Формування собiвартості реалiзованих товарiв (пошукова робота)

Пошукова робота

Формування собiвартості

реалiзованих товарiв

Стаття 1.1. Собiвартiсть реалiзованих товарiв і продукцiї власного
виробництва.

Собiвартiсть реалiзованих товарiв — це первинна вартiсть то-варiв, що
вибули. Собiвартiсть реалiзованої продукцiї власного виробництва — це
первинна вартiсть продуктiв (сировини), витрачених на її виготовлення.

Згiдно з П(С)БО 9 “Запаси” оцiнку товарiв (продукцiї) при їх продажу та
iншому вибуттi здiйснюють за одним з таких ме-тодiв:

1) цiни продажу;

2) iдентифiкованої собiвартостi вiдповiдної одиницi товарiв;

3) середньозваженої собiвартостi;

4) собiвартостi перших за часом надходження товарiв (ФIФО);

5) собiвартостi останнiх за часом надходження товарiв (ЛIФО);

6) нормативних затрат.

Метод оцінки матеріальних цінностей при їх вибутті підприємство вибирає
самостійно (з урахуванням особливостей, викладених у самих методах).

Підприємство самостійно визначає доцільність використання різних методів
для визначення собівартості запасів.

Оцінка за методом ціни продажу заснована на застосуванні підприємствами
роздрібної торгівлі та громадського харчування середнього відсотка
торговельної націнки на товари (націнки громадського харчування).

Цей метод застосовують підприємства, що мають значну і змінну
номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною
(роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки
на ці товари.

Суму торговельної націнки на реалізовані товари визначають як добуток
продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього
відсотка торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки
визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок
звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у
звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку
товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості
одержаних у звітному місяці товарів.

Метод ціни продажу підприємства можуть застосовувати у випадку, якщо
інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані (п. 22 П(С)БО 9
«Запаси»).

Одиницею бухгалтерського обліку товарів є їх найменування або однорідна
група (вид). В одну групу об’єднують товари з приблизно однаковим рівнем
торговельної націнки.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів можуть
застосовувати при незначній номенклатурі товарів (продукції), що існують
на підприємстві. Облік надходження товарів, їх вибуття та залишків
здійснюють за конкретними партіями.

Такий метод звичайно застосовують для визначення собівартості
індивідуальних товарів при торгівлі нерухомістю, автомобілями,
коштовностями тощо.

Але можливість застосування цього методу на практиці обмежена через
різноманітність номенклатури і велику кількість однакових товарів
(продукції).

Оцінка за методом середньозваженої собівартості проводиться за кожною
одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на
початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів
на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у
звітному місяці запасів.

Оцінка запасів за методом собівартості перших за часом надходження
запасів (ФІФО) базується на припущенні, що запаси вибувають у тій
послідовності, в якій вони надходили на підприємство (відображено в
бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими вибувають, оцінюють
за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Використання методу ФІФО максимально наближає вартість запасів до
поточної ринкової вартості.

Оцінка запасів за методом собівартості останніх за часом надходження
запасів (ЛІФО) базується на припущенні, що запаси вибувають у
послідовності, протилежній їх надходженню на підприємство. Запаси, які
першими вибувають, оцінюють за собівартістю останніх за часом
надходження запасів.

Оцінка за методом нормативних затрат полягає у застосуванні норм витрат
на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з
урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих
потужностей і діючих цін. Метод нормативних затрат для оцінки запасів у
фінансовому обліку та звітності застосовують у разі, коли результати
такої оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості. Щоб
забезпечити максимальне наближення нормативних витрат до фактичних,
необхідно норми витрат і ціни в нормативній базі регулярно перевіряти і
переглядати.

Метод нормативних затрат застосовують у разі стабільності цін на запаси,
коли відхилення між стандартними та фактичними витратами на матеріали є
несуттєвими і їх списують у момент придбання матеріалів. Суму
перевищення фактичної собівартості запасів над їх нормативною
собівартістю включають до собівартості реалізованої продукції звітного
року.

До первинної вартості (собівартості) придбаних товарів включають витрати
на вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування товарів,
страхування ризиків транспортування та інші витрати, пов’язані з
придбанням товарів і доведенням їх до стану, придатному для продажу.

Оскільки деякі витрати, що пов’язані з придбанням товарів, можна
визначити тільки після закінчення звітного періоду, а також через
великий асортимент товарів іноді досить складно правильно розподілити
транспортно-заготівельні витрати на одиницю товарів. У таких випадках
неможливо визначити повну собівартість придбання кожної одиниці
(однорідної групи) товарів.

Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» підприємства торгівлі до собівартості
одиниці товару включають транспортно-заготівельні витрати:

1) в момент придбання;

2) у кінці звітного періоду при визначенні собівартості реалізованих
товарів.

Транспортно-заготівельні витрати обліковуються загальною сумою з
подальшим щомісячним розподілом їх між сумою залишку товарів на кінець
звітного місяця і сумою вибулих за місяць товарів.

При цьому суму транспортно-заготівельних витрат, що припадає на залишок
нереалізованих товарів, відображають у балансі у складі запасів, а решту
суми відносять на збільшення собівартості реалізованих товарів.

Стаття 2.1. Витрати на оплату праці адміністративно-управлінського
персоналу.

До ст. 2.1 відносять витрати на виплату основної та додаткової
заробітної плати адміністративно-управлінського персоналу підприємства
та іншого загальногосподарського персоналу (штатних і позаштатних
працівників). До фонду основної заробітної плати відносять заробітну
плату, нараховану за виконану роботу (відпрацьований час) за тарифними
ставками та/або посадовими окладами.

До фонду додаткової заробітної плати відносять:

1) надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах,
передбачених законодавством, у тому числі персональні надбавки:

• надбавки керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення у
праці або за виконання особливо важливих завдань (на термін їх
виконання);

• надбавки за знання іноземної мови у випадках, передбачених
законодавством;

• надбавки за суміщення професій (посад), збільшення обсягу робіт, які
виконують;

• доплати до середнього заробітку у випадках, передбачених
законодавством;

• інші надбавки і доплати, передбачені законодавством;

2) оплату праці працівників, які не перебувають у штаті підприємства
торгівлі, але виконують роботи (надають послуги) згідно з договорами
цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що
розрахунки з працівниками за виконану роботу провадить безпосередньо це
підприємство. При цьому розмір коштів, спрямованих на оплату праці
зазначених працівників, визначають виходячи з кошторису на виконання
робіт (надання послуг) за договором і платіжним документом:

• оплату праці працівників, які не перебувають у штаті підприємства, за
виконання разових робіт (ремонт інвентарю, побілка і фарбування,
експертиза тощо);

3) оплату щорічних і додаткових відпусток відповідно до законодавства,
надання грошових компенсацій за невикористану відпустку (крім оплати
відпустки у відповідній частці заробітної плати, яку виплачують за
рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства);

4) оплату спеціальних перерв у роботі у випадках, передбачених
законодавством;

5) оплату робочого часу працівників, яких залучають до виконання
державних або громадських обов’язків, якщо вони ці обов’язки виконують у
робочий час відповідно до законодавства;

6) оплату за роботу у вихідні і святкові (неробочі) дні, у понадурочний
і нічний час за розцінками, установленими законодавчими актами України;

7) виплату різниці в окладах працівників, працевлаштованих з інших
підприємств із збереженням протягом певного часу (відповідно до
законодавства) розміру посадового окладу за попереднім місцем роботи, а
також у разі тимчасового заступництва;

8) суми, нараховані за виконану роботу особам, залученим до роботи на
підприємствах торгівлі відповідно до спеціальних договорів з державними
організаціями (на надання робочої сили), як видані безпосередньо цим
особам, так і перераховані державним організаціям;

9) оплату праці кваліфікованих робітників, керівників, спеціалістів
підприємств торгівлі, залучених без звільнення від основної роботи до
підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, до
керування виробничою практикою студентів;

10) суми заробітної плати за основним місцем роботи робітників,
керівників і спеціалістів підприємств торгівлі за час їх навчання з
відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та
перепідготовки кадрів;

11) оплату відпусток, наданих згідно із законодавством працівникам, які
навчаються в заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в
аспірантурі, для участі у сесії та складання іспитів;

12) оплату працівникам-донорам днів медичного обстеження, здачі крові та
відпочинку;

13) плату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної
роботи у випадках, передбачених законодавством;

14) суми вихідної допомоги і середнього заробітку, які виплачують на
період працевлаштування працівникам, звільненим з підприємства торгівлі
у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, а також у
зв’язку з призовом на дійсну військову службу;

15) премії за сприяння винахідництву та раціоналізації;

16) суми нарахованої індексації заробітної плати у випадках,
передбачених законодавством;

17) одноразові заохочення (за виконання особливо важливих виробничих
завдань);

18) премії адміністративно-управлінському персоналу підприємства за
виробничі результати (поліпшення кінцевих результатів господарської
діяльності підприємства торгівлі, відділу, секції) та іншому
загальногосподарському персоналу (за підвищення продуктивності праці);

19) виплату різниці між заробітками в разі переведення працівника на
нижчеоплачувану роботу;

20) інші премії, заохочення, компенсаційні виплати, передбачені
законодавством.

Стаття 2.2. Відрахування на соціальні заходи. До ст. 2.2 відносять
відрахування на соціальні заходи, базою для розрахунку яких є фактичні
витрати на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу
підприємства згідно з чинним законодавством, зокрема:

1) збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

2) внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням і похованням;

3) внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття;

4) внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

5) відрахування на інші соціальні заходи.

Стаття 2.3. Витрати на оренду основних засобів, інших необоротних
матеріальних активів, нематеріальних активів, що забезпечують
адміністративні потреби.

До ст. 2.3 відносять:

1) плату за операційну оренду окремих об’єктів основних засобів
загальногосподарського призначення;

2) плату за операційну оренду окремих об’єктів інших необоротних
матеріальних активів загальногосподарського призначення;

3) плату за операційну оренду окремих об’єктів нематеріальних активів
загальногосподарського призначення.

Стаття 2.4. Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних
матеріальних активів, нематеріальних активів, малоцінних і
швидкозношуваних предметів, що забезпечують адміністративні потреби.

До ст. 2.4 відносять:

1) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, каналізацію та інші
комунальні послуги загальногосподарського призначення (собівартість
палива в разі автономного опалення, плата за перевіряння та опломбування
лічильників, вартість ламп і матеріалів, плата стороннім підприємствам
за обслуговування та налагодження систем енергопостачання, чищення
печей, котлів і димарів, увімкнення та вимкнення опалення, перевіряння
та промивання мереж, витрати на утримання свердловин, криниць тощо);

2) витрати на оплату послуг сторонніх підприємств, пов’язаних з
прибиранням, миттям вікон, дахів, панелей, обладнання, дезінфекцією,
натиранням підлоги, чищенням килимів і м’яких меблів (у приміщеннях
адміністративного або іншого загальногосподарського призначення),
прибиранням прилеглої території в межах закріпленої за ними ділянки
(дворів, вулиць, тротуарів), вивезенням побутового сміття, виробничих
відходів, снігу, льоду, листя тощо;

3) вартість матеріалів і засобів догляду за приміщеннями, будівлями,
спорудами, територіями, обладнанням, інвентарем загальногосподарського
призначення (вапно, мастика, миючі засоби, кислоти, луги, мастила,
прокладки, фільтри, мішковина, щітки, мітли, віники, картриджі тощо);

4) вартість електроенергії, використаної на роботу ліфтів,
обчислювальної техніки та кондиціонерів, що встановлені в приміщеннях
адміністративного або іншого загальногосподарського призначення, інших
машин та обладнання (крім реєстраторів розрахункових операцій,
підйомників, вантажних ліфтів, транспортерів, торговельних та виробничих
автоматів, фасувальних, пакувальних апаратів, обчислювальної техніки
виробничого призначення, вимірювальних приладів, виробничого обладнання
підприємств громадського харчування, холодильного обладнання, рекламних
засобів, транспорту, обладнання гаражів тощо, тобто тих, що забезпечують
виробництво та збут товарів (продукції, робіт, послуг));

5) витрати на проведення протипожежних заходів (установлення
протипожежної сигналізації, перезарядження вогнегасників тощо), оплату
послуг сторонніх підприємств, пов’язаних із забезпеченням пожежної і
сторожової охорони, згідно з укладеними договорами;

6) витрати на поточний ремонт основних засобів, інших необоротних
матеріальних активів, малоцінних і швидкозношуваних предметів
загальногосподарського призначення відповідно до кошторисів, включаючи
матеріали, запасні частини; оплату праці працівників, відрахування на
соціальні заходи тощо;

7) витрати на оплату послуг сторонніх підприємств (організацій),
пов’язаних з виконанням ремонту основних засобів та інших необоротних
матеріальних активів загальногосподарського призначення;

8) витрати на утримання і експлуатацію власних телефонних станцій,
комутаторів, телетайпів, диспетчерського зв’язку, радіозв’язку.

Стаття 2.5. Амортизація основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів та нематеріальних активів, що забезпечують адміністративні
потреби.

До ст. 2.5 відносять:

1) амортизацію основних засобів;

2) амортизацію інших необоротних матеріальних активів;

3) амортизацію нематеріальних активів.

Нарахування амортизації основних засобів інших необоротних матеріальних
активів, нематеріальних активів здійснюють згідно з національними
положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і визначають у порядку,
зазначеному в розділі «Склад витрат операційної діяльності за
економічними елементами».

Стаття 2.6. Витрати на страхування майна.

До ст. 2.6 відносять платежі з обов’язкового страхування майна
підприємств торгівлі і громадського харчування та цивільної
відповідальності, передбачені законодавством.

Стаття 2.7. Податки, збори та інші передбачені законодавством
обов’язкові платежі.

До ст. 2.7 відносять податки (крім тих, які сплачують за рахунок
прибутку), збори та інші обов’язкові платежі, передбачені законодавством
України, нарахування яких збільшує адміністративні витрати підприємства.

Стаття 2.8. Загальні корпоративні витрати.

До ст. 2.8 відносять:

1) витрати, пов’язані з виготовленням і використанням бланків, що
підтверджують сплату пайових, цільових та інших внесків членами
споживчих товариств, акціонерних та інших господарських товариств,
членських квитків та інші витрати, пов’язані з кооперуванням населення,
веденням організаційно-масової роботи з пайовиками;

2) витрати на оприлюднення річного звіту;

3) організаційні та представницькі витрати, пов’язані із забезпеченням
корпоративної діяльності підприємства;

4) витрати на проведення річних зборів;

5) плату за користування електронними засобами масової інформації для
оприлюднення результатів фінансово-господарської діяльності підприємства
торгівлі;

6) оплату робіт і послуг консультаційного та інформаційного характеру,
зумовлених зміною структури управління приватизованим підприємством, а
також організацією передбачених законодавством обов’язкових аудиторських
перевірок;

7) сплату передбаченого законодавством збору за реєстрацію підприємств
торгівлі та громадського харчування в органі державного управління;

8) інші витрати, пов’язані з виконанням обов’язків корпоративного
підприємства.

Стаття 2.9. Інші адміністративні витрати. До ст. 2.9 відносять:

1) витрати, пов’язані із забезпеченням нормальних умов праці і
додержанням правил техніки безпеки праці, які передбачені колективним
договором, укладеним між адміністрацією підприємства і профспілковим
комітетом, та/або трудовими договорами, укладеними між адміністрацією
підприємства та окремим працівником;

2) виплати на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням
здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків;

3) витрати, пов’язані з управлінням торговельною діяльністю:

• витрати на службові відрядження адміністративно-управлінського та
іншого загальногосподарського персоналу, які визначають виходячи з норм,
передбачених законодавством;

• оплату послуг поштового (крім пересилання товарів), телефонного,
телеграфного, факсимільного та інших видів зв’язку;

• витрати на придбання і виготовлення бланків документів, пов’язаних з
фінансово-господарською діяльністю підприємства, придбання
канцелярського приладдя;

• оплату послуг архівних установ за оброблення документів і робіт з
переплітання їх;

• витрати на передплату спеціалізованої преси, придбання прейскурантів,
каталогів, інструктивних та інших службових матеріалів;

• оплату робіт і послуг консультаційного та інформаційного характеру з
питань забезпечення діяльності підприємств торгівлі та громадського
харчування, що не були включені до ст. 2.8;

• організаційні витрати, представницькі витрати тощо (організація
прийомів, конференцій та інших офіційних заходів), що не були включені
до ст. 2.8, пов’язані з операційною діяльністю підприємства;

4) оплату послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових
установ, пов’язаних з операційною діяльністю підприємства, включаючи
плату за розрахункове обслуговування; вексельного аваля; отримання
гарантій; факторингових і довірчих операцій; облік боргових вимог і
зобов’язань, поштово-телеграфних послуг та інших витрат, пов’язаних з
грошовим обігом;

5) витрати на перевезення працівників підприємств торгівлі та
громадського харчування до місця роботи і назад, включаючи додаткові
витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту,
організовані відповідно до угод, укладених з транспортними
підприємствами (понад вартість, сплачену працівниками підприємства
торгівлі за діючими тарифами на відповідний вид транспорту або віднесену
на рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства);

6) винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки
майна тощо);

7) витрати на врегулювання спорів у судових органах;

8) інші витрати загальногосподарського призначення. Стаття 3.1. Витрати
на оплату праці персоналу, який забезпечує збут товарів (продукції).

До ст. 3.1 відносять витрати на виплату основної та додаткової
заробітної плати торговельно-оперативному персоналу, допоміжному
персоналу, торговим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують
збут.

До фонду основної заробітної плати відносять заробітну плату, нараховану
за виконану роботу (відпрацьований час) за тарифними ставками,
посадовими окладами, відрядними розцінками.

До фонду додаткової заробітної плати відносять:

1) надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах,
передбачених законодавством, а саме:

• персональні надбавки за високі досягнення в праці або за виконання
особливо важливих завдань (на термін їх виконання);

• надбавки за знання іноземної мови у випадках, передбачених
законодавством;

• надбавки за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування
або збільшення обсягу виконуваних робіт;

• доплату до середнього заробітку у випадках, передбачених
законодавством;

• інші надбавки і доплати, передбачені законодавством;

2) вартість санітарного і спеціального одягу, який відповідно до
законодавства безоплатно надають працівникам підприємств торгівлі і який
залишається в особистому постійному користуванні, або сума пільг у
зв’язку з його продажем за зниженими цінами;

3) оплату праці працівників, які не перебувають у штаті підприємства
торгівлі, але виконують роботи (надають послуги) згідно з договорами
цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що
розрахунки з працівниками за виконану роботу провадить безпосередньо це
підприємство. При цьому розмір коштів, спрямованих на оплату праці
зазначених працівників, визначають виходячи з кошторису на виконання
робіт (надання послуг) за договором і платіжним документом:

• оплату праці працівників, які не перебувають у штаті підприємства, за
виконання разових робіт (ремонт інвентарю, побілка і фарбування,
експертиза тощо);

4) оплату щорічних і додаткових відпусток відповідно до законодавства,
надання грошових компенсацій за невикористану відпустку (крім оплати
відпустки у відповідній частці заробітної плати, яку виплачують за
рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства);

5) оплату спеціальних перерв у роботі у випадках, передбачених
законодавством; оплату праці працівників віком до 18 років за скороченої
тривалості їх щоденної роботи; оплату перерв у роботі працюючим матерям
для годування дитини;

6) оплату робочого часу працівників, яких залучають до виконання
державних або громадських обов’язків, якщо ці обов’язки вони виконують у
робочий час відповідно до законодавства;

7) оплату за роботу у вихідні і святкові (неробочі) дні, в понадурочний
час за розцінками, установленими законодавчими актами;

8) суми заробітної плати за основним місцем роботи працівників
підприємств торгівлі за час їх навчання з відривом від виробництва в
системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

9) оплату відпусток, наданих згідно із законодавством працівникам, які
навчаються у вечірніх і заочних вищих навчальних закладах, в аспірантурі
для участі у сесії та складання іспитів;

10) оплату працівникам-донорам днів медичного обстеження, здачі крові та
відпочинку;

11) плату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної
роботи у випадках, передбачених законодавством;

12) суми вихідної допомоги і середнього заробітку, які виплачують на
період працевлаштування працівникам, звільненим з підприємства торгівлі
у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, а також у
зв’язку з призовом на дійсну військову службу;

13) премії за сприяння винахідництву та раціоналізації;

14) одноразові заохочення (за виконання особливо важливих виробничих
завдань);

15) премії робітникам за виробничі результати;

16) сума індексації;

17) інші виплати.

Стаття 3.2. Відрахування на соціальні заходи.

До ст. 3.2 відносять відрахування на соціальні заходи, базою для
розрахунку яких є фактичні витрати на оплату праці персоналу
підприємства, що забезпечує збут товарів (продукції) згідно з чинним
законодавством, зокрема:

1) збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

2) внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням і похованням;

3) внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття;

4) внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

5) відрахування на інші соціальні заходи.

Стаття 3.3. Витрати на оренду основних засобів, інших необоротних
матеріальних активів і нематеріальних активів, що забезпечують збут
товарів (продукції).

До ст. 3.3 відносять:

1) плату за операційну оренду окремих об’єктів основних засобів,
пов’язаних зі збутом товарів (продукції);

2) плату за операційну оренду окремих об’єктів інших необоротних
матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів (продукції);

3) плату за операційну оренду окремих об’єктів нематеріальних активів,
пов’язаних зі збутом товарів (продукції).

Стаття 3.4. Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних
матеріальних активів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, що
забезпечують збут товарів (продукції).

До ст. 3.4 відносять:

1) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, каналізацію та інші
комунальні послуги;

2) витрати на оплату послуг сторонніх підприємств, пов’язаних з
прибиранням, миттям вікон, дахів, панелей, обладнання, дезінфекцією,
натиранням підлоги, чищенням килимів і м’яких меблів тощо;

3) вартість матеріалів і засобів догляду за приміщеннями, будівлями,
спорудами, територіями, обладнанням, інвентарем (вапно, мастика, миючі
засоби, кислоти, луги, мастила, прокладки, фільтри, мішковина, щітки,
мітли, віники тощо);

4) вартість електроенергії, використаної на роботу підйомників, ліфтів,
транспортерів, торговельних та виробничих автоматів, фасувальних,
пакувальних апаратів, реєстраторів розрахункових операцій,
обчислювальної техніки, вимірювальних приладів, інших машин та
обладнання;

5) вартість електроенергії, газу і пари, використаних на технологічні
потреби, на приведення в дію обладнання та механізмів підприємств
громадського харчування;

6) витрати на проведення протипожежних заходів, оплату послуг сторонніх
підприємств, пов’язаних із забезпеченням пожежної і сторожової охорони
згідно з укладеними договорами;

