Функції, суть та завдання аудиту (курсова)

План

Вступ

Необхідність аудиту в системі господарського аудиту

Суть аудиту та його завдання

Функції аудиту у формуванні ринкових відносин

Відносин

Зміст

TOC \o «1-1» \h \z

HYPERLINK \l «_Toc30585596» Вступ PAGEREF _Toc30585596 \h 4

HYPERLINK \l «_Toc30585597» 1. Необхідність аудиту в системі
господарського аудиту PAGEREF _Toc30585597 \h 6

HYPERLINK \l «_Toc30585598» 2. Суть аудиту та його завдання PAGEREF
_Toc30585598 \h 13

HYPERLINK \l «_Toc30585599» 3. Функції аудиту у формуванні ринкових
відносин PAGEREF _Toc30585599 \h 18

HYPERLINK \l «_Toc30585600» Висновки PAGEREF _Toc30585600 \h 23

HYPERLINK \l «_Toc30585601» Список використаної літератури PAGEREF
_Toc30585601 \h 25

Вступ

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням
ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних економічних
відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До
розвитку економіки залучаються зовнішні та внутрішні інвестиції,
кредити, проводяться емісії цінних паперів, йде роздержавлення власності
та приватизація майна.

Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації
про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову
стабільність суб’єктів господарювання, нарахування дивідендів. Подання
достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам
забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий
досвід зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів.

Слід погодитись, що аудит в Україні відбувся. Він виник на соціальне
замовлення і, ще не маючи глибокої теорії, почав виконувати практичні
завдання щодо підтвердження відповідної фінансової інформації. В своєму
арсеналі аудитори, що прийшли на ринок серйозно і надовго, мають теорію
і практику зарубіжного аудиту та вітчизняну методику проведення різного
роду ревізій і перевірок.

Процес аудиту – це процес пізнання істини, який полягає в ретельному
вивченні здійснених операцій і являє собою дослідження фактів минулого.
Інтереси осіб, задіяних в господарському процесі: власника,
адміністратора, службовців, підзвітних осіб, кредиторів і дебіторів, –
суперечливі, і ці суперечності неминуче знаходять своє відображення в
облікових регістрах.

Кваліфікований аудитор повинен пам’ятати, що істина одна, а викривлень
її безліч. Він повинен розуміти і вміти побачити викривлені тенденції,
закладені в обліковій політиці підприємства, і, зрозумівши їх, побачити
за документами інтереси зацікавлених осіб, незалежно від будь-яких
обставин встановити об’єктивну істину щодо відображених в обліку і
звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та
донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів
інформації.

Аудит вимагає творчого підходу до дослідження тієї чи іншої інформації.
Тому аудитор для здійснення покладеного на нього суспільством обов’язком
– виступати гарантом добропорядних відносин між суб’єктами
господарювання – повинен добре володіти теоретичними основами аудиту,
яким присвячена дана курсова робота.

1. Необхідність аудиту в системі господарського аудиту

Вся економічна система, як і господарство окремого суб’єкта, має свою
цільову функцію, яка реалізується та досягається за допомогою ефективно
діючого управління. Управління в економіці – це систематичний, свідомий,
цілеспрямований вплив на поведінку господарської системи, тобто на
виробничо-комерційні* процеси, що відбуваються в ній.

Однією із функцій управління є контроль. Контроль – порівняння планових
і фактичних значень параметрів, аналогія із зовнішнім
економічно-правовим середовищем, виявлення відхилень в параметрах,
оцінка небезпечності розміру відхилень для системи, виявлення факторів,
що викликали відхилення, а також визначення ступеня їх впливу,
підготовка інформаційної бази для прийняття управлінських рішень.

Контроль — це процес, який забезпечує відповідне функціонування
конкретного об’єкту, прийнятий управлінським рішенням і направлений на
успішне досягнення поставленої мети. Основною метою контролю є
об’єктивне вивчення фактичного стану справ у різних галузях суспільного
і державного життя, виявлення тих факторів і умов, які негативно
впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети.

Контроль дає інформацію щодо процесів, які відбуваються в суб’єкта
господарювання, допомагає приймати найбільш доцільні рішення із
загальних і спеціальних питань розвитку підприємства, надає можливість
судити про правильність прийнятих рішень, своєчасність і
результативність їх виконання. Контроль як функція управління дозволяє
своєчасно виявити і усунути ті умови і фактори, які не сприяють
ефективному веденню виробництва і досягненню поставленої мети. Він
допомагає скорегувати діяльність суб’єкта господарювання або окремих
його виробничих підрозділів, дає можливість встановити, які саме служби
і підрозділи підприємства, а також напрямки його діяльності сприяють
досягненню поставленої мети і підвищенню результативності діяльності
підприємства. Отже, контроль, будучи функцією управління, виступає
засобом двостороннього зв’язку між об’єктом управління і системою
управління, інформуючи про дійсний стан об’єкта і фактичне виконання
управлінських рішень.

Господарський контроль в залежності від окремих ознак поділяється на
види.

Класифікація господарського контролю наведена на рис. 1.

Рис. 1. Класифікація господарського контролю

Державний контроль здійснюється державними органами контролю і
управління. Основні задачі державного фінансового контролю: перевірка
законності і правильності розподілу фінансових засобів держави і ведення
бухгалтерського обліку; перевірка ефективності і ціле направленості
витрачання державних коштів; перевірка правильності розрахунків і сплати
податків.

Відомчий (внутрівідомчий) контроль проводиться міністерствами,
комітетами та іншими органами державного управління за діяльністю
підвідомчих їм підприємств (об’єднань), організацій і установ. Такий
контроль здійснюється шляхом проведення ревізій і тематичних перевірок у
підвідомчих підприємствах і організаціях.

Незалежний (аудиторський) контроль здійснюється за діяльністю
господарюючих суб’єктів незалежними спеціалізованими аудиторськими
фірмами або приватними особами, які мають ліцензію на проведення аудиту.
Метою такого контролю є висловлення думки незалежного аудитора щодо
достовірності, законності та повноти відображення в бухгалтерському
обліку та звітності інформації щодо дій і подій господарюючого суб’єкта.

Внутрігосподарський (внутрішній) контроль за діяльністю цехів, бригад,
ділянок та інших внутрігосподарських формувань проводиться в
господарюючих суб’єктах їх керівниками і спеціалістами при виконанні
ними своїх функціональних обов’язків, а також штатними контролерами,
ревізорами та аудиторами.

Попередній контроль здійснюється до прийняття управлінських рішень і
проведення господарських операцій. Управлінський персонал та головний
бухгалтер здійснюють попередній контроль шляхом візування договорів і
угод на отримання і відпуск матеріальних цінностей, виконання робіт і
надання послуг, наказів про встановлення робітникам посадових окладів,
надбавок до заробітної плати і про преміювання робітників підприємства
тощо. Попередній контроль необхідний на всіх рівнях управління. Мета
попереднього контролю — попередити протизаконні дії посадових осіб,
протизаконні та економічно недоцільні господарські операції; забезпечити
економне та ефективне витрачання господарських ресурсів; не допустити
невиробничих витрат.

Поточний (оперативний) контроль проводиться з метою виявити в процесі
господарських операцій негативні відхилення в господарській діяльності,
які в процесі попереднього або наступного контролю можуть бути не
виявлені, знайти внутрігосподарські резерви подальшого росту
ефективності виробництва.

При поточному (оперативному) контролі аналізуються показники оперативної
звітності, здійснюються тематичні перевірки як вищестоящими
організаціями, так і спеціалістами самих підприємств, організацій і
фірм.

Наступний контроль проводиться після здійснення господарських операцій
на підставі даних, зафіксованих у первинних документах, регістрах
бухгалтерського обліку і в бухгалтерській звітності. Мета такого
контролю — перевірка доцільності і законності господарських операцій за
певний період, виявлення недоліків в роботі, порушень і зловживань, якщо
вони були допущені. Він допомагає виявити і мобілізувати резерви для
подальшого покращання всіх виробничих та економічних показників.
Найбільш висока дієвість і ефективність контролю досягається послідовним
поєднанням попереднього, поточного (оперативного) і наступного контролю.

Документальний контроль полягає у встановленні достовірності і
законності господарських операцій за даними первинної документації,
облікових регістрів і звітності, в яких вони знайшли відображення.

Фактичним називається контроль, при якому кількісний і якісний стан
об’єктів, які перевіряються, встановлюються шляхом обстеження, огляду,
обчислення, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу та інших
способів перевірки фактичного їх стану. До об’єктів контролю належать
засоби підприємства, які включають в себе всі необоротні та оборотні
активи.

Документальний і фактичний контроль тісно взаємопов’язані, оскільки
тільки їх спільне проведення дозволяє встановити дійсний стан об’єкта
перевірки. Поєднання документального і фактичного контролю називають
комбінованим контролем.

Ревізія – це система контрольних дій, яка здійснюється за дорученням
керівника вищестоящого органу управління або державними контролюючими
органами, ревізійною групою або ревізором, за діяльністю підприємств і
організацій, при якій встановлюється законність, достовірність та
економічна доцільність здійснення господарських операцій, а також
правомірність дій посадових осіб, які брали участь в їх здійсненні.
Основна мета ревізії – виявлення фактів господарських і фінансових
порушень, розкрадань, безгосподарності і марнування; встановлення причин
і умов, що сприяли встановленим господарським порушенням і зловживанням
та винних в цьому осіб; вживання заходів щодо відшкодування завданої
шкоди як в процесі ревізії, так і після неї; внесення пропозицій щодо
усунення недоліків і порушень, притягнення до адміністративної і
кримінальної відповідальності осіб, які допустили порушення або
зловживання.

Тематична перевірка включає вивчення однієї або декількох сторін
виробничої або господарсько-фінансової діяльності підприємств.
Наприклад, перевірка зберігання матеріальних ресурсів і раціонального їх
використання; забезпечення зберігання і використання обладнання;
перевірка правильності розрахунків з бюджетом тощо. Перевірки можуть
здійснюватися аудиторами на замовлення господарюючих суб’єктів, їх
ініціаторами є вищестоящі і державні органи.

Розслідування представляє собою процесуальну дію, в процесі якої
встановлюють причетність окремих осіб до здійснення тих або інших
порушень законності, пов’язаних з привласненням грошових коштів і
матеріальних цінностей, безгосподарністю, посадовими зловживаннями.
Розслідування здійснюється судово-процесуальними органами і регулюється
особливим процесуальним законодавством.

Службове розслідування — це перевірка дотримання працівниками
підприємства посадових обов’язків, а також нормативно-пра-^ вових актів,
регулюючих виробничі відносини в різних галузях економіки. Вона
проводиться спеціальною комісією, яка створюється наказом керівника
господарюючого суб’єкта, у випадках виявлення розкрадань, недостач,
втрат і псування матеріальних цінностей, виготовлення бракованої
продукції та в інших випадках.

Аудит в залежності від суб’єкта здійснення поділяється на зовнішній і
внутрішній.

Отже, аудит (зовнішній) – це незалежна експертиза стану бухгалтерського
обліку, фінансової звітності та висловлення думки аудитора щодо повноти,
законності та достовірності відображених в них фінансово-господарських
операцій господарюючого суб’єкта. Мета аудиту — висловлення думки
аудитора щодо аудованої інформації і доведення цієї думки через
аудиторський висновок до користувачів.

Нові умови господарювання (роздержавлення власності, створення
самостійних підприємств, діяльність яких заснована на недержавних формах
власності) зумовили необхідність виникнення та розвитку аудиту.

Потреба в послугах аудиту є безумовною. Наведемо основні обставини, які
підтверджують його необхідність:

операції фірми (компанії) можуть бути численними і складними. Інформацію
про них користувачі не можуть одержати самостійно і потребують послуг
аудиторів;

користувачі фінансової інформації, як правило, не мають доступу до
облікових записів підприємств, крім того, їм не вистачає досвіду роботи
з обліковими документами. Тому вони вимушені запрошувати професійних
аудиторів для виконання ними роботи, яку самостійно виконати не можуть;

наслідки рішень, які приймаються користувачами, можуть бути настільки
значними для них, що достовірність і повнота інформації їм абсолютно
необхідні.

Практика аудиту в найбільш розвинутих країнах (Великобританія, США)
дозволяє виділити три підходи щодо необхідності аудиту: потреби
потенційного чи існуючого Інвестора, теорія агентів і теорія мотивації.
Розглянемо їх докладніше.

Підхід, що враховує потреби потенційного чи існуючого інвестора, полягає
в тому, що кожен інвестор компанії не має впевненості у достовірності
показників фінансової звітності. Актуальність цієї проблеми
загострюється із зростанням класу акціонерів, які фактично не мають
відношення до управління компаніями. Отже, підтверджуючи публічну
звітність, аудитор виступає певним гарантом порядності у відносинах між
інвесторами (акціонерами) та менеджерами господарюючого суб’єкта.

Теорія агентів (або керуючих) – це потреба в аудиті на замовлення
власників. Власники, як правило, наймають для управління своїми фірмами
виконавчих директорів, а самі безпосередньо справами фірми не
займаються. Результати діяльності вони вивчають через фінансову
звітність. Підтверджуючи звітність, аудитор виступає гарантом порядності
та чесності керуючих господарюючим суб’єктом в питаннях розпорядження
майном власника. Ця теорія вказує на потенційний конфлікт інтересів
власника і керівника.

Теорія мотивації пояснюється тим, що менеджери більш відповідально
будуть ставитись до складання звітності, якщо знатимуть про
обов’язковість ЇЇ перевірки аудитором. Це знижує ймовірність помилок,
зловживань, шахрайства, тобто сприяє отриманню споживачами достовірної
публічної звітності.

Для України ці підходи стали актуальними тільки з розвитком ринкових
відносин, коли виникла необхідність в об’єктивній фінансовій інформації.
Але розвиток аудиту в Україні стримується слабким розвитком ринкових
відносин. У порівнянні з іншими країнами, які раніше теж мали планову
економіку, Україна розпочала реформи з суттєвим запізненням. І хоча у
зв’язку з цим, з одного боку, був втрачений дорогоцінний час, що
призвело до загострення деяких проблем, з іншого боку, ця обставина
надає сьогодні деякі переваги у можливості вивчення досвіду країн, які
мали аналогічні вихідні умови.

2. Суть аудиту та його завдання

Становлення аудиту – процес досить тривалий. З часом міняються типи і
цілі аудиторських перевірок. Звідси і визначення аудиту має бути досить
ємним, щоб охопити всю широту завдань, які постають перед ним.

Аудит починається з незалежної перевірки фінансової звітності та
вираження думки аудитора щодо ЇЇ достовірності, повноти і законності
відображених господарських операцій. З розвитком ринкових відносин
потреби щодо аудиторських послуг зростають, а отже, розширюються рамки
тлумачення аудиту.

Законом України «Про аудиторську діяльність» дається наступне визначення
аудиту: «аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності,
обліку, первинних документів та іншої інформації щодо
фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою
визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і
відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам» [5,
с.13].

Національним нормативом № 3 «Мета та загальні принципи аудиту фінансової
звітності» метою аудиту визначено «висловлення аудитором висновку про
те, чи відповідає фінансова звітність, в усіх суттєвих аспектах,
інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення
фінансових звітів».

Аудит – це дослідження, а будь-яке дослідження визначається поставленою
метою. Визначення мети необхідно, щоб створити деяку структуру, яка
допомогла б аудитору зібрати необхідну кількість актуальних свідчень при
виконанні аудиту. Мета аудиту визначається предметом аудиторської
перевірки. В загальному значенні мета аудиту полягає в досить глибокому
і докладному ознайомленні з предметом аудиторської перевірки, щоб
скласти про нього компетентну думку.

c

U

TH

i

i

$

&

^

`

b

?

?

?

 

c

¤

¦

Ue

TH

a

«a

a

ae

e

B D F x z | ? ‚ „ † ? ? A A Ae AE Oe O U

T

V

X

Z

#Z

?

?

I

I

?

O

Oe

O

U

Ue

?алтерів (ААА) має таке визначення аудиту: «Аудитом називають
систематичний процес об’єктивного збору ы оцінки свідчень про економічні
дії і події з метою встановлення ступеня відповідності цих тверджень
встановленим критеріям, надання результатів перевірки зацікавленим
користувачам». Таке широке тлумачення аудиту дозволяє передати
багатогранні цілі, яких може досягти аудит, і різноманітність предметів
дослідження, на яких може бути зосереджена увага аудитора в процесі
конкретної аудиторської діяльності.

В залежності від користувачів виникає необхідність в засвідченні
аудитором різної фінансової інформації. В умовах ринку підприємства,
кредитні установи, інші господарюючі суб’єкти вступають в договірні
відносини щодо використання майна, грошових коштів, здійснення
комерційних операцій та інвестицій. Довіра в цих відносинах повинна бути
підкріплена можливістю для всіх учасників угод одержувати і
використовувати фінансову інформацію, достовірність якої підтверджена
незалежним аудитором/Незалежне підтвердження інформації про результати
діяльності підприємств і дотримання ними норм законодавства необхідні
державі для прийняття рішень в галузі економіки і оподаткування.
Аудиторські перевірки необхідні також державним органам, судам,
прокурорам та слідчим для підтвердження достовірності фінансової
інформації, яка є комерційною таємницею.

В ринкових умовах господарювання фінансовий стан кожного господарюючого
суб’єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб’єктами
господарювання, і тому зростає потреба у достовірній обліковій і звітній
інформації про їх діяльність. Зокрема, об’єктивна і достовірна
інформація про діяльність деяких господарюючих суб’єктів необхідна:

• власникам господарюючих суб’єктів для визначення стратегії їх
розвитку;

• інвесторам (місцевим та іноземним) при вкладанні своїх капіталів у
інші господарюючі суб’єкти;

• банкам для прийняття рішення про доцільність надання кредиту;

• постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантажені
товари, виконані роботи та надані послуги;

• акціонерам для контролю за роботою адміністрації товариства;

• державним органам для планування потреб макроекономіки та оцінки
податкових надходжень до бюджету тощо;

• державним органам, судам, прокурорам та слідчим для підтвердження
достовірності фінансової інформації, що їх цікавить, включаючи
інформацію, яка є комерційною таємницею.

Користувачі, для яких достовірність фінансової інформації є досить
значною, вимагають засвідчення її аудитором. При цьому слід пам’ятати,
що запити споживачів інформації є досить різними. Інформаційні потреби
основних користувачів фінансових звітів показані в табл. 1.

Таблиця 1

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів

Користувачі звітності Інформаційні потреби

Інвестори, власники Придбання, продаж та володіння цінними паперами.
Участь в капіталі підприємства. Оцінка якості управління. Визначення
суми дивідендів, що підлягають розподілу

Керівництво підприємства Регулювання діяльності підприємства

Банки, постачальники та інші кредитори Забезпечення зобов’язань
підприємства. Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої
зобов’язання

Замовники Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої
зобов’язання

Працівники підприємства Оцінка здатності підприємства своєчасно
виконувати свої зобов’язання. Забезпечення зобов’язань підприємства
перед працівниками

Органи державного управління Формування макроекономічних показників

У наведеному рис. 2 вказані основні споживачі аудиту звітної інформації
господарюючого суб’єкта і основні відмінності в їх запитах щодо джерел
інформації.

Завдання аудиту визначається його метою. На сучасному розвитку економіки
в Україні основним завданням аудиту є збирання достовірної вихідної
інформації про господарсько-фінансову діяльність суб’єкта господарювання
і формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно відображати всі
аспекти діяльності суб’єкта, що перевіряється, настільки, наскільки вони
відповідають перевіреній фінансовій інформації. Для того, щоб скласти
думку, аудитор повинен одержати обґрунтовану гарантію того, що
інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних
достовірна і достатня. Аудитор повинен також вирішити, чи правильно
відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.

Рис. 2. Основні користувачі інформації, що підлягає аудиту

Виконання основного завдання направлене на задоволення потреб всіх
користувачів звітності (рис. 2). Проте, аудитор, на відміну від інших
суб’єктів контролю, виступає діловим партнером клієнта, який,
перевіряючи, повинен надавати різнобічну допомогу клієнту в усіх його
справах. Тому аудит паралельно з основним завданням виконує
функціональні завдання: коригування, оперативного контролю і стратегічні
завдання.

Завдання коригування — у випадку, якщо за результатами проведеного
аудиту аудитором зроблені негативні висновки, він може на прохання
клієнта видати рекомендації щодо виправлення помилок (ллє не виправляти
їх).

Завдання оперативного контролю — систематичний контроль безпосередньо в
процесі діяльності суб’єкта з метою попередження помилок або вибору
оптимальних рішень (не приймати рішення, а допомагати у їх виборі).

Стратегічні – обґрунтування оптимальної або пропозиція альтернативної
стратегії та перспективної програми розвитку суб’єкта господарювання на
підставі даних, одержаних у процесі аудиту.

3. Функції аудиту у формуванні ринкових відносин

Перехід України до ринкових відносин можливий за умови демонополізації,
роздержавлення і приватизації економіки. Монополізація засобів
виробництва в руках держави призвела до гіпертрофованого централізму в
управлінні економікою. Держава одноосібно вирішувала питання структури
народного господарства, інвестиційної, фінансової та податкової
політики. Це сприяло вихованню покірного, байдужого до результатів своєї
праці трудівника. Заробітна плата нараховувалася не за кінцевими
результатами виконаної роботи, а «виводилася» за суб’єктивною оцінкою
керівника – на свій розсуд. Внаслідок цього втрачалася мотивація до
праці робітників на підприємстві, яке їм не належало.

Фінансово-господарський контроль в умовах адміністративно-командної
системи управління народним господарством був засобом закріплення влади
панівної верхівки та обслуговування її інтересів. Контроль
використовувався як знаряддя утвердження однопартійної влади над
безправним трудівником. У процесі контрольних процедур, ревізій
діяльності підприємств функції контролю зводилися до перевірки того, як
адміністрація виконує вказівки вищого керівництва, незалежно від
відповідності їх чинному законодавству.

Плани виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) підприємствам
встановлювалися вищим органом у ланці управління. Значна частина
підприємств випускала продукцію невисокої якості за застарілою
технологією, проте за плановим розподілом ця продукція реалізовувалась
через торговельну мережу або у порядку кооперації використовувалась
іншими підприємствами для комплектації низької якості машин,
устаткування, виробництва продукції народного споживання. Збитки
підприємств від безгосподарності, низького науково-технічного рівня
виробництва покривались із державного бюджету. Функція
фінансово-господарського контролю обмежувалася перевіркою використання
підприємствами наділених державою коштів статутного фонду (основного і
оборотного капіталу). Звідси підприємства не завжди прагнули до розвитку
науково-технічного рівня технології виробництва продукції (робіт,
послуг), пошуку ринку збуту неконкурентоспроможної продукції. Економічну
категорію «прибуток» вважали атрибутикою загниваючої капіталістичної
економіки.

Ринкова економіка ґрунтується на матеріальних інтересах її учасників.
Ринок спонукає до раціонального господарювання, досконалого ведення
обліку і фінансово-господарського контролю витрат і прибутків. При цьому
господарюючий суб’єкт має здійснювати ефективні заходи щодо виробництва
і реалізації продукції за даними обліку і контролю, служби менеджменту і
маркетингу. Досвід показує, що такі заходи не відкидають прямого
централізованого впливу власника капіталу. Шкідливе не централізоване
управлінське реагування на підприємницьку діяльність, а перевищення його
міри, відрив вказівок і рекомендацій центральних структур управління
мікроекономікою від економічної заінтересованості господарюючого
суб’єкта. Контроль має своєчасно виявляти якість управлінських рішень ще
до виникнення втрат, оскільки перевищення витрат виробництва або
відставання в оновленні продукції призводить до втрат ринку збуту її на
користь конкурентів. Звідси неминуче падіння прибутків,
неплатоспроможність, не конкурентоспроможність – банкрутство.

Ринкова економіка – це сфера прояву та відтворення відносин товарного
виробництва. Оскільки ринкове господарство повністю зумовлюється
наявністю та функціонуванням товарного виробництва, то функція
фінансового-господарського контролю є визначальною у товарно-грошових
відносинах у підприємницькій діяльності. Ринкова економіка є
матеріалізацією товарно-грошових відносин як активної форми розвитку
продуктивних сил.

Формування ринкових відносин у мікроекономіці, виникнення різних форм
власності у виробництві; обміні і споживанні необхідного для суспільства
продукту вносять істотні зміни у систему управління мікроекономікою та
її функцій, зокрема фінансово-господарського контролю.

Ринкова економіка ставить перед підприємцями, незалежно від форм
власності і господарювання, запитання: яку продукцію необхідно випускати
і в якому обсязі, щоб мати найбільший прибуток; наскільки ця продукція
буде конкурентоспроможною на ринку за якістю і собівартістю; який
життєвий цикл виробленого товару; який товар вигідніше реалізувати на
внутрішньому чи зарубіжному ринку? Відповідь на ці запитання власникам
капіталу, який вони вклали у підприємницьку діяльність, разом з іншими
функціями зокрема дає незалежний аудиторський контроль.

Це зумовлює появу нового напряму розвитку функцій внутрішнього і
зовнішнього аудиту – прогнозного як засобу активізації та оптимізації
підприємницької діяльності в умовах формування і розвитку ринкових
відносин.

Виникнення незалежного аудиторського контролю в умовах роздержавлення
власності, її приватизації, корпоратизації, акціонування зумовлено
економічними потребами формування ринкових відносин в Україні. Одночасно
з контрольними функціями аудит виконує економічну експертизу щодо
залучення підприємцями капіталу – доцільності використання позичкового
капіталу, розвитку інвестицій, впровадження ноу-хау тощо.

Отже, експертна функція аудиту є важливим напрямом розвитку
фінансово-господарського контролю у ефективному використанні капіталу в
умовах вільного підприємництва.

Ринкова економіка зумовила появу підприємця і підприємництво, які є
сукупністю економічних, юридичних, політичних, історичних і
психологічних відносин. Інтерес, вигоду як невід’ємний атрибут
підприємця не можна вважати єдиною мотивацією його діяльності, адже в
умовах ринкового середовища суб’єктів підприємницької діяльності багато
і між ними точиться конкурентна боротьба за отримання прибутку. Отримати
останній можна лише за умови найбільш ефективного використання ресурсів,
економічного ризику, оригінальних ідей у бізнесі. Це спонукає підприємця
застосовувати попередній контроль на стадії прийняття рішень з питань
маркетингу, пошуку ніші на ринку збуту продукції.

Попередній фінансово-господарський контроль на стадії підготовки
управлінських рішень у бізнесі е знаряддям оптимізації маркетингової
діяльності [2, с.56].

В умовах ринку партнерів у бізнесі визначає власник капіталу.
Відбувається це за допомогою товарних бірж, оптової торгівлі. Такий
порядок змінює характер партнерських відносин, які ґрунтуються на
чіткому додержанні виконання господарських договорів. Звідси виникає
потреба контролю, виконання договірних зобов’язань у бізнесовому
партнерстві.

Ринкова економіка сприяє вивільненню із виробництва зайвої робочої сили,
оскільки вона впливає на збільшення собівартості продукції. Тому
підприємство шукає резерви зменшення трудомісткості виробництва та
запобігання безробіттю завдяки розвитку виробництва, впровадженню нової
техніки і технології. Внаслідок цього виникають нові завдання контролю
продуктивності праці і впровадження нових прогресивних технологій
виробництва. Контроль сприяє ліквідації байдужості і безвідповідальності
працівників до якості виробленої продукції, постійного впровадження
нових технологій у виробництво дешевої і конкурентоспроможної продукції,
задоволенню споживчих потреб населення, зростанню прибутку від
виробництва добротних товарів за якістю і кількістю (для реалізації на
внутрішньому і зарубіжному ринках). Тому фінансово-господарський
контроль набуває виховних і соціальних функцій [2, с.57].

Отже, фінансово-господарський контроль, зокрема незалежний аудиторський,
в умовах формування ринкових відносин набуває функцій каталізатора
зростання виробництва конкурентоспроможної продукції за якістю і
кількістю для задоволення соціальних і економічних потреб населення.

Висновки

Отже, аудит (зовнішній) – це незалежна експертиза стану бухгалтерського
обліку, фінансової звітності та висловлення думки аудитора щодо повноти,
законності та достовірності відображених в них фінансово-господарських
операцій господарюючого суб’єкта. Мета аудиту — висловлення думки
аудитора щодо аудованої інформації і доведення цієї думки через
аудиторський висновок до користувачів.

Національним нормативом № 3 «Мета та загальні принципи аудиту фінансової
звітності» метою аудиту визначено «висловлення аудитором висновку про
те, чи відповідає фінансова звітність, в усіх суттєвих аспектах,
інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення
фінансових звітів».

Завдання аудиту визначається його метою. На сучасному розвитку економіки
в Україні основним завданням аудиту є збирання достовірної вихідної
інформації про господарсько-фінансову діяльність суб’єкта господарювання
і формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно відображати всі
аспекти діяльності суб’єкта, що перевіряється, настільки, наскільки вони
відповідають перевіреній фінансовій інформації. Для того, щоб скласти
думку, аудитор повинен одержати обґрунтовану гарантію того, що
інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних
достовірна і достатня. Аудитор повинен також вирішити, чи правильно
відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.

Виникнення незалежного аудиторського контролю в умовах роздержавлення
власності, її приватизації, корпоратизації, акціонування зумовлено
економічними потребами формування ринкових відносин в Україні. Одночасно
з контрольними функціями аудит виконує економічну експертизу щодо
залучення підприємцями капіталу – доцільності використання позичкового
капіталу, розвитку інвестицій, впровадження ноу-хау тощо.

Отже, експертна функція аудиту є важливим напрямом розвитку
фінансово-господарського контролю у ефективному використанні капіталу в
умовах вільного підприємництва.

Отже, фінансово-господарський контроль, зокрема незалежний аудиторський,
в умовах формування ринкових відносин набуває функцій каталізатора
зростання виробництва конкурентоспроможної продукції за якістю і
кількістю для задоволення соціальних і економічних потреб населення.

Список використаної літератури

Національні нормативи аудиту. Кодекс етики аудиторів України. Повний
текст національних нормативів аудиту України та кодекс професійної етики
аудиторів. Затверджено рішенням аудиторської політики України №73 від
18.12.98 р – К., 1999.

Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник 2-ге видання, перероб. – К.: Вища
школа. Товариство “Знання”, КОО, 199 – 574 с.

Давидов Г.М. Аудит: Навчальний посібник – Кіровоград: КІСМ, 1997. – 197
с.

Дорош Н.І. Аудит: Методологія і організація. – К.: Товариство “Знання”,
КОО, 2001 – 402 с.

Кулаковська Л.П., Піга Ю.В. Основи аудиту: Навчальний посібник для
студентів вищих закладів освіти – Львів: Піга Ю.В.; К.: “Каравела” Львів
“Новий світ – 2000” – 2002 – 504 с.

Мета та завдання проведення аудиту: норматив №1, затверджений
Аудиторською палатою України від 14.09.95 р. №35.

Терехов А.А. Аудит М.: Финансы и статистика, 1999 – 512 с.

Тимко Й.П. Аудит в Україні: становлення і організація – Ужгород, 1996 –
144с.

Шевчук В.О. Становлення та розвиток системи державного фінансового
контролю в Україні // Фінанси України – 1997 – №11 с.19-29.

PAGE

PAGE 2

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *