Реферат
на тему:
Глобальна продовольча проблема
Продовольча проблема є багатоплановою. Вона, одночасно природна і
соціально-економічна, відбивається ледве чи не на всіх сторонах життя
суспільства, представляє собою велику загрозу для багатьох десятків
держав. Останнім часом навіть з’явився навіть такий термін як
продовольча безпека. Цій проблемі присвячена маса літератури на різних
мовах світу. Вперше її розглянув Томас Мальтус у 1824. Через 130 років
вийшла серйозна робота на цю тему – книга бразильського фізіолога і
антрополога Жозуе де Кастро “Географія голоду”.
Глобальна продовольча проблема – чи ненайдавніша з усіх глобальних
проблем людства. Голод – як її крайній прояв і величезне соціальне лихо
охоплював маси людей і в стародавні віки, і в Середньовіччя, і в періоди
нової та новітньої історії. Найбільш розповсюдженим це явище було у
стародавні часи, так, в міфології індійців Центральної Америки навіть
існувало окреме божество голоду. У період Середньовіччя через неурожаї
цілі області і держави опинялися на грані вимирання або й перетинали її.
За словами відомого французького історика Фернана Броделя, “протягом
багатьох віків голод повертався з такою настирливістю, що став елементом
біологічного режиму людей, однією з структур їх буденного життя”. За
словами Жозуе де Кастро у XVIII столітті Європа знаходилась у стані
“хронічного голодування”. Голод в Бенгалії забрав життя 10 млн або 1/3
населення країни. В XIX ст. Європа знову пережила великий голод через
неурожай картоплі. В Індії в останній чверті цього ж століття від голоду
померло не менше 15 млн. чол.
В наші дні авторитетними міжнародними організаціями визначені
медицинські норми харчування людей і, відповідно самі поняття голод і
недоїдання. За їх оцінками, приблизна норма харчування для однієї людини
повина складати 2400-2500 ккал в день. Деякі ж вчені вважають, що
“середньостатичному” жителю Землі для нормальної життєдіяльності
потрібно 2700-2800 ккал в день. Зрозуміло, цей показник може дещо
варіювати в залежності від статі, віку, виду роботи,
природно-кліматичних умов та деяких інших факторів. Явно виражене
недоїдання настає, коли він опускається нижче 1800 ккал, а яскравий
голод – коли переходить критичну позначку 1000 ккал в день. Харчування,
при якому не вистачає не лише калорій, але й білків (в першу чергу
тваринного походження), а також жирів, вітамінів, мікроелементів,
називають неповноцінним, або ж прихованим голодом.
Протягом XX ст. кількісні показники харчування суттєво поліпшились. Ще
в середині 30-х рр. середнє споживання на одну людину складало 2100
ккал, зараз це вже приблизно 2700 ккал. Звичайно, такий приріст не є
випадковістю. За ним стоїть перш за все помітне збільшення світового
вирбництва зерна, яке багато в чому завдячує “зеленій революції” у
країнах, що розвиваються та біотехнологічній революції у розвинених
країнах. Також не останню роль при цьому зіграли розширення зрошуваних
площ, вдосконалення методів селекції та засобів агротехніки. Варто
зауважити, що у 50-80 рр. виробництво зерна у світі випереджало ріст
населення – не дивлячись на пік демографічного вибуху; кардинальні зміни
сталися і в двох інших важливих галузях забезпечення продовольством –
виробництві м’яса та морепродуктів.
Не зважаючи на перераховані успіхи продовольча проблема і зараз стоїть
надзвичайно гостро. Навіть у благополучні в плані урожайності роки
ставалися світові продовольчі кризи, коли продовольча безпека багатьох
країн опинялась під загрозою, а запаси продовольства скорочувались до
критичних позначок.
В 90-х роках відбулося різке уповільнення світового приросту зерна, так
що приріст населення знову став його випереджати. Причини цього явища
слід шукати в скороченні орних земель, які просто перетворюються в
пустелі. Це призвело до малоземелля та безземелля селян, дефіциту
прісної води, гострої нестачі матеріально-фінансових ресурсів більшості
країн світу.
Ось чому абсолютні показники, що характеризують голод і недоїдання
залишаються такими небезпечно високими. За даними ФАО, загальна
чисельність голодуючих у 80-х рр. складала 550-580 млн. Від хронічного
недоїдання на початку 70-х страждали 920 млн. чол. Щороку через голод,
недоїдання та супутні їм хвороби помирають приблизно 40 млн. чол, з них
13 млн. – діти. Те саме можна сказати і про відносні показники. Ще в
кінці 20-х рр. Ліга Націй опублікувала дані, згідно з якими 2/3
населення планети голодували або недоїдали. В 70-х роках голодували і
хронічно недоїдали 36% жителів Землі. І хоча в 90-х рр. їх доля
зменшилась до 25%, вона все ще залишається жахливою.
Окрім кількісних, необхідно враховувати і якісні показники харчування
людей, структури їх раціону. За медицинськими нормами цей раціон повинен
включати не менше 100 г білків на день. Неповноцінне харчування знижує
роботоздатність і слугує причиною багатьох захворювань. Зараз у світі
необхідної кількості мікроелементів і вітамінів не отримують приблизно
40 % населення.
Питання різноманітних типів харчування широко висвітлені в літературі.
Можна згадати американського географа Г.Керіеллі, який на світовій карті
виділив пшеничний, рисовий, кукурузний, просово-сорговий та деякі інші
види харчування.
Для економічно розвинених країн явище голоду і недоїдання в цілому вже
не характерне. Ці країни нині виробляють і споживають більш ніж 3/4
світового продовольства, хоча в них проживають лише 15 % населення
Землі. В більшості цих країн середня калорійність харчування перевищує
3000 ккал на добу, а в деяких і 3500. У зв’язку з цим останнім часом в
літературі багато уваги приділяється вже проблемі переїдання, в
результаті якого знову ж таки знижується працездатність і скорочується
тривалість життя. Загальне число осіб, котрі переїдають оцінюється
приблизно в 600 млн, лише в США під цю категорію потрапляють 100 млн
чол, або більше половини всіх жителів віком від 20 років і старше. Така
ж проблема постала перед Великобританією та деякими іншими світовими
країнами. Можна додати, що раціон розвинених країн також відрізняється
великою різноманітністю. Хоча всі вони (крім Японії) мають “пшеничний”
тип харчування, але у якості джерел калорій поєднуються пшениця,
картопля, цукор, м’ясо, рослинні і тваринні жири, а у якості джерел
протеїнів – м’ясні, молочні і рибні продукти. Хоча і всередині цієї
групи є певні внутрішні розбіжності. Так, говорять про американський тип
харчування, характерний для США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, а
останнім часом і для деяких країн Європи.
Недостатня забезпеченість продовольством негативно впливає на показники
середньої тривалості життя людей. Вона відбивається на їх здоров’ї,
фізичній працездатності, імунітеті, адаптації до сучасних
високотехнологічних виробничих процесів. До числа хвороб, викликаних
калорійно-білковою недостатністю, належать: квашиоркор – захворювання,
пов’язане з нестачею білкового харчування, хвороби очей, анемія. В
країнах із поширеним вживанням полірованого (очищеного від оболонки)
рису широке розповсюдження отримали хвороби, викликані недоліком
вітаміну В1. Крайнім виявом нестачі якого є хвороба бері-бері.
На Землі існує обширний пояс голоду та недоїдання, що протягається по
обидві сторони від екватору. Цей пояс починається в Південній Америці,
охоплює більшу частину Африки, а потім продовжується в Азії.
Епіцентр цього поясу вже давно знаходиться в Тропічній Африці,
найбіднішому регіоні світу. На початку 70-х років в Африці
нараховувалось 90 млн. голодуючих, в середині 80-х – 140 млн., а в
середині 90-х років – 210 млн. В цьому регіоні є країни, де частка
голодаючих і недоїдаючих людей у цьому населенні перевищує 40% (Чад,
Сомалі, Уганда, Мозамбік) або складає від 30 до 40% (Ефіопія, Малі, ДР
Конго, Замбія).
Не дивлячись на досягнення “зеленої революції”, досить складна
продовольча ситуація зберігається в Південно-Західній, Південній та
Південно-Східній Азії. Так, в Південній та Південно-Східній Азії
загальна чисельність голодуючих в 70 – 80-х роках була на рівні 280-290
млн. чоловік, а в дев’яностих показник мало змінився. За деякими даними,
в першій половині 90-х років в Непалі до категорії недоїдаючих належало
70% всього населення, в Індії – більше 60%, в Пакистані та Індонезії –
40%. В друці можна зустріти й таку цікаву статистику: середній
американець за рік з’їдає 174 яйця, а індієць – всього 25 (або одне яйце
в два тижні). В країнах Південної Азії лише 2% споживаних білків
припадає на м’ясо.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