7) витрати на поточний ремонт основних засобів, інших необоротних
матеріальних активів, що забезпечують збут товарів (продукції);

8) витрати на оплату послуг сторонніх підприємств, пов’язаних із
виконанням ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних
активів, що забезпечують збут товарів (продукції);

9) інші поточні витрати на ремонт і утримання основних засобів, інших
необоротних матеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних
предметів;

10) вартість столової білизни, санітарного і спеціального одягу (крім
виданого за рахунок заробітної плати), взуття та санітарних речей;

11) оплату послуг пралень, ремонтних майстерень, хімчисток та інших
підприємств, пов’язаних із пранням, дезінфекцією і лагодженням столової
білизни, санітарного і спеціального одягу, взуття та санітарних речей,
іншого інвентарю, інструменту та пристосувань;

12) вартість матеріалів (мила, соди, інших миючих засобів, крохмалю,
голок, ниток, ґудзиків, тканин, щіток тощо), використаних для шиття,
прання і лагодження столової білизни, санітарного і спеціального одягу,
взуття та санітарних речей, чищення столового посуду та приборів.

Стаття 3.5. Амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних
активів і нематеріальних активів, що забезпечують збут товарів
(продукції).

До ст. 3.5 відносять:

1) амортизацію основних засобів;

2) амортизацію інших необоротних матеріальних активів;

3) амортизацію нематеріальних активів. Нарахування амортизації основних
засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів
здійснюють згідно з національними положеннями (стандартами)
бухгалтерського обліку і визначають у порядку, визначеному розділом
«Склад витрат за економічними елементами».

Стаття 3.6. Витрати на зберігання, підсортування, оброблення, пакування
і передпродажну підготовку товарів (продукції). До ст. 3.6 відносять:

1) вартість матеріалів (пакувального та обгорткового паперу, пергаменту,
плівки, пакетів, коробок, футлярів, клею, дроту, шпагату, цвяхів, дощок,
фанери, стружки, тирси, соломи, вати, бісульфату, парафіну тощо), які
використовують для зберігання, підсортування, оброблення, пакування і
фасування товарів (продукції);

2) плату за послуги сторонніх підприємств, пов’язані з пакуванням і
фасуванням товарів (продукції);

3) витрати на передпродажну підготовку товарів (продукції);

4) витрати на утримання холодильного обладнання і вартість
електроенергії, води, холодоносіїв, інгібіторів, мастильних та інших
матеріалів, на оплату послуг сторонніх підприємств з технічного
обслуговування холодильного обладнання;

5) фактична собівартість льоду, який використовують для охолодження
товарів. До фактичної собівартості льоду входять витрати на закупівлю,
перевезення, вантажно-розвантажувальні роботи, наповнення льодом
льодосховищ;

6) витрати на утримання льодосховищ;

7) оплату за тимчасове зберігання товарів на складах сторонніх
підприємств;

8) витрати на дезінсекцію (знищення шкідливих комах) і дератизацію
(знищення мишей, пацюків та інших гризунів);

9) витрати на утримання тварин і рослин, якщо вони є товаром
(ветеринарні та інші послуги, корми, добрива);

10) витрати на створення спеціальних умов для зберігання товарів
(продукції), у тому числі штучне охолодження, газове середовище, активна
вентиляція, різні види випромінювання, утримання акваріумів та рибних
садків тощо;

11) оплату послуг сторонніх підприємств і власні витрати на спеціальне
маркування і нанесення кодів на товари;

12) інші витрати, пов’язані із зберіганням, підсортуванням, обробленням,
пакуванням і передпродажною підготовкою товарів (продукції).

Стаття 3.7. Витрати на транспортування. До ст. 3.7 відносять:

1) витрати на оплату послуг сторонніх підприємств, пов’язаних з
перевезенням товарів (збори за подання вагонів, зважування вантажів
тощо) за договірною ціною або тарифами;

2) витрати на перевезення товарів (продукції) власним транспортом за
собівартістю перевезень, до яких включають:

• вартість паливно-мастильних матеріалів та інших матеріалів і предметів
для належної експлуатації транспортних засобів;

• плату за обслуговування транспортних засобів сторонніми
підприємствами;

• збори за проходження технічного огляду; витрати на оплату праці
водіїв, механіків та інших працівників транспорту; нарахування
заробітної плати;

• амортизацію транспортних засобів, приміщень гаражів, їх обладнання,
паливних резервуарів; витрати на поточний ремонт;

поточні витрати на утримання приміщень гаражів та їх обладнання; витрати
на утримання гужового транспорту; інші витрати, пов’язані з
експлуатацією власного автомобільного та гужового транспорту;

3) вартість матеріалів, використаних на обладнання транспортних засобів
(піддони, щити, дошки, люки, стійки, стелажі, плівка, цвяхи, дріт тощо),
їх утеплення (мати, солома, тирса, вата, ганчір’я, мішковина),
охолодження (лід, холодоносії) та теплоізолювання;

4) оплату за обслуговування під’їзних шляхів і складів неза-гального
користування, включаючи виплату залізницям відповідно до укладених угод;

5) витрати на пересилання товарів поштою (оплата згідно з тарифами,
страховий збір за оцінку, вартість пакувальних матеріалів, повідомлень
про вручення відправлень тощо).

Стаття 3.8. Витрати на проведення маркетингових заходів. До ст. 3.8
відносять витрати:

1) на проведення маркетингових досліджень ринку, конкурентних переваг,
перспектив розвитку товарного асортименту;

2) на оформлення вітрин, виставок-продажів, кімнат, де знаходяться
зразки товарів (продукції), відрядження працівників підприємства на
виставку-продаж і вартість зразків товарів (продукції), які передані
безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до
контрактів і угод безоплатно і які не підлягають поверненню;

3) на розроблення і видання рекламних виробів (ілюстрованих
прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш,
рекламних листів, листівок тощо);

4) на розроблення і виготовлення ескізів етикеток, зразків фірмових
пакетів та упаковки;

5) на рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, теле- і
радіопередачах);

6) на придбання, виготовлення, копіювання, дублювання рекламних кіно-,
відео- і діафільмів;

7) на оформлення світлової, щитової, комп’ютерної, транспортної та іншої
зовнішньої реклами;

8) на утримання автовідповідачів для покупців;

9) на проведення інших маркетингових заходів, пов’язаних зі збутом
товарів.

Стаття 3.9. Витрати на тару. До ст. 3.9 відносять:

1) амортизацію (знос) власної інвентарної тари і тари-облад-нання;

2) витрати на ремонт власної інвентарної тари і тари-облад-нання;

3) витрати, пов’язані з ремонтом і природним зносом тари-обладнання, у
частині, яку відшкодовують постачальникам (власникам тари-обладнання);

4) витрати на перевезення, навантаження та розвантаження порожньої тари
в разі повернення її постачальникам або здачі підприємствам, які
займаються збиранням тари;

5) витрати на очищення, прошивання, пропарювання (дезінфекцію) тари;

6) вартість тари, списаної внаслідок зносу, без урахування вартості
утилю та брухту.

Стаття 3.10. Податки, збори та інші передбачені законодавством
обов’язкові платежі.

До ст. 3.10 відносять експортне мито, податок на рекламу та інші
передбачені законодавством обов’язкові платежі, нарахування яких
збільшує витрати на збут товарів (продукції).

Стаття 3.11. Інші витрати на збут.

До ст. 3.11 відносять:

1) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

2) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

3) інші витрати, пов’язані зі збутом товарів (продукції).

Інші операційні витрати групуються за такою номенклатурою статей:

Стаття 4.1. Витрати на дослідження та розробки.

До ст. 4.1 відносять витрати на винахідництво та раціоналізацію
(включаючи проведення дослідно-експериментальних робіт, виготовлення та
випробування моделей і зразків за винахідницькими і раціоналізаторськими
пропозиціями, розроблення рецептур страв і виробів, патентування,
виплату винагород).

Стаття 4.2. Собівартість реалізованої іноземної валюти.

До ст. 4.2 відносять собівартість реалізованої іноземної валюти, яку
визначають шляхом перерахунку іноземної валюти в

грошову одиницю в еквіваленті, вираженому в грошовій одиниці України за
курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти, а також витрати, пов’язані
з продажем іноземної валюти — оплатою послуг банку та міжбанківського
валютного ринку.

Стаття 4.3. Собівартість реалізованих виробничих запасів.

До ст. 4.3 відносять облікову вартість реалізованих виробничих запасів,
визначену за одним із методів оцінки вибуття запасів згідно з П(С)БО 9
«Запаси», а також витрати, що виникають під час реалізації виробничих
запасів й аналогічні витратам на збут, які відносять до реалізації
виробничих запасів.

Стаття 4.4. Сумнівні та безнадійні борги.

До ст. 4.4 відносять безнадійну дебіторську заборгованість та
відрахування до резерву сумнівних боргів.

Стаття 4.5. Втрати від операційної курсової різниці.

До ст. 4.5 відносять втрати від зміни курсу валют за операціями,
активами і зобов’язаннями, пов’язаними з операційною діяльністю
підприємства.

Стаття 4.6. Втрати від знецінення запасів.

До ст. 4.6 відносять:

• втрати від знецінення запасів, що повністю або частково втратили свою
первісну якість за час експонування в кімнатах зразків, вітринах і на
виставках, а також під час демонстрації в торговельних залах
самообслуговування;

• уцінку товарів у зв’язку з тривалим зберіганням. Стаття 4.7. Недостачі
і втрати від псування цінностей. До ст. 4.7 відносять:

1) втрату товарів під час перевезення, зберігання та реалізації, що
утворилася внаслідок усушки і вивітрювання, розтрушування і розпилення,
розкришення, витоку (танення, просочування), розливання під час
перекачування і продажу рідин, втрату ваги в процесі «дихання» плодів і
овочів тощо;

2) втрату від бою під час перевезення, зберігання та реалізації скляного
і порцелянового посуду з продовольчими товарами і порожнього;

3) втрату від бою під час перевезення, зберігання і реалізації
порцелянових, фаянсових, скляних і керамічних виробів, ялинкових
прикрас, грамплатівок, парфюмерно-косметичних товарів, господарських і
галантерейних виробів із пластмас, товарів побутової хімії в дрібній
розфасовці та ін.;

4) втрату товарів у магазинах (відділах, секціях) самообслуговування;

5) інші недостачі і втрати від псування цінностей. Рекомендовано в цілях
забезпечення ведення фінансового та податкового обліку облік втрат вести
на окремих аналітичних рахунках:

• у межах норм природного убутку, затверджених у встановленому порядку;

• поза межами норм природного убутку. Стаття 4.8. Визнані штрафи, пені,
неустойки.

До ст. 4.8 відносять визнані економічні санкції за невиконання
підприємством чинних норм законодавчих та нормативно-правових актів
(правил торгівлі, умов договорів).

Стаття 4.9. Інші витрати операційної діяльності.

До ст. 4.9 відносять усі інші витрати операційної діяльності, які не
ввійшли до попередніх статей.

Стаття 5.1. Відсотки за кредит.

До ст. 5.1 відносять витрати, пов’язані з нарахуванням і сплатою
відсотків за користування довгостроковими та короткостроковими кредитами
банків.

Стаття 5.2. Інші фінансові витрати.

До ст. 5.2 відносять витрати, пов’язані із залученням позикового
капіталу:

1) витрати, пов’язані з випуском, утриманням та обігом власних цінних
паперів;

2) витрати, пов’язані із нарахуванням відсотків за договорами
кредитування (крім банківських кредитів);

3) витрати, пов’язані з нарахуванням відсотків за договорами фінансового
лізингу;

4) інші фінансові витрати.

Стаття 6. Втрати від участі в капіталі. До ст. 6 відносять:

1) збитки від інвестицій в асоційовані підприємства, які обліковують
методом участі в капіталі;

2) збитки від інвестицій у спільні підприємства, які обліковують методом
участі в капіталі;

3) збитки від інвестицій у дочірні підприємства, які обліковують методом
участі в капіталі.

Стаття 7. Інші витрати звичайної діяльності.

До ст. 7 відносять витрати, які виникають під час звичайної діяльності
(крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом
та/або реалізацією товарів (продукції), у тому числі:

• собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та
витрати, пов’язані з реалізацією фінансових інвестицій);

• собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та
витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів);

• собівартість реалізованих майнових комплексів; втрати від
неопераційних курсових різниць; суму уцінки необоротних активів та
фінансових інвестицій;

• витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

• залишкову вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

• інші витрати звичайної діяльності.

Надзвичайні витрати

Стаття 8. Надзвичайні витрати. До ст. 8 відносять:

• втрати (збитки) від стихійного лиха;

• збитки від техногенних катастроф і аварій;

• інші збитки від надзвичайних подій.

Список використаної літератури.:

Галузі народного господарства України (ЗКГНГ): Затв. наказом Мінстату
України від 24.01.94 № 21.

Про затвердження типових норм первинних документів з обліку в
будівництві: Наказ Держ. ком. буд-ва, архіт. і житлової політики України
від 29.12.2000 № 416/299.

Бабич В. В, Свідерський Є. І. Бухгалтерський облік на підприємствах
малого бізнесу в Україні. — К.: Лібра, 1996. — 160 с

Бутинець Т. А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів / Т.
А. Бутинець, Л. В. Чижевська, С. Л. Береза. — Житомир: ЖІТІ, 2000. —672
с.

Бутинець Ф. Ф. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс
лекцій. Навч. посіб. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця, доц. Н. М. Малю-ги.
— Житомир: ЖІТІ, 2000. — 608 с

Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. «Облік і
аудит» вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп.
і перероб. — Житомир: ПП «Рута», 2002. — 592 с

ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260 с

Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

Вуд Ф. Бухгалтерский учет для предпринимателей. В 4 ч. — М.: Аскери,
1993.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *