Увага і воля у процесі праці (реферат)

Реферат на тему:

Увага і воля у процесі праці

Увага та її види

Важливою і необхідною умовою ефективної трудової діяльності людини є
увага. Чим складніша і відповідальніша праця, тим більші вимоги вона
ставить до уваги, оскільки остання забезпечує вибірковий,
цілеспрямований характер таких пізнавальних процесів, як сприймання,
мислення, запам’ятовування, відтворення інформації тощо.

Увага — складне психічне явище, яке супроводжує, спрямовує і доцільно
організовує психічну діяльність, не будучи самостійним її видом; це
зосередження свідомості на певному об’єкті, при якому забезпечується
особливо чітке відображення останнього.

Увага — це така сторона психічної діяльності, завдяки якій окремі
сприйняття, думки, почуття, дії, образи усвідомлюються людиною ясно і
чітко, тоді як інші відходять на другий план або свідомо зовсім не
сприймаються.

Фізіологічні механізми уваги пов’язані з принципом домінанти, тобто
підвищеною збудливістю певних мозкових структур, які забезпечують високу
ефективність тих чи інших пізнавальних процесів, а також з функцією
ретикулярної формації, яка підтримує високий рівень активності кори.

Увага підвищує ефективність праці, зумовлюючи особливо чіткий перебіг
психічних процесів. Завдяки механізму уваги людина не помічає побічних
подразників, аналіз і узагальнення робить швидше і точніше, думки
утримуються в свідомості доти, доки не буде досягнуто мети праці.

Специфічними особливостями уваги є її зосередженість та динамічність.
Зосередженість уваги виявляється в заглибленні людини в діяльність за
умови відволікання від усіх інших об’єктів, які перебувають у полі
сприймання. Динамічність уваги — це її постійне коливання, яке
виражається в періодичній зміні об’єктів сприймання. Вона зумовлена тим,
що в кожний даний момент у свідомості людини відбувається багато
психічних процесів.

Залежно від об’єкта зосередження (предмети, думки, рухи) виокремлюють
такі форми прояву уваги, як сенсорна (перцептивна), інтелектуальна і
моторна (рухова). Так, точність сприймання інформації залежить від
уваги, послаблення якої може призвести до порушення перцептивних
процесів. Аналогічно значення уваги виявляється для продуктивного
мислення, мнемічних процесів.

За способами виникнення і здійснення розрізняють мимовільну і довільну
увагу. Мимовільна (пасивна, емоційна) увага — це зосередження свідомості
на об’єкті в зв’язку з його особливостями як подразника. Вона не вимагає
зусиль на зосередження і не пов’язана з метою трудової діяльності.
Умовою виникнення мимовільної уваги є новизна або значна сила
подразника. У процесі праці мимовільна увага зумовлюється зовнішніми для
людини причинами, не пов’язаними з трудовою діяльністю, і виявляється як
відволікання від роботи або як показник втоми.

Довільна (активна, вольова) увага — це свідомо регульоване зосередження
на об’єкті, зумовлене умовами діяльності. Характерними рисами її є
цілеспрямованість, організованість, стійкість. Підтримання довільної
уваги вимагає від працівника значних зусиль, особливо за складних умов,
при наявності перешкод, зниженні пізнавального інтересу та пасивних
емоційних станах і втомі. Зменшенню цих зусиль сприяють поєднання
розумових процесів з практичними діями, відсутність на робочому місці
відволікаючих подразників, сприятливий соціально-психологічний клімат,
заінтересованість у результатах праці.

Стосовно трудової діяльності виділяють ще один, особливий вид уваги —
вторинно-мимовільну, або післядовільну. Післядовільна увага, як і
довільна, пов’язана зі свідомо поставленою метою, яка, проте,
досягається без особливих вольових зусиль працівника в зв’язку з
підвищеним інтересом його не лише до результатів, а й до змісту самої
праці. Основна риса післядовільної уваги — наявність стійкої домінанти,
захоплення роботою, що забезпечує найбільшу її ефективність.
Післядовільна увага виникає на основі довільної і характеризується
зниженням вольового напруження, що наближає її до мимовільної уваги.

Усі три види уваги тісно переплітаються і взаємодіють, переходячи на
різних етапах роботи один в одний.

Властивості уваги

Найбільш професійно важливими якостями, або властивостями, уваги є:
концентрація, інтенсивність, стійкість, об’єм, розподіл і переключення.

Рис. 5.3. Властивості уваги

Концентрація є показником зосередженості свідомості на певному об’єкті,
неможливості відволікання уваги на побічні подразники. Найбільша
концентрація уваги досягається, коли свідомість зосереджується на одному
об’єкті.

Інтенсивність уваги характеризується кількістю витрат енергії на
здійснення психічної діяльності. Вона залежить від заінтересованості
людини до праці та її результатів. Висока інтенсивність уваги необхідна
працівникам так званих спостережних професій — операторам, диспетчерам,
машиністам, а також науковим, банківським працівникам, педагогам,
хірургам, робітникам, продукція яких вимагає особливо високої якості, та
ін.

Стійкість уваги характеризується здатністю підтримувати концентровану
інтенсивну увагу протягом певного часу. Показником її є продуктивність
діяльності протягом тривалого періоду. Стійкість уваги залежить від
об’єктів зосередження і активності працівника. Складні об’єкти вимагають
активного мислення, що є причиною тривалого зосередження на них.
Тривалість інтенсивного зосередження залежить від сили нервових процесів
працівника, інтересу його до праці. Стійка зосереджена увага необхідна
операторам, шифрувальникам, робітникам-складальникам тощо.

Разом з тим увага може відволікатися на побічні стимули, не пов’язані з
трудовою діяльністю. Частіше відволікається увага за умови її низької
стійкості. У результаті знижується ефективність діяльності. Крім того,
увага характеризується коливанням, яке виявляється в зміні її
зосередженості та стійкості. Період коливання уваги становить 2—12 с і
не справляє негативного впливу на діяльність. Причиною його є динаміка
процесів збудження і гальмування в корі головного мозку. Однак коливання
уваги через 15—20 хв, зумовлені необхідністю відновлення працездатності
виснажених нервових клітин, призводять до мимовільного відволікання
працівника від роботи.

Обсяг уваги — це здатність психіки одночасно сприймати певну кількість
об’єктів або їхніх елементів. Він залежить від інтересу людини до
інформації, від ознайомленості з об’єктами сприймання, від умов, за яких
відбувається сприйняття. Експериментально доведено, що обсяг уваги
людини становить 4—6 не пов’язаних між собою об’єктів. Збільшити обсяг
уваги можна шляхом об’єднання предметів у групи. З накопиченням досвіду,
знань, формуванням професійних інтересів і трудових навичок обсяг уваги
збільшується.

Розподіл уваги — здатність зосереджуватися на кількох об’єктах
одночасно. З цією особливістю уваги пов’язана можливість одночасного
успішного виконання (суміщення) двох і більше різних видів діяльності
(кількох дій). Високий рівень розвитку цієї якості уваги працівника —
одна з обов’язкових умов ефективності праці, зокрема операторів,
багатоверстатників, диригентів, педагогів та ін. Можливість розподіляти
увагу залежить від багатьох факторів. Так, чим складніші суміщувані види
діяльності, тим важче розподіляти увагу. Якщо ж діяльність особливо
складна, то виконання її одночасно з іншою практично неможливе
(наприклад, два види розумової діяльності). Більш ефективним є розподіл
уваги під час одночасного виконання рухової і розумової діяльності.
Однак у цьому разі продуктивність розумової діяльності може зменшуватися
більшою мірою, ніж моторної. У всіх випадках умовою успішного розподілу
уваги є автоматизм одного з суміщуваних видів праці. Розподіл уваги,
таким чином, є трудовою навичкою, яка формується в процесі тренування.

Переключення уваги — здатність більш-менш легко і швидко переходити від
одного об’єкта до іншого, від однієї діяльності до іншої. У процесі
праці переключення уваги має місце при переході від однієї операції до
другої, від однієї людини в процесі спілкування до іншої і т. ін. Воно
може бути зумовлене програмою свідомих дій у межах однієї діяльності,
необхідністю переходу до нової діяльності або здійснюватися з метою
відпочинку, коли попередня робота втомила працівника.

Якщо робота протягом тривалого часу залишається незмінною, а змінюються
лише об’єкти або операції, то має місце переключення уваги в рамках її
стійкості. Таке переключення уваги запобігає перевтомі працівника,
підвищує стійкість уваги. Показники переключення уваги такі:

час, необхідний для переходу від однієї діяльності чи операції до
другої;

продуктивність праці (порівняно з діяльністю без переключення уваги);

якість, точність роботи.

Переключення уваги може бути повним і неповним. Повне переключення
працівника на інший вид діяльності характеризується повним відволіканням
його уваги від попередньої роботи. При неповному переключенні рівень
зосередженості уваги працівника недостатній для успішного заняття новим
видом діяльності. Переключення уваги може бути довільним, коли працівник
свідомо контролює об’єкти свого сприймання, і мимовільним, викликаним
відволіканням від основної діяльності через появу сильних побічних
подразників або в зв’язку з втомою.

Ефективність переключення уваги залежить від особливостей змінюваних
видів діяльності і ставлення до них працівника. Так, швидкість і
легкість переключення уваги зменшуються при переході від легкої до більш
важкої діяльності, від змістовної до менш цікавої роботи, від
незавершеної роботи до наступного завдання, від роботи, яка вимагала
глибокого зосередження, до іншої. Швидкість переключення уваги
зумовлюється також індивідуальними особливостями особистості, типом
вищої нервової діяльності.

Повільність переключення уваги в багатьох видах діяльності є причиною
зниження якості роботи і часто може призводити до нещасних випадків,
травматизму на виробництві.

Зазначені якості уваги є професійно важливими, їх необхідно формувати в
процесі виробничого навчання і враховувати при професійному відборі та
розміщенні кадрів на виробництві.

Методи вивчення уваги

В процесі праці всі властивості уваги зазнають динамічних змін і досить
адекватно відбивають рівень працездатності працівника. Тому дослідження
показників уваги протягом робочого дня необхідне для оцінки динаміки
працездатності працівників у конкретних виробничих умовах.

Рівень стійкості та концентрації уваги вивчається методом «переплутаних
ліній». На бланку з зображенням 25 переплутаних ліній необхідно
простежити хід кожної лінії і в кінцевій її точці поставити той самий
номер, який стоїть на початку. На виконання завдання дається 7 хв.
Оцінка роботи здійснюється в балах від 1 до 9 (1 бал відповідає 7
правильно відстеженим лініям, 9 балів — 25 лініям). У виробничих умовах
можна обмежити час виконання завдання 2 хв, а оцінку здійснювати за
трибальною системою: п’ять правильно відстежених ліній — відмінно,
чотири — добре, три — задовільно.

Обсяг уваги вивчається методом «відшукування чисел». Працівник повинен
переглянути бланк-таблицю з числами від 1 до 40, розміщеними у 25
клітках у довільному порядку, і записати у зростаючому порядку відсутні
на бланку 15 чисел (рис. 5.4).

Робота виконується протягом 1,5 хв. Враховуються продуктивність
(правильно знайдені числа за цей час) і якість роботи (помилками є
пропуск числа та неправильно записане число) як відношення правильно
записаних чисел до 15. Застосовуються також бланки-таблиці з числами від
1 до 70 у 49 клітках. Тривалість роботи становить 4 хв.

с. 5.4. Бланк-таблиця для відшукування відсутніх чисел

Рис. 5.5. Бланк-таблиця для відшукування чисел у зростаючому порядку

Простішим є метод Шульте — відшукування чисел у зростаючому порядку від
1 до 25 по таблиці, в якій вони розміщені довільно (рис. 5.5). Якщо
працівник справляється з завданням за 30 с, то в нього великий обсяг
уваги, від 30 до 44 с — середній, за 45 с і більше — обсяг уваги дуже
малий.

Для вивчення стійкості, розподілу і переключення уваги використовуються
різноманітні коректурні буквені таблиці — Анфімова, Коновалова,
Іванова-Смоленського (додатки 1, 2, 3).

Наприклад, у коректурній таблиці Анфімова, в якій у 40 рядках
налічується по 40 букв (а, в, е, и, к, н, с, х), працівник повинен
переглянути кожний рядок і відповідним способом закреслити дві букви, а
одну обвести кільцем ( с а к ).

На виконання завдання дається 5 хв. Результати роботи визначаються
кількістю переглянутих; правильно закреслених; пропущених; неправильно
закреслених букв і характеризуються продуктивністю та якістю.

Швидкість виконання завдання обчислюється за формулою:

,

де V — швидкість, букв/с; N — загальна кількість переглянутих букв; t —
час, с.

Показник уваги (у відсотках) обчислюється за формулою:

,

де т — кількість помилок (пропущені і неправильно закреслені букви).

Показник уваги: низький — менше 37 %; середній — 37—50 %; високий —
більш як 51 %.

Показник продуктивності роботи визначається за формулою:

,

де Е — показник продуктивності; К — коефіцієнт якості.

Коефіцієнт якості роботи обчислюється за формулою:

,

де п — кількість правильно закреслених букв.

Очевидно, що за відсутності помилок коефіцієнт якості дорівнює одиниці,
за наявності помилок він завжди менший за одиницю.

Для визначення показників переключення уваги використовується методика
«відшукування чисел з переключенням» (методика Шульте). У квадраті,
поділеному на 49 кліток, у довільному порядку розміщені 24 чорних і 24
червоних числа. Біля кожного числа стоїть буква. Крім цього бланка,
працівникові дається ще один бланк для реєстрації відповідей у вигляді
двох колонок — чорних і червоних чисел. При цьому червоні числа
розміщені у зростаючому, а чорні — у спадному порядку. Перед працівником
ставиться завдання відшукувати у таблиці по черзі червоні і чорні числа,
перші в порядку зростання, другі в порядку спадання. Наприклад, червоне
число «1», потім чорне число «24», червоне — «2», чорне — «23» і т. д.
Після відшукання кожного числа необхідно у відповідну колонку записати
букву, яка стоїть поряд з ним. Результат роботи оцінюється тривалістю
часу, затраченого на її виконання, який переводиться у бали (менш як
4 хв — 10 балів, більш як 10 хв — 1 бал).

Зразки бланків до методики «відшукування чисел з переключенням»

7у 4в 15в 8ч 11к 1г

Напівжирні Прості

14щ 18л 21ф 15з 3и 19ф 17з 1 —

2 —

3 —

4 —

5 —

6 —

7 —

8 —

9 —

10 —

11 —

12 —

13 —

14 —

15 —

16 —

17 —

18 —

19 —

20 —

21 —

22 —

23 —

24 — 24 —

23 —

22 —

21 —

20 —

19 —

18 —

17 —

16 —

15 —

14 —

13 —

12 —

11 —

10 —

9 —

8 —

7 —

6 —

5 —

4 —

3 —

2 —

Рис. 5.6. Бланк-таблиця для відшукування чисел з переключенням

Динаміку показника переключення уваги можна вивчати також методом
чорно-червоних таблиць Платонова, на яких, крім чисел, нанесені
координатні позначення. Переглядаючи таблицю, працівник не записує
значення відшукуваних чисел, а лише їхні координати. При цьому
послідовно чергуються чорні і червоні числа — перші у зростаючому
(1—25), а другі у спадному порядку (24—1).

1 19 8 24 9 20 15 6

2 23 4 5 12 1 24 13

3 6 14 18 17 22 2 11

4 9 22 11 7 21 8 3

5 3 7 2 23 16 19 16

6 17 13 1 21 5 10 25

7 12 15 10 18 20 4 14

a b c d e f h

Рис. 5.7. Таблиця Платонова

Наприклад, чорне число «1» слід записати як е2, а червоне 24 — як f2.
Визначається час роботи і кількість допущених помилок.

Простішою є методика вивчення переключення уваги за допомогою
червоно-чорної таблиці Шульте—Платонова (без координатів), коли
працівник спочатку називає чорні числа у зростаючому порядку (1—25),
потім червоні числа у спадному порядку (24—1) і нарешті обидві дії
виконуються по черзі (1 чорне, 24 червоне). Фіксується час виконання
кожного завдання. Час на переключення уваги обчислюється як різниця між
часом виконання третього завдання і сумою часу виконання першого і
другого завдань.

На основі результатів цього тестування можна визначити і коефіцієнт
концентрації уваги. Для цього обчислюється швидкість виконання простого
варіанта завдання (перше і друге), чисел/с:

,

— час виконання завдання, с.

Швидкість виконання складного варіанта завдання (третє) вираховується за
тією самою формулою:

.

Коефіцієнт концентрації уваги визначається за формулою:

.

Переключення, а також зосередженість уваги досліджуються методом
«додавання чисел з переключенням». Перевагою його є те, що він не
вимагає завчасного приготування бланків. Працівникові пропонують
додавати два одноцифрових числа і самому готувати два наступних числа
для додавання. Додавати потрібно двома способами. За першим способом
працівник, додавши два числа, записує одиниці суми поряд з верхнім
числом, а верхнє з двох попередніх доданків записує внизу.

Наприклад,

4 6 0 6 6 2

2 4 6 0 6 6 і т. д

За другим способом одиниці суми записуються поряд з нижнім числом, а
нижнє з попередніх доданків переноситься вгору, тобто

2 2 4 6 0 6 6 2

2 4 6 0 6 6 2 8 і т. д.

Завдання виконується протягом 2—3 хв, а способи виконання чергуються
через кожні півхвилини. 20 і більше додавань за хвилину у рівномірному
темпі свідчить про високу швидкість психічних процесів, 10 і менше — про
їх сповільненість. Помилками вважаються мимовільне повторення роботи
попереднім способом, неправильні суми і підстановка випадкових чисел, що
вказує на недостатнє переключення уваги.

Слід зазначити, що ефективність трудової діяльності безпосередньо
залежить від уважності працівника, яка стає його стійкою властивістю.
Для уважної людини характерна довільна і післядовільна увага, а в
спілкуванні з іншими людьми уважність виявляється в чуйності і
тактовності. Об’єкти і процеси, які працівник виділяє відповідно до мети
і змісту праці, поступово починають домінувати в його свідомості, в
зв’язку з чим поглиблюється інтерес, посилюється мотивація і формується
професіоналізація уваги. На відміну від уважної, неуважна людина не вміє
зосередитися на предметі діяльності, не може довільно регулювати увагу,
що негативно позначається на результатах діяльності. Існує також таке
поняття, як розсіяність уваги, яка виявляється в поверховій
спрямованості дій, перестрибуванні від одного об’єкта до іншого,
мінімальній вольовій регуляції діяльності.

Знання властивостей уваги має велике значення для професійного відбору,
особливо по тих професіях, які ставлять високі вимоги саме до цих
властивостей.

Воля та її функції у процесі праці

У трудовій діяльності необхідна цілеспрямованість психічних процесів.
Свідоме регулювання сприймань, мислення, процесів пам’яті, емоційних
станів здійснюється волею людини. Воля — це активна сторона психічної
діяльності, яка проявляється в свідомому регулюванні дій і вчинків
людини, спрямованих на досягнення поставлених цілей і переборення
труднощів. Основна особливість вольової регуляції полягає у свідомій
мобілізації особистістю своїх психічних і фізичних можливостей для
переборення труднощів при здійсненні цілеспрямованих дій і вчинків.
Переборення труднощів виступає необхідною умовою вольової дії.

Вольова дія — це психічний процес, який є основою всякої цілеспрямованої
діяльності. Воля забезпечує виконання двох взаємопов’язаних функцій —
спонукальної і гальмівної. В них вона і виявляється.

Спонукальна функція забезпечує активність людини і характер її дій
відповідно до свідомо поставленої мети. Воля додатково спонукає людину
до дій, змінюючи їх зміст, значення, викликаючи переживання, пов’язані з
передбачуваними наслідками діяльності.

Гальмівна функція волі проявляється у стримуванні небажаних проявів
активності. У вольових діях людини велику роль відіграють мотиви
діяльності, те, що спонукає її до дій. Підготовка вольової дії
називається її мотивуванням.

Найбільш характерним проявом волі є поведінка людини в умовах ризику.
Ризик — це характеристика діяльності з непевними для суб’єкта наслідками
і наявними у нього передбаченнями щодо можливості цих несприятливих
наслідків у випадку невдачі. Очікувані наслідки при ризику визначаються
оцінкою ймовірності невдачі і рівнем негативних наслідків при цьому.
Причиною ризикованої поведінки, яка передбачає включення волі, є
розрахунок на виграш, очікувана величина якого в разі успіху перевищує
рівень несприятливих наслідків при невдачі. Мотивація успіху тут
сильніша за мотивацію уникнення невдачі. Така поведінка характерна для
бізнесменів, людей, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, в
умовах ринкової економіки. При цьому важливо, щоб ризик був виправданим,
тобто за умови невизначеності кінцевих результатів і можливості невдачі
він повинен спиратися на зважування всіх «за» і «проти» при прийнятті
вольового рішення. Особливе значення в ризикованій діяльності мають
особистісні характеристики людини — здібності, навички, вміння.

Вольові дії присутні не тільки в ризикованій діяльності. Повсякденна,
особливо рутинна, нецікава робота також вимагає вольових зусиль і
якостей працівника. Вольове зусилля — це форма емоційного стресу, який
мобілізує внутрішні ресурси людини (пам’ять, мислення, сприймання,
уяву), створює додаткові мотиви до дій і переживається як стан значного
напруження. Завдяки вольовим зусиллям гальмується дія одних і
посилюється дія інших мотивів, переборюються зовнішні перешкоди (при
розв’язанні складних завдань, втомі) та їх відображення у психіці у
вигляді внутрішніх труднощів. Вольове зусилля відрізняється від сили
мотивів. При незмінній мотивації ефективність праці завдяки мобілізації
вольових зусиль може зростати вдвічі. Найбільший успіх діяльності
забезпечується тоді, коли сила мотивів і вольове зусилля доповнюють одне
одного.

Свідома регуляція поведінки і діяльності людини залежить від її вольових
властивостей. Такими властивостями є рішучість, самостійність,
ініціативність, наполегливість, витримка, організованість, сміливість і
т. ін.

У різних людей воля як свідома організація і саморегуляція діяльності,
направлена на переборення труднощів, суто індивідуальна. Інтенсивність
проявів волі характеризується широким діапазоном — від сили на одному
полюсі до слабкості на другому. Людина з сильною волею вміє переборювати
труднощі і добиватися поставленої мети. Слабовільні люди, навпаки, не
виявляють рішучості, наполегливості, ініціативності. Вольові якості
формуються в процесі праці, у спілкуванні з іншими людьми, а також
шляхом самовиховання.

Література

Агапова Е. Г. Основы физиологии и психологии труда. — Самара, 1991. —
149 с.

Асеев В. Г. Преодоление монотонности труда в промышленности. — М.:
Экономика, 1974. — 191 с.

Влияние условий труда на работоспособность и здоровье операторов / Под
редакцией А. О. Навакатикяна. — К.: Здоров’я, 1984. — 144 с.

Горшков С. И., Золина З. М., Мойкин Ю. В. Методики исследований в
физиологии труда. — М.: Медицина, 1974. — 311 с.

Зинченко В. П., Мунипов В. М. Основы эргономики. — М.: Экономика,
1980. — 343 с.

Интегральная оценка работоспособности при умственном и физическом труде
(Метод. рекомендации) / Е. А. Деревянко, В. К. Хухлаев и др. — М.:
Экономика, 1976. — 76 с.

Климов Е. А. Введение в психологию труда. Учебник для

ВУЗов. — М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. — 350 с.

Количественная оценка тяжести труда. Межотраслевые методические
рекомендации / Составители В. Г. Макушин и др. — М.: Экономика, 1988. —
116 с.

Косилов С. А. Очерки физиологии труда. — М.: Медицина, 1965. — 371 с.

Косилов С. А. Физиологические основы НОТ. — М.: Экономика, 1969. —
302 с.

Властивості уваги

Актив-ність

Довільна

Мимовільна

Нестійка

Стійка

Стійкість

Низька

Висока

Концент-

рація

Утруднене

Легке

Пере-

ключення

Розподіл

Обсяг

Широта

Внутрішня

Зовнішня

Спрямо-

ваність

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *