Контрольні функції синтетичного та аналітичного обліку (реферат)

Реферат на тему:

Контрольні функції синтетичного

та аналітичного обліку

Бухгалтерський облік має велику кількість об’єктів. Тільки різновидів
товарно-матеріальних цінностей вчені нараховують декілька мільйонів. Щоб
отримати інформацію про господарські засоби, джерела їх утворення,
зобов’язання, господарські процеси та інші об’єкти обліку, необхідно все
це згрупувати на бухгалтерських рахунках. Система рахунків також
передбачає вертикальну (ієрархічну) та горизонтальну (інформаційні
зв’язки) структуру. При цьому необхідно пам’ятати, що рахунки — це
елементи системи рахівництва, а інформаційні зв’язки між ними
здійснюються за допомогою проводок. Горизонтальні зв’язки проявляються
через кореспонденцію рахунків, виражену подвійним записом даних про
факти господарської діяльності.

Вертикальні зв’язки виражені в підпорядкуванні інформаційних рівнів
синтетичного та аналітичного обліку — синтетичних і аналітичних
рахунків. Вертикальний розріз в інформаційній системі бухгалтерського
обліку представляє собою структуру, що складається з кількох рівнів,
кожний з яких виконує свої інформаційні функції в системі управління
підприємством.

Однак, можливим є виділення четвертого і більш низьких рівнів
аналітичного обліку в залежності від ступеня деталізації даних про
господарські операції.

Виділення таких рівнів зумовлена потребами управління. Для оперативного
управління і керівництва роботою підприємства, контролю та планування
обсягу матеріально-технічного постачання; для контролю за збереженням
всіх видів власності необхідний детальний облік витрат на виробництво;
для здійснення розрахунків з працівниками (персоналом), з
постачальниками, з бюджетом також необхідні конкретні дані, що детально
характеризують всі сторони діяльності підприємства. Для управління,
керівництва, контролю і планування господарських процесів, організації
розрахунків з робітниками, замовниками, бюджетом, власниками у
адміністрації підприємства виникає потреба в інформації, з різним
ступенем узагальнення: як зведеній, так і більш детальній.

Розглянемо більш детально кожен з наведених рівнів.

Синтетичні або, як їх ще називають, об’єднуючі рахунки надають
узагальнені дані з економічно однорідних груп засобів, джерел їх
утворення і господарських операцій. Синтетичні рахунки на практиці
визначені Планом рахунків.

Система синтетичних рахунків — це система вартісного обліку складових
засобів (майна) підприємства. Відповідно до принципу єдиного грошового
вимірника інформація, що відображається на синтетичних рахунках, містить
тільки вартісну оцінку, яка дозволяє отримати узагальнені дані про
різноманітні об’єкти бухгалтерського обліку.

Облік, що здійснюється на синтетичних рахунках, називається синтетичним
(зведеним). Його дані використовуються при заповненні форм
бухгалтерської звітності, передусім складанні балансу, а отже, служать
для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, в балансі відображаються сумарні, вартісні оцінки
узагальнюючих показників або дані синтетичних рахунків.

Наприклад, на синтетичному рахунку 67 «Розрахунки з учасниками»
міститься узагальнена інформація про всі види розрахунків з учасниками
підприємства: за внесками до статутного капіталу, за виплатою дивідендів
тощо. Ця інформація деталізується на субрахунках 671 «Розрахунки за
нарахованими дивідендами» та 672 «Розрахунки за іншими виплатами».
Аналітичний облік ведеться по кожному засновнику в розрізі встановлених
субрахунків.

Ще приклад. Мале підприємство здійснює навчально-виробничу діяльність.
Кожен вид діяльності пов’язаний з певними витратами, отже, витрати на
навчальну діяльність повинні обліковуватися окремо від виробничої. Таким
чином, до рахунку 23 «Виробництво», на якому обліковуються витрати
підприємства на основну діяльність, доцільно відкривати два субрахунки:
«Навчання» та «Основне виробництво». В свою чергу субрахунок «Основне
виробництво» може бути деталізований на більш дрібні підгрупи, які вже
будуть відображати витрати на виробництво конкретних виробів, наприклад,
виробництво вимірювальних приладів типу «А» та виробництво вимірювальних
приладів типу «Б».

Облік конкретних виробів ведеться на аналітичних рахунках.

Аналітичні рахунки використовуються для деталізації інформації про
об’єкти, що обліковуються на синтетичному рахунку.

Аналітичні рахунки відкриваються в розвиток певного синтетичного рахунку
в розрізі його видів, частин, статей і, де це вимагається, з оцінкою
інформації в натуральному, трудовому та грошовому виразах.

Наприклад, синтетичний рахунок 28 «Товари» має такі субрахунки:

281 «Товари на складі», 282 «Товари в торгівлі», 283 «Товари на
комісії», 284 «Тара під товарами», 285 ‘Торгова націнка». Субрахунок 281
«Товари на складі» може мати такі аналітичні рахунки: «Кондитерські
вироби», «Напої» тощо. Аналітичний рахунок «Кондитерські вироби» може
поділятись на аналітичні рахунки за конкретними найменуваннями сортів
печива, цукерок тощо.

Отже, аналітичні рахунки — деталізовані рахунки ІІІ-го, ІУ-го, У-го і
т.д. порядку, які формуються на підставі узагальненої, конкретизованої
та об’єднаної на відповідному рівні інформації. Аналітичні (деталізуючі)
рахунки е способом узагальнення і групування даних, що об’єднані
синтетичним рахунком (вертикальні зв’язки). Система аналітичних рахунків
узагальнює й водночас деталізує господарські операції за їх змістом.

Синтетичний облік неспроможний контролювати кожний вид господарських
засобів чи процесів. Для одержання показників, необхідних для управління
в певних розрізах, тобто для деталізованих записів синтетичного обліку
за окремими його видами і процесами організовується аналітичний облік. З
цією метою до окремих складних рахунків синтетичного обліку
відкриваються рахунки аналітичного обліку.

Природньо, що, дивлячись на баланс незнайомого підприємства, нічого не
можна сказати, наприклад, про те, що саме знаходиться на складі цього
підприємства. А якщо навіть нам відомо, що там повинна бути тканина, то
її кількість та вартість рулонів по гатунках знову-таки будуть невідомі;
тільки приблизно можна також визначити і сферу ділових інтересів
підприємства. На подібні питання баланс і не повинен давати відповіді.
Але ж управління підприємством вимагає більш детальної інформації, ніж
та, що міститься у звітності. Наприклад, замість одного рахунку 37
«Розрахунки з різними дебіторами» необхідно вести окремий бухгалтерський
рахунок для кожного клієнта, що дозволить мати загальну і деталізовану
картину боргів дебіторів. Або адміністрації підприємства, щоб виплатити
заробітну плату, необхідно знати, скільки готівки для цього потрібно,
тобто мати інформацію про загальну величину заборгованості перед
колективом по зарплаті. Вона відображається на синтетичному рахунку 66
«Розрахунки з оплати праці» у вигляді кінцевого сальдо. Але для
отримання цього сальдо, в свою чергу, виникає потреба в даних про розмір
нарахованої заробітної плати, утримань з неї, а також виплат по кожному
конкретному працівникові. Потрібен контроль не лише за розміром фонду
заробітної плати в цілому, але й за рівнем заробітної плати кожного
працівника. Саме для одержання подібних даних ведуть рахунки
аналітичного обліку, саме тому здійснюється аналітичний облік, який
представляє собою деталізацію синтетичного обліку з метою отримання
більшого обсягу інформації для контролю та аналізу господарської
діяльності.

Аналітичні рахунки формуються на підставі інформації, яка
узагальнюється та об’єднується на відповідному рівні. Їх склад і, певною
мірою, зміст визначаються конкретною характеристикою господарських
операцій, завданнями контролю та аналізу господарської діяльності на
підприємстві.

З метою поглибленого пізнання даних про конкретні об’єкти дослідження
інформація аналітичних рахунків може носити нефінансовий характер. Так,
синтетичний рахунок 20 «Виробничі запаси» відображає залишки запасів,
надходження та витрачання в загальних сумах і тільки в грошовому виразі.
Однак, для управління підприємством потрібна інформація про окремі види
запасів, їх залишки та рух як в грошовому, так і в кількісному виразі.
Для управління виробництвом недостатньо мати дані про загальну суму
витрат, що відображаються на синтетичному рахунку 23 «Виробництво».
Необхідно ще знати, з яких елементів складаються ці витрати (матеріали,
заробітна плата тощо), а також з виготовленням яких виробів вони
пов’язані. Саме така інформація відображається на аналітичних рахунках.

Аналітичний облік матеріальних цінностей дозволяє визначати запаси
матеріальних ресурсів в цілому і для кожного матеріалу окремо.
Аналітичний облік розрахунків з постачальниками та покупцями дає
інформацію про взаємні розрахунки з кожним підприємством.

Тільки за даними аналітичного обліку, які містять натуральні показники
по кожному виду виробничих запасів, готової продукції, основних засобів
можна порівняти залишки засобів в натурі. Таким чином, показники
аналітичного обліку дають можливість проводити інвентаризацію, як
забезпечує точність та реальність облікових показників.

Показники аналітичного обліку використовують також для калькуляції,
тобто для визначення собівартості придбаних запасів чи випущеної з
виробництва продукції. Показники аналітичного обліку забезпечують
точність калькуляції, на якій базується в свою чергу грошова оцінка
засобів бухгалтерському обліку.

Правильно організований аналітичний облік є важливою передумовою
раціональної організації бухгалтерського обліку.

Аналітичний облік має велике значення й для контролю розрахунків з
боржниками та кредиторами. Без такого обліку неможливо здійснювати
контроль за збереженням майна підприємства, коли за нього відповідають
різні матеріально відповідальні особи. На синтетичних рахунках ведеться
облік лише у грошовому виразі, а для контролю більшості активів потрібні
і натуральні показники. Для правильного ведення аналітичних рахунків
дотримуватися наступних правил:

1) кількість аналітичних рахунків визначається потребами підприємства;

2) відображення господарських операцій на синтетичних і на аналітичних
рахунках здійснюється за єдиними правилами (тобто, якщо синтетичний
рахунок активний, то й аналітичні рахунки активні);

3) відображена на синтетичних рахунках господарська операція може бути
деталізована за допомогою аналітичних рахунків, але загальна сума на
аналітичних рахунках повинна дорівнювати сумі відображеній на
синтетичному рахунку;

4) матеріальні цінності на аналітичних рахунках обліковуються в
натурально-вартісному виразі, тобто ведеться кількісно-сумовий облік;

5) по закінченні звітного періоду здійснюється звірення аналітичних
рахунків з синтетичними шляхом складання оборотної відомості;

6) аналітичний облік ведеться в книгах, відомостях або в картках (для
розрахунків з працівниками та службовцями заводять особові картки);

7) по аналітичних рахунках складають стільки оборотних відомостей, по
якій кількості синтетичних рахунків були відкриті аналітичні.

Дотримуючись принципу побудови аналітичних рахунків відповідно до
характеру отримуваних за їх допомогою показників, необхідно в
аналітичних рахунках, що відкриваються, наприклад, для обліку
матеріальних цінностей, забезпечити одержання натуральних та грошових
показників про їх залишки, надходження і витрачання. Побудова
аналітичних рахунків, які відкриваються, припустимо, для обліку витрат
на виробництво, повинна забезпечувати можливість накопичення даних про
загальну суму кожного елементу витрат — матеріалів, заробітної плати
тощо. На таких аналітичних рахунках слід передбачати відповідні
стовпчики.

Згідно принципу наближення ведення аналітичних рахунків до місця їх
оперативного використання аналітичний облік (в натуральних показниках)
ведуть там, де потрібно безпосередньо звертатися до даних, за допомогою
яких можна отримати показники, необхідні в господарській діяльності.
Звідси, на великих підприємствах аналітичний облік матеріальних
цінностей-матеріалів, готової продукції, основних засобів тощо
-поділяється на кількісний та грошовий. Перший здійснюється в місцях
знаходження (зберігання) цінностей, тобто там, де його дані потрібні для
оперативних цілей, а другий — в бухгалтерії, знову-таки тому, що грошові
показники використовуються, головним чином, при різних бухгалтерських
розрахунках і отриманні деяких звітних показників.

Для максимального спрощення порядку ведення синтетичного та аналітичного
обліку застосовують різні прийоми. Наприклад, натуральний облік
відокремлюється від вартісного, що дозволяє робити записи в грошовому
вимірнику не на підставі кожного документу, а за підсумками цілого ряду
однорідних документів. Може застосовуватися і так званий сальдовий метод
аналітичного обліку матеріалів, при якому показники в грошовому виразі
виводяться тільки раз на місяць для характеристики залишків окремих
видів матеріалів, які є на підприємстві.

Точне відображення на аналітичних рахунках господарських засобів і
процесів посилює контрольні функції обліку, забезпечує раціональний,
безперебійний хід виробництва, збереження власності, сприяє ефективному
використанню матеріальних і трудових ресурсів.

Групування засобів, їх джерел і господарських процесів здійснюється на
рахунках з більшим або меншим ступенем деталізації. Рахунки
бухгалтерського обліку, які відкривають на підставі статей балансу для
обліку господарських засобів та їх джерел, містять узагальнені
(синтетичні) показники у грошовій оцінці. Зокрема, на рахунку «Основні
засоби» відображають наявність і рух всіх основних засобів; підприємства
(будівлі, споруди, машини, устаткування тощо); на рахунку “Матеріали” —
наявність і рух всіх предметів праці даної групи; на рахунку
«Постачальники» — загальну суму заборгованості всім постачальникам за
одержані матеріальні цінності, а також зміни цієї заборгованості і т. д.
Такі рахунки прийнято називати синтетичними(.

Отже, синтетичними називають рахунки, призначені для обліку економічно
однорідних груп засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів
діяльності у грошовому вимірнику.

Облік, що здійснюється за допомогою синтетичних рахунків, називається
синтетичним обліком. Цей облік необхідний для одержання узагальненої
інформації про діяльність господарства, аналізу цієї діяльності і
планування. Проте для оперативного керівництва господарством і контролю
за збереженням і раціональним використанням ресурсів замало тільки
узагальненої інформації, потрібна детальніша інформація про наявність і
зміни кожного виду засобів, джерел, здійснення певних господарських
процесів. Так, потрібна інформація як про загальну вартість виробничих
запасів та їх використання, так і про запаси конкретних видів
матеріальних цінностей за їх найменуваннями, сортами, розмірами тощо; в
обліку розрахунків по оплаті праці, крім узагальненої інформації,
потрібні відомості про розрахунки з кожним окремим працівником і т. д.
Таку інформацію одержують за допомогою аналітичних(( рахунків.

Аналітичними називають рахунки, призначені для обліку наявності і змін
конкретних видів засобів, їх джерел і господарських процесів.

Облік, що здійснюється за допомогою аналітичних рахунків, називається
аналітичним обліком.

Кількість аналітичних рахунків по відповідному синтетичному рахунку
визначається кожним підприємством залежно від наявності об’єктів, що
підлягають обліку. В аналітичному обліку, поряд з грошовим,
використовують натуральні й трудові вимірники.

Синтетичні й аналітичні рахунки тісно взаємопов’язані між собою,
оскільки на них на підставі одних і тих же документів відображаються
одні і ті ж господарські операції, але з різним ступенем деталізації; на
синтетичному рахунку — загальною сумою, а на аналітичних рахунках до
нього — частковими сумами. Коли дебетується або кредитується синтетичний
рахунок, то одночасно дебетуються і кредитуються відповідні аналітичні
рахунки до нього. Звідси, обороти і залишки аналітичних рахунків в
підсумку повинні дорівнювати оборотам і залишку синтетичного рахунка,
який їх об’єднує. Відсутність такої рівності свідчить про наявність
помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити;:

Правильність облікових записів на аналітичних рахунках періодично
перевіряється за допомогою інвентаризації, що забезпечує достовірність
показників про їх залишки.

Рахунки аналітичного обліку можуть об’єднуватися безпосередньо
відповідним синтетичним рахунком (наприклад, рахунки «Виробництво»,
«Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», «Розрахунки з підзвітними
особами» та ін.). Проте в окремих випадках виникає необхідність у
додатковому групуванні однорідних аналітичних рахунків в межах
синтетичного і рахунка для отримання узагальнених показників (по групі
аналітичних рахунків), необхідних для управління, складання балансу та
інших форм звітності. Таке групування здійснюється за допомогою
субрахунків. Так, по синтетичному рахунку «Товари» аналітичні рахунки
групують за субрахунками: «Товари на складі», «Товари в торгівлі»,
«Товари на комісії», «Тара під товарами»; по рахунку «Каса» — за
субрахунками: «Каса в національній валюті», «Каса в іноземній валюті»
тощо. Подальшою деталізацією субрахунків є аналітичні рахунки, які
відображають наявність і зміни окремих об’єктів за найменуваннями,
розмірами, сортами, місцем знаходження (зберіганням, експлуатацією),
матеріально відповідальними особами тощо. Субрахунки об’єднують
відповідні групи аналітичних рахунків і, в свою чергу, узагальнюються
синтетичним рахунком.

За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські
рахунки поділяються на синтетичні та аналітичні.

Синтетичні рахунки — це балансові рахунки, що узагальнюють облік
господарської діяльності підприємства. Синтетичні рахунки призначені для
обліку інформації в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику. Облік
наявності та змін сукупностей економічно однорідних господарських
засобів і джерел їх утворення в грошовому вимірнику називається
синтетичним обліком. Облік на синтетичних рахунках використовують при
заповненні балансу підприємства і відповідних форм звітності. До
синтетичних рахунків належать рахунки: «Основні засоби», «Нематеріальні
активи», «Виробничі запаси», «Розрахунки з постачальниками та
підрядниками» та ін.

Для детальної характеристики об’єктів бухгалтерського обліку
використовуються аналітичні рахунки, в яких крім вартісного (грошового)
вимірника використовуються натуральні й трудові вимірники. Прикладом
аналітичних рахунків можуть бути: до синтетичного рахунка «Основні
засоби»- «Споруда № 1», «Споруда № 2» та ін.; до синтетичного субрахунка
«Сировина і матеріали» на цукровому заводі — «Цукровий буряк», «Вода»,
«Хімікати» та ін.; до синтетичного субрахунка «Паливо» — субрахунки
«Газ», «Вугілля» за марками, «Дрова» та ін.; до синтетичного рахунка
«Розрахунки з оплати праці»- субрахунки «Бандурко А.І.», «Ткаченко І.О.»
та ін. Облік наявності та змін окремих видів і об’єктів господарських
засобів та джерел їх утворення з використанням різних вимірників
називається аналітичним обліком.

Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний зв’язок,
тобто на аналітичних рахунках відображаються ті ж зміни, що й на
синтетичних, але більш докладно, значення дебету і кредиту кожного
аналітичного рахунка те ж саме, що й синтетичного рахунка; сума сальдо,
сума оборотів на дебеті, сума оборотів на кредиті всіх аналітичних
рахунків даної групи відповідно дорівнюють сальдо, обороту на дебеті і
обороту на кредиті синтетичного рахунка. Тому загальні підсумки записів
на аналітичних рахунках мають відповідати сумам, записаним на
синтетичних рахунках бухгалтерського обліку.

Усі господарські операції відображаються на синтетичних і аналітичних
рахунках бухгалтерського обліку з використанням методу подвійного
запису, тобто кожна операція водночас записується на двох
взаємопов’язаних бухгалтерських рахунках в одній і тій же сумі — по
дебету одного рахунка і водночас по кредиту другого. Ці записи дають
змогу досягти рівності активу і пасиву бухгалтерського балансу.

За допомогою подвійного запису господарських операцій на рахунках
бухгалтерського обліку забезпечується контроль, тому що кожна операція в
однаковій сумі відображається по дебету одного і по кредиту другого
бухгалтерського рахунків, чим і досягається рівність підсумків записів
по дебету рахунків підсумкам записів по кредиту рахунків.

Подвійний запис, що відображає відповідний взаємозв’язок між
бухгалтерськими рахунками, прийнято називати кореспонденцією рахунків.
На рахунках бухгалтерського обліку всі господарські операції записуються
у послідовності їх здійснення, тобто в хронологічному порядку. Така
реєстрація господарських операцій дістала назву хронологічного запису.

Для більшої деталізації до синтетичного обліку нерідко вводяться
субрахунки. Субрахунок — це синтетичний рахунок другого порядку.
Характерна особливість субрахунків полягає в тому, що на них як правило
немає необхідності робити записи. Дані на субрахунках одержують
групуванням аналітичних рахунків при складанні оборотних відомостей.
Наприклад, головний (першого порядку) синтетичний рахунок «Розрахунки з
покупцями та замовниками» розподіляється на субрахунки «Розрахунки з
вітчизняними партнерами», «Розрахунки з іноземними партнерами».

Для контролю за правильністю й відповідністю записів по синтетичних і
аналітичних рахунках щомісяця складаються оборотні відомості, в яких
відображаються початкові й кінцеві залишки та операції по дебету і
кредиту даного синтетичного рахунка, виконані за даний звітний період
(місяць, квартал, рік).

Взаємозв’язок синтетичного субрахунка «Сировина і матеріали» із записами
на аналітичних рахунках можна прослідкувати на такому прикладі,

В акціонерному виробничому товаристві на синтетичному субрахунку
«Сировина і матеріали» залишок на 1.01.00 р. визначився в сумі 286,2
тис. грн., у т. ч. матеріалу «А» -30 т. на суму 270 тис. грн., матеріалу
«Б» — 540 кг на суму 16,2 тис. грн.

У першому кварталі надійшло матеріальних цінностей на суму 655,5 тис.
грн., у т.ч. матеріалу «А» — 70 т на суму 630 тис. грн., матеріалу «Б» —
850 к г на суму 25,5тис.грн.

За перший квартал використано 752,7 тис., грн., у т.ч. матеріалу «А» —
80 т на суму 720 тис, грн., матеріалу ‘»Б» — 1090 кг на 32,7 тис. грн.

Для відображення в обліку наведених операцій складено бухгалтерські
записи на синтетичному субрахунку «Сировина і матеріали».

Позабалансові рахунки. Клас 0

До позабалансових рахунків належать рахунки «Орендовані необоротні
активи», «Активи на відповідальному зберіганні», «Контрактні
зобов’язання» та ін., тобто рахунки, на яких обліковуються цінності, що
не належать нашому підприємству; метод подвійного запису не
використовується; при надходженні матеріальних цінностей позабалансовий
рахунок дебетується, а при використанні — кредитується.

Таким чином, за допомогою рахунків бухгалтерського обліку забезпечується
однакове відображення господарських операцій в усіх галузях народного
господарства України (на підприємствах з різними формами власності), що
забезпечує зіставлення облікових показників окремих організацій,
підприємств і навіть галузей народного господарства.

Використана література

1. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник для студентів
вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”./ Вид. 2-е, доп. і перероб.
– Житомир, ЖТІ, 2000. – 640 с.

2. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні.
Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф.Голова. – Дніпропетровськ,
ТОВ “Баланс-Клуб”, 2000. 768 с.

3. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Бутниця
Ф.Ф.- Житомир : ЖІТІ, 2000. – 608 с.

4. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку / Пер. з англ.
О.Мінін, О.Ткач. – К.: Основи, 1999. — 943 с.

5. Грабова Н.Н., Домбровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных
и торговых предприятиях,2000. : Учеб.пособие для студ.вузов / Под ред.
Н.В.Кужельного. – К.: А.С.К. 2000. –624 с.

6. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 р. № 291// Бухгалтерський облік і аудит, № 9,
1999

7. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня
1997 р. №283/97-ВР (із наступними доповненнями і змінами)// Баланс, №37,
2000.

8. Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р. №
168/97-ВР

9. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарський операцій підприємств і
організацій, затверджена наказом МФУ від 30.10.99 р. № 291//
Бухгалтерський облік та аудит.- 2000.- № 1.- С. 14-64.

10. Кузмінський А.М., Кузьмінський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку :
Підручник. – К.: Все про бухгалтерський облік, 1999. – 288 с.

( Термін «синтетичний» походить від лат.syntesis. що означає зведення,
об’єднання в єдине ціле окремих частин (елементів).

(( Термін «аналітичний» походить від лат. analisys — розкладання цілого
на складові частини (елементи).

PAGE

PAGE 13

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *