.

Системний аналіз безпеки. Методи аналізу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
916 16486
Скачать документ

Реферат на тему:

Системний аналіз безпеки. Методи аналізу

Система – це сукупність взаємозалежних компонентів, елементів,
складових частин, унаслідок взаємодії яких, досягається визначений
результат. При цьому під компонентами – елементами, складовими частинами
системи розуміються не тільки матеріальні об’єкти, але і відносини і
взаємозв’язки між ними.

Системний аналіз БЖД. Під системним аналізом безпеки життєдіяльності
розуміється сукупність методологічних засобів, які використовуються для
підготовки й обґрунтування рішень, а в кінцевому результаті – для
оптимізування взаємозв’язків глобальної системи «людина – середовище
існування» та її підсистем для вирішення проблем забезпечення безпеки
життєдіяльності людини.

Як було указано вище, в науці «Безпека життєдіяльності» існує велика
кількість підсистем глобальної системи «людина – середовище існування».
В якості основних, типових для оптимізації, виділяються наступні типи
систем:

Система природного походження – «людина – природне середовище».

Антропогенна система: «об’єкт антропогенного походження – середовище
існування». В якості першої складової такої системи може бути
представлений будь-який технічний, біологічний, хімічний та інший
об’єкт, який створений людиною, технічне обладнання, технологічне
устаткування і т. п.

Ергатична система. В такій системі одним з її елементів є людина.
Прикладом ергатичних систем є, наприклад такі: «людина – машина»,
«людина – машина – навколишнє середовище» і інші.

Виходячи з визначення системи випливає логічний висновок, що принцип
системності збов’язує розглядати явища в їхньому взаємному зв’язку, як
цілісний набір чи комплекс. Мета чи результат, які формуються в процесі
функціонування системи, називаються системоутворюючим елементом
(результатом). Наприклад, таке системне явище як горіння можливе при
наявності наступних компонентів: пальна речовина, окислювач, джерело
запалення. При виключенні хоча б одного з названих компонентів система
не може існувати, тобто – руйнується.

У принципі системам володіють якостями, яких немає в елементах, які їх
утворюють. Ця одна із найважливіших властивостей систем називається
емержментністю. Вона лежить в основі аналізу і рішення проблем безпеки
життєдіяльності.

Методологія системного аналізу характеризується значною розмаїтістю. У
ній використовуються елементи теорії і практики, строгі формалізовані
методи сполучаються з інтуїцією й особистим досвідом, з евристичними та
апріорними прийомами рішення задач.

Ціль системного аналізу безпеки систем полягає в тому, щоб виявити
причини, таке сполучення її компонентів, що активно впливає на прояв
небезпек (аварій, катастроф, пожеж, травм і т.п.) і на основі цього
розробити попереджувальні заходи, які зменшують імовірність появи
небезпеки.

Реалізація будь-якої небезпеки супроводжується збитком. Сама небезпека
проявляється внаслідок дії однієї чи декількох причин. Таким чином, між
реалізованими небезпеками і причинами їхньої появи існує логічний
причинно-наслідковий зв’язок. Унаслідок цього причини і небезпеки
утворять ієрархічні, ланцюгові структури чи системи. Графічне зображення
компонентів зв’язків об’єкта нагадує дерево з гілками (рис 1.4).

У зв’язку з цим при системному аналізі безпеки об’єктів використовують
такі терміни як «дерево причин», «дерево відмовлень», «дерево небезпек»,
«дерево подій» і т. п.

При створенні структур («дерев») причин відмовлень, небезпек чи подій
приймають до уваги та використовують взаємозалежні області конкретних
характеристик чи параметрів системи, у яких розташовуються причини і
небезпеки. Такі області, як правило, присутні в любій системі. Це цілком
відбиває діалектичний характер причинно-наслідкових зв’язків, які
обумовлюють реалізацію конкретної небезпеки. Розділення цих областей
може бути хибним, тому що при цьому може спостерігатися неадекватність
відображення існуючих причинно-наслідкових взаємозв’язків у системі. У
зв’язку з цим загальноприйнятим видом графічних зображень
взаємозв’язків, які отримані при аналізі небезпеки об’єктів, є «дерево
причин і небезпек».

Процедура побудови «дерева» є винятково ефективним методом виявлення
причин різних небезпек (катастроф, аварій, травм, пожеж, і т. п.).
Процес виявлення ієрархічних взаємозв’язків і представлення їх у виді
«дерева», найчастіше вимагає введення обмежень на їхню кількість. Ці
обмеження цілком залежать від цілей дослідження.

Загалом, границі розгалуження «дерева» визначаються логічною доцільністю
введення того чи іншого зв’язку. При цьому основною умовою уведення чи
виключення зв’язку є аналіз ступеня її впливу на реалізацію небезпеки.

При побудові «дерева причин і небезпек» у графічному виді використовують
загальноприйняті зображення логічних взаємозв’язків компонентів
об’єктів. Найчастіше вживаються операції «І» (&) та «ЧИ» (1).

X

Z

ae

ae

1/4

3/4

I

oe o oeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeeea***aaaaaa

&

&

&

F

?Операція «І» указує, що для одержання реакції на виході необхідно
одночасне сполучення всіх умов на входах. Операція «ЧИ» указує, що для
одержання реакції на виході повинна бути дотримана хоча б одна з умов на
вході. Іншими словами, операція «І» означає, що для того, щоб відбулася
подія А одночасно повинні відбутися обидві події Б и В. Операція «ЧИ»
означає, що подія Г буде мати місце в тому випадку, якщо відбудеться
хоча б одна з подій Д чи Е чи обидві ці події.

Аналіз безпеки може здійснюватися апріорно чи апостеріорно, тобто до чи
після реалізації небезпеки. В обох випадках використовуваний метод
аналізу може бути прямим і зворотним.

У першому варіанті аналізуються наслідки (потенційні чи реальні), які
проявилися у результаті реалізації небезпеки.

В другому – аналіз передбачає перспективне передбачення, виявлення
причин, що можуть привести (чи привели) до реалізації небезпеки на
основі теоретичних досліджень.

При апріорному аналізі дослідник вибирає такі небажані події і їхні
сполучення, які є потенційно можливими для даної системи, і намагається
скласти набір різних ситуацій, що можуть привести до прояви небезпеки.

Апостеріорний аналіз виконується після реалізації небезпеки. Ціль такого
аналізу – розробка рекомендацій підвищення безпеки на майбутнє. На
практиці апріорний і апостеріорний аналізи використовуються одночасно,
тому що вони доповнюють один одного.

Слід зазначити, що метод апріорного аналізу є найбільш кращим і повинний
передувати створенню об’єкта. Це обумовлюються тим, тому що в цьому
випадку мається можливість локалізувати чи мінімізувати небезпеки на
етапі проектування. У цьому випадку при наявності розробленого «дерева
причин і небезпек», знаючи імовірність і частоту виникнення первинних
небезпек, можна, рухаючи знизу нагору по ієрархії «дерева», визначити
імовірність прояви кінцевої небезпеки.

Основною проблемою при аналізі небезпеки з використанням такого підходу
є встановлення переліку та кількості необхідних параметрів, елементів
системи, які необхідно включити до структури «дерева». Іншими словами –
вирішення задачі необхідного обмеження структури системи при дослідженні
її ступеню небезпеки. Ступінь вірогідності рішення цієї задачі
безпосередньо впливає на рівень безпеки об’єкта, яка виявляється та
прогнозується в процесі аналізу.

Так, у тому випадку, якщо система буде надмірно обмежена, то з’являється
імовірність розробки розрізнених, несистематизованих запобіжних заходів,
при яких деякі небезпечні ситуації можуть бути виключені з аналізу.

Якщо ж аналізована система представлена занадто великою кількістю
взаємозв’язків і компонентів, то результати аналізу можуть виявитися
невизначеними через недостатньо коректний її опис.

У зв’язку з таким положенням, у випадках аналізу складних систем
обов’язковим є етап визначення ступеня значимості виділених компонентів
і кожного взаємозв’язку.

Список літератури

Бакка М.Т., Мельничук А.С, Сівко В.К. Охорона і безпека життєдіяльності
людини: Конспект лекцій. – Житомир: Льонок, 1995.

Барабаш В.И., Шкрабак В.С. Психология безопасности труда. – С-Пб., 1996.

Безопасность жизнедеятельности; Учебник / Под ред. проф. Э.А.
Арустамова. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд. дом «Дашков и К», 2000.

Безопасность жизнедеятельности. Уч. пособие / Под ред О.Н. Русака. –
ЛТА, С- Пб., 1996.

Белов С.В. Безопасность жизнедеятельности. М.: Высш. шк. 2001 г.

Безопасность труда в промышленности / К.Н. Ткачук, П.Я. Галушко, Р.В.
Сабарно и др. – К.: Техніка, 1982.

Безпека життєдіяльності / За ред. Я. Бедрія. – Львів: Афіша, 1998.

Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. – Львів: Афіша,
1999.

Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності / Опорний конспект лекцій. –
К.: КДТЕУ, 1999. – 208 с.

Жидецький В.Ц., Джигірей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. 2-ге
вид. стереотипне. – Львів: Афіша, 2000.

Заверуха Н. М. Безпека життєдіяльності. – К.: Комерційний коледж, 1998

Коржик Б.М. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Навч. посібник –
Харків, 1995. – 107 с.

Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник. 2-е
видання. – Львів: Львівський банківський коледж; К.: Т-во Знання, КОО,
1999.

Пістун І.П. Безпека життєдільності: Навч. посібник. – Суми: Вид-во
«Університетська книга», 2000.

Рис. 1.4 – Дерево дерево причин і небезпек для технологічного процессу з
використанням вибухонебезпечних газів, які зберігаються у балонах

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020