Економічні аспекти охорони праці (реферат)

Реферат на тему:

Економічні аспекти охорони праці

Розглядаючи охорону праці в умовах ринкової економіки, особливу увагу
слід звернути на економічні аспекти охорони праці.

Здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці чинить стимулюючий
вплив як на економічні, так і соціальні результати виробництва.

До економічних результатів впливу умов праці на людину, які мають
позитивне значення, слід віднести підвищення продуктивності праці,
раціональне використання основних виробничих фондів.

Сприятливі умови забезпечують підвищення продуктивності праці як за
рахунок інтенсивних змін (скорочення витрат робочого часу на виробництво
одиниці продукції), так і екстенсивного (підвищення ефективності
використання робочого часу завдяки зниженню цілоденних втрат за
тимчасовою непрацездатністю та виробничим травматизмом).

Зростання продуктивності праці супроводжується також, як правило,
досягненням високої якості виробничої продукції або послуг, а скорочення
витрат робочого часу сприяє зниженню собівартості продукції.

За даними досліджень, комплекс заходів з поліпшення умов праці може
забезпечити приріст продуктивності праці на 15—20%. Так, нормалізація
освітлення робочих місць збільшує продуктивність праці на 6—13% та
скорочує брак на 25%. Раціональна організація робочого місця підвищує
продуктивність праці на 21%, раціональне фарбування робочих приміщень —
на 25%.

Збільшення ефективного фонду робочого часу може бути досягнуто за
рахунок скорочення тимчасової непрацездатності працівників внаслідок
хвороб та виробничого травматизму.

Витрати робочого часу внаслідок тимчасової непрацездатності на різних
підприємствах різноманітні і становлять приблизно 2,5% річного фонду
робочого часу на підприємствах зі сприятливими умовами праці і 5—10% на
підприємствах з небезпечними і шкідливими умовами праці.

Поліпшення умов і впровадження заходів із забезпечення безпеки праці
скорочують плинність кадрів. За мотивами «важкі і несприятливі умови»
звільняються в промисловості до 20% усіх вивільнених, а в будівництві —
понад 25%.

Слід зазначити, що позитивні економічні результати тісно пов’язані як з
особистими факторами (дієздатність, працездатність), так і з соціальними
результатами.

Зростання продуктивності праці пов’язано зі скороченням цілоденних
витрат робочого часу, обумовлених тимчасовою непрацездатністю,
підвищенням ефективності використання робочого часу і продовженням
періоду активної трудової діяльності.

Несприятливі умови призводять до зворотних результатів: різних форм та
ступенів втомлюваності працівників, функціонального напруження
організму.

До негативних економічних результатів належать недоодержання додаткового
продукту, затримка з введенням нових фондів, непродуктивне споживання
робочої сили, зниження продуктивності праці.

Крім того, слід звернути увагу на соціальні результати впливу умов праці
на працівників.

До позитивних соціальних результатів можна віднести: ступінь
сприятливого впливу процесу праці на здоров’я людини та розвиток її
особистості; стан здоров’я, ставлення до праці; соціальну активність;
максимальне задоволення однією з найвагоміших потреб людини — потреби в
сприятливих умовах праці і безпосередньо пов’язаної з цим потреби в
змістовній, творчій, високопродуктивній праці; зміцнення здоров’я.

Негативний соціальний результат включає зниження творчої активності,
зацікавленості в праці, зниження трудової дисципліни, зростання
плинності кадрів внаслідок несприятливих умов праці.

Розглядаючи механізм витрат підприємств на заходи щодо поліпшення умов
та охорону праці, слід знати, що виділяють п’ять груп витрат
(табл. 9.1):

витрати, пов’язані з відшкодуванням потерпілим внаслідок травм і
професійних захворювань;

витрати на попередження і компенсацію несприятливого впливу умов праці
(пільги і компенсації тим, хто працює в важких і шкідливих умовах);

витрати на профілактику травматизму і професійних захворювань;

витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків;

штрафи та інші відшкодування.

Складові витрат подані в табл. 9.1.

Розглядаючи витрати з охорони праці, слід зазначити, що вони також
поділяються на:

— доцільні витрати, спрямовані на збереження здоров’я працівників,
раціональне витрачання життєвих сил на відновлення працездатності;

— частково доцільні витрати, які включають видатки за пільгами і
компенсаціями за несприятливі умови;

— недоцільні витрати, які обумовлюють підвищення собівартості продукції,
зниження її обсягу тощо.

Таблиця 9.1

ОСНОВНІ ВИТРАТИ НА ПОЛІПШЕННЯ УМОВ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

№ групи витрат Назва витрат Складові витрат

І Відшкодування потерпілим внаслідок травм і професійних захворювань
Тимчасова непрацездатність; одноразова допомога (включаючи членів сімей
і утриманців загиблих); моральна шкода; відшкодування витрат лікувальним
закладам; санаторно-курортне обслуговування; протезування, придбання
транспортних засобів, витрати на соціальну допомогу інвалідам; доплати
до попереднього заробітку в разі переведення на легшу роботу; пенсії
інвалідам і утриманцям загиблих

ІІ Пільги та компенсації за працю у важких і шкідливих умовах Додаткові
відпустки; скорочений робочий день; лікувально-профілактичне харчування;
одержання молока чи інших рівноцінних продуктів; підвищені тарифні
ставки; доплати за умови та інтенсивність праці; пенсії на пільгових
умовах

ІІІ Витрати на профілактику травматизму, професійних захворювань Витрати
на заходи з охорони праці за рахунок джерел фінансування, регламентовані
нормативними актами держави; витрати на заходи з охорони праці за
колективними договорами; витрати на заходи з охорони праці з фонду
охорони праці підприємства

IV Витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків на
виробництві Вартість зіпсованого устаткування, інструментів, зруйнованих
будівель, споруд; витрати на врятування потерпілих; розслідування
нещасних випадків; виплати заробітної плати і доплати за час простою;
вартість ремонту частково зіпсованого обладнання, машин і механізмів,
будівель і споруд; вартість підготовки чи перепідготовки працівників
замість вибулих внаслідок загибелі чи інвалідності

V Штрафи та інші відшкодування Штрафи, виплачені за наявність нещасних
випадків та приховування від обліку потерпілих; штрафи на підприємства,
установи і організації за недотримання нормативних вимог щодо безпеки
праці; штрафи на працівника за порушення вимог законодавства та інших
нормативних актів з охорони праці; компенсації за час вимушеного простою
через небезпечність виконання робіт та через припинення робіт органами
державного нагляду за охороною праці; штрафи, пеня, виплати за
недотримання договірних зобов’язань з іншими підприємствами;
компенсаційні виплати за ураження населення, житлового фонду, приватного
майна та забруднення довкілля

Доцільні витрати забезпечують поліпшення умов праці, частково доцільні і
недоцільні витрати приводять до збитків підприємства, до зниження
ефективності виробництва.

Дослідження свідчать, що основні витрати на підприємствах припадають не
на створення безпечної техніки, запобігання виробничому травматизму і
захворюваності, не на нормалізацію умов праці, а на пільги та
компенсації, пов’язані з небезпечними і шкідливими умовами праці.
Співвідношення між витратами на поліпшення умов і охорони праці до
видатків на доплати, пенсії, пільгові відпустки становить 1 : 10.

В умовах недосконалості ринкових механізмів усі ці витрати відносять на
собівартість продукції, і в результаті за недбале ставлення до охорони
праці на підприємствах розплачуються не їх керівники, а суспільство.
Чинна система пільг і компенсацій не спонукає керівників поліпшувати
умови праці, тому що ці витрати розкладаються на всіх споживачів і не
впливають на економічні результати роботи підприємства.

З іншого боку, штрафні санкції, а також виплати, що повинні
здійснюватися підприємством у разі незадовільної роботи з охорони праці,
наявності фактів травмування працівників та профзахворювань, нині досить
значні, а тому змушують будь-якого власника (уповноважений ним орган)
серйозно замислитися, що краще: зазнавати величезних збитків (які часом
можуть призвести навіть до цілковитого банкрутства), не займаючись
охороною праці, чи своєчасно вкласти кошти у профілактичні заходи,
зберігаючи при цьому життя і здоров’я людей та не конфліктуючи з
Законом.

Справжній власник, який вміє рахувати гроші, безумовно, обере другий
варіант. Адже перелік штрафних санкцій та інших економічних втрат
підприємства передбачає: штрафи, що накладаються на підприємство
органами державного нагляду за охороною праці; штрафи за кожен
нещасливий випадок на виробництві або професійне захворювання;
відшкодування шкоди, одноразову допомогу та всі інші виплати особам, які
потерпіли на виробництві, або членам сімей та утриманцям загиблих;
виплати тим підприємствам, установам, організаціям, яким завдано шкоди
(наприклад, внаслідок випуску небезпечної техніки, неякісного
проектування виробничого об’єкта, нового устаткування, несвоєчасного
виконання обов’язків, передбачених угодою з партнером тощо); компенсацію
лікарням, іншим медичним та оздоровчим закладам витрат на лікування та
реабілітацію потерпілих працівників, на надання їм санаторно-курортних
послуг тощо; компенсацію витрат органів соціального забезпечення на
виплату пенсій відповідним інвалідам праці; витрати на виконання
рятувальних робіт під час аварій та нещасних випадків, на проведення
розслідування та експертизи їх причин, на ритуальні послуги під час
поховання загиблих, на складання санітарно-гігієнічної характеристики
робочого місця працівника, який одержав професійне захворювання тощо.

Значними також є витрати на пільги й компенсації, передбачені чинним
законодавством і колективними договорами, за важкі та шкідливі умови
праці (включаючи надання додаткової відпустки, видачу
лікувально-профілактичного харчування, молока чи рівноцінних йому
харчових продуктів, оплату регламентованих перерв санаторно-оздоровчого
призначення, що надаються під час виконання вібронебезпечних та інших
робіт тощо). Отже, ці витрати також повинні враховуватися власником у
загальній сумі економічних втрат, що мають місце на даному підприємстві
через недостатню увагу до розв’язання проблем охорони праці.

Поліпшення умов праці потребує капітальних вкладень і поточних витрат.

Слід знати, що до капітальних вкладень належать одноразові та постійні
витрати, спрямовані на:

— створення чи оновлення основних фондів працеохоронного призначення;

— удосконалення техніки й технології з метою поліпшення умов і охорони
праці.

Поточні (експлуатаційні) витрати — це витрати на утримання й
обслуговування обладнання, що має працеохоронне призначення. Вони
забезпечують його функціонування в необхідному режимі.

Витрати на здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці
розраховуються за формулою:

В = С0 + К0,

де С0 — поточні (експлуатаційні) витрати на здійснення заходів, грн.;

К0 — капітальні витрати на поліпшення умов і охорони праці, грн.

Чималого значення набуває визначення ефективності витрат підприємства на
охорону праці.

Показник ефективності витрат підприємства на заходи з охорони праці
розраховується за формулою:

,

де Ер — річна економія від поліпшення умов і охорони праці на
підприємстві (прибуток або зменшення збитків);

В — загальні витрати (вкладення) підприємства на охорону праці.

Загальні витрати підприємства на охорону праці як до запровадження
комплексу заходів щодо поліпшення умов праці, так і після цього
розраховуються за формулою:

,

де В1 — витрати на заходи з охорони праці за рахунок усіх джерел
фінансування, регламентованих нормативними актами держави;

В2 — витрати на заходи з охорони праці за колективними договорами;

В3 — витрати з фонду охорони праці підприємства.

Особливу увагу слід звернути на показники ефективності заходів з
поліпшення умов та охорони праці на підприємстві.

Для оцінки результатів заходів з поліпшення умов та охорони праці згідно
з методиками, розробленими ВЦНДІОП ВЦРПС та ННДІОП України,
запропоновані чотири групи показників:

зміна стану умов і охорони праці;

соціальні;

соціально-економічні;

економічні.

Зміна стану умов і охорони праці характеризується підвищенням рівня
безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, естетичних,
психофізіологічних показників.

Підвищення рівня безпеки праці характеризується збільшенням кількості
машин і механізмів, виробничих будівель, приведених у відповідність до
вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів.

Поліпшення санітарно-гігієнічних показників характеризується зменшенням
вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшенням мікроклімату, зниженням
рівня шуму та вібрації, поліпшенням освітленості.

Поліпшення психофізіологічних показників характеризується зменшенням
фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі й монотонності
праці.

Поліпшення естетичних показників характеризується раціональним
компонуванням робочих місць і машин, упорядкуванням приміщень і
території, поєднанням кольорових відтінків тощо.

Зміни стану виробничого середовища за факторами оцінюються різницею
абсолютних величин до і після запровадження заходів, а також порівнянням
відносних показників, що характеризують ступінь відповідності тих чи
інших факторів гранично допустимим концентраціям (ГДК), гранично
допустимим рівням (ГДР) або заданим.

Комплексна оцінка зміни стану умов праці здійснюється за показниками
приросту кількості робочих місць, на яких умови праці приведені у
відповідність до нормативних вимог.

Соціальні результати заходів з поліпшення умов і охорони праці
визначаються за такими показниками:

збільшення кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам
(як у комплексі, так і за окремими факторами) та скорочення кількості
працюючих у незадовільних умовах праці;

зниження рівня виробничого травматизму;

зменшення кількості випадків професійної захворюваності, пов’язаної з
незадовільними умовами праці;

зменшення кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи
професійної захворюваності;

зменшення плинності кадрів через незадовільні умови праці.

Для оцінки соціальних результатів можуть також використовуватись інші
показники (ступені задоволення працею та її престижності тощо).

Показники соціальної та соціально-економічної ефективності
розраховуються як відношення величини соціальних або
соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх
здійснення.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов і охорони праці
виражаються у вигляді економії за рахунок зменшення збитків унаслідок
аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в
цілому, так і на кожному підприємстві.

Вивчаючи економічні аспекти охорони праці, слід ознайомитися з методами
оцінки соціальної й економічної ефективності заходів з удосконалення
умов та охорони праці.

Для оцінки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та
охорони праці використовуються такі показники:

1. Скорочення кількості робочих місць (?К), що не відповідають вимогам
нормативних актів щодо безпеки виробництв, розраховується за формулою:

,

де К1, К2 — кількість робочих місць, що не відповідають вимогам
санітарних норм до і після проведення заходів;

К3 — загальна кількість робочих місць.

2. Скорочення чисельності працівників (?Ч), які працюють в умовах, що не
відповідають вимогам санітарних норм, визначається за формулою:

,

де Ч1, Ч2 — чисельність працівників, які працюють в умовах, що не
відповідають санітарним нормам до і після здійснення заходу, чол.;

К3 — річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

3. Збільшення кількості машин, механізмів (?М) та виробничих приміщень
(?Б), приведених до вимог норм охорони праці, визначається за формулами:

,

де М1, М2 — кількість машин, механізмів, що не відповідають нормативним
вимогам до і після проведення заходу, шт.;

М — загальна кількість машин і механізмів, шт.;

Б1, Б2 — кількість виробничих приміщень, які не відповідають нормативним
вимогам до і після здійснення заходу, шт.;

Б — загальна кількість виробничих приміщень, шт.

4. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму (?Кч) визначається за
формулою:

,

де N1, N2 — кількість випадків травматизму відповідно до і після
проведення заходу;

Ч3 — річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

5. Зменшення коефіцієнта тяжкості травматизму (?Кт) розраховується за
формулою:

,

де Д1, Д2 — кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно
до і після здійснення заходу.

6. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через
незадовільні умови:

,

де З1, З2 — кількість випадків професійних захворювань відповідно до і
після проведення заходу.

7. Зменшення коефіцієнта тяжкості захворювання:

,

де Дз1, Дз2 — кількість днів тимчасової непрацездатності через хвороби
відповідно до проведення заходу і після проведення;

Nз1, Nз2 — кількість випадків захворювання відповідно до і після заходу.

8. Зменшення кількості випадків виходу на інвалідність внаслідок
травматизму чи професійної захворюваності:

,

де Чі1, Чі2 — чисельність працівників, що стали інвалідами до і після
заходу, чол.

9. Скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці:

,

де Чп1, Чп2 — кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням
через незадовільні умови праці відповідно до і після здійснення заходу,
чол.

Річна економія підприємства від поліпшення безпеки праці (табл. 9.2)
складається з:

економії від зменшення професійної захворюваності;

економії від зменшення випадків травматизму;

економії від зниження плинності кадрів;

економії від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих
умовах.

Таблиця 9.2

СТРУКТУРА РІЧНОЇ ЕКОНОМІЇ ПІДПРИЄМСТВА ВІД ПОЛІПШЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ*

Найменування груп показників економії Складові річної економії

Економія від зменшення професійної захворюваності заробітної плати;за
рахунок зменшення собівартості продукції;коштів за рахунок зменшення
виплат по тимчасовій непрацездатності

Економія від зменшення випадків травматизму заробітної плати;за рахунок
зменшення собівартості продукції;коштів за рахунок зменшення виплат по
тимчасовій непрацездатності

Економія від зниження плинності кадрів за рахунок зменшення собівартості
продукції; збільшення прибутку; у витратах на підготовку кадрів

Економія від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих
умовах заробітної плати; витрат на лікувально-профілактичне харчування;

витрат на безкоштовне одержання молока або інших рівноцінних харчових
продуктів

Розрахунок економії від зменшення рівня захворюваності чи травматизму
здійснюється в такій послідовності:

1. Скорочення витрат робочого часу за рахунок зменшення рівня
захворюваності (аналогічно для травматизму) за певний час ?Д
визначається за формулою:

,

де Д1, Д2 — кількість днів непрацездатності через хвороби чи травми на
100 працюючих відповідно до і після проведення заходів;

Ч3 — річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

2. Зростання продуктивності праці:

,

де Зв — вартість виробленої продукції за зміну на одного працівника
промислово-виробничого персоналу;

Рп — вартість річної товарної продукції підприємства.

3. Річна економія зарплати за рахунок зростання продуктивності праці при
зменшенні рівня захворюваності і травматизму:

,

де Чср — середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу;

Зр — середньорічна заробітна плата одного працівника з відрахуваннями на
соцстрахування.

4. Річна економія на собівартості продукції за рахунок зменшення
умовно-постійних витрат:

,

де У — умовно-постійні витрати у виробничій собівартості річного обсягу
товарної продукції.

5. Економія за рахунок зменшення коштів на виплату допомоги по
тимчасовій непрацездатності:

,

де Пд — середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності.

6. Річна економія за рахунок зменшення рівня захворюваності:

Ерз = Ез + Ес + Есс .

Стимулювання заходів з охорони праці здійснюється згідно з розділом IV
«Стимулювання охорони праці» Закону України «Про охорону праці».

Так, ст. 29 «Економічне стимулювання охорони праці» визначає, що до
працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за
активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення
безпеки та поліпшення умов праці.

Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим
договором).

Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих на заходи щодо
охорони праці, визначається чинним законодавством про оподаткування.

Економічне стимулювання націлене на посилення діяльності та
зацікавленості підприємств у поліпшенні умов праці на робочих місцях, а
також підвищення економічної відповідальності власників (адміністрації)
підприємств за шкоду, заподіяну несприятливими умовами праці.

Досвід розвинених країн у галузі охорони праці свідчить, що поліпшенню
умов праці сприяють такі заходи:

1. Податкові пільги на засоби, спрямовані на оздоровлення умов праці.

2. Диференціювання страхових внесків залежно від частоти і важкості
травматизму і професійних захворювань.

3. Вживання санкцій за бездіяльність власників щодо поліпшення умов
охорони праці.

Література

Безопасность. Учебное пособие. — М., 1995.

Бурдіян Г., Дерев’янко В., Кривульченко А. Навколишнє середовище та його
охорона. — К., 1993.

Безопасность жизнедеятельности. Учебное пособие / Под ред.
Э. А. Арустамова. — М.: Маркетинг, 1999.

Васильчук М. В., Вінокурова Л. Е., Тесленко М. Я. Основи охорони праці.
— К.: Просвіта, 1997.

Денисенко Г. Ф. Охрана труда. — М.: Высшая школа, 1985.

Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Мельников О. В. Основи охорони праці. —
Львів: Афіша, 1999.

Керб Л. П. Производственная санитария и охрана труда. — К., 1985.

Количественные оценки тяжести труда. Межотраслевые методические
рекомендации. — М.: Экономика, 1988.

Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці. — К., 2000.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *