Вплив шуму і вібрації на працівників (реферат)

Реферат на тему:

Вплив шуму і вібрації на працівників

Виробничий шум та його вплив на працівників

Насичення виробництва машинами і механізмами супроводжується
інтенсивними шумом та вібрацією, які справляють негативний вплив на
працездатність і здоров’я працівників. Механічні коливання вузлів і
деталей викликають коливання повітря і сприймаються органами слуху
людини як звуки. Комплекс хаотичних звуків, різних за частотою та
інтенсивністю, які викликають неприємні суб’єктивні відчуття,
називається шумом. Інтенсивність шуму вимірюється в децибелах (дБ), а
частота — в герцах (Гц). Шуми різняться за гучністю (в фонах) і за
висотою (менше як 350 Гц — низькочастотні; 350…800 Гц —
середньочастотні; понад 800 Гц — високочастотні).

Людина сприймає звуки частотою 16…20 000 Гц. Звуки з частотою до 16 Гц
називаються інфразвуками, а понад 20 000 Гц — ультразвуками. Хоча вони
вухом не сприймаються, зате відчуваються тканинами організму.

На виробництві шум може бути постійним і непостійним, коли рівень його
під час роботи змінюється більше ніж на 5 дБ. Непостійні шуми
поділяються на перервні, імпульсні та флюктуючі, коли рівень шуму весь
час коливається.

Ступінь негативного впливу шуму залежить від сили і частоти звуку,
тривалості його дії, фізичного і психічного стану людини.

Шкідливий вплив виробничого шуму виявляється як у вигляді специфічного
ушкодження органів слуху, так і у вигляді порушень багатьох інших
органів, в першу чергу центральної нервової системи. Інтенсивний
виробничий шум призводить до часткової або повної втрати слуху. Зміни
слуху наступають при дії шуму більше 80 дБ і відбуваються протягом 3—5
років залежно від фізичного стану працівника. Ознаками розвитку
приглухуватості є погане сприйняття розмови пошепки та шум у вухах.

Збільшення тривалості роботи в умовах підвищеного шуму супроводжується
прогресивним розвитком втрати слуху. При цьому спочатку виникає слухова
адаптація — зниження слухової чутливості і швидке відновлення слуху
після припинення дії шуму. Згодом процес відновлення слуху затягується,
а втома слухового аналізатора переходить у перевтому. Тривалий (більше
10 років) вплив шуму вище 90 дБ на працівника може викликати не тільки
приглухуватість, але й абсолютну втрату слуху внаслідок дегенерації
чутливих клітин внутрішнього вуха в зв’язку з їх перенапруженням. Такі
розлади слуху у працівників кваліфікуються як незворотні.

Під впливом шуму відбуваються зміни не тільки в слуховому центрі
нервової системи, але і в тих відділах, які регулюють такі життєво
важливі функції, як кровообіг, дихання, травлення, кровотворення, рухову
діяльність та інші. Це зумовлено тим, що нервові імпульси від органів
слуху посилюються ретикулярною формацією і поширюються по всьому мозку.

Негативний вплив шуму на нервову систему працівника виявляється у
головних болях, безсонні, швидкій стомлюваності, підвищеному
потовиділенні, треморі пальців і рук, підвищеному роздратуванні,
порушеннях пам’яті і уваги, а на серцево-судинну систему — у болях в
області серця, зменшенні частоти пульсу, гіпотонії або гіпертонії.

Залежність між інтенсивністю шуму і концентрацією уваги зображена на
рис. 11.1.

Рис. 11.1. Вплив шуму на концентрацію уваги (1 — до впливу шуму; 2 —
зразу після впливу; 3—5 — через 30, 60 і 120 хв після впливу;
інтенсивність шуму: а — 60 дБ, б — 70 дБ, в — 80 дБ, г — 90 дБ, д — 100
дБ)

Порушуючи динаміку коркових процесів і психічних функцій, шум призводить
до погіршення координації рухів, зниження працездатності і
продуктивності праці. Дослідження фізіологів показують, що при шумі у
виробничих приміщеннях 80—90 дБ працівник змушений витрачати в
середньому на 20 % більше енергії для збереження виробітку, досягнутого
ним в умовах шуму нижче 75 дБ.

Слід зазначити, що при певних умовах тиша може справляти негативний
вплив і знижувати продуктивність праці, оскільки навіть незначні звуки
привертають увагу працівника, відволікаючи від роботи. Нормальний
шумовий фон підвищує рівень збудження і позитивно впливає на
працездатність людини. Тому при виконанні багатьох робіт доцільним є
стимулюючий рівень шуму у вигляді музики, яка до того ж створює гарний
настрій.

Однак подальше підвищення шуму знижує працездатність, а сам шум починає
дратувати людину, внаслідок чого погіршується її увага. До того ж
залежно від емоційного забарвлення, мажорності та інтенсивності
звукового подразника звуки можуть сприйматися як неприємні, страшні,
гнітючі, неспокійні, втомливі, стимулюючі, веселі, надоїдливі і т. п.
Тому на виробництві слід уникати шумів, які справляють негативний вплив
на психічні стани працівників, перешкоджають контактам між ними.

Основними напрямками боротьби з шумом на виробництві є розробка і
впровадження заходів технічного характеру, які виключали б причини
генерування шуму; виведення персоналу із зон з високим рівнем шуму за
рахунок впровадження дистанційного управління; впровадження фізіологічно
обґрунтованих режимів праці і відпочинку; застосування індивідуальних
захисних засобів тощо.

Вібрація, її види та вплив на працівників

До факторів виробничого середовища, що негативно впливають на організм
працівника, відноситься вібрація — механічні коливання машин,
обладнання, інструменту. Зіткнення їх з тілом працівника призводить до
коливання рук, ніг, спини або всього організму. Від точки зіткнення
механічні коливання можуть досягати голови, хребта, органів грудної
порожнини. Вони сприймаються рецепторами вібраційної чутливості і у
вигляді нервових імпульсів передаються в центральну нервову систему.

Розрізняють загальну і локальну вібрацію.

Під загальною вібрацією розуміють механічні коливання опорних поверхонь
або об’єктів, які зміщують тіло і органи працівника в різних площинах.

Локальна вібрація являє собою механічні коливання, які діють на обмежені
ділянки тіла (руки, наприклад). Показниками вібрації є: частота коливань
за одиницю часу — герц (Гц). (Герц — одне коливання за 1 с); період
коливання — час, протягом якого здійснюється повний цикл коливання;
амплітуда — найбільше зміщення точки від нейтрального положення (см,
мм).

На виробництві, як правило, має місце складна вібрація — поєднання
загальної і локальної, яка характеризується сумою коливань різних
частот, амплітуди і початкових фаз. Найбільш небезпечні для здоров’я
людини вібрації з частотами 16…250 Гц.

Так, низькочастотна вібрація призводить до ушкодження опорно-рухового
апарату, а високочастотна викликає функціональні розлади периферійного
кровообігу у вигляді локальних судинних спазмів.

Вплив вібрації на організм працівника посилюється збільшенням її
амплітуди, внаслідок чого вона поширюється на більшу відстань від точки
виникнення. Крім того, при роботі з інструментами ударної та
ударно-обертової дії виникає так звана віддача інструменту на руки
працівника, сила якої може досягати 60—100 кг при зусиллі 25 кг. Дія
такого поштовху-удару триває тисячні частки секунди, однак може
призводити до пошкодження дрібних кісток кисті і ліктьового суглоба.

Тривалий вплив загальної вібрації призводить до змін у центральній
нервовій системі, які виявляються у запамороченнях, сонливості, шумі у
вухах, болях в ікроножних м’язах, порушенні координації рухів, розладах
зору.

Вплив вібрації на організм працівника виявляється у збільшенні затрат
нервової енергії, швидкому розвитку втоми і може призводити до
тимчасової втрати працездатності через вібраційну хворобу.

У хворого на вібраційну хворобу порушується кровообіг, виникає біль у
руках, деколи спостерігаються судоми рук, знижується чутливість шкіри.

Таблиця 11.3

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМІ ЗНАЧЕННЯ ВІБРАЦІЇ НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ У ВИРОБНИЧИХ
ПРИМІЩЕННЯХ

Частота, Гц Амплітуда, мм Швидкість коливань, см/с Прискорення коливань,
см/с

До 3 0,6—0,4 1,12—0,76 22—14

3—5 0,4—0,15 0,76—0,46 14—15

5—8 0,15—0,05 0,46—0,25 15—13

8—15 0,05—0,03 0,25—0,28 13—27

15—30 0,03—0,009 0,28—0,17 27—32

30—50 0,009—0,007 0,17—0,23 52—70

50—75 0,007—0,005 0,22—0,23 70—112

75—100 0,005—0,003 0,23—0,19 112—120

Дотримання санітарних норм, які регламентують гранично допустимі
величини вібрації, повинно бути обов’язковим на всіх підприємствах. Крім
того, дієвими засобами боротьби з вібрацією є поліпшення конструктивних
характеристик машин, механізмів, інструменту; впровадження прогресивних
методів обробки; дистанційного управління; віброізоляція робочих місць;
застосування різних пристосувань для погашення вібрації та
індивідуальних засобів захисту працівників.

Література

Агапова Е. Г. Основы физиологии и психологии труда. — Самара, 1991. —
149 с.

Асеев В. Г. Преодоление монотонности труда в промышленности. — М.:
Экономика, 1974. — 191 с.

Влияние условий труда на работоспособность и здоровье операторов / Под
редакцией А. О. Навакатикяна. — К.: Здоров’я, 1984. — 144 с.

Горшков С. И., Золина З. М., Мойкин Ю. В. Методики исследований в
физиологии труда. — М.: Медицина, 1974. — 311 с.

Зинченко В. П., Мунипов В. М. Основы эргономики. — М.: Экономика,
1980. — 343 с.

Интегральная оценка работоспособности при умственном и физическом труде
(Метод. рекомендации) / Е. А. Деревянко, В. К. Хухлаев и др. — М.:
Экономика, 1976. — 76 с.

Климов Е. А. Введение в психологию труда. Учебник для

ВУЗов. — М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. — 350 с.

Количественная оценка тяжести труда. Межотраслевые методические
рекомендации / Составители В. Г. Макушин и др. — М.: Экономика, 1988. —
116 с.

Косилов С. А. Очерки физиологии труда. — М.: Медицина, 1965. — 371 с.

Косилов С. А. Физиологические основы НОТ. — М.: Экономика, 1969. —
302 с.

94

88

82

76

70

1

2

3

4

5

а

б

в

г

д

t

Концентрація уваги, %

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *