Адаптація організму до впливу несприятливих факторів виробничого мікроклімату (реферат)

Реферат на тему:

Адаптація організму до впливу несприятливих факторів виробничого
мікроклімату

Метеорологічні фактори в умовах виробництва можуть істотно змінюватися
протягом робочої зміни. Внаслідок цього у працюючих поступово
виробляється новий функціональний рівень механізмів терморегуляції,
настає фізіологічне пристосування (адаптація) організму до цих
метеорологічних умов. Реакції пристосування, що підвищують рівень
працездатності й поліпшують самопочуття людини за нових кліматичних
умов, називають акліматизацією; вона є окремим випадком адаптації.
Зокрема, тривале перебування людини в умовах нагрівного або
охолоджуючого виробничого мікроклімату спричинює зниження реакції
терморецепторів і концентрацію процесу збудження в центрах
терморегуляції, що підтримує сталість внутрішнього середовища.

Під час тривалого теплового впливу у стані спокою знижуються основний
обмін, артеріальний тиск, частота серцевих скорочень. У процесі
адаптації до високих температур навколишнього середовища в людини
істотно змінюється характер потовиділення: скорочується латентний період
реакції, збільшується виділення поту, в якому зменшується вміст хлориду
натрію (0,3-0,4 % у неадаптованих і 0,1-0,05 % у адаптованих осіб),
стабілізується температура тіла, підвищується рівень працездатності. В
адаптованих осіб порівняно з неадаптованими спостерігається нижча
температура шкіри, відсутня еритема, меншою мірою виражені реакції з
боку серцево-судинної системи, сильніше потовиділення. Загалом для
пристосування механізмів терморегуляції людини до високого рівня
тепловіддачі в умовах нагрівного мікроклімату потрібно два-три тижні.

На це слід зважати, визначаючи термін літнього відпочинку, особливо для
дітей. Перебування дітей, наприклад, на Південному узбережжі Криму
протягом чотирьох тижнів не може вважатися доцільним саме внаслідок
тривалої адаптації організму до жаркого клімату.

Пристосування біохімічних процесів в організмі людини до високої
температури навколишнього середовища відбувається щонайменше протягом
двох-трьох місяців. Так, спостереження за молодими працівниками гарячих
цехів металообробної промисловості (підручні сталевара, прокатника,
коваля) виявило, що під впливом температури повітря ЗО °С, його
відносної вологості 50-60 %, а також інфрачервоного випромінювання
біохімічна адаптація у цих людей наставала лише на третьому році роботи.
Це доцільно враховувати при прийманні працівників на роботу в гарячі
цехи, організації режиму праці та відпочинку працівників, контролі за їх
адаптацією.

В умовах холоду в адаптованих працівників підвищується рівень
окисно-відновних процесів; при цьому основний обмін підвищується на
10-15 %, меншою мірою звужуються судини шкіри, відбувається краще її
кровопостачання, температура шкіри після охолодження швидше повертається
до початкового рівня.

Гігієнічне нормування виробничого мікроклімату

Санітарні норми факторів виробничого мікроклімату встановлюють
оптимальні та припустимі значення величин для робочої зони виробничих
приміщень з урахуванням важкості роботи та пори року. Оптимальні
параметри метеорологічних умов поширюються на всю робочу зону виробничих
приміщень без розмежування її на робочі місця. Припустимі нормативи
мікроклімату робочих місць встановлюються тоді, коли з технологічних чи
техніко-економічних причин забезпечити оптимальні умови неможливо.

Відповідно до санітарних норм у кабінах, біля пультів і постів
управління технологічними процесами, у залах з обчислювальною технікою,
а також в інших приміщеннях при виконанні робіт операторського типу,
пов’язаних з нервово-емоційним напруженням, мають забезпечуватись
оптимальна температура повітря (22-24 °С), його відносна вологість
(60-40 %) та швидкість руху (щонайбільше 0,1 м/с). Перелік інших
виробничих приміщень, де мають підтримуватись оптимальні параметри
метеорологічних умов, наводиться у відповідній галузевій документації,
що погоджується з органами державного санітарного нагляду.

З метою забезпечення оптимального виробничого мікроклімату
регламентується температура внутрішніх поверхонь, робочої зони,
конструкцій (стін, підлоги, стелі) і пристроїв (екранів), а також
зовнішніх поверхонь технологічного обладнання і його захисних пристроїв.
Отже, температура зазначених поверхонь не повинна перевищувати 2 °С,
тобто оптимальної температури повітря, що встановлюється для певних
категорій робіт. Якщо температура внутрішніх поверхонь захисних
конструкцій перевищує або нижча від оптимальної температури повітря,
робочі місця мають бути розміщені від них на відстані понад 1 м. Для
профілактики порушень конструкцій, що спричинюються тепловою дією,
температура поверхонь захисних пристроїв не повинна перевищувати 45 °С.

Регламентуються також перепади температури повітря по вертикалі та
горизонталі робочої зони, а також коливання температури протягом робочої
зміни. Перепади температури повітря по вертикалі робочої зони при всіх
категоріях робіт допускаються до З °С, по горизонталі — такі: до 4 °С —
при легких роботах, до 5 °С — при роботах середньої важкості, до 6 °С —
при важких роботах.

У південних районах України влітку допускається перевищення температури
повітря відносно верхньої припустимої межі на постійних та непостійних
робочих місцях: 31-32 °С — при легких роботах, 30-31 °С — при роботах
середньої важкості, 29-30 °С — при важких роботах. Для того щоб
запобігти перегріванню за таких умов, доцільно збільшувати швидкість
руху повітря на 0,1 м/с, а відносну вологість — на 5 % на кожний градус,
що перевищує припустиму межу температури повітря.

На виробництвах, де забезпечити оптимальні параметри мікроклімату
неможливо, необхідно передбачати відповідні засоби захисту працівників
від можливого перегрівання або охолодження за допомогою систем місцевого
кондиціонування повітря, повітряного ду-шування, обладнання приміщень
для відпочинку зі сприятливим мікрокліматом, забезпечувати працівників
спецодягом для захисту від перегрівання та переохолодження, засобами
індивідуального захисту, регламентувати час роботи й відпочинку тощо.

Засоби запобігання несприятливому впливу виробничого мікроклімату на
людину

Профілактика перегрівання

Для поліпшення умов праці на виробництві з інтенсивним виділенням
теплоти впроваджують систему технологічних, архітектурно-планувальних,
санітарно-технічних, гігієнічних та організаційних заходів.

Відповідність параметрів мікроклімату виробничих приміщень гігієнічним
нормативам досягається насамперед за рахунок технологічних і будівельних
заходів. Застосування досконалої техніки в окремих випадках сприяє
радикальному поліпшенню мікроклімату в робочій зоні (заміна гарячого
способу обробки металу холодним штампуванням; нагрівальних печей, які
працюють на твердому та рідкому паливі, — індукційним нагріванням металу
струмами високої частоти; автоматизація; механізація; дистанційне
управління процесами з потужними джерелами виділення теплоти тощо).

Прикладом нормалізації виробничого мікроклімату на підприємствах чорної
металургії за допомогою прийняття оптимальних архітектурно-планувальних
рішень на стадії проектування, будівництва та реконструкції є
будівництво найбільшої в Європі доменної печі на Криворізькому
металургійному заводі й реконструкція його киснево-конвертерного цеху.
Збільшення розміру ливарного двору і оптимальне розміщення обладнання в
доменному цеху, а також значне збільшення розміру киснево-конвертерного
цеху (збільшення ширини вантажного прольоту з 18 до 24 м і висоти
підкранових шляхів з 20 до 34 м) поряд з іншими заходами сприяли
досягненню оптимального мікроклімату протягом року, підвищенню рівня
працездатності й продуктивності праці, зниженню кількості захворювань
серед працівників.

До ефективних заходів профілактики перегрівання належать локалізація
тепловиділення, екранування і теплоізоляції джерел променистої і
конвекційної теплоти. Так, виділення теплоти нагрітими зовнішніми
поверхнями, обладнанням, паро- та газотрубопроводами зменшується у 5-6
разів при їх теплоізоляції (азбестовмісними матеріалами, скловатою,
азботермітом, піносклом та ін.).

Покриття аспірованими кожухами печей на Нікопольському та Запорізькому
заводах феросплавів сприяло істотному поліпшенню мікроклімату в робочих
зонах, а також зменшенню запиленості й загазованості повітря.

Для захисту від променистої і конвекційної теплоти широко застосовують
стаціонарні та пересувні екрани, а також водяні завіси. За типом дії
розрізняють тепловідбивні, теплопоглинаючі та тепловідвідні екрани. Як
тепловідбивні екрани з великою відбивною здатністю найчастіше
застосовують поліровані метали. Тепловідбивні екрани призначені для
запобігання нагріванню поверхонь кабін постів управління, кранів тощо.
Тепловідвідні екрани мають порожнини для циркуляції води або
водно-повітряної суміші. Температура поверхні екрана при максимальних
теплових навантаженнях зазвичай не перевищує 30-35 °С.

Для захисту кабін операторів від інфрачервоного випромінювання у
прокатних та інших цехах чорної та кольорової металургії, а також кабін
кранів використовують теплопоглинаючі екрани зі скла різних видів.

У кабінах постів управління прокатних станів, кранів, а також у
приміщеннях, де встановлюються контрольно-вимірювальні прилади,
оптимальні метеорологічні умови створюють завдяки місцевому
кондиціонуванню повітря. Для поліпшення мікроклімату в робочій зоні
одним з основних заходів є раціональна вентиляція. За допомогою аерації
виробничих приміщень гарячих цехів можна досягти 40-60-крат-ного обміну
повітря за годину і видалення до 70 % теплоти, що утворюється протягом
зміни. При цьому видаляється не лише надлишкова кількість теплоти, а й
шкідливі паро- та газоподібні речовини.

Постійні робочі місця в гарячих цехах рекомендується обладнувати
повітряними душувальними установками, які спрямовують на працівників
повітряний потік певної температури з певною швидкістю (залежно від умов
мікроклімату на робочому місці в кожний конкретний момент).
Високоефективними є повітряне душування працівників з високодисперсним
розпиленням води і водні процедури (обладнання напівдушу). Важливе
значення в комплексі заходів профілактики перегрівання в гарячих цехах
мають засоби індивідуального захисту — спецодяг, спецвзуття, засоби для
захисту голови, очей, обличчя, рук. При виконанні робіт в екстремальних
теплових умовах (аварійні ситуації, ремонт гарячого обладнання і
агрегатів) крім спецодягу застосовують ще спеціальні засоби
індивідуального протитеплового захисту — костюми з примусовим
відведенням теплоти від організму, вкриті тепловідбивною тканиною,
пневможиле-ти, пневмопояси.

До важливих заходів оздоровлення умов праці в гарячих цехах належить
раціональна організація режиму праці та відпочинку працюючих, яка має
забезпечувати високий рівень працездатності і, як наслідок, високу
продуктивність праці. Насамперед це досягається за рахунок профілактики
перенапруження терморегуляторного апарату та перегрівання організму.

Як зазначалося, оптимальна тривалість регламентованих перерв під час
роботи в умовах високої температури повітря та інтенсивного
інфрачервоного випромінювання становить 8-10 хв. Під час перерв
працівники повинні перебувати у приміщеннях з комфортним мікрокліматом
(повітря має бути охолоджене до 20-22 °С і зволожене до 40-60 %
відносної вологості).

Для профілактики порушення водного балансу працівникам гарячих цехів
необхідно забезпечувати повне відшкодування втрачених організмом з потом
води, іонів Na, К, Са, Со, Р, мікроелементів (магній, мідь, цинк, йод та
ін.), водорозчинних вітамінів та азотистих речовин. Втрати зазначених
речовин при повноцінному різноманітному харчуванні поповнюються
здебільшого з їжею.

У виробничих приміщеннях має бути достатня кількість пристроїв для
забезпечення працівників газованою водою, охолодженою до 12-15° С. Пити
воду, охолоджену до температури нижче 10 °С або з льодом, не
рекомендується, оскільки це може призвести до захворювання горла та
верхніх дихальних шляхів, а також несприятливо вплинути на слизову
оболонку шлунка. У гарячих цехах рекомендується також пити чай, відвари
із сухофруктів, ягід, молочнокислі продукти — знежирене молоко, молочну
сироватку, пахту, що містять вітаміни (тіамін, рибофлавін, аскорбінову
та нікотинову кислоти, ціанокобал-амін та ін.), повноцінні білки та
мінеральні солі. Не обмежуючи обсягу споживання рідини, працівникам
гарячих цехів рекомендується пити воду повільно невеликими порціями
(200-250 г). Вживати алкогольні напої (сухе вино, пиво) забороняється.
Робота в екстремально високих температурах навколишнього середовища зі
значним фізичним навантаженням потребує забезпечення організму киснем,
білками та вітамінами у підвищеній кількості.

Профілактика охолодження

У зв’язку з різноманітністю трудової діяльності людини в умовах холоду,
специфічними особливостями кожного виробництва неможливо дати загальні
рекомендації щодо профілактики охолодження. Основні заходи розв’язання
цієї складної медико-технічної проблеми такі:

1. Профілактика вихолоджування виробничих приміщень за допомогою
теплоізоляції підлоги, стін, перекриттів, вікон, облаштування захисних
пристроїв біля воріт, повітряних завіс, шлюзів.

2. Обладнання місцевого опалення на фіксованих робочих місцях.

3. Обладнання місць для обігрівання у великих цехах без фіксованих
робочих місць і під час роботи на відкритому повітрі в холодних
кліматичних зонах. У приміщеннях температуру повітря необхідно
підтримувати в межах 21-24 °С, а також передбачати спеціальні пристрої
для швидкого нагрівання верхніх і нижніх кінцівок; підлогу доцільно
конструювати із застосуванням, наприклад, нагрівальних матів з
вуглеграфітної тканини.

4. Застосування засобів індивідуального захисту (313) від холоду, які
забезпечують теплову рівновагу організму за рахунок власних механізмів
терморегуляції і штучних систем терморегулювання. Захист від холоду за
допомогою 313 передбачає крім спецодягу засоби захисту від холоду
органів дихання, обличчя, кінцівок, очей, вух.

5. Загартовування організму, адаптація його до перебування в умовах
холодного клімату.

Список використаної літератури

Безпека життєдіяльності / За ред. Я. І. Бедрія. — Львів, 2000.

Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екологи. — К..
Либідь, 1995.

Будыко М.И. Глобальная экология. — М.. Мысль, 1977.

Величковский Б.Т., Кирпичев В.И., Суравегина И.Т. Здоровье человека и
окружающая среда. — М.. Новая шк., 1997.

Волович В.Г. Человек в экстремальных условиях природной среды. — М..
Мысль, 1983.

Гігієна праці / А.М. Шевченко, О.П. Яворовський, Г.О. Гончарук та ін. —
К.. Інфотекс, 2000.

Єлісєєв А.Т. Охорона праці. — К., 1995.

Каспаров А.А. Гигиена труда и промышленная санитария. — М.. Медицина,
1981.

Кириллов В.Ф., Книжников В.А. , Коренков И.П. Радиационная гигиена. —
М.. Медицина, 1988.

Корсак К.В., Плахоттк О.В. Основи екології. — 2-ге вид. — К.. МАУП,
2000.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *