.

Середовище життєдіяльності.Природне середовище. Атмосфера (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
996 2390
Скачать документ

Реферат

на тему:

“Середовище життєдіяльності.

Природне середовище. Атмосфера”Розглядаючи безпеку людини як поняття,
що стосується сутності людського життя, сфери її діяльності і
взаємозв’язків з навколишнім середовищем, ми повинні розглянути таке
поняття, як «середовище», в якому живе і діє людина.

Навколишнє природне середовище в ширшому розумінні — космічний простір,
а в вужчому — біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину
атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, що взаємозв’язані
складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії.

Земля — одна з планет Сонячної системи, найбільша з планет земної групи
(Меркурій, Венера, Марс, Земля), середній радіус — 6371 км, відстань до
Сонця — 150 млн-км, маса Землі становить 1/330000 маси Сонця.

Сонце — це найголовніша зірка сонячної системи, температура поверхні
близько 6000 °С. Земля отримує всього одну двомільярдну частину
сонячного випромінювання. Цього досить, щоб обігріти Землю та постачати
необхідною енергією весь рослинний та тваринний світ.

Атмосфера — це газова оболонка Землі, яка обертається разом з нею.

Дуже своєрідні кліматичні умови в атмосфері. Атмосфера поділяється на
шари, в яких з висотою змінюється температура. На висоті 8—10км
температура становить 40—50’С нижче нуля, а на висоті близько 60—70 км
знаходиться повітряний шар з досить помірною температурою, близькою до
(PC. Причини виникнення цього теплого шару атмосфери пояснюються явищем
абсорбції (поглинання) молекулами озону і кисню ультрафіолетового
випромінювання Сонця.

Саме тут проходить озоновий захист життя Землі від жорсткого для всього
живого випромінювання Сонця. Енергія радіації, що абсорбується,
перетворюється у теплову енергію газових молекул. Сонячна радіація, яка
проходить до земної поверхні, має зовсім безпечні границі, а всі
ультрафіолетові промені з меншою довжиною хвилі в’язнуть у цьому
невидимому, легкому, але непроникному шарі повітряного океану.

З віддаленням від Землі змінюється не тільки густина повітря, а й його
склад. Склад повітря залишається порівняно постійним на висотах до 100
км. До складу атмосфери входять азот — 78,08%, кисень — 20,95% і аргон —
0,93%. На частку вуглекислого газу, неону, гелію і всіх інших газів, які
присутні у повітрі в мікрокількості, припадає лише трохи більше 0,04%.

У придонних шарах атмосфери, особливо в містах, склад повітря
змінюється. Важливою змінною складової атмосфери е вуглекислий газ. Ще
100 років тому вміст вуглекислого газу в повітрі був 0,0298%, а тепер —
0,0318%, а в містах ще вищий. Цікаво, що акселерацію — прискорений і
посилений ріст дітей, особливо в містах, — деякі вчені пояснюють
підвищеним вмістом вуглекислого газу в повітрі. Навіть незначне
збільшення вмісту вуглекислого газу в повітрі значно посилює дихальний
процес, починається швидкий ріст грудної клітини і відповідно всього
організму.

Приблизно до висоти 400—600 км зберігається переважно киснево-азотний
склад атмосфери. Істотна зміна складу повітря спостерігається лише з
висоти близько 600 км. Тут починає переважати гелій. «Гелієва корона
Землі», як назвав гелієвий пояс В.І.Вернадський, простягається приблизно
до висоти 1600 км від поверхні Землі, а далі вище 2—3 тис. км переважає
водень. Так поступово газова оболонка Землі перетворюється у міжзоряний
газ, який складається на 76% (за масою) з водню і на 23% з гелію.

Цікаво, що наша земна атмосфера за складом різко відрізняється від
атмосфер інших планет Сонячної системи. Наші близькі сусіди — Венера /
Марс — мають в основному вуглекислу атмосферу, а дальні — Юпітер,
Сатурн, Уран, Нептун —оточені гелієво-водневою атмосферою, порівняно
багато в їхніх атмосферах і метану.

За характером зміни різних параметрів атмосферу Землі розділяють на такі
шари: тропосфера (9—18км), стратосфера (50—55км), мезосфера (80-^90км),
термосфера (вище 90 км до 800—1000 км) і екзосфера (вище 800—1000 км).

За складом повітря виділяють також озоносферу, яка приблизно збігається
зі стратосферою І має максимальну концентрацію озону на висотах 20—25
км. Основна маса озону сконцентрована на висотах 10—15 км, але озон
присутній також у приземному шарі повітря (де він відіграє важливу роль
у фотохімічних перетвореннях продуктів антропогенних забруднень
атмосфери) і на висотах 50—80 км, де відбуваються основні процеси
природного утворення і руйнування озону.

• Атмосферне повітря — один з найважливіших природних ресурсів, без
якого життя на Землі було б абсолютно неможливим. Атмосферний кисень О2,
необхідний для дихання людей, тварин, переважної більшості рослин і
мікроорганізмів. Організму людини і тварин необхідний постійний приток
кисню. Основне джерело утворення кисню — це фотосинтез зелених рослин.
Підраховано, що рослини за рік виділяють в атмосферу близько 70 млрд т
кисню. Близько 80% всього кисню в атмосферу постачає морський
фітопланктон, 20% виробляє наземна рослинність.

• Вуглекислий газ — обов’язковий компонент фотосинтезу рослин.

Він надходить в атмосферу внаслідок виверження вулканів, розпаду
органічних речовин, дихання живих організмів, виділення з поверхні
теплих океанів, а витрачається атмосферою на фотосинтез рослин,
розчинення в холодній воді океанів, перетворення силікатів вивітрюваних
гірських порід у карбонати. Рослини за рік поглинають близько 100млрд т
оксиду вуглецю, тобто близько 6% усього наявного вмісту його в
атмосфері. Важливим фактором стабілізації вмісту оксиду вуглецю є
світовий океан, у водах якого розчинено принаймні в сто разів більше
оксиду вуглецю, ніж його є у всій атмосфері.

З основних компонентів атмосфери найбільше змінюється вміст у повітрі
водяної пари. Вміст водяної пари в атмосфері визначається
співвідношенням процесів випарювання, конденсації і горизонтального
перенесення.

• Водяна пара — це джерело утворення хмар, туманів, опадів. Наявні в
атмосфері водяна пара і діоксид вуглецю захищають земну поверхню від
надмірного охолодження, створюючи так званий парниковий ефект: якби не
було атмосфери, то середня температура поверхні земної кулі була б
не+15, а — 23 °С.

Атмосфера регулює теплообмін Землі з космічним простором, впливає на її
радіаційний та водяний баланс. Одним з найважливіших факторів, що
визначають стан атмосфери, є її взаємодія з океаном, процеси газообміну
і теплообміну між ними суттєво впливають на клімат Землі.

Клімат — це багаторічний режим погоди, властивий тій чи іншій
місцевості. Кліматичні умови Землі створюються внаслідок
взаємопов’язаних процесів теплообміну, вологообміну і загальної
циркуляції атмосфери. Клімат характеризується середніми показниками
світла, температури, вологості повітря, рівнем опадів, рівнем радіації,
атмосферного тиску, напрямками вітрів тощо.

Вологість визначається місцем на Землі і кліматичними умовами та
залежить від пори року та доби. Вологість повітря суттєво впливає на
теплообмін організму з навколишнім середовищем, має велике значення для
життєдіяльності людини. За низької температури і високої вологості
повітря підвищується тепловіддача і людина зазнає

охолодження; при високій температурі і високій вологості повітря
тепловіддача різко скорочується, що призводить до перегріву організму,
особливо при виконанні фізичної роботи. Висока температура краще
переноситься, Якщо вологість понижена. Найбільш сприятливою для людини є
відносна вологість повітря 40—60%.

Освітленість від природних джерел світла змінюється в широких межах
залежно від пори доби і року, стану атмосфери.

Фоновий рівень радіації утворюється за рахунок сонячної радіації та
іонізуючого випромінювання природних радіоактивних речовин. Рівень
сонячної радіації визначається кількістю сонячних днів і активністю
Сонця.

Життєдіяльність організму людини як складової біологічної системи
протікає в певних межах, установлених природою. Умови обстановки у
навколишньому середовищі в межах природних змін його параметрів
називаються нормальними умовами.

Стан атмосфери в даному місці в певний момент або за обмежений проміжок
часу характеризує погоду. «Живучи в погоді», людина відчуває вплив на
організм гігантських космічних та планетарних сил.

Великий вплив на погоду та життєдіяльність людини мають процеси, які
відбуваються на Сонці. Виплески сонячної активності розігрівають
зовнішні шари атмосфери Землі, змінюють їх густину і хімічний склад,
могутні потоки заряджених частинок і випромінювань проникають в
атмосферу, «переколочують» всю повітряну оболонку. Від цього змінюється
і сама погода і реакція на її зміни в організмі людини.

Використана література:

1. Безпека життєдіяльності. Підручник. – К., 2001.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020