів установлено:

І. Метод нарахування, при якому для визначення обсягу реалізації
вважається дата відвантаження товарів (передача права

власності на товари покупцям) незалежно від терміну виконання платежів.
Тому в бухгалтерському обліку роблять запис:

1) визначення суми доходу при відвантаженні товару — Д-т 36 «Розрахунки
з покупцями» — К-т 702 «Дохід від реалізації товарів». При цьому сума
ПДВ відображається заданими Податкової накладної у Книзі обліку
реалізації товарів і проводиться запис Д-т 702 «Дохід від реалізації
товарів» — К-т 643 «Податковий кредит»;

2) одночасно списують собівартість реалізованого товару: Д-т 902
«Собівартість реалізованих товарів» — К-т 281 «Товари на складі»;

3) при надходженні коштів за реалізований товар проводять запис: Д-т 31
«Рахунки в банку» — К-т 36 «Розрахунки з покупцями» і одночасно списують
суму податкового кредиту з ПДВ: Д-т 643 «Податковий кредит» — К-т 641
«Розрахунки за податками», субрахунок ПДВ.

II. Якщо оптове підприємство реалізує товари на умовах попередньої
оплати, то здійснюються такі проведення:

1) надходження оплати (попередньої оплати) за товари Д-т 31 «Рахунки в
банках» — К-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»;

2) визначення доходу від реалізації товару Д-т 36 «Розрахунки з
покупцями і замовниками» — К-т 702 «Дохід від реалізації товарів»;

3) одночасно відображається сума податкового зобов’язання з ПДВ Д-т 643
«Податкове зобов’язання» і К-т 641 «Розрахунки за податками»;

4) списано собівартість реалізованих товарів Д-т 902 «Собівартість
товарів» — К-т 281 «Товари на складі»;

5) одночасно відображається сума податкових зобов’язань з ПДВ Д-т 702
«Дохід від реалізації товарів» — К-т 643 «Податкове зобов’язання»;

6) при обліку товарів за цінами реалізації (облік за продажними цінами)
оптові підприємства в кінці місяця визначають і списують способом
«червоне сторно» суму торгової націнки, що відноситься до собівартості
реалізованих товарів Д-т 902 «Собівартість товарів» — К-т 285 «Торгова
націнка».

При транзитній реалізації товари покупцям відвантажуються безпосередньо
із складів підприємств виробників, без проміжних ланок — баз і складів
оптового підприємства такими способами: 1) спосіб за участю оптового
підприємства; 2) без участі в розрахунках.

За першим способом оптове підприємство на підставі укладених договорів з
постачальником і покупцем виписує наряд постачальникові на відвантаження
товарів покупцеві, в якому вказується перелік товарів, що підлягають
відвантаженню. Копія наряду видається покупцеві.

Постачальник виписує розрахунково-платіжні документи. Один комплект
дається покупцеві, другий надсилається оптовому підприємству, яке
повинно отримати від покупця платежі за отримані товари та перерахувати
їх на рахунок постачальника. За організацію транзитного обороту і
здійснення розрахунків між постачальником і покупцем оптове підприємство
робить націнку до відпускної вартості товарів (за встановленим у
договорі відсотком).

Бухгалтерський облік операцій відображається у загальноприйнятому
порядку, але при цьому не використовується рахунок 281 «Товари на
складі».

При отриманні розрахунково-платіжних документів постачальника про
відвантаження товарів транзитом покупцеві в бухгалтерському обліку
оптового підприємства на відпускну ціну роблять запис: Д-т 902
«Собівартість реалізованих товарів» — К-т 63 «Розрахунки з
постачальниками і підрядчиками».

Одночасно оптове підприємство виписує і пред’являє до оплати платіжні
документи покупцеві на продажну вартість товарів (із врахуванням націнки
за організацію транзитного обороту) Д-т 36 «Розрахунки з покупцями і
замовниками» — К-т 702 «Дохід від реалізації товарів». Нарахована сума
ПДВ відображається проведенням Д-т 702 «Дохід від реалізації товарів» —
К-т 641 «Розрахунки за податками». Зарахування грошових коштів на
рахунок оптового підприємства, що надійшли від покупців від реалізації
товарів за транзитом відображаються проведенням Д-т 31 «Рахунки в
банках» — К-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Отримані від
покупців грошові кошти (за вирахуванням націнки) оптове підприємство
перераховує постачальникові Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками і
підрядчиками» — К-т 31 «Рахунки в банку».

При транзитній реалізації без участі в розрахунках оптове підприємство
виступає тільки як посередник. До його функцій

входить: укладання договорів на постачання товарів із покупцем і
продавцем та контроль за виконанням цих договорів з урахуванням
фінансового стану покупців.

Для контролю за виконанням договорів постачання постачальник одночасно з
відправкою розрахунково-платіжних документів покупцеві для оплати
відвантажених товарів копію документів направляє оптовому підприємству.
За цими документами оптове підприємство контролює виконання договорів
транзитних поставок.

За організацію транзитного обороту оптове підприємство виписує і
виставляє до оплати суму винагороди на підставі платіжних вимог і
проводить запис:

• Д-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» — на суму винагороди із
покупців;

• Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» — на суму
винагороди із постачальників;

• К-т 702 «Дохід від реалізації товарів» — на всю суму винагороди. При
отриманні виписки банку із розрахункового рахунка оптове підприємство
робить запис:

• Д-т 31 «Рахунки в банках»;

• К-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

• К-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»;

• сума ПДВ розрахована відображається проведенням Д-т 702 — К-т 641.

Загальноприйнятими методами оцінки вибуття товарів визначається П(С)БО 9
за такими методами:

• за собівартістю перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• за собівартістю останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

• за середньозваженою собівартістю;

• за цінами продажу;

• за нормативними витратами;

• за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів. Для
оцінки вартості вибулих товарів, які мають однакове

призначення та однакові умови використання, застосовують тільки один із
наведених вище методів. Так, для дорогих товарів можна вибрати метод
ідентифікованої собівартості, для товарів, рівень націнки яких
відрізняється від рівня націнки товарів основної маси — середньозваженої
собівартості, а для решти товарів — метод цін продажу. Як правило, на
підприємствах оптової торгівлі товари, що вибули, оцінюються за методом
середньозваженої собівартості. Вибір такого методу зумовлений передусім
особливостями аналітичного i синтетичного обліку товарів в оптовій
торгівлі. В аналітичному обліку, як правило, підприємства оптової
торгівлі облік товарів ведуть у розрізі груп або видів, у синтетичному
обліку товари обліковуються за первісною вартістю.

За підсумками місяця визначається середньозважена вартість одиниці
товарів кожної групи або виду. Собівартість товарів, що вибули
(продані), розраховується як добуток кількості таких товарів на
середньозважену вартість одиниці товару.

Середньозважена вартість групи або виду товарів визначається за формулою

де В — середньозважена вартість одиниці групи або виду товарів, грн.;

В0 — вартість залишку товарів певної групи або виду на початок місяця,
грн.;

Вн — вартість товарів певної групи або виду, що надійшли протягом
місяця, грн.;

К0 — кількість товарів певної групи або виду на початок місяця, од.
виміру;

Кн — кількість товарів певної групи або виду, що надійшли протягом
місяця, од. виміру.

Приклад. На підприємстві торгівлі за даними бухгалтерського обліку.

На початок мiсяця: залишок товару групи А — 25 000 коробок. Загальна
вартість — 125 000 грн.;

залишок товару групи Б — 5000 упаковок. Загальна вартiсть — 80 000 грн.;

залишок товару групи В — 10 000 одиниць. Загальна вартiсть — 32 000 грн.

Протягом місяця – надійшло:

товару групи А — 10 000 упаковок. Первiсна: вартiсть — 55 000 грн.;

товару групи Б — 15 000 упаковок. Первісна: вартість —

90 000 грн.;

здійснено оплату отриманого товару — 174 000 грн (у тому

числі ПДВ — 29 000 грн); — вибуло:

товару групи А — 20 000 коробок,

товару групи Б — 17 500 упаковок;

товару групи В — 8000 одиниць. Продажна вартість відвантажених товарів —
365 850 грн (у тому числі ПДВ — 60 950 грн). Відвантажені товари
оплачені повністю. Сума витрат обігу — 50 000 грн.

Сума витрат дорівнює сумі собівартості проданих товарів і витрат обігу.
Передусім визначаємо собівартість проданих товарів. Для цього обчислимо
середньозважену вартість одиниці товару (В) кожної групи:

ВА = (125 000 грн + 55 000 грн) : (25 000 коробок + + 10 000 коробок) =
5,14 грн/коробка.

Вв = (80 000 грн + 90 000 грн) : (5000 упаковок + + 15 000 упаковок) =
8,5 грн/упаковка.

Вв = 32 000 грн : 10 000 од. = 3,2 грн/одиниця.

Знаючи середньозважену вартість одиниці товару кожної групи, визначимо
собівартість товарів, що вибули (СВ):

СВА= 20 000 коробок х 5,14 грн/коробка = 10 280 грн.

СВВ =17 500 упаковок х 8,5 грн/упаковка = 148 750 грн.

СВВ = 8000 одиниця х 3,2 грн/одиниця = 25 600 грн.

Для зручності можна запропонувати використовувати розроб-лювальні
таблиці для розрахунку собівартості товарів, що вибули. Згідно з даними
прикладу можна скласти таблицю за підсумками місяця (табл. 5.4).

Витрати торговельного підприємства склали:

327 150 грн = 277 150 грн + 50 000 грн.

Вiдобразимо наведенi операцiї в реєстрах бухгалтерського облiку (табл.
5.5).

Для забезпечення погашення заборгованості покупців на підприємствах
доцільно створювати резерв забезпечення покриття дебіторської
заборгованості — резерв сумнівних боргів (РСБ).

Порядок створення РСБ регламентується П(С)БО 10 «Дебіторська
заборгованість». Дебіторська заборгованість, за якою створюється РСБ,
має бути комерційною — з розрахунків за реалізовані товари, продукцію,
виконані роботи, надані послуги на умовах подальшої оплати або на умовах
товарного (комерційного) кредиту. Створення РСБ передбачає один із
принципів бухгалтерського обліку — обачності: певна сума дебіторської
заборгованості не буде повернута, сплачена. РСБ дає можливість визначити
і відобразити чисту реалізаційну вартість дебіторської заборгованості —
суму поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за
вирахуванням резерву сумнівних боргів. Тому створення РСБ дає можливість
відобразити реальну картину фінансового стану підприємства в
бухгалтерській звітності — стан його активів. Крім того, виникає
проблема застосування термінів «сумнівний борг» і «безнадійна
дебіторська заборгованість» на практиці.

Сумнівний борг — це поточна дебіторська заборгованість за продукцію
(товари, роботи, послуги), щодо якої є невпевненість у її погашенні
боржником.

Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська
заборгованість, відносно якої є впевненість про її неповернення
боржником або за якою минув строк позовної давності.

Із визначення випливає, що сумнівний борг за певних умов (інформація про
банкрутство покупця, арешт його рахунків) може стати безнадійним боргом.
Крім того, після проходження терміну позовної давності (три роки, не
враховуючи часу припинення цього терміну) будь-яка заборгованість стає
безнадійною. Отже, до безнадійної заборгованості підприємство може
зарахувати заборгованість, термін позовної давності по якій минув (понад
36 місяців), і частину поточної дебіторської заборгованості (до 12
місяців або в межах нормального операційного циклу), щодо якої є
впевненість про її неповернення.

РСБ обліковується на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів», який є
регулюючим для суми дебіторської заборгованості. Відповідно рахунок 38 є
регулюючим контрактивним рахунком до рахунка 36 «Розрахунки з покупцями
і замовниками». Аналогічно, як 13 рахунок є контрактивним рахунком до
рахунків 10, 11, 12 або субрахунок 285 до субрахунка 281 чи 282. За
кредитом рахунка 38 відображається створення резерву в кореспонденції з
рахунком 84, 93, 94, за дебетом — списання сумнівної дебіторської
заборгованості в кореспонденції з кредитом рахунка 36 або зменшення
нарахованих резервів у кореспонденції з кредитом рахунка 71.

Стосовно методів нарахування РСБ згідно з П(С)БО 10 існує два методи: за
платоспроможністю окремих дебіторів та на підставі класифікації
дебіторів. У Інструкції по використанню Плану рахунків ці методи
визначено: за кожним боржником і за термінами погашення заборгованості.

Перший метод.

I варіант. Визначається частка дебіторської заборгованості, що буде
погашена на кінець року.

Приклад (табл. 5.6).

Розраховану суму РСБ за таким способом відображають у балансі доти, доки
не буде створено нові суми заборгованостей або буде погашено частину
заборгованостей.

II варіант. Створення резерву сумнівних боргів виходячи з
платоспроможності окремих дебіторів на підставі обсягів реалізації
(табл. 5.7, 5.8, 5.9).

Другий метод ґрунтується на класифікації дебіторської заборгованості за
термінами її непогашення зі встановленням коефіцієнта сумнівності для
кожної групи з урахуванням даних минулих років (звітних періодів) про
платоспроможність дебіторів.

Коефіцієнт сумнівності розраховується за минулий рік і його доцільно
використовувати у наступний період. Також можна здійснювати
поквартальний розрахунок РСБ.

Нарахування РСБ за звітний період відображається проведенням:

Д-т 944 “Сумнівні та безнадійні борги” — К-т 38 “Резерв сумнівних
боргів” — 2400 грн.

Приклад. Підприємство “Дніпро” отримало інформацію про банкрутство
підприємства “А”. Сума дебіторської заборгованості підприємства “А”
становить 1000 грн.

Списана дебіторська заборгованість з підприємства “А” буде відображена в
бухгалтерському обліку записом Д-т 38 — К-т 36 на суму 1000 грн.

Якщо сума безнадійних боргів, які списуються, менша від суми
нарахованого резерву, рахунок 38 буде мати кредитове сальдо на кінець
звітного періоду. Якщо суми безнадійних боргів у поточному періоді
більші, ніж нарахований резерв, то частина безнадійного боргу, яка
перевищує нарахований резерв сумнівних боргів, списується за рахунок
витрат поточного періоду за Д-т 944 “Сумнівні та безнадійні борги”.

Суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості обліковують на
позабалансовому рахунку 071 “Списана дебіторська заборгованість”;
протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за
можливістю її стягнення.

Приклад. Підприємство «А» сповістило, що може сплатити частину боргу у
сумі 200 грн. У бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість, яка
буде погашена, слід відобразити таким чином: Д-т 36 — К-т 716 200 грн.
Одночасно дебіторська заборгованість списується з позабалансового
рахунка 071 на суму 200 грн. Погашення заборгованості буде відображено
на рахунках проведенням Д-т 31 — К-т 36 200 грн.

Підприємство має право для розрахунку РСБ вибрати будь-який із методів.
Для великих підприємств, які мають велику кількість покупців, найкраще
використовувати другий метод, бо РСБ створюється і використовується не
за кожним підприємством, а за групою дебіторів. Також у примітках до
фінансової звітності слід наводити суму поточної дебіторської
заборгованості за термінами погашення.

При здійсненні торговельної діяльності передбачено випадки повернення
товарів. Для відображення повернення товарів використовують окремий
субрахунок 704 «Відрахування з доходу». Рахунок 704 призначений для
відображення сум, на які повинний бути зменшений дохід, тому вартість
повернутих покупцем товарів буде відбиватися з дебету рахунка 704
«Відрахування з доходу», а не методом «червоного сторно» кредиту рахунка
702 «Дохід від реалізації товарів». За аналогією з тим, що на суму
повернутих товарів не сторнується дохід, а дебетується рахунок доходу,
логічно було б оприбуткувати повернутий товар з дебету рахунка 28
«Товари» у кореспонденції з рахунком 90 «Собівартість реалізації», а не
сторнувати запис із списання товару при реалізації. Але Планом рахунків
не передбачені записи по кредиту рахунка 90, крім як з рахунком 79
«Фінансовий результат». У зв’язку з цим проводиться запис з повернення
товарів методом сторно.

Приклад. Припустимо, що покупцем був повернутий один телевізор,
реалізація якого здійснена раніше, на суму 1800 грн (табл. 5.10).

Підприємство закриває рахунки доходів і витрат поквартально. У першому
кварталі була здійснена реалізація, а в другому — повернення товару. В
другому кварталі реалізації не було. Отже, рахунок 902 має по дебету
один запис методом «червоного сторно». Щоб рахунок закрився, робимо
звичайний запис з дебету цього рахунка з віднесенням суми на рахунок
791.

Якщо ж у звітному періоді, у якому відбулось повернення товарів та
здійснювалася реалізація, то методом сторно запис з рахунка 902 після
повернення товару буде перекриватися записами з віднесення на рахунок
собівартості проданих товарів. І наприкінці звітного періоду буде
проводитися звичайне списання сальдо рахунка 902 на рахунок 791.

Після записів з повернення товару фінансовий результат, що
розраховується на рахунку 791 “Результат основної діяльності”, був
зменшений на 500 грн (торгова надбавка у вартості повернутого телевізора
за мінусом ПДВ). У результаті цього фінансовий результат, що
враховується з рахунка 791, становитиме 2000 грн.

Список використаної літератури.:

Галузі народного господарства України (ЗКГНГ): Затв. наказом Мінстату
України від 24.01.94 № 21.

Про затвердження типових норм первинних документів з обліку в
будівництві: Наказ Держ. ком. буд-ва, архіт. і житлової політики України
від 29.12.2000 № 416/299.

Бабич В. В, Свідерський Є. І. Бухгалтерський облік на підприємствах
малого бізнесу в Україні. — К.: Лібра, 1996. — 160 с

Бутинець Т. А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів / Т.
А. Бутинець, Л. В. Чижевська, С. Л. Береза. — Житомир: ЖІТІ, 2000. —672
с.

Бутинець Ф. Ф. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс
лекцій. Навч. посіб. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця, доц. Н. М. Малю-ги.
— Житомир: ЖІТІ, 2000. — 608 с

Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. «Облік і
аудит» вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп.
і перероб. — Житомир: ПП «Рута», 2002. — 592 с

ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260 с

Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

Вуд Ф. Бухгалтерский учет для предпринимателей. В 4 ч. — М.: Аскери,
1993.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *