Захист населення в надзвичайних ситуаціях (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

“Захист населення в надзвичайних ситуаціях”

ПЛАН

1. Заходи щодо охорони та життєзабезпечення населення в
надзвичайних ситуаціях

2. Заходи щодо забезпечення мінімуму життєвих потреб людей

3. Сили та засоби, які використовуються для життєзабезпечення
населення

4. Організація та проведення медичних заходів у надзвичайних
ситуаціях

1. Заходи щодо охорони та життєзабезпечення населення

в надзвичайних ситуаціях

Одним з основних завдань ЦО України є організація життєзабезпечення
населення у разі виникнення надзвичайної ситуації. Заходи
життєзабезпечення здійснюються центральними та місцевими органами
державної виконавчої влади структурними підрозділами у їх складі, що
безпосередньо відповідають за захист населення, адміністраціями
підприємств, установ і організацій з метою задоволення життєвих потреб
громадян, які потерпіли від наслідків НС. Головними заходами є:

— надання житла;

— організація харчування;

— забезпечення одягом, взуттям та товарами першої необхідності;

— медичне обслуговування і т. п.

Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах є
комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов
життя, здоров’я і працездатності людей.

Він включає:

— управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при
загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій;

— захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф,
стихійного лиха;

— забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і
предметами першої необхідності;

— захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від
радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);

— житлове забезпечення і працевлаштування;

— комунально-побутове обслуговування;

— медичне обслуговування;

— навчання населення способам захисту і діям в умовах надзвичайних
ситуацій;

— розробка і своєчасне введення режимів діяльності в умовах
радіаційного, хімічного та біологічного зараження;

— санітарну обробку;

— знезараження території, споруд, транспортних засобів, ‘ обладнання,
сировини, матеріалів і готової продукції;

— підготовка сил та засобів і ведення рятувальних і інших невідкладних
робіт в районах лиха і осередках ураження;

— забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки,
порядок поведінки; морально-психологічну підготовку і міри, щодо
підтримування високої психологічної стійкості людей в екстремальних
умовах;

— заходи, спрямовані на попередження, запобігання або послаблення
несприятливих для людей екологічних наслідків надзвичайних ситуацій та
інші заходи.

Всі ці заходи організуються державною виконавчою владою областей,
районів, міст, районів у містах, селищ і сіл, органами управління
цивільної оборони при чіткому погодженні між ними заходів, що
проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій е
безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно,
відображаються в планах ІДО і виконуються в період загрози та після
виникнення надзвичайної ситуації.

2. Заходи щодо забезпечення мінімуму життєвих потреб людей

Заходами життєзабезпечення населення, які спрямовані на задоволення
мінімуму життєвих потреб громадян, що потерпіли (можуть потерпіти) від
наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і
реалізацію соціальних і інших невідкладних робіт, є:

— тимчасове розосередження громадян в безпечних районах;

— організація харчування в районах лиха і тимчасове розселення,
при проведенні рятувальних і інших невідкладних робіт;

— організація забезпечення населення одягом, взуттям і товарами
першої необхідності;

— організація надання фінансової допомоги потерпілим;

— забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідеміологічного
нагляду в районах тимчасового розселення.

Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає
максимальний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного
ураження при аваріях або катастрофах на радіаційне або хімічно
небезпечних об’єктах, а також запобігає загибелі людей у випадках
катастрофічного затоплення районів його проживання. В місцях розселення
звільняються приміщення для розміщення евакуйованих громадян, готуються
(при необхідності) колективні

засоби захисту. Якщо сховищ недостатньо, то організовується їх додаткове
будівництво, пристосування існуючих підвалів, гірських виробок, для чого
залучається усе працездатне населення, в тому числі і евакуйовані.

Виключно велике значення має забезпечення в місцях розселення
евакуйованого населення продуктами харчування, надання їм побутових
послуг і медичне обслуговування.

Забезпечення населення продуктами харчування і предметами першої
необхідності здійснюється службою торгівлі і харчування ІДО сільського
району (району куди евакуйоване населення).

Перші дві доби люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезених з
собою. При їх відсутності харчування здійснюється через мережу (їдалень)
громадського харчування, або в сім’ях, куди вони підселяються.

Харчування особового складу невоєнізованих формувань ЦО здійснюється
пересувними пунктами харчування і пересувними пунктами продовольчого
постачання служби торгівлі і харчування. Безпосередньо організовують
харчування особового складу формувань заступники командирів формувань по
матеріально-технічному постачанню.

Особовий склад НФ забезпечується гарячою їжею до виходу в осередках
ураження, а потім після санітарної обробки і виводу у відведені місця
відпочинку. При відсутності часу (неможливості) на приготування гарячої
їжі видається сухий пайок у захисній тарі.

Видача гарячої їжі та сухих пайків проводиться по установленій нормі.
Приготування та прийом гарячої їжі організується на незараженій
території, або у місцевості з рівнем радіації, що не перевищує 1 рентген
на годину (1 Р/год). При радіації від 1 до 5 Р/год приготування їжі і
прийом її здійснюється тільки в закритих приміщеннях. При рівні радіації
понад 5 Р/год особовому складу НФ замість гарячої їжі видається сухий
пайок у герметичній упаковці.

Приготовлена їжа роздається безпосередньо із похідних кухонь або
розноситься в термосах до місць розташування формувань (людей). Кухні,
термоси та інше, в якому перевозилася (переносилась) їжа, старанно
дезактивуються і розкриття їх дозволяється тільки після дозиметричного
контролю.

Харчування уражених людей в загонах першої медичної допомоги
здійснюється через закріплені за загонами пересувні

пункти продовольчого постачання служби торгівлі і харчування уражених,
поранених і хворих здійснюється по нормах, безперебійно, фізіологічне
повноцінне на підставі медичних висновків.

Матеріально-технічне і фінансове забезпечення пересувних пунктів
харчування і пересувних пунктів продовольчого постачання здійснюється
організаціями (підприємствами) на базі яких вони створені.

Для приготування їжі в зонах радіоактивного зараження використовуються в
основному консервовані і концентровані продукти у захисній (герметичній)
тарі і упаковці, які не потребують складної кулінарної обробки. В
районах, заражених отруйними речовинами дозволяється готувати і приймати
їжу тільки у спеціальних приміщеннях, обладнаних фільтровентиляційними
установками. В районах, заражених бактеріальними засобами, приготування
і вживання їжі дозволяється тільки після ретельної дезинфекції
території, кухонь і обладнання, а також повної санітарної обробки
потерпілих. Продовольство і воду, заражені радіоактивними речовинами,
отруйними речовинами, і бактеріальними (біологічними) засобами
використовувати в їжу заборонено. Допустимі рівні сумарного вмісту
радіонуклідів у продуктах харчування і питній воді встановлені головним
Державним лікарем з урахуванням радіаційної обстановки можуть, мінятися.

Комунально-побутове обслуговування в районах розміщення покладають на
місцеві комунально-побутові служби. Кількість їх при необхідності може
бути збільшена за рахунок розгортання комунально-побутових служб
евакуйованим населенням.

3. Сили та засоби, які використовуються

для життєзабезпечення населення

Важлива роль у забезпеченні життєдіяльності населення належить службам
торгівлі і харчування ЦО та їх формування. Вони створюються рішенням
виконкому обласних, міських і районних Рад (держадміністрацій) на базі
організацій державної і кооперативної торгівлі (обласні, міські,
районні, міст республіканського підпорядкування). Районні, міські (міст
обласного підпорядкування) служби —на базі міських (районних)
торгвідділів, торгів, трестів, райспоживспілки і відділів робітничого
постачання.

Началником державної служби призначається Міністр торгівлі України, а
його заступником — Голова правління Укркооп-споживспілки. Начальниками
обласних служб призначаються начальники управлінь торгівлі, їх
заступниками — голови правлінь облспоживспілки. Начальники районних,
міських служб і їх заступники призначаються рішенням районних міських
виконкомів (держадміністрацій) із керівників державної і кооперативної
торгівлі.

Начальники служб здійснюють керівництво силами і засобами служб
безпосередньо, через начальників штабу, органи управління ІДО і
структурні організації, керівник якої є її начальником. Начальникам
служби з питань, які входять в її компетенцію, підпорядкснані усі інші
начальники служб, керівники організацій і підприємсгв, на базі яких
створена служба або від яких виділяється спеціальні підрозділи торгівлі
і громадського харчування.

Завдання служби торгівлі і харчування:

— забезпечення санітарно-обливочних пунктів — забезпечення гарячим
харчуванням і сухим пайком особовий склад НФ в період підготовки і
ведення ними рятувальних і інших невідкладних робіт, а також потерпілого
(ураженого) населення, яке знаходиться в загонах першої медичної
допомоги;

— забезпечення санітарно-обливочних пунктів, пунктів спеціальної
обробки та загонів першої медичної допомоги обмінним фондом обігу,
взуття та білизни;

— планування, організація і координація дій пересувних підрозділи
(підприємств торгівлі і громадського харчування, пересувних пунктів
продовольчого постачання, пересувних пунктів речового постачання)
торгівлі і харчування щодо забезпечення особового складу НФ ЦО
продовольством і предметами першої необхідності;

— здійснення заходів щодо захисту наявних на підприємствах запасів
продовольства і інших матеріальних засобів захисту від радіоактивних
речовин, отруйних речовин і бактеріальних (біологічних) засобів;

— здійснення контролю за підготовкою і оснащенням пересувних пунктів для
роботи в польових умовах;

Решта завдань забезпечення ЦО вирішуються структурними підрозділами і
організаціями державної і кооперативної торгівлі.

— Для виконання завдань на базі підприємств торгівлі і громадського
харчування;

— пересувні пункти продовольчого постачання;

— пересувні пункти речового постачання.

Підприємства торгівлі і громадського харчування створюються на базі
ресторанів, кафе для забезпечення гарячою їжею особового складу НФ ЦО і
технічного забезпечення (ТЗ ЦО) в період підготовки і ведення ними
рятувальних і інших невідкладних робіт, а також ураженого (потерпілого)
населення, яке перебуває у загонах першої медичної допомоги, при
відсутності можливості забезпечення гарячим харчуванням.

Пересувні пункти харчування і продовольчого постачання створюються на
базі одного підприємства. При неможливості створити на базі одного
підприємства, вони створюються на декількох підприємствах. Начальником
такого зведеного пересувного пункту харчування або продовольчого
постачання призначається керівник головного підприємства.

Кількість пересувних пунктів харчування і продовольчого постачання
визначається з розрахунку забезпечення особового складу НФ ЦО, які мають
штатні групи (ланки) матеріального забезпечення;

— 60% сухим пайком;

— 40% гарячою їжею;

— один пункт харчування і продовольчого постачання на два загони першої
медичної допомоги.

Матеріально-технічне і фінансове забезпечення пересувних пунктів
харчування і продовольчого постачання здійснюється організаціями, на
базі яких вони створюються.

Забезпечення їх похідними кухнями здійснюється через штаби ЦО за
заявками організацій торгівлі і громадського харчування системи
Міністерства торгівлі України, Укрспоживспілки, відділів постачання.

Забезпечення термосами, посудом та іншим обладнанням і інвентарем
здійснюється на підставі загальних планів матеріального постачання
організацій і підприємств торгівлі та громадського харчування.

По певній команді пересувні пункти харчування і продовольчого постачання
доукомплектовуються особовим складом, технологічним обладнанням, майном,
інвентарем, отримують виділені їм автотранспорт, тридобовий запас
продовольства на особовий склад

НФ ЦО, які вони забезпечують і готують до виходу в призначений район.

Пересувні пункти харчування і продовольчого постачання, які забезпечують
формування підвищеної готовності, повинні бути готовими до виконання
завдань через 6—10 годин після отримання розпорядження, решта пунктів
продовжують свою виробничу діяльність і на протязі доби приводяться у
готовність до виконання завдань згідно призначення.

Гаряча їжа і сухий пайок відпускаються по письмовому розпорядженню штабу
ЦО на команду (групу) в цілому.

Порядок розрахунків за продовольство встановлюється особливим
розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Вся повнота відповідальності за реалізацію таких заходів покладається на
відповідні міністерства, відомча і місцеві органи влади. Різновідомча
система відповідальності за прийняття термінових і єдино правильних
способів боротьби зі стихією, за інформування населення, його евакуацію
і забезпечення життєдіяльності, як показала ситуація, що створилася в
умовах Чорнобильської аварії є порочною і безпомічною. Повинно бути
чітко визначено, хто буде здійснювати загальне керівництво і з перших
хвилин візьме на себе відповідальність у випадку настання можливої
надзвичайної ситуації.

4. Організація та проведення медичних заходів

у надзвичайних ситуаціях

Навіть в умовах мирного часу можуть виникати осередки , масового
ураження надзвичайного характеру, котрі призводять до порушення
нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування та знищення
матеріальних цінностей.

Щорічно в Україні виникає близько 1000 важких НС природного та
техногенного характеру, котрі призводять до загибелі тисяч людей, а
матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень і складають від 3,2
до 4% внутрішнього валового продукту.

За таких умов поряд з іншими завданнями щодо ліквідації наслідків НС
важливе значення мають медичні завдання.

Медичний захист населення, котре мешкає в районі розташування АЕС,
складає важливу частину цілого комплексу захисних заходів, котрі
реалізуються штабами та службами ЦО у випадку виникнення радіаційне
небезпечної аварії на такій станції.

Основною метою таких заходів є зведення до мінімуму кількості
опромінених людей та доз їх опромінення, зумовленого знаходженням на
радіаційне забрудненій території.

Заходи щодо захисту населення плануються та реалізуються на підставі
закону України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань»
для використання в роботі з питань ЦО та НС за №54/09-1- від 24. 02. 98
р.

Планування вказаних заходів здійснюється органами управління ЦО згідно з
вимогами «Типового змісту плану заходів по захисту населення у випадку
загальної радіаційної аварії на АЕС».

Принципи організації медичної допомоги потерпілим внаслідок аварії на
радіаційно небезпечному об’єкті. Основні заходи при організації медичної
допомоги ураженим включають:

•— проведення заходів протирадіаційного захисту;

— надання в максимально короткі строки першої медичної допомоги;

,— організація евакуації уражених з забрудненої зони;

— проведення санітарної обробки уражених та дезактивація їх одягу та
взуття;

— максимальне наближення до місця аварії формувань ЕМД, що надають
першу медичну допомогу;

— організація спеціалізованої медичної допомоги; Медичне забезпечення
потерпілих при аварії здійснюється як

лікувально-профілактичним закладом (ЛПЗ) об’єкта атомної енергетики, так
і силами ЕМД за заздалегідь розробленим планом.

Згідно з планом захисту населення розробляється «План медичного
забезпечення населення у випадку загальної аварії на атомній станції», в
якому більш детально висвітлюються завдання місцевих сил цивільної
оборони, відповідальність посадових осіб та порядок взаємодії з іншими
службами, органами управління ЦО, медично-санітарною частиною, яка
забезпечує АЕС.

У випадку виникнення загальної аварії на АЕС, основними заходами
місцевих сил цивільної оборони е:

— участь в контролі за рівнями радіації на місцевості;

— порядок видачі хворим та персоналу медичних закладів ЗІЗ та
використання ПРУ;

— організація санітарного нагляду за радіаційною безпекою різних груп
населення, а також осіб, шо приймають участь у ліквідації наслідків
аварій на АЕС;

— організація медичного обстеження населення, яке зазнало дію
іонізуючого випромінювання та диспансерний нагляд за ними;

— загальні санітарно-гігієнічні та протиепідеміологічні заходи. З усіх
заходів, які здійснює МСЦО стосовно населення, яке

зазнало дії іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на АЕС, найбільш
важливим в початковий період після ЇЇ виникнення є йодна профілактика,
яка є достатньо ефективним методом захисту щитовидної залози від дії
радіаційних ізотопів, що надходять в організм людини інгаляційним
шляхом. Засоби йодної профілактики в таблетках, а через 1,5—2 місяці
після аварії для виведення J132, J134 — ферроцин у вигляді порошків.

Якщо випромінювання, що прогнозується:

— не перевищує нижнього рівня, то не потрібно реалізовувати заходи;

— перевищує нижній рівень, але не досягає верхнього, то рішення про
заходи захисту може бути відстрочено і повинно прийматись з
урахуванням конкретної радіаційної обстановки та місцевих умов;

— перевищує або досягає верхній рівень, то проведення заходів. Дозові
критерії для заходів ранньої фази аварії відносяться до

v дози, яка прогнозується на короткий час (але не менше, ніж тривалість
ранньої стадії). Дозові критерії для обмеження споживання забруднених
продуктів та питної води відносяться до прогнозованої

дози від внутрішнього опромінення радіонуклідами в залежності від
кількості води та харчів, які будуть спожиті протягом 1 року.

Використана література:

Джигирей В.С., Житецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навчальний
посібник. – Львів, 2000.

Основи БЖД. Посібник. – К., 2001.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *