.

Повноваження міністерств та інших центральних органів державної і виконавчої влади в галузі охорони праці. Природне освітлення, його види і нормування

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
592 4414
Скачать документ

Реферат на тему:

Повноваження міністерств та інших центральних органів державної і
виконавчої влади в галузі охорони праці. Природне освітлення, його види
і нормування, принцип розрахунку природного освітлення

ЗМІСТ

1.Повноваження міністерств та інших центральних органів державної і
виконавчої влади в галузі охорони праці……………………………..3

2.Природне освітлення, його види і нормування, принцип розрахунку
природного освітлення…………………………………………………..8

Список використаної літератури……………………………………….111.Повноваження
міністерств та інших центральних органів державної і виконавчої влади в
галузі охорони праці.

Будь-яке законодавство, особливо про охорону праці, ефективно тоді, коли
воно неухильно виконується усіма зацікавленими учасниками відносин. Для
здійснення цієї мети держава уповноважила відповідні органи та
інспекції, які здійснюють свої повноваження в двох правових формах:
шляхом нагляду і шляхом контролю.

Під наглядом слід розуміти правову форму здійснення захисної функції по
додержанню законності в трудових правовідносинах, відповідності дій
власника підприємства або уповноваженого ним органу приписам трудового
законодавства. Нагляд є особливою правозастосовною діяльністю. Орган, що
здійснює нагляд, може вказати на допущені порушення, заявити подання
щодо їх усунення, але не покарати, оскільки орган по нагляду не має
відомчих повноважень щодо організації, яка перевіряється.

Контролем визнається організаційно-управлінська діяльність, що
здійснюється вищими відомчими органами, профспілками, трудовими
колективами, Радами народних депутатів. Контроль як перевірка дій
власника або уповноваженого ним органу проводиться з точки зору не
тільки відповідності цих дій трудовому законодавству, а й їх доцільності
і ефективності, врахування передового досвіду організації роботи у
галузі, в даній місцевості.

Хоча нагляд і контроль — різні поняття, завдання і мета їх здійснення є
єдиними. Вони спрямовані на забезпечення законності, попередження
правопорушень та їх усунення. Відмінність між ними в основному полягає в
компетенції органів, що здійснюють ці функції, методах і формах їх
роботи.

Вищим державним органом, що здійснює державне управління охороною праці,
є Кабінет Міністрів України. Він розробляє і забезпечує реалізацію
Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища, визначає функції загальних та галузевих
міністерств щодо охорони праці та встановлює порядок створення і
використання фондів охорони праці.

Міністерство праці і соціальної політики України здійснює державну
експертизу умов праці, визначає порядок та проводить контроль за якістю
і своєчасним проведенням атестації робочих місць щодо їх відповідності
нормативним актам з охорони праці.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів
з охорони праці здійснюють органи Генеральної прокуратури України;
Комітет по нагляду за охороною праці; Державний комітет України з
ядерної та радіаційної безпеки України; органи державного пожежного
нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ
України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби
Міністерства охорони здоров’я України.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів
здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому
прокурорами.

Прокуратура здійснює свої повноваження на підставі Закону України від 5
листопада 1991 р. «Про прокуратуру» незалежно від будь-яких органів
державної влади і посадових осіб. Діяльність прокуратури підконтрольна
тільки Верховній Раді України.

Виконуючи функції нагляду, зокрема за точним виконанням законодавства
про охорону праці, прокурор має право безперешкодно входити у державні
чи громадські установи, підприємства, міністерства, відомства; мати
доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки;
вимагати для перевірки накази, розпорядження, інструкції та інші акти;
одержувати інформацію про стан законності та заходи щодо її забезпечення
тощо. В разі виявлення порушень закону прокурор має право
опротестовувати видані акти; порушувати кримінальну справу,
дисциплінарне провадження та провадження про адміністративне
правопорушення; давати приписи або вносити подання про усунення порушень
закону та умов, що їм сприяли.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає
обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у
десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду
протесту в цей же строк повідомляється й прокурор.

Комітет по нагляду за охороною праці підпорядкований Міністерству праці
та соціальної політики України. Його очолює голова, який за посадою є
заступником міністра праці та соціальної політики України. Комітет діє
на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 4 травня 1993 р. № 328. Він не залежить від будь-яких
господарських органів, об’єднань громадян, політичних формувань,
місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів.

Основними завданнями Комітету по охороні праці є: комплексне управління
охороною праці на державному рівні; здійснення державного нагляду за
додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавчих і
нормативних актів щодо безпеки, гігієни праці й виробничого середовища;
проведення експертизи проектної документації і видача дозволів на
введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об’єктів і
засобів виробництва тощо.

Для виконання своїх функцій Комітет по охороні праці створює
територіальні управління та інспекції. Державний нагляд за охороною
праці здійснюють державні інспектори та посадові особи комітету і
територіальних управлінь, яких в Україні створено 10. Управління, в свою
чергу, поділяються на інспекції по охороні праці, яких в територіальному
управлінні від 9 (Карпатське територіальне управління, що об’єднує 3
області) до 31 інспекції (Донецьке територіальне управління — 1
область).

Інспекції діють на підставі Типового положення, затвердженого наказом
Комітету по нагляду за охороною праці від 19 червня 1995 р. № 92. Вони
мають право: безперешкодно в будь-який час проводити перевірки
підконтрольних підприємств щодо дотримання законодавства та інших
нормативних актів про охорону праці; отримувати від власника необхідні
пояснення, матеріали та інформацію; подавати керівникам підприємств
обов’язкові для виконання розпорядження про усунення порушень і
недоліків у галузі охорони праці; зупиняти експлуатацію підприємств,
об’єктів, окремих виробництв, цехів і дільниць, робочих місць та
устаткування до усунення порушень вимог щодо охорони праці, що створюють
загрозу життю або здоров’ю працюючих; накладати на підприємства штрафи
за результатами комплексних перевірок та в разі невиконання приписів про
усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці притягати до
адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні
законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці; надсилати
власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих
посадових осіб займаній посаді для вжиття заходів; перевіряти додержання
встановленого порядку допуску працівників до роботи, їх інструктажу,
навчання безпечним методам праці, перевірки знань з питань охорони
праці; відстороняти від виконання небезпечних і спеціальних робіт осіб,
які не мають на це права, та ін.

Під час виконання інспекторами своїх обов’язків власник підприємства
повинен безоплатно створювати необхідні умови для їх роботи.

Інспекторські перевірки залежно від їх конкретних завдань, мети і
тривалості підрозділяються на три види: оперативні, цільові та
комплексні.

Оперативна перевірка — це перевірка стану і організації робіт з охорони
праці, додержання вимог щодо устаткування і обладнання, технологій
вимогам нормативних актів з охорони праці, що проводиться державним
інспектором чи іншою посадовою особою протягом робочого дня (зміни).

Цільова перевірка — це перевірка на підприємстві конкретних питань з
охорони праці, що проводиться одним чи групою інспекторів. Вона може
здійснюватися протягом як одного, так і декількох днів, що необхідні для
проведення перевірки.

Комплексна перевірка — це всебічна і детальна перевірка (ревізія) стану
безпеки і умов праці на підприємстві. Головна її мета — оцінка
ефективності системи управління охороною праці, технічного стану
об’єктів підприємства, стану безпеки та умов праці, виконання
законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.

Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки на підставі
Указу Президента України від 15 грудня 1994 р. включено до складу
Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної
безпеки України. На це міністерство покладено обов’язок здійснювати
державний контроль за додержанням норм і правил ядерної та радіаційної
безпеки об’єктів ядерної енергії; визначати критерії, затверджувати
норми і правила з ядерної та радіаційної безпеки; здійснювати нагляд за
розробленням та проведенням заходів, спрямованих на запобігання аваріям
на об’єктах ядерної енергії та ін.

З метою організації та здійснення державного контролю у галузі ядерної
та радіаційної безпеки у Міністерстві охорони навколишнього природного
середовища і ядерної безпеки України діє Головна державна інспекція з
нагляду за ядерною безпекою, яка наділена певним колом повноважень по
здійсненню цього нагляду.

Державний пожежний нагляд здійснюють управління Державної пожежної
охорони Міністерства внутрішніх справ України відповідно до Положення
про Державну пожежну охорону, затверджене постановою Кабінету Міністрів
України від 26 липня 1994 р. № 508. Органи Державного пожежного нагляду
здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства з питань пожежної
безпеки керівниками органів державної виконавчої влади, керівниками та
іншими посадовими особами підприємств, громадянами, а також виконують
деякі інші покладені на них завдання.

Посадові особи Державного пожежного нагляду у разі виявлення порушення
протипожежних вимог, передбачених стандартами, правилами і нормами,
мають право заборонити здійснювати будівельно-монтажні роботи і вносити
пропозиції про припинення фінансування цих робіт.

Прийняті рішення можуть бути оскаржені у вищому органі або у посадової
особи Державного пожежного нагляду у п’ятиденний термін з дня вручення
рішення. Подання скарги не припиняє виконання постанови.

Законом України від 24 лютого 1994 р. «Про забезпечення санітарного та
епідеміологічного благополуччя населення» встановлено, що санітарні
норми, правила, гігієнічні нормативи затверджує та скасовує Головний
державний санітарний лікар України.

Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 9 березня
1995 р. затверджено перелік державних санітарних норм і правил,
обов’язкових для виконання на підприємствах, незалежно від форм
власності.

Посадовим особам органів, установ і закладів державної
санітарно-епідеміологічної служби надано право обмежувати, тимчасово
забороняти чи припиняти діяльність підприємств, об’єктів будь-якого
призначення внаслідок невідповідності вимогам санітарних норм; вилучати
з реалізації небезпечні для здоров’я продукти харчування, хімічні та
радіоактивні речовини та ряд ін.

За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов,
розпоряджень, приписів, висновків органів санітарно-епідеміологічної
служби на осіб, винних у вчиненні правопорушень, можуть бути накладені
адміністративні штрафи.

Значні повноваження в здійсненні контролю за додержанням нормативних
актів про охорону праці надані місцевим державним адміністраціям і Радам
народних депутатів. Вони у межах відповідної території забезпечують
реалізацію державної політики в галузі охорони праці, формують за участю
профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і
виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення, організовують в
разі необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів
про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Для цієї мети на підприємствах створюються служби охорони праці,
працівники якої прирівнюються до працівників основних
виробничо-технічних служб.

Працівники служби з охорони праці мають право: видавати керівникам
структурних підрозділів обов’язкові до виконання приписи щодо усунення
наявних недоліків; одержувати від них необхідні відомості, документацію
і пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи
осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки
знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують
нормативів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин,
механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, які створюють
загрозу життю або здоров’ю працюючих; надсилати керівникові підприємства
подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують
вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може
скасувати лише керівник підприємства.

Ліквідація служби охорони праці допускається лише у разі ліквідації
підприємства.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
здійснюють трудові колективи через обраних ними уповноважених;
професійні спілки — в особі своїх виборних органів і представників.

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право
безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони
праці і вносити обов’язкові для розгляду власником пропозиції про
усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці.

Для виконання цих обов’язків власник за свій рахунок організовує
навчання і вивільняє уповноваженого з питань охорони праці від основної
роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ним
середнього заробітку.

Уповноважені трудовим колективом діють відповідно до Типового положення,
затвердженого Державним комітетом України по нагляду за охороною праці,
за погодженням з профспілками. Професійні спілки здійснюють контроль за
додержанням власниками законодавчих та інших нормативних актів про
охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного
виробничого побуту для працівників і забезпеченням їх засобами
колективного та індивідуального захисту. Професійні спілки мають право
безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві,
виконання відповідних програм і зобов’язань колективних договорів
(угод), вносити власнику, державним органам управління подання з питань
охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

За порушення законодавства та інших нормативних актів про охорону праці,
створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного
нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні
працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної,
матеріальної, кримінальної відповідальності.

Адміністративну відповідальність можуть нести також підприємства за
порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень
посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни
праці і виробничого середовища. На них може накладатися штраф,
максимальний розмір якого не може перевищувати 2 відсотків місячного
фонду заробітної плати підприємства.

На власника покладається також обов’язок відшкодувати збитки, завдані
іншим підприємствам, громадянам і державі, на загальних підставах у
зв’язку з заподіянням шкоди при порушенні вимог щодо охорони праці.

2.Природне освітлення, його види і нормування, принцип розрахунку
природного освітлення.

Серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в
процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо, що майже
90% всієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору. Під
час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в
основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове
сприйняття. До таких процесів відносяться адаптація, акомодація та
конвергенція.

Адаптація — пристосування ока до зміни умов освітлення (рівня
освітленості).

Акомодація — пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що
знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок зміни кривизни
кришталика.

Конвергенція—здатність ока при розгляданні близьких предметів займати
положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність
організму в цілому. При поганому освітленні людина швидко втомлюється,
працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і
нещасних випадків. Згідно з статистичними даними, до 5% травм можна
пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20% воно
сприяло виникненню травм. Врешті, погане . освітлення може призвести до
професійних захворювань, наприклад, таких як робоча мнопія
(короткозорість), спазм акомодації.

Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише
кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так, при
світлому пофарбуванні інтер’єру завдяки збільшенню кількості відбитого
світла рівень освітленості підвищується на 20—40% (при тій же потужності
джерел світла), різкість тіней зменшується, покращується рівномірність
освітлення.

При надмірній яскравості джерел світла та оточуючих предметів може
відбутись засліплення працівника. Нерівномірність освітлення та
неоднакова яскравість оточуючих предметів призводять до частої
переадаптацїї очей під час виконання роботи і, як наслідок цього — до
швидкого стомлення органів зору. Тому поверхні, що добре освітлюються і
знаходяться в полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості,
Коефіцієнт відбивання яких знаходиться в межах 0,3—0,6, і, бажано, щоб
вони мали матову або напівматову поверхню.

Природне освітлення може бути бічним (освітлення світлом, що проходить
крізь отвори в зовнішніх стінах – вікна), верхнім (освітлення світлом,
що проходить крізь отвори в покритті будови – стелі, і спеціальні
світлові ліхтарі) та комбінованим (сполучення бічного освітлення з
верхнім).

Норми мінімальної освітленості приміщень визначаються коефіцієнтом
природного освітлення (КПО) е, що є відношенням природного освітлення у
приміщенні Еn до одночасно виміряного в горизонтальній площині
зовнішнього освітлення Е3:

e = Еn x ІОО%.

Е3

Нормативне значення еn для верхнього і комбінованого освітлення вище,
ніж для бічного. Це пояснюється тим, що при верхньому і комбінованому
освітленні нормується середнє значення КПО (есер) у точках, розташованих
на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення й
умовної робочої поверхні .

Для бічного освітлення нормується мінімальне значення КПО (е min): при
односторонньому освітленні – в місці, розташованому на відстані 1 м від
стіни, протилежної до вікон, на перетині вертикальної площини
характерного розрізу приміщення й умовної робочої поверхні; при
двосторонньому освітленні – в точці всередині приміщення на перетині
вертикального розрізу приміщення й умовної робочої поверхні.

Норми природного освітлення приміщень установлюються з урахуванням
обов’язкового миття шибок: для приміщень із незначними виділеннями пилу
і диму – не менше чотирьох разів на рік.

У приміщеннях, де не передбачається природного освітлення або воно
недостатнє, обладнується штучне освітлення, що поділяється на робоче,
аварійне, евакуаційне та охоронне.

Табл. 1

Норми природного освітлення

Види приміщення Площина нормування освітлення Освітленість робочих
поверхонь, лк Коефіцієнт природн. освітл. е,%

При боковому освіт e min При верхньому або комбінов. освітл е ср

Обідні зали, буфети, роздаточні Горизонтальна площина на висоті 0,8 м
над підлогою 200

300 0,5

1,0 2

3

Гарячі цехи, холодні цехи, доготівельні і заготівельни цехи Те саме 200
1,0 3

Кондитерські цехи і приміщення для борошняних виробів -“- 00 1,0

Торгові зали магазинів: книжних, готового одягу, білизни, тканини… -“-
300 0,5 2

Торгові зали продовольчих магазинів з само-ням Гор-на пл-на на висоті
0,8 м над підлогою 400 0,5 2

Торгові зали магазинів: меблів, посуду, будматеріалів, електропобутових
машин і т.п. -“- 200 0,5 2

Комори продовольчих товарів підлога 50 – –

Комори непродовольчих товарів -“- 75 – –

Машинні відділення ліфтів і приміщень для холодильних установок
Горизонтальна площина 0,8 м 30 – –

Вестибулі підлога 75 – –

Коридори та проходи: головні

інші _”_

_”_ 75

50 0,1

0,1 –

Список використаної літератури

В.Ц. Жидецький, В.С. Джигирей “Основи охорони праці” – Вид. 2-е,
стериотипне. – Львів: Афіша, 2000. – 348 с.

Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Х.: Фірма “Консум”,
1998. – 480 с.

Шеляков О.П. Охорона праці: Навчальний посібник для студентів ВУЗів К. –
1999. 230 с.

Осокин В.В., Сорока І.В. Охорона праці – Донецьк 1997 – 458 с.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020