ПЛАН
Бухгалтерський облік, його суть і значення
1. Роль бухгалтерського обліку в управлінні і контролі
2. Види господарського обліку
3. Вимоги до обліку
4. Вимірники, які застосовуються в обліку
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ЙОГО СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ
1. Роль бухгалтерського обліку в управлінні і контролі
Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських
структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних
зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку і контролю як
складових частин економічної інформації, необхідної для управління на
всіх рівнях.
Управління будь-яким підприємством вимагає систематичної інформації про
здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг, про наявність
матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання, про
фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є
дані поточного бухгалтерського обліку, які систематизуються у звітність.
Така звітність має велике значення, оскільки використовується не тільки
для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою
одержання інформації, необхідної для управління, а й для узагальнення
результатів у масштабі галузей і народного господарства в цілому.
Розвиток господарських зв’язків в умовах ринку значно розширює кількість
користувачів обліковою і звітною інформацією. Ними є не тільки
працівники управління, безпосередньо пов’язані з підприємництвом, а й
зовнішні користувачі інформації, які мають прямий фінансовий інтерес:
банки — при вирішенні питання про надання кредитів; постачальники — при
укладенні договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей;
інвестори, засновники, акціонери, яких інтересує рентабельність
вкладеного капіталу і можливість одержання доходів (дивідендів). Значний
інтерес облікова інформація має також для працівників податкових і
фінансових служб, органів державної статистики й управління.
Підкреслюючи значення бухгалтерського обліку в управлінні господарською
діяльністю, німецький вчений-економіст І. Ф. Шерр ще наприкінці XIX
століття писав, що “Бухгалтерський облік — непогрішний суддя минулого,
необхідний керівник сучасного і надійний консультант майбутнього кожного
підприємства”(.
У цьому зв’язку важливе значення набуває вивчення теоретичних основ,
тобто змісту основних категорій і принципів організації бухгалтерського
обліку, знання яких є невід’ємною умовою для чіткого розуміння питань
практики бухгалтерського обліку.
Теорія бухгалтерського обліку є наукою про завдання, предмет, метод,
техніку, форми й організацію бухгалтерського обліку.
Основні завдання теорії бухгалтерського обліку полягають у розробленні
загальних методологічних основ організації бухгалтерського обліку на
підприємствах, в організаціях і установах; науковому узагальненні
сучасної практики організації обліку і контролю; удосконаленні діючих і
створенні нових прогресивних способів облікової реєстрації і форм
організації бухгалтерського обліку.
Разом з галузевими курсами, в яких висвітлюються особливості організації
обліку в окремих ланках народного господарства (промисловість, сільське
господарство, будівництво, торгівля тощо), теорія бухгалтерського обліку
розкриває економічну сутність фактів господарської діяльності, зміст і
взаємозв’язок між економічними і юридичними категоріями, за допомогою
яких ці факти пізнаються.
Економічний бік бухгалтерського обліку дає можливість розкрити
ефективність господарських процесів, юридичний — законність і
доцільність їх здійснення. Таким чином, бухгалтерський облік встановлює
взаємозв’язок між економікою і правом у процесі господарської
діяльності.
Бухгалтерський облік (практичну діяльність) можна визначити як
організований цілеспрямований процес одержання і передавання інформації
про факти господарської діяльності. Мета цього процесу — надання
інформації користувачам для прийняття оптимальних управлінських рішень.
Отже, бухгалтерський облік має як науковий (теоретичний), так і
практичний (прикладний) бік.
З погляду теорії облік має зміст і форму. Зміст охоплює те загальне, що
є за будь-якої організації обліку, зокрема вивчення предмета, методу,
техніки, форм і організації бухгалтерського обліку (те, що становить
зміст теорії бухгалтерського обліку). До форми належать особливості
практичної реалізації методу бухгалтерського обліку в окремих галузях
народного господарства, виходячи із специфіки їхньої діяльності.
Наука про бухгалтерський облік, розробляючи властиву їй систему
конкретних способів відображення фактів господарської діяльності
підприємств і організацій, ґрунтується на діалектичному методі та
економічній теорії. Використання наукових принципів Забезпечує
економічно, обґрунтовану методологію відображення обліковуваних об’єктів
залежно від їхньої ролі у господарських процесах і вимог управління
діяльністю підприємств.
Критерієм наукового рівня обліку є його дієвість, тобто здатність
своєчасно надавати вичерпну інформацію, необхідну для управління,
контролю й аналізу. При цьому показники обліку повинні забезпечувати
інформацію не тільки для внутрішнього управління, а й для зовнішніх
споживачів (податкових і фінансових органів, банків, інвесторів, ділових
партнерів тощо).
За своїм змістом бухгалтерський облік тісно пов’язаний з плануванням,
економічним аналізом, аудитом, ревізією, правом. Так, за даними
бухгалтерського обліку здійснюється контроль за виконанням планових
завдань за звітний період і забезпечується інформація для планування і
прогнозування розвитку господарства. Економічний аналіз ґрунтується на
показниках плану і бухгалтерського обліку, вивчає причини відхилень від
плану, виявляє резерви підвищення ефективності господарської діяльності.
Відображаючи господарські процеси, бухгалтерський облік контролює
дотримання законодавчих актів, юридичних норм, що регулюють господарські
взаємовідносини. Для контролю за розвитком економіки країни показники
обліку широко використовуються для статистичних узагальнень.
Впровадження сучасної обчислювальної техніки ставить нові проблеми перед
теорією і практикою бухгалтерського обліку (використання математичного
програмування, моделювання .господарських процесів тощо).
Перехід України до ринкової економіки, розвиток міжнародних економічних
зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку відповідно до
вимог міжнародних стандартів. Створенню інформаційної бази для
забезпечення переходу від діючої системи бухгалтерського обліку до
системи, орієнтованої на, ринкові умови господарювання, підвищенню
ефективності облікової інформації сприяє прийняття національного Плану
рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, .зобов’язань і
господарських операцій підприємств і організацій, Закону України “Про
бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, відповідних
положень (стандартів) з бухгалтерського обліку.
2. Види господарського обліку
Для відображення різнобічної діяльності підприємств і організацій з
метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю,
використовують три види господарського обліку: оперативний,
бухгалтерський і статистичний. Кожен з них має свої завдання, об’єкти
обліку, способи одержання та опрацювання інформації і виконує свою роль
у здійсненні функцій, покладених на господарський облік в суспільстві.
Оперативний (оперативно-технічний) облік використовується для
спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на
найважливіших ділянках господарської діяльності з метою керівництва ними
в міру їх здійснення. Так, за допомогою оперативного обліку здійснюється
контроль за виконанням договорів поставки товарно-матеріальних
цінностей, використанням робочого часу, обладнання і техніки, випуском
та реалізацією продукції та ін.
Певної системи первинної документації оперативний облік не має. В ньому
використовують в основному дані документів бухгалтерського обліку, і
тільки в окремих випадках підприємства створюють свої форми документів.
Відмітною особливістю оперативного обліку є оперативність отримання
інформації, оскільки управляти виконанням господарських операцій,
активно впливати1 на них можна тільки володіючи своєчасною інформацією.
Залежно від характеру обліковуваних об’єктів у оперативному обліку
використовують натуральні, трудові та грошовий вимірники. Проте,
оскільки цей вид обліку відображає в основному однорідні операції, в
ньому використовуються переважно натуральні й трудові вимірники.
Грошовий вимірник використовують не як узагальнюючий, а лише у випадках,
коли цього вимагає характер обліковуваних об’єктів (наприклад, для
контролю за виконанням договорів поставки, обсягів реалізації продукції
та ін.).
Оперативний облік має велике значення, оскільки без своєчасної
конкретної інформації неможливо управляти діяльністю підприємства.
Особливо зростає значення обліку в ринкових умовах господарювання, коли
потрібне гнучке маневрування ресурсами, повсякденний контроль за їх
використанням, виробництво саме тієї продукції (послуг), яка
користується попитом у споживачів (покупців).
Бухгалтерський облік відображає діяльність підприємств, організацій,
установ. Він охоплює всі засоби господарства і джерела їх формування,
всі господарські процеси і результати діяльності. Важлива особливість
бухгалтерського обліку полягає в тому, що господарські операції,
облічені в натуральних і трудових вимірниках, обов’язково узагальнюються
в грошовому вимірнику. Завдяки цьому одержують такі узагальнюючі
показники, як загальну вартість основних і оборотних засобів (майна)
підприємства, їхній рух і використання в процесі господарської
діяльності,” собівартість продукції, обсяг реалізації, фінансові
результати та інші аспекти діяльності підприємства, які не можуть дати
ні оперативний облік, ні статистичний.
У бухгалтерському обліку господарські операції відображаються
систематично і послідовно, в міру їх здійснення, чим забезпечується
суцільне і безперервне спостереження і контроль за господарською
діяльністю. Цим бухгалтерський облік відрізняється від оперативного і
статистичного, які застосовують метод часткового (вибіркового)
спостереження і контролю.
Обов’язковою умовою відображення господарських операцій у
бухгалтерському обліку є їхнє документальне обґрунтування, завдяки чому
показники обліку набувають особливого доказового, юридичного значення.
Економічний бік бухгалтерського обліку дає змогу оцінити ефективність
господарських процесів, юридичний — законність і доцільність рішень, що
приймаються керівництвом.
Таким чином, бухгалтерський облік встановлює взаємозв’язок між
економікою і правом у процесі господарської діяльності.
Для забезпечення систематичного і взаємопов’язаного відображення
господарських засобів і процесів у бухгалтерському обліку застосовують
особливі, тільки йому властиві способи опрацювання облікової інформації
— рахунки, подвійний запис операцій на рахунках, балансові узагальнення
та ін.
Отже, бухгалтерський облік є системою безперервного, суцільного,
документально обґрунтованого і взаємопов’язаного відображення
господарських засобів, їхніх джерел, господарських процесів і
результатів діяльності в грошовому вираженні для забезпечення
інформації, необхідної для управління і контролю(.
Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та
окремі типові явища і процеси. При цьому їхні кількісні аспекти
статистика досліджує в нерозривному зв’язку з якісним змістом
(наприклад, динаміка виробництва і собівартості продукції,
продуктивності та оплати праці тощо) і виявляє закономірності їхнього
розвитку. Об’єктом статистичного обліку можуть бути окреме підприємство,
галузь, народне господарство в цілому. Предметом статистичного обліку є
не тільки процеси матеріального виробництва, а й інші
соціально-економічні явища (чисельність і склад населення, рівень
добробуту, охорони здоров’я тощо).
При дослідженні явищ і процесів статистика застосовує різні вимірники
(натуральні, трудові, грошовий), а також властиві їй способи опрацювання
інформації (масові та вибіркові спостереження, відносні та середні
величини, динамічні ряди тощо). Для одержання зведеної інформації
статистикою широко використовуються дані оперативного і бухгалтерського
обліку. Дані статистичного обліку застосовують також для перспективного
планування і прогнозування галузевого і соціально-економічного розвитку
країни в цілому. Тому оперативний і бухгалтерський облік
підпорядковуються завданням державної статистики.
Усі три види обліку — оперативний, бухгалтерський, статистичний — тісно
взаємопов’язані, доповнюють один одного і утворюють єдину систему
народногосподарського обліку. Так, бухгалтерський облік використовує
дані оперативного табельного обліку для нарахування заробітної плати
працівникам з погодинною оплатою праці, а в окремих випадках з ним
об’єднується (наприклад, оперативно-бухгалтерський облік матеріальних
цінностей); статистика за даними бухгалтерського обліку про виробіток,
нараховану заробітну плату, витрати на виробництво визначає показники
рівня і динаміки продуктивності та оплати праці, обсягу і рентабельності
виробництва тощо. Узагальнюючи показники бухгалтерського обліку,
статистика вивчає розміщення і використання матеріальних та трудових
ресурсів країни, забезпечує інформацією для прогнозування їх розвитку.
Предметом господарського обліку є процес розширеного суспільного
відтворення. Окремі види обліку відображають тільки різні боки цього
процесу. Мета всіх видів обліку — своєчасне забезпечення керівництва
всебічною інформацією, необхідною для управління. ;
Усі три види обліку ґрунтуються на єдиній первинній документації для
отримання потрібної інформації.
Їхній взаємозв’язок забезпечується також державним регулюванням питань
обліку та звітності в Україні. Таке регулювання здійснюється
Міністерством фінансів України, яке затверджує План рахунків
бухгалтерського обліку, національні Положення (стандарти)
бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення
бухгалтерського обліку та складання звітності. Правила ведення
бухгалтерського обліку та складання звітності в банках встановлюються
Національним банком України, а в бюджетних установах — Державним
казначейством України відповідно до законодавства.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своїх
компетенції, .відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі
національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні
рекомендації щодо їх застосування.
Державне керівництво обліком забезпечує єдність документації, форм
обліку і звітності; єдину методику визначення облікових показників і
оцінки господарських засобів, що забезпечує достовірність і повноту
облікової інформації, одержаної за допомогою окремих видів обліку.
Удосконалення системи управління народним господарством, впровадження
сучасної обчислювальної техніки сприяють зближенню (інтеграції) та
підвищенню оперативності всіх видів обліку. Так, значна частина
інформації бухгалтерського обліку за умови її більшої деталізації
перетворюється на елемент оперативного управління виробництвом
(наприклад, щоденний облік випуску та реалізації продукції, витрат
матеріалів, втрат від браку, простоїв та інших невиробничих втрат).
Підвищується оперативність статистичного обліку, більш глибока і
аналітична інформація якого може замінити оперативний облік на окремих
ділянках управління. Отже, інтегрована система господарського обліку дає
можливість одержувати більший обсяг інформації на якісно новій
організаційній основі автоматизованої системи управління.
3. Вимоги до обліку
Для успішного використання показників обліку в управлінні вони мають
відповідати певним вимогам. Найважливішими з них є: порівнянність
показників обліку з показниками плану; своєчасність, точність і
об’єктивність; повнота, ясність і доступність; економічність і
раціональність.
Порівнянність показників обліку з показниками плану Потрібна для
здійснення контролю за виконанням планових завдань. Вона ґрунтується на
єдності змісту і методів обчислення планової та облікової інформації.
При невідповідності цих показників їх неможливо порівнювати і робити
правильні висновки щодо виконання плану та причин відхилення від нього.
Порівнянність облікових і планових показників є важливою передумовою
вдосконалення планування, оскільки, складаючи план на наступний період,
враховують результати роботи господарства за звітний період, досягнення
і недоліки в його діяльності.
Система показників обліку будується відповідно до показників плану, але
разом з тим облікова інформація має бути значно ширшою за планову. Це
зумовлено тим, що завдання обліку полягає не тільки у виявленні
досягнутого рівня виконання плану, айв одержанні додаткової інформації
про причини, які вплинули на результати його виконання.
У зв’язку з цим облік охоплює окремі господарські явища, не передбачені
планом (непродуктивні витрати і втрати від браку продукції, простоїв,
нестачі та псування матеріальних цінностей при зберіганні, збитки від
стихійного лиха тощо), але потрібні для аналізу результатів його
виконання, виявлення резервів подальшого поліпшення роботи.
Своєчасність обліку має особливе значення за сучасних умов
господарювання. Для прийняття оптимальних управлінських рішень в
динамічних ринкових ситуаціях керівництву необхідна своєчасна,
оперативна й аналітична інформація про видатки, доходи і результати
діяльності підприємства. Тільки за умови своєчасності облікова
інформація може бути використана для дійового контролю за виконанням
планових завдань, своєчасного усунення недоліків, виявлення резервів і
вжиття заходів щодо подальшого покращення господарської діяльності,
підвищення рентабельності та ефективності виробництва.
Відставання в обліку часто призводить до безгосподарності, зловживань,
порушення державної дисципліни. Своєчасність обліку забезпечується
раціональною організацією облікового процесу, максимальним використанням
сучасної обчислювальної техніки для опрацювання обліково-аналітичної
інформації.
Неодмінна умова обліку — точність і об’єктивність його показників. За
умов становлення і розвитку ринкової економіки в Україні, її інтеграції
в міжнародний економічний простір облік є важливим засобом управління як
окремими підприємствами, так і народним господарством в цілому. Проте
тільки достовірна інформація про різні сторони діяльності господарства
забезпечує практичне значення обліку для оперативного, економічно
обґрунтованого керівництва, а також для використання її інвесторами,
банками, діловими партнерами, податковими, фінансовими, статистичними та
іншими заінтересованими органами. Чинним законодавством про організацію
бухгалтерського обліку і звітності в Україні встановлено, що за подання
свідомо неправильних звітних показників, приховування доходів, що
підлягають оподаткуванню, керівник (власник) підприємства і головний
бухгалтер, що підписали звітність, притягаються до відповідальності.
Вимога повноти означає, що облік має охоплювати всі сторони
господарської діяльності, забезпечуючи необхідну інформацію для контролю
й оперативного управління, але без надмірної деталізації показників.
Надмірна деталізація облікової інформації, яка не має практичного
значення для управління і контролю, призводить до зростання вартості та
ускладнення обліку, порушення строків складання і подання звітності.
Отже, господарський облік в умовах ринкової економіки виконує три
важливі функції: інформаційну (відображує фактичний стан господарської
діяльності), контрольну (забезпечує контроль за виконанням планових
завдань, збереженням і раціональним використанням господарських засобів)
і управлінську (забезпечує економічною інформацією для прийняття
обґрунтованих управлінських рішень, активного впливу на підвищення
ефективності господарської діяльності).
Вимога економічності і раціональності обліку означає, що при достатній
повноті та своєчасності облік має здійснюватися при мінімальних
витратах. Особливо важливого значення економічність обліку набуває в
умовах розвитку ринкових відносин, коли для економічно обґрунтованого
управління потрібна своєчасна і різнобічна інформація про господарські
процеси. Вирішення цієї проблеми досягається раціональною організацією
обліку, ефективним використанням сучасної обчислювальної техніки.
4. Вимірники, які застосовуються в обліку
Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на
підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик в обліку
застосовують різні вимірники: натуральні, трудові і грошовий.
Натуральні вимірники дають змогу отримати інформацію про господарські
засоби і процеси в їх натуральному вираженні — в одиницях ваги, об’єму,
площі, потужності та ін. Використання тих або інших натуральних
вимірників залежить від особливостей обліковуваних об’єктів. Так,
земельні угіддя обліковують в гектарах, заготовлену деревину — в
кубічних метрах, виготовлену продукцію — в штуках, метрах, тоннах,
центнерах, кілограмах тощо. Застосовують і комбіновані натуральні
вимірники. Наприклад, роботу вантажного автотранспорту вимірюють у
тонно-кілометрах, що характеризують одночасно масу (вагу) вантажу і
відстань, на яку його перевозять; використання обладнання — в
машино-годинах тощо.
Натуральні вимірники забезпечують не тільки кількісне відображення
обліковуваних об’єктів (наприклад, виготовленої продукції), а й їхню
якісну характеристику (за видами, сортами, розмірами тощо), що має
велике значення для збереження господарських засобів. Без натуральних
вимірників неможливо скласти виробничий план, здійснити контроль за його
виконанням, перевірити правильність використання матеріальних і трудових
ресурсів та ін. Дані натурального обліку використовують для складання
матеріальних балансів по окремих галузях і народному господарству в
цілому.
Проте натуральні вимірники можна застосовувати для обліку тільки
однорідних об’єктів. Вони не дають узагальненого уявлення про
господарську діяльність підприємства в цілому, оскільки неможливо за
допомогою натуральних вимірників відобразити сукупність господарських
засобів підприємства або випуск всієї різноманітної продукції, якщо
навіть її обліковують в одному вимірнику (не можна, наприклад, додавати
кількість виготовлених або реалізованих верстатів і двигунів тощо).
Трудові вимірники використовують для визначення кількості затраченої
праці в одиницях робочого часу – днях, годинах, хвилинах. За допомогою
трудових вимірників у поєднанні з натуральними встановлюють і
контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці (наприклад,
за кількістю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції),
контролюють використання робочого часу і фонду оплати праці. На відміну
від натуральних, трудові вимірники дають можливість певною мірою
узагальнювати і порівнювати між собою різнорідні величини (наприклад,
при визначенні показників нормування часу на виробництво продукції).
Проте в умовах існування товарно-грошових відносин трудові вимірники не
можуть бути узагальнюючим показником.
Грошовий вимірник застосовують для узагальненого відображення наявності
та руху засобів (майна) підприємства, джерел їхнього формування,
господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому
вимірнику (національній валюті України). За допомогою грошового
вимірника визначають, наприклад, загальну вартість наявних у
господарстві основних засобів (будівель, споруд, машин, устаткування
тощо), виробничих запасів, собівартість виготовленої та реалізованої
продукції (виконаних робіт, послуг). Цей вимірник використовують при
плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, визначенні фінансових
результатів і рентабельності діяльності, а також для здійснення
розрахунків між підприємствами, організаціями, установами.
Часто грошовий вимірник використовують в обліку поряд з натуральними і
трудовими вимірниками і на їхній основі. Так, вартість матеріалів або
готової продукції визначають множенням їх кількості (в штуках,
кілограмах, тоннах та інших натуральних вимірниках) на ціну за одиницю
виміру; суму заробітної плати розраховують за даними про кількість
витраченого часу (трудовий вимірник) і розцінками (тарифами) за одиницю
часу (грошовий вимірник).
Застосування в обліку всіх трьох вимірників у взаємозв’язку забезпечує
повне і різнобічне відображення обліковуваних об’єктів, отримання
узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства,
галузі, так і народного господарства в цілому.
( Шерр І. Ф. Бухгалтерія і баланс. — М., 1925. —С. 16.
( Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в
Україні” дано визначення бухгалтерського обліку як процесу виявлення і
реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації
про діяльність підприємства внутрішнім і зовнішнім користувачам для
прийняття рішень.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
