Державна підтримка сільського господарства та напрями її удосконалення (реферат)

Реферат на тему:

Державна підтримка сільського господарства та напрями її удосконалення

Державна підтримка та стимулювання сільськогосподарського виробництва
викликана об’єктивними особливостями його функціонування. Разом з тим на
сьогодні майже кожним програмним документом Верховної Ради України,
Кабінету Міністрів України визнана необхідність її реформування [1–7].

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2006 року №
1359 „Про прогноз показників зведеного бюджету України за основними
видами доходів, видатків і фінансування на 2008–2010 роки” визначено, що
економічним підґрунтям реалізації бюджетної політики у сфері сільського
господарства є „оптимізація всіх видів державної підтримки
агропромислового комплексу та приведення системи субсидування і
підтримки сільськогосподарських товаровиробників у відповідність з
нормами СОТ та ЄС” [4].

Проектом Програми діяльності Кабінету Міністрів України „Єдність,
конкурентоспро-можність, нова якість життя” („Конкурентна Україна”)
передбачено, що на першому та другому етапах проведення економічних
реформ буде забезпечено удосконалення системи бюджетної підтримки
агропромислового комплексу через запровадження комплексної оцінки
програм бюджетної підтримки, компенсацію кредитних ставок комерційних
банків при кредитуванні сільськогосподарських товаровиробників усіх
категорій в обсязі, що гарантуватиме їхній вільний доступ до кредитних
ресурсів, поступовий перехід до виплати дотацій з урахуванням товарності
та якості сільськогосподарської і харчової продукції, забезпечення
формування та ведення реєстру складських документів на зерно” [7].

На сьогодні державна підтримка сільськогосподарського виробника в
Україні проводиться відповідно до цільових програм та обсягів їхнього
фінансування, затверджених законом про Державний бюджет на поточний рік,
а також шляхом пільгового оподаткування аграрних підприємств. Існують
різні думки щодо державної підтримки сільського господарства. Так,
вважається, що в умовах низької цінової еластичності попиту та
пропозиції продовольчих товарів неможливе досягнення сталого розвитку
лише шляхом ринкового саморегулювання [14]. Інші вважають важливою роль
держави у створення інституційних перетворень: ліберізації вітчизняного
ринку, гармонізації вітчизняних стандартів до міжнародних, забезпечення
паритетності цін на продукцію промисловості і сільського господарства
[10]. Для України деякі автори вважають необхідним впровадження
адміністративно територіальної реформи, яка повинна забезпечити
розширення повноважень сільської територіальної громади у формуванні
місцевих бюджетів і здійснення контролю за їхнім виконанням [8]. Що
стосується оцінки впливу вступу до СОТ на економіку взагалі, то це
питання розглянуто в роботах Гендлера Г. [11,12]. Поряд з існуванням у
суспільстві та у деякої частки урядових кіл різних поглядів щодо вступу
до СОТ, деякі автори наполягають на обмеженні рівня підтримки
товаровиробника відповідно до правил вимог СОТ [9]. Крім того, до
державного регулювання відносять стабілізаційну політику відносно цін на
сільгосппродукцію, яку можна здійснити за допомогою заставних та
інтервенційних операцій [13].

Проте у всіх наведених працях відсутній аналіз впливу такого важливого
важеля державного регулювання, яким є оподаткування виробника
сільгосппродукції. Дискусії на цю тему виникають звичайно при прийнятті
бюджету на наступний рік, коли частина депутатського корпусу вважає, що
виробник сільгосппродукції може бути джерелом додаткових надходжень до
бюджету, а інша – ні. Однак питання стратегічного впливу рівня
оподаткування на стабільний розвиток сільського господарства практично
не аналізується. Тому метою даної роботи є аналіз впливу важелів
державного регулювання на розвиток сільськогосподарського виробництва.
Для реалізації цієї мети розглянемо вплив державної підтримки на
розвиток сільгоспвиробництва, яка складається як із важелів податкового
регулювання (льготне оподаткування), так і з безпосереднего кредитування
окремих програм. Важливим є також розгляд державної підтримки сільського
господарства у розрізі вступу до СОТ.

Спеціальний пільговий режим оподаткування діяльності
сільськогосподарських товаровиробників передбачає застосування нульової
ставки ПДВ до операцій з поставки переробним підприємствам молока та
м’яса живою вагою з подальшою виплатою переробними підприємствами
дотацій сільгоспвиробникам, а також отримання та акумуляцію коштів ПДВ
на спеціальних рахунках сільськогосподарських товаровиробників при
реалізації сільськогосподарської продукції. Законом України „Про
Державний бюджет України на 2006 рік” встановлено, що сума податку на
додану вартість, визначена відповідно до пунктів 11.21 та 11.29 статті
11 Закону України „Про податок на додану вартість”, спрямовується як
державна дотація сільськогосподарським товаровиробникам на підтримку
виробництва тваринницької продукції, продукції птахівництва та на
придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення в
обсязі 4,1 млрд гривень.

За 2005 рік спеціальний режим оподаткування ПДВ застосовували 29 тис.
сільськогосподарських товаровиробників та 855 переробних підприємств,
отримані кошти ПДВ від продажу м’ясомолочної продукції направляли
сільгоспвиробникам для виплати дотацій. У результаті такої державної
підтримки сільськогосподарськими товаровиробниками для власного
використання в минулому році фактично спрямовано коштів у вигляді ПДВ на
суму 1,8 млрд грн, а за 8 місяців поточного року – 1,0 млрд грн (табл.
1).

Таблиця 1

Інформація щодо обсягів ПДВ, спрямованих на фінансування
сільгоспвиробників, млн грн

Показники 2003 р. 2004 р. 2005 р. 1.09.2006 р.

ПДВ для виплати дотацій с/г виробникам за продані молоко, м’ясо в живій
вазі 957,6 1249,8 1732,2 1060,6

Суми ПДВ, спрямовані на придбання матеріально-технічних ресурсів
виробничого призначення 1086,0 1246,4 1439,8 835,9

Суми ПДВ для підтримки тваринництва та птахівництва 227,2 221,5 337,1
202,6

Всього 2270,9 2717,8 3509,2 2099,1

Джерело: http://www.finance.ua.

Крім того, такі сільськогосподарські товаровиробники отримали у вигляді
дотації від переробних підприємств 1,7 млрд грн у минулому та 1,1 млрд
грн у поточному році.

Таким чином, сільськогосподарськими товаровиробниками протягом 2005 року
було спрямовано коштів ПДВ на власні потреби на 3,5 млрд грн, а за 8
місяців 2006 року – 2,1 млрд грн.

Також з року в рік зростають обсяги прямого державного фінансування
підтримки сільського господарства.

У 2006 році Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”
передбачено видатків на підтримку сільського господарства та надання
кредитів у обсязі 8,0 млрд грн, у т. ч. з загального фонду 6,1 млрд грн
і спеціального – 1,9 млрд грн (табл. 2). Порівняно з 2002 роком обсяги
фінансування збільшилися у 5,9 раза.

Таблиця 2

Видатки та надання кредитів із державного бюджету на підтримку
сільського господарства, млн грн

Показники 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р.

Всього 1363,8 2832,6 3521,5 5567,9 8087,4

Загальний фонд 764,6 2039,7 2814,2 4406,4 6140,0

Спеціальний фонд 599,2 792,9 707,3 1161,5 1947,4

Джерело: http://www.finance.ua.

З 6,1 млрд фінансування з загального фонду держбюджету 5,3 млрд грн буде
спрямовано на фінансування виробничих програм. З 2002 року фінансування
виробничих програм збільшилося у 8 разів, частка фінансування виробничих
програм у загальній сумі фінансування збільшилася з 67,5 до 86 % (табл.
3).

Таблиця 3

Видатки та надання кредитів за програмами загального фонду державного
бюджету на підтримку сільського господарства, млн грн

Показники 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р.

Всього 764,6 2039,7 2814,2 4406,4 6140,0

Виробничі програми 516,2 1657,5 2183,7 3672,0 5278,0

Інші програми 248,4 382,2 630,5 734,4 862,0

Частка виробничих програм у загальній сумі 67,5 81,3 77,6 83,3 86,0

Джерело: http://www.finance.ua.

На підтримку рослинництва, садівництва і виноградарства у 2006 році
планується спрямувати 1 463 млн грн, що у 8,6 раза більше ніж у 2002
році.

На підтримку тваринництва та птахівництва передбачається спрямувати 1
168 млн грн, що у 12,5 разів більше ніж 2002 році (табл. 4).

Таблиця 4

Державна підтримка рослинництва, садівництва, виноградарства,
тваринництва та птахівництва з державного бюджету, млн грн

Показники 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р.

Рослинництво, садівництво, виноградарство 169,8 917,6 671,9 398,4 1462,7

Тваринництво та птахівництво 92,5 333,7 582,3 829,5 1167,5

Джерело: http://www.finance.ua.

Разом з тим система використання коштів державного бюджету на підтримку
аграрного сектора економіки виявилася неефективною, оскільки не
забезпечила стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та
розвитку аграрного ринку, кризові явища в агропромисловому комплексі
продовжуються, більше третини сільськогосподарських підприємств 2005 рік
закінчили зі збитками.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” видатки
державного бюджету на підтримку АПК були визначені у сумі 2 170 млн грн
при розрахунковій потребі у видатках на забезпечення виконання цільових
програм, передбачених, зокрема, у Законі України „Про державну підтримку
сільського господарства України”, у сумі 5 290 млн грн.

Серед основних недоліків існуючої системи державної підтримки сільського
господарства називаються ускладнений доступ більшості
сільськогосподарських товаровиробників до можливості отримання коштів
державної підтримки. В окремих порядках використання коштів державного
бюджету не визначено чіткі критерії їхнього спрямування. Порядки
залишаються складними, що призводить до порушень фінансової дисципліни
при їхньому використанні.

Так, для видатків державного бюджету по операціях фінансового лізингу
вітчизняної сільськогосподарської техніки та її придбанню у 2005 році
було передбачено 131 млн грн, що забезпечило потребу лише 14,5 відсотків
сільськогосподарської техніки, за якою звернулися до НАК „Украгролізинг”
сільськогосподарські товаровиробники. Ця підтримка залишається
недоступною для більшості господарств, оскільки нею щорічно могли
скористатися менше одного відсотка сільськогосподарських підприємств.
Оновлення матеріально-технічної та ресурсної бази не відповідає сучасним
потребам забезпечення аграріїв сільськогосподарською технікою. Не
забезпечено також жорсткого контролю за цінами на сільськогосподарську
техніку вітчизняного виробництва: є випадки, коли на шляху до
сільгоспвиробників, її вартість зростає удвічі. Крім того, відсутність
компенсації вартості за техніку іноземного виробництва значно звужує
можливості аграріїв у технічному переоснащенні сільськогосподарських
підприємств.

Фінансування підтримки сільського господарства здійснюється без
урахування особливостей сільського господарства, його сезонності. На І
квартал 2005 року, коли потреба коштів є найбільшою, було передбачено
видатки в розмірі менше 5 відсотків їхньої загальної суми, при цьому на
грудень припадало більше 20 відсотків видатків. Видатки І півріччя
становили 30,2 відсотків, ІІ півріччя – 69,8 відсотків, у т. ч. ІV
кварталу – 43,7 відсотків.

Аналіз виконання бюджетних програм свідчить, що розпорошення коштів у
незначних обсягах на велику кількість програм суттєво не вплинуло на
вирішення проблем у галузі. Так, фінансову допомогу на докорінне
поліпшення земель отримало 365 господарств на суму 10 млн грн, за
рахунок яких здійснено вапнування на площі 23 тис. га та гіпсування –
1,2 тис. га. При розподілі зазначених коштів головним залишається
суб’єктивний фактор, на докорінне поліпшення земель обсяги фінансування
вплинути не змогли.

Бюджетною програмою на заходи по боротьбі зі шкідниками та хворобами
сільськогосподарських рослин було виділено 5 млн грн, за рахунок яких
було проведено заходи по боротьбі з небезпечними шкідниками на площі 441
тис. га, що становить 1,3 відсотка загальної площі ріллі.

Викликає сумнів справедливість розподілу бюджетних коштів на підтримку
сільського господарства по регіонах. Державна підтримка
сільськогосподарських товаровиробників на 1 тис. грн випуску
сільськогосподарської продукції коливалася від 45 грн по АР Крим до 11
грн по Закарпатській області. За програмою „Фінансова підтримка
фермерських господарств” розмір фінансової допомоги на одне фермерське
господарство в 2005 році коливався від 126 тис. грн по АРК до 9,4 тис.
грн, по Сумській області більше як у 13 разів, причому кількість
господарств, які отримали допомогу, становила від 124 (Вінницька
область) до 12 (АР Крим).

Разом з тим ця проблема набуває нового розвитку у зв’язку з наміром
України вступити до СОТ, у країнах-учасницях якої державна підтримка
сільського господарства значно вагоміша, ніж в Україні. Законом України
від 18.10.2005 р. № 2982 „Про основні засади аграрної політики на період
до 2015 року” встановлено, що державна аграрна політика базується на
національних пріоритетах і враховує необхідність інтеграції України до
Європейського Союзу та світового економічного простору.

За даними Організації економічного співробітництва і розвитку (далі –
ОЕСР), фінансова підтримка сільськогосподарського виробника, в
середньому, становить 32 відсотки вартості виробленої продукції, у
країнах-членах ЕС – 37 відсотків, а в Україні цей показник не перевищує
10 відсотків.

Це при тому, що частка фінансових витрат на сільське господарство у ВВП
зросла з 0,97 відсотків у 2000 році до 2,49 відсотків у 2005 році, а в
сукупних державних витратах з 3,43 до 8,55 відсотків. Враховуючи те, що
частка фіскальних витрат на підтримку сільського господарства у ВВП у
середньому за 2002–2004 роки (2,1 відсотка) уже перевищує зазначений
показник в ЄС (0,65 відсотка), США (0,73 відсотка), Канада (0,51
відсотка), Австралія (0,31 відсотка), необхідно зосередитися на
покращанні ефективності та характеру державних витрат на сільське
господарство, а не на підвищенні рівня цих витрат.

Незважаючи на те, що фіскальний суверенітет є одним із виняткових
повноважень сучасної держави, Європейське Співтовариство енергійно
намагається привести до гармонізації торговельні та податкові режими
своїх членів, одстоюючи концепцію їхньої тісної взаємодії. Водночас
концепція податкових видатків, на якій базується така взаємодія,
розглядає положення податкового законодавства не лише як норми
податкового права, а як норми, спрямовані на досягнення інших цілей
внутрішньої політики держави, субсидіювання, регулювання, заохочення,
стримування тощо. Національна фіскальна система може слугувати певним
соціальним та економічним цілям, у тому числі протекціоністським. Це
може викривляти конкурентні умови між імпортованими товарами та товарами
національного походження або створювати дискримінаційні умови для
іноземних інвесторів, спричиняти ефект стримування імпорту чи експорту.
Відповідно досить давно було визнано, що багатостороння угода, яка
стосується лише тарифів, є недостатньою для того, щоб забезпечити вільну
торгівлю, оскільки існує чимало нетарифних заходів, у тому числі і
податкового характеру, що мають обмежувальний вплив на торгівлю. Тому
оподаткування становить невід’ємну частину торговельного режиму, що
знайшло своє втілення у Генеральній угоді про тарифи та торгівлю (далі –
ГАТТ).

ГАТТ використовує два основні стандарти недискримінації: режим
найбільшого сприяння та національний режим. Режим найбільшого сприяння
спрямований на забезпечення того, що іноземні товари та виробники
отримують однаковий режим порівняно з тим, що надається іншим іноземним
товарам і виробникам. Національний режим визначає, що іноземні товари та
виробники отримують режим, не менш сприятливий, ніж той, що надається
товарам національного походження та національним виробникам.
Зобов’язання щодо режиму найбільшого сприяння унеможливлює дискримінацію
між подібними товарами походження з різних країн, у той час як
національний встановлює принцип недискримінації між імпортованими
товарами та подібними товарами національного походження. Цей принцип
вважається основоположною характеристикою правового та політичного
аспектів міжнародної торгівлі і втілений у системі ГАТТ/СОТТ.

У розвинених країнах світу підтримка сільськогосподарського
товаровиробника розділяється на заходи, що впливають на умови світової
торгівлі (цінові субсидії виробникам, ввізні (імпортні) мита, інше), які
називаються заходами „жовтого кошика”, та заходи, які не мають такого
впливу і безпосередньо спрямовані на підвищення доходів аграріїв,
розвиток інфраструктури сільської місцевості та посилення
конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва. Ці заходи
мають назву „зеленої скриньки”.

Реформування системи державної підтримки сільського господарства
спрямоване на більш широке використання дозволених у межах СОТ заходів
підтримки „зеленої скриньки” та узгодження реального виміру внутрішньої
підтримки сільського господарства.

Переговори по сільському господарству в межах вступу України до СОТ
розпочалися в 1997 році і тому, за практикою СОТ, базовим періодом для
обговорення на переговорах із вступу України до СОТ запропоновано період
1994–1996 років. Україною визначено рівень „сукупного виміру підтримки”
(далі – СВП), або, іншими словами, прямої фінансової підтримки, яка
дорівнює 1,14 млрд дол. США. Водночас, враховуючи тривалий переговорний
процес, від України вимагають змінити базовий період на 2000–2002 роки,
як такий, що є більш показовим і реальним (СВП становить майже 1,1 млрд
дол. США). Наслідком застосування такого базового періоду може стати
зменшення державної підтримки сільського господарства, неможливість
забезпечення конкурентоспроможності продукції вітчизняного виробництва
на зовнішньому ринку. Крім того, необхідно враховувати вимоги ВТО щодо
скорочення зафіксованого рівня державної підтримки сільського
господарства протягом 5 років на 20 відсотків. Переговори щодо
погодження рівня підтримки сільського господарства тривають.

Сфера оподаткування галузі також викликає чисельні зауваження з боку
країн – членів робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ.
Зокрема, це стосується спеціального режиму оподаткування податком на
додану вартість, відповідно до якого зберігається акумуляція ПДВ і
нульова ставка на молоко та м’ясо для виплати дотацій.

З 1 січня 2007 року повинна була набути чинності ст. 8-1.11 Закону
України „Про податок на додану вартість”, згідно з якою запроваджується
„новий” спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського,
лісового господарства та рибальства. За зазначеним законом операції з
продажу сільгосппродукції оподатковуються за зниженими ставками. При
цьому сума ПДВ, отримана сільгоспвиробниками, повністю залишається у
власності сільгосппідприємств і використовується для відшкодування сум
ПДВ, сплачених такими сільгоспвиробниками при покупці сировини,
паливно-мастильних матеріалів та інше. У разі, якщо сума податкових
зобов’язань, отриманих при реалізації продукції, буде меншою суми
податкового кредиту, отриманої при закупівлі сировини та матеріалів для
виробництва продукції, то від’ємна різниця не підлягатиме відшкодуванню
з бюджету. Ставку ПДВ при цьому було запропоновано у розмірі 12 %.

Зазначений порядок викликав неоднозначну реакцію з боку виробників,
органів виконавчої влади, народних депутатів. Так, Мінагрополітики
підтримало законопроект. За його розрахунками непряма державна підтримка
сільського господарства у разі запровадження нового спецрежиму
становитиме 824 млн грн.

Разом з тим розрахунки доказують, що впровадження нового порядку
оподаткування ПДВ суттєво погіршить умови господарювання та фінансовий
стан сільгосппідприємств. Втрати сум непрямої підтримки за рахунок
коштів ПДВ розраховані виходячи з даних зведених податкових декларацій
підприємств сільського господарства та мисливства за 2005 рік (табл. 5).

Таблиця 5

Розрахунок наслідків переходу підприємств сільського господарства на
спеціальний режим оподаткування ПДВ, млн грн

Обсяги реалізації товарів, що оподатковуються ПДВ Сума ПДВ, отримана від
покупців

(ставка 12 %) Обсяги придбання товарів, що оподатковуються ПДВ Сума
ПДВ, сплачена постачальникам (ставка 20 %) Перевищення сплаченого ПДВ
над отриманим

35 381 4 246 28 136 5 627 – 1 381

Джерело: http://www.finance.ua.

Негативна різниця між коштами ПДВ, отриманими від покупців, і сумами
ПДВ, сплаченими постачальниками, відшкодовуватися з бюджету не буде.
Таким чином, при попередньому порядку у сільгоспвиробників залишалося
3,5 млрд грн коштів ПДВ, при запропонованому – вилучається 1,4 млрд грн.
Результат для виробників – зменшення фінансування на 4,9 млрд грн.

Для компенсування втрат сільськогосподарських виробників від
впровадження нового порядку оподаткування податком на додану вартість у
проекті Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” передбачено
збільшення порівняно з 2006 роком видатків на підтримку сільського
господарства та надання кредитів на 2,0 млрд грн (на 24,8 відс.). З
урахуванням підвищення обсягів прямої державної підтримки запровадження
нового порядку оподаткування податком на додану вартість завдасть втрат
сільгоспвиробникам на 2,9 млрд грн (табл. 6).

Таблиця 6

Орієнтовний розрахунок втрат сільгоспвиробників від впровадження
спеціального режиму оподаткування ПДВ (з урахуванням збільшення прямих
дотацій), млрд грн

Показники 2006 р. 2007 р. Відхилення

Непряма державна підтримка за рахунок коштів ПДВ + 3,5 – 1,4 – 4,9

Пряма державна підтримка з держбюджету + 8,1 + 10,1 + 2

Всього + 11,6 + 8,8 – 2,9

Джерело: http://www.finance.ua.

У таких умовах менш збитковою для виробників сільгосппродукції, була б
ставка ПДВ на реалізацію сільгосппродукції – 16 відсотків. При такій
ставці сума ПДВ, отриманого від покупців, дорівнювала б сумі ПДВ,
сплаченій постачальникам, а фінансові втрати, з урахуванням обсягів
прямої державної підтримки, зменшилися б до 1,5 млрд грн.

Таким чином, реформування системи оподаткування сільського господарства,
починаючи з 2007 року, планувалося провести відповідно до проекту
Програми діяльності Кабінету Міністрів України „Єдність,
конкурентоспроможність, нова якість життя („Конкурентна Україна”), яким
передбачено „… удосконалення системи оподаткування в агропромисловому
комплексі, зокрема шляхом запровадження обкладання безпосередньо
сільськогосподарських товаровиробників податком на додану вартість із
заміною пільг з цього податку дотаціями”. Проте на даний час прийнято
законодавче рішення щодо продовження дії чинного порядку оподаткування
ПДВ ще на рік.

Щодо обсягів прямої державної підтримки сільського господарства через
бюджетні програми. На підтримку сільського господарства та надання
кредитів проектом Закону України „Про Державний бюджет України на 2007
рік” передбачається спрямувати 10 090,3 млн грн, що, як було зазначено,
на 2,0 млрд грн більше порівняно з 2006 роком.

На виробничі програми Мінагрополітики передбачені видатки та надання
кредитів у сумі 8 649,7 млн грн, що на 1817,2 млн грн, або на 26,6
відсотків більше ніж у 2006 році. По загальному фонду на виробничі
програми передбачені видатки та надання кредитів на 7 072,2 млн грн, що
на 1 794,2 млн грн, або на 34 відсотків більше, ніж у 2006 році.
Збільшення суми видатків та надання кредитів по виробничих програмах
свідчить про концентрації коштів при безпосередній підтримці виробників
сільськогосподарської продукції.

Основний акцент державної підтримки у 2007 році зроблено на підтримку
рослинництва, садівництва і виноградарства. На ці цілі планується
спрямувати 1 615 млн грн, що на 152,3 млн грн більше ніж у 2006 році.

На безпосередню підтримку виробництва продукції рослинництва з
загального фонду буде спрямовано 1150 млн грн. Механізм надання такої
підтримки планується трансформувати відповідно до ринкових засад та у
прямій залежності з кінцевими результатами виробництва продукції
рослинництва. З метою усунення недоліків у використанні коштів, що
виділяються на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства,
пропонується через спеціальний фонд направити 275 млн грн збору на
кредитування, що дозволив підвищити ефективність використання коштів та
у подальшому збільшить фінансовий ресурс на вказані заходи.

Сталий розвиток рослинництва та забезпечення продовольчої безпеки
держави підтримується Аграрним фондом шляхом фінансових і товарних
інтервенцій та заставних закупок зерна, для чого в проекті бюджету
передбачені кошти у сумі 685 млн грн.

На підтримку тваринництва та птахівництва передбачається спрямувати
2 660,5 млн грн, що на 1493,0 млн грн більше, ніж у 2006 році. В
основному державна підтримка тваринництва буде зосереджена на
стимулюванні виробництва та реалізації тваринницької продукції,
збереженні і нарощуванні кількості високопродуктивних племінних
сільськогосподарських тварин.

Враховуючи нагальну потребу у забезпеченні сільськогосподарською
технікою, у наступному році передбачається спрямувати на часткову
компенсацію вартості такої техніки близько 131,8 млн грн бюджетних
коштів, у т. ч. за рахунок загального фонду – 100 млн грн. У бюджеті
2006 року було передбачено лише 32 млн грн за рахунок спеціального фонду
державного бюджету.

Видатки на здешевлення страхових премій збільшено у п’ять разів до 50
млн грн.

У проекті державного бюджету на 2007 рік відповідно до критеріїв „жовтої
скриньки” передбачено 6 256,7 млн грн при сукупному вимірі підтримки
сільгоспвиробників („жовта скринька”), що є однією з умов вступу України
до СОТ, у розмірі 5 762,1 млн грн (1141,0 млн дол. США).

Одним із найбільш актуальних питань стосовно вступу України до СОТ є
прогнозування наслідків лібералізації ринку продукції сільського
господарства для вітчизняних виробників.

Консолідованою тарифною пропозицією, яка була надіслана до Секретаріату
Робочої групи по розгляду заявки України щодо вступу до СОТ, було
передбачено перехідний період з 2001 року по 2010 рік. За цей період
Україні, згідно з взятими зобов’язаннями необхідно трансформувати ставки
ввізного мита по роках і поступово адаптувати промисловість, сільське
господарство до умов, в яких воно буде працювати після вступу до СОТ. На
сьогодні із 11,4 тис. товарних категорій номенклатури Митного тарифу
практично по 11 тис. (96 %) трансформація ставок закінчилася у 2005
році. Відповідно до Указу Президента України від 05.02.02 № 104/2002
„Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової
організації торгівлі” у 2005 році було прийнято ряд законів України, які
можна розглядати як основний етап лібералізації доступу товарів на
внутрішній ринок України відповідно до вимог СОТ.

Зокрема, в результаті внесених змін до Митного тарифу
середньоарифметична ставка ввізного мита для всієї товарної номенклатури
продовольчих товарів знизилася з 19,71 до 13,84 %, середньозважена – з
21,1 до 18,19 %.

Лише по 443 товарних категоріях (3,9 %) кінцевий термін трансформації
ставок передбачається у 2007–2010 роках. Серед них по 23 підкатегоріях
ставки ввізного мита вже дорівнюють консолідованим зобов’язанням, по 390
підкатегоріях – вище та по 30 товарних категоріях – нижче консолідованих
зобов’язань. До вказаних 30 категорій увійшли, зокрема, група 01 (живі
тварини), 03 (риба і ракоподібні), 16 (готові харчові продукти з м’яса,
риби або ракоподібних), 20 (продукти переробки овочів, плодів або інших
рослин), 23 (залишки і відходи харчової промисловості).

На сьогодні розроблено зміни до Закону України „Про митний тариф
України”, яким передбачається підвищення ставок ввізного мита для 7
товарних груп, у тому числі для живих тварин (група 01) та риби (група
03) (табл. 7).

Таким чином, вітчизняний сільгоспвиробник щодо доступу іноземних товарів
практично з 2005 року перебуває в умовах, передбачених вимогами СОТ,
тому вже можна відслідковувати деякі їхні результати.

Статистичні дані свідчать, що лібералізація ринку продовольства в цілому
негативного впливу на розвиток сільського господарства та харчової
промисловості не мала. У 2005 році виробництво валової продукції
сільського господарства практично не змінилося (99,9 відсотків порівняно
з минулим роком), у тому числі рослинництва – 97,3 відсотків,
тваринництва – 104,5 відсотків, темп росту виробництва харчової
промисловості становив 113,7 відсотків.

Таблиця 7

Митні ставки на експортовані продовольчі товари, %

Показники Ставка мита Показники Ставка мита

до ліберал. після ліберал.

до ліберал. після ліберал.

Живі тварини та продукція тваринництва – – Насіння і плоди олійних 14,42
8,02

Живі тварини 18,88 4,65 Жири та олії 16,67 10,38

М’ясо 26,91 21,52 Продукція харчової промисловості – –

Риба і рибопродукти 15,75 2,22 Вироби з м’яса, риби 25,00 17,34

Молоко, молочні продукти 24,86 24,86 Цукор і конд. вироби 27,81 27,81

Продукти тварин. походження 18,13 11,61 Какао та продукти з нього 24,09
11,72

Продукти рослинного походження – – Вироби з хлібних злаків 26,88 12,79

Саджанці та ін. дерева 20,52 8,96 Продукти переробки плодів та овочів
23,54 12,97

Овочі, коренеплоди 24,78 19,46 Змішані харчові продукти 22,20 10,71

Їстівні плоди, горіхи, цитрус 19,22 10,40 Напої, алкогольні та
безалкогольні, 25,00 23,97

Кава, чай, прянощі 5,16 1,83 Тютюн 25,16 25,16

Зернові культури 12,65 8,77

Борошномельна продукція 25,30 23,43 Всього по групах 1-24 19,71 13,84

Джерело: http://www.finance.ua.

Водночас покращилися фінансові показники роботи сільськогосподарських
підприємств. Зростання виробництва продукції сільського господарства
спостерігається і у першій половині 2006 року на 3,2 %, по харчовій
промисловості – на 7,7 %. Показники виробництва зростають, незважаючи на
зростання імпорту продукції харчової групи, у 1,3 раза, що свідчить, що
лібералізація ринку на сільгоспвиробників практично не вплинула.

За оцінками економістів, Україна на сьогодні близька до критичної
залежності від імпортованих продуктів харчування (30 %), проте, зважаючи
на потенціал внутрішнього ринку, можливе одночасне зростання обсягів
внутрішнього виробництва та імпорту харчових продуктів.

Підтвердженням того, що ємкість ринку ще не адекватна його потенціалу, є
те, що на сьогодні споживання населенням продуктів харчування навіть
нижче за мінімальні фізіологічні норми. Проектом Програми діяльності
Кабінету Міністрів України „Єдність, конкурентоспроможність, нова якість
життя („Конкурентна Україна”)” передбачено: „… досягнення фактичного
споживання населення основних видів продуктів харчування у 2008 році на
рівні, не нижчому за мінімальні фізіологічні норми”. У таких умовах
залишати незаможне населення віч-на-віч з неефективно працюючим
вітчизняним сільським господарством за відсутності конкуренції з
закордонними виробниками уявляється нерозумним.

Крім того, до зміни обсягів зовнішньої діяльності призводить не стільки
зменшення ставок мита, скільки інші заходи нетарифного характеру. Так,
незважаючи на лібералізацію ввізного мита, за 6 місяців 2006 року
порівняно з відповідним періодом минулого року обсяг імпорту м’яса та
м’ясопродуктів зменшився майже на 45 %. Зниження обумовлено, насамперед,
скасуванням податкових пільг у ВЕЗ та ТПР, через які ввозилося близько
90 % цієї продукції.

Серед інших ефективних засобів захисту ринків, є екологічні, санітарні,
технічні стандарти, антидемпінгові, спеціальні, антисубсидіарні
процедури, за допомогою яких можна закрити імпорт. Так, на обсяги
експорту продукції тваринництва вплинули дискримінаційні заходи, вжиті
Росією у січні 2006 року відносно імпорту товарів молочної групи товарів
з України.

Прогнозуючи наслідки лібералізації ринків товарів і послуг, зміни
механізмів державної підтримки та оподаткування сільгоспвиробників у
межах приєднання до СОТ можна зробити наступні припущення:

1. Те, що лібералізація ринку призведе до знищення
сільськогосподарського виробника внаслідок його низької
конкурентоспроможності, є певною мірою міфом. Про достатню
конкурентоспроможність свідчить зростання експорту вітчизняної
сільськогосподарської продукції у 2005 році – на 24 відс. (4,3 млрд дол
США), за 7 місяців 2006 році – на 17,3 відс. (2,4 млрд дол США) та
позитивне сальдо зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією
(протягом 1998–2005 року зросло з 0,3 до 1,8 млрд грн, за 7 місяців 2006
року – на 1,5 відс. та склало 0,8 млрд дол США). Водночас частка
продуктів переробки поступово збільшується і досягла близько 40 %.

2. Зважаючи на недостатній рівень фактичного споживання основних видів
харчової продукції населенням країни, ємність внутрішнього ринку
продовольства має значний потенціал. За даними УНІАН у 2003 році рівень
споживання м’яса та молока був втричі нижче ніж у Франції, Німеччині,
Британії. Порівняно з 1990 роком споживання м’ясних продуктів зменшилося
на 56 %, молочних – на 45 %, рибних – на 38 %. Проте величина потенціалу
внутрішнього ринку напряму залежить від величини реальних доходів на
душу населення. Тому заходи з лібералізації ринку сільгосппродукції
необхідно проводити одночасно з підвищенням доходів населення. У цьому
випадку вступ до СОТ буде сприяти насиченню ринку продовольством і
створювати здорову конкуренцію вітчизняному виробнику.

3. Вітчизняного виробника, в тому числі і сільськогосподарського, знищує
не стільки лібералізація ринку товарів, скільки так званий „чорний
імпорт”, при якому не сплачується ні мито, ні податок на додану
вартість. Негативний вплив лібералізації ринку при вступі до СОТ може
значно послабити заходи щодо запобігання контрабандного ввезення
товарів.

4. На даний час державні витрати на сільське господарство лише
компенсують втрати товаровиробників внаслідок політики ціноутворення на
сільськогосподарську продукцію, що значно знижує ефект бюджетної
підтримки та подальший розвиток сільського госпо-дарства. Тому поступове
зменшення обсягів бюджетних ресурсів на сільське господарство при вступі
до СОТ повинно супроводжуватися покращанням аграрної політики. Напрямами
такої роботи може стати покращання умов ведення бізнесу, інфраструктури
збиту, усунення політичного та необґрунтованого державного втручання в
продовольчий ринок, контролю за цінами на продукти харчування, обмеження
міжрегіонального руху сільськогосподарських товарів і
нормативно-правових актів, що надлишково регулюють сферу безпеки
продуктів харчування, санітарні та фітосанітарні норми, зменшення витрат
на збут у ланцюгу постачання сільськогосподарських продуктів.

5. Вступ до СОТ доцільно розглядати не як загрозу, а як можливість
перейти від „жовтого” кошика до „зеленої” скриньки підтримки шляхом
поступового перерозподілу державної підтримки з прямого субсидіювання до
фінансування аграрних інвестиційних програм, суспільних благ і розвитку
села. Розвиток села є одним із найважливіших елементів економічного
розвитку аграрного сектора, він дозволяє звільнити сільськогосподарські
підприємства від соціальної відповідальності, заохотити до створення
робочих місць, покращити інфраструктуру села, сприяє стимулюванню росту
і конкуренції у сільському господарстві.

Дослідженнями впливу структури державної підтримки сільського
господарства на прикладі десяти держав Латинської Америки та Карибського
басейну доведено, що спрямування 10 відсотків від сукупних державних
витрат, передбачених для фінансування сільського господарства, на
суспільні блага (створення і передачу технологій, збереження ґрунтів,
санітарний захист, комунікаційні послуги, інфраструктури села та
соціальні послуги) призводить до збільшення сільськогосподарських
доходів на душу населення на 2,3 відсотків без збільшення загальної суми
державних витрат. Навпаки, збільшення державних витрат на 10 відсотків
без зміни їхньої структури дасть набагато менший ефект – збільшення
сільськогосподарського доходу на 0,6 відсотка.

6. Перехід на нові механізми оподаткування ПДВ є однією з вимог СОТ,
тому його впровадження – справа часу. Проте впровадження нових
механізмів і ставок повинно детально обраховуватися з метою запобігання
заподіянню фінансової шкоди сільгоспвиробникам.

Література

1. Закони України: від 20.12.2001 р. № 2905 – ІІІ „Про Державний бюджет
України на 2002 рік”, від 26.12.2002 № 380 – ІV „Про Державний бюджет
України на 2003 рік”, від 27.11.2003 р. № 1344-ІV „Про Державний бюджет
України на 2004 рік”, від 23.12.2004 р. № 2285 – ІV „Про Державний
бюджет України на 2005 рік”, від 20.12.2005 р. № 3235 – ІV „Про
Державний бюджет України на 2006 рік” // http://www.liqa.net.

2. Про внесення змін до Митного тарифу: Закон України від 7.07.2005 №
2775-ІV // http://www.liqa.net.

3. Про Програму заходів щодо завершення вступу України до світової
організації торгівлі: Указ Президента України від 5.02.2002 р. №
104/2002 // http://www.liqa.net.

4. Про прогноз показників зведеного бюджету України за основними видами
доходів, видатків і фінансування на 2008–2010 роки: Постанова Кабінету
Міністрів України від 25 вересня 2006 року № 1359 //
http://www.liqa.net.

5. Про затвердження Концепції перебудови системи державних субсидій, що
надаються галузям національної економіки: Розпорядження Кабінету
Міністрів України від 31.03.2003 р. № 182–р. // http://www.liqa.net.

6. Про затвердження плану заходів щодо нейтралізації можливих негативних
наслідків у зв’язку із вступом України до СОТ та забезпечення підвищення
конкурентоспроможності національної економіки: Розпорядження Кабінету
Міністрів України від 12.01.2006 р. № 10-р // http://www.liqa.net.

7. Єдність, конкурентоспроможність, нова якість життя („Конкурентна
Україна”): Проект Програми діяльності Кабінету Міністрів України від
10.09.2001 № 33/442 // http://www.liqa.net.

8. Власов В. Тенденції та проблеми глобальних процесів у світовій
продовольчій сфері // Економіка України. – 2006. – № 3. – С. 75–80.

9. Вовк Т., Водяніков О., Коноваленко І. Податкові аспекти права СОТ та
ЄС. Орієнтири податкової реформи в Україні. – Харків: Консум, 2004. –
156 с.

10. Гайдуцький А. Формування інвестиційно привабливої ринкової
інфраструктури (на прикладі аграрного сектору України) // Економіст. –
2005. – № 10. – С. 34–36.

11. Гендлер Г.Г. Податкові пільги як фактор залучення інвестицій у
розвиток депресивних територій // Вісник податкової служби України. –
2005. – № 27. – С. 21–35.

12. Гендлер Г.Г. Податковий механізм стимулювання інвестиційної та
інноваційної діяльності // Вісник податкової служби України. – 2006. – №
32. – С. 16–25.

13. Олійник О. Теоретико-методологічні засади державного регулювання
аграрного ринку // Економіка України. – 2005. – № 7. – С. 65–73.

14. Половинкин П. Повышение конкурентоспособности АПК // Экономист. –
2005. –

№ 10. – С. 73–80.

15. Про ефективність використання коштів Державного бюджету України,
виділених на розвиток АП.

16. Україна у 2005 році / Рахункова палата України. – Київ, 2006. –
Випуск 7. – 198 с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *