Екологічні кризи, причини їх дії. Фізичні, хімічні, біологічні та психологічні фактори. Селеві потоки, зсуви та метеорологічні небезпечні явища (контр

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з БЖД

на тему:

Екологічні кризи, причини їх дії. Фізичні, хімічні, біологічні та
психологічні фактори. Селеві потоки, зсуви та метеорологічні небезпечні
явища

ПЛАН

Екологічні кризи, причини їх дії

Фізичні, хімічні, біологічні та психологічні фактори.

Селеві потоки, зсуви та метеорологічні небезпечні явища.

Екологічні кризи, причини їх дії

В історичному плані виділяють декілька етапів зміни біосфери людством,
які увінчались екологічними кризами та революціями, а саме:

· вплив людства на біосферу як звичайного біологічного виду;

· надінтенсивне полювання без змін екосистем у період становлення
людства;

· зміни екосистем внаслідок процесів, що відбуваються природнім шляхом:
випасання, посилення росту трав шляхом випалювання тощо;

· інтенсифікація впливу на природу шляхом розорювання грунтів та
вирубування лісів;

· глобальні зміни всіх екологічних компонентів біосфери в цілому.

Вплив людини на біосферу зводиться до чотирьох головних форм:

1) зміна структури земної поверхні (розорювання степів, вирубування
лісів, меліорація, створення штучних водойм та інші зміни режиму
поверхневих вод тощо),

2) зміна складу біосфери, кругообігу і балансу тих речовин, які її
складають (добування корисних копалин, створення відвалів, викиди різних
речовин у атмосферу та водойми),

3) зміна енергетичного, зокрема теплового, балансу окремих регіонів
земної кулі і всієї планети,

4) зміни, які вносяться у біоту (сукупність живих організмів)
внаслідок знищення деяких видів, руйнування їх природних місць
існування, створення нових порід тварин та сортів рослин, переміщення їх
на нові місця існування тощо.

Під забрудненням навколишнього середовища розуміють надходження в
біосферу будьяких твердих, рідких і газоподібних речовин або видів
енергії (теплоти, звуку, радіоактивності і т.п.) у кількостях, що
шкідливо впливають на людину, тварин і рослини як безпосередньо, так і
непрямим шляхом.

Безпосередньо об’єктами забруднення (акцепторами забруднених речовин) є
основні компоненти екотопу (місце існування біотичного угруповання):

· атмосфера,

· вода,

· грунт.

Опосередкованими об’єктами забруднення (жертвами забруднення) є складові
біогеоценозу:

· рослини,

· тварини,

· гриби,

· мікроорганізми.

Втручання людини в природні процеси в біосфері, котре викликає небажані
для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за наступними видами
забруднень:

· інгредієнтне забруднення — забруднення сукупністю речовин, кількісно
або якісно ворожих природним біогеоценозам (інгредієнт — складова
частина складної сполуки або суміші);

· параметричне забруднення пов’язане зі зміною якісних параметрів
навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища одна з його
властивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості);

· біоценотичне забруднення полягає у впливі на склад та структуру
популяції живих організмів;

· стаціальнодеструкційне забруднення (стація — місце існування
популяції, деструкція руйнування) викликає зміну ландшафтів та
екологічних систем в процесі природокористування.

За даними Міністерства природних ресурсів і екології, у нашій країні
щороку утворюється майже 2 млрд т різних відходів, 2/3 з яких розкривні,
шахтні та інші гірські породи. Тільки переробка сільськогосподарської
сировини дає щороку 450 мли т відходів. Зростання населення і масштабів
виробництва спричинило виникнення регіональних екологічних проблем.
Головними причинами екологічної напруги стали: широкомасштабна розробка
надр і видобуток мінеральної сировини (Кривий Ріг, Донбас,
ЛьвівськоВолинський басейн, Прикарпаття); спорудження каскаду водосховищ
на Дніпрі, що призвело до замулення його природної екосистеми;
катастрофа на Чорнобильській АЕС. необмежене нарощування в минулі
десятиріччя потужностей атомної енергетики; необгрунтоване осушення
заболочених і перезволожених територій на Поліссі; надмірна концентрація
виробництва у містах, особливо великих; відставання темпів
лісовідновлення від вирубки лісів па Поліссі і в Карпатах; масове
проведення зрошувальних меліорацій у Причорномор’ї, що призвело до
процесів засолення, зменшення родючості грунтів і виснаження водних
ресурсів.

Однією з найважливіших нині є проблема охорони повітряного басейну,
основними забруднювачами якого є транспорт, енергетичні й хімічні
підприємства. Почастішали випадки викидів в атмосферу оксиду вуглецю,
вуглекислого газу, діоксиду сірки, пилу, різних оксидів та
радіонуклідів. Особливо гостро стоїть питання охорони атмосфери в
промислових районах, центрах металургійної й хімічної промисловості.

Винятково важливою є охорона водних ресурсів. Джерелами забруднення
внутрішніх вод неочищеними стоками є передусім промислові та комунальні
підприємства, сільське господарство. Особливо забруднюються водойми
мінеральними добривами й пестицидами. Збільшення споживання води
зумовлює її дефіцит. У зв’язку з цим проблема забезпечення населення
чистою прісною водою є однією з найгостріших. До найважливіших
природоохоронних об’єктів належать Дунай, Тиса, Дніпро, Дністер,
Південний Буг, Чорне й Азовське моря.

Складовою проблеми охорони навколишнього середовища є охорона земельних
ресурсів. Для розвитку сільськогосподарського виробництва винятково
велике значення мас раціональне використання землі, відновлення її
родючості, максимальне зменшення вилучення сільськогосподарських угідь
для промислового, житлового й транспортного будівництва. Особливу роль у
стабілізації земельного фонду сільського господарства відіграє
рекультивація відпрацьованих кар’єрів і золовідвалів.

Першочерговою є охорона рослинного світу, особливо лісів. Значення лісу
для життя і діяльності людини важко переоцінити, тому найважливішим
завданням є регулювання лісокористування, підтримання продуктивності
лісів. З цією метою здійснюються заходи лісовідновлення. Для збереження
видів унікальної природи створюються національні парки (Карпатський,
Шацький та ін.).

Проблема охорони тваринного світу зумовлена зниженням запасів цінних
видів риби, хутрових звірів, диких тварин, які не завдають шкоди людині.
В зв’язку з цим на відповідні органи покладено обов’язки контролю і
регулювання правил мисливства та рибальства. Ухвалено відповідні рішення
законодавчих органів.

Зростання масштабів видобутку мінеральних ресурсів висуває проблему
охорони надр. Слід передбачити раціональне використання надр і зменшення
втрат корисних компонентів при видобутку і переробці. Для цього потрібно
впроваджувати комплексне використання мінеральної сировини, широко
застосовувати сучасні ефективні технології видобутку і переробки бідних
руд, утилізацію відходів.

Загострення цих проблем робить необхідним розв’язання проблеми дальшого
співіснування людини й природи на основі раціонального використання
природних ресурсів. Під раціональним природокористуванням розуміють таку
його форму, коли воно дозволяє передбачити результатні наслідки
функціонування системи «людинаприрода». Його рівень визначається
ефективністю використання природних ресурсів і станом навколишнього
середовища. Воно вимагає якнайміцнішого зв’язку між НТП і реалізацією
заходів, спрямованих на мінімізацію негативного антропогенного впливу на
навколишнє середовище і природоохоронної активізації виробничої
діяльності.

Основними джерелами забруднення природних вод є:

· Атмосферні води, які несуть значні кількості полютантів
(забруднювачів), що вимиваються з повітря і мають переважно промислове
походження. При стіканні по схилах, атмосферні та талі води додатково
захоплюють з собою значну кількість речовин. Особливо небезпечні стоки з
міських вулиць та промислових майданчиків, які несуть значну кількість
нафтопродуктів, сміття фенолів, різних кислот.

· Міські стічні води, що включають переважно побутові стоки, які
містять фекалії, детергенти (поверхневоактивні речовини),
мікроорганізми, у тому числі патогенні.

· Промислові стічні води, що утворюються у самих різноманітних
галузях виробництва, серед яких найбільш активно споживає воду чорна
металургія, хімічна, лісохімічна, нафтопереробна промисловості. При
технологічних процесах утворюються такі основні види стічних вод, а
саме:

? реакційні води, що утворюються у процесі реакцій з виділенням води,
забруднені як вихідними речовинами, так і продуктами реакцій,

? води, що містяться у сировині та вихідних продуктах (вільна або
зв’язана вода),

? промивні води після миття сировини, продуктів, тари, обладнання,
маточні водні розчини,

? водні екстрагени та адсорбенти,

? охолоджені води, що не контактують з технологічними продуктами, а
використовуються у системах зворотного водопостачання,

? побутові води води їдалень, душових, туалетів, пралень тощо,

? атмосферні опади, що стікають з території промислових підприємств.

За останні декілька десятків років ґрунтові води стали одним із
найважливіших ресурсів. Вони є джерелом значної кількості питної води,
яка використовується у побуті, а також іде на зрошення. Звичайно,
ґрунтові води раніше володіли достатньо високими якостями і без очищення
задовольняли вимоги до питної води, але випадки забруднення
високоякісних ґрунтових вод отруйними речовинами стають все більш
частими. Ґрунтові води вимивають із ґрунтів значну кількість
забруднювачів, які грунт не може затримати,

Фізичні, хімічні, біологічні та психологічні фактори

Слід чітко усвідомлювати, що наявність джерела небезпеки ще не означає
того, що людині чи групі людей обов’язково повинна бути причинена якась
шкода чи пошкодження. Існування джерела небезпеки свідчить передусім про
існування або ж можливість утворення конкретної небезпечної ситуації,
при якій буде причинена шкода. До матеріальних збитків, пошкодження,
шкоди здоров’ю, смерті або іншої шкоди приводить конкретний вражаючий
фактор.

Під вражаючими факторами розуміють такі чинники життєвого середовища,
які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам
життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків. За своїм
походженням вражаючі фактори можуть бути * фізичні, в тому числі *
енергетичні (ударна повітряна чи водна хвиля, електромагнітне,
акустичне, іонізуюче випромінювання, об’єкти, що рухаються з великою
швидкістю або мають високу температуру тощо), * хімічні (хімічні
елементи, речовини та сполуки, що негативно впливають на організм людей,
фауну та флору, викликають корозію, призводять до руйнації об’єктів
життєвого середовища), * біологічні (тварини, рослини, мікроорганізми),
* соціальні (збуджений натовп людей) та * психофізіологічні. Залежно від
наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в
деяких випадках (наприклад, в охороні праці) поділяються на шкідливі та
небезпечні.

Шкідливими факторами прийнято називати такі чинники життєвого
середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження
працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку
захворювання.

Небезпечними факторами називають такі чинники життєвого середовища, які
призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або
окремих його органів і навіть до раптової смерті.

Хоча поділ вражаючих факторів на небезпечні та шкідливі досить Умовний,
бо інколи неможливо віднести який-небудь фактор до тієї чи іншої групи,
він ефективно використовується в охороні праці для організації
розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань,
налагодження роботи, спрямованої на розробку заходів і засобів захисту
працівників, профілактику травматизму та захворюваності на виробництві.

За характером та природою впливу всі небезпечні та шкідливі фактори
поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та
психофізіологічні

Основні групи факторів

• фізичні

О підвищена швидкість руху повітря

О підвищена або понижена вологість

О підвищений або понижений атмосферний тиск

О недостатня освітленість’

О конструкції, що руйнуються

О підвищений рівень статичної електрики та ін.

хімічні

хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебувають у різному
агрегатному стані: твердому, газоподібному, рідкому;

які різними шляхами проникають в організм людини: через органи
дихання, через шлунково-кишковий тракт через шкірні покрови та слизові
оболонки які за характером дії виділяють такі речовини: tt токсичні, ф
наркотичні, ц подразнюючі,

задушливі,

сенсибілізуючі,

канцерогенні,

Мутагенні,

такі, що впливають на репродуктивну функцію

біологічні

макроорганізми:

рослини та тварини

мікроорганізми:

X бактерії, X віруси, К рикетсії,

X спірохети, X грибки, X найпростіші

психофізіологічні

фізичні перевантаження:

статичні,

динамічні

нервово-психічні перевантаження:

розумові перевантаження,

перевантаження аналізаторів,

монотонність праці,

емоційні перевантаження

Небезпечні та шкідливі фактори дуже часто бувають прихованими, неявними
або ж такими, які важко виявити чи розпізнати. Це стосується будь-яких
небезпечних та шкідливих факторів, так само як і джерел небезпеки, які
породжують їх.

Селеві потоки та метеорологічні небезпечні явища

Селі. Виникають селі в басейнах невеликих гірських річок внаслідок злив,
інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів, зсувів,
землетрусів.

Селі — це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних частин,
каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об’єму потоку). «Сель»
(сайль) — слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто за
зовнішнім виглядом селевий потік — це шалено вируюча хвиля висотою з
п’ятиповерховий будинок яка мчить ущелиною з великою швидкістю.

Селі трапляються в багатьох країнах — в деяких областях Індії та Китаю,
Туреччини та Ірану, в гірських районах Північної та Південної Америки.
Від селевих потоків страждає населення Кавказу, Середньої Азії та
Казахстану. В Україні селеві потоки трапляються в Карпатах та Криму.

За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх можна
поділити на:

> грязьові (суміш води з грунтом при незначній концентрації каміння,
об’ємна вага складає 1,5-2 т/куб.м);

> грязекам’яні (суміш води, гравію, невеликого каміння, об’ємна
вага—2,1-2,5 т/куб.м);

> водокам’яні (суміш води з переважно великим камінням, об’ємна вага —
1,1-1,5 т/куб.м).

У Карпатах найчастіше трапляються водокам’яні селеві потоки невеликої
потужності, у Середній Азії — грязьові потоки.

Швидкість селевого потоку зазвичай становить 2,5-4,5 м/с, але під час
прориву заторів вона може досягати 8-10 м/с і більше.

Небезпека селів не тільки в їх руйнівній силі, а й у раптовості їх.
появи. Засобів прогнозування селів на сьогодні не існує, оскільки наука
точно не знає, що саме провокує початок сходження потоку. Однак відомо,
що необхідні дві основні передумови — достатня кількість уламків
гірських порід і вода. Разом з тим для деяких селевих районів
встановлені певні критерії, які дозволяють оцінити вірогідність
виникнення; селів.

Засоби боротьби з селевими потоками досить різноманітні: • будівництво
гребель, • каскаду запруд для руйнації селевого потоку, • стінок для
закріплення відкосів тощо.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при зсувах, снігових лавинах та
селях:

• у випадку попередження про селевий потік або зсув, які насуваються,
слід якомога швидше залишити приміщення і вийти в небезпечне місце;

• надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовуючи
дошки, палки, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку
його руху, поступово наближаючись до краю;

• при захопленні сніговою лавиною, необхідно зробити все, щоб опинитись
на її поверхні (звільнитись від вантажу, намагатись рухатись вгору, рухи
як при плаванні); якщо ні, то потрібно намагатися закрити обличчя
курткою, щоб створити повітряну подушку (сніговий пил потрапляє в ніс і
рот — людина задихається);

• вирушаючи в гори, необхідно мати при собі лавинні мотузки яскравого
кольору; мотузку намагатися викинути на поверхню, щоб завдяки мотузці
людину, яка потрапила в снігову лавину, могли знайти.

Зсуви. Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20° і більше в
будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:

• повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік);

• середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу,);

• швидкі (швидкість становить десятки кілометрів за годину)

Зсуви — це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які
виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ослаблення
міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та
підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської
діяльності людини тощо.

Тільки швидкі зсуви можуть спричиняти катастрофи з людськими жертвами.
Об’єм порід, які зміщуються при зсувах, перебуває в межах від декількох
сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на
правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та
Чернівецькій області.

Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя, створюють
небезпеку при добуванні корисних копалин, викликають ушкодження
комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель.

Найбільш дійовим захистом від зсувів є запобігання — відведення
поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення навантаження на
схили), фіксація схилу за допомогою підпорів.

Метеорологічні стихійні лиха

* Урагани. Ми живемо на дні великого повітряного океану, який
розташований навколо земної кулі. Глибина цього океану 1000 км,
називається він атмосферою.

* Вітри — це так звані «прилади-змішувачі», вони забезпечують обмін між
забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів,
теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей, розганяють
хмари і приносять дощ на поля, на яких без них нічого б не росло.

Таким чином, вітер — це один з найважливіших компонентів життя. Але він
може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від багатьох стихій.

Англійський адмірал Ф.Бофорт ще 1806 р. запропонував 12-баль-ну шкалу
для вимірювання вітрів (табл. 4.2). Він розподілив вітри залежно від
швидкості переміщення повітряних масі Вітер силою в 9 балів, коли
швидкість становить від 20 до 24 м/с, руйнує старі будівлі, зриває дахи
з будівель. Цей вітер називається шторм.

Шторми найнебезпечніші на морських узбережжях та в гирлах великих річок,
шторм жене величезні хвилі висотою понад 10 м. Ці хвилі заливають
узбережжя і руйнують все, що не зруйнував вітер.

Шкала вітрів (за Бофортом)

Бали

Вітер

Швидкість вітру, м/с Ознаки дії вітру

0

Штиль

0-0,5

Листя на деревах не ворухнеться, дим із димарів піднімається
вертикально

1

Тихий

0,5-1,7

Листя на деревах не ворухнеться, дим із димарів піднімається
вертикально

2

Легкий

1,7-3,3

Дим трохи відхиляється, вітер майже не відчувається обличчям

3 Слабкий 3,3 — 5,2 Вітер гойдає тонкі гілки дерев

4

Помірний

5.2 — 7,4

Вітер здіймає куряву, гойдаються гілки середньої товщини

5

Чималий

7,5-9,8

Хитаються тонкі стовбури дерев, на воді з’являються хвилі з гребнями

6

Сильний

9,8 — 12,4

Хитаються товсті стовбури дерев, гудять телеграфні дроти

7

Дуже сильний 12,4 — 15,2

Хитаються великі дерева, важко йти проти вітру

8

Надзвичайно сильний 15,2 — 18,2

Вітер ламає товсті стовбури

9

Шторм

18,2-21,5

Вітер зносить легкі будівлі, валить паркани

10

Сильний шторм 21,5-25,1

Вітер валить і вириває з коріння» дерева, руйнує міцні будівлі

11

Жорстокий шторм 25,1 — 29,0

Вітер чинить великі руйнування, валить телеграфні стовпи, перекидає
вагони

Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це — ураган. Ураганами називають
також тропічні циклони, які виникають в Тихому океані поблизу узбережжя
Центральної Америки. На Далекому Сході і в районах Індійського океану
урагани (циклони) мають назву тайфунів. Суть усіх явищ одна. Ураган,
тайфун, тропічний циклон — це велетенські віхоли нашої планети.

Американські вчені підрахували, що енергії урагану вистачило б, щоб на
цілих п’ять місяців забезпечити всю Західну Європу електроенергією.
Щорічно на земній кулі виникає та повністю розвивається не менше 70
тропічних циклонів зі штормовими та ураганними вітрами.

Тропічні урагани найчастіше виникають влітку над Атлантикою або Тихим
океаном, коли нагріта сонцем вода віддає своє тепло повітрю. Діаметр
такого урагану може досягати 900 км, а швидкість обертання повітряних
мас доходить до 500 км/год, в цьому і полягає його руйнівна сила.

У центрі кожного тропічного циклону утворюється область дуже низького
тиску з високою температурою. Це і є «око тайфуна». Його діаметр 10-30
км. Швидкість вітру в тропічному циклоні до 400 км/год.

Коли ураган наближається до узбережжя, він жене поперед себе величезні
маси води. Штормовий вал, який супроводжується зазвичай зливами і
смерчами, шалено налітає на узбережжя і нищить усе живе.

Одне з найстрашніших стихійних Лих, яке трапилось на нашій планеті,
приніс тропічний ураган, який розігрався у листопаді 1970 р. в
Бенгальській затоці. Тайфун, який там виник, рушив на північ, в гирло
Гангу. Води «великої священної» ріки Індії затопили 800 000 кв. км
узбережжя. Ураган мав швидкість вітру 200— 250 м/с, морські хвилі
досягали висоти 10м. В цій катастрофі загинуло близько 400 тис. осіб.

На сьогодні існують сучасні методи прогнозування ураганів. Кожне
підозріле скупчення хмар, де б воно не виникало, фотографується
метеорологічними супутниками з космосу, літаки метеослужби летять до
«ока тайфуну», щоб отримати точні дані. Ця інформація закладається в
комп’ютери, щоб розрахувати шлях і тривалість урагану та заздалегідь
сповістити населення про небезпеку.

Досить небезпечне явище — смерчі, вони трапляються частіше, ніж урагани
й тайфуни. Щорічно в Америці спостерігається близько 900 смерчів, які
там називають торнадо. Найчастіше це стихійне лихо трапляється на
території штатів Техас і Оґайо, де від нього гине в середньому 114 осіб
на рік.

Смерчі утворюються тоді, коли стикаються дві великі повітряні маси
різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле,
а в верхніх — холодне. Тепле повітря, зазвичай, піднімається вгору й
охолоджується, а водяна пара, яка міститься в ньому, випадає дощем. Але
коли збоку, починає дути вітер, котрий відхиляє в бік потік теплого
повітря, який піднімається вгору, то виникає вихор, швидкість якого
досягає 450 км/год.

Смерч спричиняє знищення будівель, * пожежі, * руйнування різноманітної
техніки, * вихрові рухи повітряних потоків смерчу здатні піднімати
машини, потяги, мости тощо. І водночас смерчі здатні на дивні речі. В
одному місці вихор підняв у повітря будинок з трьома його Мешканцями,
повернув його на 360° і опустив на землю без жодного ушкодження.

Трапляються смерчі і в Україні, південні смерчі спостерігаються на
Чорному та Азовському морях.

Аналогічно ураганам смерчі спочатку розпізнають з космічних
метеорологічних супутників погоди, а потім за допомогою зйомок
прослідковують їх розвиток та рух.

> отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері,
вікна;

> з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть
травмувати людину;

> в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не1 отримати
травми від осколків розбитого скла;

> найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та
внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків;

> коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайти
укриття в западині (ямі, яру, канаві);

> ураган може супроводжуватись грозою, необхідно уникати ситуацій, при
яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під
окремими деревами, не підходити до ліній електропередач тощо.

Використана література:

Основи безпеки життєдіяльності. Посібник. – К., 1998.

Основи охорони праці. Посібник / За ред. Коваленко Р.В. – К., 2001.

Словник-довідник працівника цивільної оборони. – К., 1994.

PAGE

PAGE 2

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *