Реферат на тему:
Принципи визначення припустимого рівня негативних факторів середовища
існування стосовно здоров’я людини
Сприйняття стану і зміни характеристик навколишнього середовища
здійснюється людиною за допомогою ряду аналізаторів (зорового,
тактильного, слухового й ін.), які забезпечують одержання, обробку і
передачу інформації у відповідні ділянки кори головного мозку. У корі
головного мозку, що є вищою ланкою центральної нервової системи, ця
інформація аналізується й обробляється системою розпізнавання образів.
При цьому здійснюється також вибір (формування) програми відповідної
реакції фізіологічних і психічних процесів, що протікають в організмі
людини. Цей процес протікає з дотриманням умови захисту, забезпечення
нормальних режимів роботи функціональних систем і всього організму
людини в цілому. З цією метою кожний з аналізаторів характеризується
конкретним порогом мінімальної і максимальної чутливості, які
сформувалися у процесі еволюції.
У зв’язку з цим, при рішенні задач забезпечення безпеки життєдіяльності
важливим є виявлення припустимого рівня негативних факторів середовища
існування стосовно здоров’я людини.
Виходячи із викладеної коротко інформації виходить, що взаємодія
функціональних схем організму людини з зовнішнім середовищем виражається
в динамічній зміні його енергетичного і матеріального балансу. При цьому
відбувається трансформація внутрішньої енергії в організмі і зміна
біохімічних процесів, що відбуваються в ньому, які формують у кінцевому
рахунку, адекватну відповідну реакцію всього організму на дію
зовнішнього подразника.
Рівень зовнішнього подразника може бути різним – нижче допустимого,
допустимий, вище допустимого. Для його оцінки використовується параметр
інтенсивності кількості енергії, що надходить в одиницю часу через
одиничну площадку поверхні відповідного аналізатора людини.
У випадку дії зовнішнього подразника із рівнем нижче допустимого (нижче
мінімальної чутливості аналізатора) людна не відчуває його.
При допустимих інтенсивностях дії зовнішнього подразника людина
сприймає інформацію, яка надходить ззовні в природному виді. Він,
наприклад, бачить, сприймає дотиком навколишній світ, чує його звуки,
вдихає аромат різних запахів. Тобто в цьому разі забезпечується
адекватне сприйняття характеристик навколишнього середовища.
При високому рівні зовнішнього подразника (вище допустимої
інтенсивності) в організмі людини формуються нестандартні біологічні
ефекти у виді, наприклад, неприємних відчуттів. У тому випадку, якщо
негативні фактори навколишнього середовища при вище допустимих рівнях
діють протягом невеликих проміжків часу і з досить тривалими перервами,
то нестандартні небажані ефекти, загалом, не позначаються на здоров’ї
людини. Однак високі рівні впливу зовнішніх негативних факторів протягом
тривалого часу можуть викликати негативні наслідки, які у більшості
випадків можуть привести до соматичних і генетичних змін в організмі
людини.
Виходячи з цього, при оцінці впливу небезпечних і шкідливих факторів на
безпеку життєдіяльності людини основною задачею є встановлення ступеня
впливу факторів навколишнього середовища і трудового процесу на характер
і рівень змін функціонального стану організму людини, його потенційних
резервів, можливостей механізму адаптації до цих факторів.
Для виключення виникнення необоротних біологічних ефектів
регламентується рівень впливу несприятливих факторів, тобто
встановлюються безпечні чи гранично припустимі рівні кожного
негативного фактора.
це той максимальний рівень негативного фактора, який, впливаючи на
людину (ізольовано чи в сполученні з іншими факторами) протягом робочої
зміни щодня, протягом усього виробничого стажу, не викликає в нього й у
його потомства біологічних змін, навіть прихованих і тимчасово
компенсованих, у тому числі захворювань, змін реактивності,
адаптаційно-компенсаторних функцій, імунологічних реакцій, порушення
фізіологічних циклів, а також психологічних порушень (зниження
інтелектуальних і емоційних здібностей, розумової працездатності,
надійності виконання виробничих функцій).
Так, наприклад, стосовно до характеристики повітря по запиленості і
загазованості використовується показник гранично допустимої концентрації
(ГДК) шкідливої речовини. При оцінці шумової обстановки – гранично
допустимий рівень звуку (ГДР), для оцінки допустимості роботи в умовах
іонізуючих випромінювань – гранично допустима доза (ГДД).
Як правило, ступінь шкідливості негативного впливу фактора безпосередньо
залежить від тривалості його дії на організм людини. У зв’язку з цим
значення гранично допустимого рівня окремого негативного фактора для
виробничої сфери і навколишнього середовища, у якому людина знаходиться
більш тривалий час, відрізняються один від одного.
Слід відмітити, що на дійсному етапі розвитку людства, при визначенні
значення гранично допустимого рівня для конкретного негативного фактора,
відповідні спеціалісти поки що змушені робити вибір між імовірністю
збитку здоров’ю людини й економічним ефектом від установлення більш
високого, а значить і більш безпечного значення ГДР.
При встановленні гранично допустимого рівня впливу негативних факторів
керуються наступними засадами:
пріоритет здоров’я людини перед іншими ефектами (технічною досяжністю,
економічними вимогами і т.п.);
пороговість усіх типів дії негативних факторів, стосовно здоров’я
людини;
первинність розробки і впровадження профілактичних заходів у порівнянні
з моментом появи небезпечного чи шкідливого фактора у виробничому
процесі.
Список літератури
Бакка М.Т., Мельничук А.С, Сівко В.К. Охорона і безпека життєдіяльності
людини: Конспект лекцій. – Житомир: Льонок, 1995.
Барабаш В.И., Шкрабак В.С. Психология безопасности труда. – С-Пб., 1996.
Безопасность жизнедеятельности; Учебник / Под ред. проф. Э.А.
Арустамова. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд. дом «Дашков и К», 2000.
Безопасность жизнедеятельности. Уч. пособие / Под ред О.Н. Русака. –
ЛТА, С- Пб., 1996.
Белов С.В. Безопасность жизнедеятельности. М.: Высш. шк. 2001 г.
Безопасность труда в промышленности / К.Н. Ткачук, П.Я. Галушко, Р.В.
Сабарно и др. – К.: Техніка, 1982.
Безпека життєдіяльності / За ред. Я. Бедрія. – Львів: Афіша, 1998.
Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. – Львів: Афіша,
1999.
Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності / Опорний конспект лекцій. –
К.: КДТЕУ, 1999. – 208 с.
Жидецький В.Ц., Джигірей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. 2-ге
вид. стереотипне. – Львів: Афіша, 2000.
Заверуха Н. М. Безпека життєдіяльності. – К.: Комерційний коледж, 1998
Коржик Б.М. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Навч. посібник –
Харків, 1995. – 107 с.
Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник. 2-е
видання. – Львів: Львівський банківський коледж; К.: Т-во Знання, КОО,
1999.
Пістун І.П. Безпека життєдільності: Навч. посібник. – Суми: Вид-во
«Університетська книга», 2000.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
